Кветіпін 200 мг №30 таблетки

Препарат по 200 мг випускають у блістерах №10, по 3 блістери в упаковці.

Таблетки, вкриті оболонкою.

Кветіапін є похідним дибензотіазепіну, що чинить нейролептичну дію. Кветіапін та його активний метаболіт N-дезалкілкветіапін взаємодіють з низкою рецепторів нейромедіаторів. Залишається нез'ясованим, який внесок у фармакологічний ефект препарату доводиться на N>

Кветіапін робить афінність до серотонінових рецепторів головного мозку 5НТ ₂ і 5НТ ₁ А ( in vitro&nbsp ;Ki дорівнює 288 і 557 нМ відповідно) і дофаміновим рецепторам D ₁ і D ₂ ( in vitro&nbsp ;Ki дорівнює 558 і 531 нМ відповідно). Вважають, що це поєднання рецепторного антагонізму при відносній вибірковості взаємодії з рецепторами 5НТ лежать в основі клінічних антипсихотичних властивостей препарату, а також щодо низької частоти розвитку екстрапірамідних симптомів. Кветіапін також виявляє високу афінність до рецепторів гістаміну Н₁ (in vitro Ki дорівнює 10 нМ) та адренергічних рецепторів альфа 1 (in vitro Ki дорівнює 13 нМ) при більш низькій афінності до адренергічних рецепторів альфа 2 (in vitro Ki дорівнює 782 нМ). Кветіапін не зв'язується з холінергічними мускариновими та бензодіази

N-дезалкілкветіапін аналогічно кветіапіну виявляє афінність до серотонінових рецепторів головного мозку 5НТ ₂ і дофамінових рецепторів D₁ і D_{2</sub >.}

Крім того, подібно кветіапіну N-дезалкілкветіапін виявляє високу афінність до серотонінових рецепторів 5НТ ₁ і гістамінергічних і адренергічних рецепторів альфа 1 при нижчій афінності до адреналь2.

У клінічно значущому діапазоні доз фармакокінетика кветіапіну та N-дезалкілкветіапіну лінійна. Кінетика кветіапіну у чоловіків та жінок, у курців та некурців не відрізняється.

Всмоктування. Кветіапін при пероральному застосуванні добре всмоктується в травному тракті. При дослідженні з препаратом з радіоактивними ізотопами показано, що приблизно 73% виділяється із сечею і 21% – з калом протягом одного тижня. Біодоступність кветіапіну практично не змінюється при прийомі препарату з їжею, при цьому значення Сmax і AUC збільшуються на 25% і 15% відповідно. Максимум вмісту препарату в плазмі крові досягається через 2 год після перорального застосування. Молярна концентрація активного метаболіту N-дезалкілкветіапіну в рівноважному стані становить 35% від такої кветіапіну.

Розподіл. Об'єм розподілу кветіапіну становить 10±4 л/кг, зв'язування з білками плазми крові – 83%.

Елімінація та метаболізм. Період напіввиведення кветіапіну – близько 6-7 годин при багаторазовому прийомі препарату в клінічно рекомендованих дозах. Цей показник для N-дезалкілкветіапіну становить приблизно 12 годин. У середньому молярна частка вільного кветіапіну та його активного метаболіту, що виділяється з сечею, становить менше 5%. /p>

Кветіапін інтенсивно метаболізується в печінці, при цьому на частку початкової сполуки в сечі та калі через тиждень після прийому міченого кветіапіну припадає менше 5% від дози, що надійшла. З урахуванням інтенсивної метаболізації кветіапіну в печінці слід очікувати, що у осіб з порушенням функції печінки вміст препарату в плазмі крові буде вищим, тому може знадобитися коригування дози.

Основні реакції метаболізації кветіапіну полягають в окисленні бічного алкільного ланцюга, гідроксилюванні дибензотіазепінового кільця, сульфоксилюванні та кон'югації (фаза 2). Основними метаболітами кветіапіну в плазмі крові людини є продукти окислення

Основним ферментом системи цитохрому Р450, що відповідає за метаболізацію кветіапіну, є Р450 3А4. Утворення N-дезалкілпохідного та елімінація кветіапіну здійснюються, головним чином, під дією цього ферменту.

У дослідах in vitro показано, що кветіапін та деякі його метаболіти (включаючи N-дезалкіл-кветіапін) є слабкими інгібіторами ферментів системи цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2. Однак таке інгібування in vitro відзначається тільки в концентраціях, що в 5-50 разів перевищують концентрації в організмі людини при прийомі препарату в дозах 300-800 мг/день.

Антипсихотичні засоби. Цветіапін.

Код АТС N05A H04.

З огляду на те, що кветіапін впливає на ЦНС, його слід обережно застосовувати у поєднанні з іншими препаратами, що діють на ЦНС.

Алкоголь. Кветіапін потенціює ефекти алкоголю, тому при лікуванні кветіапіном слід уникати вживання алкоголю.

Гіпотензивні препарати. Оскільки кветіапін може індукувати гіпотензію, він може посилювати гіпотензивний ефект інших препаратів.

Леводопа та агоністи дофаміну. Кветіапін може виступати як антагоніст леводопи та агоніст дофаміну.

Препарати літію. Сполучене застосування з кветіапіном не впливає на фармакокінетику одноразового прийому препарату літію.

Лорозепом. Сполучене застосування з кветіапіном не впливає на фармакокінетику одноразового прийому лоразепаму.

Антипірин. Кветіапін не індукує в печінці ферментативні системи, що беруть участь у метаболізації антипірину.

Дівалпроекс. Сполучене застосування кветіапіну (150 мг 2 рази на день) та дивалпроексу (500 мг 2 рази на день) підвищує максимальну концентрацію (С _max) загальної вальпроєвої кислоти в плазмі крові на 11%. Ці зміни не є клінічно значущими.

Індуктори ферментів метаболізму в печінці

Карбамазепін істотно знижує вміст у плазмі крові кветіапіну. При цьому величина площі під кривою концентрація-час (AUC) кветіапіну знижується в середньому на 13%. Аналогічні ефекти спостерігаються і при прийомі інших препаратів, що індукують метаболізацію . Таким чином, при поєднаному застосуванні з такими препаратами необхідно підбирати дозу кветіапіну. Однак слід мати на увазі, що рекомендована максимальна добова доза кветіапіну становить 800 мг. Тривале застосування препарату у більш високих дозах зіставлення можливої ​​користі та потенційного ризику застосування препарату.

При поєднаному прийомі кветіапіну та іншого індуктора мікросомальних ферментів фенітоїну відзначається підвищення в 5 разів кліренсу кветіапіну. Тому може бути потрібно підвищення дози кветіапіну для адекватного контролю психічних симптомів. рифампіцини.

При припиненні прийому препаратів, які є індукторами мікросомальних ферментів, необхідно переглянути дозу кветіапіну, за необхідності її знижують.

Інгібітори цитохрому Р450 3А4 (CYP 3А4)

CYP 3А4 є основним ферментом системи цитохрому Р450, що відповідає за метаболізацію кветіапіну.

Сполучений прийом кетоконазолу призводить до збільшення Сmax і AUC для кветіапіну на 235% і 522% відповідно, при цьому в середньому кліренс при пероральному надходженні препарату знижується на 84%. Середній період напіввиведення Кветіану 6,8 год, однак середнє значення максимального періоду напіввиведення (T _max) не змінюється.

З урахуванням даних при сумісному застосуванні кветіапіну з такими інгібіторами CYP 3А4, як азольні протигрибкові препарати, макролідні антибіотики, інгібітори протеази, дозу кветіапіну слід знижувати, особливо у осіб похилого віку та ослаблених хворих.

Циметидин. Не виявлено клінічно значимих взаємодій.

Тіоридазин. Сполучене застосування тіоридазину (200 мг 2 рази на день) та кветіапіну (300 мг 2 рази на день) підвищує кліренс кветіапіну на 65%.

Флуоксетин, іміпрамін, галоперидол, рисперидон. Прийом флуоксетину (добова доза – 60 мг), іміпраміну (75 мг 2 рази на день), галоперидолу (7,5 мг 2 рази на день), рисперидону (3 мг 2 рази на день) не змінює достовірно рівноважну фармакокінетику кветіапіну.

Взаємодія з їжею. Кветіапін можна приймати незалежно від їжі або разом з їжею.

Взаємодія з фітопрепаратами. Не встановлено.

Діюча речовина: кветіапін;

1 таблетка містить 200 мг кветіапіну (у формі кветіапіну фумарату);

інші елементи:

лактози моногідрат, мікрокристалічна целюлоза, крохмальгліколят натрію (тип А), повідон, кальцію фосфат дигідрат двоосновний, магнію стеарат;

оболонка таблетки 200 мг: поліетиленгліколь, гідроксипропілметилцелюлоза, діоксид титану (Е 171), тальк.

При застосуванні препарату слід утриматися від керування автотранспортом та робіт, які потребують підвищеної зосередженості уваги або фізичної координації.

Під час лікування кветіапіном хворі повинні попереджати лікаря про наявність вагітності або планування вагітності. Тому при призначенні кветіапіну вагітним жінкам слід врахувати можливу користь від такої терапії у порівнянні з потенційним ризиком для плода.

Невідомо у якій кількості кветіапін надходить у грудне молоко. Зважаючи на потенційні побічні реакції, прийом кветіапіну при годуванні груддю протипоказаний.

Безпека та ефективність кветіапіну для лікування дітей не досліджувалися, тому препарат не застосовують у педіатричній практиці.

• Лікування шизофренії.
• Лікування маніакальних епізодів, що асоціюються з біполярними розладами.

• Підвищена чутливість до компонентів, що входять до складу препарату.
• Одночасний прийом інгібіторів цитохрому Р450, таких як інгібітори HIV-протеаз, азолмісних протигрибкових препаратів, еритроміцину, кларитроміцину та нефазодону.

Застосовують дорослим 2 рази на добу, незалежно від їди.

Шизофренія

Загальна добова доза протягом перших 4 днів терапії становить 50 мг (1 день), 100 мг (2 день), 200 мг (3 день) і 300 мг (4 день). /p>

Починаючи з 4-го дня і далі дозу слід титрувати в межах звичайної ефективної дози 300-450 мг на добу. Залежно від клінічної ефективності та індивідуальної переносимості лікування дозу можна коригувати в межах 150–750 мг на добу.

Перехід з однієї дози в іншу відбувається протягом 2 днів, оскільки протягом 1-2 днів рівноважний стан для кветіапіну в організмі ще не досягається. При необхідності збільшити або зменшити дозу рекомендується змінювати дозу щоразу на 25-50 мг (при прийомі 2 рази на день).

Біполярні маніакальні розлади

Для монотерапії або доповнення терапії стабілізаторами настрою загальна добова доза протягом перших 4 днів терапії становить 100 мг (1-й день), 200 мг (2-й день), 300 мг (3-й день) та 400 мг ( 4-й день). Подальше підвищення дози до 800 мг на добу на 6-й день має відбуватися поетапно зі збільшенням дози не більше ніж на 200 мг на добу.

Підбір дози здійснюється залежно від клінічної відповіді та індивідуальної переносимості препарату.

Дозування препарату в окремих категорій хворих

Особи похилого віку.

Як і інші антипсихотичні препарати, застосовувати препарат при лікуванні хворих похилого віку слід з обережністю, особливо на початку лікування. Лікування слід починати з дози 25 мг на добу. Дозу слід підвищувати щодня на 25-50 мг на добу. до досягнення ефективної дози, яка, ймовірно, буде нижчою, ніж у пацієнтів молодшого віку.

Хворі з порушенням функції печінки та нирок.

Цим категоріям хворих препарат слід застосовувати з обережністю. Початкова доза кветіапіну становить 25 мг на добу. Ця доза може підвищуватися на 25-50 мг на добу до досягнення ефективної дози.

Пропущена доза

У разі пропуску дози препарат слід прийняти відразу, як тільки це виявиться можливим. Однак, якщо наближається час прийому наступної дози, необхідно перейти до регулярної схеми прийому, не компенсуючи пропущену дозу. Ні в якому разі не слід приймати подвійну дозу.

Особливості застосування.

Ускладнення з боку серцево-судинної системи

Кветіапін може викликати ортостатичну гіпотензію, запаморочення, в окремих випадках – непритомність, особливо в початковому періоді прийому препарату. Вірогідність розвитку таких ускладнень може бути зведена до мінімуму зменшенням величини приросту дози.

Хворим із клінічно значущими серцево-судинними розладами в анамнезі (серцева недостатність, інфаркт міокарда, ішемічна хвороба серця, порушення мозкового кровообігу, порушення проведення), хворим з порушеннями мозкового кровообігу або іншими станами, що призводять до артеріальної гіпотензії (обезводнення, застосування гіпотензивних засобів), застосування кветіапіну слід проводити з обережністю.

Судомні напади

При застосуванні кветіапіну хворим на шизофренію відмінностей частоти судомних нападів у хворих, які одержували препарат та плацебо, відмічено не було. Проте, як і інші нейролептики, препарат слід призначати з обережністю хворим із судомними нападами в анамнезі або в умовах, що призводять до зниження порога, при якому виникає небезпека розвитку судомних нападів.

Пізня дискінезія і екстрапірамідні симптоми

Це ускладнення може виникати при прийомі нейролептиків, найчастіше в осіб літнього віку, особливо у жінок. При цьому не існує прогностичних ознак, за якими можна було б передбачити появу пізньої дискінезії у конкретного хворого.

При появі ознак і симптомів пізньої дискінезії дозу кветіапіну необхідно знизити або припинити його прийом. Проте це питання слід вирішувати індивідуально, оскільки в окремих випадках застосування кветіапіну може бути вкрай необхідним, не дивлячись на наявність синдрому пізньої дискінезії.

Ризик розвитку цих ускладнень підвищується з тривалістю терапії і кумуляцією нейролептика.

Злоякісний нейролептичний синдром

Злоякісний нейролептичний синдром може розвиватися при прийомі нейролептиків, у тому числі й кветіапіну.

Прояви злоякісного нейролептичного синдрому: гіпертермія, ригідність м'язів, зміна психічного стану, нестабільність з боку вегетативної нервової системи, підвищення рівня креатинфосфокінази, міоглобінурія, гостра ниркова недостатність.

При розвитку злоякісного нейролептичного синдрому необхідно відмінити прийом кветіапіну та провести інтенсивну симптоматичну терапію.

Якщо після проведеного лікування з приводу злоякісного нейролептичного синдрому хворому необхідне продовження прийому нейролептика, це слід робити дуже обережно.

Нейтропенія

У ряді випадків при застосуванні кветіапіну відзначали розвиток тяжкої нейтропенії (кількість нейтрофілів <0,5 х 10⁹/л) без явної дозозалежності. До можливих чинників ризику розвитку лейкопенії і/або нейтропенії відносять знижений вміст лейкоцитів до початку лікування і наявність лейкопенії і/або нейтропенії при прийомі лікарських препаратів в анамнезі. При зниженні вмісту нейтрофілів нижче 1,0 х 10⁹/л прийом препарату слід припинити. Хворі повинні знаходитися під спостереженням. Контроль вмісту нейтрофілів слід проводити до тих пір, поки їх кількість не підвищиться до величини 1,5 х 10⁹/л.

Раптове припинення прийому препарату

Після раптового припинення лікування високими дозами антипсихотичних препаратів дуже рідко були описані гострі симптоми відміни, такі як нудота, блювання та безсоння. Повідомлялося про рецидиви психотичних симптомів та появу таких розладів, як мимовільні рухи (наприклад акатизія, дистонія та дискінезія). Тому рекомендується поступове припинення прийому препарату як мінімум від одного до двох тижнів.

Гіперглікемія

При застосуванні кветіапіну гіперглікемія і цукровий діабет (включаючи загострення передіснуючого цукрового діабету) розвиваються досить рідко, вони можуть виникати і у хворих за відсутності гіперглікемії в анамнезі.

У деяких випадках симптоми гіперглікемії проходять після припинення прийому препарату. Пацієнтам, які страждають на діабет, або пацієнтам із факторами ризику розвитку цукрового діабету рекомендується проводити відповідний клінічний моніторинг.

Застосування особами літнього віку з деменцією

Препарат не показаний для застосування особам літнього віку з деменцією.

У хворих на деменцію при застосуванні деяких атипових антипсихотиків спостерігалося підвищення майже в 3 рази ризику виникнення небажаних церебро-васкулярних явищ. Механізм такого підвищення ризику невідомий. Підвищений ризик не може бути виключений для інших антипсихотиків або для інших категорій пацієнтів.

Кветіапін слід застосовувати з обережністю пацієнтам з наявністю факторів ризику розвитку інсульту.

Застосування хворими з порушеннями функції нирок

Препарат слід застосовувати таким хворим з обережністю, особливо в початковому періоді.

Застосування в осіб літнього віку

В осіб літнього віку кліренс кветіапіну в плазмі крові в середньому знижується на 30-50 % порівняно з таким у хворих віком 18-65 років. Крім того, у цієї категорії хворих зазвичай частіше відзначають порушення функцій печінки, нирок, центральної нервової системи і серцево-судинної системи. Все це вимагає обережності при застосуванні препарату особам літнього віку.

Порушення функціонування печінки

Застосування кветіапіну хворими з існуючими захворюваннями печінки вимагає обережності. Необхідно приймати запобіжні засоби і при застосуванні супутніх препаратів з потенційною гепатотоксичністю. Перед початком терапії кветіапіном хворим з відомими або передбачуваними порушеннями функції печінки рекомендується провести визначення вмісту трансаміназ. Такі ж дослідження необхідно періодично виконувати і в процесі лікування препаратом.

Подовження інтервалу QT

У дослідженнях не виявлено взаємозв’язку застосування кветіапіну зі стійким збільшенням інтервалу QT.

При передозуванні спостерігалося подовження інтервалу QT.

Як і у випадку з іншими антипсихотиками, слід дотримуватися обережності при призначенні кветіапіну пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями або пацієнтам з подовженим інтервалом QT в сімейному анамнезі. Також слід дотримуватися обережності при призначенні кветіапіну одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QT, а також при супутньому застосуванні з нейролептиками, особливо особам літнього віку, пацієнтам із вродженим синдромом подовження інтервалу QT, застійною серцевою недостатністю, гіпертрофією серця, гіпокаліємією або гіпомагніємією.

Лактоза

Таблетки містять лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, тотальною лактозною недостатністю і/або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід застосовувати цей лікарський засіб.

Інше

Оскільки кветіапін є антагоністом дофаміну, він може чинити протиблювотну дію, що, у свою чергу, може маскувати ознаки токсичності при передозуванні інших ліків або ж симптоми таких захворювань, як пухлини мозку або непрохідність кишечнику.

Можливість суїциду або його спроб властива хворим на шизофренію або біполярні розлади, тому пацієнти групи високого ризику повинні знаходитися під спостереженням і отримувати адекватну терапію.

Застосування нейролептиків пов'язане з порушенням моторики стравоходу. З цієї причини в окремих випадках у осіб літнього віку виникає аспіраційна пневмонія, особливо при прогресуванні хвороби Альцгеймера.

Частота побічних реакцій: дуже часті (≥ 10%), часті (≥ 1%, < 10%), нечасті (≥ 0,1%, < 1%), рідкісні (0,01% , <0,1%), дуже рідкісні (<0,01%).

Під час лікування кветіапіном повідомлялося про подальші побічні реакції.

З боку нервової системи: часті – сонливість, яка розвивається найчастіше протягом перших двох тижнів лікування та, як правило, надалі проходить і запаморочення; розвиток екстрапірамідних симптомів; нечасті – синдром неспокійних ніг; судомні напади; рідкісні – злоякісний нейролептичний синдром.

Організм загалом: часті – головні болі, біль у животі, біль у попереку, лихоманка, збільшення маси тіла (виникає переважно протягом перших тижнів лікування). Як і інші нейролептики, кветіапін може викликати периферичні набряки та астенію легкого ступеня (часті побічні явища). >

При різкій відміні кветіапіну, як і інших нейролептиків, відзначають симптоми різкої відміни препарату, такі як безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення, роздратованість. Бажано скасовувати препарат не різко, а поступово знижуючи дозу протягом 1-2 тижнів. Зазначені симптоми зазвичай проходять через тиждень після припинення застосування препарату.

З боку травного тракту: часті – запор, сухість у роті, диспепсія, підвищення рівня гамма-глутамілтранспептидази, відмічені окремі випадки дисфагії.

З боку шкіри: часті – висип. У деяких випадках можливі алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона.

З боку серцево-судинної системи: часті – постуральна гіпотензія, тахікардія; часті – збільшення частоти серцебиття. Як і інші нейролептики, кветіапін може спричинити постуральну гіпотензію, що супроводжується запамороченням, тахікардією, у ряді випадків – непритомністю, особливо в початковий період підбору дози препарату. У хворих на шизофренію частота постуральної гіпотензії становила 8%.

З боку репродуктивної системи: при прийомі кветіапіну описані окремі випадки приапізму.

З боку органу зору: нечасті – біль у очах, порушення чіткості зору.

З боку дихальної системи: часті – риніт.

З боку ендокринної системи: нечасто – гіпотиреоз.

З боку системи кровотворення: часті – лімфоспіння.

Як і в разі застосування інших нейролептиків, при лікуванні кветіапіном спостерігаються рідкісні випадки лейкопенії та/або нейтропенії. Рідко спостерігаються випадки еозинофілії.

Зміни лабораторних показників: у деяких хворих при застосуванні кветіапіну відзначалося безсимптомне підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, таке підвищення було зазвичай оборотним, і рівень трансаміназ при продовженні терапії знижувався.

Дослідження кветіапіну показали дозозалежне зниження вмісту загального та вільного тироксину (Т4). Максимальне зниження вмісту тироксину відзначено у перші 2-4 тижні лікування. Знижений рівень тироксину зберігається без подальшого прогресу при тривалому застосуванні препарату. тироксину не супроводжується систематичними змінами вмісту TSH або клінічними симптомами гіпотиреозу. Припинення лікування призводить до повернення вмісту загального та вільного тироксину на вихідний рівень. Невелике зниження сумарного Т3 було відмічено тільки при високих дозах препарату. ;Таким чином, клінічно значущого гіпотиреозу при застосуванні кветіапіну не було.

Підвищення вмісту глюкози в крові до стану гіперглікемії (вміст глюкози натще понад 7 ммоль/л і після їжі понад 11,1 ммоль/л) часто відзначалося при застосуванні кветіапіну в дослідженнях.

При застосуванні кветіапіну часто відзначалося підвищення вмісту тригліцеридів у сироватці крові більше 2,258 ммоль/л та підвищення вмісту холестерину (переважно ліпопротеїдів низької щільності) понад 6,2064 ммоль/л.

Дані постмаркетингових досліджень

За цими даними при застосуванні кветіапіну відзначали випадки лейкопенії та/або нейтропенії. Зміст нейтрофілів повертався в норму при припиненні лікування. Можливими факторами ризику розвитку лейкопенії та/або нейтропенії при застосуванні лікарських засобів в анамнезі.

Як і при застосуванні інших нейролептиків, при прийомі кветіапіну поєднана гіперглікемія з цукровим діабетом (включаючи ускладнення попереднього діабету) відзначалася порівняно рідко (частота менше 0,1%). анамнезі.

Є повідомлення про жовтяницю.

Анафілактичні реакції відзначали дуже рідко. При появі ознак анафілактичних реакцій прийом кветіапіну слід припинити та перейти на інший препарат.

Як інші антипсихотичні препарати, кветіапін може викликати подовження інтервалу QT, проте в дослідженнях не виявлено взаємозв'язку з постійним збільшенням QT.

Хворі з супутніми серцево-судинними захворюваннями можуть бути схильними до негативних наслідків передозування. Дані про передозування кветіапіну обмежені. Описані випадки застосування кветіапіну в дозі, що перевищує 20 г; летальних випадків зафіксовано не було, пацієнти одужували без наслідків. Після широкого впровадження в медичну практику була смерть чи кома, чи подовження QT.

Симптоми. Як правило, це симптоми, що є більш вираженими проявами звичайних фармакологічних ефектів препарату (наприклад, сонливість, седативний ефект, тахікардія, артеріальна гіпотензія).

Лікування. Специфічного антидоту для кветіапіну не існує. При важких отруєннях слід мати на увазі, що отруєння могло бути при прийомі декількох препаратів. У випадках важких отруєнь необхідно проведення інтенсивної терапії , включаючи підтримку прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції, проведення заходів, що підтримують функціонування серцево-судинної системи.

Для повної нормалізації стану хворого необхідне ретельне медичне спостереження.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С.

Кветипін таблетки використовуються для лікування шизофренії та маніакальних епізодів, що асоціюються з біполярними розладами.