ПРОТАМІНУ СУЛЬФАТ слід застосовувати у вигляді дуже повільних внутрішньовенних або підшкірних ін’єкцій.
Потрібна кількість лікарського засобу ПРОТАМІНУ СУЛЬФАТ залежить від рівня гепарину, що циркулює в крові; з огляду на короткий період напіврозпаду гепарину доза протаміну, потрібна для його нейтралізації, знижується відповідно до часу, який пройшов з моменту введення гепарину. При болюсних ін’єкціях гепарину доза протаміну сульфату залежить від часу, який минув з моменту ін’єкції гепарину.
Таблиця 1.
Дози протаміну сульфату, що застосовуються залежно від часу, який минув з моменту ін’єкції гепарину
Час, який минув з моменту ін’єкції гепарину
|
Дози протаміну сульфату у перерахуванні на 100 МО (1 мг) гепарину
|
15–30 хв
|
100–150 МО (1–1,5 мг)
|
30–60 хв
|
50–75 МО (0,5–0,75 мг)
|
Більш ніж 2 години
|
25–37,5 МО (0,25–0,375 мг)
|
У поодиноких випадках, коли потрібне лікування кровотечі, спричиненої гепарином, доза розчину ПРОТАМІНУ СУЛЬФАТ має становити 50 % від останньої введеної дози гепарину (у МО). Якщо пацієнту внутрішньовенно краплинно вводити гепарин, необхідно припинити інфузію і ввести 2500–3000 МО (25–30 мг) протаміну сульфату шляхом повільної внутрішньовенної ін’єкції. При підшкірних ін’єкціях гепарину доза препарату – 100–150 МО (1–1,5 мг) на кожні 100 МО (1 мг) гепарину. Перші 2500–5000 МО (25–50 мг) протаміну сульфату вводити внутрішньовенно струминно повільно, а дозу, що залишилась, – внутрішньовенно крапельно протягом 8–16 годин.
ПРОТАМІНУ СУЛЬФАТ можна застосовувати для інактивації гепарину після екстракорпорального діалізу, залежно від необхідної дози. У випадку застосування екстракорпорального кровообігу при оперативному втручанні доза становить 150 МО (1,5 мг) на кожні 100 МО (1 мг) гепарину.
Якщо рівень гепарину невідомий, рекомендується розпочинати введення лікарського засобу ПРОТАМІНУ СУЛЬФАТ у дозі не більш ніж 1 мл у вигляді 1000 МО (10 мг/мл) для повільної внутрішньовенної ін’єкції.
Щоб запобігти передозуванню протаміну, треба продовжувати введення препарату до нормалізації тромбінового часу.
Доза розчину ПРОТАМІНУ СУЛЬФАТ визначається за результатами періодичних коагуляційних проб (тромбіновий час, активований частковий тромбопластиновий час).
Хворі, які вже отримували лікування протаміном або протаміновмісним інсуліном, або хворі, які мають алергію на рибу, перенесли вазектомію, мають підвищений ризик розвитку анафілактичних реакцій. З метою запобігання таким реакціям ПРОТАМІНУ СУЛЬФАТ слід вводити повільно, краще краплинно, попередньо розчинивши у 100–200 мл розчину натрію хлориду 0,9 %.
Після відкриття флакона залишки препарату слід утилізувати згідно з чинними вимогами.