Сагілія таблетки по 1 мг, 30 шт.

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній коробці.

Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскі, зі скошеними краями.

Разагілін є потужним і необоротним селективним інгібітором моноаміноксидази (МАО). Виділяють два основні типи МАО – А і В. МАО-В є переважним типом, що локалізується у головному мозку людини.

У ex vivo дослідженнях на клітинах мозку, печінки та тканинах травного тракту було встановлено, що разагілін є потужним необоротним селективним інгібітором моноаміноксидази типу В (МАО-В).

Точний механізм дії разагіліну невідомий. Вважається, що він частково зумовлений інгібіторною активністю відносно МАО-В, завдяки чому підвищується позаклітинний рівень дофаміну в стріатумі. Підвищений рівень дофаміну і, як результат, посилена дофамінергічна активність, ймовірно, забезпечують терапевтичну ефективність разагіліну, що було продемонстровано на моделях дофамінергічної моторної дисфункції.

1-аміноіндан являє собою активний основний метаболіт і не є інгібітором МАО-В.

Всмоктування Разагілін швидко всмоктується, максимальна концентрація в плазмі крові (С_max) досягається приблизно через 0,5 години. Абсолютна біодоступність препарату після однократного прийому разагіліну становить 36 %. Їжа не впливає на час досягнення (Т_max) максимальної концентрації у плазмі крові, однак при вживанні жирної їжі С_max та площа під кривою «концентрація-час» (АUC) знижуються на 60 % та 20 % відповідно. Hазагілін можна приймати незалежно від прийому їжі.

Розподіл. Середній об’єм розподілу після однократного внутрішньовенного введення разагіліну становить 243 л. Зв’язування з білками плазми крові після перорального прийому однократної дози ¹⁴C-міченого разагіліну коливається від 60 до 70 %.

Метаболізм Разагілін майже повністю підлягає біотрансформації в печінці. Метаболізм здійснюється двома головними шляхами: шляхом N-деалкілування та/або гідроксилювання з утворенням метаболітів: 1-аміноіндану, 3-гідрокси-N-пропаргіл-1-аміноіндану та 3-гідрокси-1-аміноіндану. Дослідження in vitro показали, що обидва шляхи метаболізму разагіліну здійснюються за участю ізоферменту CYP1A2 системи цитохрому P450. Виведення разагіліну здійснюється у вигляді глюкуронідних кон’югатів та його метаболітів.

Виведення. Після перорального прийому ¹⁴C-міченого разагіліну його виведення здійснюється переважно із сечею (62,6 %) та меншою мірою – з калом (21,8 %), повний період виведення 84,4 % дози становить 38 днів. Менше 1 % препарату виводиться з сечею в незміненому вигляді.

Лінійність/нелінійність Разагіліну властива лінійна фармакокінетика при прийомі у дозі 0,5‒2 мг. Період напіввиведення становить 0,6‒2 години.

Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів

Пацієнти з печінковою недостатністю.

У пацієнтів з легкою печінковою недостатністю спостерігалось підвищення значень С_max та АUC на 80 % та 38 % відповідно. У пацієнтів із середньою печінковою недостатністю спостерігалося підвищення значень С_max та АUC на 568 % та 83 % відповідно.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Параметри фармакокінетики разагіліну практично не змінюються у хворих із легким та середнім ступенем ниркової недостатності.

Протипаркінсонічні препарати. Інгібітори моноаміноксидази типу В. Код АТХ N04В D02.

Відомі взаємодії між неселективними інгібіторами МАО та іншими лікарськими засобами.

Протипоказано одночасно застосовувати разагілін з іншими інгібіторами МАО (у тому числі з лікарськими засобами та рослинними зборами, що містять звіробій продірявлений), тому що існує ризик неселективного інгібування, яке може призвести до розвитку гіпертензивного кризу.

Повідомлялося про розвиток серйозних побічних реакцій у разі одночасного застосування петидину та інгібіторів МАО, у тому числі інших селективних інгібіторів МАО-В. Одночасне застосування разагіліну та петидину протипоказано.

Повідомлялося про взаємодію інгібіторів МАО та симпатоміметиків при їх одночасному застосуванні. Зважаючи на МАО-інгібуючу активність разагіліну, не рекомендується його одночасне застосування з симпатоміметиками, такими як судинозвужувальні препарати для перорального прийому або для назального застосування або та з протизастудними препаратами, що містять ефедрин або псевдоефедрин. Повідомлялося про взаємодію декстрометорфану та неселективних інгібіторів МАО при їх одночасному застосуванні. Тому, оскільки разагілін є активним інгібітором МАО, не рекомендується його одночасне застосування з декстрометорфаном.

Слід уникати одночасного застосування разагіліну з флуоксетином та флувоксаміном.

Перерва між відміною флуоксетину та початком терапії разагіліном повинна становити не менше 5 тижнів. Перерва між відміною разагіліну та початком терапії флуоксетином або флувоксаміном повинна становити не менше 14 днів.

Повідомлялося про розвиток серйозних побічних реакцій при одночасному застосуванні разагіліну із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (СІЗЗН), трициклічними/тетрациклічними антидепресантами та інгібіторами МАО. Тому, оскільки разагілін є активним інгібітором МАО, слід з обережністю застосовувати разагілін з антидепресантами.

Леводопа при одночасному застосуванні з разагіліном у пацієнтів з хворобою Паркінсона не виявляла клінічно значущого впливу на кліренс разагіліну.

In vitro при дослідженнях метаболізму було відзначено, що ізофермент CYP1А2 цитохрому Р450 є головним ферментом, відповідальним за метаболізм разагіліну. Одночасне застосування разагіліну та ципрофлоксацину (інгібітори ізоферменту CYP1А2) підвищують AUC разагіліну на 83 %. Одночасне застосування разагіліну та теофіліну (ізофермент CYP1А2) не впливають на фармакокінетику разагіліну. Отже, інгібітори ізоферменту можуть змінити рівень разагіліну в плазмі крові, тому їх слід застосовувати з обережністю.

Існує ризик того, що у зв’язку з індукцією ізоферменту CYP1A2 в курців може зменшитись концентрація разагіліну в плазмі крові.

In vitro дослідження показали, що разагілін у концентрації 1 мкг/мл (що еквівалентно концентрації, яка перевищує в 160 раз середню C_max (5,9‒8,5 нг/мл) після багаторазового введення 1 мг разагіліну пацієнтам із хворобою Паркінсона) не інгібує ізоферменти CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 і CYP4A цитохрому Р450. Це може свідчити про те, що разагілін у терапевтичних концентраціях не може впливати на метаболізм цих ізоферментів та проявляти клінічно значущі ефекти.

При одночасному пероральному застосуванні разагіліну та ентакапону збільшується кліренс разагіліну на 28 %.

Тирамін/разагілін-взаємодії

5 клінічних досліджень за участю добровольців та пацієнтів з хворобою Паркінсона та результати контролю артеріального тиску після їди (464 пацієнти застосовували 0,5‒1 мг/добу разагіліну або плацебо як додаткову терапію до леводопи протягом 6 місяців без обмеження прийому тираміну) показали, що відсутня будь-яка взаємодія разагіліну та тираміну, тому разагілін можна застосовувати на тлі дієти без обмеження прийому тираміну.

діюча речовина: разагілін;

1 таблетка містить разагіліну (у вигляді разагіліну тартрату) 1 мг;

допомiжнi речовини: целюлоза мікрокристалічна (РН 200), целюлоза мікрокристалічна (РН 101), крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, тальк, натрію стеарилфумарат.

Разагілін може впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі зі складними механізмами поки вони не будуть впевнені, що разагілін не має шкідливого впливу.

Пацієнти, які перебувають на терапії разагіліном, та з наявністю сонливості та/або раптових епізодів засинання, повинні бути проінформовані про утримання від керування транспортними засобами або участі в діяльності, під час якої через ослаблену пильність вони можуть наражати себе або інших на небезпеку отримання серйозної травми або смерті (наприклад, при управлінні машинним обладнанням), поки вони не набули достатнього досвіду з разагіліном та іншими дофамінергічними засобами, щоб оцінити, чи впливають вони несприятливо на їх розумову та/або рухову активність.

Якщо посилення сонливості або нові епізоди раптового засинання спостерігаються під час повсякденної діяльності (наприклад, перегляду телевізора, поїздці в автомобілі в якості пасажира) будь-коли під час лікування, то пацієнтам не слід керувати автотранспортом або брати участь у потенційно небезпечних видах діяльності.

Пацієнти не повинні керувати автотранспортом, управляти механізмами або виконувати висотні роботи під час лікування, якщо вони раніше відчували сонливість та/або раптові напади засинання без попередження перед використанням разагіліну.

Пацієнтів слід попереджати про можливі адитивні ефекти седативних засобів, алкоголю або інших депресантів центральної нервової системи (наприклад, бензодіазепіни, антипсихотики, антидепресанти) у разі їх застосування в комбінації з разагіліном або при прийомі супутніх препаратів, які збільшують плазмові рівні разагіліну (наприклад, ципрофлоксацин) (див. розділ «Особливості застосування»).

Немає клінічних даних щодо застосування разагіліну вагітним. Дослідження на тваринах не показали прямого та непрямого шкідливого впливу на вагітність, розвиток плода, пологи або післяпологовий період. Слід з обережністю призначати препарат вагітним.

Існують дані, що разагілін інгібує секрецію пролактину і, як наслідок, пригнічує лактацію. Невідомо, чи проникає разагілін в грудне молоко. Слід з обережністю призначати разагілін у період годування груддю.

Через недостатність даних щодо застосування препарату дітям не рекомендують застосовувати Cагілію даній категорії пацієнтів.

• Монотерапія при ідіопатичному паркінсонізмі;
• ад’ювантна терапія із застосуванням агоністів дофаміну;
• ад’ювантна терапія із застосуванням леводопи з коливаннями кінцевої дози.

• Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого іншого компонента препарату.
• Супутня терапія іншими інгібіторами МАО (у тому числі лікарськими засобами та рослинними зборами, наприклад такими, що містять звіробій продірявлений) або петидином (перерва між відміною разагіліну та початком терапії цими препаратами повинна становити не менше 14 днів).
• Тяжка печінкова недостатність.

Режим дозування

Монотерапія

Разагілін призначають перорально в дозі 1 мг 1 раз на добу.

Ад’ювантна терапія із застосуванням агоністів дофаміну

Разагілін призначають перорально в дозі 1 мг 1 раз на добу.

Ад’ювантна терапія із застосуванням леводопи

Разагілін призначають перорально в дозі 1 мг 1 раз на добу.

Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Пацієнти літнього віку.

Для пацієнтів літнього віку корекція дози не потрібна.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Слід уникати застосування разагіліну пацієнтам із середнім ступенем печінкової недостатності та з обережністю розпочинати терапію пацієнтам з легким ступенем печінкової недостатності. У випадку прогресування печінкової недостатності від легкого до середнього ступеня тяжкості лікування разагіліном слід припинити.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна.

Особливості щодо застосування

Монотерапія

Нижче наведено побічні реакції, про які повідомлялося з вищою частотою в ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які застосовували 1 мг/добу разагіліну (кількість пацієнтів, які отримували разагілін – 149, плацебо-група – 151).

У дужках відповідно відмічено частоту побічних реакцій (% пацієнтів) у групі, де приймали разагілін, та у групі плацебо.

Для оцінки частоти побічних реакцій використано таку класифікацію: дуже часто ³ 1/10, часто ³ 1/100 до < 1/10 , нечасто ³ 1/1000 до < 1/100, рідко ³ 1/10000 до < 1/1000, дуже рідко < 1/10000.

Інфекції та інвазії. Часто: грип (4,7 % / 0,7 %).

Доброякісні, злоякісні та нез’ясовані новоутворення (включаючи кісти та поліпи). Часто: карцинома шкіри (1,3 % / 0,7 %).

З боку кровоносної та лімфатичної системи. Часто: лейкопенія (1,3 % / 0 %).

З боку імунної системи. Часто: алергія (1,3 % / 0,7 %).

Порушення обміну речовин та харчування. Нечасто: зниження апетиту (0,7 % / 0 %).

Психічні розлади. Часто: депресія (5,4 % / 2 %), галюцинації (1,3 % / 0,7 %).

З боку нервової системи. Дуже часто: головний біль (14,1 % / 11,9 %). Нечасто: цереброваскулярні порушення (0,7 % / 0 %).

З боку органів зору. Часто: кон’юнктивіт (2,7 % / 0,7 %).

З боку органів слуху та лабіринту. Часто: запаморочення (2,7 % / 1,3 %).

З боку серця. Часто: стенокардія (1,3 % / 0 %). Нечасто: інфаркт міокарда (0,7 % / 0 %).

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто: риніт (3,4 % / 0,7 %).

З боку шлунково-кишкового тракту. Часто: метеоризм (1,3 % / 0 %).

З боку шкіри і підшкірної клітковини. Часто: дерматити (2 % / 0 %). Нечасто: везикулобульозний висип (0,7 % / 0 %).

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини. Часто: біль у кістках та м’язах (6,7 % / 2,6 %), біль у шиї (2,7 % / 0 %), артрити (1,3 % / 0,7 %).

З боку нирок та сечовидільної системи. Часто: потяги до сечовипускання (1,3 % / 0,7 %).

Загальні порушення. Часто: гарячка (2,7 % / 1,3 %), стомлюваність (2 % / 0 %).

Ад’ювантна терапія із застосуванням леводопи

Нижче наведено побічні реакції, про які повідомлялося з вищою частотою в ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які застосовували 1 мг/добу разагіліну (кількість пацієнтів, які отримували разагілін – 380, плацебо-група – 388).

Для оцінки частоти побічних реакцій використано таку класифікацію: дуже часто ³ 1/10, часто ³ 1/100 до < 1/10, нечасто ³ 1/1000 до < 1/100, рідко ³ 1/10000 до < 1/1000, дуже рідко < 1/10000.

Доброякісні, злоякісні та нез’ясовані новоутворення (включаючи кісти та поліпи). Нечасто: меланома шкіри (0,5 % / 0,3 %).

Порушення обміну речовин та харчування. Часто: зниження апетиту (2,4 % / 0,8 %).

Психічні розлади. Часто: галюцинації (2,9 % / 2,1 %), патологічні сновидіння (2,1 % / 0,8 %). Нечасто: сплутаність свідомості (0,8 % / 0,5 %).

Невідомо: розлади контролю над спонуканням.

З боку нервової системи. Дуже часто: дискінезія (10,5 % / 6,2 %). Часто: дистонія (2,4 % / 0,8 %), синдром зап’ястного каналу (1,3 % / 0 %), порушення рівноваги (1,6 % / 0,3 %).

Нечасто: гостре порушення мозкового кровообігу (0,5 % / 0,3 %).

Невідомо: серотоніновий синдром, надмірна сонливість у денний час та епізоди раптового засинання.

З боку серця. Нечасто: стенокардія (0,5 % / 0 %).

З боку судинної системи. Часто: ортостатична гіпотензія (3,9 % / 0,8 %).

З боку шлунково-кишкового тракту. Часто: біль у животі (4,2 % / 1,3 %), запор (4,2 % / 2,1 %), нудота та блювання (8,4 % / 6,2 %), сухість у роті (3,4 % / 1,8 %).

З боку шкіри і підшкірної клітковини. Часто: висип (1,1 % / 0,3 %).

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини. Часто: артралгія (2,4 % / 2,1 %), біль у шиї (1,3 % / 0,5 %).

Дослідження . Часто: зниження маси тіла (4,5 % / 1,5 %).

Пошкодження та інші ускладнення. Часто: випадкові падіння(4,7 % / 3,4 %).

Ад’ювантна терапія із застосуванням агоністів дофаміну

До найпоширеніших побічних реакцій, частота яких у пацієнтів, що лікувались разагіліном, була на > 3 % вищою, ніж у плацебо-групі, належать периферичні набряки, випадкові падіння, артралгія, кашель і безсоння.

Нижче наведено побічні реакції, що виникли у > 2 % пацієнтів, які отримували 1 мг/добу разагіліну (як ад’ювантну терапію із застосуванням агоністів дофаміну) у ході плацебо-контрольованого дослідження. Частота виникнення цих побічних реакцій перевищувала відповідні показники у плацебо-групі (кількість пацієнтів, які отримували разагілін – 162, плацебо-група – 164). У дужках відповідно відмічено частоту побічних реакцій (% пацієнтів) у групі, де приймали разагілін, та у групі плацебо.

Інфекції та інвазії. Інфекції верхніх дихальних шляхів (4 % / 2 %).

Психічні розлади. Безсоння (4 % / 1 %).

З боку нервової системи. Головний біль (6 % / 4 %).

З боку органів слуху та лабіринту. Запаморочення (7 % / 6 %).

З боку серцево-судинної системи. Ортостатична гіпотензія (3 % / 1 %).

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель (4 % / 1 %).

З боку шлунково-кишкового тракту. Нудота (6 % / 4 %).

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини. Артралгія (5 % / 2 %), біль у спині (4 % / 3 %).

Загальні розлади. Периферичні набряки (7 % / 4 %).

Пошкодження та інші ускладнення. Часто: випадкові падіння (6 % / 1 %).

До інших побічних явищ, що потенційно мають клінічне значення і відмічались у 1 % пацієнтів, які отримували разагілін (як ад’ювантну терапію із застосуванням агоністів дофаміну), а також мають щонайменше таку саму частоту, як і в плацебо-групі (із зазначенням у порядку зменшення частоти) належали сонливість, втомлюваність, незвичні сновидіння, порушення рівноваги, запор, імперативний потяг до сечовипускання, збільшення маси тіла, бронхіт, біль у грудях, когнітивні розлади, дискінезія, метеоризм, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, артеріальна гіпотензія, нервозність, біль в ділянці ротоглотки, біль, переднепритомний стан, порушення фази швидкого сну, висип, ринорея, синусит, папіломи шкіри, стрептококовий фарингіт, синкопальний стан, вірусний гастроентерит, нечіткість зору.

Суттєві відмінності профілю безпеки залежно від віку чи статі не відмічені.

Хвороба Паркінсона пов’язана з виникненням галюцинацій та сплутаності свідомості. Під час постмаркетингових досліджень дані симптоми спостерігались у хворих на паркінсонізм, які отримували разагілін.

Відомо, що серйозні побічні реакції спостерігаються при одночасному застосуванні СІЗЗС, СІЗЗН, трициклічних/тетрациклічних антидепресантів та інгібіторів МАО. У ході постмаркетингових досліджень повідомляли про випадки виникнення серотонінового синдрому, що проявляється у вигляді тривожності, сплутаності свідомості, ригідності м’язів, ознобу та міоклонічних судом, у пацієнтів, які застосовували антидепресанти/СІЗЗН одночасно з разагіліном.

Під час клінічних досліджень одночасно не застосовували флуоксетин або флувоксамін з разагіліном, однак застосовували антидепресанти з разагіліном: амітриптилін ≤ 50 мг на добу, тразодон ≤ 100 мг на добу, циталопрам ≤ 20 мг на добу, сертралін ≤ 100 мг на добу та пароксетин ≤ 30 мг на добу. Не повідомлялося про виникнення серотонінового синдрому під час проведення дослідження, в якому брали участь 115 пацієнтів, які отримували одночасно разагілін та трициклічні антидепресанти, та 141 пацієнт, які отримували разагілін та СІЗЗС/СІЗЗСН.

5 клінічних досліджень за участю добровольців та пацієнтів з хворобою Паркінсона та результати контролю артеріального тиску після їди (464 пацієнти застосовували 0,5–1 мг/добу разагіліну або плацебо як додаткову терапію до леводопи протягом 6 місяців без обмеження прийому тираміну) показали, що відсутня будь-яка взаємодія разагіліну та тираміну, тому разагілін можна застосовувати на тлі дієти без обмеження прийому тираміну.

У постмаркетинговому періоді повідомляли про випадки підвищення артеріального тиску, включаючи рідкі випадки гіпертензивного кризу, пов’язаного з прийомом їжі, багатої на тирамін, у пацієнтів, які застосовували разагілін.

Повідомляли про лікарську взаємодію у разі одночасного застосування інгібіторів МАО та симпатоміметиків.

У постмаркетинговому періоді повідомляли про випадок підвищення артеріального тиску у пацієнта, який приймав разагілін сумісно з очним вазоконстриктором тетрагідрозоліну гідрохлоридом.

Розлади контролю над спонуканням: у пацієнтів, які застосовують допамінові агоністи та/чи інші дофамінергічні препарати, можуть спостерігатися патологічна азартність, посилення лібідо, гіперсексуальність, компульсивні витрати або компульсивне бажання здійснювати покупки, переїдання, компульсивне вживання їжі.

Подібні побічні реакції спостерігалися у постмаркетинговому періоді при застосуванні разагіліну: компульсії, нав’язливі думки, імпульсивна поведінка.

Надмірна сонливість в денний час та епізоди раптового засинання.

Надмірна сонливість протягом дня (гіперсомнія, млявість, седація, напади сну, сонливість та раптові засинання) може виникати у пацієнтів, які застосовують агоністи допаміну та/або інші види терапії дофамінергічними засобами. Про подібні випадки надмірної сонливості в денний час повідомляли у постмаркетинговий період із разагіліном.

Повідомляли про випадки засинання під час виконання повсякденної діяльності у пацієнтів, які отримували разагілін та інші дофамінергічні засоби. Незважаючи на те, що багато хто з цих пацієнтів повідомили про сонливість у той час, як приймали разагілін з іншими дофамінергічними засобами, деякі з них відзначали, що у них не було ніяких попереджувальних ознак, таких як надмірна сонливість. Деякі з цих випадків були зареєстровані більше, ніж через рік після початку лікування.

Звітування про підозрювані побічні реакції.

Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення користі і ризиків, пов’язаних із застосуванням лікарського засобу.

Симптоми передозування Сагалії при застосуванні доз від 3 мг до 100 мг: гіпоманія, гіпертензивний криз та серотоніновий синдром.

Передозування може бути пов’язане зі значним інгібуванням МАО-А та МАО-В.

Проводили дослідження одноразового застосування лікарського засобу за участю здорових добровольців, які отримували 20 мг на добу, та 10-денне дослідження за участю здорових добровольців, які отримували 10 мг 1 раз на добу. Повідомлялося про побічні реакції легкого або помірного ступеня тяжкості та побічні реакції, які не належали до тих, що можуть виникнути внаслідок лікування разагіліном.

Під час дослідження із застосуванням високих доз разагіліну у пацієнтів, які отримували постійну терапію леводопою та разагіліном у дозі 10 мг/добу, повідомлялося про побічні реакції з боку серцево-судинної системи (включаючи артеріальну гіпертензію та постуральну гіпотензію), що минали після відміни лікування. Ці симптоми схожі з тими, які спостерігалися при передозуванні неселективними інгібіторами МАО.

Специфічні методи лікування невідомі. У разі передозування слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів, терапія симптоматична та підтримуюча.

Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці.

Сагілія - це протипаркінсонічний препарат для монотерапії при ідіопатичному паркінсонізмі; ад'ювантної терапії із застосуванням агоністів дофаміну; ад'ювантної терапії із застосуванням леводопи з коливаннями кінцевої дози.