Сірдалуд має вузький терапевтичний діапазон та високу варіабельність концентрації тизанідину у плазмі крові у різних пацієнтів. Тому важливим є застосування оптимальних доз відповідно до потреби пацієнта. Починати лікування слід з малої дози. 2 мг, що дає ризик виникнення небажаних ефектів від застосування препарату мінімальним. У разі потреби дозу препарату поступово підвищують з дотриманням усіх необхідних застережень.
Дорослі
Полегшення хворобливих м'язових спазмів
Застосовувати 2-4 мг 3 рази на день. У важких випадках перед сном можна прийняти додаткову дозу 2 або 4 мг.
Спастичність при неврологічних порушеннях
Дозу слід підбирати індивідуально для кожного пацієнта.
Початкова добова доза не повинна перевищувати 6 мг на 3 прийоми. Добову дозу можна поступово збільшувати на 2-4 мг з інтервалами 3-7 днів. Зазвичай, оптимальний терапевтичний ефект досягається при добовій дозі 12-24 мг, розділеній на 3 або 4 прийоми. Не слід перевищувати загальну добову дозу 36 мг.
Особливі популяції пацієнтів
Застосування дітям та підліткам
Досвід застосування препарату Сірдалуд дітям та підліткам обмежений, тому препарат не рекомендується дітям та підліткам.
Застосування пацієнтам похилого віку
Досвід застосування препарату пацієнтам похилого віку обмежений, тому слід бути обережним при застосуванні препарату Сірдалуд цієї категорії пацієнтів. Рекомендується розпочинати лікування з найменшої дози та поступово обережно збільшувати її малими кроками до досягнення оптимального співвідношення індивідуальної переносимості та терапевтичної ефективності препарату.
Застосування пацієнтам із порушенням функції нирок
Для пацієнтів з порушенням функції нирок (КК 25 мл/хв) рекомендована початкова разова добова терапевтична доза становить 2 мг. Підвищення дози відбувається поступово та з обережністю, малими кроками до досягнення оптимального співвідношення індивідуальної переносимості та терапевтичної ефективності препарату. З метою підвищення терапевтичної ефективності слід спочатку збільшити разову дозу, перш ніж перейти до більш частого добового прийому препарату (див. розділ «Особливості застосування»).
Застосування пацієнтам із порушенням функції печінки
Лікування пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки протипоказане (див. «Протипоказання»). Сірдалуд значною мірою метаболізується у печінці. Існують обмежені дані щодо застосування препарату Сірдалуд пацієнтам з порушенням функції печінки (див. розділ «Фармакокінетика»). Застосування препарату Сірдалуд пов'язане з оборотними відхиленнями у функціональних пробах печінки (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). Сирдалуд слід обережно застосовувати при лікуванні пацієнтів з помірно вираженими порушеннями функції печінки. Лікування слід розпочинати з найменшого дозування: можливе підвищення дози має відбуватися з обережністю та з урахуванням індивідуальної переносимості пацієнтом препарату Сірдалуд.
Переривання лікування
При необхідності переривання лікування препаратом дозу слід знижувати повільно та поступово. Особливо це стосується пацієнтів, які отримували підвищену дозу препарату протягом тривалого часу. Таким чином, зменшується ризик розвитку рикошетного підвищення АТ та тахікардії (див. розділ «Особливості застосування»).
Особливості застосування
Одночасне застосування помірних CYP1A2-інгібіторів з тизанідином не рекомендується (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Протипоказання»).
Після раптової відміни препарату, особливо після тривалого застосування або швидкого зниження дози та/або застосування високих добових доз та/або при одночасному застосуванні гіпотензивних лікарських засобів, у пацієнтів може спостерігатися феномен рикошету. У таких випадках у пацієнтів може виникнути артеріальна гіпертензія та тахікардія. В окремих випадках така рикошетна артеріальна гіпертензія може спричинити інсульт. Лікування тизанідином не слід припиняти раптово, а поступово знижуючи дозу (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).
У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 25 мл/хв) системна експозиція тизанідину може бути до шести разів вищою, тому рекомендована початкова доза становить 2 мг 1 раз на добу (див. Спосіб застосування та дози). Дозу слід збільшувати послідовно, невеликими кроками з урахуванням ефективності та переносимості. Для досягнення більш вираженого ефекту рекомендується спочатку збільшити дозу застосовану 1 раз на добу, після чого збільшувати кратність прийому.
Повідомлялося про печінкову недостатність, пов'язану із застосуванням тизанідину, проте у пацієнтів, які отримували добові дози до 12 мг, це спостерігалося рідко. У зв'язку з цим рекомендується контролювати функцію печінки 1 раз на місяць протягом перших чотирьох місяців терапії у тих пацієнтів, яким застосовують тизанідин у дозі 12 мг або вище та у пацієнтів з клінічними симптомами, що вказують на печінкову недостатність (такі як нудота, втрата апетиту або підвищена стомлюваність невідомої етіології). Застосування препарату Сірдалуд слід припинити, якщо рівні АЛТ або ACT у сироватці крові перевищують верхню межу норми в 3 рази та більше протягом тривалого періоду.
При застосуванні тизанідину повідомлялося про реакції підвищеної чутливості, включаючи анафілаксію, ангіоневротичний набряк, задишку, дерматит, висип, кропив'янку, свербіж та еритему. Рекомендується ретельний моніторинг стану пацієнтів протягом одного або двох днів після прийому першої дози тизанідину. У разі розвитку анафілаксії або ангіоневротичного набряку з анафілактичним шоком або задишкою застосування Сірдалуду слід негайно припинити та призначити пацієнту належне лікування.
Артеріальна гіпотензія може виникнути при застосуванні тизанідину, а також як результат лікарської взаємодії з інгібіторами CYP1A2 та/або антигіпертензивними препаратами (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»). Повідомлялося про тяжкі прояви артеріальної гіпотензії, такі як втрата свідомості та циркуляторний колапс.
Слід дотримуватись обережності при сумісному застосуванні цього препарату із засобами, що подовжують інтервал QT (наприклад, цизаприд, амітриптилін, азитроміцин) (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).
Обережність необхідна пацієнтам з ішемічною хворобою серця та/або серцевою недостатністю. Слід регулярно проводити контроль ЕКГ на початку застосування препарату Сірдалуд таким пацієнтам.
Перед застосуванням даного препарату пацієнтам з міастенією гравіс необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/користування.
Досвід застосування дітям та підліткам обмежений, тому застосування препарату Сірдалуд не рекомендується цій категорії пацієнтів.
Слід дотримуватись обережності при застосуванні даного препарату пацієнтам похилого віку.
Таблетки Сірдалуд містять лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями – ndash; непереносимістю галактози, тяжкою недостатністю лактази або глюкозо-галактозним синдромом мальабсорбції – таблетки Сірдалуд застосовувати не рекомендується.