Деносумаб – це моноклональне антитіло людини (IgG2), вироблене на клітинній лінії ссавців (Chinese hamster ovary cells) за допомогою технології рекомбінантної ДНК, мішенню для якого є RANKL, з яким препарат пов'язується з високою афінністю та специфічністю, запобігаючи його активації рецептора RANK на поверхні та остеокластів. Запобігання взаємодії RANKL/RANK пригнічує утворення остеокластів, їх функціонування та життєздатність, таким чином зменшуючи резорбцію як трубчастих, так і губчастих кісток.
Лікування препаратом Проліа швидко зменшує рівень кісткового ремоделювання, досягаючи найнижчого рівня сироваткового маркера резорбції кісток – с-телопептидів колагену 1 типу (CTX) (85% зменшення) – через 3 дні. Знижений рівень утримується протягом інтервалу між застосуванням доз. Наприкінці кожного періоду після введення дози препарату ефект зниження рівня CTX був частково ослаблений: з максимального зниження більш ніж на 87% до зниження приблизно на понад 45% (у діапазоні від 45 до 80%), що відображає оборотність ефектів лікарського засобу Проліа щодо ремоделювання кісткової тканини після зниження сироваткового рівня препарату. При продовженні лікування ці ефекти зберігалися.
Маркери ремоделювання кісткової тканини в цілому досягали рівнів, на яких вони були до початку лікування препаратом протягом 9 місяців після введення останньої дози. Після повторного ініціювання рівень інгібування CTX деносумабом був подібним до того, що спостерігався у пацієнтів, які вперше почали лікування цим препаратом.
Під час клінічних досліджень не спостерігалося вироблення нейтралізуючих антитіл до деносумабу. Менше 1% пацієнтів, які лікувалися деносумабом не більше 5 років, мали позитивні тести (за даними чутливого імунологічного методу) на зв'язуючі антитіла, що ненейтралізують, без ознак змін фармакокінетики, токсичності або клінічного ефекту.
Ефективність та безпека деносумабу, який застосовували 1 раз кожні 6 місяців протягом 3 років, досліджувалися у жінок у постменопаузальний період (7808 жінок віком 60-91 рік, з яких 23,6% були поширені переломи хребців) з вихідними Т ‑показниками мінеральної щільності кісток (МПК) у поперековому відділі хребта або кульшовому зчленуванні між -2,5 та -4,0 та середньою абсолютною 10‑річною ймовірністю перелому 18,60% (децилі: 7,9–32,4%) щодо основних остеопоротичних переломів та 7,22% (децилі: 1,4–14,9%) щодо перелому шийки стегна. Жінки з іншими захворюваннями або ті, хто лікувався препаратами, які можуть впливати на кістки, були виключені із дослідження. Жінки щодня отримували добавки кальцію (не менше 1000 мг) та вітаміну D (не менше 400 МО).
Проліа значно знижує ризик виникнення нових переломів хребців на 1, 2 та 3 році застосування (р < 0,0001) (див. таблицю 1).
Таблиця 1. Вплив Проліа на ризик нових переломів хребців
Період застосування
|
Доля жінок із переломом (%)
|
Зниження абсолютного ризику (%)
(95% ДІ)
|
Зниження відносного ризику (%)
(95% Ді)
|
Плацебо
n = 3906
|
Проліа®
n = 3902
|
0–1 рік
|
2,2
|
0,9
|
1,4 (0,8; 1,9)
|
61 (42; 74)**
|
0–2 роки
|
5,0
|
1,4
|
3,5 (2,7; 4,3)
|
71 (61; 79)**
|
0–3 роки
|
7,2
|
2,3
|
4,8 (3,9; 5,8)
|
68 (59; 74)*
|
*p < 0,0001, **p < 0,0001 – розвідувальний аналіз
Вплив на переломи шийки стегна
Препарат Проліа продемонстрував відносне зниження на 40% (0,5% зниження абсолютного ризику) ризику перелому шийки стегна протягом 3 років (р 0,05). Частота переломів шийки стегна була 1,2% у групі плацебо порівняно з 0,7% у групі Проліа через 3 роки.
При апостеріорному аналізі у жінок > 75 років зниження відносного ризику на 62% спостерігалося при застосуванні препарату Проліа (1,4% зниження абсолютного ризику, р < 0,01).
Вплив на всі клінічні переломи
Препарат Проліа значно знизив виникнення переломів усіх типів/груп (див. таблицю 2).
Таблиця 2. Вплив Проліа на ризик клінічних переломів упродовж 3 років
Типи переломів
|
Доля жінок із переломом (%)+
|
Зниження абсолютного ризику (%)
(95% Ді)
|
Зниження відносного ризику (%)
(95% Ді)
|
Плацебо
n = 3906
|
Проліа®
n = 3902
|
Будь-який клінічний перелом1
|
10,2
|
7,2
|
2,9 (1,6; 4,2)
|
30 (19; 41)***
|
Клінічний вертебральний перелом
|
2,6
|
0,8
|
1,8 (1,2; 2,4)
|
69 (53; 80)***
|
Невертебральний перелом2
|
8,0
|
6,5
|
1,5 (0,3; 2,7)
|
20 (5; 33)**
|
Головний невертебральний перелом3
|
6,4
|
5,2
|
1,2 (0,1; 2,2)
|
20 (3; 34)*
|
Головний остеопоротичний перелом4
|
8,0
|
5,3
|
2,7 (1,6; 3,9)
|
35 (22; 45)***
|
*p ≤ 0,05; **p = 0,0106 (вторинна кінцева точка включена до регулювання кратності), ***р ≤ 0,0001
+ Частота подій базується на розрахунку згідно з методом Каплана-Мейєра протягом 3 років.
1 включає клінічні вертебральні та невертебральні переломи.
2 Виключає переломи хребців, черепа, обличчя, нижньої щелепи, п'ясті, фаланг пальців рук та ніг.
3 Включає таз, дистальний відділ стегна, проксимальний відділ великогомілкової кістки, ребра, проксимальний відділ плечової кістки, передпліччя та стегно.
4 Включає клінічні вертебральні переломи, переломи шийки стегна, передпліччя та плечової кістки, як це визначено ВООЗ.
У жінок з вихідним рівнем МПК шийки стегна ≤ -2,5 препарат Проліа знижує ризик невертебральних переломів (35% зниження відносного ризику, 4,1% зниження абсолютного ризику, р< 0,001, розвідувальний аналіз).
Зниження частоти виникнення нових вертебральних переломів, переломів шийки стегна та невертебральних переломів через застосування Проліа® протягом трьох років були послідовними незалежно від 10-річного вихідного ризику переломів.
Вплив на мінеральну щільність кісток
Порівняно з плацебо на 1, 2 та 3 роки препарат Проліа значно підвищував МПК у всіх анатомічних областях. Препарат Проліа® підвищив МПК на 9,2% у поперековому відділі хребта, на 6,0% у тазостегновому зчленуванні, на 4,8% у шийці стегнової кістки, на 7,9% у рожні стегнової кістки, на 3,5% у дистальному 1/ 3 відділу променевої кістки та на 4,1% у всьому організмі протягом 3 років (всі р< 0,0001).
У клінічних дослідженнях ефектів припинення застосування препарату Проліа® МПК повернулася приблизно до рівнів, які спостерігалися перед лікуванням, і залишалася вищою, ніж у групі плацебо, протягом 18 місяців після останньої дози. Ці дані вказують на те, що подальше лікування препаратом Проліа® необхідно підтримки ефекту лікарського засобу. Повторне застосування препарату Проліа® призвело до підвищення МПК, подібного до такого, як при першому застосуванні препарату Проліа®.
Відкрите розширене дослідження лікування постменопаузального остеопорозу
Загалом 4550 жінок (2343 з яких застосовували Проліа та 2207 – плацебо), які пропустили не більше однієї дози препарату в базовому дослідженні, описаному вище, та завершили візит, передбачений дослідженням на 36 місяці, брали участь у 7‑ літньому багатонаціональному багатоцентровому відкритому несумісному розширеному дослідженні довгострокової безпеки та ефективності препарату Проліа. Усі жінки у розширеному дослідженні мали отримувати 60 мг Проліа кожні 6 місяців, а також щодня кальцій (принаймні 1 г) та вітамін D (принаймні 400 МО). Загалом 2626 пацієнток (58% жінок, включених у розширене дослідження, тобто 34% жінок,включених до базового дослідження) завершили розширене дослідження.
У пацієнтів, які отримували Проліа протягом періоду тривалістю до 10 років, МПК збільшилася від вихідних даних основного дослідження на 21,7% у поперековому відділі хребта, на 9,2% у тазостегновому зчленуванні, на 9,0% у шийці стегнової кістки, 13,0% у рожні та на 2,8% у дистальному 1/3 відділі променевої кістки. Наприкінці дослідження у пацієнтів, які лікувалися протягом 10 років, середній Т-показник МПК поперекового відділу хребта становив -1,3.
Частота виникнення переломів оцінювалася як кінцева точка безпеки, проте ефективність запобігання переломам оцінити не можна внаслідок великої кількості випадків припинення лікування та відкритого формату дослідження. У пацієнтів, які приймали деносумаб протягом 10 років (n = 1278), сумарна кількість нових випадків вертебральних та невертебральних переломів становила приблизно 6,8% та 13,1% відповідно. У пацієнтів, які з якихось причин не завершили дослідження, частота виникнення переломів протягом періоду лікування була більш високою.
Тринадцять встановлених випадків остеонекрозу щелепи (ОНЩ) та два встановлені випадки атипових переломів стегнової кістки спостерігалися в ході розширеного дослідження.
Клінічна ефективність та безпека у чоловіків з остеопорозом
Ефективність та безпека препарату Проліа, який застосовували 1 раз на 6 місяців протягом 1 року, досліджували у 242 чоловіків віком 31-84 років. Суб'єкти з рШКФ < 30 мл/хв/1,73 м2 були виключені з дослідження. Усі чоловіки щодня отримували добавки кальцію (не менше 1000 мг) та вітаміну D (не менше 800 МО).
Основним показником ефективності була відсоткова зміна показника МПК поперекового відділу хребта, ефективність щодо переломів не оцінювали. Порівняно із плацебо препарат Проліа значно збільшив МПК у всіх анатомічних областях протягом 12 місяців: на 4,8% у поперековому відділі хребта, на 2,0% у тазостегновому зчленуванні, на 2,2% у шийці стегнової кістки, на 2,3% у рожні стегнової кістки і на 0,9% у дистальному 1/3 відділі променевої кістки (всі р – 0,05). Проліа® збільшив показник МПК поперекового відділу хребта від вихідних даних 94,7% чоловіків на кінець 1 року. Значне збільшення МПК у поперековому відділі хребта, у тазостегновому зчленуванні, шийці стегнової кістки та рожні стегнової кістки спостерігалося через 6 місяців (р < 0,0001).
Гістологія кісток у жінок у постменопаузальному періоді та чоловіків з остеопорозом
Гістологію кісток оцінювали у 62 жінок у постменопаузальний період з остеопорозом або низькою кістковою масою, які раніше не отримували терапії з приводу остеопорозу або які перейшли з попередньої терапії алендронатом та після 1-3 років лікування із застосуванням Проліа. П'ятдесят дев'ять жінок взяли участь у піддослідності кісткової біопсії на 24 місяці (n = 41) та/або 84 місяці (n = 22) розширеного дослідження, проведеного за участю жінок у постменопаузальному періоді з остеопорозом. Гістологію кісток також оцінювали у 17 чоловіків із остеопорозом після 1 року лікування препаратом Проліа®. Результати біопсії кісток показали кістку нормальної форми та якості без ознак дефектів мінералізації, незрілої кістки або фіброзу кісткового мозку. Результати гістоморфометрії у розширеному дослідженні показали, що у жінок у постменопаузальний період з остеопорозом антирезорбтивні ефекти Проліа®, які вимірювалися за частотою активації та швидкістю формування кісток, підтримувалися протягом тривалого часу.
Клінічна ефективність та безпека у пацієнтів із втратою кісткової тканини, пов'язаної з андрогенною депривацією
Ефективність та безпека препарату Проліа, який застосовували 1 раз на 6 місяців протягом 3 років, досліджували у чоловіків з гістологічно підтвердженим неметастатичним раком передміхурової залози, які отримували андроген деприваційну терапію (АДТ) (1468 чоловіків віком 48-97 років) . Ці пацієнти були схильні до підвищеного ризику перелому (визначається як вік 70 років або вік 70 років і Т-показник МПК у поперековому відділі хребта, в тазостегновому зчленуванні або шийці стегнової кістки -1,0 або наявність остеопоротичного перелому анамнезі). Усі чоловіки щодня отримували добавки кальцію (не менше 1000 мг) та вітаміну D (не менше 400 МО).
У порівнянні з плацебо препарат Проліа значно підвищив МПК у всіх анатомічних областях протягом 3 років: на 7,9% у поперековому відділі хребта, на 5,7% у тазостегновому зчленуванні, на 4,9% у шийці стегнової кістки, на 6,9% у рожні стегнової кістки , на 6,9% у дистальному 1/3 відділі променевої кістки та на 4,7% у всьому організмі (всі р – 0,0001). У проспективно запланованому розвідувальному аналізі спостерігалося значне збільшення МПК у поперековому відділі хребта, у тазостегновому зчленуванні, шийці стегнової кістки та рожні.стегнової кістки через 1 місяць після застосування початкової дози.
Препарат Проліа продемонстрував значне зниження відносного ризику нових переломів хребців: 85% (1,6% зниження абсолютного ризику через 1 рік, 69% (2,2% зниження абсолютного ризику) через 2 роки та 62% (2,4% зниження абсолютного ризику через 3 роки) року (всі р < 0,01).
Клінічна ефективність та безпека у пацієнтів із втратою кісткової маси, пов'язаної з ад'ювантною терапією інгібітором ароматази
Ефективність та безпека препарату Проліа, який застосовували 1 раз кожні 6 місяців протягом 2 років, досліджували у жінок з неметастатичним раком молочної залози (252 жінки віком 35-84 років) та з базовим рівнем Т-показника МПК між - 1,0 і -2,5 в поперековому відділі хребта, в тазостегновому зчленуванні або шийці стегнової кістки. Усі жінки щодня отримували добавки кальцію (не менше 1000 мг) та вітаміну D (не менше 400 МО).
Основним показником ефективності була відсоткова зміна показника МПК поперекового відділу хребта, ефективність щодо переломів не оцінювали. Порівняно із плацебо препарат Проліа значно збільшив МПК протягом 2 років: на 7,6% у поперековому відділі хребта, 4,7% у тазостегновому зчленуванні, на 3,6% у шийці стегнової кістки, на 5,9% у рожні стегнової кістки, на 6,1 % у дистальному 1/3 відділі променевої кістки та на 4,2% у всьому організмі (всі р< 0,0001).
Лікування втрати кісткової маси, пов'язаної із системною терапією глюкокортикоїдами
Ефективність та безпека застосування препарату Проліа досліджували у 795 пацієнтів (70% жінок та 30% чоловіків) у віці від 20 до 94 років, які отримували ≥ 7,5 мг перорального преднізону щодня (або його еквівалент).
Були вивчені дві субпопуляції: пацієнти, які продовжують прийом глюкокортикоїдів (≥ 7,5 мг преднізону на добу або його еквівалент протягом ≥ 3 місяців до включення до дослідження; n = 505), та пацієнти, які нещодавно почали приймати глюкокортикоїди (≥ 7,5 мг преднізону на добу або його еквівалент протягом < 3 місяців до включення до дослідження; n = 290). Пацієнти були рандомізовані (1: 1) для отримання або Проліа® по 60 мг підшкірно раз кожні 6 місяців або ризедронату по 5 мг перорально один раз на добу (активний контроль) протягом 2 років. Пацієнти щодня отримували кальцій (принаймні 1000 мг) та вітамін D (принаймні 800 МО).
Вплив на мінеральну щільність кісток
У субпопуляції, яка продовжувала приймати глюкокортикоїди, препарат Проліа продемонстрував більш значне підвищення МПК поперекового відділу хребта порівняно з ризедронатом через 1 рік (Проліа – 3,6%, ризедронат – 2,0%; p< 0,001) і через 2 роки (Проліа – 4,5 %, ризедронат – 2,2%, р – 0,001). У субпопуляції, що розпочала прийом глюкокортикоїдів, препарат Проліа продемонстрував більш значне підвищення МПК поперекового відділу хребта порівняно з ризедронатом через 1 рік (Проліа – 3,1%, ризедронат – 0,8%; p< 0,001) і через 2 роки (Проліа – 4,6 %, ризедронат – 1,5%;
Крім того, препарат Проліа продемонстрував значно більший середній відсоток підвищення МПК від вихідного рівня порівняно з ризедронатом в області тазостегнового зчленування, шийки стегнової кістки та вертлюга стегнової кістки.
Дослідження не призначалося для демонстрації різниці у переломах. Через 1 рік частота появи нових рентгенологічних переломів хребців становила 2,7% (деносумаб) проти 3,2% (ризедронат). Частота виникнення невертебральних переломів становить 4,3% (деносумаб) проти 2,5% (ризедронат). Через 2 роки відповідні цифри становили 4,1% проти 5,8% для нових рентгенологічних переломів хребців та 5,3% проти 3,8% для невертебральних переломів. Більшість переломів відбулося в субпопуляції, яка продовжувала приймати глюкокортикоїди.
Дитяча популяція
Європейське агентство з лікарських засобів скасувало зобов'язання надавати результати досліджень препарату Проліа® у всіх підмножинах педіатричної популяції при лікуванні втрати кісткової маси, пов'язаної з аблятивною терапією статевими гормонами, та у підмножинах педіатричної популяції у віці до 2 років при лікуванні остеопорозу. Див. розділ "Спосіб застосування та дози" для отримання інформації щодо застосування в педіатрії.