АРИТМІЛ

Від чого призначають Аритміл

Аритміл – це антиаритмічний препарат ІІІ класу, який використовується для лікування різних порушень серцевого ритму. Він блокує калієві канали в серці, що призводить до подовження потенціалу дії та уповільнення проведення імпульсів. Це допомагає поновити нормальний ритм серця.

Аритміл призначається для лікування наступних порушень серцевого ритму:

• Шлуночкові тахіаритмії: шлуночкова екстрасистолія, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків.
• Порушення серцевого ритму, пов'язані з ішемічною хворобою серця: шлуночкова екстрасистолія, шлуночкова тахікардія, пароксизмальна фібриляція передсердь.
• Порушення серцевого ритму, пов'язані з іншими захворюваннями серця: миготлива аритмія, тріпотіння передсердь, синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта.

Протипоказання щодо застосування Аритмілу

Аритміл протипоказаний при наступних станах:

• Гіперчутливість до аміодарону чи будь-якого іншого компонента препарату.
• Тяжка брадикардія (ЧСС менше 40 уд/хв).
• Атріовентрикулярна блокада II та III ступеня (без штучного водія ритму).
• Тяжка дихальна недостатність.
• Тяжка печінкова недостатність.
• Тяжка ниркова недостатність.
• Міастенія gravis.
• Інфаркт міокарда з порушеннями внутрішньошлуночкової провідності.
• Період лактації.

Як приймати Аритміл

Аритміл слід приймати лише за призначенням лікаря. Дозування та режим прийому препарату залежать від типу порушення серцевого ритму, тяжкості захворювання та стану пацієнта.

Пігулки

Таблетки Аритмілу слід приймати внутрішньо, не розжовуючи та запиваючи водою.

Рекомендована початкова доза для дорослих становить 200 мг двічі на день. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна поступово збільшувати до 400-600 мг двічі на день. Максимальна добова доза становить 1200 мг.

Розчин для внутрішньовенного введення

Розчин Аритмілу для внутрішньовенного введення застосовується лише в умовах стаціонару під контролем лікаря.

Початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг/кг маси тіла за 20 хвилин. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна поступово збільшувати до 10 мг/кг маси тіла за 20 хвилин. Максимальна доза становить 25 мг/кг маси тіла.

Чи можна використовувати Аритміл під час вагітності

Аритміл протипоказаний під час вагітності. Він може проникати через плаценту та негативно впливати на розвиток плода.

Дослідження на тваринах показали, що аміодарон, активний компонент Аритмілу, може викликати потворність плода, затримку розвитку та інші порушення. У дослідженнях вагітних жінок було показано, що аміодарон може підвищувати ризик передчасних пологів, затримки внутрішньоутробного розвитку плода, низької ваги при народженні та інших проблем.

Ось деякі конкретні ризики, пов'язані з прийомом Аритмілу під час вагітності:

Потворності плода: Аритміл може викликати потворності плода, такі як дефекти серця, головного мозку, кінцівок та інших органів. Ризик каліцтв плоду вищий, якщо жінка приймає Аритміл у першому триместрі вагітності.

Затримка розвитку плода: Аритміл може спричинити затримку розвитку плода, що може призвести до народження дитини з низькою вагою або невеликим зростанням.

Передчасні пологи: Аритміл може підвищувати ризик передчасних пологів.

Синдром раптової смерті новонародженого: Аритміл може підвищувати ризик синдрому раптової смерті немовляти.

Передозування та побічні ефекти Аритміла

Симптоми передозування Аритмілу включають:

• брадикардію.
• Атріовентрикулярну блокаду.
• Зниження артеріального тиску.
• Задишку.
• Запаморочення.
• Нудоту та блювання.
• Головний біль.
• Зміни психічного стану.

У разі передозування Аритмілу слід негайно звернутися за медичною допомогою.

Побічні ефекти Аритмілу включають:

• Серцево-судинна система: брадикардія, атріовентрикулярна блокада, зниження артеріального тиску, порушення провідності, кардіалгія, застійна серцева недостатність.
• З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, сонливість, втома, астенічний синдром, парестезії, тремор, судоми, галюцинації, депресія.
• З боку дихальної системи: задишка, пневмонія.
• З боку системи травлення: нудота, блювання, діарея, запор, зниження апетиту, сухість у роті, підвищення активності печінкових трансаміназ.
• З боку шкірних покривів: фоточутливість, гіперпігментація шкіри, алопеція, висипання.
• З боку ендокринної системи: зниження функції щитовидної залози; підвищення рівня тироксину в крові.
• З інших систем: гінекомастія, зниження потенції, порушення зору, підвищення рівня креатиніну в крові.