Топамакс капсули по 50 мг, 28 шт.

По 28 капсул у флаконі з поліетилену високої щільності з кришкою, захищеною від випадкового відкривання дітьми; по 1 флакону у картонній пачці.

Капсули.
Основні фізико-хімічні властивості:
капсули по 50 мг: тверді желатинові капсули розміром № 0, що складаються з непрозорого корпусу білого кольору з написом «50 mg» та прозорої кришечки з написом «ТОР». Вміст капсул – гранули білого або майже білого кольору.

Топірамат належить до класу сульфаматзаміщених моносахаридів. Точний механізм, за яким топірамат чинить протисудомну та профілактичну дію проти мігрені, невідомий. Електрофізіологічні та біохімічні дослідження на культурах нейронів виявили три властивості, які можуть бути пов’язані з протиепілептичною ефективністю топірамату.

Топірамат блокує натрієві канали і пригнічує виникнення повторних потенціалів дії на тлі тривалої деполяризації мембрани нейрона. Топірамат підвищує частоту активації ГАБАА-рецепторів g-амінобутиратом (ГАБА), а також збільшує здатність ГАБА індукувати потік іонів хлору в нейрони, що свідчить про властивість топірамату посилювати активність цього інгібіторного нейротрансмітера. Ця дія не блокується флумазенілом, антагоністом бензодіазепіну. До того ж, топірамат не збільшує тривалості часу, коли іонні канали є відкритими, що відрізняє топірамат від барбітуратів, які модулюють ГАБАА-рецептори.

Топірамат може модулювати нечутливий до бензодіазепіну підтип ГАБАА-рецепторів внаслідок суттєвих відмінностей у протиепілептичних властивостях топірамату і бензодіазепінів. Топірамат перешкоджає здатності каїнату активувати підтип каїнат/АМПК (α-аміно-3-гідрокси-5-метилізоксазол-4-пропіонова кислота) глутаматних рецепторів, але не має явного впливу на активність N-метил-D-аспартату (NMDA) серед підтипу NMDA-рецепторів. Ці ефекти топірамату є залежними від концентрації у плазмі крові в межах від 1 мкмоль до 200 мкмоль, мінімальна активність у межах від 1 мкмоль до 10 мкмоль.

Крім того, топірамат пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази. За вираженістю цей фармакологічний ефект топірамату значно поступається відповідному показнику ацетазоламіду – відомому інгібітору карбоангідрази, тому ця активність топірамату не вважається основним компонентом його протиепілептичної дії.

Фармакокінетичний профіль топірамату в порівнянні з іншими протиепілептичними лікарськими засобами, характеризується тривалим періодом напіввиведення крові, лінійністю фармакокінетики, переважно нирковим кліренсом, відсутністю суттєвого зв'язування з білками та відсутністю клінічно значущих активних метаболітів.

Топірамат не є потужним індуктором ферментів, які метаболізуються лікарськими засобами, його можна застосовувати незалежно від їди, рутинний моніторинг концентрацій топірамату в плазмі крові не потрібен. Клінічні дослідження не показали достовірного зв'язку між концентраціями у плазмі крові та ефективністю або побічними реакціями.

Всмоктування. Топірамат швидко всмоктується та ефективно. При пероральному застосуванні 100 мг топірамату здоровим добровольцям середня максимальна концентрація у плазмі крові (Cmax) 1,5 мкг/мл досягалася протягом 2-3 годин (max). Після перорального застосування топірамату з радіоактивною міткою та оцінки радіоактивності сечі було встановлено, що середній рівень всмоктування пероральної дози 100 мг 14С-топірамату становить не менше 81%. Їжа не має клінічно важливого впливу на біодоступність топірамату.

Розподіл. З білками плазми зв'язується 13-17% топірамату. Показано, що ділянка із слабкою здатністю зв'язуватися з топіраматом в/на еритроцитах досягає порога насичення при концентраціях у плазмі крові понад 4 мкг/мл. Обсяг розподілу змінюється обернено пропорційно дозі. Після одноразового прийому дози від 100 до 1200 мг значення середнього уявного об'єму розподілу становить 0,80-0,55 л/кг. Величина обсягу розподілу залежить від статі: у жінок вона становить приблизно 50% від значень, що спостерігаються у чоловіків, пов'язують із вищим вмістом жирової тканини в організмі жінок; така різниця не є клінічно важливою.

Метаболізм. У здорових добровольців топірамат зазвичай не піддається метаболізму (~ 20%). Але у пацієнтів, які отримують терапію протиепілептичними препаратами з відомими властивостями індукувати ферменти, що відповідають за метаболізм лікарських засобів, метаболізм топірамату підвищувався до 50%. З плазми крові, сечі та фекалій людини було виділено та ідентифіковано 6 метаболітів, утворених шляхом гідроксилювання, гідролізу та глюкуронізації. Кожен з цих метаболітів становив менше 3% загальної радіоактивності сечі після застосування 14С-топірамату. Дослідження двох метаболітів, що зберегли більшість структури топірамату, показали, що вони виявляють невеликий або зовсім не виявляють протисудомного ефекту.

Висновок. Основним шляхом виведення незміненого топірамату (не менше 81% від дози) та його метаболітів у людини є нирки. Близько 66% дози 14С-топірамату виводиться у незміненому вигляді із сечею протягом 4 днів. При застосуванні 50 мг та 100 мг топірамату 2 рази на добу середній нирковий кліренс становить близько 18 мл/хв та 17 мл/хв відповідно, що свідчить про канальцеву реабсорбцію топірамату у нирках. Ці дані узгоджуються з результатами досліджень на щурах, яким топірамат застосовували одночасно з пробенецидом та спостерігали суттєве підвищення ниркового кліренсу топірамату. Після перорального застосування плазмовий кліренс становить 20-30 мл/хв.

Лінійність. Топірамат має низьку міжсуб'єктну варіабельність концентрацій у плазмі крові, тому його фармакокінетичні властивості є передбачуваними. Фармакокінетика топірамату є лінійною, кліренс залишається постійним, а площа під кривою «концентрація-час» збільшується дозопропорційно після застосування доз у діапазоні від 100 до 400 мг здоровим добровольцям. У пацієнтів з нормальною функцією нирок рівноважна концентрація у плазмі досягається протягом 4-8 днів. Значення максимальної концентрації після багаторазового перорального застосування 100 мг топірамату 2 рази на добу здоровим добровольцям становить 6,76 мкг/мл. Після багаторазового прийому доз по 50 та 100 мг 2 рази на добу середній період напіввиведення топірамату з плазми становить приблизно 21 годину.

Одночасне застосування з іншими протиепілептичними лікарськими засобами. Багаторазове застосування топірамату в дозах від 100 до 400 мг 2 рази на добу одночасно з фенітоїном або карбамазепіном демонструє дозопропорційне зростання концентрації топірамату в плазмі.

Порушення функції нирок. У хворих з помірними та тяжкими порушеннями функції нирок плазмовий та нирковий кліренс топірамату знижується (СLCR£ 70 мл/хв). Внаслідок цього при застосуванні заданої дози препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок очікуються високі рівноважні концентрації топірамату в плазмі порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Пацієнтам з відомими порушеннями функції нирок може знадобитися більше часу для досягнення рівноважної концентрації післяе прийому кожної дози. Пацієнтам з помірними та тяжкими порушеннями функції нирок рекомендується половина від звичайної початкової та підтримуючої доз.

Топірамат ефективно виводиться із плазми шляхом гемодіалізу. Збільшений час гемодіалізу може спричинити зниження концентрації топірамату нижче рівня, необхідного для підтримки протисудомного ефекту. Для запобігання швидким зниженням концентрації топірамату в плазмі крові під час гемодіалізу може знадобитися додаткова доза. При доборі дози слід враховувати: 1) тривалість діалізного періоду; 2) швидкість кліренсу діалізної системи, що використовується; 3) значення ниркового кліренсу топірамату у пацієнта, який перебуває на діалізі.

Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього та тяжкого ступеня кліренс топірамату знижується в середньому до 26%. Тому пацієнтам з порушеннями функції печінки топірамат слід застосовувати з обережністю.

Пацієнти похилого віку. У пацієнтів похилого віку, які не мають захворювань нирок, кліренс топірамату не змінюється.

Діти (до 12 років). Фармакокінетика топірамату в дітей віком, як і в дорослих, яким застосовують Топамакс® як додаткову терапію, є лінійною; кліренс не залежить від дози, рівноважні концентрації у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Однак у дітей кліренс вищий, а період напіввиведення коротший. Отже, концентрації топірамату в плазмі крові при застосуванні тих самих доз у розрахунку на кілограм маси тіла можуть бути нижчими у дітей порівняно з такими у дорослих. Як і у дорослих, протиепілептичні лікарські засоби, що індукують печінкові ферменти, зменшують рівноважні концентрації топірамату у плазмі крові дітей.

Протиепілептичні засоби. Інші протиепілептичні засоби. Топірамат. Код АТХ N03A X11.

Вплив Топамаксу® на інші протиепілептичні препарати

Поєднання прийому Топамаксу® з лікуванням іншими протиепілептичними препаратами (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєвою кислотою, фенобарбіталом, примідоном) не впливає на їх рівноважні концентрації у плазмі крові, за винятком окремих пацієнтів, які мають одночасне застосування Топамакса® та фенітоїну може спричинити підвищення концентрації фенітоїну у плазмі крові. Це може бути пов'язано з пригніченням специфічної ізоформи поліморфної ферменту (CYP2C19). Таким чином, у кожного пацієнта, який приймає фенітоїн та має клінічні ознаки або симптоми інтоксикації, необхідно контролювати рівень фенітоїну в плазмі.

Дослідження фармакокінетичних взаємодій у пацієнтів, хворих на епілепсію, показало, що одночасне застосування топірамату у дозах від 100 до 400 мг на добу з ламотриджином не впливає на рівноважні концентрації ламотриджину у плазмі крові. Крім того, не було виявлено змін у рівноважних концентраціях топірамату у плазмі крові під час або після відміни лікування ламотриджином (середня доза – 327 мг на добу).

Топірамат пригнічує фермент CYP2C19 і може взаємодіяти з іншими речовинами, що метаболізуються цим ферментом (наприклад з діазепамом, іміпраміном, моклобемідом, прогуанілом, омепразолом).

Вплив інших протиепілептичних препаратів на Топамакс®

Фенітоїн та карбамазепін знижують концентрації Топамакса® у плазмі крові. Додавання або відміна фенітоїну або карбамазепіну під час лікування Топамаксом® може потребувати зміни доз останнього. Дозу титрувати до досягнення необхідного терапевтичного ефекту. Додавання або скасування вальпроєвої кислоти не спричиняє терапевтично значущих змін концентрації Топамакса® у плазмі крові і, відповідно, не потребує зміни доз Топамакса®.

Результати зазначених взаємодій наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

«- відсутність впливу (зміна ≤ 15%);

** - підвищення концентрації в окремих пацієнтів;

¯ - зниження концентрації у плазмі крові;

ВС - не досліджували;

ПЕП - протиепілептичний препарат.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Дігоксин

Під час досліджень із застосуванням одноразової дози площа під кривою «концентрація-час» дигоксину в плазмі (AUC) при одночасному прийомі Топамакса® зменшувалась на 12%. Клінічне значення цього спостереження не з'ясовано. При призначенні або скасуванні Топамакса® пацієнтам, які приймають дигоксин, особливу увагу необхідно приділяти регулярному моніторингу концентрації дигоксину в сироватці.

Кошти, що пригнічують функції ЦНС

У рамках клінічних досліджень одночасне застосування Топамакса® з алкоголем чи іншими речовинами, які пригнічують функції ЦНС, не вивчалися. Не рекомендується приймати Топамакс® разом з алкоголем або іншими препаратами, які пригнічують функції ЦНС.

Звіробій продірявлений (Hypericum perforatum)

При одночасному застосуванні топірамату та звіробою продірявленого існує ризик зниження концентрації топірамату в плазмі крові та зменшення його ефективності. Клінічні дослідження цієї взаємодії не проводились.

Пероральні контрацептиви

У фармакокінетичних дослідженнях взаємодії лікарських засобів за участю здорових добровольців застосування Топамакса® Як монотерапія в дозах 50-200 мг на добу одночасно з комбінованим пероральним контрацептивом (норетіндрон 1 мг + етинілестрадіол 35 мкг) не було асоційовано зі статистично значущими змінами середніх концентрацій (AUC) будь-якого з компонентів прийому контрацептиву. В іншому дослідженні застосування Топамакса® у дозах 200, 400 або 800 мг на добу як додаткової терапії до лікування вальпроєвою кислотою у пацієнтів з епілепсією спостерігалося суттєве дозозалежне зниження ефективності етинілестрадіолу (18%, 21% та 30% відповідно). В обох дослідженнях Топамакс® (при застосуванні в дозах 50-200 мг на добу здоровим добровольцям та 200-800 мг на добу хворим на епілепсію) не мав істотного впливу на концентрацію норетиндрону. Хоча при застосуванні доз 200-800 мг на добу пацієнтам з епілепсією спостерігалося дозозалежне зниження концентрації етинілестрадіолу, при застосуванні доз 50-200 мг.на добу здоровим добровольцям суттєвої дозозалежної зміни концентрації етинілестрадіолу виявлено не було. Клінічне значення виявлених змін невідоме. Слід враховувати ризик зниження ефективності контрацептивів та посилення проривних кровотеч у пацієнток, які приймають комбіновані пероральні контрацептиви одночасно з Топамаксом. Слід попередити пацієнток про необхідність повідомляти про будь-які зміни у тривалості та характері кровотеч при прийомі естрогенівмісних контрацептивів. Навіть за відсутності проривних кровотеч ефективність контрацептивів може бути знижена.

Препарати літію

У здорових добровольців спостерігалося зниження (до 18%) AUC літію під час одночасного застосування топірамату у дозі 200 мг на добу. У пацієнтів із біполярними розладами фармакокінетика літію залишалася незмінною під час одночасного лікування топіраматом у дозах 200 мг на добу, тоді як при застосуванні топірамату у дозах 600 мг на добу спостерігалось збільшення AUC літію до 26%. Рекомендується контролювати концентрацію літію в плазмі при одночасному застосуванні з топіраматом.

Рісперидон

Дослідження взаємодії, проводили із застосуванням разових доз за участю здорових добровольців та багаторазових доз за участю пацієнтів із біполярними розладами, показали схожі результати. При одночасному застосуванні рисперидону в дозах 1-6 мг на добу з топіраматом у дозах 100, 250 та 400 мг на добу спостерігалося зниження концентрацій рисперидону на 16% та 33% AUC для дозувань 250 та 400 мг відповідно. Однак відмінності в AUC активної речовини при застосуванні рисперидону як монотерапії та в комбінації з топіраматом були статистично значущими. Спостерігалися мінімальні відхилення фармакокінетики діючої речовини та активних метаболітів (рисперидон та 9-гідрокси) та не спостерігалося змін фармакокінетики 9-гідрокси. Також не спостерігалося клінічно значущих змін у системній експозиції активних метаболітів як рисперидону, так і топірамату. Після надання топірамату у дозах 250-400 мг на добу до лікування рисперидоном у дозах 1-6 мг на добу спостерігалося підвищення частоти побічних реакцій (90% та 54% відповідно). Найбільш частими побічними реакціями після додавання топірамату до лікування рисперидоном були сонливість (27% та 12%), парестезії (22% та 0%) та нудота (18% та 9% відповідно).

Гідрохлортіазид

У дослідженні взаємодії у здорових добровольців оцінювали фармакокінетику рівноважних концентрацій гідрохлортіазиду (25 мг кожні 24 години) та топірамату (96 мг кожні 12:00) при монотерапії та одночасному застосуванні. Результати дослідження показали, що при одночасному прийомі топірамату та гідрохлортіазиду показники Cmax та AUC топірамату збільшуються на 27% та 29% відповідно. Клінічне значення цих змін невідоме. Призначення гідрохлортіазиду пацієнтам, які приймають топірамат, може вимагати коригування дози топірамату. Фармакокінетичні параметри гідрохлортіазиду істотно не змінювалися при супутній терапії топіраматом. Клінічні лабораторні дослідження показали зниження рівня калію в сироватці крові при застосуванні топірамату або гідрохлортіазиду, яке було більш суттєвим при застосуванні топірамату та гідрохлортіазиду у комбінації.

Метформін

У дослідженні взаємодії у здорових добровольців оцінювали фармакокінетику рівноважних концентрацій метформіну та топірамату в плазмі крові при монотерапії метформіном та одночасному застосуванні метформіну та топірамату. Результати дослідження показали, що середні значення Cmax та AUC0-12h метформіну збільшувалися на 18% та 25% відповідно, тоді як середнє значення CL/F зменшувалося на 20% при застосуванні метформіну одночасно з топіраматом. Топірамат не впливав на tmax метформіну. Клінічне значення впливу топірамату на фармакокінетику метформіну невідоме. При пероральному застосуванні кліренс топірамату з плазми знижується при одночасному застосуванні з метформіном. Рівень зміни кліренсу невідомий. Клінічне значення впливу метформіну на фармакокінетику топірамату невідоме.

У разі призначення або скасування Топамакса® пацієнтам, які лікуються метформіном, слід регулярно контролювати їхній діабетичний статус.

Піоглітазон

У дослідженні взаємодії у здорових добровольців оцінювали фармакокінетику рівноважних концентрацій топірамату та піоглітазону у плазмі крові при монотерапії піоглітазоном та одночасному застосуванні піоглітазону та топірамату. Спостерігалося зниження AUCτ ss піоглітазону на 15% без змін Cmax, ss. Результат не є статистично значущим. Крім того, спостерігалося зниження Cmax, ss та AUCτ, ss активного гідроксиметаболіту на 13% та 16% відповідно та зниження Cmax, ss та AUCτ, ss активного кетометаболіту на 60%. Клінічне значення цих результатів встановлено. При одночасному призначенні пацієнтам Топамаксу® і піоглітазону необхідно регулярно контролювати їхній діабетичний статус.

Глібенкламід.

У дослідженні взаємодії у пацієнтів з цукровим діабетом II типу оцінювали фармакокінетику рівноважних концентрацій глибенкламіду у дозі 5 мг на добу при монотерапії та одночасному застосуванні з топіраматом у дозі 150 мг на добу. Спостерігалося зниження AUC24 глібенкламіду на 25% при одночасному застосуванні з топіраматом. Системний вплив активних метаболітів 4-транс-гідроксиглибенкламіду (М1) та 3-цис-гідроксиглибенкламіду (М2) знижувався на 13% і 15% відповідно. Одночасне лікування глібенкламідом не впливало на рівноважні концентрації топірамату.

При одночасному призначенні Топамакса® та глибенкламіду необхідно регулярно контролювати діабетичний статус пацієнтів.

Інші види взаємодій

Лікарські засоби, що сприяють розвитку нефролітіазу

Одночасне застосування Топамаксу® та інших препаратів, що сприяють розвитку нефролітіазу, може підвищувати ризик утворення конкрементів у нирках. Під час лікування Топамаксом® слід уникати застосування таких препаратів, оскільки вони можуть спричинити фізіологічні зміни, що призводять до нефролітіазу.

Вальпроєва кислота

Повідомлялося про випадки гіпотермії (зниження температури тіла до 35 °C) при одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та топірамату, як одночасно з гіперамоніємією, так і без неї. Ця побічна реакція у пацієнтів, які застосовують топірамат та вальпроєву кислоту одночасно, може виникнути як на початку лікування топіраматом, так і після підвищення добової дози.

Варфарин

Повідомлялося про зменшення ПВ/міжнародного нормалізованого співвідношення (PT/INR) у пацієнтів, які отримували топірамат у комбінації з варфарином. Тому слід ретельно контролювати INR у пацієнтів, які одночасно отримували топірамат та варфарин.

Додаткові дослідження фармакокінетичної взаємодії лікарських засобів

Для оцінки можливих варіантів фармакокінетичної взаємодії топірамату з іншими лікарськими засобами було проведено додаткові клінічні дослідження. Зміни показників Cmax та AUC в результаті взаємодії наведені в таблиці 2. У першій колонці лікарський засіб, що застосовується при супровідній терапії. У другій колонці описані зміни концентрації лікарського засобу, що застосовується при супровідній терапії, при додаванні топірамату. У третій колонці (концентрація топірамату) вказано вплив одночасного застосування лікарського засобу на концентрацію топірамату.

Таблиця 2

Резюме результатів додаткових клінічних досліджень фармакокінетичних взаємодій лікарських засобів.
 

а - Віражена у відсотках зміна значення Cmax у плазмі крові або AUC у порівнянні з монотерапією.

⟷ - відсутність впливу на Cmax та AUC (не більше 15% від вихідних даних).

ВС - не досліджувалися.

* DEA - дезацетилдилтіазем, DEM - N-диметилдилтіазем.

b - AUC флунаризином зросла на 14% у пацієнтів, які приймали лише флунаризин. Збільшення впливу може бути пов'язане з його накопиченням при досягненні рівноважних концентрацій.

діюча речовина: topiramate;
1 капсула містить топірамату 50 мг;
допоміжні речовини: сахароза, повідон, целюлози ацетат, желатин, вода очищена, сорбітан монолаурат, натрію лаурилсульфат, титану діоксид (Е 171), розчин глазурі шелаку в етанолі, заліза оксид чорний (Е 172), спирт бутиловий, спирт ізопропіловий, пропіленгліколь, амонію гідроксид.

Топамакс® має незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.
Топамакс® діє на центральну нервову систему та може спричиняти сонливість, запаморочення та інші симптоми. Він також може спричинити зорові порушення та/або розмитість зору. Зазначені побічні ефекти можуть бути потенційно небезпечними для пацієнтів, які керують автомобілем або працюють з технікою, особливо у тому випадку, коли пацієнт ще не має індивідуального досвіду застосування препарату.

Вагітність

Ризик, пов'язаний з епілепсією та застосуванням протиепілептичних лікарських засобів. Жінкам репродуктивного віку необхідно проконсультуватися із спеціалістом. При плануванні вагітності слід переглянути необхідність лікування антиепілептичними лікарськими засобами. Жінкам, які отримують протиепілептичні засоби, слід уникати раптового припинення лікування, оскільки це може призвести до загострення нападів та спричинити серйозні наслідки як для жінки, так і для плода. По можливості слід віддавати перевагу монотерапії, оскільки при комбінованій терапії протиепілептичними препаратами ризик виникнення вроджених вад вище.

Ризик, пов'язаний із застосуванням топірамату. Топірамат продемонстрував тератогенний вплив на мишей, щурів та кролів. У щурів топірамат долає плацентарний бар'єр.

У людини топірамат проникає через плаценту, і подібні концентрації визначаються в пуповині та материнській крові.

Збільшення частоти випадків затримки внутрішньоутробного зростання плода (SGA; визначають при масі тіла новонародженого нижче 10-го відсотка з поправкою на гестаційний вік та стратифікацією за статтю). Віддалених наслідків SGA немовлят не встановлено.

Призначення при епілепсії. Жінкам репродуктивного віку рекомендується розглянути альтернативні методи лікування. При лікуванні топіраматом жінкам репродуктивного віку слід використовувати високоефективні методи контрацепції (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Під час вагітності Топамакс® слід призначати лише після ретельного інформування жінки про відомі ризики неконтрольованої епілепсії для вагітності та можливий вплив лікарського засобу на плід. При плануванні вагітності слід проконсультуватися з лікарем для повторної оцінки лікування, а також розглянути інші методи лікування. Необхідно ретельне допологове спостереження прийому Топамакса® протягом першого триместру вагітності.

Призначення для профілактики мігрені. Топірамат протипоказаний для профілактики мігрені у жінок у період вагітності та у жінок репродуктивного віку, якщо вони не застосовують високоефективні методи контрацепції (див. Розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Протипоказання»).

Період годування груддю

Під час досліджень на тваринах було виявлено виділення топірамату в грудне молоко. Екскреція топірамату в грудне молоко не вивчалося під час контрольованих досліджень. Обмежені спостереження припускають, що топірамат проникає у грудне молоко у великій кількості. Ефекти, які спостерігалися у новонароджених/немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, включають діарею, сонливість, дратівливість та неадекватне збільшення маси тіла.

Оскільки більшість лікарських засобів проникає в грудне молоко, необхідно вирішити питання про доцільність припинення годування груддю або відміни препарату, враховуючи ступінь його важливості для матері (див. розділ «Особливості застосування»).

Фертильність

Дослідження на тваринах не виявили шкідливого впливу топірамату на фертильність. Вплив топірамату на фертильність людини не встановлено.

Монотерапія епілепсії. Застосовувати дітям віком від 6 років.
Додаткова терапія (парціальні напади з або без вторинної генералізації, первинні генералізовані тоніко-клонічні напади чи напади, асоційовані з синдромом Леннокса – Гасто). Застосовувати дітям віком від 2 років.
Мігрень. Топамакс® не рекомендується для лікування або профілактики мігрені у дітей через недостатність даних щодо безпеки та ефективності.

Як монотерапія для лікування дорослих та дітей віком від 6 років з парціальними нападами з або без вторинно генералізованих нападів та первинно генералізованих тоніко-клонічних нападів.
Як додаткова терапія для лікування дорослих та дітей віком від 2 років з парціальними нападами з або без вторинно генералізованих нападів або первинно генералізованих тоніко-клонічних нападів та лікування нападів, асоційованих із синдромом Леннокса – Гасто.
Для профілактики нападів мігрені у дорослих, після ретельної оцінки можливостей альтернативного лікування. Топірамат не рекомендований для лікування гострих станів.

Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.
Профілактика мігрені у вагітних та жінок репродуктивного віку, якщо вони не застосовують високоефективні методи контрацепції.

Лікування рекомендується починати з низької дози з наступним поступовим підбором ефективної дози. Дозу та рівень її підвищення слід підбирати залежно від клінічної відповіді.

Контроль концентрацій топірамату в плазмі крові не є необхідним для оптимізації лікування Топамаксом. У поодиноких випадках призначення топірамату як додаткової терапії при лікуванні фенітоїном може вимагати коригування дози фенітоїну для досягнення оптимального клінічного ефекту. Додавання або відміна фенітоїну або карбамазепіну як додаткової терапії при лікуванні топамаксом® може вимагати коригування дози Топамакса®.

Капсули Топамакс® можна ковтати повністю або обережно відкрити капсулу і висипати її вміст на невелику кількість (чайна ложка) м'якої їжі. Лікарський засіб/суміш слід негайно проковтнути НЕ пережовуючи. Не слід зберігати суміш капсули з їжею для подальшого застосування.

Препарат можна приймати незалежно від їди.

Відмінність протиепілептичних препаратів, включаючи топірамат, слід здійснювати поступово з метою мінімізації можливості виникнення нападів або збільшення їх частоти незалежно від того, чи пацієнти мали випадки нападів епілепсії в анамнезі. Під час клінічних досліджень добові дози зменшували на 50-100 мг з щотижневим інтервалом у дорослих, хворих на епілепсію, та на 25-50 мг у дорослих, які приймали топірамат у дозі до 100 мг на добу з метою профілактики мігрені. У ході клінічних досліджень за участю дітей відмінність топірамату проводили поступово, по 2-8 тижнів.

Монотерапія епілепсії

При скасуванні супутніх протиепілептичних препаратів для переходу на монотерапію топіраматом необхідно враховувати можливий вплив цього кроку на частоту нападів. Якщо міркування безпеки не вимагають термінової відміни супутнього протиепілептичного препарату, рекомендується поступове зниження його дози на 1/3 кожні 2 тижні.

При скасуванні препаратів, що є індукторами печінкових ферментів, концентрації топірамату в крові зростатимуть. У таких ситуаціях за наявності клінічних показань дозу Топамакс® можна знизити.

Дорослі

Дозу титрувати в залежності від клінічної відповіді. Лікування слід починати з прийому 25 мг на ніч протягом 1 тижня з подальшим збільшенням з тижневим або двотижневим інтервалом 25 або 50 мг на добу (добову дозу застосовують у 2 прийоми). Якщо пацієнт не переносить такий режим титрування дози, можна збільшити інтервали між підвищеннями дози або використовувати менше збільшення дози.

Рекомендований рівень початкової цільової дози Топамаксу® при монотерапії у дорослих – від 100 до 200 мг на добу, у 2 прийоми. Максимальна рекомендована доза - 500 мг на добу, 2 прийоми. Деякі пацієнти з рефрактерними формами епілепсії добре переносять монотерапію Топамаксом. у дозі 1000 мг на добу. Зазначені рекомендації щодо дозування стосуються всіх дорослих пацієнтів, включаючи людей похилого віку за відсутності у них хвороб нирок.

Діти (віком від 6 років)

Дозу для дітей слід титрувати залежно від клінічної відповіді. Лікування дітей від 6 років слід починати з прийому 0,5-1 мг/кг на ніч протягом 1 тижня з подальшим збільшенням з тижневим або двотижневим інтервалом у 0,5-1 мг/кг на добу (добову дозу застосовують у 2 прийоми) . Якщо дитина не переносить такий режим титрування дози, можна збільшити інтервали між підвищенням дози або використовувати менше збільшення дози.

Рекомендований рівень початкової цільової дози Топамакса® при монотерапії у дітей віком від 6 років становить 100 мг на добу залежно від клінічної відповіді (це близько 2 мг/кг маси тіла на добу для дітей віком від 6 до 16 років).

Додаткова терапія епілепсії (парціальні напади з наявністю або відсутністю вторинної генералізації, первинні генералізовані тоніко-клонічні напади або напади, асоційовані з синдромом Леннокса - Гасто).

Дорослі

Лікування починати з прийому 25-50 мг на ніч протягом 1 тижня. Були повідомлення про застосування нижчих початкових доз, проте вони систематично не вивчалися. Надалі дозу збільшують з тижневим або двотижневим інтервалом 25-50 мг на добу (добову дозу застосовують у 2 прийоми). У деяких пацієнтів ефект можна досягти при прийомі препарату 1 раз на добу.

Під час клінічних досліджень застосування топірамату як додаткової терапії мінімальна ефективна доза становила 200 мг. Рекомендована доза становить 200-400 мг на добу на 2 прийоми.

Зазначені рекомендації щодо дозування стосуються всіх дорослих пацієнтів, включаючи людей похилого віку за відсутності у них захворювань нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти (від 2 років)

Рекомендована загальна добова доза Топамакса® (топірамату) як додаткової терапії становить близько 5-9 мг/кг маси тіла на добу у 2 прийоми. Лікування слід починати з прийому 25 мг (або менше, з розрахунку 1-3 мг/кг маси тіла на добу) на ніч протягом 1 тижня з подальшим збільшенням з тижневим або двотижневим інтервалом у 1-3 мг/кг маси тіла на добу ( добову дозу застосовують у 2 прийоми) до досягнення терапевтичного ефекту. У ході клінічних досліджень вивчали дози до 30 мг/кг маси тіла на добу, які загалом добре переносилися.

Мігрень

Дорослі

Рекомендована загальна добова доза топірамату для профілактики нападів мігрені становить 100 мг, розділених на 2 прийоми. Лікування слід розпочинати з прийому 25 мг увечері протягом 1 тижня з подальшим збільшенням на 25 мг на добу з інтервалом 1 місяць після кожного підвищення дози. Якщо пацієнт не переносить такий режим титрування дози, можна збільшити інтервали між підвищенням дози.

У деяких пацієнтів клінічна відповідь досягається при застосуванні 50 мг топірамату на добу. Під час клінічних досліджень пацієнти отримували до 200 мг топірамату на добу. Таке дозування може бути ефективним для деяких пацієнтів, проте рекомендується призначати з обережністю з метою запобігання підвищенню частоти виникнення побічних реакцій.

Особливі групи пацієнтів

Порушення функції нирок

З огляду на те, що плазмовий та нирковий кліренс топірамату знижено у пацієнтів з порушеною функцією нирок (CLCR ≤ 70 мл/хв), таким пацієнтам топірамат слід призначати з обережністю. Пацієнтам з відомим порушенням функції нирок може знадобитися більше часу для досягнення стійкого стану після прийому кожної дози. Рекомендується половина звичайної початкової та підтримуючої дози (див. Розділ «Фармакодинаміка»).

Топірамат видаляється з плазми крові під час гемодіалізу, тому пацієнтам з термінальною стадією ниркової недостатності в дні проведення гемодіалізу рекомендується призначати додаткову дозу Топамакса, яка становить приблизно половину звичайної добової дози. Додаткову дозу слід розділити на 2 прийоми та застосовувати на початку та після завершення процедури гемодіалізу. Додаткова доза може відрізнятися залежно від характеристик діалізної системи, яка використовується (див. Розділ «Фармакодинаміка»).

Порушення функції печінки

Пацієнтам з порушеннями функції печінки помірного та тяжкого ступеня Топамакс® слід призначати з обережністю з огляду на знижений кліренс топірамату.

Пацієнти похилого віку

Для лікування пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна, якщо вони не мають порушень функції нирок.

Профіль безпеки топірамату оцінювали за даними бази даних клінічних досліджень застосування топірамату як додаткової терапії для лікування первинно генералізованих тоніко-клонічних нападів, парціальних нападів, нападів, асоційованих з синдромом Леннокса - Гасто, та у вигляді монотерапії для лікування вперше або нещодавно діагностованої епілепсії або профілактики мігрені у 4111 пацієнтів (3182 отримували топірамат та 929 - плацебо), які брали участь у 20 подвійних сліпих дослідженнях, та 2847 пацієнтів, які брали участь у 34 відкритих дослідженнях. Більшість побічних реакцій були легким і середнім ступенем тяжкості. У наведеній нижче таблиці 3 перераховані побічні реакції, які спостерігалися в ході клінічних досліджень та постмаркетинговий період. По частоті небажані реакції класифіковані таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до <1/10), нечасто (≥ 1/1000 до <1/100), рідко ( ≥1/10000 <1/1000) і невідомо (не може бути встановлено з доступних даних).

Найчастішими побічними реакціями з частотою появи> 5% і більшою частотою, ніж у групі плацебо, в ході досліджень із застосуванням топірамату були: анорексія, зниження апетиту, брадифренія, депресія, порушення експресивної мови, безсоння, порушення координації рухів, порушення концентрації уваги, запаморочення, дизартрія, спотворення смаку, гіпе , летаргія, порушення пам'яті, ністагм, парестезії, сонливість, тремор, диплопія, нечіткість зору, діарея, нудота, втома, дратівливість та зниження маси тіла.

Таблиця 3

* Побічні реакції, відміченийні в постмаркетинговому періоді (спонтанні повідомлення). Їхню частоту було обчислено на основі даних клінічних досліджень.

Вроджені вади розвитку та обмеження росту плоду (див. Розділи «Особливості застосування» та «Застосування в період вагітності або годування груддю»).

Особливості профілю безпеки у дітей

Побічні реакції, які спостерігалися у дітей у ≥ 2 рази частіше, ніж у дорослих, у ході подвійних сліпих контрольованих досліджень: зниження апетиту, підвищення апетиту, гіперхлоремічний ацидоз, гіпокаліємія, розлади поведінки, агресія, апатія, первинне безсоння, суїцидальні думки, порушення концентрації уваги, летаргія, порушення циркадного погана якість сну, посилення сльозовиділення, синусова брадикардія, незвичайні відчуття, порушення ходи.

Небажані реакції, які спостерігалися лише у дітей під час подвійних сліпих контрольованих досліджень: еозинофілія, психомоторна гіперактивність, вертиго, блювання, гіпертермія, пірексія та нездатність до навчання.

Зберігати в оригінальній упаковці зі щільно закритою кришкою для захисту від вологи при температурі не вище 25 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Топамакс - протиепілептичний засіб