Зоресан 50 мг №30 капсули тверді

По 10 капсул у блістері; по 3 або 6 блістерів у картонній упаковці.

Капсули жорсткі.

Основні фізико-хімічні властивості:

капсули тверді по 50 мг: жорстка желатинова капсула розміром № 3 з непрозорою кришкою сірого кольору та непрозорим корпусом білого кольору, що містить порошок від білого до майже білого кольору

Зонісамід є протиепілептичним засобом, похідним бензізоксазолу. In vitro слабо пригнічує карбоангідразу та хімічно не пов'язаний з іншими протиепілептичними лікарськими засобами.

Механізм дії.

Механізм дії зонісаміду повністю не вивчений, імовірно, він блокує потенціал чутливі натрієві та кальцієві канали, тим самим порушує синхронізоване нейронне збудження, гальмує розвиток нападів та запобігає подальшому поширенню епілептичної активності. Зонісамід також має модулюючий ефект на ГАМК-опосередковане інгібування нейронів.

Фармакодинамічні ефекти.

Протисудомна активність зонісаміду була оцінена на різних моделях епілепсії, в основному в групах з індукованими або вродженими нападами, при цьому зонісамід виявив себе як протиепілептичний засіб широкого спектра дії. Зонісамід перешкоджає розвитку судом, викликаних максимальним електрошоком, обмежує поширення судом, включаючи поширення вогнища збудження від кори головного мозку до підкіркових структур, а також пригнічує активність епілептогенного фокусу. На відміну від фенітоїну та карбамазепіну, зонісамід має вибіркову дію за нападами, осередки яких виникають у корі головного мозку.

Абсорбція.

Зонісамід майже повністю абсорбується після перорального прийому, Cmax у сироватці або плазмі досягається протягом 2-5 годин після прийому. Вважається, що пресистемний метаболізм є незначним. Абсолютна біодоступність оцінюється приблизно 100%. Біодоступність зонісаміду при пероральному прийомі не залежить від їжі, хоча при цьому може уповільнюватися час досягнення Cmax у плазмі або сироватці.

Величини AUC і Cmax зонісаміду зростали майже лінійно після одноразової дози (в діапазоні доз 100–800 мг) та після багаторазового прийому (у діапазоні доз 100–400 мг 1 раз на добу). Збільшення цих значень при досягненні рівноважного стану дещо перевищує передбачуване виходячи з прийнятої дози, можливо у зв'язку з насиченим зв'язуванням зонісаміду з еритроцитами. Рівноважний стан досягався протягом 13 діб. Відбувається дещо більша кумуляція, ніж очікувалося порівняно з одноразовим прийомом препарату.

Розподіл.

Зонісамід зв'язується з білками плазми крові на 40-50%. Результати досліджень in vitro показали, що наявність різних протиепілептичних лікарських засобів (наприклад, фенітоїну, фенобарбіталу, карбамазепіну та вальпроату натрію) не впливає на ступінь зв'язування зонісаміду з білками плазми крові. Здається обсяг розподілу у дорослих становить близько 1,1 – 1,7 л/кг, що вказує на значний розподіл зонісаміду в тканинах. Співвідношення еритроцити/плазма становить близько 15 при низьких концентраціях і близько 3 при більш високих концентраціях.

Біотрансформація.

Зонісамід метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4, основний шлях метаболізму – розщеплення бензизоксазольного кільця з утворенням 2-сульфамоїл ацетилфенолу (SMAP), а також N-ацетилювання. Зонісамід і SMAP можуть зв'язуватися з глюкуроновою кислотою. Метаболіти, які не визначаються в плазмі крові, позбавлені протисудомної активності. Дані про те, що зонісамід здатний індукувати свій метаболізм відсутні.

Висновок.

Кліренс зонісаміду, що спостерігається у рівноважному стані після перорального прийому, становить близько 0,7 л/год, кінцевий період напіввиведення – близько 60 годин (за відсутності одночасного прийому індукторів активності ізоферменту CYP3A4). Період напіввиведення не залежить від дози та повторного введення. Коливання концентрації зонісаміду в сироватці або плазмі протягом інтервалу дозування низькі (<30%). Основним шляхом виведення метаболітів та незміненого зонісаміду є сеча. Нирковий кліренс незміненого зонісаміду порівняно низький (близько 3,5 мл/хв); близько 15–30% прийнятої дози виводиться у незміненому вигляді.

Лінійність/нелінійність.

Експозиція зонісаміду зростає з часом до досягнення рівноважного стану, що настає приблизно через 8 тижнів. У пацієнтів із більшою масою тіла рівноважні концентрації зонісаміду у сироватці крові нижчі, але ці відмінності незначні. Вік (≥ 12 років) та стать не впливають на концентрацію зонісаміду у пацієнтів з епілепсією протягом періоду рівноважного стану. Необхідність корекції дози зонісаміду при застосуванні з іншими протиепілептичними засобами, у т.ч. індукторами ізоферменту CYP3A4 відсутній.

Співвідношення фармакодинаміки та фармакокінетики.

Зонісамід знижує середню частоту нападів за 28-денний період, і це зниження пропорційно (log – лінійна залежність) середньої концентрації зонісаміду.

Особливі групи пацієнтів.

Ніркова недостатність.

У пацієнтів з нирковою недостатністю нирковий кліренс разових доз зонісаміду позитивно корелював із кліренсом креатиніну. AUC зонісаміду в плазмі крові була збільшена на 35% у пацієнтів з кліренсом креатиніну <20 мл/хв.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Фармакокінетика зонісаміду у пацієнтів з порушеннями функції печінки недостатньо вивчена.

Пацієнти похилого віку.

Не виявлено клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці зонісаміду у молодих (21-40 років) та літніх (65-75 років) пацієнтів.

Діти (5-18 років).

Обмежені дані свідчать про те, що фармакокінетика зонісаміду у дітей подібна до дорослих.

Протиепілептичні засоби. Інші протиепілептичні засоби. Зонісамід. Код ATX N03 AХ15.

Вплив зонісаміду на ферменти системи цитохрому Р450

Вивчення впливу зонісаміду in vitro на мікросомальне окиснення в гепатоцитах людини показало відсутність значущого впливу (25%) препарату на активність ізоферментів цитохрому P450 CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2P2Y2 . Тому не очікується вплив зонісаміду на фармакокінетику інших лікарських засобів через механізми, пов'язані з цитохромом P450, що було продемонстровано in vivo для карбамазепіну, фенітоїну, етинілестрадіолу та дезіпраміну.

Потенційний вплив зонісаміду на інші лікарські засоби.

Протиепілептичні препарати.

У пацієнтів з епілепсією тривалий прийом зонісаміду в терапевтичних дозуваннях не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику карбамазепіну, ламотриджину, фенітоїну та вальпроату натрію.

Пероральні контрацептиви.

У клінічних дослідженнях із залученням здорових добровольців прийом зонісаміду в терапевтичних дозуваннях не впливав на концентрацію у сироватці крові етинілестрадіолу або норетистерону, що входили до складу комбінованих пероральних контрацептивів.

Інгібітори карбоангідрази.

Зонісамід у дорослих пацієнтів слід застосовувати з обережністю спільно з інгібіторами карбоангідрази, такими як топірамат та ацетазоламід, оскільки недостатньо даних для виключення фармакодинамічної взаємодії між ними (див. розділ «Особливості застосування»). Зонісамід не слід призначати дітям одночасно з інгібіторами карбоангідрази, такими як топірамат та ацетазоламід, оскільки недостатньо даних для виключення можливої ​​фармакодинамічної взаємодії між ними (див. розділ «Особливості застосування»).

Субстрати P-GP.

Результати досліджень in vitro показують, що зонісамід є слабким інгібітором білка P-gp (MDR1) з IC50, що становить 267 мкМоль/л, тому існує теоретична можливість впливу зонісаміду на фармакокінетику лікарських засобів, що є субстратами P-gp. Рекомендується з обережністю розпочинати або закінчувати лікування зонісамідом або змінювати його дозу у пацієнтів, які також приймають лікарські засоби, які є субстратами P-gp (наприклад дигоксин, хінідин).

Потенційно можливий вплив інших лікарських засобів на дію зонісаміду.

У клінічних дослідженнях було встановлено, що одночасне застосування ламотриджину з зонісамідом не має значного впливу на фармакокінетику останнього. Спільне застосування зонісаміду з лікарськими засобами, які можуть спричинити уролітіаз, сприяє зростанню ризику утворення каменів у нирках, у зв'язку з чим слід уникати їх одночасного застосування.

Зонісамід метаболізується за участю цитохрому CYP3A4 (відновлювальне розщеплення) та N-ацетил-трансфераз, а також через кон'югацію з глюкуроновою кислотою. Отже, речовини, які індукують або інгібують ці ферменти, можуть впливати на фармакокінетику зонісаміду.

- індуктори ферментів. Дія зонісаміду знижується при його одночасному прийомі з лікарськими засобами, що підвищують активність цитохрому CYP3A4, таких як фенітоїн, карбамазепін та фенобарбітал, у пацієнтів, які отримують протиепілептичну терапію. Ці ефекти не є клінічно значущими у випадках, коли зонісамід додається до вже розпочатої терапії, проте клінічно значущі зміни концентрації препарату можливі при відміні, зміні режиму дозування або додатковому призначенні інших індукуючих препаратів CYP3A4. При таких ситуаціях може бути потрібна корекція дози зонісаміду. Рифампіцин є потужним індуктором CYP3A4. Якщо потрібне спільне призначення із зонісамідом, слід ретельно контролювати стан пацієнта, за необхідності коригуючи дозу зонісаміду та інших препаратів, які є субстратами CYP3A4.

- інгібітори ферментів CYP3A4. Дані клінічних досліджень не показали значного впливу специфічних та неспецифічних інгібіторів CYP3A4 на фармакокінетичні параметри зонісаміду. Застосування кетоконазолу (400 мг на добу) або циметидину (1200 мг на добу) не впливало на клінічно значущий вплив на фармакокінетику зонісаміду, прийнятого одночасно здоровими добровольцями. Таким чином, корекція дозування зонісаміду при його одночасному прийомі з інгібіторами CYP3A4 не потрібна.

Діти.

Дослідження медикаментозної взаємодії у дітей не проводилося.

діюча речовина: зонісамід;

Кожна тверда капсула містить зонісаміду 25 мг або 50 мг, або 100 мг;

інші елементи:

целюлоза мікрокристалічна, натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, олія рицинова гідрогенізована;

оболонка капсули:

для капсули твердої по 25 мг або 50 мг: желатин, вода очищена, заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид чорний (Е 172), титану діоксид (Е 171), натрію лаурилсульфат;

для капсули твердої по 100 мг: желатин, очищена вода, заліза оксид червоний (Е 172), титану діоксид (Е 171), натрію лаурилсульфат.

Досліджень впливу зонісаміду на здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами не проводилося. Однак, враховуючи, що деякі пацієнти можуть відчувати сонливість або труднощі з концентрацією уваги, особливо на початку терапії або після збільшення дози, необхідно утримуватися від діяльності, яка потребує підвищеної концентрації уваги, як, наприклад, керування автотранспортом або робота з іншими механізмами.

Вагітність.

Є обмежені дані щодо застосування зонісаміду вагітним жінкам. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людей невідомий.

Повідомлялося про збільшення частки немовлят з низькою масою тіла при народженні, передчасно народжених або немовлят з недостатньою масою тіла для їхнього гестаційного віку.

Зонісамід не слід застосовувати в період вагітності, за винятком тих випадків, коли потенційна користь, на думку лікаря, перевищує можливий ризик для плода. У разі призначення зонісаміду вагітним жінкам вони повинні бути повністю повідомлені про потенційну шкоду такого лікування для плода. За необхідності лікування зонісамідом у період вагітності рекомендується застосовувати мінімальну ефективну дозу та проводити ретельний моніторинг за станом пацієнток.

Як і у разі терапії іншими протиепілептичними препаратами, слід уникати різкої відміни зонісаміду для вагітних жінок через ризик розвитку епілептичного нападу, що може призвести до серйозних наслідків як для матері, так і для плода. Ризик виникнення вад розвитку у дітей, чиї матері приймають протиепілептичні препарати, зростає у 2-3 рази. Найчастіше виявляються такі вади розвитку, як розщеплення верхньої губи, аномалії розвитку серцево-судинної системи та дефекти нервової трубки. Комбінована терапія протисудомними препаратами супроводжується підвищенням ризику розвитку вроджених вад у порівнянні з монотерапією.

Період годування груддю.

Зонісамід проникає в грудне молоко в концентраціях, подібних до його вмісту в плазмі крові. У період годування груддю препарат можна застосовувати лише у випадках, якщо, на думку лікаря, користь від прийому зонісаміду для матері перевершує потенційний ризик припинення грудного вигодовування для дитини. При прийомі препарату годування груддю слід припинити. Внаслідок тривалого напіввиведення зонісаміду грудне годування може бути відновлено не раніше ніж через 1 місяць після його відміни.

Фертильність.

Немає доступних клінічних даних щодо впливу зонізаміду на фертильність людини. Дослідження на тваринах продемонстрували зміни у показниках фертильності.

Препарат слід застосовувати дітям старше 6 років і з масою тіла понад 20 кг.

Зоресан® показаний як:

· монотерапія у дорослих пацієнтів з парціальними епілептичними нападами з вторинною генералізацією або без, з вперше діагностованою епілепсією;

· додаткова терапія у дорослих та дітей віком від 6 років з парціальними епілептичними нападами з вторинною генералізацією або без.

Підвищена чутливість до діючої речовини, будь-якої з допоміжних речовин або сульфонамідів.

Препарат Зоресан застосовувати перорально незалежно від їжі.

Дорослі.

Підвищення дози та величина підтримуючої дози.

Зонісамід можна застосовувати у вигляді монотерапії або як додаткову терапію. Доза препарату повинна бути титрована з огляду на клінічний ефект. Для деяких пацієнтів, зокрема для тих, хто не застосовує препарати, що індукують ізофермент CYP3A4, можна отримати клінічну відповідь у разі застосування нижчих доз.

Рекомендований режим підвищення дози та величина підтримуючих доз у дорослих

Скасування препарату.

При необхідності припинення терапії зонісамідом препарат слід скасовувати поступово. Зменшення дози на 100 мг щотижня необхідно проводити з одночасним коригуванням доз інших протиепілептичних препаратів (за необхідності).

Діти (віком від 6 років).

Підвищення дози та величина підтримуючих доз.

Дітям віком від 6 років зонісамід необхідно додавати до раніше призначеної терапії. Доза препарату повинна бути титрована з огляду на клінічний ефект. У деяких пацієнтів, зокрема, у тих, що не застосовують препарати, які індукують ізофермент CYP3A4, можна отримати клінічну відповідь при застосуванні нижчих доз.

Слід звертати увагу дітей, їхніх батьків або осіб, які спостерігають за ними, на особливі вказівки для пацієнта щодо заходів запобігання тепловому удару (див. розділ «Особливості застосування»).

Безпека та ефективність зонісаміду у дітей віком до 6 років або дітей з масою тіла менше 20 кг не встановлені. Існують обмежені дані щодо застосування зонісаміду у пацієнтів із масою тіла менше 20 кг. Тому дітей віком від 6 років та масою тіла менше 20 кг слід лікувати з обережністю.

Не завжди можна точно досягти розрахованої дози за допомогою дозування препарату Зоресан. У таких випадках рекомендується округляти розраховану дозу вгору або вниз до найближчої доступної дози Зоресан (25, 50 та 100 мг).

Скасування препарату.

У разі необхідності припинення терапії зонісамідом слід скасовувати поступово шляхом зниження дози на 2 мг/кг раз на тиждень.

Пацієнти похилого віку.

Слід виявляти обережність при призначенні зонісаміду пацієнтам похилого віку через недостатність даних його застосування у цієї групи пацієнтів. Необхідно також враховувати профіль безпеки зонісаміду (див. «Побічні реакції»).
Пацієнти з нирковою недостатністю.

Необхідно виявляти обережність при лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю, оскільки дані щодо застосування зонісаміду цієї категорії пацієнтів обмежені. Може знадобитися більш повільний вибір дози зонісаміду. Оскільки зонісамід та його метаболіти виводяться нирками, препарат слід відмінити у пацієнтів, у яких розвивається гостра ниркова недостатність або спостерігається клінічно значуще стійке підвищення креатиніну сироватки крові.

У пацієнтів з нирковою недостатністю нирковий кліренс одноразових доз зонісаміду позитивно корелює з кліренсом креатиніну. Плазмова AUC зонісаміда підвищувалася на 35% у осіб з кліренсом креатиніну <20 мл/хв.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Застосування зонісаміду для пацієнтів із печінковою недостатністю не було вивчено. Тому застосування препарату пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю не рекомендується. Необхідно бути обережними при лікуванні пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю, може знадобитися повільніше титрування дозування.

Особливості застосування.

Висип нез'ясованого походження.

При застосуванні зонісаміду траплялися серйозні висипання, включаючи випадки синдрому Стівенса-Джонсона. Рекомендується відміна зонісаміду з появою у пацієнтів висипань, які неможливо пояснити іншими причинами. Усі пацієнти, у яких виникають висипи під час прийому зонісаміду, повинні перебувати під наглядом, особливо у разі одночасного застосування інших протиепілептичних засобів, які здатні викликати висипання.

Судоми внаслідок скасування терапії.

Згідно з існуючою клінічною практикою відміна зонісаміду у пацієнтів з епілепсією має здійснюватися шляхом поступового зниження дози з метою зменшення ймовірності виникнення судом. Недостатньо даних на користь відміни супутніх протиепілептичних препаратів при досягненні контролю над нападами при застосуванні зонісаміду в рамках допоміжної терапії з метою переходу до монотерапії зонісамідом. Тому скасування супутніх протиепілептичних препаратів слід проводити з обережністю.

Реакції, пов'язані з наявністю сульфонамідної групи.

Зонісамід є похідним бензизоксазолу, що містить сульфонамідну групу. Серйозні побічні реакції з боку імунної системи, пов'язані з прийомом лікарських засобів, що містять сульфонамідну групу, включають висипи на шкірі, алергічні реакції і виражені гематологічні порушення, в т.ч. апластичну анемію, яка в дуже редких випадках призводить до летального результату. Повідомлялося про випадки агранулоцитозу, тромбоцитопенії, лейкопенії, апластичної анемії, панцитопенії та лейкоцитозу. Недостатньо інформації для оцінки можливого взаємозв'язку цих явищ із величиною дози та тривалістю лікування зонісамідом.

Гостра міопія та вторинна глаукома.

Повідомлялося про синдром, що складається з гострої міопії, пов'язаної з вторинною глаукомою, у дорослих пацієнтів і дітей, які отримували зонісамід. Симптоми включають гострий початок зниження гостроти зору та біль в очах. В результаті офтальмологічного обстеження можуть бути виявлені міопія, зменшення глибини передньої камери ока, гіперемія (почервоніння ока) та підвищення внутрішньоочного тиску. Цей синдром може бути пов'язаний із супраціліарним випотом, що призводить до зсуву вперед кришталика та райдужної оболонки, з вторинною закритокутковою глаукомою. Симптоми можуть виникати протягом кількох годин чи тижнів після початку терапії. Лікування включає якнайшвидше припинення прийому зонізаміду відповідно до рекомендацій лікаря та відповідні заходи щодо зниження внутрішньоочного тиску. Підвищений внутрішньоочний тиск будь-якої етіології, якщо його не лікувати, може призводити до серйозних наслідків, включаючи постійну втрату зору. Слід бути обережними при лікуванні зонізамідом пацієнтів із захворюваннями очей в анамнезі.

Суїцидальне мислення та поведінка.

Повідомлялося про суїцидальне мислення та поведінку у пацієнтів, які застосовували протиепілептичні лікарські засоби за деякими показаннями. Метааналіз рандомізованих плацебоконтрольованих досліджень протиепілептичних лікарських засобів також показав підвищений ризик виникнення суїцидальних думок та поведінки. Механізм цього ризику невідомий, наявні дані виключають можливості підвищеного ризику і натомість прийому зонисамида. Тому необхідно спостерігати пацієнтів щодо появи у них суїцидальних думок і поведінки, і навіть слід розглянути відповідне лікування. Пацієнтам (і доглядають за ними) рекомендовано звернутися до лікаря при появі суїцидальних думок та поведінки.

Нефролітіаз.

У деяких пацієнтів, особливо схильних до нефролітіазу, можливе збільшення ризику утворення каменів у нирках та виникнення пов'язаних з ними ознак та симптомів, таких як ниркова колька, біль у нирках або біль у боці. Нефролітіаз може призводити до хронічного ураження нирок. До факторів ризику нефролітіазу відносяться попереднє утворення каменів у нирках, обтяжена спадковість щодо нефролітіазу та гіперкальціурія. Жоден із цих факторів ризику не є достовірною ознакою, що дозволяє спрогнозувати утворення каменів у нирках при лікуванні зонісамідом. Збільшення споживання рідини та посилення діурезу можуть допомогти знизити ризик утворення каменів у нирках, особливо в осіб із факторами ризику. На розсуд лікаря може проводитися УЗД нирок. При виявленні каменів у нирках зонісамід слід скасувати.

Метаболічний ацидоз.

Гіперхлоремічний метаболічний ацидоз без аніонного розриву (тобто зниження рівня бікарбонатів нижче за рівень референтного діапазону за відсутності хронічного газового алкалозу) пов'язують з терапією зонісамідом. Розвиток метаболічного ацидозу обумовлено втратою бікарбонатів у нирках внаслідок інгібуючої дії зонісаміду на карбоангідразі. Як правило, метаболічний ацидоз, спричинений зонісамідом, виникає на ранніх етапах лікування, але можливий на будь-якій стадії лікування. Зниження рівня бікарбонатів виражене зазвичай незначно (середнє значення становить приблизно 3,5 мекв/л за добової дози 300 мг у дорослих); у поодиноких випадках у пацієнтів може спостерігатися більш значне зниження. Стан або методи лікування, що призводять до розвитку ацидозу (наприклад, захворювання нирок, тяжкі респіраторні розлади, епілептичний статус, діарея, хірургічні втручання, кето-дієта або лікарські засоби) можуть призвести до посилення пригнічуючого впливу зонісаміду на рівень бікарбонатів. У молодих пацієнтів ризик метаболічного ацидозу, індукованого зониcамідом, вищий і такий стан має тяжчий перебіг. Необхідно проводити відповідну оцінку та моніторинг рівня бікарбонатів у сироватці крові пацієнтів, які отримують зонізамід та мають захворювання, які можуть підвищити ризик ацидозу; у пацієнтів з підвищеним ризиком побічних наслідків метаболічного ацидозу та у пацієнтів із симптомами, що свідчать про метаболічний ацидоз. Якщо метаболічний ацидоз не проходить, слід розглянути можливість зниження дози або повного припинення прийому зонісаміду (з поступовим скасуванням або зменшенням терапевтичної дози), оскільки можливий розвиток остеопенії. Якщо ухвалено рішення продовжити терапію зонісамідом за наявності стійкого ацидозу, слід розглянути можливість корекції кислотно-лужного балансу. Зонісамід слід застосовувати з обережністю дорослим пацієнтам, що одночасно отримують лікування інгібіторами карбоангідрази, такими як топірамат або ацетазоламід, оскільки недостатньо даних для виключення фармакодинамічної взаємодії.

Тепловий удар.

Випадки зниженого потовиділення та підвищеної температури були зафіксовані переважно у дітей. Слід бути обережними при призначенні зонісаміду дорослим одночасно з препаратами, що сприяють перегріванню організму, включаючи інгібітори карбоангідрази та лікарські засоби з антихолінергічною активністю.

Панкреатит.

Пацієнтам, у яких розвиваються клінічні ознаки панкреатиту на фоні прийому зонісаміду, рекомендується моніторинг рівнів панкреатичної ліпази та амілази. У разі підтвердженого панкреатиту за відсутності інших очевидних причин рекомендується відмінити зонісамід та призначити відповідне лікування.

Рабдоміоліз. Пацієнтам, які застосовують зонісамід, і у яких розвивається сильний м'язовий біль та/або слабкість, за наявності або без лихоманки, рекомендується оцінити вміст маркерів ушкодження м'язів, включаючи рівні креатинфосфокінази та альдолази. При їх підвищенні, за відсутності інших очевидних причин, таких як травма або великий епілептичний напад, рекомендується відміна зонісаміду та призначення відповідного лікування. Жінки репродуктивного віку. Жінкам репродуктивного віку необхідно застосовувати надійні методи контрацепції під час терапії зонісамідом та протягом 1 міс після її припинення. Лікарю слід переконатися, що пацієнтка використовує відповідні засоби контрацепції, а також, враховуючи індивідуальну клінічну ситуацію, оцінити адекватність вибору пероральних контрацептивів. Зонісамід не можна застосовувати жінкам репродуктивного віку, які не використовують ефективну контрацепцію, якщо тільки це не необхідно і тільки якщо потенційна користь вважається виправданою з огляду на ризик для плода. Жінок репродуктивного віку перед початком терапії зонісамідом слід проконсультувати щодо ризиків можливого впливу препарату на плід та переваг цього лікування. У разі планування вагітності жінкам необхідно проконсультуватися з лікарем щодо необхідності перегляду терапії зонісамідом, включаючи розгляд інших схем терапії.

Маса тіла.

Терапія зонісамідом може призвести до зниження маси тіла. Під час лікування пацієнтів зі зниженою масою тіла або при зменшенні маси тіла внаслідок лікування зонісамідом необхідно застосування харчових добавок та посилене харчування. При вираженому зниженні маси тіла слід розглянути можливість скасування зонісаміду. Зменшення маси тіла в дітей віком може бути більш вираженим.

Діти

Зазначені заходи безпеки також стосуються дітей. Нижче вказані запобіжні заходи у пацієнтів дитячого віку, на які слід звернути особливу увагу. Тепловий удар та дегідратація. Профілактика перегріву та дегідратації у дітей. У дітей зонісамід може призвести до зниження потовиділення та перегріву, що за відсутності відповідної допомоги може призвести до ураження головного мозку та летального результату. Діти належать до пацієнтів з високим ризиком, особливо в умовах спекотної погоди.

Якщо дитина приймає зонісамід, необхідно дотримуватися таких правил:

· слід уникати перегріву, особливо у спеку;

· слід уникати значного фізичного навантаження, особливо у спеку;

· слід споживати велику кількість холодної води;

· не слід застосовувати наступні препарати: інгібітори карбоангідрази (такі як топірамат та ацетазоламід) та антихолінергічні препарати (такі як кломіпрамін, гідроксизин, дифенгідрамін, галоперидол, іміпрамін та оксибутинін).

При виникненні будь-якого із зазначених нижче симптомів у дитини слід негайно звернутися за невідкладною медичною допомогою та вжити невідкладних заходів першої допомоги.

Симптоми:

- шкіра на дотик гаряча,

- потовиділення незначне або відсутнє,

- сплутаність свідомості,- спазми м'язів,

- прискорене серцебиття та/або дихання.

Невідкладні заходи першої допомоги:

- помістити дитину в прохолодне затінене місце;

- змочити шкіру дитини водою, щоб охолодити її; напоїти дитину прохолодною водою.

Про випадки зниження потовиділення та підвищення температури тіла повідомлялося головним чином у дітей. У деяких випадках діагностували тепловий удар, що потребує стаціонарного лікування. У ряді випадків повідомляли про тепловий удар, який потребував госпіталізації і призводив до смерті. Більшість випадків спостерігалося за теплої погоди. Пацієнтів та осіб, які доглядають їх, слід попередити про можливу серйозність теплового удару, ситуацію, коли він може виникнути, а також заходи, які потрібно вжити при появі будь-яких ознак або симптомів. Пацієнтів або осіб, які доглядають їх, необхідно попередити про необхідність вживання достатнього обсягурідини, уникнення надмірно високої температури та напружених фізичних навантажень. Лікарі повинні звертати увагу дітей та їх батьків/опікунів на рекомендації щодо запобігання тепловому удару та перегріву у дітей, зазначені в інструкції із застосування. При появі ознак та симптомів дегідратації, олігогідрозу або підвищення температури тіла слід розглянути питання про відміну зонісаміду. Зонісамід не слід застосовувати дітям, які одночасно отримують інші препарати, що провокують появу порушень теплообміну, такі як інгібітори карбоангідрази та антихолінергічні лікарські засоби.

Маса тіла.

Погіршення загального стану та припинення застосування протиепілептичних препаратів було пов'язане зі зниженням маси тіла та призводило до летального результату. Застосування зонісаміду не рекомендується для дітей зі зниженою масою тіла або для дітей з поганим апетитом. Зниження маси тіла спостерігається з однаковою частотою у дітей різного віку. Враховуючи потенційну серйозність наслідків зниження маси тіла у дітей, необхідний контроль у них маси тіла протягом терапії. При затримці наростання маси тіла у дитини відповідно до карти фізичного розвитку рекомендується застосування харчових добавок або збільшення обсягу їжі у його раціоні. Інакше слід припинити застосування зонісаміду. Дані щодо застосування зонісаміду у пацієнтів з масою тіла менше 20 кг обмежені. У зв'язку з цим при лікуванні дітей віком від 6 років з масою тіла менше 20 кг слід дотримуватися обережності. Вплив тривалої наявності низької маси тіла на зростання та розвиток дитини невідомий.

Метаболічний ацидоз.

Ризик виникнення метаболічного ацидозу внаслідок терапії зонісамідом вищий у дітей. Також клінічно метаболічний ацидоз у цієї вікової групи має тяжчий характер. У цієї групи пацієнтів необхідно здійснювати нагляд та контроль рівнів бікарбонатів у сироватці. Тривалий вплив низького рівня бікарбонатів на зростання та розвиток невідомий. Зонісамід не слід застосовувати дітям одночасно з іншими інгібіторами карбоангідрази, такими як топірамат або ацетазоламід.

Нефролітіаз.

Утворення каменів у нирках (нефролітіаз) відзначалося у пацієнтів дитинства. У деяких пацієнтів, особливо тих, хто схильний до нефролітіази, можливе збільшення ризику утворення каменів у нирках і виникнення пов'язаних з ними ознак і симптомів, таких як ниркова колька, біль у нирках або біль у боці. Нефролітіаз може призводити до хронічного ураження нирок. До факторів ризику нефролітіазу відносяться попереднє утворення каменів у нирках, обтяжена спадковість до нефролітіазу та гіперкальціурія. Жоден із цих факторів ризику не є достовірною ознакою, що дозволяє спрогнозувати утворення каменів у нирках при лікуванні зонісамідом. Збільшення споживання рідини та виведення сечі можуть допомогти знизити ризик утворення каменів у нирках, особливо у осіб із факторами ризику. На розсуд лікаря можна проводити УЗД нирок. При виявленні каменів у нирках зонісамід слід скасувати.

Порушення функції печінки.

На тлі терапії зонісамідом у пацієнтів дитячого віку спостерігалося підвищення деяких показників функції печінки, таких як аланінамінотрансфераза (АЛТ), аспартатаміно-трансфераза (АСТ), гамма-глутамілтрансфераза (ГГТ) та білірубін. При підозрі на виникнення небажаних явищ з боку печінки слід оцінити її функцію та ухвалити рішення про відміну зонісаміду. Когнітивні функції. Порушення когнітивних функцій у пацієнтів з епілепсією пов'язують із основним захворюванням та/або із застосуванням протиепілептичних препаратів. У плацебо-контрольованому дослідженні із застосуванням зонісаміду у дітей та підлітків частка пацієнтів з порушенням когнітивних функцій була кількісно вищою у групі зонісаміду в порівнянні з групою плацебо.

Допоміжні речовини. Препарат Зоресан містить рицинову олію гідрогенізовану, яка може викликати розлад шлунка і діарею.

Інфекції та інвазії: пневмонія, урогенітальна інфекція.

З боку крові та лімфатичної системи: екхімоз, агранулоцитоз, апластична анемія, лейкоцитоз, лейкопенія, лімфаденопатія, панцитопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості, медикаментозно-обумовлений сидром підвищеної чутливості, DRESS-синдром (висип з еозинофілією та системними симптомами).

З боку метаболізму: анорексія, зниження апетиту, гіпокаліємія, метаболічний ацидоз, нирковий тубулярний ацидоз.

З боку психіки: збудження, дратівливість, сплутаність свідомості, депресія, емоційна лабільність, перепади настрою, гострий психоз, занепокоєння, безсоння, психотичні розлади, гнів, агресивність, суїцидальні думки та спроби самогубства, галюцинації.

З боку нервової системи: атаксія, запаморочення, порушення пам'яті, сонливість, брадифренія (загальмованість мислення), порушення уваги, ністагм, парестезія, порушення мови, тремор, судоми, амнезія, кома, великі епілептичні напади, міастенічний синдром, злоякісний нейролептичний синдром, епілептичний статус

З боку органів зору: диплопія, закритокутова глаукома, біль в очах, міопія, розмитість зору, зниження гостроти зору.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: задишка, аспіраційна пневмонія, порушення дихання, пневмоніт, пов'язаний із підвищеною чутливістю.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, запор, діарея, диспепсія, нудота, блювання, панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: холецистит, холелітіаз, гепатоцелюлярне ушкодження.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, алопеція, ангідроз, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: рабдоміоліз.

З боку сечовидільної системи: нефролітіаз, уролітіаз, гідронефроз, ниркова недостатність, порушення складу сечі.

Загальні порушення та реакції в місці введення: підвищена стомлюваність, грипоподібні стани, підвищення температури тіла, периферичний набряк.

Лабораторні показники: зниження рівня бікарбонатів, зниження маси тіла, підвищення рівня креатинінфосфокінази, підвищення рівня креатиніну, підвищення рівня сечовини, порушення біохімічних показників функції печінки.

Інші: тепловий удар.

Симптоми.

Сонливість, нудота, гастрит, ністагм, міоклонус, кома, брадикардія, порушення функції нирок, артеріальна гіпотензія та пригнічення функції дихання. Оскільки зонісамід має тривалий період напіввиведення, симптоми його передозування можуть мати стійкий характер.

Лікування.

Специфічний антидот для лікування передозування зонісамідом відсутній. У разі встановленого факту передозування або підозри щодо нього застосовувати промивання шлунка або штучне викликання блювання на фоні звичайних заходів, спрямованих на підтримку прохідності дихальних шляхів. Також слід проводити підтримуючу терапію, включаючи регулярний моніторинг показників життєво важливих функцій організму та ретельне спостереження за станом пацієнта. Оскільки гемодіаліз знижує концентрацію зонісаміду в плазмі у пацієнтів з нирковою недостатністю, його можна розглядати як засіб лікування передозуванням.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Зоресан - протиепілептичний засіб, як монотерапія у дорослих пацієнтів з парціальними епілептичними нападами з вторинною генералізацією або без, з вперше діагностованою епілепсією