Єврофаст капсули 400 мг, 10 шт.

По 10 капсул в блистере; по 1 блистер в картонной коробке.

Капсули м'які желатинові.

Основні фізико-хімічні властивості:

капсули по 200 мг: овальні м'які желатинові капсули від блакитно-зеленого до світло-зеленого кольору, що містять прозору в'язку рідину від безбарвного до блідо-жовтого кольору, з маркуванням «133» чорний колір на капсульної оболонки. (допускається зміна відтінку вмісту капсули готового продукту на світло-зелений протягом терміну придатності);

капсули по 400 мг: овальні м'які желатинові капсули, що містять прозору в'язку рідину від безбарвного до блідо-жовтого кольору з маркуванням «125» чорним кольором на капсульній оболонці.

Надає аналгетичну, жарознижувальну та протизапальну дію.

Механізм дії полягає в інгібуванні синтезу простагландинів - медіаторів болю, запалення та температурної реакції.

Після прийому внутрішньо ібупрофен швидко адсорбується із травного тракту. Максимальна концентрація активної речовини в плазмі визначається через 1-2 год після прийому, в синовіальній рідині - через 3 год після прийому. Ібупрофен метаболізується в печінці, виводиться нирками у незміненому стані та у вигляді метаболітів.

Період напіввиведення – близько 2 годин

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні препарати. Код АТХ M01A E01.

Ібупрофен, як і інші НПЗЗ, не слід застосовувати в комбінації з:

• Ацетилсаліциловою кислотою, оскільки це може збільшити ризик побічних реакцій, крім випадків, коли ацетилсаліцилову кислоту (доза не вище 75 мг на добу) призначав лікар.

Експериментальні дані свідчать, що при одночасному застосуванні ібупрофен може пригнічувати вплив низьких доз ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. Однак обмеженість екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію не дозволяє зробити остаточних висновків, що регулярне тривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосуванні ібупрофену такі клінічно значущі ефекти вважаються малоймовірними.

• Іншими НПЗЗ, у тому числі селективними інгібіторами циклооксигенази-2 (ЦОГ-2):

З обережністю слід застосовувати ібупрофен у комбінації з такими лікарськими засобами:

Антикоагулянти: ібупрофен може посилити ефект антикоагулянтів, таких як варфарин.

Антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II) та діуретики: НПЗЗ можуть послаблювати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок (наприклад, у зневоднених пацієнтів або у літніх пацієнтів з ослабленою функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста ангіотензину II та препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливість оборотний характер. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку. При необхідності тривалого лікування слід провести адекватну гідратацію пацієнта та розглянути питання проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також із певною періодичністю надалі. Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичної дії ібупрофену.

Одночасне застосування ібупрофену та калійзберігаючих діуретиків може призвести до гіперкаліємії (рекомендується перевірка калію у сироватці крові).

Кортикостероїди: підвищений ризик появи виразок та кровотеч у шлунково-кишковому тракті (ЖКТ).

Антитромбоцитарні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОС): може підвищуватися ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі.

Серцеві глікозиди: ібупрофен може посилювати порушення серцевої функції, знижувати функцію клубочкової фільтрації нирок і підвищувати рівень глікозидів у плазмі крові.

Літій: є докази потенційного підвищення

Метотрексат: застосування ібупрофену протягом 24 годин до або після введення метотрексату може призвести до підвищення концентрації метотрексату та збільшення його токсичності.

Циклоспорин: підвищений ризик нефротоксичності.

Міфепристон: ібупрофен не слід застосовувати раніше, ніж через 8-12 діб після застосування міфепристону, оскільки вони можуть знизити його ефективність.

Такролімус: можливе підвищення ризику нефротоксичності при одночасному застосуванні НПЗЗ та такролімусу.

Зідовудін: відомо про підвищений ризик гематологічної токсичності при спільному застосуванні зидовудину та ібупрофену. Існують докази підвищення ризику розвитку гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які страждають на гемофілію, у разі супутнього лікування зидовудином та ібупрофеном;

Хінолонові антибіотики: одночасний прийом з ібупрофеном може підвищити ризик виникнення судом.

Сульфонілсечовина: при супутньому застосуванні, як запобіжний захід, рекомендується контролювати рівень глюкози в крові.

Пробенецид та сульфінпіразон: можуть затримувати виділення ібупрофену.

діюча речовина: ibuprofen;

1 желатинова м'яка капсула містить ібупрофену 200 мг або 400 мг;

інші складові (200 мг): поліетиленгліколь, сорбіто-сорбітановий розчин, сорбітанолеат (сорбітан 80), калію гідроксид, вода очищена;

оболонка капсули: желатин, поліетиленгліколь 400, сорбітосорбітановий розчин, FD&C Green №3, вода очищена, тригліцериди середнього ланцюга (Miglyol 812);

інші складові (400 мг): поліетиленгліколь 400, повідон PVP K-30, сорбітанолеат, калію гідроксид, вода очищена;

оболонка капсули: желатин, поліетиленгліколь 400, сорбітосорбітановий розчин, вода очищена, тригліцериди середнього ланцюга.

Пацієнти, які відчувають запаморочення, сонливість, запаморочення або порушення зору, у той час, як вони приймають ібупрофен, повинні уникати керування автотранспортом або роботи з механізмами. При одноразовому застосуванні препарату або протягом короткого періоду його застосування будь-яких спеціальних запобіжних заходів не потрібно. Це переважно стосується одночасного застосування препарату з алкоголем.

При застосуванні відповідно до рекомендованих доз та тривалості лікування препарат не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня, вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з 1% до приблизно 1,5%. Вважається, що ризик збільшується зі збільшенням дози та тривалості терапії.

Препарат не слід приймати у І та ІІ триместрах вагітності, якщо тільки на думку лікаря очікувана користь для пацієнтки не перевищує потенційного ризику для плода. Якщо ібупрофен застосовує жінка, яка намагається завагітніти, або протягом І та ІІ триместрів вагітності, слід застосовувати найменшу дозу протягом найкоротшого періоду часу.

Протягом ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландину можуть становити такі ризики:

• для плода: кардіопульмонарна токсичність (що характеризується передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією); порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності, що супроводжується олігогідрамніоном;
• для матері та новонародженого (наприкінці вагітності): можливе збільшення часу кровотечі, антитромбоцитарний ефект, який може розвинутись навіть при дуже низьких дозах; пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або збільшення тривалості пологів, тому ібупрофен протипоказаний протягом ІІІ триместру вагітності.

В обмежених дослідженнях ібупрофен був виявлений у грудному молоці в дуже низькій концентрації, тому малоймовірно, щоб він міг негативно вплинути на немовля. Препарат не рекомендується застосовувати при лактації.

Фертильність

Застосування ібупрофену може вплинути на жіночу фертильність. Цей ефект оборотний при відміні лікування. Тому застосування ібупрофену не рекомендується жінкам, яким важко завагітніти.

Протипоказаний дітям віком до 12 років.

Симптоматичне лікування головного, зубного та менструального болю, лихоманки, невралгії, болю в спині, суглобах, м'язах, при ревматичних болях.

• Підвищена чутливість до ібупрофену або до будь-якого з компонентів препарату.
• Реакції підвищеної чутливості (наприклад, бронхіальна астма, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив'янка), що спостерігалися раніше після застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) або інших нестероїдних протизапальних засобів (НП).
• Виразкова хвороба шлунка/кровотеча в активній формі або рецидиви в анамнезі (два і більше виражені епізоди виразкової хвороби або крововиливу)
• Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов'язана із застосуванням НПЗЗ, в анамнезі.
• Тяжке порушення функції печінки, тяжке порушення функції нирок, тяжка серцева недостатність (клас IV з виявлення NYHA).
• Останній триместр вагітності.
• Цереброваскулярні або інші крововиливи в активній фазі.
• Геморагічний діатез або порушення зсідання крові.
• Порушення кровотворення нез'ясованої етіології.
• Тяжке зневоднення (викликане блюванням, діареєю або недостатнім вживанням рідини).

Найменша ефективна доза повинна застосовуватися протягом найменшого часу, необхідного для полегшення симптомів.

Препарат рекомендований дорослим та дітям від 12 років: початкова доза становить
1-2 капсули, потім, у разі потреби, - по 1-2 капсули кожні 4-6 годин. Не використовувати більше 1200 мг (6 або 3 капсули відповідно) протягом 24 годин.

Капсули зазвичай приймають під час вживання їжі, не розжовуючи, запиваючи водою.

Пацієнти похилого віку не потребують спеціального добору дози.

Якщо симптоми захворювання зберігаються більше 3 днів, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та корекції схеми лікування.

Особливості застосування

Побічні ефекти застосування ібупрофену та всієї групи НПЗЗ в цілому можна зменшити шляхом застосування мінімальної ефективної дози, необхідної для лікування симптомів протягом найкоротшого періоду часу.

У пацієнтів похилого віку спостерігається підвищена частота побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, які можуть бути летальними.

Вплив на органи дихання

У пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму або алергічні захворювання або мають ці захворювання в анамнезі, може виникнути бронхоспазм.

Інші НПЗЗ

Одночасне застосування ібупрофену з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, підвищує ризик розвитку побічних реакцій, тому його слід уникати.

Системний червоний вовчак та змішані захворювання сполучної тканини

З обережністю слід застосовувати ібупрофен при проявах системного червоного вовчаку та змішаних захворюваннях сполучної тканини через підвищений ризик асептичного менінгіту.

Метаболізм порфірину

Слід дотримуватися обережності пацієнтам з вродженим розладом метаболізму порфірину (наприклад, гостра порфірія, що перемежується).

Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну систему

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю в анамнезі слід з обережністю розпочинати лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном повідомляли про випадки затримки рідини, артеріальну гіпертензію та набряки.

Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може бути пов'язане з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). Загалом епідеміологічні дослідження не припускають, що низька доза ібупрофену (наприклад, 1200 мг на добу) може призвести до підвищення ризику артеріальних тромботичних ускладнень.

Пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас ІІ-ІІІ за класифікацією NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід лікувати ібупрофеном лише після ретельної оцінки клінічних. Слід уникати високих доз препарату (2400 мг на добу).

Також слід ретельно оцінювати клінічну картину перед початком тривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних ускладнень (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління), особливо якщо необхідні високі дози ібупрофену (2400 мг на добу).

Вплив на нирки

Слід з обережністю застосовувати ібупрофен пацієнтам з порушенням функції нирок, оскільки функція нирок може погіршитися.

Вплив на печінку

Можливо порушення функції печінки.

Хірургічні втручання

Слід дотримуватись обережності безпосередньо після великих хірургічних втручань.

Вплив на фертильність у жінок

Існують обмежені дані, що лікарські засоби, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, при тривалому застосуванні (стосується дози 2400 мг на добу, а також тривалості лікування понад 10 днів) можуть погіршити фертильність у жінок, впливаючи на овуляцію. Цей процес оборотний після припинення лікування.

Вплив на ШКТ

НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам із шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися. Існують повідомлення про випадки шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки (можливо, летальні), що виникали на будь-якому етапі застосування препарату, незалежно від наявності попереджувальних симптомів або тяжких розладів з боку шлунково-кишкового тракту в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки підвищується при збільшенні доз препарату, у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, та у пацієнтів похилого віку. Такі пацієнти повинні розпочинати лікування з мінімальних дозувань. Для таких пацієнтів, а також для осіб, яким потрібне одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, які можуть підвищити ризик для ШКТ, слід розглянути необхідність комбінованої терапії протекторними препаратами (наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).

Пацієнтам із наявними шлунково-кишковими розладами в анамнезі, насамперед пацієнтам похилого віку, слід повідомляти про будь-які незвичайні симптоми з боку ШКТ (особливо про шлунково-кишкову кровотечу), зокрема на початку лікування.

Потрібно бути обережними при лікуванні пацієнтів, які отримують супутні препарати, які можуть підвищити ризик утворення виразок або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), СІОЗС або антитромбоцитарні засоби (наприклад, ацетилсаліцилова кислота).

У разі шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, лікування слід припинити.

Тяжкі шкірні реакції

Повідомлялося про рідкісні серйозні реакції з боку шкіри, які можуть призвести до смерті, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, пов'язані з використанням нестероїдних протизапальних засобів (див. розділ «Побічні реакції».

Високий ризик виникнення цих реакцій на початку терапії. Початок реакції виникає у більшості випадків протягом першого місяця лікування. Також повідомлялося про випадок гострого генералізованого екзантемального пустульозу, що виник після застосування лікарських засобів, що містять ібупрофен.

Слід припинити використання ібупрофену при появі перших ознак і симптомів уражень шкіри, таких як висипання на шкірі, ураження слизової або будь-які інші ознаки гіперчутливості.

У виняткових випадках вітряна віспа може спричинити важкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м'яких тканин. До цього часу не можна виключати вплив препарату на погіршення цих інфекцій, тому рекомендується уникати застосування ібупрофену у разі вітряної віспи.

Алергія

Слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату пацієнтам з алергічними реакціями на інші речовини, оскільки такі пацієнти також мають підвищений ризик розвитку реакцій підвищеної чутливості при застосуванні ібупрофену.

У пацієнтів, які страждають на сінну лихоманку, носові поліпи, хронічні обструктивні захворювання дихальних шляхів, що мають алергічні захворювання в анамнезі, існує підвищений ризик виникнення алергічних реакцій, які можуть проявлятися як напади астми (так звана аналгетична астма), набряк Квінке або кропив'янка. .

Цей лікарський засіб містить сорбіт. Пацієнти, які мають рідкісну спадкову форму непереносимості фруктози, синдром мальабсорбції глюкози та галактози, а також недостатність ферментів сахарази чи ізомальтази, не повинні приймати ібупрофен.

Маскування симптомів основних інфекцій Єврофаст може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідного лікування та тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалося при бактеріальній позашпитальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. При застосуванні Єврофасту при підвищенні температури тіла або полегшення болю при інфекції рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичною установою пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.

Інше

Дуже рідко спостерігаються гострі тяжкі реакції підвищеної чутливості (наприклад, анафілактичний шок). За перших ознак реакції підвищеної чутливості після застосування Єврофасту терапію необхідно припинити. У таких випадках необхідно проводити як симптоматичну, так і спеціалізовану терапію.

Ібупрофен може тимчасово пригнічувати функцію тромбоцитів (впливати на агрегацію тромбоцитів). Тому рекомендується ретельно стежити за станом пацієнтів із порушеннями зсідання крові.

При тривалому застосуванні Єврофасту необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки та нирок, а також контролювати картину крові.

Тривале застосування будь-яких знеболювальних засобів для лікування головного болю може погіршити цей стан. При підозрі або підтвердженні цієї ситуації слід звернутися до лікаря та скасувати лікування. Слід припускати діагноз головного болю, зумовлений надмірним застосуванням лікарського засобу, у пацієнтів, які страждають на часті або щоденні головні болі, незважаючи на (або через) регулярне застосування лікарських засобів проти головного болю.

Звичне застосування знеболювальних лікарських засобів, особливо комбінації кількох знеболювальних, може призвести до стійкого порушення функції нирок із ризиком ниркової недостатності (анальгетична нефропатія). Цей ризик може бути підвищений через втрату солей та зневоднення.

При застосуванні препарату на фоні одночасного вживання алкоголю може підвищитися ризик небажаних ефектів, пов'язаних з діючою речовиною, особливо з боку травного тракту або ЦНС.

Наведені нижче побічні реакції спостерігалися при короткочасному застосуванні ібупрофену, що не перевищувало дози 1200 мг на добу. При тривалому застосуванні препарату для лікування хронічного захворювання можуть виникати додаткові побічні реакції.

Побічні реакції, що виникають при застосуванні ібупрофену, наводяться за системами органів та частотою їх прояву. Частота побічних реакцій визначається наступним чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), рідко (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000) і частота невідома (не можна оцінити через наявні дані). У межах кожної групи частоти побічні реакції наводяться в порядку зменшення тяжкості.

Часті побічні реакції є шлунково-кишковими за своєю природою і в основному залежать від дози, зокрема ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, який залежить від дози та тривалості лікування. Побічні реакції спостерігаються рідше, якщо максимальне добове дозування не перевищує 1200 мг.

Дані клінічні дослідження свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (по 2400 мг/добу), може бути пов'язане з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень, таких як інфаркт міокарда або інсульт.

З боку крові та лімфатичної системи

Дуже рідко: порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими ознаками є лихоманка, біль у горлі, поверхневі виразки в ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, важка форма виснаження, нез'ясована кровотеча та синці.

З боку імунної системи

Рідко: реакції гіперчутливості, що включають кропив'янку та свербіж; дуже рідко: тяжкі реакції підвищеної чутливості, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, гіпотензію, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок; Частота невідома: реактивність дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму, загострення астми, бронхоспазм.

З боку нервової системи

Нечасто: головний біль; дуже рідко: асептичний менінгіт, окремі симптоми якого (ригідність потиличних м'язів, головний біль, нудота, блювання, лихоманка або дезорієнтація) можуть виникати у пацієнтів з існуючими аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини; частота невідома: запаморочення, парестезія, сонливість.

З боку серцевої системи

Частота невідома: серцева недостатність, набряк.

З боку судинної системи

Частота невідома: артеріальна гіпертензія.

З боку травного тракту

Нечасто: біль у животі, нудота та диспепсія; рідко: діарея, метеоризм, запор та блювання;

дуже рідко: виразкова хвороба, перфорації або шлунково-кишкові кровотечі, мелені, криваві блювання, іноді летальні (особливо у пацієнтів похилого віку), виразковий стоматит, гастрит; частота невідома: загострення коліту та хвороби Крона.

З боку печінки

Дуже рідко: порушення функції печінки.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Рідко: різні висипання на шкірі; дуже рідко: можуть виникати важкі форми шкірних реакцій, таких як бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, мультиформну еритему та токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз; частота невідома: реакції світлочутливості.

З боку нирок та сечовидільної системи

Дуже рідко: гостре порушення функції нирок, папілонекроз, особливо при тривалому застосуванні, пов'язане з підвищенням рівня сечовини у сироватці крові та набряком.

Лабораторне дослідження

Дуже рідко: зниження рівня гемоглобіну.

Застосування препарату дітям у дозі понад 400 мг/кг може призвести до появи симптомів інтоксикації. У дорослих ефект дози менш виражений. Період напіввиведення становить 1,5-3 години.

Симптоми. У більшості пацієнтів, які застосовували клінічно значущі кількості препарату, розвивалася тільки нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, дуже рідко – діарея. Можуть також виникати шум у вухах, головний біль і шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєнні можливі токсичні ураження ЦНС, що виявляються як вертиго, сонливість, іноді – збуджений стан та дезорієнтація або кома. Іноді у пацієнтів спостерігаються судоми. При тяжкому отруєнні може розвинутись гіперкаліємія та метаболічний ацидоз, може спостерігатися збільшення протромбінового часу/підвищення протромбінового індексу, можливо внаслідок впливу на фактори згортання циркулюючої крові. Може розвинутися гостра ниркова недостатність, пошкодження печінки, артеріальна гіпотензія, дихальна недостатність та ціаноз. У хворих на бронхіальну астму можливе загострення перебігу захворювання.

Лікування. Лікування має бути симптоматичним та підтримуючим, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів та спостереження за показниками роботи серця та життєво важливих функцій нормалізації стану. Рекомендується застосування перорального активованого вугілля або промивання шлунка протягом 1 години після застосування потенційно токсичної дози препарату. Якщо ібупрофен вже всмоктався в організм, можна вводити лужні речовини для прискорення виведення кислотного ібупрофену із сечею. При частих або тривалих судомах слід застосовувати діазепам або лоразепам внутрішньовенно. Для лікування загострення бронхіальної астми слід застосовувати бронхолітичний засіб.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30°С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

«Єврофаст» 400 мг — протизапальний нестероїдний препарат. Застосовується як засіб для зниження температури, зняття больового синдрому невеликої та середньої інтенсивності різного походження.