Звичайна доза
Риспетрил можна застосовувати один або двічі на добу. Дози більше 8 мг слід розділяти на два прийоми (вранці та ввечері). Прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату Ріспетріл.
Рекомендується поступове припинення лікування. Після різкого припинення застосування високих доз антипсихотичних препаратів дуже рідко спостерігалися гострі симптоми відміни, зокрема нудота, блювання, пітливість, безсоння. Також можливий рецидив психотичних симптомів, повідомлялося про появу мимовільних рухів (наприклад, акатизія, дистонія та дискінезія).
Для досягнення дози 0,25-2,5 мг рекомендується застосовувати Ріспетрил, розчин оральний.
Шизофренія та інші психічні розлади
Дорослі (до 65 років).
Риспетрил можна призначати один або двічі на добу.
Починати прийом слід з 2 мг ріспетрилу на добу, на другий день дозу можна збільшити до 4 мг. Після цього дозу можна підтримувати без змін або, при необхідності, коригувати індивідуально. Для більшості пацієнтів рекомендована доза становить 4-6 мг на добу. Деяким пацієнтам може бути показане поступове підвищення дози або зниження початкової дози.
Максимальна добова доза становить 10 мг.
Дози вище 10 мг на добу не виявили високої ефективності порівняно з меншими дозами, але вони можуть спричинити появу екстрапірамідних симптомів. Оскільки безпека доз, що перевищують 16 мг на добу, не вивчалася, дози вище за цей рівень застосовувати не можна.
У разі необхідності додаткової седації можна одночасно застосовувати бензодіазепін.
Пацієнти похилого віку (старше 65 років).
Рекомендована початкова доза - 0,5 мг двічі на добу. У разі потреби дозу можна збільшити до 1-2 мг двічі на добу шляхом підвищення на 0,5 мг двічі на добу.
Маніакальні епізоди при біполярних розладах
Дорослі та діти віком від 15 років.
Рекомендована початкова доза Риспетрилу – 2 мг один раз на добу, увечері. Дозу можна індивідуально збільшити додаванням 1 мг на добу не частіше, ніж через кожні 24 години. Рекомендований діапазон доз – від 2 до 6 мг на добу.
Як і за інших видів симптоматичного лікування, при тривалому застосуванні Ріспетрилу необхідно періодично переглядати дози та коригувати їх протягом усієї терапії. Немає даних щодо ефективності Риспетрилу при лікуванні гострої біполярної манії тривалістю понад 12 тижнів. Якщо Риспетрил застосовують у поєднанні з нормотимиками, терапію можна припинити раніше, оскільки початок ефекту від лікування очікується в перші тижні терапії. Навіть після появи першої відповіді на лікування слід враховувати можливість повторного виникнення симптомів депресії через особливості перебігу хвороби та побічні реакції лікарських засобів, що застосовувалися для лікування, у тому числі Риспетрилу.
Пацієнти похилого віку (від 65 років).
Рекомендована початкова доза - 0,5 мг двічі на добу. У разі потреби дозу можна збільшити до 1-2 мг двічі на добу, підвищуючи на 0,5 мг двічі на добу. Оскільки досвід застосування пацієнтів похилого віку обмежений, рекомендується обережність.
Короткочасна терапія вираженої агресії або тяжких психічних симптомів у пацієнтів з деменцією альцгеймерівського типу
Рекомендована початкова доза - 0,25 мг двічі на добу. При необхідності дозу можна збільшити шляхом підвищення дози на 0,25 мг двічі на добу не частіше, ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 0,5 мг двічі на добу. Однак, для деяких пацієнтів ефективну дозу можна збільшити до 1 мг двічі на добу. Після досягнення оптимальної дози можна розглянути можливість добової дози один раз на день. Як і за інших видів симптоматичного лікування, при тривалому застосуванні Ріспетрилу необхідно періодично переглядати дози та коригувати їх протягом усієї терапії.
Скасування лікування Ріспетрилом має відбутися не пізніше ніж через три місяці після початку терапії, терапію можна відновити лише у випадку, якщо поведінкові розлади з'являються знову.
Симптоматичне лікування розладів соціальної поведінки або агресивної поведінки.
Пацієнти з масою тіла> 50 кг
Рекомендована початкова доза становить 0,5 мг один раз на день. При необхідності дозу слід коригувати шляхом додавання 0,5 мг один раз на день не частіше, ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 1 мг один раз на день. Однак для деяких пацієнтів для досягнення позитивного ефекту достатньо не більше 0,5 мг один раз на день, тоді як інші можуть вимагати 1,5 мг один раз на день.
Пацієнти з масою тіла <50 кг
Рекомендована початкова доза - 0,25 мг один раз на день. При необхідності дозу можна коригувати шляхом додавання 0,25 мг один раз на день не частіше, ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 0,5 мг один раз на день. Проте для деяких пацієнтівдостатньо не більше 0,25 мг один раз на добу для досягнення позитивного ефекту, тоді як інші можуть вимагати 0,75 мг один раз на день.
Як і за інших видів симптоматичного лікування, тривале застосування Ріспетрилу необхідно періодично переглядати та коригувати протягом усієї терапії.
Немає досвіду застосування Риспетрилу для симптоматичного лікування розладів соціальної поведінки або агресивної поведінки у дітей віком до 5 років.
Аутизм (діти віком від 5 років).
Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта та клінічної відповіді.
Пацієнти з масою тіла <50 кг
Рекомендована початкова доза становить 0,25 мг один раз на день. З 4-го дня дозу можна збільшити на 0,25 мг. Слід підтримувати дозу 0,5 мг та на 14 день провести оцінку клінічної відповіді. Збільшення дози на 0,25 мг з інтервалом на 2 тижні можна розглядати тільки для пацієнтів з недостатньою клінічною відповіддю.
Пацієнти з масою тіла ≥ 50 кг
Рекомендована початкова доза - 0,5 мг один раз на день. З 4-го дня дозу можна збільшити на 0,5 мг. Слід підтримувати дозу 1 мг та на 14 день провести оцінку клінічної відповіді. Збільшення дози на 0,5 мг з інтервалом на 2 тижні можна розглядати тільки для пацієнтів з недостатньою клінічною відповіддю.
Дози Риспетрилу для дітей з аутизмом (добова доза в мг/день):
Маса тіла |
Початкова доза (1-3 дні)
|
Рекомендована підтримуюча доза (дні 4-14+)
|
Збільшення дози (за потреби)
|
Діапазон доз |
< 50 кг |
0,25 мг |
0,5 мг |
+0,25 мг з інтервалом ≥ 2 тижні |
< 20 кг: 0,5–1,25 мг
≥ 20 кг: 0,5–2,5 мг*
|
≥ 50 кг |
0,5 мг |
1,0 мг |
+0,5 мг з інтервалом ≥ 2 тижні
|
1,0–2,5 мг* |
* Пацієнти з масою тіла понад 45 кг можуть вимагати великих доз максимальна доза, що застосовувалася під час клінічних досліджень, становила 3,5 мг/день.
Риспетрил можна застосовувати один або два рази на добу.
Пацієнтам, у яких виникає сонливість після прийому препарату, краще застосовувати добову дозу Риспетрилу перед сном. Приблизно дві третини дітей з аутизмом скаржилися на слабкість, особливо наголошувалося протягом початкової фази лікування.
Щойно досягнута адекватна клінічна відповідь, слід розглянути можливість поступового зниження дози для досягнення оптимального ставлення клінічної ефективності та безпеки.
Недостатньо інформації для визначення рекомендованої тривалості лікування рисперидоном пацієнтів з аутизмом. Тому досвідчений фахівець має проводити ретельний моніторинг стану пацієнта.
При виникненні тяжких побічних реакцій (наприклад, екстрапірамідних розладів, пізньої дискінезії або неконтрольованого збільшення маси тіла) слід зменшити дозу рисперидону або припинити лікування.
Немає досвіду застосування Риспетрилу для симптоматичного лікування аутизму у дітей віком до 5 років.
Для досягнення дози 0,25-1 мг рекомендується застосовувати Ріспетрил, розчин оральний.
Пацієнти із захворюваннями печінки та нирок.
У пацієнтів з порушеннями функції нирок рисперидон виводиться з організму повільніше, ніж у пацієнтів із здоровими нирками. У пацієнтів з порушеннями функції печінки концентрація вільної фракції рисперидону в плазмі збільшується.
Незалежно від показань, цим пацієнтам призначається половина початкової та підтримуючої доз, титрування дози має бути повільним.
Риспетрил слід застосовувати з обережністю даної категорії пацієнтів.
Перехід з терапії іншими антипсихотичними засобами.
Якщо це клінічно виправдано, під час терапії препаратом Ріспетріл рекомендується поступово припинити попередню терапію іншими препаратами. При цьому, якщо пацієнт перекладається з терапії антипсихотичними препаратами у формі «депо», препарат Риспетрил рекомендується розпочати із застосування замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження поточної терапії антипаркінсонічними препаратами.
Особливості застосування
Пацієнти похилого віку з деменцією.
Підвищений рівень смертності.
Серед пацієнтів похилого віку з деменцією, які лікувалися атиповими антипсихотичними препаратами, спостерігався підвищений рівень летальності порівняно з пацієнтами з групи плацебо у мета 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних препаратів, включаючи рисперидон. У плацебо-контрольованому дослідженні із застосуванням рисперидону хворим на цю категорію частота летальних випадків становила 4,0% порівняно з 3,1% у групі плацебо. Середній вік пацієнтів, що померли, був 86 років (діапазон – 67-100 років). Специфічний профіль факторів ризику смертності у групі пацієнтів, які приймали рисперидон, не визначено. Причини смерті були типовими для цієї вікової групи (від 65 років) і включали: серцево-судинні та цереброваскулярні захворювання, пухлини, інфекції (наприклад, пневмонія) та цукровий діабет.
Одночасне застосування з фуросемідом.
Під час плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів похилого віку з деменцією підвищений рівень летальності спостерігався при одночасному застосуванні фуросеміду з рисперидоном (7,3%, середній вік – 89 років, діапазон – 75-97 років) порівняно з пацієнтами, які лікувалися лише рисперидоном (3,1%, середній вік – 84 років, діапазон – 70-96 років) або лише фуросемід (4,1%, середній вік – 80 років, діапазон – 67-90 років). Підвищення рівня смертності серед пацієнтів, які лікувалися одночасно рисперидоном та фуросемідом, спостерігалося під час двох клінічних досліджень із чотирьох. У пацієнтів, які одночасно приймають рисперидон з іншими діуретиками, підвищеного рівня смертності зафіксовано не було.
Патофізіологічні механізми для пояснення цього факту не встановлено. Причина смерті також була єдиною. Однак слід дотримуватись особливої обережності при призначенні препарату в таких випадках, а також потрібно провести оцінку ризиків та користі цієї комбінації комбінації з іншими потенційними діуретиками, перш ніж призначати препарат. Незалежно від лікування, дегідратація була загальним фактором ризику летальності, і її слід ретельно контролювати у пацієнтів з деменцією.
Цереброваскулярні побічні ефекти.
Під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з деменцією, яких лікували рисперидоном, спостерігався високий рівень цереброваскулярних побічних ефектів (інсульти та транзиторні ішемічні атаки) з летальним результатом порівняно з тими, хто отримував плацебо (середній вік – 85 років, діапазон – 73-97 років).
Комбіновані дані шести плацебо досліджень за участю пацієнтів похилого віку з деменцією (віком від 65 років) продемонстрували виникнення цереброваскулярних розладів (у тому числі тяжких) у 3,3% (33/989) пацієнтів, які лікувалися рисперидоном порівняно з 1 2% (8/693) пацієнтів, які отримували плацебо. Співвідношення між групами Риспетрилу та плацебо (співвідношення шансів; 95% ДІ) склало 2,96 (1,33; 7,45), у підгрупі пацієнтів із судинною деменцією - 5,26 (1,18; 48,11).</ >
Ризик цереброваскулярних побічних ефектів значно вищий у пацієнтів із змішаною або судинною деменцією порівняно з деменцією Альцгеймера. Тому пацієнтам з іншими типами деменції, крім деменції Альцгеймера, не слід призначати лікування рисперидоном.
Слід ретельно зважити всі ризики та переваги призначення Риспетрилу пацієнтам похилого віку з деменцією, особливо ризик інсульту. З особливою обережністю слід призначати Риспетрил пацієнтам з деменцією, у яких є артеріальна гіпертензія, захворювання серцево-судинної системи та пацієнтам з судинною деменцією. Слід проінструктувати пацієнтів та осіб, які доглядають їх, негайно повідомляти про ознаки можливих серцево-судинних нападів, таких як раптова слабкість, оніміння обличчя, рук або ніг, а також розлади мови та зору. Слід негайно розглянути всі можливі варіанти лікування, включаючи переривання терапії Ріспетрілом.
Діти.
Перед призначенням Риспетрилу дітям, слід ретельно зважити співвідношення «ризик-користь». Необхідно регулярно ретельно оцінювати потребу у продовженні лікування. Показання «симптоматичне лікування розладів соціальної поведінки, зухвало опозиційних розладів та інших розладів соціальної поведінки» та «аутичні розлади» досліджувалися лише у віці від 5 років. Тому не слід призначати рисперидон дітям з такими показаннями до 5 років.
Немає досвіду застосування рисперидону дітям до 15 років для лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах.
Застосування рисперидону асоційоване з незначними підвищеннями маси тіла та індексу маси тіла (ІМТ). Перед початком лікування рекомендується початковий вимір маси тіла та регулярний моніторинг маси тіла під час лікування. Зміни зростання у довгострокових відкритих розширених дослідженнях були в межах очікуваних норм відповідно до віку. Вплив тривалого лікування рисперидоном на статеве дозрівання та зростання не вивчався достатньою мірою.
Через потенційний вплив тривалої гіперпролактинемії на ріст та статеве дозрівання у дітей слід врахувати необхідність регулярного клінічного контролю ендокринологічного статусу пацієнта, включаючи вимірювання росту, маси тіла, контроль статевого дозрівання, менструального циклу та інших явищ, що залежать від пролактину.
Результати малого постмаркетингового дослідження методом спостереження показали, що пацієнти вУ віці 8-16 років, які отримували рисперидон, були в середньому на 3,0-4,8 см вище, ніж ті, хто отримував інші антипсихотичні лікарські засоби. Даних цього дослідження недостатньо для визначення того, чи впливає рисперидон на остаточне зростання у дорослому віці або чи результати вимірювань безпосередньо залежать від впливу рисперидону на ріст кісток, чи саме захворювання впливає на ріст кісток, чи це результат кращого контролю захворювання і як результат – фіксація великого зростання.
Під час лікування рисперидоном слід регулярно контролювати наявність екстрапірамідних симптомів та інших порушень руху.
Сонливість.
Під час плацебо досліджень сонливість часто спостерігалася у дітей з аутизмом. Більшість випадків були легким і середнім ступенем тяжкості. Переважно сонливість спостерігалася на початку лікування, з найбільшою частотою протягом перших двох тижнів лікування і самостійно проходила, середня тривалість становила 16 днів. Пацієнтам із сонливістю можна розглянути можливість зміни режиму дозування.
Ортостатична гіпотензія.
Через α1-літичну активність рисперидону, особливо на початку лікування, може спостерігатися ортостатична гіпотензія. У постмаркетинговий період клінічно значуща гіпотензія спостерігалася при одночасному застосуванні рисперидону та антигіпертензивних засобів. Риспетрил слід обережно застосовувати пацієнтам з відомими кардіоваскулярними захворюваннями (такими як серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярні захворювання). У цих випадках дозу слід титрувати. Слід розглянути можливість зменшення дози у разі виникнення гіпотензії.
Довжина інтервалу QT.
Під час клінічних досліджень подовження інтервалу QT не було асоційовано з рисперидоном. У постмаркетинговий період дуже рідко повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT. Слід обережно застосовувати Риспетрил, як і інші антипсихотичні засоби, пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, порушеннями електролітного обміну (гіпокаліємія, гіпомагніємія) або подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі. Також слід бути обережним при одночасному застосуванні з препаратами, які подовжують інтервал QT.
Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми.
Під час застосування препаратів з властивостями антагоністів дофамінових рецепторів відзначалося виникнення пізньої дискінезії, що характеризується мимовільними ритмічними рухами (переважно мови та/або особи). Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. Якщо виникають ознаки та симптоми пізньої дискінезії, слід розглянути питання про відміну всіх антипсихотичних препаратів.
Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні психостимуляторів (наприклад метилфенідату) та рисперидону, оскільки при коригуванні дози будь-якого або обох лікарських засобів можуть виникати екстрапірамідні симптоми. Рекомендована поступова відміна лікування психостимуляторами.
Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві.
Лікарі повинні зважувати небезпеку або користь при призначенні антипсихотичних засобів, у тому числі Ріспетріл, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві. Застосування рисперидону може погіршити перебіг хвороби Паркінсона. Пацієнти з будь-яким із зазначених вище захворювань можуть мати підвищений ризик нейролептичного злоякісного синдрому, а також підвищену чутливість до антипсихотичних препаратів (наприклад сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості та нестійкість постави з частими падіннями на додаток до екстрапірамідних симптомів).
Злоякісний нейролептичний синдром.
При застосуванні класичних нейролептичних лікарських засобів відзначаються випадки виникнення нейролептичного злоякісного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю вегетативних функцій, порушенням свідомості та підвищенням рівня КФК. Додаткові ознаки включають міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. У разі розвитку нейролептичного синдрому необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Ріспетріл.
Регуляція температури тіла.
Антипсихотичні засоби можуть порушувати здатність тіла до зниження основної температури тіла. Рекомендується відповідний догляд пацієнтам, яким судилося Ріспетрил, якщо вони будуть піддаватися впливу умов, які можуть викликати підвищення основної температури тіла, а саме - інтенсивні фізичні тренування, вплив високих температур зовнішнього середовища, супровідна терапія препаратами з антихолінергічною активністю або вплив зневоднення.
Гіперглікемія та цукровий діабет.
Повідомлялося про гіперглікемію, цукровий діабет або загострення існуючого діабету під час лікування ріспетрилу. Оцінка зв'язку між застосуванням атипуІнших антипсихотиків та відхиленнями рівня глюкози утруднена через підвищений ризик виникнення цукрового діабету у хворих на шизофренію та підвищення частоти захворюваності на цукровий діабет у населення взагалі. Таким чином, зв'язок між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та побічними реакціями, пов'язаними з гіперглікемією, до кінця не зрозумілий. Хоча епідеміологічні дослідження вказують на підвищений ризик побічних реакцій, пов'язаних із гіперглікемією, у пацієнтів, які лікуються атиповими нейролептиками. Кожного пацієнта, який застосовує атипові антипсихотичні препарати, слід перевіряти на наявність симптомів гіперглікемії та цукрового діабету.
Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз.
При застосуванні антипсихотичних засобів, включаючи рисперидон, спостерігалися випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу. Агранулозитоз спостерігався дуже рідко (1/10 000 пацієнтів). Пацієнти із суттєвим зменшенням кількості лейкоцитів в анамнезі або медикамент-індукованою лейкопенією/нейтропенією слід ретельно спостерігати протягом перших кількох місяців лікування та припинити застосування рисперидону як тільки з'являться ознаки значного зниження кількості лейкоцитів та немає інших причин для виникнення цього явища. Пацієнти з клінічно значущою нейтропенією слід спостерігати щодо виникнення лихоманки та інших ознак інфекції та лікувати відповідним чином при виявленні симптомів. Пацієнтам з тяжкою нейтропенією (<1 × 10(9)/л) лікування рисперидоном слід припинити та слідкувати за кількістю лейкоцитів до відновлення.
Венозна тромбоемболія.
Описано випадки венозної тромбоемболії при застосуванні антипсихотичних лікарських засобів. Оскільки пацієнти, які лікуються антипсихотичними лікарськими засобами, часто мають набуті фактори ризику виникнення венозної тромбоемболії, всі можливі фактори розвитку тромбоемболії необхідно ідентифікувати до та під час лікування рисперидоном та вжити відповідних превентивних заходів.
Збільшення маси тіла.
Під час застосування препарату Риспетрил повідомлялося про випадки підвищення маси тіла. Рекомендований контроль маси тіла.
Пріапізм.
Існує можливість виникнення приапізму при лікуванні Риспетрилом внаслідок його альфа-адренергічної блокуючої дії. Про випадки приапізму повідомлялося у постмаркетинговий період.
Протиблювотний ефект.
У доклінічному вивченні властивостей рисперидону відзначався протиблювотний ефект. Ця властивість може маскувати симптоми передозування деяких ліків або станів, як обструкція кишечника, синдром Рея і пухлини мозку.
Порушення функції печінки та нирок.
Пацієнтам із порушенням функції печінки та нирок рекомендується призначати половину початкової та підтримуючої доз.
Гіперпролактинемія.
Гіперпролактинемія є частим побічним явищем при лікуванні рисперидоном. Пацієнтам з наявними побічними явищами, які можуть залежати від рівня пролактину в плазмі (наприклад, гінекомастією, менструальними розладами, ановуляцією, порушеннями здатності до зачаття, зниженням лібідо, еректильною дисфункцією та галактореєю), рекомендований контроль рівня пролактину.
Дослідження на культурах тканин вказують на те, що зростання клітин у пухлинах молочної залози людини може бути стимульоване пролактином. Хоча досі чіткого зв'язку із застосуванням антипсихотичних засобів клінічним та епідеміологічним дослідженням не показано, рекомендується з обережністю призначати рисперидон пацієнтам із відповідною патологією в анамнезі. Риспетрил слід з обережністю застосовувати пацієнтам з наявною гіперпролактинемією та пролактинозалежними пухлинами, наприклад пролактиномою гіпофіза, або ймовірними пролактинозалежними пухлинами, такими як епітеліальні пухлини молочної залози.
Судороги.
Слід з обережністю застосовувати Риспетрил пацієнтам, які мають напади судом або інші стани в анамнезі, які потенційно знижують судомний поріг.
Інтраопераційний синдром атонічної райдужної оболонки (ІСАР).
Під час операцій з видалення катаракти спостерігався інтраопераційний синдром атонічної райдужної оболонки у пацієнтів, які лікувалися антагоністами α1-адренорецепторів, у т. ч. рисперидоном.
ІСАР може підвищувати ризик ускладнень операції на оці протягом та після хірургічного втручання. Слід повідомити хірурга-офтальмолога про застосування антипсихотичних лікарських засобів у минулому або під час проведення операції. Потенційні переваги припинення терапії препаратами з α1-блокувальною дією перед операцією не встановлені, слід зважити на ризик відміни лікування антипсихотичними засобами.
Допоміжні речовини.
Таблетки Риспетрилу містять лактозу. Пацієнти зі спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не повинні прийматипрепарат Риспетрил, таблетки, вкриті оболонкою.
Пацієнтам з гіперчутливістю до азобарвників (Е 110), ацетилсаліцилової кислоти та інших інгібіторів синтезу простагландинів Риспетрил, таблетки, вкриті оболонкою, слід застосовувати з обережністю.