Триган-Д таблетки № 100

По 10 таблеток у стрипі з фольги алюмінієвої, №100 (10х10) у пачці.

Таблетки.

Білі або майже білі, круглі таблетки з насічкою з одного боку, з скошеними краями та плоскою поверхнею.

Парацетамол має аналгетичну, жарознижувальну та незначну протизапальну дію. Механізм дії – пригнічення циклооксигенази-1 та меншою мірою – циклооксигенази-2 у периферичних тканинах та центральній нервовій системі, наслідком чого є гальмування біосинтезу простагландинів – ndash; модульаторів больової чутливості, терморегуляції, запалення.

Дицикломіну гідрохлорид – третинний амін. Має антихолінергічну активність і знижує тонус гладкої мускулатури, усуває біль, блокує антагоністичну активність. Дицикломіну гідрохлорид вибірково паралізує М-холінореактивні структури, блокуючи передачу імпульсів постгангліонарних холінергічних нервів на ефекторні органи, що ними іннервують. Викликає розслаблення гладких м'язів, виявляючи спазмолітичний ефект при спазмах гладких м'язів шлунка, кишківника, жовчних шляхів, урогенітальної та судинної систем.

Анальгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків. Код ATX N02B E51.

діючі речовини: парацетамол, дицикломін гідрохлорид;

1 таблетка містить парацетамолу 500 мг, дицикломіну гідрохлориду 20 мг;

інші складові: крохмаль натрію гліколят, полівінілпіролідон, мікрокристалічна целюлоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат.

З огляду на те, що препарат у чутливих хворих може знижувати швидкість психомоторних реакцій, на час лікування краще утриматися від керування транспортними засобами, роботи зі складними механізмами та інших робіт, які потребують концентрації уваги.

Препарат не слід застосовувати під час вагітності або годування груддю.

Не застосовувати дітям віком до 7 років.

Больові синдроми зі спастичним компонентом різного походження:

• головний біль;
• зубний біль;
• м'язовий біль, невралгія;
• ревматичний біль, радикуліти;
• ниркова коліка;
• менструальний біль.

Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Глаукома, тахікардія, непрохідність сечових шляхів, доброякісна гіпертрофія передміхурової залози з тенденцією до затримки сечовипускання, міастенія, тяжкі порушення функції нирок та/або печінки, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові; динамічна кишкова непрохідність, обструктивні захворювання шлунково-кишкового тракту, сечо- та жовчовивідних шляхів з порушенням їх прохідності, виразка шлунка або дванадцятипалої кишки, рефлюкс-езофагіт; гостра кровотеча; вроджені гіпербілірубінемії (синдроми Жільбера, Дубіна-Джонсона та Ротора).

Препарат приймають внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю рідини (200 мл).

Дорослі та діти віком від 15 років: 1-2 таблетки, залежно від гостроти болю, від 1 до 4 разів на добу. При проведенні терапії дорослим доцільно починати з чотирьох таблеток на добу. Максимальну дозу можна збільшити до 8 таблеток на добу, при хорошій переносимості та відсутності проявів побічної дії.

Діти: від 7 до 13 років: 1/2 таблетки 1-2 рази на добу;

віку від 13 до 15 років: 1 таблетка 1-3 рази на добу.

Термін лікування визначає лікар індивідуально залежно від стану та реакції пацієнта.

Парацетамол.

Слід враховувати, що у хворих з алкогольним ураженням печінки збільшується ризик гепатоксичної дії парацетамолу; препарат може впливати на результати лабораторних досліджень вмісту у крові глюкози та сечової кислоти. Не перевищувати зазначених доз. Не приймати препарат з іншими засобами, які містять парацетамол. Якщо симптоми захворювання не зникають, зверніться до лікаря.

Дицикломіну гідрохлорид.

Необхідно враховувати, що у хворих, які приймають антихолінергічні препарати, може виникати психоз, сплутаність свідомості, атаксія, кома, ейфорія, слабкість, безсоння, збудження, неадекватні емоційні прояви (симптоми зменшуються протягом 12-24 годин після зниження дози).

У зв'язку з тим, що до складу входить парацетамол, при застосуванні препарату потрібен контроль стану периферичної крові та функціонального стану печінки. Не можна застосовувати одночасно з іншими препаратами, які також містять парацетамол, через можливість виникнення симптомів передозування. Ризик гепатоксичної дії парацетамолу підвищується у хворих з алкогольним ураженням печінки та осіб, які зловживають алкоголем.

Застосування препарату понад 3 дні вимагає обов'язкового контролю.

З обережністю слід застосовувати хворим похилого віку.

З обережністю призначають при затримці сечі, гіперплазії передміхурової залози без затримки сечовипускання, серцевої недостатності, виразкових колітах, порушенні функцій нирок та печінки легкої та середньої тяжкості, доброякісної гіпербілірубінемії. Може посилюватися гастроезофагеальний рефлюкс.

Парацетамол може впливати на результати лабораторних досліджень вмісту в крові сечової кислоти.

З обережністю призначають препарат хворим на артеріальну гіпотензію, схильність до бронхоспазмів, а також при підвищеній індивідуальній чутливості до нестероїдних протизапальних засобів.

Зазвичай препарат добре переноситься. Побічні дії, пов'язані з діючими речовинами, що входять до складу препарату, проявляються, як правило, при тривалому застосуванні у великих дозах.

Парацетамол.

З боку травної системи: нудота, блювання, зниження апетиту, запор, діарея або метеоризм, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект). При тривалому застосуванні високих доз препарату – ndash; біль в епігастральній ділянці, гепатотоксична дія; гіпоглікемія (аж до гіпоглікемічної коми).

З боку системи крові: гемолітична анемія, метгемоглобінемія, тромбоцитопенія; апластична анемія, панцитопенія, сульфгемоглобінемія (ціаноз, задишка; біль у серці), нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія.

З боку сечовидільної системи: ниркова колька, асептична піурія, інтерстиціальний гломерулонефрит; нефротоксична дія, папілярний некроз.

З боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи висипи на шкірі, висип на слизових оболонках, свербіж, кропив'янка, гіперемія; бронхіальна обструкція, мультиформна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона); токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаелла); анафілаксія, генералізований висип, ангіоневротичний набряк, еритематозний висип, бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аспірину та інших нестероїдних протизапальних засобів.

З боку ЦНС: (зазвичай спостерігається при прийомі високих доз) запаморочення, психомоторне збудження та порушення орієнтації.

Інші: гіпоглікемія, загальна слабкість.

Дицикломіну гідрохлорид.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, кропив'янка, важкі алергічні реакції або медикаментозна ідіосинкразія, включаючи анафілаксію.

З боку травної системи: блювання, метеоризм, біль у животі.

З боку органів зору: нечіткість зору, диплопія, мідріаз, циклоплегія зору (параліч акомодації).

З боку ЦНС: порушення чутливості, порушення стійкості ходи, почуття поколювання, оніміння в кінцівках, головний біль, галюцинації, слабкість, зміна настрою, нервозність, сплутаність свідомості та/або збудження, дискінезія, летаргія, втрата свідомості, дисфазія, безсоння .

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, аритмія, прискорене серцебиття.

З боку сечовивідної системи: порушення сечовипускання, нетримання сечі, затримка сечі, імпотенція.

Психічні порушення: розлади мови, сплутаність свідомості та/або емоційне збудження.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: слабкість у м'язах.

З боку дихальної системи та органів грудної клітки: диспное, апное, асфіксія, закладеність носа, чхання, гіперемія горла.

Ендокринні розлади: пригнічення лактації, імпотенція.

Інші: відчуття припливів.

Ознаки та симптоми передозування обумовлені властивостями окремих компонентів препарату.

Парацетамол. Токсична доза для дорослих становить 10-15 г парацетамолу. При цьому можуть спостерігатися блідість шкірних покривів, анорексія, нудота, блювання, діарея, дискомфорт в епігастральній ділянці (тривалістю до 1 доби); підвищення активності печінкових трансаміназ, лактатдегідрогенази, рівня білірубіну, а також зниження рівня протромбіну (тривалістю від 1 до 2 діб); гепатотоксичний ефект, для якого характерні загальні симптоми (біль, слабкість, адинамія) та специфічні (гепатомегалія, жовтяниця, підвищення активності печінкових ферментів). Гепатотоксичний ефект може призвести до розвитку гепатонекрозу та ускладнитися розвитком печінкової енцефалопатії (порушення мислення, пригнічення вищої нервової діяльності, збудження або ступор), ДВС-синдрому, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцити Функція печінки розвивається блискавично і може ускладнитися нирковою недостатністю. Гостра ниркова недостатність із гострим некрозом канальців може виявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією та розвинутись навіть за відсутності тяжкого ураження печінки.

У пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярним прийом надмірних кількостей етанолу; органів кровотворення може розвинутися апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопені.з боку центральної нервової системи – запаморочення, психомоторне збудження та порушення орієнтації, з боку сечовидільної системи – нефротоксичність (ниркова коліка)

Дицикломіну гідрохлорид. Тахікардія, брадикардія, аритмія, зміна частоти дихання, сухість у роті, збудження, сонливість, втрата акомодації, фотофобія, судоми, сухість шкіри та слизових, підвищення внутрішньоочного тиску, головний біль, запаморочення, порушення центральної нервової системи, затримка сечі, психо орієнтації.

Передозування розвивається у два етапи: спочатку спостерігається порушення центральної нервової системи, що виявляється занепокоєнням, галюцинаціями, виникненням стійкого мідріазу, тахікардії, артеріальної гіпертензії. Потім порушення змінюється фазою пригнічення центральної нервової системи аж до коматозного стану.

У перші години (до 1 дня) спостерігається блідість шкіри, нудота, анорексія, блювання та біль у животі. Протягом другої-третьої доби може розвиватися ураження нирок та печінки з розвитком печінкової недостатності (підвищення активності печінкових трансаміназ, дегідрогенази, збільшення концентрації білірубіну, протромбіну), а також тахікардія, аритмії, зміна частоти дихання; панкреатит.

Лікування. При передозуванні потрібна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити до лікарні, навіть за відсутності ранніх симптомів передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або не можуть відображати тяжкості ступеня передозування або ризику ураження органів. Промивання шлунка, використання активованого вугілля (якщо надлишкова доза парацетамолу була прийнята в межах 1:00). Концентрація парацамолу повинна вимірюватися через 4 години або пізніше після прийому (раніші концентрації недостовірні). Призначення метіоніну протягом 8-9 годин після передозування перорально за відсутності блювоти, як альтернатива N-ацетилцистеїну. Застосування N-ацетилцистеїну може застосовуватися протягом 24 годин, але найефективніше протягом 8-9 годин при контролі стану дихальної та кровоносної систем (не можна застосовувати адреналін). У разі появи судом призначають діазепам.

Необхідно також вжити загальних підтримуючих заходів.

Зберігати в захищеному від світла сухому місці, при температурі не вище 30°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Триган Д використовують для полегшення больових відчуттів різного походження, наприклад, головний біль, менструальний біль і т.д.