Сероквель XR таблетки в/о 200 мг № 60

По 10 таблеток у блістері. По 6 блістерів у картонній коробці.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою, пролонгованої дії.

Механізм дії

Кветіапін є атиповим антипсихотичним лікарським засобом. Кветіапін та його активний плазмовий метаболіт, норкветіапін взаємодіють з багатьма нейротрансмітерними рецепторами. Кветіапін та норкветіапін проявляють спорідненість із серотоніновими (5Н&nb; допаміновими D ₁ - та D ₂ -рецепторами головного мозку. Саме ця комбінація рецепторного антагонізму з більшою селективністю до 5НТ_{2 /sub> , ніж до рецепторів D 2 , вважається сприятливою клінічним антипсихотичним ефектам і низькою схильністю до екстрапірамідних побічних симптомів препарату Сероквель XR у порівнянні з типовими антипсихотичними препаратами.}

Кветіапін не має спорідненості з переносником норадреналіну і має низьку спорідненість з серотоніновими 5НТ ₁ А-рецепторами, тоді як норкветіапін має високу спорідненість з обома субстанціями. агоністичну дію на 5HT ₁ A-рецептори може сприяти терапевтичній ефективності сероквелю XR як антидепресанта. ;-адренорецепторами і помірна спорідненість з альфа ₂ -адренорецепторами. Кветіапін також має низьку спорідненість або не має спорідненості з мускариновими рецепторами, тоді як норкветіапін має помірну або високу спорідненість з декількома .

Фармакодинамічні ефекти

Кветіапін активний у тестах на антипсихотичну активність, таку як умовно-рефлекторне уникнення. Він також блокує дію допамінових агоністів, які вимірюються або поведінково або електрофізіологічно, і підвищує концентрацію допамінових метаболітів, нейрохімічний індекс 2 -рецепторів.

Абсорбція

Кветіапін добре всмоктується після перорального застосування. Висока концентрація (T _max ) кветіапіну та норкветіапіну в плазмі крові досягається через 6 годин після прийому Сероквелю XR. Пікові молярні концентрації стан активного метаболіту норкветіапіну становить 35% для кветіапіну.

Фармакокінетика кветіапіну і норкветіапіну лінійна і пропорційна дозам 800 мг включно при застосуванні 1 раз на добу. При порівнянні однакових загальних добових доз сероквелю XR, який приймали 1 раз на добу, з сероквелем який приймали двічі на добу, площа під кривою «концентрація-час» (AUC) однакова, але максимальна концентрація в плазмі крові (C _max ) була на 13% нижче в рівноважному стані. 18% для сірки XR.

У ході дослідження, в якому вивчали вплив їжі на біодоступність кветіапіну, було встановлено, що продукти з високим вмістом жирів викликають статистично значуще підвищення Cmax _{XR приблизно на 50% і 20% відповідно. Не можна виключити, що ефект препарату, що містить кветіапін, може бути більш високим під впливом їжі з високим вмістом жирів. Легка їжа не робить значного впливу на C&lb; /sub> і AUC кветіапіну. Сероквель XR рекомендується приймати один раз на добу натще.}

Розподіл

Приблизно 83% кветіапіну зв'язується з білками плазми.

Метаболізм

Кветіапін активно метаболізується в печінці, використання радіоактивно міченого кветіапіну виявило, що менше 5% кветіапіну не метаболізується і виводиться у незміненому вигляді із сечею або калом.

Висновок

Періоди напіввиведення кветіапіну та норкветіапіну становлять приблизно 7 та 12 годин відповідно. Приблизно 73% радіоактивної мітки виводиться із сечею та 21% – з калом. З сечею виводиться менше 5% від загальної радіоактивності середньої молярної фракції дози вільного кветіапіну та активного метаболіту норкветіапіну у людини.

Особливі популяції

Стать

Фармакокінетика кветіапіну у жінок та чоловіків не відрізняється.

Особи похилого віку

Середній кліренс кветіапіну у людей похилого віку приблизно на 30 – 50% нижче, ніж у дорослих людей у ​​віці 18 років. 65 років.

Порушення ниркової функції

Середній плазмовий кліренс кветіапіну був знижений приблизно на 25% у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73 м ² ), однак індивідуальні величини кліренсу знаходяться в межах, характерних для здорових осіб.

Порушення печінкової функції

Середній плазмовий кліренс кветіапіну знижується приблизно на 25% у пацієнтів з відомим порушенням функції печінки (стабільний алкогольний цироз). Для таких пацієнтів може знадобитися коригування дози.

Засоби, що діють на нервову систему. Антипсихотичні засоби. Цвітіапін. Код ATX N05A H04.

Зважаючи на першочерговий вплив кветіапіну на центральну нервову систему, кветіапін слід з обережністю застосовувати в поєднанні з іншими лікарськими препаратами центральної дії та алкоголем.

Необхідно проявляти обережність при лікуванні пацієнтів, що застосовують інші препарати з антихолінергічними (мускариновими) ефектами.

Цитохром Р450 (CYP) ЗА4 – це фермент, що переважно відповідає за цитохром Р450-опосередкований метаболізм кветіапіну. При дослідженні взаємодії у здорових добровольців супутнє застосування кветіапіну (доза 25 мг) з кетоконазолом, інгібітором CYP ЗА4, спричиняло підвищення AUC кветіапіну у 5 – 8 разів. З огляду на це, супутнє застосування кветіапіну з інгібіторами CYРЗА4 протипоказане. Також не рекомендується вживати грейпфрутовий сік під час лікування кветіапіном.

Під час дослідження багаторазового застосування дози з метою оцінки фармакокінетики кветіапіну, який призначали до та під час лікування карбамазепіном (який, як відомо, є індуктором печінкового ферменту), супутнє застосування карбамазепіну суттєво підвищувало кліренс кветіапіну. Це підвищення кліренсу знижувало системну експозицію кветіапіну (що вимірювалося за площею AUC) до рівня, що в середньому становив 13 % експозиції під час застосування тільки кветіапіну, хоча у деяких пацієнтів спостерігався більший ефект. Внаслідок цієї взаємодії можуть утворюватися нижчі концентрації кветіапіну у плазмі крові, що може впливати на ефективність терапії Сероквель XR.

Супутнє застосування кветіапіну та фенітоїну (ще одного індуктора печінкового ферменту) спричиняло значне підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 450 %. Розпочинати терапію кветіапіном пацієнтам, які застосовують індуктор печінкового ферменту, можна лише за умови, що, на думку лікаря, користь від застосування кветіапіну переважає ризики, пов’язані з відміною індуктора печінкового ферменту. Важливо проводити будь-яку заміну індуктора поступово та у разі потреби замінити його неіндуктором (наприклад натрію вальпроатом) див. розділ «Особливості застосування».

Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при супутньому застосуванні таких антидепресантів, як іміпрамін (відомий інгібітор CYP 2D6) або флуоксетин (відомий інгібітор CYP ЗА4 та CYP 2D6).

Супутнє застосування таких антипсихотиків, як рисперидон або галоперидол, не спричиняло суттєвих змін у фармакокінетиці кветіапіну. Одночасне застосування кветіапіну та тіоридазину спричиняло підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70 %.

Фармакокінетика кветіапіну не змінювалася після одночасного призначення з циметидином.

Фармакокінетика літію не змінювалася при одночасному призначенні з кветіапіном.

У 6-тижневому рандомізованому дослідженні при порівнянні застосування комбінації літій і Сероквель XR та комбінації плацебо й Сероквель XR у дорослих пацієнтів, що страждають на гостру манію, у групі з додаванням літію порівняно з групою з додаванням плацебо спостерігали підвищення частоти випадків виникнення екстрапірамідних явищ (особливо тремору), сонливості та збільшення маси тіла (див. розділ «Фармакодинамічні властивості»).

Були відсутні клінічно значущі зміни фармакокінетики натрію вальпроату та кветіапіну при одночасному їх призначенні. Ретроспективне дослідження за участю дітей і підлітків, що одержували вальпроат, кветіапін або обидва препарати, виявило вищу частоту виникнення лейкопенії та нейтропенії в групі комбінованого лікування, ніж у групах монотерапії.

Офіційні дослідження взаємодії з найрозповсюдженішими серцево-судинними препаратами не проводилися. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні кветіапіну з лікарськими засобами, що порушують електролітний баланс або подовжують інтервал QT. У пацієнтів, які застосовували кветіапін, відзначалися випадки помилкових позитивних результатів ферментного імуноаналізу на наявність метадону та трициклічних антидепресантів. Рекомендується перевіряти сумнівні результати скринінгового імуноаналізу за допомогою відповідного хроматографічного методу.

Діюча речовина: таблетки по 200 мг: 1 таблетка містить 230,26 мг фумарату кветіапіну, що відповідає 200 мг кветіапіну;

Інші елементи: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; натрію цитрат; стеарат магнію; гіпромелоза 2208; гіпромеллоза 2910; поліетиленгліколь 40; заліза оксид жовтий (Е 172).

Враховуючи, що препарат діє на ЦНС, кветіапін може несприятливо впливати на види діяльності, що вимагають концентрації уваги. Отже, пацієнтам слід рекомендувати уникати керування автомобілем або іншими механізмами, доки не буде визначено індивідуальну чутливість до цієї дії.

Безпека та ефективність застосування кветіапіну для лікування вагітних не встановлені. На сьогоднішній день немає доказів негативного впливу, отриманих під час досліджень на тваринах. Можливий вплив на органи зору плода не вивчався. Згідно з інформацією про декілька вагітностей, протягом яких застосовувався кветіапін, повідомлялося про розвиток симптомів неонатальної абстиненції у новонароджених. Тому в період вагітності сероквель XR можна призначати тільки якщо очікувана користь виправдовує потенційний ризик. У новонароджених, матері яких приймали кветіапін під час вагітності, спостерігалися симптоми відміни препарату.

Є опубліковані повідомлення, що кветіапін проникає в грудне молоко людини, хоча рівень проникнення препарату в молоко невідомий. Жінкам, які годують груддю, бажано припинити годування під час лікування кветіапіном.

У новонароджених, матері яких у III триместрі приймали антипсихотичні препарати (у тому числі кветіапін), мають ризик виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні симптоми та/або симптоми відміни, які можуть змінюватися за рівнем тяжкості та тривалості після пологів. Спостерігалися такі побічні реакції: збудження, гіпертензія, гіпотензія, тремор, сонливість, розлади дихання або розлади харчування. Таким чином, новонароджені повинні бути під наглядом.

Не рекомендується застосовувати препарат Сероквель XR дітям через відсутність даних на користь його застосування цій віковій групі.

Сероквель XR показаний для лікування:

• Шизофренії, включаючи профілактику виникнення рецидиву у пацієнтів зі стабільним перебігом шизофренії, які отримували підтримуючу терапію Сероквелем XR.

• Біполярного розладу, зокрема: для лікування помірних та тяжких маніакальних епізодів при біполярному розладі; для лікування тяжких депресивних епізодів при біполярному розладі; для профілактики рецидиву захворювання у пацієнтів з біполярним розладом, у пацієнтів з маніакальними або депресивними епізодами, при яких лікування Сероквелем XR є ефективним.

• Як додаткова терапія при тяжких депресивних епізодах у пацієнтів з тяжким депресивним розладом (ТДР), у яких зафіксована субоптимальна відповідь на монотерапію антидепресантами. До початку терапії лікарю необхідно ретельно вивчити профіль безпеки сероквелю XR.

• Підвищена чутливість до діючої речовини або до компонентів препарату.

• Протипоказане одночасне застосування інгібіторів цитохрому P450 3A4, таких як інгібітори ВІЛ-протеази, азольні протигрибкові препарати, еритроміцин, кларитроміцин та нефазодон.

Для кожного показання існують різні схеми дозування. Слід переконатися, що пацієнту призначено дозування, що відповідає його стану.

Сероквель XR слід застосовувати 1 раз на добу, натще. Таблетки слід ковтати цілими, не розламуючи, не розжовуючи та не подрібнюючи їх.

Для лікування шизофренії та маніакальних епізодів від помірного до тяжкого ступеня при біполярному розладі

Препарат Сероквель XR слід застосовувати принаймні за 1 годину до прийому їжі. Добова доза на початку терапії становить 300 мг у перший день і 600 мг на другий день. Рекомендована добова доза – 600 мг, однак якщо клінічно обґрунтовано, дозу можна підвищити до 800 мг на добу. Дозу слід коригувати у рамках діапазону ефективних доз – від 400 мг до 800 мг на добу – залежно від клінічної відповіді і переносимості. Для підтримуючої терапії при шизофренії немає необхідності у коригуванні дози.

Для лікування депресивних епізодів при біполярному розладі

Препарат Сероквель XR слід застосовувати перед сном. Загальна добова доза для перших чотирьох днів лікування становить 50 мг (в 1-й день), 100 мг (на 2-й день), 200 мг (на 3-й день) і 300 мг (на 4-й день). Рекомендована добова доза – 300 мг. У клінічних дослідженнях не спостерігалось додаткової переваги в групі застосування 600 мг порівняно з групою 300 мг (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Доза 600 мг може бути ефективною для окремих пацієнтів. Дози вище 300 мг повинен призначати лікар з досвідом лікування біполярного розладу. Клінічні дослідження показують, що для окремих пацієнтів у разі виникнення проблем, пов’язаних з непереносимістю препарату, слід розглянути питання про зниження дози до мінімальної – 200 мг.

Для профілактики рецидиву захворювання при біполярному розладі

Для попередження наступних маніакальних, змішаних або депресивних епізодів при біполярному розладі пацієнти, у яких була відповідь на застосування Сероквелю XR при невідкладному лікуванні біполярного розладу, повинні продовжувати лікування препаратом Сероквель XR у тій самій призначеній дозі перед сном. Дозу Сероквелю XR можна коригувати у межах діапазону доз від 300 мг до 800 мг/добу, залежно від клінічної відповіді і переносимості кожного окремого пацієнта. Важливо, щоб для підтримуючої терапії застосовувалися найнижчі ефективні дози.

Для супутнього лікування тяжких депресивних епізодів при ТДР

Сероквель XR слід приймати перед сном. Добова доза на початку терапії становить 50 мг у 1-й та на 2-й день та 150 мг – на 3-й і 4-й день. У ході короткотривалих досліджень супутньої терапії (з амітриптиліном, бупропіоном, циталопрамом, дулоксетином, есциталопрамом, флуоксетином, пароксетином, сертраліном та венлафаксином) антидепресивний ефект спостерігався при дозах 150 та 300 мг/добу та при дозі 50 мг/добу – у ході короткочасного дослідження монотерапії. При застосуванні вищих доз препарату ризик розвитку побічних реакцій збільшується. Тому лікарю слід переконатись, що для лікування застосовується найнижча ефективна доза, починаючи з 50 мг/добу. Потреба у збільшенні дози зі 150 до 300 мг/добу повинна ґрунтуватись на оцінці стану окремого пацієнта.

Переведення з препарату Сероквель, таблетки з негайним вивільненням діючої речовини

Для зручнішого підбору дозування для пацієнтів, яких лікують окремими дозами препарату Сероквель (таблетки з негайним вивільненням діючої речовини), можна перевести на застосування препарату Сероквель XR в еквівалентній загальній добовій дозі 1 раз на добу. Може виникнути необхідність в індивідуальній корекції дози.

Пацієнти літнього віку

Як і інші антипсихотики та антидепресанти, препарат Сероквель XR слід з обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку, особливо в період підбору початкової дози. Може бути потрібне більш повільне титрування дози препарату Сероквель XR, а добова терапевтична доза може бути нижчою, ніж та, що застосовується молодшим пацієнтам. Середній плазмовий кліренс кветіапіну був на 30 – 50% нижчим у пацієнтів літнього віку порівняно з більш молодими пацієнтами. Лікування пацієнтів літнього віку слід розпочинати з 50 мг/добу. Дозу можна збільшувати на 50 мг/добу до ефективної дози залежно від клінічної відповіді та переносимості у конкретного пацієнта.

У пацієнтів літнього віку з тяжкими депресивним епізодами при ВДР лікування слід розпочати з дози 50 мг/добу в дні 1 – 3, підвищуючи до 100 мг/добу в день 4 і 150 мг/добу на день 8. Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу, починаючи з 50 мг/добу. За умови необхідності підвищення дози до 300 мг/добу на основі оцінки стану конкретного пацієнта це можливо не раніше ніж на день 22.

Безпека та ефективність застосування пацієнтам віком понад 65 років з депресивними епізодами на фоні біполярного розладу не досліджувалися.

Діти

Не рекомендується застосовувати препарат Сероквель XR дітям через відсутність даних на користь його застосування цій віковій групі.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Немає необхідності в коригуванні дози для пацієнтів з порушенням функції нирок.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Кветіапін активно метаболізується печінкою. Отже, препарат Сероквель XR слід з обережністю застосовувати пацієнтам з відомими порушеннями функції печінки, особливо в період підбору початкової дози. Лікування пацієнтів з порушенням функції печінки слід розпочинати з 50 мг/добу. Дозу можна збільшувати на 50 мг/добу до ефективної дози залежно від клінічної відповіді та переносимості у конкретного пацієнта.

Особливості щодо застосування

Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції на лікарський засіб (ПРЛЗ) при застосуванні кветіапіну (≥10%), як сонливість, запаморочення, головний біль, сухість у роті, симптоми відміни (припинення застосування), підвищення рівнів тригліцеридів у сироватці крові, підвищення рівня загального холестерину (переважно холестерину ЛПНЩ), зниження рівня холестерину ЛПВЩ, набір маси тіла, зниження рівня гемоглобіну та екстрапірамідні симптоми.

Як і стосовно інших антипсихотичних засобів, застосування кветіапіну супроводжувалося збільшенням маси тіла, синкопе, злоякісним нейролептичним синдромом, лейкопенією і периферичними набряками.

ПРЛЗ, пов’язані з лікуванням кветіапіном, наведені нижче у таблиці 1.

Таблиця 1. ПРЛЗ, пов’язані з терапією кветіапіном.

Частота виникнення небажаних явищ при лікуванні кветіапіном визначена за такою класифікацією: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, <1/100), рідко (≥ 1/10000, <1/1000), дуже рідко (< 1/10000) та частота невідома (неможливо оцінити, за наявними даними).

⁽¹⁾ Див. розділ «Особливості застосування».

⁽²⁾ Сонливість може виникати, як правило, протягом перших 2-х тижнів лікування і зазвичай зникає при продовженні застосування кветіапіну.

⁽³⁾ Безсимптомне підвищення (зсув від норми до > 3 × ВМН у будь-який час) рівнів трансаміназ у сироватці крові (АЛТ, АСТ) або рівнів гамма-ГТ спостерігалося у деяких пацієнтів при застосуванні кветіапіну. Ці підвищення зазвичай були оборотними при продовженні лікування кветіапіном.

⁽⁴⁾ Як і інші антипсихотичні лікарські засоби, що блокують альфа₁-адренорецептори, кветіапін часто може спричиняти ортостатичну гіпотензію, що супроводжується запамороченням, тахікардією та, у деяких пацієнтів непритомністю, особливо в період підбору початкової дози (див. розділ «Особливості застосування»).

⁽⁵⁾ Підрахунок частоти цих ПРЛЗ проводився з урахуванням лише постмаркетингових даних застосування кветіапіну в лікарській формі зі швидким вивільненням.

⁽⁶⁾ Рівень глюкози у крові натще ≥126 мг/дл (≥7,0 ммоль/л) або рівень глюкози у крові після їди ≥200 мг/дл (≥11,1 ммоль/л) щонайменше в одному випадку.

⁽⁷⁾ Зростання частоти виникнення дисфагії при застосуванні кветіапіну порівняно з плацебо спостерігалося тільки в ході клінічних досліджень біполярної депресії.

⁽⁸⁾ Базується на >7 % збільшенні маси тіла порівняно з початковою. Виникає переважно протягом перших тижнів терапії у дорослих.

⁽⁹⁾ У ході короткочасних плацебо-контрольованих клінічних досліджень монотерапії, в яких оцінювали симптоми припинення лікування, найчастіше спостерігалися такі симптоми відміни: безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та дратівливість. Частота цих реакцій суттєво знижувалася через 1 тиждень після припинення лікування.

⁽¹⁰⁾ Рівень тригліцеридів ≥200 мг/дл (≥2,258 ммоль/л) (пацієнти віком ≥18 років) або ≥150 мг/дл (≥1,694 ммоль/л) (пацієнти віком <18 років) щонайменше в одному випадку.

⁽¹¹⁾ Рівень холестерину ≥240 мг/дл (≥6,2064 ммоль/л) (пацієнти віком ≥18 років) або ≥200 мг/дл (≥5,172 ммоль/л) (пацієнти віком <18 років) щонайменше в одному випадку. Зростання рівня холестерину ЛПНЩ ≥30 мг/дл (≥ 0,769 ммоль/л) спостерігалося дуже часто. Середнє значення у пацієнтів з таким підвищенням складало 41,7 мг/дл (≥1,07 ммоль/л).

⁽¹²⁾ Див. текст нижче.

⁽¹³⁾ Кількість тромбоцитів ≤100 × 10⁹/л щонайменше в одному випадку.

⁽¹⁴⁾ Згідно з повідомленнями клінічних досліджень про небажані явища, підвищення рівня креатинфосфокінази в крові не асоційоване зі злоякісним нейролептичним синдромом.

⁽¹⁵⁾ Рівні пролактину (пацієнти віком >18 років): >20 мкг/л (>869,56 пкмоль/л) для чоловіків; >30 мкг/л (>1304,34 пкмоль/л) для жінок у будь-який час.

⁽¹⁶⁾ Може призвести до падіння.

⁽¹⁷⁾ Рівень холестерину ЛПВЩ: <40 мг/дл (1,025 ммоль/л) для чоловіків; <50 мг/дл (1,282 ммоль/л) для жінок у будь-який час.

⁽¹⁸⁾ Кількість пацієнтів, у яких змінювалася тривалість інтервалу QT_C від <450 мс до ≥450 мс з підвищенням на ≥30 мс. У плацебо-контрольованих дослідженнях кветіапіну середня зміна та кількість пацієнтів, які мали зсув до клінічно значущого рівня, подібні в групах кветіапіну та плацебо.

⁽¹⁹⁾ Зсув від >132 ммоль/л до ≤132 ммоль/л щонайменше в одному випадку.

⁽²⁰⁾ Повідомлялося про випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки під час терапії кветіапіном або в ранній період після відміни лікування.

⁽²¹⁾ Див. розділ «Фармакодинаміка».

⁽²²⁾ Зниження рівня гемоглобіну до ≤13 г/дл (8,07 ммоль/л) для чоловіків, ≤12 г/дл (7,45 ммоль/л) для жінок щонайменше в одному випадку траплялося в 11% пацієнтів, що лікувалися кветіапіном, в усіх дослідженнях, включаючи відкриті додаткові дослідження. Для цих пацієнтів середнє максимальне зниження гемоглобіну в будь-який час становило -1,50 г/дл.

⁽²³⁾ Ці повідомлення часто траплялися на фоні тахікардії, запаморочення, ортостатичної гіпотензії та/або супутніх серцевих/респіраторних захворювань.

⁽²⁴⁾ На основі відхилень від нормального початкового рівня до потенційно клінічно значущого значення у будь-який час після початку всіх досліджень. Відхилення загального Т₄, вільного Т₄, загального Т₃ та вільного Т₃ становило <0,8 х НМН (пкмоль/л), а відхилення ТТГ становить >5 мМО/л у будь-який час.

⁽²⁵⁾ Відповідно до підвищення частоти блювання у пацієнтів літнього віку (віком ≥65 років).

⁽²⁶⁾ На основі відхилень у кількості нейтрофілів від ≥1,5 ×10⁹/л спочатку до <0,5 × 10⁹/л у будь-який час протягом лікування та на основі наявності пацієнтів із тяжкою нейтропенією (<0,5 × 10⁹/л) та інфекцією протягом усіх клінічних досліджень кветіапіну.

⁽²⁷⁾ На основі відхилень від нормального початкового рівня до потенційно клінічно значущого значення в будь-який час після початку всіх досліджень. Відхилення кількості еозинофілів становило >1 × 10⁹ клітин/л у будь-який час.

⁽²⁸⁾ На основі відхилень від нормального початкового рівня до потенційно клінічно значущого значення в будь-який час після початку всіх досліджень. Відхилення кількості лейкоцитів становило ≤ 3 × 10⁹ клітин/л у будь-який час.

⁽²⁹⁾ На основі повідомлень про небажані явища щодо метаболічного синдрому в усіх клінічних дослідження кветіапіну.

⁽³⁰⁾ Під час клінічних досліджень у деяких пацієнтів спостерігалося погіршення більше ніж одного з метаболічних факторів маси тіла, рівня глюкози та ліпідів у крові.

⁽³¹⁾ Див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю».

⁽³²⁾ Може виникнути під час або невдозі після початку терапії та асоціюватися з гіпотензією та/або непритомністю. Частота виникнення ґрунтується на повідомленнях щодо побічних реакцій брадикардії та пов’язаних з цим явищ у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну.

⁽³³⁾ На основі одного ретроспективного нерандомізованого епідеміологічного дослідження.

Повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT, шлуночкових аритмій, раптового нез’ясованого летального наслідку, зупинки серця та аритмії типу «torsades de pointes» на фоні застосування нейролептиків, що вважаються специфічними для цього класу препаратів.

Повідомлялося про тяжкі шкірні небажані реакції (SCAR), включаючи синдром Стівенса–Джонсоса (SJS), токсичний епідермальний некроліз (TEN), шкірні реакції, що супроводжуються еозинофілією та системними проявами (DRESS), у зв’язку з лікуванням кветіапіном.

Пацієнти дитячого віку

Ті ж ПРЛЗ, що були описані вище у дорослих, слід розглядати і у серед дітей та підлітків. Таблиця 2 узагальнює ПРЛЗ, що виникають з вищою частотою у пацієнтів дитячого та підліткового віку (10 – 17 років), ніж у дорослих, або ПРЛЗ, що не спостерігалися в групі дорослих хворих.

Таблиця 2. ПРЛЗ серед дітей та підлітків, асоційовані з лікуванням кветіапіном, що трапляються частіше, ніж у дорослих, або не спостерігаються в групі дорослих пацієнтів

Частота виникнення небажаних явищ визначена за такою класифікацією: дуже часто

(> 1/10), часто (> 1/100, < 1/10), нечасто (> 1/1000, <1/100), рідко (> 1/10000, <1/1000) та дуже рідко (< 1/10000).

¹ Рівні пролактину (пацієнти <18 років): >20 мкг/л (>869,56 пкмоль/л) для чоловіків; >26 мкг/ (>1130,428 пкмоль/л) для жінок у будь-який час. Менше ніж 1% пацієнтів мали зростання рівня пролактину >100 мкг/л.

² На основі відхилень вище клінічно значущих значень (на основі критеріїв Національного інституту охорони здоров’я) або підвищення >20 мм рт. ст. для систолічного або >10 мм рт. ст. для діастолічного кров’яного тиску в будь-який час у двох короткотривалих (3 – 6 тижнів) плацебо-контрольованих дослідження у дітей та підлітків.

³ Примітка: частота відповідає такій, що спостерігалася в дорослих, проте може бути пов’язана з іншими клінічними проявами у дітей та підлітків порівняно з дорослими.

⁴ Див. розділ «Фармакодинаміка».

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливими. Це забезпечує продовження моніторингу співвідношення користі/ризику застосування лікарського засобу. Фахівців у галузі охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

Симптоми

Загалом, ознаки та симптоми, про які повідомлялося, були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів діючої речовини, таких як сонливість та седація, тахікардія, артеріальна гіпотензія та антихолінергічні ефекти. Передозування могло призводити до подовження інтервалу QT, статусу, рабдоміолізу, пригнічення дихання, затримки сечовипускання, дезорієнтації, марення та/або збудження, коми і смерті. Пацієнти з раніше наявним тяжким серцево-судинним захворюванням можуть перебувати в групі підвищеного ризику появи ефектів передозування. ;).

Корекція передозування

Під час клінічних досліджень повідомлялося про виживання при гострому передозуванні 30 г цветиапина. Більшість пацієнтів з передозуванням не повідомляли про побічні явища або повністю одужували від таких явищ. Повідомлялося про смерть під час клінічного дослідження після передозування 13,6 г кветіапіну. про передозування кветіапіну, що призводили до летального результату або коми, або подовження інтервалу QT, були дуже рідкі після прийому 6 г кветіапіну в монотерапії. Крім того, такі події були зареєстровані в умовах передозування кветіапіну в монотерапії: QT-подовження епілептичний статус, рабдоміоліз, пригнічення дихання, затримка сечі, сплутаність свідомості, марення та/або ажитація.

У пацієнтів з тяжким серцево-судинним захворюванням існує підвищений ризик ефектів передозування (див. розділ «Особливості застосування»).

Загалом, ознаки та симптоми, про які повідомлялося, були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість та седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія.

Специфічного антидоту до кветіапіну немає. При важких ознаках передозування слід розглянути необхідність застосування різноспрямованих заходів та інтенсивної терапії, включаючи відновлення та підтримання прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції легень, моніторинг та підтримку діяльності серця. /p>

На основі опублікованих літературних даних пацієнти з маренням та збудженням, а також чіткими проявами антихолінергічного синдрому можуть лікуватися фізостигміном у дозі 1-2 мг (під постійним ЕКГ-моніторингом). Це не є рекомендацією для стандартного лікування через можливе негативного впливу фізостигміну на серцеву провідність. Фізостигмін може застосовуватися за відсутності ЕКГ порушень.

У разі стійкої артеріальної гіпотензії при передозуванні кветіапіну слід вживати відповідні заходи, такі як введення рідини та/або симпатоміметики (слід уникати застосування адреналіну та допаміну, оскільки стимуляція бета-адренореципторів може поглибити гіпотонію в умовах блокування альфа-а). >

Оскільки профілактика абсорбції при передозуванні не вивчалася, слід враховувати необхідність промивання шлунка, яке по можливості слід провести протягом 1 години після застосування препарату (після інтубації, якщо пацієнт знепритомнів), а також застосування активованого вугілля разом із проносним засобом.

У випадках передозування кветіапіну стійку артеріальну гіпотензію слід лікувати із застосуванням відповідних заходів, таких як внутрішньовенне введення рідини та/або симпатоміметики. кветіапіном.

Повідомлялося про формування сторонніх тіл шлунка при передозуванні кветіапіну пролонгованої дії та рекомендовано відповідну діагностичну візуалізацію для визначення тактики подальшого ведення пацієнта.

У деяких випадках успішно проводилося ендоскопічне видалення фармакобезоару.

Ретельний медичний контроль та моніторинг повинні продовжуватися до повного одужання пацієнта.

Зберігати при температурі вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Сероквель XR призначають для лікування шизофренії та біполярних розладів.