Зікалор таблетки 10 мг №30

По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери у картонній коробці.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: рожеві прямокутні таблетки із заокругленими краями, розміром приблизно 8,5 х 4,0 мм, з лінією розлому з одного боку. Таблетка може бути розділена на дві рівні частини.

Механізм дії.

Передбачається, що ефективність арипіпразолу у разі шизофренії та біполярного розладу типу I опосередковується через комбінацію його активності як часткового агоніста до дофамінових рецепторів D2 та серотонінових рецепторів 5HT1а, і антагоніста до серотонінових рецепторnbsp2; гіперактивністю та властивості агоніста у тварин з допамінергічною гіпоактивністю. Арипіпразол виявляє високу сполучну афінність in vitro для дофамінових D2 та D3 рецепторів, серотонінових 5HT1a та 5НТ2 рецепторів та помірну спорідненість для дофамінових D4, HT107 і 3Трен 3 та 3 та 3 та 3 та 3 та 3 та 3 та 3 та 3 та 3 та 2 3 Арипіпразол виявляє також помірну сполучну афінність для зворотного захоплення серотоніну та ніякої помітної афінності для мускаринових рецепторів. Взаємодія з іншими рецепторами, крім дофамінових та серотонінових підтипів, може пояснити деякі з інших клінічних ефектів арnbs. p;Арипіпразол, призначений здоровим особам у дозі від 0,5 до 30 мг 1 раз на день протягом 2 тижнів, призвів до зниження зв'язування залежно від дози.¹¹ D2/D3, для виявлення хвостатого ядра та лушпиння за допомогою позитронно-емісійної томографії.

Клінічна ефективність та безпека

Шизофренія

Арипіпразол ефективний у підтримці клінічного покращення при продовженні терапії у дорослих пацієнтів, які показали початкову відповідь на лікування.

Збільшення маси тіла

Встановлено, що арипіпразол не викликає клінічно значущого збільшення маси тіла.

Показники ліпідів

Арипіпразол не викликає клінічно значущих змін у загальному рівні вмісту холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) та ліпопротеїнів низької щільності (ЛНЩ).

Пролактін

Поширення гіперпролактинемії або збільшення пролактину в сироватці крові у пацієнтів, які лікувалися арипіпразолом (0,3%), були схожі на плацебо (0,2%).

Епізоди маніакального характеру при біполярному розладі І типу

Арипіпразол продемонстрував кращу ефективність порівняно з плацебо при зменшенні маніакальних симптомів більше 3-х тижнів.

Абсорбція

Арипіпразол добре всмоктується і концентрація плазми крові проявляється через 3-5 годин після введення дози. Арипіпразол проходить мінімальний пресистемний метаболізм. Абсолютна біодоступність становить 87%. Прийом їжі не впливає на біодоступність. високим вмістом жиру не впливає на фармакокінетичні властивості арипіпразолу.

Біотрансформація

Арипіпразол інтенсивно розподіляється в тканинах організму. Обсяг розподілу становить 4,9 л/кг, що вказує на екстраваскулярний розподіл. При терапевтичній концентрації більше 99% арипіпразолу та дегідроарипіпразолу зв'язується з білками сироватки.

Біотрансформація

Арипіпразол активно метаболізується печінкою, насамперед, трьома шляхами біотрансформації:

• дегідрогенізація;
• гідроксилювання;
• N-деалкілуванням.

За даними досліджень in vitro, дегідрування та гідроксилювання арипіпразолу відбувається під дією ферментів CY , а N-дезалкилирование каталізується ферментом CYP3A4.

Висновок

Середній період напіввиведення арипіпразолу становить близько 75 годин у осіб з активним метаболізмом CYP2D6 та приблизно 146 годин у осіб із слабким метаболізмом CYP2D6.

Загальний кліренс арипіпразолу становить 0,7 мл/хв/кг головним чином за рахунок виведення печінкою. Після однієї пероральної дози арипіпразолу приблизно 27% виводиться з сечею і приблизно 60% визначається в сечі та калі відповідно. % незміненого арипіпразолу визначається в сечі та приблизно 18% прийнятої дози у незміненому вигляді виводиться з калом.

Фармакокінетика у спеціальних групах пацієнтів.

Пацієнти похилого віку.

Відмінності між фармакокінетикою арипіпразолу у здорових добровольців літнього віку та молодших пацієнтів не виявлено, немає жодного помітного впливу віку пацієнтів на фармакокінетичний аналіз пацієнтів із шизофренією.

Стать.

Не виявлено відмінностей у фармакокінетичних властивостях арипіпразолу між здоровими представниками жіночої та чоловічої статі, немає жодного помітного впливу статі населення на фармакокінетичний аналіз у пацієнтів із шизофренією.

Куріння та раса.

Фармакокінетична оцінка груп пацієнтів не виявила клінічно значимих, пов'язаних із расою відмінностей або впливу куріння на фармакокінетику арипіпразолу.

Ниркова недостатність.

Фармакокінетичні характеристики арипіпразолу та гідроарипіпразолу виявилися подібними у хворих з гострою хворобою нирок у порівнянні з молодими здоровими особами.

Печінкова недостатність.

Однодозове клінічне дослідження у пацієнтів з різними ступенями цирозу печінки (класи A, B та C за класифікацією Чайлда-П'ю) не виявило значного впливу печінкової недостатності на фармакокінетичні властивості арипіпразолу та гідроарипіпразолу, проте дослідження проводилося лише на 3 пацієнтах з цирозом печінки класу С, що недостатньо для отримання висновків щодо їх метаболічних здатностей.

Психолептичні засоби. Антипсихотичні засоби. Інші антипсихотичні засоби. Арипіпразол.

Код ATX N05A X12.

Діюча речовина: арипіпразол;

1 таблетка містить арипіпразол 10 мг;

Інші складові : лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна (тип 101), гідрокси-пропілцелюлоза, крохмаль кукурудзяний, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, барвники: індигокармін (E 1 5 мг), заліза оксид жовтий (Е 172).

Як і при застосуванні інших нейролептиків, при призначенні арипіпразолу рекомендується утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, доки не стане відома індивідуальна чутливість пацієнта до препарату.

Вагітність.

Адекватні контрольовані дослідження арипіпразолу за участю вагітних жінок не проводилися. Повідомлялися вроджені аномалії, проте наявність причинно-наслідкового зв'язку з арипіпразолом встановлено не було. Дослідження на тваринах не виключили потенційний несприятливий вплив повідомляти лікаря про настання вагітності або намір завагітніти під час лікування аріпіпразолом. У зв'язку з недостатньою інформацією про безпеку людей та проблемами, виявленими репродуктивними дослідженнями на тваринах, цей препарат не слід застосовувати при вагітності, якщо тільки очікувана користь чітко виправдовує потенційний ризик для плода.

У новонароджених, матері яких приймали антипсихотичні засоби (включаючи арипіпразол) протягом III триместру вагітності, можливі небажані реакції, включаючи екстрапірамідні симптоми та/або синдром відміни, які після пологів можуть змінюватися за тяжкістю та тривалістю. Повідомлялося про ажитацію, гіпертензії, гіпотонії, треморі, сонливості, респіраторному дистресі або порушеннях харчування. Отже, новонароджені повинні перебувати під пильним наглядом.

Грудне вигодовування.

Арипіпразол проникає в грудне молоко. При прийомі арипіпразолу пацієнтам слід відмовитися від годування груддю.

Препарат у цьому дозуванні не рекомендований для застосування дітям.

Лікування шизофренії у дорослих.

Лікування помірних та важких маніакальних епізодів біполярного розладу І типу, а також для профілактики нових маніакальних епізодів у пацієнтів, які вже перенесли ці епізоди та відповідали на лікування арипіпразолом.

Підвищена чутливість до арипіпразолу або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату.

Шизофренія: рекомендована початкова доза Зікалора становить 10 або 15 мг 1 раз на добу з підтримуючою дозою – 15 мг 1 раз на добу, незалежно від їжі.

Препарат Зікалор ефективний у діапазоні дозування від 10 до 30 мг на добу. Збільшення ефективності препарату при застосуванні дози більше 15 мг не продемонстровано, хоча деякі пацієнти, можливо, потребують вищої дози. Максимальне добове дозування не повинно перевищувати 30 мг.

Маніакальні епізоди при біполярному розладі І типу: рекомендована початкова доза Зікалору становить 15 мг 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Препарат можна призначати як монотерапію або у складі комбінованої терапії. Деякі пацієнти потребують більшої дози. Максимальне добове дозування не повинно перевищувати 30 мг.

Профілактика повторних маніакальних епізодів при біполярному розладі I типу: для профілактики маніакальних епізодів у пацієнтів, які отримували арипіпразол як монотерапію або при комбінованій терапії, лікування слід продовжувати в тих же дозах. Кор; добової дози або зменшення дози визначає лікар з огляду на клінічний стан пацієнта.

Пацієнти з порушенням функції печінки: пацієнтам від середнього до помірного ступеня печінкової недостатності корекція дози не потрібна. Для надання рекомендацій пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки наявних даних недостатньо. Таким пацієнтам дозу слід підбирати дуже обережно. Пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки максимальну добову дозу 30 мг слід застосовувати з обережністю.

Пацієнти з порушенням функції нирок: коригування дози не потрібне.

Пацієнти похилого віку: ефективність препарату Зікалор при лікуванні шизофренії та біполярного розладу I типу у пацієнтів віком від 65 років не вивчали. Приймаючи до уваги вищу чутливість цієї популяції пацієнтів, слід розглянути доцільність застосування нижчих початкових доз, якщо дозволяють інші клінічні фактори.

Стать: корекція дози в залежності від статі пацієнта не потрібна.

Куріння: враховуючи шлях метаболізму Зікалора, курцям корекція доз не потрібна.

Коректування дози при взаємодії: при супутньому застосуванні інгібіторів CYРЗА4 або CYP2D6 з арипіпразолом дозу арипіпразолу слід зменшити. Якщо зі схеми комбінованого лікування виключається інгібітор CYY

При супутньому застосуванні індуктора CYРЗА4 з арипіпразолом дозу препарату слід збільшити. При застосуванні індуктора CYP3A4 при комбінованій терапії дозу арипіпразолу слід знизити до рекомендованої дози.

Особливості застосування

Під час лікування нейролептиками поліпшення клінічного стану пацієнта може тривати від кількох днів до кількох тижнів. У цей період слід вести ретельне спостереження за станом пацієнтів.

Схильність до суїциду : поява суїцидальної поведінки характерна для пацієнтів з психотичними захворюваннями та афективними розладами і в деяких випадках спостерігалося незабаром після початку застосування нейролептиків або переходу з одного нейролептика на інший нейролептик, включаючи лікування арипіпразолом . Лікування нейролептиками повинно супроводжуватися ретельним наглядом за пацієнтами, що належать до групи підвищеного ризику.

Відомо, що немає підвищеного ризику суїцидальної схильності при застосуванні арипіпразолу порівняно із застосуванням інших нейролептиків.

Серцево-судинні розлади: арипіпразол слід з обережністю застосовувати пацієнтам, в анамнезі яких є серцево-судинні захворювання (інфаркт міокарда або ішемічна хвороба серця, серцева недостатність або порушення провідності), цереброваскулярні порушення, стани, що визначають схильність пацієнтів до гіпотензії, застосування антигіпертензивних лікарських засобів або гіпертензії, включаючи прогресуючу або злоякісну гіпертензію.

Під час лікування нейролептиками спостерігалися випадки венозної тромбоемболії (ВТЕ).

Оскільки у пацієнтів, які приймають нейролептики, часто спостерігаються набуті фактори ризику ВТЕ, до та під час лікування арипіпразолом необхідно виявити всі можливі фактори ризику ВТЕ та вжити всіх профілактичних заходів.

Подовження інтервалу QT : як і інші нейролептики, арипіпразол слід з обережністю застосовувати пацієнтам, у сімейному анамнезі яких є випадки подовження інтервалу QT.

Пізня дискінезія: при появі симптомів пізньої дискінезії у пацієнта, який приймає арипіпразол, слід розглянути доцільність зниження дози препарату або припинення лікування. Укасимптоми можуть тимчасово загостритися або навіть виникнути після припинення лікування.

Інші екстрапірамідні симптоми: при застосуванні арипіпразолу у дітей спостерігалися акатизія та паркінсонізм. При появі ознак інших екстрапірамідних симптомів слід розглянути можливість зниження дози та вести ретельний клінічний моніторинг стану пацієнта.

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС): ЗНС є комплексом симптомів, пов'язаний із застосуванням лікарських засобів нейролептиків, який потенційно може мати летальний наслідок.

Клінічними проявами ЗНС є гіперпірексія (вкрай висока температура тіла), м'язова ригідність, змінений психічний статус та ознаки розладу вегетативної нервової системи (нерегулярний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, посилене потовиділення та серцева аритмія). рівня креатинкінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) та ГНН. Однак спостерігалися і окремі випадки підвищення рівня креатинкінази та рабдоміолізу, не обов'язково пов'язані з ЗНС. У разі появи у пацієнта симптомів ЗНС або дуже високої температури тіла без додаткових клінічних проявів нейролептичних лікарських засобів, у тому числі арипіпразолу, слід припинити.

Епілептичні напади : спостерігалися рідкісні випадки епілептичних нападів при лікуванні арипіпразолом. 

Пацієнти похилого віку з психозом на фоні деменції.

Підвищена летальність: при застосуванні арипіпразолу пацієнтам похилого віку з психозом на тлі хвороби Альцгеймера ризик летального результату підвищений. , серцеву недостатність, раптовий летальний наслідок) або інфекційну (наприклад, пневмонія) природу.

Небажані реакції цереброваскулярного характеру: у пацієнтів похилого віку з психозом на тлі хвороби Альцгеймера спостерігалися небажані реакції цереброваскулярного типу (наприклад, інсульт, транзиторна ішемічна атака), у тому числі з летальним кінцем.

Було відзначено виражений взаємозв'язок між дозами препарату та появою небажаних реакцій цереброваскулярного типу у пацієнтів, які приймали арипіпразол.

У дослідженнях арипіпразолу найчастішими побічними реакціями (більше 3% від загальної кількості пацієнтів, які приймали арипіпразол) були акатизія та нудота.

Далі побічні реакції вказані відповідно до класифікації систем органів та частоти виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), невідомо (не можна визначити за наявними даними). Частоту побічних реакцій протягом постмаркетингового застосування не можна визначити (невідомо), оскільки інформацію про побічні реакції отримують із спонтанних повідомлень.

З боку крові та лімфатичної системи

Невідомо: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи

Невідомо: алергічні реакції (наприклад, анафілактична реакція, ангіодема, включаючи опухлу мову, набряк язика, набряк обличчя, свербіж або кропив'янка).

З боку ендокринної системи

Нечасто: гіперпролактинемія.

Невідомо: діабетична гіперосмолярна кома, діабетичний кетоацидоз, гіперглікемія.

З боку метаболізму та харчування

Часто: цукровий діабет.

Нечасто: гіперглікемія.

Невідомо: гіпонатріємія, анорексія, зменшення або збільшення маси тіла.

З боку психіки

Часто: безсоння, тривожність, неспокій.

Нечасто: депресія, гіперсексуальність.

Невідомо: суїцидальні проби, суїцидальні думки та суїцид, патологічна ігроманія, агресія, ажитація, нервозність.

З боку нервової системи

Часто: акатизія, екстрапірамідні розлади, тремор, головний біль, седація, сонливість, запаморочення.

Нечасто: дистонія, пізня дискінезія.

Невідомо: злоякісний нейролептичний синдром, конвульсії grand mal, серотоніновий синдром, порушення мови.

З боку органів зору

Часто: нечіткість зору.

Нечасто: диплопія.

З боку серця

Нечасто: тахікардія.

Невідомо: раптове незрозуміле летальне наслідки, torsades de pointes, подовження QT-інтервалу, шлуночкова аритмія, зупинка серця, брадикардія.

З боку судин

Нечасто: ортостатична гіпотензія.

Невідомо: венозна тромбоемболія (включаючи емболію легеневої артерії та тромбоз глибоких вен), гіпертензію, непритомність.

З боку органів дихання, грудей та середостіння

Нечасто: гикавка.

Невідомо: аспіраційна пневмонія, ларингоспазм, орофарингеальний спазм.

З боку травної системи

Часто: запор, диспепсія, нудота, підвищене слиновиділення, блювання.

Невідомо: панкреатит, дисфагія, діарея, дискомфорт у животі, дискомфорт у ділянці шлунка.

З боку гепатобіліарної системи

Невідомо: печінкова недостатність, гепатит, жовтяниця, підвищення активності аланін-нотрансферази (АЛТ), підвищення активності аспартатамінотрансферази (АСТ), підвищення активності гамма-глутамілтрансферази (ГГТ), підвищення рівня лужної фосфатази.

З боку шкіри та підшкірних тканин.

Невідомо: висипання, реакція світлочутливості, алопеція, підвищена пітливість.

З боку кістково-м'язової та сполучної тканини

Невідомо: рабдоміоліз, міалгія, скутість.

З боку нирок та сечовивідної системи

Невідомо: нетримання сечі, затримка сечі.

Вагітність, післяпологовий період та перинатальні стани

Невідомо: синдром відміни ліків у новонароджених.

З боку репродуктивної системи та грудей

Невідомо: пріапізм.

Спільні розлади

Часто: втома.

Невідомо: розлади терморегуляції (гіпотермія, пірексія), біль у грудях, периферичний набряк.

Були повідомлення про випадкове або навмисне передозування арипіпразолу з одноразовим прийомом до 1260 мг, що не супроводжувалися летальним результатом. Потенційно важливими з медичної точки зору спостерігалися симптомами були летаргія, підвищений артеріальний тиск, сонливість, тахікардія, тош.

Окрім цього, були отримані дані про випадкове передозування виключно арипіпразолом (у дозі до 195 мг) у дітей, які не мали летального результату. Потенційно важливими з медичної точки зору спостерігаються симптомами були сонливість, короткочасна втрата свідомості та екстрапірамідні симптоми.

Лікування передозування повинно включати підтримуючу терапію, забезпечення прохідності дихальних шляхів, оксигенотерапію, штучну вентиляцію легень, а також контроль симптомів. Слід враховувати можливість передозування численними лікарськими засобами. повинен включати постійний моніторинг ЕКГ для виявлення можливих аритмій.

Після підтвердженого або ймовірного передозування арипіпразолом необхідний ретельний медичний нагляд та контроль стану пацієнта до його відновлення.

Активоване вугілля (50 г), що застосовувалося через 1 годину після прийому арипіпразолу, знижував показник C _max арипіпразолу приблизно на 41%, а показник AUC – приблизно на 51%, що вказує на можливу ефективність активованого вугілля у лікуванні передозування.

Хоча інформація про вплив гемодіалізу на лікування передозування арипіпразолом відсутня, малоймовірно, щоб гемодіаліз міг бути корисним у лікуванні передозування, оскільки арипіпразол значною мірою пов'язується з білками плазми.

Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці.

Зікалор – атиповий антипсихотик. Застосовується для лікування шизофренії у дорослих, а також показаний для лікування помірних і важких маніакальних епізодів.