Флогоксиб-Здоров'я капсули по 200 мг, 10 шт.

По 10 капсул у блістерах у коробці.

Капсули. Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули з непрозорим корпусом та кришечкою від світло-блакитного до блакитного (дозування 200 мг) кольору. Вміст капсул – порошок білого кольору. Допускається наявність агломерату частинок порошку.

НПЗП препарат (НПЗП), що демонструє протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну активність. Вважається, що механізм дії целекоксибу обумовлений пригніченням синтезу простагландинів переважно шляхом інгібування циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) у терапевтичних концентраціях людини целекоксиб не інгібується ізофермент ЦОГ-1 (ЦОГ-1). У тварин целекоксиб знижував частоту виникнення та множинність пухлин товстого кишечника. Тромбоцити Целекоксиб в одноразових дозах до 800 мг і багаторазових дозах 600 мг 2 рази на добу протягом періоду до 7 днів (що перевищує рекомендовані терапевтичні дози) не зменшувало агрегації тромбоцитів та не збільшував час кровотечі. Целекоксиб не може замінити ацетилсаліцилову кислоту у профілактиці серцево-судинних захворювань, оскільки немає впливу на тромбоцити. Невідомо, чи впливає целекоксиб на тромбоцити щодо підвищення ризику розвитку серйозних серцево-судинних тромботичних побічних реакцій, пов'язаних із застосуванням целекоксибу. Затримка рідини Придушення синтезу PGE2 може призводити до затримки натрію і води за рахунок збільшення реабсорбції у висхідній товстій частині петлі Генле мозкового шару нирок і, можливо, в інших сегментах дистальних відділів нефрону. Вважається, що PGE2 пригнічує реабсорбцію води у збиральних трубочках, перешкоджаючи дії АДГ.

Абсорбція Максимальна концентрація целекоксибу в плазмі крові (Cmax) досягається через 3 години після прийому препарату. Натщесерце Cmax і площа під кривою (AUC) приблизно пропорційними дозі 200 мг 2 рази на добу; при більш високих дозах спостерігається менш пропорційне збільшення Cmax та AUC. Дослідження біодоступності не проводили. При багаторазовому прийомі препарату рівноважний стан досягається на 5-й день або раніше. Фармакокінетичні параметри одноразової дози (200 мг) целекоксибу у здорових добровольців натще: Вплив їжі Якщо капсули препарату приймати разом з їжею з високим змістом жирів , Cmax досягається на 1-2 години пізніше , а AUC збільшується на 10–20%. При прийомі натще у дозах вище 200 мг збільшення Cmax та AUC відбувається менш пропорційно, що вважається наслідком низької розчинності препарату у водному середовищі. Одночасне застосування целекоксибу з антацидами, що містять алюміній і магній, призводило до зниження концентрації целекоксибу в плазмі зі зменшенням Cmax на 37% та AUC на 10%. Целекоксиб у дозі до 200 мг 2 рази на добу можна приймати незалежно від їди. Найвищі дози препарату (400 мг 2 рази на добу) слід приймати з їжею для покращення абсорбції. AUC целекоксибу була однаковою при його прийомі у вигляді цілої капсули та при додаванні вмісту капсули в яблучне пюре. Після прийому вмісту капсули разом з яблучним пюре значних змін у показниках Cmax, Tmax або періоду напіввиведення (t1/2) не спостерігалося. Розподіл Целекоксиб у межах діапазону терапевтичних доз має високий ступінь зв'язування з білками крові (~ 97%). Целекоксиб зв'язується переважно з альбуміном і меншою мірою - з α-1-кислим глікопротеїном. Об'єм розподілу у рівноважному стані (Vss/F) становить приблизно 400 л, що свідчить про екстенсивний розподіл препарату в тканинах. Целекоксиб, як правило, не пов'язується з еритроцитами. Метаболізм Метаболізм целекоксибу переважно здійснюється ізоферментом CYP2C9. У плазмі крові людини було ідентифіковано три метаболіти: первинний спирт, відповідна карбонова кислота та її глюкуронідний кон'югат. Ці метаболіти не мають активності щодо інгібування ЦОГ-1 або ЦОГ-2. Екскреція Целекоксиб виводиться переважно шляхом метаболізму в печінці, при цьому в сечі та калі виявляється невелика (<3%) кількість незміненого лікарського засобу . Після прийому внутрішньо одноразової дози целекоксибу, міченого радіоізотопом, близько 57% дози виводилося з фекаліями і 27% - з сечею. Основним метаболітом у сечі та калі була карбонова кислота (73% дози), при цьому в сечі також виявлялася невелика кількість глюкуроніду. Вважається, що низька розчинність препарату подовжує процес абсорбції, що робить t1/2 варіабельнішим. Ефективний період напіввиведення становить приблизно 11 годин в умовах прийому натще. Уявний кліренс (CL/F) плазми становить близько 500 мл/хв. Пацієнти літнього віку У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) у рівноважному стані Cmax була на 40% вищою та AUC – на 50% вищою порівняно з пацієнтами молодого віку. У жінок похилого віку Cmax та AUC для целекоксибу вищі, ніж у чоловіків похилого віку, але це підвищення переважно є наслідком меншої маси тіла у жінок. Загалом, коригувати дозу для пацієнтів похилого віку не потрібно. Однак у пацієнтів з масою тіла менше 50 кг лікування слід розпочинати з мінімальної рекомендованої дози. Діти Популяційний аналіз фармакокінетики целекоксибу у дітей не досліджували. Расова приналежність AUC целекоксибу приблизно на 40% більше у представників негроїдної раси в порівнянні з пацієнтами європеоїдної раси. Причина та клінічна значимість цього спостереження невідомі. Пічникова недостатність У пацієнтів з печінковою недостатністю легкої (клас А за шкалою Чайлд-П'ю) та середнього (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) ) ступеня тяжкості AUC целекоксибу в рівноважному стані є більшим приблизно на 40% і 180% відповідно в порівнянні зі здоровими добровольцями. Тому пацієнтам із печінковою недостатністю середнього ступеня (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) рекомендовану добову дозу слід зменшити приблизно на 50%. Досліджень за участю пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) не проводили. Препарат не рекомендується застосовувати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю. Ніркова недостатність; AUC целекоксибу була приблизно на 40% нижчою у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації 35-60 мл/хв) , ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Значного зв'язку між швидкістю клубочкової фільтрації та кліренсом целекоксибу виявлено не було. Досліджень за участю пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю не проводили. Як і з іншими нестероїдними протизапальними засобами, препарат не рекомендується застосовувати пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю. Взаємодія з іншими лікарськими засобами; Целекоксиб не є інгібітором ізоферментів 2C9, 2C19 або 3A4 цитохрому P450. Літій.Середній рівень літію в плазмі крові в рівноважному стані підвищувався приблизно на 17% у осіб, які отримували літій у дозі 450 мг 2 рази на добу разом з целекоксибом у дозі 200 мг 2 рази на добу, порівняно з особами, які приймали лише літій. Флуконазол. Одночасне застосування флуконазолу в дозі 200 мг 1 раз на добу призводило до підвищення концентрації целекоксибу в плазмі в 2 рази. Таке підвищення є наслідком пригнічення флуконазолом метаболізму целекоксибу, яке здійснюється ізоферментом CYP2C9. Інші лікарські засоби. Існують дані, що вплив целекоксибу на фармакокінетику та/або фармакодинаміку глібенкламіду, кетоконазолу, метотрексату, фенітоїну та толбутаміду вивчали у дослідженнях in vivo, не виявили клінічно важливих лікарськими засобами. Активність ферменту CYP2C9 знижена в осіб із генетичним поліморфізмом, що призводить до зниження ферментної активності (наприклад, пацієнти, гомозиготні за генами CYP2C9*2 та CYP2C9*3). Обмежені дані у пацієнтів з гомозиготним генотипом CYP2C9*3/*3 свідчать, що системні концентрації целекоксибу у цих пацієнтів були у 3-7 разів вищими порівняно з пацієнтами, які мали генотипи CYP2C9*1/*1 або *1/*3. Фармакокінетику целекоксибу не оцінювали в осіб з іншими видами поліморфізму гена CYP2C9, такими як *2, *5, *6, *9 і *11. Встановлено, що частота гомозиготного генотипу *3/*3 у різних етнічних групах становить від 0,3 до 1%.

Протизапальні та антиревматичні засоби. Коксиби. Код АТХ М01А Н01.

Інгібітори або індуктори CYP2C9. Метаболізм целекоксибу здійснюється переважно ізоферментом 2C9 цитохрому P450 (CYP) у печінці. Одночасне застосування целекоксибу з лікарськими засобами, які пригнічують ізофермент CYP2C9 (наприклад, флуконазол), може посилювати ступінь впливу та токсичність целекоксибу, тоді як одночасне застосування з індукторами CYP2C9 (наприклад, рифампіцин) може призводити до послаблення ефективності целекоксибу. Коли розглядається можливість призначення целекоксибу, оцінюють анамнез кожного пацієнта. При застосуванні целекоксибу в комбінації з інгібіторами або індукторами цитохрому CYP2C9 обґрунтовано корекцію дози цього препарату (див. розділ Фармакокінетика). Субстрати CYP2D6. Целекоксиб є інгібітором ферменту CYP2D6 in vitro, хоча і не є його субстратом. Тому існує можливість взаємодії препарату in vivo з лікарськими засобами, які метаболізуються ізоферментом CYP2D6 (наприклад, атомоксетин), також целекоксиб може підвищувати рівень впливу та токсичність цих лікарських засобів. Коли розглядається можливість призначення целекоксибу, оцінюють анамнез кожного пацієнта. При застосуванні целекоксибу в поєднанні з субстратами цитохрому CYP2D6 обґрунтовано корекцію дози цього препарату (див. розділ Фармакокінетика) Лікарські засоби, що впливають на гемостаз. Целекоксиб та антикоагулянти, такі як варфарин, виявляють синергічний ефект на кровотечі. Одночасне застосування целекоксибу та антикоагулянтів підвищує ризик виникнення серйозної кровотечі порівняно із застосуванням кожного з цих препаратів окремо. Серотонін, який вивільняється тромбоцитами, відіграє у гемостазі. Дослідження показали, що одночасне застосування лікарських засобів, які перешкоджають зворотному захопленню серотоніну, та нестероїдні протизапальні засоби підвищують ризик виникнення кровотечі більше, ніж застосування нестероїдних протизапальних засобів у якості монотерапії. Слід проводити моніторинг пацієнтів, які одночасно приймають Флогоксиб-Здоров'я та антикоагулянти (наприклад, варфарин), антитромбоцитарні препарати (наприклад, ацетилсаліцилова кислота), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та інгібітори зворотного захоплення серотоніна. ;Особливості застосування). Літій. НПЗЗ викликали підвищення рівня літію в плазмі крові та зниження ниркового кліренсу літію. Середня мінімальна концентрація літію в плазмі підвищувалася на 15%, а нирковий кліренс знижувався приблизно на 20%. Цей ефект пояснюється пригніченням нестероїдних протизапальних засобів синтезу простагландинів у нирках. При одночасному застосуванні Флогоксиб-Здоров'я з препаратами літію слід здійснювати моніторинг ознак токсичної дії літію на пацієнтів. Ацетилсаліцилова кислота. Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів та ацетилсаліцилової кислоти в дозі, що виявляє знеболюючий ефект, не викликає ні більшого терапевтичного ефекту, ніж застосування нестероїдних протизапальних засобів окремо. Однак одночасне застосування ацетилсаліцилової кислоти з нестероїдними протизапальними засобами підвищує частоту побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту в порівнянні з застосуванням тільки нестероїдних протизапальних засобів окремо. Зазвичай не рекомендується одночасно застосовувати целекоксиб та ацетилсаліцилову кислоту в знеболювальних дозах через підвищений ризик виникнення кровотечі (див. Розділ Особливості застосування). Целекоксиб не впливає на кардіопротекторну антитромбоцитарну дію ацетилсаліцилової кислоти (у дозі 100-325 мг). Целекоксиб не можна застосовувати замість ацетилсаліцилової кислоти в низькій дозі для профілактики захворювань серцево-судинної системи. НПЗЗ та саліцилати. Одночасне застосування целекоксибу з іншими нестероїдними протизапальними засобами або саліцилатами (наприклад, дифлунізалом та салсалатом) підвищує ризик токсичності для шлунково-кишкового тракту з незначним підвищенням ефективності або без підвищення взагалі (див. Розділ Особливості застосування). Одночасне застосування целекоксибу з іншими нестероїдними протизапальними засобами або саліцилатами не рекомендується. Інгібітори АПФ β-адреноблокатори та антагоністи ангіотензину II. Нестероїдні протизапальні засоби можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ (АПФ) та антагоністів ангіотензину II або -адреноблокаторів (у тому числі пропранололу). У пацієнтів похилого віку, пацієнтів із зневодненням (у тому числі при застосуванні діуретиків) або порушенням функції нирок застосування інгібіторів АПФ разом з нестероїдними протизапальними засобами може призводити до погіршення функції нирок, у тому числі до розвитку гострої ниркової недостатності. Зазвичай після відміни нестероїдних протизапальних засобів стан пацієнта повертається до вихідного рівня. При одночасному застосуванні Флогоксиб-Здоров'я та інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину або β-адреноблокаторів слід проводити моніторинг артеріального тиску, щоб переконатися у досягненні необхідного рівня артеріального тиску. При одночасному застосуванні Флогоксиб-Здоров'я та інгібіторів АПФ або блокаторів рецепторів ангіотензину у пацієнтів похилого віку та у осіб з зневодненням або порушеннями функції нирок слід здійснювати моніторинг таких пацієнтів на предмет виникнення ознак порушення функції нирок (див. розділ Особливості застосування). Необхідно забезпечити належну гідратацію таких пацієнтів, а також контролювати функцію нирок на початку спільного застосування цих препаратів і періодично після цього. Діуретики. У деяких пацієнтів нестероїдні протизапальні засоби можуть послаблювати натрійуретичний ефект фуросеміду та тіазидів. Така реакція пояснюється пригніченням синтезу простагландинів у нирках. При одночасному застосуванні Флогоксиб-Здоров'я діуретики слід спостерігати за пацієнтами на предмет появи ознак погіршення функції нирок, додатково переконуючись у ефективності діуретика, включаючи гіпотензивну дію (див. розділ Особливості застосування). Дігоксин. Повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові та подовження його t1/2 при одночасному застосуванні целекоксибу з дигоксином. Під час одночасного застосування Флогоксиб-Здоров'я з дигоксином слід здійснювати моніторинг рівня дигоксину в сироватці крові. Метотрексат. Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів та метотрексату може призводити до підвищення ризику токсичності метотрексату (наприклад, нейтропенія, тромбоцитопенія, порушення функції нирок). Целекоксиб не впливає на фармакокінетику метотрексату. Протягом одночасного застосування Флогоксиб-Здоров'я з метотрексатом слід здійснювати моніторинг пацієнтів щодо токсичності метотрексату. Циклоспорин. Одночасне застосування препарату Флогоксиб-Здоров'я з циклоспорином може підвищувати рівень токсичності останнього. Протягом одночасного застосування Флогоксиб-Здоров'я з циклоспорином слід здійснювати моніторинг пацієнтів щодо ознак погіршення функції нирок. Пеметрексед. Одночасне застосування препарату Флогоксиб-Здоров'я та пеметрекседу може підвищувати ризик пов'язаної із застосуванням пеметрекседу мієлосупресії та токсичної дії на нирки та шлунково-кишковий тракт (див. інструкцію з медичного застосування пеметрекседу). При одночасному застосуванні Флогоксиб-Здоров'я та пеметрекседу пацієнтам з порушеннями функції нирок, кліренс креатиніну у яких коливається від 45 до 79 мл/хв, слід відстежувати ознаки мієлосупресії та токсичної дії на нирки та шлунково-кишковий тракт. Слід уникати застосування НПЗЗ з коротким t1/2 (наприклад, диклофенак та індометацин) протягом двох днів до та після, а також у день застосування пеметрекседу. У разі відсутності даних щодо потенційної взаємодії між пеметрекседом та НПЗП з тривалим t1/2 (наприклад, мелоксикам та набуметон) пацієнтам, які застосовують ці НПЗП, слід припинити їх застосування мінімум за 5 днів до застосування пеметрекседу, у день застосування пеметрекседу та у наступні 2 дні після його застосування. Кортикостероїди. Одночасне застосування кортикостероїдів з препаратом Флогоксиб-Здоров'я може підвищувати ризик виникнення виразок у шлунково-кишковому тракті або кровотечі.Слід проводити моніторинг пацієнтів, які одночасно приймають Флогоксиб-Здоров'я та кортикостероїди, на предмет появи ознак кровотечі (див. розділ ;Особливості застосування).

діюча речовина:celecoxib; 1 капсула містить целекоксибу 200 мг; допоміжні речовини:лактоза моногідрат, натрію кроскармелоза; натрію лаурилсульфат; повідон, магнію стеарат оболонка капсули містить еритрозин (E 127), титану діоксид (Е 171), хінолін жовтий (E 104), желатин, чорнило чорні (у разі нанесення торгового знаку підприємства - ЗТ; містять шеллак Glaze 45% розчин у заліза оксид чорний (Е 172), пропіленгліколь, аміаку розчин концентрований) (дозування 100 мг) або патентований синій V (E 131), титану діоксид (Е 171), желатин (дозування 200 мг).

Під час застосування целекоксибу при виникненні таких небажаних реакцій як запаморочення, вертиго або сонливість слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Вагітність. Затримка синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність. Целекоксиб не слід застосовувати на пізніх термінах вагітності, починаючи з 30-го тижня, оскільки може спричинити передчасне закриття артеріальної протоки плода. Досліджень за участю вагітних жінок не проводилося, тому целекоксиб не слід застосовувати жінкам у ІІІ триместрі вагітності. Дані про вплив целекоксибу протягом вагітності та розвиток плода при прийомі його протягом І або ІІ триместрів вагітності обмежені. У тварин прийом інгібіторів синтезу простагландинів призводить до підвищення частоти перед- та постімплантаційних втрат. Всі вагітності супроводжуються фоновим ризиком уроджених дефектів, втрати плода чи інших небажаних наслідків. Зазвичай, незалежно від впливу препарату, усі клінічно встановлені випадки вагітності характеризуються ймовірністю значних уроджених дефектів близько 2-4% та 15-20% втрати плода. Розрахунковий фоновий ризик небажаних наслідків, пов'язаних із прийомом целекоксибу, невідомий. Бійки та пологи. Вплив целекоксибу на сутички та пологи у вагітних жінок не досліджувався. У тварин нестероїдні протизапальні засоби, включаючи целекоксиб, інгібують синтез простагландинів, викликаючи затримку пологів і підвищуючи частоту мертвонародження. Період годування груддю. Обмежені дані свідчать про наявність низького рівня целекоксибу в грудному молоці, що годують груддю. Середні добові дози лікарського засобу, отриманого з грудним молоком, для немовлят становили 10-40 мкг/кг/добу, що становить менше ніж 1% від розрахованої за масою тіла терапевтичної дози для дворічної дитини. Існують дані, що у двох дітей 17 та 22 місяці, які перебували на грудному вигодовуванні, не вказано жодних побічних реакцій. Целекоксиб слід обережно застосовувати жінкам, які годують груддю, з урахуванням потреби матері в препараті Флогоксиб-Здоров'я, а також будь-якими потенційними побічними ефектами препарату або впливом основного захворювання матері на немовля.

Препарат не показаний для застосування дітям.

Для симптоматичного лікування остеоартриту, ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту. Для лікування гострого болю у дорослих пацієнтів. Для лікування первинної дисменореї.

Підвищена чутливість до целекоксибу (наприклад, анафілактичні реакції та серйозні шкірні реакції), ацетилсаліцилової кислоти, інших НПЗП або до будь-яких компонентів лікарського засобу. Реакції алергічного типу на сульфаніламіди в анамнезі. Бронхіальна астма, кропив’янка або інші реакції алергічного типу після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП в анамнезі. У таких пацієнтів були зареєстровані тяжкі, інколи летальні, анафілактичні реакції на НПЗП (див. розділ ;Особливості застосування). Лікування періопераційного болю при проведенні операції аортокоронарного шунтування. Гостра шлунково-кишкова кровотеча.

Перед прийняттям рішення про застосування препарату слід ретельно зважити потенційну користь та ризики застосування препарату та розглянути інші варіанти лікування. Кожному окремому пацієнту слід застосовувати мінімальну ефективну дозу протягом короткого періоду з метою лікування. Препарат можна приймати незалежно від часу їди. Остеоартрит. Для ослаблення ознак і симптомів остеоартриту рекомендована доза становить 200 мг на добу і може застосовуватися 1-2 рази на добу по 100 мг. Ревматоїдний артрит. Для ослаблення ознак і симптомів ревматоїдного артриту рекомендована доза становить 100-200 мг двічі на добу7 Анкілозуючий спондиліт. Для лікування ознак і симптомів анкілозуючого спондиліту рекомендована доза становить 200 мг на добу і може застосовуватися одноразово (1 раз на добу) або бути розподіленою на 2 прийоми (2 рази на добу). ). У разі відсутності ефекту через 6 тижнів лікування добову дозу можна збільшити до 400 мг. У разі відсутності ефекту через 6 тижнів застосування препарату у дозі 400 мг на добу слід розглянути можливість застосування альтернативних методів лікування. Лікування гострого болю та первинної дисменореї. Початкова рекомендована доза становить 400 мг. У разі потреби у перший день можна застосувати додаткову дозу препарату, що становить 200 мг. У наступні дні рекомендована доза становить 200 мг 2 рази на добу у разі потреби. Особливі групи пацієнтів. Печкова недостатність Для пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) рекомендовану добову дозу препарату слід зменшити на 50% . Не рекомендується застосовувати препарат пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю. Пацієнти з повільним метаболізмом субстратів ізоферменту CYP2C9 Слід з обережністю застосовувати целекоксиб пацієнтам з підтвердженим або запідозреним (на основі результатів дослідження генотипу або анам інших субстратів CYP2C9 (таких як варфарин, фенітоїн)) повільним метаболізмом субстратів ізоферменту CYP2C9. Для пацієнтів з повільним метаболізмом (тобто геном CYP2C9*3/*3) слід розглянути можливість розпочати лікування з половини мінімальної рекомендованої дози. Для пацієнтів із повільним метаболізмом із ювенільним ревматоїдним артритом слід розглянути можливість проведення альтернативного лікування. Ніркова недостатність Застосовувати Флогоксиб-Здоров'я пацієнтам з нирковою недостатністю важко не рекомендується. Пацієнти похилого віку Пацієнти похилого віку мають більший ризик розвитку серйозних побічних реакцій з боку серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту та/або з боку нирок порівняно з пацієнтами молодого віку. Якщо передбачувана користь для пацієнтів похилого віку є більш потенційними ризиками, слід починати застосування препарату з низькою дозою та проводити моніторинг стану пацієнта щодо розвитку побічних реакцій. У процесі клінічних досліджень показано, що суттєвих відмінностей щодо ефективності для пацієнтів похилого віку та для молодих пацієнтів виявлено не було. При порівнянні функції нирок (визначали за швидкістю клубочкової фільтрації, азотом сечовини та креатиніну) та функції тромбоцитів (визначали за часом кровотечі та агрегацією тромбоцитів) не спостерігали різницю в результатах для людей похилого віку та для молодих людей. Однак, як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, у тому числі, які вибірково пригнічують ЦОГ-2, у постмаркетинговий період було більше спонтанних повідомлень про шлунково-кишкові події з летальним кінцем та про гостру ниркову недостатність у пацієнтів похилого віку порівняно з пацієнтами молодшого віку. Особливості застосування. Серцево-судинні тромботичні події. Тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів, як селективних, так і неселективних щодо ЦОГ-2 може підвищити ризик розвитку серйозних побічних серцево-судинних тромботичних подій, у тому числі інфаркту міокарда та інсульту, які можуть призвести до смерті. Невідомо, чи подібний цей ризик для всіх НПЗП. Відносне підвищення частоти серйозних тромботичних серцево-судинних ускладнень порівняно з частотою на початковому рівні, яке пов'язують із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів, відбувається як у пацієнтів з відомими серцево-судинними захворюваннями та факторами ризику їх виникнення, так і у пацієнтів без таких захворювань та факторів. Однак пацієнти з відомими серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику їх розвитку мали ще більшу абсолютну частоту серйозних тромботичних серцево-судинних ускладнень через підвищену частоту цих факторів та захворювань на початковому рівні. Підвищення ризику тромботичних серцево-судинних ускладнень найбільше стабільно спостерігали при застосуванні препарату у високих дозах. При застосуванні целекоксибу в дозі 400 мг 2 рази на добу та в дозі 200 мг 2 рази на добу в рамках профілактики аденоми спостерігалося підвищення ризику летального результату через серцево-судинні захворювання, інфаркт міокарда або інсульт приблизно у 3 рази порівняно із застосуванням плацебо. Таке підвищення ризику, порівняно з плацебо, головним чином було наслідком підвищення частоти виникнення інфаркту міокарда. У дослідженні з оцінки комплексної безпеки целекоксибу в порівнянні з ібупрофеном або напроксеном відносного ризику виникнення серцево-судинних тромботичних явищ, асоційованих з інгібітором ЦОГ-2 целекоксибом у порівнянні з таким при застосуванні неселективних НПЗП напроксену та ібук та ібупрофен (див. розділ ;Фармакологічні). Щоб звести до мінімуму потенційний ризик побічних серцево-судинних подій у пацієнтів, які приймають препарат, кожному окремому пацієнту слід застосовувати мінімальну ефективну дозу протягом короткого періоду з метою лікування. Лікарям та пацієнтам слід бути дуже уважними щодо розвитку таких подій, навіть за відсутності симптомів з боку серцево-судинної системи у минулому. Слід проінформувати пацієнтів про ознаки та/або симптоми серйозної серцево-судинної токсичності та заходи, які необхідно вжити при їх появі. Перекональні докази того, що одночасне застосування ацетилсаліцилової кислоти зменшує підвищений ризик розвитку серйозних серцево-судинних тромботичних подій, пов'язаних із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів, відсутні. Одночасне застосування ацетилсаліцилової кислоти та целекоксибу підвищує ризик розвитку серйозних побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту. За даними клінічного дослідження, частота виникнення артеріальної гіпертензії у пацієнтів, які отримували целекоксиб, ібупрофен та диклофенак, становила 2,4%, 4,2% та 2,5% відповідно. Після хірургічної операції аортокоронарного шунтування. При застосуванні різних нестероїдних протизапальних засобів, селективних щодо ЦОГ-2, для лікування болю в перші 10-14 днів після операції аортокоронарного шунтування було виявлено підвищення частоти виникнення інфаркту міокарда та інсульту. Застосування НПЗП при коронарному шунтуванні протипоказане (див. Протипоказання). Пацієнти після інфаркту міокарда У процесі досліджень, проведених Данським національним реєстром, було продемонстровано, що пацієнти, які застосовували нестероїдні протизапальні засоби у період після інфаркту міокарда, перебували під підвищеним ризиком повторного інфаркту, летального результату, викликаного серцево-судинними захворюваннями, та летального результату з будь-якої причини, починаючи з першої тижня лікування У тій же когорті серед пацієнтів, які отримували нестероїдні протизапальні засоби, частота летального результату в перший рік після інфаркту міокарда склала 20 випадків на 100 людино-років порівняно з 12 випадками на 100 людино-років серед пацієнтів, не застосовували НПЗП. Хоча абсолютна кількість смертей зменшується після першого року після інфаркту міокарда, аналіз результатів принаймні чотирьох наступних років наступного спостереження показав, що підвищений відносний ризик летальних випадків у пацієнтів, які застосовують нестероїдні протизапальні засоби, зберігається. Слід уникати застосування препарату Флогоксиб-Здоров'я у пацієнтів з нещодавнім інфарктом міокарда, крім випадків, коли очікується, що користь від лікування переважатиме ризик рецидиву тромботичного серцево-судинного ускладнення. Якщо Флогоксиб-Здоров'я застосовують пацієнтам з нещодавнім інфарктом міокарда, слід здійснювати моніторинг пацієнта щодо появи ознак серцевої ішеміі. Артеріальна гіпертензія. Як і при застосуванні всіх нестероїдних протизапальних засобів, застосування препарату може призвести до виникнення або погіршення перебігу вже існуючої артеріальної гіпертензії, може спричинити підвищення частоти розвитку серцево-судинних подій. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, тіазиди або петлеві діуретики, ефективність терапії цими лікарськими засобами може зменшуватись при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. На початку застосування препарату та протягом усього курсу лікування слід проводити ретельний моніторинг артеріального тиску. Серцева недостатність та набряки. Дослідження показали приблизно дворазове підвищення показника госпіталізації у зв'язку з серцевою недостатністю у пацієнтів, які отримували як селективні, так і неселективні до ЦОГ-2 препарати, і у пацієнтів, які отримували неселективні нестероїдні протизапальні засоби порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Встановлено підвищення ризику інфаркту міокарда, госпіталізації у зв'язку з серцевою недостатністю та летальним кінцем при застосуванні НПЗП. У деяких пацієнтів, які приймали нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі целекоксиб, спостерігалися затримка рідини та набряки. Целекоксиб може послаблювати серцево-судинні ефекти діуретиків, інгібіторів АПФ або блокаторів рецепторів ангіотензину, які можуть використовуватися при таких станах (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Сумарна частота розвитку периферичних набряків через 9 місяців у пацієнтів, які приймали целекоксиб у дозі 400 мг 2 рази на добу (що у 4 та 2 рази перевищує дози, рекомендовані для лікування остеоартриту та ревматоїдного артриту відповідно), ібупрофен у дозі 800 мг та диклофенак у дозі 75 мг 2 рази на добу, становила відповідно 4,5%, 6,9% та 4,7%. Слід уникати застосування препарату Флогоксиб-Здоров'я у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, крім випадків, коли очікується, що користь від лікування переважатиме ризик погіршення серцевої недостатності. Якщо препарат застосовують у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, слід здійснювати моніторинг ознак погіршення серцевої недостатності у пацієнтів. Вплив на шлунково-кишковий тракт. Ризик розвитку виразки шлунково-кишкового тракту, кровотечі та перфорації. НПЗЗ, включаючи целекоксиб, можуть спричинити розвиток серйозних шлунково-кишкових явищ, у тому числі запалення, кровотечі, утворення виразки та перфорації стравоходу, шлунка, тонкого або товстого кишечника, що може призвести до смерті. Ці серйозні побічні реакції можуть виникати у пацієнтів, які приймають нестероїдні протизапальні засоби у будь-який час за наявності або відсутності попереджувальних симптомів. Симптоми були лише у одного з п'яти пацієнтів, у яких розвинулася серйозна побічна реакція з боку верхнього відділу шлунково-кишкового тракту при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. Частота виразки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, тяжких кровотеч або перфорації, обумовлених застосуванням НПЗП, становила близько 1% серед пацієнтів, які отримували целекоксиб протягом 3-6 місяців, і приблизно 2-4% у підгрупі пацієнтів, які отримували препарат протягом 1 року. . Проте ризик існує навіть за короткочасного лікування. Фактори ризику шлунково-кишкової кровотечі, виникнення виразок та перфорації. У пацієнтів, у яких раніше спостерігалися виразка та/або шлунково-кишкова кровотеча та приймають нестероїдні протизапальні засоби, ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі вищий більш ніж у 10 разів порівняно з пацієнтами, які не мають жодного з цих факторів ризику. До інших факторів, що підвищують ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі у пацієнтів, які приймають НПЗП, належать одночасне застосування пероральних кортикостероїдів, ацетилсаліцилової кислоти, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну або антикоагулянтів, велика тривалість лікування НПЗП, куріння та куріння стан здоров'я. Більшість побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту з летальним кінцем стосується пацієнтів похилого віку або ослаблених пацієнтів. Крім того, пацієнти з прогресуючим захворюванням печінки та/або коагулопатією схильні до підвищеного розвитку шлунково-кишкової кровотечі. Частота ускладненої виразки та виразки з клінічними симптомами через 9 місяців склала 0,78% усіх пацієнтів, які отримували целекоксиб, ібупрофен та диклофенак, та 2,19% у підгрупі пацієнтів, які приймали ацетилсаліцилову кислоту у низьких дозах. У пацієнтів віком від 65 років ця частота через 9 місяців склала 1,4%, а при одночасному прийомі ацетилсаліцилової кислоти – 3,06%. Щоб звести до мінімуму потенційний ризик розвитку побічних шлунково-кишкових явищ, кожному окремому пацієнту слід застосовувати мінімальну ефективну дозу протягом короткого періоду часу з метою лікування, уникати застосування більш ніж одного НПЗП одночасно, а також уникати застосування пацієнтам групи високого ризику, крім випадків, коли очікується, що користь переважатиме підвищений ризик виникнення кровотечі. Лікарям та пацієнтам необхідно бути дуже уважними щодо появи ознак та симптомів виникнення шлунково-кишкової виразки та кровотечі під час застосування препарату та у разі підозри на розвиток серйозних побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту припинити застосування препарату, допоки серйозна побічна реакція з боку шлунково-кишкового тракту. тракту не буде виключено, а також своєчасно проводити податковим обстеження та лікування. Для пацієнтів, які належать до групи високого ризику, слід розглянути можливість застосування альтернативних препаратів замість нестероїдних протизапальних засобів. При застосуванні низьких доз ацетилсаліцилової кислоти для профілактики серцево-судинних ускладнень одночасно з целекоксибом слід здійснювати більш ретельний нагляд за пацієнтами на предмет ознак шлунково-кишкової кровотечі (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій"). Вплив на печінку. До 15% пацієнтів, які приймають НПЗП, можуть мати граничне підвищення рівня одного або декількох печінкових ферментів, а значне підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) або аспартатамінотрансферази (АСТ) (приблизно у 3 або більше разів щодо верхньої межі норми) спостерігалося приблизно у 1% пацієнтів. При застосуванні НПЗЗ, у тому числі целекоксибу, спостерігалися поодинокі випадки тяжких печінкових реакцій, включаючи фульмінантний гепатит, некроз печінки та печінкову недостатність (деякі з яких призводили до летального результату). Існують дані, що частота виникнення граничного підвищення рівня печінкових ферментів (в 1,2-3 рази вище за верхню межу норми) склала 6% при застосуванні целекоксибу і 5% при застосуванні плацебо, а значне підвищення рівня АЛТ і АСТ спостерігалося приблизно в 0,2 % пацієнтів, які отримували целекоксиб, та у 0,3% пацієнтів, які отримували плацебо. Пацієнтів слід поінформувати про симптоматику гепатотоксичності (наприклад, нудота, підвищена стомлюваність, летаргія, діарея, свербіж, жовтяниця, болючість у правому підребер'ї та грипоподібні симптоми). У разі появи клінічних ознак та симптомів захворювання печінки або розвитку системних проявів (наприклад, еозинофілії, висипки) застосування препарату слід припинити та провести клінічне обстеження пацієнта. Вплив на нирки. Тривале застосування НПЗП призводило до розвитку некрозу ниркових сосочків та інших видів ураження нирок. Ниркова токсичність також спостерігалася у пацієнтів, у яких простагландини нирок відіграють компенсаторну роль у підтримці ниркової перфузії. У таких пацієнтів застосування нестероїдних протизапальних засобів може спричинити дозозалежне зменшення утворення простагландинів і, як наслідок, зниження ниркового кровотоку, що може прискорити розвиток клінічних симптомів ниркової декомпенсації. До пацієнтів, які мають високий ризик розвитку цієї реакції, належать пацієнти з порушеннями функції нирок, серцевою недостатністю, порушеннями функції печінки, пацієнти, які приймають діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ та пацієнти похилого віку. Зазвичай після припинення лікування нестероїдними протизапальними засобами стан пацієнта повертається до такого, як був до початку лікування. Вплив целекоксибу на нирки може прискорювати прогресування наявного порушення функції нирок у пацієнтів. Необхідно відновити гідратацію та скоротити гіповолемію перед початком лікування целекоксибом, якщо вони є у пацієнта. У пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки, серцевою недостатністю, зневодненням або гіповолемією при застосуванні препарату Флогоксиб-Здоров'я слід здійснювати моніторинг функції нирок (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій"). Слід уникати застосування препарату Флогоксиб-Здоров'я пацієнтам із прогресуючим захворюванням нирок, крім випадків, коли очікується, що користь переважатиме ризик погіршення функції нирок. Якщо Флогоксиб-Здоров'я застосовують пацієнтам із прогресуючим захворюванням нирок, слід здійснювати моніторинг стану пацієнтів щодо появи ознак погіршення функції нирок. Гіперкаліємія. Випадки підвищення концентрації калію в сироватці крові, у тому числі гіперкаліємія, були зареєстровані при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, навіть у деяких пацієнтів без порушення функції нирок. У пацієнтів з нормальною функцією нирок ці ефекти були пов'язані з гіпоренінемічно-гіпоальдостеронічним станом. Анафілактоїдні реакції. Розвиток анафілактичних реакцій можливий у пацієнтів як з відомою чутливістю до целекоксибу, так і без неї, а також у пацієнтів з аспіриновою астмою. Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, у пацієнтів, які раніше не застосовували целекоксиб, спостерігалися анафілактоїдні реакції. Целекоксиб є сульфаніламідні препарати, при цьому як нестероїдні протизапальні засоби, так і сульфаніламідні препарати можуть викликати реакції алергічного типу, у тому числі анафілактичні симптоми та небезпечні для життя або менш важкі епізоди бронхіальної астми у деяких чутливих осіб (див. розділ Протипоказання; У разі розвитку анафілактоїдної реакції слід звернутися за невідкладною медичною допомогою. Загострення бронхіальної астми, пов'язане з чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти. У пацієнтів з бронхіальною астмою може виникнути аспіринова астма, яка може включати хронічний риносинусит, ускладнений поліпами або у яких потенційно летальний бронхоспазм після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів. Оскільки у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти, спостерігалися випадки перехресної реакції (включаючи бронхоспазм) між ацетилсаліциловою кислотою та іншими нестероїдними протизапальними засобами, препарат не слід застосовувати пацієнтам з цією формою чутливості до ацетилсаліцилової кислоти. При застосуванні препарату Флогоксиб-Здоров'я пацієнтам з бронхіальною астмою (без відомої чутливості до ацетилсаліцилової кислоти) слід здійснювати ретельний нагляд щодо зміни ознак та симптомів бронхіальної астми. З боку шкіри.Целекоксиб може викликати розвиток серйозних побічних реакцій з боку шкіри, таких як мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, медикаментозні висипання з симптомами еозинофілії та системними симптомами. також гострий генералізований екзантематозний пустульоз і токсичний епідермальний некроліз, які можуть призвести до смерті. Ці серйозні побічні реакції можуть бути несподівано. Пацієнтів слід проінформувати про ознаки та симптоми, що свідчать про серйозні зміни з боку шкіри; при першій появі шкірних висипань або інших ознак підвищеної чутливості прийом препарату слід припинити. Передчасне закриття артеріальної протоки плода. Целекоксиб може викликати передчасне закриття артеріальної протоки. Слід уникати застосування нестероїдних протизапальних засобів у вагітних жінок, починаючи з 30-го тижня вагітності (ІІІ триместр). Гематологічні ефекти. У пацієнтів, які приймають целекоксиб, іноді спостерігається анемія. Існують дані, що частота розвитку анемії склала 0,6% при прийомі целекоксибу та 0,4% при прийомі плацебо. У пацієнтів, які приймають препарат протягом тривалого часу, у разі виникнення будь-яких ознак або симптомів анемії або втрати крові слід перевірити рівень гемоглобіну або гематокриту. Нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі Флогоксиб-Здоров'я, можуть підвищувати ризик виникнення кровотеч. Такі супутні фактори, як порушення згортання крові або одночасне застосування варфарину, інших антикоагулянтів, протитромбоцитарних препаратів (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти), інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норепінефрину можуть підвищувати цей ризик. Слід проводити моніторинг таких пацієнтів щодо появи ознак кровотечі (див. Розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій). Лабораторні аналізи.Оскільки серйозні шлунково-кишкові кровотечі можуть розвиватися за відсутності попереджувальних симптомів, лікарям слід проводити спостереження щодо появи ознак або симптомів шлунково-кишкової кровотечі. Для пацієнтів, які приймають нестероїдні протизапальні засоби протягом тривалого часу, слід періодично проводити загальний та біохімічний аналіз крові. Існують дані, що підвищення рівня азоту сечовини крові спостерігалося частіше у пацієнтів, які отримували целекоксиб, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Таке відхилення показників лабораторних аналізів від норми також спостерігалося у пацієнтів, які отримували інші нестероїдні протизапальні засоби. Клінічна значимість цього відхилення не визначена. Запалення. Фармакологічна активність препарату щодо зменшення запалення і, можливо, зниження підвищеної температури тіла може послаблювати ці діагностичні ознаки при виявленні інфекційних ускладнень у випадках, коли інфекція не підозрюється як причина болю. ДВС.Оскільки при застосуванні целекоксибу існує ризик виникнення дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові у дітей із системними проявами ювенільного ревматоїдного артриту, слід здійснювати моніторинг пацієнтів на предмет ознак та симптомів порушення згортання крові або кровотечі пацієнтів та їх опікунів про необхідність якнайшвидше повідомляти про симптоми. Фертильність. Внаслідок особливості механізму своєї дії застосування НПЗП, у тому числі целекоксибу, може викликати затримку або пошкодити розрив фолікула при овуляції у деяких жінок супроводжувалося зворотним безпліддям. Тому рекомендується відмовитися від застосування нестероїдних протизапальних засобів, включаючи целекоксиб, жінкам, які планують вагітність, або пацієнткам, які проходять дослідження з безпліддя. Препарат містить лактозу. Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат.

Контрольовані дослідження застосування препарату для лікування артриту, які проводили до виходу препарату на ринок. У таблиці нижче наведено всі побічні реакції, незалежно від причинного зв'язку, зареєстрованих у ≥ 2% пацієнтів при контрольованих дослідженнях за участю пацієнтів з остеоартритом або ревматоїдним артритом, які включали групу плацебо та/або групу позитивного контролю. Оскільки ці дослідження мали різну тривалість і час на пацієнтів у цих дослідженнях міг бути різним, ці відсоткові показники не відображають сумарну частоту виникнення побічних реакцій. Побічні реакції, що виникали більш ніж у 2% пацієнтів, які приймали целекоксиб під час контрольованих досліджень застосування препарату для лікування артриту, які проводили до виходу препарату на ринок. ЦБС - целекоксиб у дозі 100-200 мг 2 рази на добу або 200 мг 1 раз на добу; НАП - напроксен у дозі 500 мг 2 рази на добу; ВКФ - диклофенак у дозі 75 мг 2 рази на добу; ІБУ - ібупрофен у дозі 800 мг 3 рази на добу. Наступні побічні реакції були зареєстровані у 0,1-1,9% пацієнтів, які отримували целекоксиб (100-200 мг 2 рази на добу або 200 мг 1 раз на добу). З боку шлунково-кишкового тракту: запор, дивертикуліт, дисфагія, відрижка, езофагіт, гастрит, гастроентерит, гастроезофагеальний рефлюкс, геморой, грижа стравохідного отвору діафрагми, молота , тенезми, блювання. З боку серцево-судинної системи:загострення артеріальної гіпертензії, стенокардія, ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда. Організм в цілому: загострення алергії, алергічна реакція, біль у грудях, кіста, генералізовані набряки, набряк обличчя, підвищена стомлюваність, підвищення температури тіла, припливи, грипоподібні симптоми, біль, периферичний біль . З боку центральної та периферичної нервової системи:судоми в ногах, гіпертензія, гіпестезія, мігрень, парестезії, вертиго. З боку органів слуху та вестибулярного апарату:глухота, шум у вухах. Порушення частоти серцевих скорочень та серцевого ритму:відчуття посиленого серцебиття, тахікардія. З боку печінки та жовчовивідної системи:порушення функції печінки, підвищення рівня АСТ, підвищення рівня АЛТ. З боку метаболізму та харчування:підвищення рівня азоту сечовини крові, підвищення рівня КФК, гіперхолестеринемія, гіперглікемія, гіпокаліємія, підвищення рівня небілкового азоту, збільшення вмісту креатиніну, підвищення рівня лужної фосфатази, збільшення маси тіла. З боку опорно-рухового апарату: артралгія, артроз, міалгія, синовіт, тендиніт. З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, екхімози, носова кровотеча, тромбоцитемія.З боку психіки: анорексія, тривожність, підвищення апетиту, депресія, нервозність, сонливість. З боку дихальної системи: бронхіт, бронхоспазм, загострення бронхоспазму, кашель, задишка, ларингіт, пневмонія. З боку шкіри та підшкірної тканини: алопеція, дерматит, фотосенсибілізація, свербіж, еритематозний висип, макулопапульозний висип, зміни з боку шкіри, сухість шкіри, підвищене потовиділення, кропив'янка. Порушення в місці застосування препарату: паннікуліт, З боку сечовивідної системи: альбумінурія, цистит, дизурія, гематурія, прискорене сечовипускання, сечокам'яна хвороба. Наступні серйозні побічні реакції (причинний зв'язок не оцінювався) були зареєстровані у <0,1% пацієнтів. З боку серцево-судинної системи: непритомність, застійна серцева недостатність, фібриляція шлуночків, тромбоемболія легеневої артерії, гостре порушення мозкового кровообігу, периферична гангрена, тромбофлебіт. З боку шлунково-кишкового тракту: кишкова непрохідність, перфорація кишечника, шлунково-кишкова кровотеча, коліт з кровотечею, перфорація стравоходу, панкреатит. Організм загалом: сепсис, раптовий летальний кінець. З боку печінки та жовчовивідної системи: жовчнокам'яна хвороба. З боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія. З боку центральної та периферичної нервової системи: атаксія, суїцид. З боку сечовивідної системи: гостра ниркова недостатність. Дослідження довгострокової безпеки застосування целекоксибу для лікування артриту. Гематологічні розлади. Частота випадків клінічно значущого зниження рівня гемоглобіну (> 2 г/л) була нижчою у пацієнтів, які отримували целекоксиб у дозі 400 мг 2 рази на добу (0,5% ) порівняно з пацієнтами, які застосовували диклофенак у дозі 75 мг 2 рази на добу (1,3%) або ібупрофен у дозі 800 мг 3 рази на добу (1,9%). Така менша частота реакцій при застосуванні целекоксибу зберігалася як на фоні прийому ацетилсаліцилової кислоти, так і без неї.

Скасування препарату/серйозні побічні реакції. Сумарна частота відміни целекоксибу, диклофенаку та ібупрофену через побічні реакції за 9 місяців, розрахована за методом Каплана-Майєра, становила 24%, 29% і 26% відповідно. Частота серйозних побічних реакцій (тобто, що призводять до госпіталізації або становлять загрозу для життя пацієнта, або іншим чином є важливими медичними реакціями), незалежно від причинного зв'язку в різних досліджуваних групах пацієнтів не відрізнялася (8%, 7% і 8% відповідно) . Дослідження застосування препарату при лікуванні ювенільного ревматоїдного артриту. У клінічному дослідженні брали участь пацієнти з ювенільним ревматоїдним артритом віком від 2 до 17 років, застосовувався целекоксиб або напроксен. 77 пацієнтів з ювенільним ревматоїдним артритом застосовували целекоксиб у дозі 3 мг/кг 2 рази на добу, 82 пацієнти застосовували целекоксиб у дозі 6 мг/кг 2 рази на добу та 83 пацієнти застосовували напроксен у дозі 7,5 мг/кг 2 рази. . Найбільш поширеними побічними реакціями (5%), що реєструвалися у пацієнтів, які отримували целекоксиб, були головний біль, підвищення температури (гіпертермія), біль у верхній частині живота, кашель, назофарингіт, біль у животі, нудота, артралгія, діарея та блювання. Найбільш поширеними побічними реакціями (5%), що реєструвалися у пацієнтів, які отримували напроксен, були головний біль, нудота, блювання, підвищення температури, біль у верхній частині живота, діарея, кашель, біль у животі та запаморочення. Під час цього дослідження із застосуванням целекоксибу у дозі 3 та 6 мг/кг 2 рази на добу порівняно з напроксеном шкідливого впливу на ріст та розвиток не спостерігалось. Між групами лікування не спостерігали значних відмінностей у кількості клінічних загострень увеїту чи системних ознак ювенільного ревматоїдного артриту. У відкритій розширеній фазі описаного вище дослідження 202 пацієнти з ювенільним ревматоїдним артритом застосовували целекоксиб у дозі 6 мг/кг 2 рази на добу. Частота побічних реакцій була подібною до показника, отриманого раніше; не спостерігали жодних несподіваних клінічно значущих побічних реакцій. Побічні реакції, що виникали в ≥ 5% пацієнтів з ювенільним ревматоїдним артритом у будь-якій із груп лікування, розподілені за системно-органними класами (% від числа пацієнтів із побічними реакціями). Відхилення від норми результатів лабораторних аналізів, які включають збільшений активований частковий тромбопластиновий час, бактеріурія (без додаткових уточнень), підвищений рівень КФК у крові, позитивний результат посіву крові, підвищений рівень глюкози в крові, підвищений артеріальний тиск, підвищений рівень сечової кислоти в крові, знижений гематокрит, наявність гематурії, знижений рівень гемоглобіну, відхилення від норми біохімічних показників функції печінки (без додаткових уточнень); наявність протеїнурії; підвищення рівня трансаміназ (без додаткових уточнень); відхилення від норми показників аналізу сечі (без додаткових уточнень) . Інші дослідження проводили до виходу препарату на ринок. Побічні реакції, зареєстровані в дослідженнях лікування анкілозуючого спондиліту. Досліджували застосування препарату в дозі до 400 мг 1 раз на добу. Типи побічних реакцій, про які повідомляли в дослідженнях лікування анкілозуючого спондиліту, були подібні до тих, про які повідомляли в дослідженнях лікування остеоартриту/ревматоїдного артриту. Побічні реакції, зареєстровані в дослідженнях знеболювання та лікування дисменореї;У дослідженнях за участю пацієнтів з болем внаслідок хірургічної операції у порожнині рота всі учасники отримали разову дозу досліджуваного препарату. У дослідженнях лікування первинної дисменореї та болю після ортопедичного хірургічного втручання досліджували застосування целекоксибу у дозі до 600 мг на добу. Типи побічних реакцій, про які повідомляли в дослідженнях знеболювання та лікування дисменореї, були такими ж, як і ті, про які повідомляли у дослідженнях артриту. Єдиною додатковою зареєстрованою побічною реакцією у дослідженнях болю після хірургічного ортопедичного втручання був альвеолярний остит після екстракції зуба (луночковий постекстракційний альвеоліт). Дослідження PreSAP та дослідження застосування целекоксибу для профілактики аденоми. Побічні реакції у довгострокових плацебо-контрольованих дослідженнях з профілактики поліпів. Вплив целекоксибу на пацієнтів у дослідженні застосування цього препарату для профілактики аденоми та дослідженні PreSAP становив 400-800 мг на добу протягом періоду до 3 роки. Деякі побічні реакції виникали у більшого відсотка пацієнтів, ніж під час досліджень препарату для лікування артриту, які проводили до виходу препарату на ринок (тривалість лікування – до 12 тижнів). У таблиці нижче наведено побічні реакції, які виникали частіше у пацієнтів, які отримували целекоксиб у порівнянні з пацієнтами, які брали участь у дослідженнях препарату для лікування артриту, проведених до виходу препарату на ринок. Наступні додаткові побічні реакції спостерігали ; 0,1% і 1% пацієнтів, які отримували целекоксиб і частота яких перевищувала частоту виникнення при прийомі плацебо в тривалих дослідженнях з профілактики поліпів, і про них або не повідомляли під час контрольованих досліджень препарату для лікування артриту, які проводили до виходу препарату на ринок, або їх спостерігали з більшою частотою у тривалих плацебо-контрольованих дослідженнях з профілактики поліпів: З боку центральної та периферичної нервової системи;ішемічний інсульт. З боку органів зору:помутніння склоподібного тіла, крововилив у кон'юнктиву. З боку органів слуху та вестибулярного апарату: лабіринтит. З боку серцево-судинної системи: нестабільна стенокардія, функціональна недостатність аортального клапана, атеросклероз коронарної артерії, синусова брадикардія, гіпертрофія шлуночка.З боку судин тромбоз глибоких вен.З боку репродуктивної системи та молочних залоз: кіста яєчника. Результати лабораторних аналізів:;підвищений рівень калію в крові, підвищений рівень натрію в крові, підвищений рівень тестостерону в крові. Травма, отруєння та ускладнення процедур: епікондиліт, розрив сухожилля. Досвід застосування препарату після виходу на ринок. Після виходу ринку целекоксиба було виявлено такі побічні реакції. Оскільки ці реакції повідомляються добровільно від групи пацієнтів невизначеної кількості, не завжди можна достовірно оцінити їх частоту або встановити причинний зв'язок з впливом препарату. З боку серцево-судинної системи: васкуліт, тромбоз глибоких вен. Організм загалом:анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк. З боку печінки та жовчовивідної системи:некроз печінки, гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність. З боку крові та лімфатичної системи:агранулоцитоз, апластична анемія, панцитопенія, лейкопенія. З боку метаболізму та харчування: гіпоглікемія, гіпонатріємія. З боку центральної та периферичної нервової системи: асептичний менінгіт, агевзія (смакова анестезія), аносмія (втрата нюху), летальний внутрішньочерепний крововилив. З боку нирок:інтерстиціальний нефрит.

Симптоми, які з'являються після гострого передозування НПЗП, зазвичай обмежуються летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням та болем в епігастральній ділянці і загалом мають оборотний характер при проведенні підтримуючого лікування. Може виникнути шлунково-кишкова кровотеча. Можуть спостерігатися артеріальна гіпертензія, гостра ниркова недостатність, пригнічення дихання та кома, але у поодиноких випадках. Протягом клінічних досліджень випадків передозування зареєстровано не було. При застосуванні препарату людям у дозах до 2400 мг на добу протягом періоду до 10 днів не було виявлено серйозної інтоксикації. При передозуванні НПЗП пацієнтам слід проводити симптоматичне та підтримувальне лікування. Специфічних антидотів не існує. Інформації щодо виведення целекоксибу шляхом гемодіалізу не отримано, але, зважаючи на його високий ступінь зв’язування з білками плазми крові (>97 %), малоймовірно, що діаліз буде корисним у випадку передозування. Протягом 4 годин після перорального прийому препарату пацієнтам із симптомами передозування або при значному передозуванні можна спровокувати блювання та/або призначити активоване вугілля (60-100 г дорослим, 1-2 г на 1 кг маси тіла дітям) та/або осмотичне проносне. Через високий ступінь зв’язування препарату з білками плазми крові форсований діурез, підлужування сечі, гемодіаліз або гемоперфузія можуть бути неефективними. Для отримання додаткової інформації щодо лікування передозувань необхідно звернутися до токсикологічного центру.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 С.Зберігати у недоступному для дітей місці.

Флогоксиб-Здоров'я капсули по 200 мг призначають при лікуванні артриту.