Топамакс капсули по 25 мг, 28 шт.

По 28 капсул у флаконі з поліетилену високої щільності з кришкою, захищеною від випадкового відкривання дітьми; по 1 флакону у картонній пачці.

Капсули.
Основні фізико-хімічні властивості:
капсули по 25 мг: тверді желатинові капсули розміром № 1, що складаються з непрозорого корпусу білого кольору з написом «25 mg» та прозорої кришечки з написом «ТОР».

Вміст капсул – гранули білого або майже білого кольору.

Топірамат належить до класу сульфаматзаміщених моносахаридів. Точний механізм, за яким топірамат чинить протисудомну та профілактичну дію проти мігрені, невідомий. Електрофізіологічні та біохімічні дослідження на культурах нейронів виявили три властивості, які можуть бути пов’язані з протиепілептичною ефективністю топірамату. 

Топірамат блокує натрієві канали і пригнічує виникнення повторних потенціалів дії на тлі тривалої деполяризації мембрани нейрона. Топірамат підвищує частоту активації ГАБАА-рецепторів g-амінобутиратом (ГАБА), а також збільшує здатність ГАБА індукувати потік іонів хлору в нейрони, що свідчить про властивість топірамату посилювати активність цього інгібіторного нейротрансмітера. Ця дія не блокується флумазенілом, антагоністом бензодіазепіну. До того ж, топірамат не збільшує тривалості часу, коли іонні канали є відкритими, що відрізняє топірамат від барбітуратів, які модулюють ГАБАА-рецептори.

Топірамат може модулювати нечутливий до бензодіазепіну підтип ГАБАА-рецепторів внаслідок суттєвих відмінностей у протиепілептичних властивостях топірамату і бензодіазепінів. Топірамат перешкоджає здатності каїнату активувати підтип каїнат/АМПК (α-аміно-3-гідрокси-5-метилізоксазол-4-пропіонова кислота) глутаматних рецепторів, але не має явного впливу на активність N-метил-D-аспартату (NMDA) серед підтипу NMDA-рецепторів. Ці ефекти топірамату є залежними від концентрації у плазмі крові в межах від 1 мкмоль до 200 мкмоль, мінімальна активність у межах від 1 мкмоль до 10 мкмоль. 

Крім того, топірамат пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази. За вираженістю цей фармакологічний ефект топірамату значно поступається відповідному показнику ацетазоламіду – відомому інгібітору карбоангідрази, тому ця активність топірамату не вважається основним компонентом його протиепілептичної дії.

Фармакокінетичний профіль топірамату в порівнянні з іншими протиепілептичними лікарськими засобами характеризується тривалим періодом напіввиведення з плазми крові, лінійністю фармакокінетики, переважно нирковим кліренсом, відсутністю суттєвого зв'язування з білками та відсутністю клінічно значущих активних метаболітів.

Топірамат не є потужним індуктором ферментів, що метаболізують лікарські засоби, його можна застосовувати незалежно від їжі, рутинний моніторинг концентрацій топірамату в плазмі крові не потрібний. Клінічні дослідження не показали достовірного зв'язку між концентраціями в плазмі крові та ефективністю або побічними реакціями .

Всмоктування. Топірамат швидко і ефективно всмоктується. При пероральному застосуванні 100 мг топірамату здоровим добровольцям середня пікова концентрація в плазмі крові (Cmax) 1,5 мкг/мл досягалася протягом 2– 3 год (Тmax). Після перорального застосування топірамату з радіоактивною міткою та оцінки радіоактивності сечі було встановлено, що середній рівень всмоктування пероральної дози 100 мг 14С топірамату становить щонайменше 81%. Їжа не має клінічно важливого впливу . 

Розподіл. З білками плазми крові зв'язується 13–17% топірамату. Показано, що ділянка слабкої здатності зв'язуватися з топіраматом в/на еритроцитах досягає порога насичення при концентраціях у плазмі крові більше 4 мкг/мл. Об'єм розподілу змінюється обернено пропорційно дозі. Після одноразового прийому дози від 100 до 1200 мг значення середнього об'єму розподілу становить 0,80–0,55 л/кг. Величина об'єму розподілу залежить від жінок вона становить приблизно 50% від спостережуваних значень у чоловіків, що пов'язують з більш високим вмістом жирової тканини в організмі жінок; така різниця не є клінічно важливою.

Метаболізм. У здорових добровольців топірамат переважно не піддається метаболізму (~20%). Але у пацієнтів, які отримують супутню терапію протиепілептичними препаратами з відомими властивостями індукувати ферменти, що відповідають за метаболізм лікарських засобів , метаболізм топірамату підвищувався до 50%. З плазми крові, сечі та фекалій людини було виділено та ідентифіковано 6 метаболітів, утворених шляхом гідроксилювання, гідролізу та глюкуронідацій. Кожен із цих метаболітів становив менше 3% загальної радіоактивності сечі після застосування 14С-топірамату. Дослідження двох метаболітів, які зберегли більшість структури топірамату, показали, що вони виявляють невеликий або зовсім не мають протисудомного ефекту.

Висновок. Основним шляхом виведення незміненого топірамату (не менше 81% дози) та його метаболітів у людини є нирки. Близько 66% дози 14С топірамату виділяється у незміненому вигляді із сечею протягом 4 днів. При застосуванні 50 мг і 100 мг топірамату 2 рази на добу середній нирковий кліренс становить близько 18 мл/хв і 17 мл/хв відповідно, що свідчить про канальцеву реабсорбцію топірамату в нирках. Ці дані узгоджуються з результатами досліджень на щурах, яким топірамат застосовували одночасно з пробенецидом і спостерігали суттєве підвищення ниркового кліренсу топірамату. Після перорального застосування плазмовий кліренс становить 20 30 мл/хв.

Лінійність. Топірамат має низьку міжсуб'єктну варіабельність концентрацій у плазмі крові, тому його фармакокінетичні властивості передбачувані. Фармакокінетика топірамату лінійна, плазмовий кліренс залишається постійним, а площа під кривою «концентрація-час» збільшується дозопропорційно після застосування доз в діапазоні від 100 мг до 400 мг здоровим добровольцям. У пацієнтів з нормальною функцією нирок рівноважна концентрація в плазмі крові досягається протягом 4-8 днів. Значення Сmax після багаторазового перорального застосування 100 мг топір на день здоровим добровольцям становить 6,76 мкг/мл. Після багаторазового прийому доз по 50 і 100 мг 2 рази на добу середній період напіввиведення топірамату з плазми становить приблизно 21 год.

Одночасне застосування з іншими протиепілептичними лікарськими засобами. Багаторазове застосування топірамату в дозах від 100 до 400 мг 2 рази на добу одночасно з фенітоїном або карбамазепіном демонструє дозопропорційне збільшення концентрації топірамату в плазмі. >

Порушення функції нирок. У хворих з помірними та тяжкими порушеннями функції нирок плазмовий та нирковий кліренс топірамату знижується (СLCR 70 мл/хв). В результаті при застосуванні заданої дози препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок очікуються вищі рівноважні концентрації топірамату в плазмі крові порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок.p; Пацієнтам з відомими порушеннями функцій нирок може знадобитися більше часу для досягнення рівноважних концентрацій після прийому кожної дози. Пацієнтам з помірними та тяжкими порушеннями функцій нирок рекомендується половина звичайної початкової та підтримуючої доз. 

Топірамат ефективно виводиться з плазми крові шляхом гемодіалізу. Подовжений час гемодіалізу може призвести до зниження концентрації топірамату нижче рівня, необхідного для підтримки протисудомного ефекту. Для уникнення швидких знижень концентрації топірамату в плазмі крові під час гемодіалі . При підборі дози слід враховувати: 1) тривалість діалізного періоду; 2) швидкість використовуваного кліренсу діалізної системи; 3) значення ниркового кліренсу топірамату у пацієнта, який перебуває на діалізі. 

Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушеннями функцій печінки від середнього до тяжкого ступеня кліренс топірамату знижується в середньому до 26%. Тому пацієнтам з порушенням функції печінки топірамат слід застосовувати з обережністю.

Пацієнти похилого віку. У пацієнтів похилого віку, які не мають захворювань нирок, плазмовий кліренс топірамату не змінюється.

Діти (віком до 12 років). Фармакокінетика топірамату у дітей, як і у дорослих, яким застосовують Топамакс як додаткову терапію, є лінійною. Кліренс не залежить від дози, рівноважні концентрації в плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Однак у дітей кліренс вище, а період напіввиведення більш короткий. Отже, концентрації топірамату в плазмі крові при застосуванні одних і тих же доз у розрахунку на кілограм мас тіла можуть бути нижчими у дітей порівняно з дорослими. Як і у дорослих, протиепілептичні лікарські засоби, що індукують печінкові ферменти, зменшують рівноважні концентрації топірамату в плазмі крові дітей.

Протиепілептичні засоби. Інші протиепілептичні засоби. Топірамат. Код АТХ N03A X11.

Вплив Топамаксу на інші протиепілептичні препарати.

Поєднання прийому Топамаксу® з лікуванням іншими протиепілептичними препаратами (фенітоїном, карбамазепіном, вальпроєвою кислотою, фенобарбіталом, примідоном) не впливає на їх рівноважні концентрації в плазмі крові, за винятком окремих пацієнтів, які мають одночасне застосування Топамакса® і фенітоїну в плазмі крові. Це може бути пов'язане з придушенням специфічної поліморфної ізоформи ферменту (CYP2C19). Таким чином, у кожного пацієнта, який приймає фенітоїн і має клінічні ознаки або симптоми інтоксикації, необхідно контролювати рівень фену. ;

Дослідження фармакокінетичних взаємодій у пацієнтів з епілепсією показало, що одночасне застосування топірамату в дозах від 100 до 400 мг на добу з ламотриджином не впливає на рівноважні концентрації ламотриджину в плазмі крові. Крім того, не було виявлено змін у у плазмі крові під час або після відміни лікування ламотриджином (середня доза – 327 мг на добу).

Топірамат інгібує фермент CYP2C19 і може взаємодіяти з іншими речовинами, що метаболізуються цим ферментом (наприклад, з діазепамом, іміпраміном, моклобемідом, прогуанілом, омепразолом).

Вплив інших протиепілептичних препаратів на Топамакс®

Фенітоїн та карбамазепін знижують концентрацію Топамаксу в плазмі крові. Додавання або відміна фенітоїну або карбамазепіну під час лікування Топамаксом може вимагати зміни доз останнього. Дозу слід титрувати до досягнення необхідного терапевтичного ефекту. Додавання або відміна вальпроєвої кислоти не призводить до терапевтично значущих змін концентрації топамаксу в плазмі крові і, відповідно, не вимагає зміни доз топамаксу. 

Результати зазначених взаємодій представлені у таблиці 1.

Таблиця 1

⟷ – відсутність впливу (зміна ≤ 15%);

** – підвищення концентрації в окремих пацієнтів;

↓ – зниження концентрації у плазмі крові;

Вс – не досліджувалась;

ПЕП – протиепілептичний препарат.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Дігоксин

Під час досліджень із застосуванням одноразової дози площа під кривою «концентрація-час» дигоксину в плазмі крові (AUC) при одночасному прийомі Топамаксу зменшувалася на 12%. Клінічне значення цього спостереження не з'ясовано. /p>

Кошти, що пригнічують функції ЦНС

У рамках клінічних досліджень одночасне застосування Топамаксу з алкоголем або іншими речовинами, що пригнічують функції ЦНС, не вивчали. Не рекомендується приймати Топамакс разом з алкоголем або іншими препаратами, що пригнічують функції ЦНС.

Звіробій звичайний (Hypericum perforatum)

При одночасному застосуванні топірамату та звіробою звичайного є ризик зниження концентрації топірамату в плазмі крові та зменшення його ефективності. Клінічні дослідження цієї взаємодії не проводилися. 

Пероральні контрацептиви

У фармакокінетичних дослідженнях взаємодії лікарських засобів за участю здорових добровольців застосування Топамакса® як монотерапії в дозах 50-200 мг на добу одночасно з комбінованим пероральним контрацептивом (норетиндрон 1 мг + етинілестрадіол 35 мкг) не було асоційовано з будь-яким з компонентів перорального контрацептиву. В іншому дослідженні застосування Топамакса в000 добу як додаткову терапію до лікування вальпроєвою кислотою у пацієнтів з епілепсією спостерігалося суттєве дозозалежне зниження ефективності етинілестрадіолу (18%, 21% та 30% відповідно). В обох дослідженнях Топамакс® (при застосуванні в дозах 50–200 мг/добу здоровим добровольцям та 200–800 мг/добу хворим на епілепсію) не надавав істотного впливу на концентрацію норетиндрону. Хоча при застосуванні доз 200–800 мг/добу пацієнтам з епілепсією спостерігалося етинілестрадіолу, при застосуванні доз 50&– 200 мг на добу здоровим добровольцям суттєвої дозозалежної зміни концентрації етинілестрадіолу виявлено не було. Клінічне значення виявлених змін невідоме. Слід враховувати ризик зниження ефективності контрацептивів та посилення проривних кровотеч у пацієнток, що приймають комбіновані пероральні Слід попередити пацієнток про необхідність повідомляти про будь-які зміни в тривалості та характері кровотеч при прийомі естрогеновмісних контрацептивів. Навіть за відсутності прободних кровотеч ефективність контрацептивів може бути знижена.

Препарати літію

У здорових добровольців спостерігалося зниження (до 18%) AUC літію при одночасному застосуванні топірамату в дозі 200 мг/добу. У пацієнтів з біполярними розладами фармакокінетика літію залишалася незміненою при одночасному лікуванні топіраматом у дозах 20 мг при застосуванні топірамату в дозах 600 мг/добу спостерігалося збільшення AUC літію до 26%. Рекомендується контролювати концентрацію літію в плазмі крові при одночасному застосуванні з топіраматом.

Рісперидон

Дослідження взаємодії, що проводяться із застосуванням разових доз за участю здорових добровольців і багаторазових доз за участю пацієнтів з біполярними розладами, показали схожі результати. При одночасному застосуванні рисперидону в дозах 1 6 мг/добу з топіраматом у дозах 0 і 400 мг на добу спостерігалося зниження концентрацій рисперидону на 16% і 33% AUC для дозувань 250 і 400 мг на добу відповідно. Спостерігалися мінімальні відхилення у фармакокінетиці діючої речовини та активних метаболітів (рисперидон та 9-гідроксирисперидон) і не спостерігалося змін у фармакокінетиці 9-гідроксирисперидону. Також не спостерігалося клінічно значущих змін у системній експозиції та ;Після додавання топірамату в дозах 250-400 мг/сут до лікування ри сперидоном у дозах 1-6 мг/добу спостерігалося підвищення частоти побічних реакцій (90% і 54% відповідно). Найбільш частими побічними реакціями після додавання топірамату в лікування рисперидоном були сонливість (27% та 12%), парестезії (22% та 0%) та нудота (18% та 9% відповідно).

Гідрохлортіазид

У дослідженні взаємодії у здорових добровольців оцінювали фармакокінетику рівноважних концентрацій гідрохлортіазиду (25 мг кожні 24 години) і топірамату (96 мг кожні 12 годин) при монотерапії та одночасному застосуванні. Результати дослідження показали, що при одночасному прийомі Cmax і AUC топірамату збільшуються на 27% і 29% відповідно. Клінічне значення цих змін невідоме. Призначення гідрохлортіазиду пацієнтам, які приймають топірамат, може вимагати коригування дози топірамату. ;Клінічні лабораторні дослідження показали зниження рівня калію в сироватці крові при застосуванні топірамату або гідрохлортіазиду, яке більш суттєве при застосуванні топірамату та гідрохлортіазиду у комбінації.

Метформін

У дослідженні взаємодії у здорових добровольців оцінювали фармакокінетику рівноважних концентрацій метформіну та топірамату в плазмі крові при монотерапії метформіном та одночасному застосуванні метформіну та топірамату. Результати дослідження показали, що середні значення Cmax та AUC0-12h % відповідно, тоді як середнє значення CL/F зменшувалося на 20% при застосуванні метформіну одночасно з топіраматом. Топірамат не впливав на tmax метформіну. Клінічне значення впливу топірамату на фармакокінетику метформіну невідомо. При пероральному застосуванні крові знижується при одночасному застосуванні з метформіном. Рівень зміни кліренсу невідомий. Клінічне значення впливу метформіну на фармакокінетику топірамату невідоме.

У разі призначення або відміни Топамакса пацієнтам, лікованим метформіном, слід регулярно контролювати їх діабетичний статус.

Піоглітазон

У дослідженні взаємодії у здорових добровольців оцінювали фармакокінетику рівноважних концентрацій топірамату і піоглітазону в плазмі крові при монотерапії піоглітазоном і одночасному застосуванні піоглітазону і топірамату. не є статистично значущим. Крім того, спостерігалося зниження Cmax, ss і AUC, ss активного гідроксиметаболіту на 13% і 16% відповідно і зниження Cmax, ss і AUC,ss активного кетометаболіту на 60%. Клінічне значення цих результатів не встановлено. При одночасному призначенні пацієнтам Топамакса та піоглітазону необхідно регулярно контролювати їх діабетичний статус.

Глубенкламід

У дослідженні взаємодії у пацієнтів з цукровим діабетом II типу оцінювали фармакокінетику рівноважних концентрацій глибенкламіду в дозі 5 мг/добу при монотерапії та одночасному застосуванні з топіраматом у дозі 150 мг/добу. з топіраматом. Системний вплив активних метаболітів 4-транс-гідроксиглибенкламіду (М1) і 3-цис-гідроксиглибенкламіду (М2) знижувалося на 13% і 15% відповідно. Одночасне лікування глібенкламідом не впливало на рівноважні концентрації. /p>

При одночасному призначенні Топамаксу та глибенкламіду необхідно регулярно контролювати діабетичний статус пацієнтів.

Інші види взаємодій

Лікарські засоби, що сприяють розвитку нефролітіазу

Одночасне застосування Топамаксу та інших препаратів, що сприяють розвитку нефролітіазу, може підвищувати ризик утворення конкрементів у нирках. Під час лікування Топамаксом слід уникати застосування таких препаратів, оскільки вони можуть спричинити фізіологічні зміни, що призводять до нефролітіазу.

Вальпроєва кислота

Одночасне застосування топірамату разом з вальпроєвою кислотою асоційовано з гіперамоніємією з або без енцефалопатії у пацієнтів, які добре переносили терапію зазначеними препаратами окремо. У більшості випадків симптоми та ознаки зникали після припинення прийому одного з препаратів. з фармакокінетичною взаємодією. 

Повідомлялося про випадки гіпотермії (зниження температури тіла до 35°С) при одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та топірамату, як одночасно з гіперамоніємією, так і без неї. Ця побічна реакція у пацієнтів, які приймають топірамат і вальпроєву кислоту може виникнути як на початку лікування топіраматом, так і після підвищення добової дози.

Варфарин

Повідомлялося про зменшення протромбінового часу/міжнародного нормалізованого співвідношення (PT/INR) у пацієнтів, які отримували топірамат у поєднанні з варфарином. 

Додаткові дослідження фармакокінетичної взаємодії лікарських засобів

Для оцінки можливих варіантів фармакокінетичної взаємодії топірамату з іншими лікарськими засобами були проведені додаткові клінічні дослідження. другій колонці описані зміни концентрації лікарського засобу, що застосовується під час супровідної терапії, при додаванні топірамату. У третій колонці (концентрація топірамату) відзначено вплив одночасного застосування лікарського засобу на концентрацію топірамату.

Таблиця 2

Резюме результатів додаткових клінічних досліджень фармакокінетичних взаємодій лікарських засобів.

а – виражена у відсотках зміна значення Cmax у плазмі крові або AUC порівняно з монотерапією.

⟷ – відсутність впливу на Cmax та AUC (не більше 15% від вихідних даних).

Все – не досліджувалося.

*DEA – дезацетилдилтіазем, DEM – N-диметилдилтіазем.

b - AUC флунаризину зросла на 14% у пацієнтів, які приймали лише флунаризин. Збільшення впливу може бути пов'язане з його накопиченням при досягненні стану рівноважних концентрацій.

Діюча речовина: topiramate;
1 капсула містить топірамату 25 мг;
допоміжні речовини: сахароза, повідон, целюлози ацетат, желатин, вода очищена, сорбітан монолаурат, натрію лаурилсульфат, титану діоксид (Е 171), розчин глазурі шелаку в етанолі, заліза оксид чорний (Е 172), спирт бутиловий, спирт ізопропіловий, пропіленгліколь, амонію гідроксид.

Топамакс® має незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.
Топамакс® діє на центральну нервову систему та може спричиняти сонливість, запаморочення та інші симптоми. Він також може спричинити зорові порушення та/або розмитість зору.

Зазначені побічні ефекти можуть бути потенційно небезпечними для пацієнтів, які керують автомобілем або працюють з технікою, особливо у тому випадку, коли пацієнт ще не має індивідуального досвіду застосування препарату.

Вагітність

Ризик, пов'язаний з епілепсією та застосуванням протиепілептичних лікарських засобів. Жінкам репродуктивного віку необхідно проконсультуватися з фахівцем. При плануванні вагітності слід переглянути необхідність лікування протиепілептичними лікарськими засобами. Жінкам, які отримують протиепілептичні засоби, , оскільки це може призвести до загострення нападів і призвести до серйозних наслідків як для жінки, так і для плода. 

Ризик, пов'язаний із застосуванням топірамату. Топірамат продемонстрував тератогенний вплив на мишей, щурів та кроликів. У щурів топірамат долає плацентарний бар'єр.

У людини топірамат проникає через плаценту і подібні концентрації визначаються в пуповині та материнській крові.

Дані реєстру вагітностей свідчать, що новонароджені, чиї матері застосовували топірамат як монотерапію, мають: 

• підвищений ризик розвитку вроджених вад (черепно-лицеві дефекти, зокрема вроджене розщеплення губи/піднебіння, гіпоспадія та аномалії різних систем організму) внаслідок застосування топірамату під час I триместру вагітності. ) вказують на майже в 3 рази вищу частоту випадків виникнення вад розвитку (4,3%) порівняно з контрольною групою (1,4%), яка не приймала протиепілептичних препаратів. Крім того, дані інших досліджень вказують на підвищення ризику тератогенних ефектів при комбінованій терапії протиепілептичними препаратами порівняно з їх застосуванням як монотерапія. Як повідомляється, ризик залежить від дози; ефекти спостерігалися при застосуванні всіх доз. У жінок, які отримували топірамат і у яких народилася дитина з вродженими вадами розвитку ,
• збільшення частоти випадків народження дітей з малою масою тіла (< 2500 г) порівняно з контрольною групою
• збільшення частоти випадків затримки внутрішньоутробного зростання плода (SGA; визначають при масі тіла новонародженого нижче 10% з поправкою на гестаційний вік та стратифікацією за статтю). Видалені наслідки SGA новонароджених не встановлені.

Призначення при епілепсії. Жінкам репродуктивного віку рекомендується розглянути альтернативні методи лікування. ). У період вагітності Топамакс слід призначати тільки після докладного інформування жінки про відомі ризики неконтрольованої епілепсії для вагітності та можливий вплив лікарського засобу на плід. При плануванні вагітності слід проконсультуватися з лікарем для повторної оцінки лікування, а також розглянути інші методи лікування . Необхідне ретельне допологове спостереження при прийомі Топамаксу протягом першого триместру вагітності.

Призначення для профілактики мігрені. Топірамат протипоказаний для профілактики мігрені у жінок у період вагітності та жінок репродуктивного віку, якщо вони не застосовують високоефективні методи контрацепції (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Протипоказання»).

Період годування груддю 

У ході досліджень на тваринах було виявлено виділення топірамату в грудне молоко. Екскреція топірамату у грудне молоко не вивчалася під час контрольованих досліджень. Обмежені спостереження припускають, що топірамат проникає у грудне молоко у великих кількостях. Ефекти, які спостерігалися у новонароджених/немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, включають діарею, сонливість, дратівливість та неадекватне збільшення маси тіла.

Оскільки більшість лікарських засобів проникає в грудне молоко, необхідно вирішити питання про доцільність припинення годування груддю або припинення прийому препарату з огляду на ступінь його важливості для матері.

Фертильність 

Дослідження на тваринах не виявили шкідливого впливу топірамату на фертильність. Вплив топірамату на фертильність людини не встановлений.

Монотерапія епілепсії. Застосовувати дітям віком від 6 років.

Додаткова терапія (парціальні напади з або без вторинної генералізації, первинні генералізовані тоніко-клонічні напади чи напади, асоційовані з синдромом Леннокса – Гасто). Застосовувати дітям віком від 2 років.

Мігрень. Топамакс® не рекомендується для лікування або профілактики мігрені у дітей через недостатність даних щодо безпеки та ефективності.

Як монотерапія для лікування дорослих та дітей віком від 6 років з парціальними нападами з або без вторинно генералізованих нападів та первинно генералізованих тоніко-клонічних нападів.

Як додаткова терапія для лікування дорослих та дітей віком від 2 років з парціальними нападами з або без вторинно генералізованих нападів або первинно генералізованих тоніко-клонічних нападів та лікування нападів, асоційованих із синдромом Леннокса – Гасто.

Для профілактики нападів мігрені у дорослих, після ретельної оцінки можливостей альтернативного лікування.

Топірамат не рекомендований для лікування гострих станів.

Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.

Профілактика мігрені у вагітних та жінок репродуктивного віку, якщо вони не застосовують високоефективні методи контрацепції.

Лікування рекомендується починати з низької дози з наступним поступовим підбором ефективної дози. Дозу та рівень її підвищення слід підбирати залежно від клінічної відповіді.

Контроль концентрацій топірамату в плазмі крові не необхідний для оптимізації лікування Топамаксом. У рідкісних випадках призначення топірамату в якості додаткової терапії при лікуванні фенітоїном може вимагати корекції дози фенітоїну для досягнення оптимального клінічного ефекту. як додаткову терапію при лікуванні Топамаксом може вимагати коригування дози Топамакса. 

Капсули Топамакс можна ковтати повністю або обережно відкрити капсулу і висипати її вміст на невелику кількість (чайна ложка) м'якої їжі. Лікарський засіб/суміш слід негайно проковтнути не пережовуючи. Не слід зберігати суміш вмісту капсули з їжею для подальшого використання. 

Препарат можна приймати незалежно від їжі. 

Скасування протиепілептичних препаратів, включаючи топірамат, слід проводити поступово з метою мінімізації можливості виникнення нападів або збільшення їх частоти незалежно від того, чи мали пацієнти випадки нападів епілепсії в анамнезі. Під час клінічних досліджень добові дози зменшували на 50 мг; з щотижневим інтервалом у дорослих, хворих на епілепсію, і на 25–50 мг у дорослих, які приймали топірамат у дозуванні до 100 мг/добу з метою профілактики мігрені. Під час клінічних досліджень за участю дітей скасування топірамату проводили поступово, через 2 тижнів.

Монотерапія епілепсії

При відміні супутніх протиепілептичних препаратів для переходу на монотерапію топіраматом необхідно враховувати можливий вплив цього кроку на частоту нападів. Якщо міркування безпеки не вимагають термінового відміни супутнього протиепілептичного препарату, рекомендується поступове зниження його дози на 1/2. /p>

При скасуванні препаратів, що є індукторами печінкових ферментів, концентрації топірамату в крові зростатимуть. У таких ситуаціях за наявності клінічних показань дозу препарату Топамакс можна знизити.

Дорослі

Дозу слід титрувати в залежності від клінічної відповіді. Лікування слід починати з прийому 25 мг на ніч протягом 1 тижня з подальшим збільшенням з тижневим або двотижневим інтервалом на 25 або 50 мг на добу (добову дозу застосовують у 2 прийоми) . Якщо пацієнт не переносить такий режим титрування дози, можна збільшити інтервали між підвищенням дози або застосувати менш значне збільшення дози.

Рекомендований рівень початкової цільової дози Топамакса при монотерапії у дорослих – від 100 до 200 мг на добу, розподілених на 2 прийоми. Максимальна рекомендована доза – 500 мг на добу, розподілена на 2 прийоми. Деякі пацієнти з рефрактерними формами епілепсії добре переносять монотерапію Топамаксом у дозі 1000 мг на добу. .

Діти (вік від 6 років)

Дозу для дітей слід титрувати в залежності від клінічної відповіді. Лікування дітей від 6 років слід починати з прийому 0,5–1 мг/кг на ніч протягом 1 тижня з подальшим збільшенням з тижневим або двотижневим інтервалом на 0, 5 1 мг/кг на добу (добову дозу застосовують за 2 прийоми). Якщо дитина не переносить такий режим титрування дози, то можна збільшити інтервали між підвищенням дози або застосувати менш значне збільшення дози.

Рекомендований рівень початкової цільової дози Топамакса при монотерапії у дітей віком від 6 років становить 100 мг на добу залежно від клінічної відповіді (це близько 2 мг/кг маси тіла на добу для дітей віком від 6 до 16 років).

Додаткова терапія епілепсії (парціальні напади з наявністю або відсутністю вторинної генералізації, первинні генералізовані тоніко-клонічні напади або напади, асоційовані з синдромом Леннокса – Гасто).

Дорослі

Лікування починати з прийому 25-50 мг на ніч протягом 1 тижня. Були повідомлення про застосування нижчих початкових доз, проте вони не вивчалися систематично. Надалі дозу збільшують з тижневим або двотижневим інтервалом на 2550 мг/добу (добову дозу застосовують у 2 прийоми). У деяких пацієнтів ефект може бути досягнутий при прийомі препарату 1 раз на добу.

При клінічних дослідженнях застосування топірамату в якості додаткової терапії мінімальна ефективна доза становила 200 мг. Звичайна добова доза становить 200 400 мг на добу в 2 прийоми.

Зазначені рекомендації щодо дозування стосуються всіх дорослих пацієнтів, включаючи літніх людей у ••разі відсутності у них захворюваннянирок.

Діти (віком від 2 років).

Рекомендована загальна добова доза Топамакса (топірамату) як додаткова терапія становить близько 5-9 мг/кг маси тіла на добу в 2 прийоми. Лікування слід починати з прийому 25 мг (або менше, з розрахунку 1-3 мг /кг маси тіла на добу) на ніч протягом 1 тижня з подальшим збільшенням з тижневим або двотижневим інтервалом на 1-3 мг/кг маси тіла на добу (добово) дозу застосовують у 2 прийоми) до досягнення терапевтичного ефекту. клінічних досліджень вивчали дози до 30 мг/кг маси тіла на добу, які добре переносилися.

Мігрень

Дорослі

Рекомендована загальна добова доза топірамату для профілактики нападів мігрені становить 100 мг, розділених на 2 прийоми. Лікування слід починати з прийому 25 мг увечері протягом 1 тижня з подальшим збільшенням на 25 мг/добу з інтервалом 1 тиждень після кожного підвищення Якщо пацієнт не переносить такий режим титрування дози, то можна збільшити інтервали між підвищенням дози.

У деяких пацієнтів клінічна відповідь досягається при застосуванні 50 мг топірамату на добу. Під час клінічних досліджень пацієнти отримували до 200 мг топірамату на добу. Таке дозування може бути ефективним для деяких пацієнтів, проте рекомендується призначати його з обережністю з метою запобігання підвищенню частоти виникнення побічних реакцій. 

Особливі групи пацієнтів

Порушення функцій нирок

Враховуючи, що плазмовий та нирковий кліренси топірамату знижено у пацієнтів з порушеною функцією нирок (CLCR ≤ 70 мл/хв), таким пацієнтам топірамат слід призначати з обережністю. Пацієнтам з відомим порушенням функції нирок може знадобитися більше часу для досягнення стійкого стану після прийому кожної дози. Рекомендується половина звичайної початкової та підтримуючої дози (див. «Фармакологічні властивості»). 

Топірамат видаляється з плазми крові під час гемодіалізу, тому пацієнтам з останньою стадією ниркової недостатності в дні проведення гемодіалізу рекомендується призначати додаткову дозу Топамакса, яка становить приблизно половину звичайної добової дози. Додаткову дозу слід розподілити на 2 і після завершення процедури гемодіалізу. Додаткова доза може відрізнятися залежно від характеристик використовуваної діалізної системи (див. розділ «Фармакологічні властивості»). 

Профіль безпеки топірамату оцінювали за даними бази даних клінічних досліджень застосування топірамату як додаткової терапії для лікування первинно генералізованих тоніко-клонічних нападів, парціальних нападів, нападів, асоційованих із синдромом Леннокса – Гасто, і як монотерапії для лікування вперше або недавно діагностованої епілепсії або профілактики мігрені 4111 пацієнтів (3182 отримували топірамат і 929 – плацебо), що брали участь у 20 подвійно сліпих дослідженнях, та 2847 пацієнтів, що брали участь у 3 було від легкого до помірного ступеня тяжкості. У наступній таблиці 3 перераховані побічні реакції, які спостерігалися в ході клінічних досліджень і в постмаркетинговий період. За частотою небажані реакції класифіковані наступним чином: дуже часто (≥ (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥ 1/1000 до <1/100), рідко (≥ 1/10000 < 1/1000) і невідомо (не може бути встановлено з доступних даних).

Найчастішими побічними реакціями з частотою появи > 5% і більшою частотою, ніж у групі плацебо, в ході досліджень із застосуванням топірамату були: анорексія, зниження апетиту, брадифренія, депресія, порушення експресивної мови, безсоння, порушення координації рухів, порушення концентрації уваги, запаморочення, дизартрія, спотворення смаку, гіпесте , летаргія, порушення пам'яті, ністагм, парестезія, сонливість, тремор, диплопія, розмитість зору, діарея, нудота, втома, подразнення та зменшення маси тіла.

Таблиця 3

*Побічні реакції, зазначені в постмаркетинговому періоді (спонтанні повідомлення). Їх частота була обчислена на основі даних клінічних досліджень.

Вроджені вади розвиненіитія та обмеження зростання плода (див. розділ «Застосування в період вагітності або годування груддю»).

Особливості профілю безпеки у дітей

Побічні реакції, що спостерігалися у дітей у ≥ 2 рази частіше, ніж у дорослих, в ході подвійносліпих контрольованих досліджень: зниження апетиту, підвищення апетиту, гіперхлоремічний ацидоз, гіпокаліємія, порушення поведінки, агресія, апатія, первинне безсоння, суїцидальні думки, порушення концентрації уваги, летаргія, порушення циркадного ритму якість сну, посилення сльози, синусова брадикардія, незвичайні відчуття, порушення ходи.

Небажані реакції, які спостерігалися тільки у дітей у ході подвійносліпих контрольованих досліджень: еозинофілія, психомоторна гіперактивність, вертиго, блювання, гіпертермія, пірексія та навчання.

Симптоми
Повідомлялося про випадки передозування топіраматом. Ознаки та симптоми передозування Топамаксу® включали судоми, сонливість, порушення мовлення, розмитість зору, диплопію, порушення мислення, порушення координації, летаргію, ступор, артеріальну гіпотензію, біль у животі, ажитацію, запаморочення та депресію. У більшості випадків не було тяжких клінічних наслідків, але були зареєстровані летальні випадки після передозування із застосуванням комбінації кількох лікарських засобів, у тому числі топірамату.
Передозування топірамату може спричинити тяжкий метаболічний ацидоз (див. «Особливості застосування»).
Лікування
При гострому передозуванні топірамату, якщо з моменту прийому пройшло небагато часу, необхідно одразу промити шлунок або спровокувати блювання. У ході дослідження in vitro було встановлено, що активоване вугілля адсорбує топірамат. При необхідності проводити симптоматичну терапію пацієнтам рекомендується вживати багато рідини. Ефективним заходом виведення топірамату з організму є гемодіаліз.

Зберігати в оригінальній упаковці зі щільно закритою кришкою для захисту від вологи при температурі не вище 25 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Топамакс капсули по 25 мг, 28 шт. використовуються як монотерапія для лікування дорослих та дітей віком від 6 років з парціальними нападами.