Пароксин таблетки по 20 мг, 60 шт.

По 10 таблеток у блістері, по 6 блістерів у картонній пачці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми, з фаскою, з насічкою, вкриті плівковою оболонкою білого кольору.

Пароксетин – це потужний селективний інгібітор зворотного захоплення 5-гідрокситриптаміну (5-НТ, серотонін). Його антидепресивна дія та ефективність при лікуванні обсесивно-компульсивних та панічних розладів обумовлена ​​специфічним гальмуванням захоплення 5-гідрокситриптаміну нейронами мозку. За своєю хімічною структурою пароксетин відрізняється від трициклічних, тетрациклічних та інших відомих антидепресантів.

Препарат має низьку спорідненість із мускариновими холінергічними рецепторами. Він, на відміну від трициклічних антидепресантів, має незначну спорідненість з альфа1-, альфа2- та бета-адренорецепторами, допаміновими (D2), 5-НТ 1-подібними, 5-НТ2- та гістаміновими (Н1) рецепторами; не впливає на психомоторну функцію та не посилює депресивну дію етанолу.

Лікарський засіб Пароксин не впливає на діяльність серцево-судинної системи, не викликає клінічно значущих змін артеріального тиску, частоти серцевих скорочень та параметрів ЕКГ.

Лікувальний засіб Пароксин, на відміну від антидепресантів, які гальмують захоплення норадреналіну, значно меншою мірою впливає на гіпотензивний ефект гуанетидину.

Після прийому швидко всмоктується та перетворюється на печінку.

Основними метаболітами пароксетину є полярні та кон'юговані продукти окислення та метилювання, які швидко виводяться з організму.

Приблизно 64% ​​від дози пароксетину виводиться із сечею, при цьому кількість екскретування пароксетину у незміненому вигляді становить менше 2%. Приблизно 36% прийнятої дози пароксетину виводиться разом з калом у вигляді метаболітів.

Метаболіти пароксетину виводяться у 2 етапи – спочатку шляхом метаболізму першого проходження через печінку, а потім – шляхом системного виведення пароксетину.

Період напіввиведення в середньому становить приблизно 1 добу.

Постійна концентрація в крові досягається через 7-14 днів після початку лікування, протягом наступного тривалого лікування фармакокінетика препарату майже не змінюється.

Між концентрацією пароксетину в плазмі крові та клінічним ефектом (ефективність та несприятливі реакції) не було виявлено кореляції.

Завдяки розпаду препарату в печінці кількість пароксетину, що циркулює в крові, менша за кількість, всмокталася у шлунково-кишковому тракті. При збільшенні разової дози або багаторазовому дозуванні виникає ефект часткового насичення метаболічного шляху першого проходження через печінку і спостерігається зниження кліренсу. Це призводить до непропорційного збільшення концентрації пароксетину у плазмі крові та зміни фармакокінетичних параметрів з появою нелінійної залежності. Однак, така нелінійність частини незначна і спостерігається тільки у пацієнтів, у яких при застосуванні низьких доз досягається невелика концентрація в плазмі.

Пароксетин широко розподіляється у тканинах організму. Значення розрахованих фармакокінетичних параметрів вказують на те, що в плазмі залишається лише 1% від прийнятої дози.

При застосуванні в терапевтичних концентраціях приблизно 95% пароксетину зв'язується з білками плазми.

У пацієнтів похилого віку та хворих на ниркову або печінкову недостатність спостерігається збільшення концентрації пароксетину в плазмі крові, але воно не виходить за межі коливань концентрації у здорових дорослих добровольців.

Антидепресанти. Код АТХ N06A B05.

Серотонінергічні препарати

Як і при застосуванні інших селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), спільне застосування з серотонінергічними препаратами може призводити до 5-НТ-асоційованого ефекту (серотонінового синдрому).

Застосовувати пароксетин з такими серотонінергічними препаратами, як L-триптофан, триптанами, трамадол, інші інгібітори зворотного захоплення серотоніну, літій, фентаніл та трава звіробою Hypericum perforatum, слід з обережністю та з обов'язковим ретельним контролем. Спільне застосування пароксетину та інгібіторів МАО, включаючи лінезолід - антибіотик, є зворотним неселективним інгібітором МАО, і метилтіоніну хлориду (метиленовий синій) протипоказано (див. «Протипоказання»).

Пімозід

За даними дослідження щодо спільного застосування разової низької дози пімозиду (2 мг) та пароксетину було зафіксовано збільшення рівня пімозиду. Це було пояснено відомими CYPD26 інгібіторними властивостями пароксетину. У зв'язку з вузьким терапевтичним індексом пімозиду та його здатністю подовжувати інтервал QT спільне застосування пімозиду та пароксетину протипоказано (див. «Протипоказання»).

Ферменти, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів

Метаболізм та фармакокінетику пароксетину можуть змінюватися під впливом індукції або інгібування ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів.

При одночасному застосуванні пароксетину з препаратами, що інгібують ферменти, рекомендується призначати найменші ефективні дози. При сумісному застосуванні з препаратами, які індукують ферменти (карбамазепін, рифампіцин, фенобарбітал, фенітоїн), потреби у зміні початкової дози пароксетину немає. Змінювати дозу протягом наступного лікування необхідно відповідно до клінічного ефекту (переносимість та ефективність).

Міорелаксанти

СІЗЗС можуть знижувати активність холінестерази плазми крові, що призводить до збільшення нейром'язової блокадної дії мівакуріуму та суксаметоніуму.

Фосампренавір/ритонавір

Спільне застосування фосампренавіру/ритонавіру з пароксетином суттєво зменшує плазмовий рівень пароксетину. Змінювати дозу протягом наступного лікування необхідно залежно від клінічного ефекту (переносимість та ефективність).

Проциклідин

При щоденному застосуванні пароксетину значно підвищується рівень проциклідину у сироватці крові. У разі появи антихолінергічних ефектів дозу проциклідину необхідно зменшити.

Антиконвульсанти

Карбамазепін, фенітоїн, вальпроат натрію. При сумісному застосуванні з цими препаратами не спостерігається жодного впливу на фармакокінетику/фармакодинаміку препарату у хворих на епілепсію.

Здатність пароксетину пригнічувати фермент CYP2D6

Пароксетин, як і інші антидепресанти, є інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, що уповільнює активність ферменту CYP2D6 системи цитохрому P450. Пригнічення CYP2D6 може призводити до збільшення в плазмі концентрації одночасно введених препаратів, що метаболізуються цим ферментом. До таких препаратів належать деякі трициклічні антидепресанти (наприклад, амітриптилін, нортриптилін, іміпрамін та дезіпрамін), фенотіазинові нейролептики (наприклад, перфеназин та тіоридазин), рисперидон, атомоксетин, деякі антиаритмічні засоби типу 1с (наприклад, пропафенон та флекаїни). >

Тамоксифен має важливий активний метаболіт ендоксифен, що продукується CYP2D6, і є важливою складовою ефективності тамоксифену. Необоротна інгібіція CYP2D6 пароксетином призводить до зниження концентрації ендоксифену в плазмі крові (див. розділ «Особливості застосування»).

CYP3A4

В експериментах in vivo спільне застосування пароксетину та терфенадину – субстрату для ферменту CYP3A4 – при досягненні постійної концентрації в крові не супроводжувалося впливом пароксетину на фармакокінетику терфенадину. Аналогічне in vivo вивчення взаємодії не виявило жодного впливу препарату на фармакокінетику альпразоламу та навпаки. Одночасне введення пароксетину та терфенадину, альпразоламу та інших препаратів, які є субстратами для CYP3A4, не може бути небезпечним.

Відомо, що при проведенні клінічних досліджень було виявлено, що на всмоктування або фармакокінетику пароксетину не впливають або майже не впливають (тобто не вимагають зміни дозування) такі фактори: їжа, антациди, дигоксин, пропранолол, алкоголь.

Лікувальний засіб Пароксин не посилює порушення розумових та моторних реакцій, спричинених дією алкоголю, проте вживати алкогольні напої під час лікування пароксетином не рекомендується.

Пероральні антикоагулянти

При спільному застосуванні пероральних антикоагулянтів та пароксетину може виникнути фармакодинамічна взаємодія, може спричинити підвищення антикоагулянтної активності та ризику кровотеч. Тому пароксетин хворим, які лікуються пероральними антикоагулянтами, слід призначати з обережністю.

Нестероїдні протизапальні засоби, ацетилсаліцилова кислота та антитромбоцитарні засоби

При спільному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів/ацетилсаліцилової кислоти та пароксетину може виникнути фармакодинамічна взаємодія, може спричинити підвищення ризику кровотеч. З обережністю слід призначати пароксетин разом із препаратами, що впливають на функцію тромбоцитів або збільшують ризик кровотеч.

Правастатин

Взаємодія між пароксетином та правостатином, що спостерігається у дослідженнях, свідчить про те, що одночасне застосування пароксетину та правастатину може призвести до збільшення рівня глюкози у крові. Хворим на цукровий діабет, які отримують як пароксетин, так і правастатин, може знадобитися корекція дози пероральних протидіабетичних засобів та/або інсуліну (див. розділ «Особливості застосування»).

діюча речовина: пароксетину гідрохлориду напівгідрат;
1 таблетка містить пароксетину гідрохлориду напівгідрату в перерахунку на пароксетин 20 мг;

допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат, натрію крохмалю (тип А), целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, покриття для нанесення оболонки Opadry II White (поліетиленгліколь, полівініловий спирт, тальк, титану діоксид).

Досвід застосування пароксетину у клінічній практиці свідчить, що цей препарат не впливає на когнітивні функції або психомоторні реакції. Однак, як і при застосуванні інших психоактивних препаратів, пацієнтів слід попередити про можливе порушення здатності керувати автотранспортом або іншими механізмами під час лікування.

Пароксетин посилює порушення розумових та моторних реакцій, спричинених алкоголем, проте спільне застосування пароксетину та алкоголю не рекомендується.

Фертильність

Відомо, що під час клінічних досліджень було показано, що СІЗЗЗ, включаючи пароксетин, можуть вплинути на якість сперми. Вважається, що ці явища відбуваються після припинення лікування. Зміна якісних характеристик сперми може впливати на фертильність деяких чоловіків.

Вагітність

Тератогенний або ембріотоксичний ефект пароксетину в дослідженнях на тваринах не виявлено.

За даними досліджень результатів вагітності у жінок, які лікувалися антидепресантами в І триместрі вагітності, повідомлялося про підвищення ризику вроджених порушень розвитку, головним чином серцево-судинних (наприклад, дефекту міжпередсердної або міжшлуночкової перегородки), пов'язаних із прийомом пароксетину. Згідно з цими даними, можна припустити, що ризик народження немовлят із серцево-судинним дефектом у жінок, які лікувалися пароксетином під час вагітності, становить приблизно 1 на 50 порівняно з очікуваним ризиком виникнення такого дефекту в загальній популяції, становить приблизно 1 на 100.

>

Лікар повинен враховувати можливість застосування альтернативного лікування вагітної або жінки, яка планує вагітність, та призначати пароксетин лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Є повідомлення про передчасне народження дітей у жінок, які лікувалися пароксетином або іншими СІЗЗС, хоча причинних взаємозв'язків із прийомом препарату не встановлено.

Необхідно провести обстеження новонароджених, якщо вагітна продовжувала приймати пароксетин у III триместрі вагітності, оскільки є повідомлення про розвиток ускладнень у новонароджених при лікуванні матері пароксетином або іншими СІЗЗС у цей період, хоча причинно-наслідкових взаємозв'язків із прийомом препарату не встановлено. Повідомлялося про такі ефекти: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, коливання температури, утруднення при годівлі, блювання, гіпоглікемія, артеріальна гіпертензія, гіпотензія, гіперрефлексія, тремор, збудження, загальмованість, постійний плач та сонливість. Іноді ці симптоми пов'язують зі скасуванням препарату. У більшості випадків вони виникають відразу або незабаром (<24 годин) після пологів.

За даними досліджень, застосування СІЗЗЗ (включаючи пароксетин) у вагітних, особливо на пізніх термінах вагітності, асоціювалося з підвищеним ризиком розвитку стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених. У жінок, які приймали інгібітори зворотного захоплення серотоніну на пізніх термінах вагітності, такий ризик збільшувався у 4-5 разів у порівнянні із загальною групою пацієнтів.

Період годування груддю

Невелика кількість пароксетину виводиться у грудне молоко. Жодних ознак впливу препарату на новонароджених виявлено не було, проте пароксетин не слід застосовувати у період годування груддю, крім випадків, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для дитини.

Пароксин не показаний для лікування дітей. Відомо, що за результатами контрольованих клінічних досліджень не було відзначено ефективності та не отримано підтверджуючих даних щодо застосування пароксетину для лікування дітей, хворих на депресію.

Дорослі

Великий депресивний розлад. Лікування великого депресивного розладу.

Обсесивно-компульсивний розлад. Лікування симптомів та профілактика рецидивів обсесивно-компульсивного розладу.

Панічний розлад. Лікування симптомів та профілактика рецидивів панічного розладу з супутньою агорафобією або без неї.

Соціальні фобії/соціально-тривожні розлади. Лікування соціальних фобій/соціально-тривожних станів.

Генералізований тривожний розлад. Лікування симптомів та профілактика рецидивів генералізованого тривожного розладу.

Посттравматичний стресовий розлад. Лікування посттравматичного стресового розладу.

Підвищена чутливість до пароксетину або інших компонентів препарату.

Лікарський засіб Пароксин не слід застосовувати одночасно з інгібіторами МАО (МАО), включаючи лінезолід - антибіотик, є зворотним неселективним інгібітором МАО, і з метилтіонію хлоридом (метиленовим синім), і раніше ніж через 2 тижні після припинення лікування 2 тижні після припинення лікування інгібіторами МАО.

Аналогічно не слід застосовувати інгібітори МАО раніше ніж через 2 тижні після припинення лікування пароксетином (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Препарат не можна застосовувати у поєднанні з тіоридазином, оскільки, як і інші препарати, що пригнічують печінковий фермент CYP450 2D6, пароксетин може підвищувати рівень тіоридазину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Застосування тіоридазину може спричинити подовження інтервалу QT з асоційованою тяжкою шлуночковою аритмією (наприклад, torsades de pointes) та раптовим летальним кінцем.

Лікарський засіб Пароксин не можна призначати у комбінації з пімозидом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Загальні рекомендації.

Лікарський засіб Пароксин слід застосовувати внутрішньо, рекомендується приймати 1 раз на добу, вранці, під час їжі. Таблетку слід ковтати, не розжовуючи.

Як і для інших антидепресивних засобів, дозу необхідно підбирати ретельно індивідуально протягом перших 2-3 тижнів лікування, а потім коригувати її залежно від клінічних проявів.

Курс лікування має бути досить тривалим, достатнім для того, щоб забезпечити усунення симптомів. Цей період може тривати кілька місяців при лікуванні депресії, а при обсесивно-компульсивному та панічному розладі - ще довше. Як і при застосуванні інших засобів для лікування психічних розладів, необхідно уникати раптової відміни препарату.

Великий депресивний розлад. Рекомендована доза - 20 мг на добу. Для лікування деяких хворих може знадобитися збільшення дози. Це слід робити поступово, збільшуючи дозу на 10 (*) мг (максимально до 50 (*) мг на добу) залежно від клінічної ефективності лікування.

Обсесивно-компульсивний розлад. Рекомендована доза - 40 мг на добу. Лікування слід розпочинати з дози 20 мг та поступово збільшувати дозування на 10 (*) мг щотижня. При необхідності дозу можна збільшити до 60 мг.

Панічне розлад. Рекомендована доза становить 40 мг на добу. Лікування необхідно починати з дози 10(*) мг на добу, а потім щотижня збільшувати її на 10(*) мг, залежно від клінічного ефекту. У деяких хворих покращення стану спостерігається лише при застосуванні максимальної дози 60 мг на добу.

Для зменшення ризику можливого посилення симптоматики панічного розладу, що часто спостерігається на початку лікування цього захворювання, рекомендується починати лікування з невисокої дози препарату.

Соціально-тривожні розлади/соціальні фобії. Рекомендована доза - 20 мг на добу. Для деяких хворих дозу можна поступово збільшувати на 10 (*) мг на добу – залежно від клінічного ефекту лікування, до 50 (*) мг на добу. Інтервал між збільшенням доз має бути не меншим за 1 тиждень.

Генералізований тривожний розлад. Рекомендована доза - 20 мг на добу. Для деяких хворих з недостатньою ефективністю при прийомі 20 мг дозу можна поступово збільшувати на 10 (*) мг на добу залежно від клінічного ефекту до 50 (*) мг на добу.

Посттравматичний стресовий розлад. Рекомендована доза - 20 мг на добу. Для деяких хворих з недостатньою ефективністю при прийомі 20 мг дозу можна поступово збільшувати на 10 (*) мг на добу залежно від клінічного ефекту до 50 (*) мг на добу.

Скасування Пароксину.

Як і при застосуванні інших препаратів для лікування психічних хвороб, треба уникати раптової відміни препарату. Можливе використання режиму поступового зниження дози, включаючи зменшення добової дози на 10 (*) мг на добу з інтервалом на тиждень. Після досягнення режиму дозування 20 мг хворі ще тиждень приймають препарат у такій дозі перед його повним скасуванням. У разі появи дуже виражених симптомів під час зниження дози або після відміни лікування необхідно вирішувати питання щодо відновлення лікування у попередній дозі. Пізніше можна зменшувати дозу, але в повільному темпі.

Пацієнти похилого віку. Лікування починати з застосування звичайної початкової дози для дорослих, яку потім можна поступово збільшити до 40 мг на добу. Зафіксовані випадки підвищених концентрацій пароксетину у плазмі крові пацієнтів похилого віку, але діапазон концентрацій цієї групи пацієнтів збігається з відповідним діапазоном у пацієнтів молодшого віку.

Діти. Пароксин не показаний для лікування дітей.

У хворих з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну - менше 30 мл/хв) або печінковою недостатністю спостерігається підвищення концентрації пароксетину в плазмі крові. Тому для таких хворих дозу слід зменшити до нижньої межі діапазону дозування.

(*) Застосовувати препарати пароксетину у відповідному дозуванні.

Побічні ефекти, наведені нижче, класифіковані за органами та системами та за частотою виникнення. Частота визначається: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000 , <1/1000 ), дуже рідко (<1/10000), включаючи поодинокі випадки; частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

З боку крові та лімфатичної системи: рідко - підвищена кровоточивість, переважно шкіри та слизових оболонок (включаючи екхімози та гінекологічні кровотечі) дуже рідко - тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: дуже рідко - важкі та потенційно летальні алергічні реакції (включаючи анафілактоїдні реакції та ангіоневротичний набряк).

З боку ендокринної системи: дуже рідко - синдром, зумовлений недостатньою секрецією АДГ.

З боку метаболізму та харчування: часто - підвищення рівня холестерину, зниження апетиту іноді - є відомості про змінений глікемічний профіль у пацієнтів з діабетом (див. розділ «Особливості застосування»); рідко – гіпонатріємія. Гіпонатріємія головним чином спостерігається у хворих похилого віку і іноді пов'язана із синдромом, зумовленим недостатньою секрецією АДГ.

Психічні розлади: часто - сонливість, безсоння, ажитація, аномальні сни (включаючи кошмарні сновидіння) іноді - сплутаність свідомості, галюцинації рідко - маніакальні реакції, занепокоєння, деперсоналізація, панічні атаки, акатиз частота невідома - суїцидальні ідеї, суїцидальна поведінка та агресія. Ці симптоми можуть бути обумовлені основною хворобою.

З боку нервової системи: часто - запаморочення, тремор, біль голови іноді - екстрапірамідні розлади; рідко – судоми, акатизія, синдром неспокійних ніг; дуже рідко - серотоніновий синдром (може включати ажитації, сплутаність свідомості, гіпергідроз, галюцинації, гіперрефлексія, міоклонус, тахікардію і тремор). Екстрапірамідні розлади, включаючи орофаціальну дистонію, спостерігаються у пацієнтів з руховими порушеннями або у хворих, які лікуються нейролептиками.

З боку органів зору: часто - нечіткість зору; іноді - мідріаз (див. розділ «Особливості застосування»); дуже рідко – гостра глаукома.

З боку органів слуху: частота невідома - дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: іноді - синусова тахікардія, ортостатична гіпотензія, транзиторне підвищення або зниження артеріального тиску рідко - брадикардія.

З боку дихальної системи: часто - позіхання.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - нудота; часто - запор, діарея, блювання, сухість у роті дуже рідко - шлунково-кишкові кровотечі; частота невідома - мікроскопічний коліт.

З боку травної системи: рідко - підвищення рівня печінкових ферментів дуже рідко - порушення з боку печінки (такі як гепатити, іноді з жовтяницею та/або печінковою недостатністю). Є повідомлення підвищення рівня печінкових ферментів. Також дуже рідко повідомлялося про побічні реакції з боку печінки (такі як гепатити, іноді пов'язані з жовтяницею та/або печінковою недостатністю). Необхідно розглянути можливість припинення прийому пароксетину, якщо підвищення печінкових проб зберігається.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - підвищене потовиділення; іноді – шкірний висип, свербіж дуже рідко – шкірні побічні реакції (включаючи поліморфну еритему, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроз), кропив'янка, фотосенсибілізація.

З боку сечовивідної системи: рідко - затримка сечовипускання, нетримання сечі.

З боку репродуктивної системи: дуже часто - статева дисфункція рідко - гіперпролактинемія/галакторея, менструальні порушення (включаючи менорагії, метрорагії, аменореї, відстрочені та нерегулярні менструації); дуже рідко – пріапізм.

З боку кістково-м'язової системи: рідко - артралгія, міалгія. Епідеміологічні дослідження, проведені переважно серед пацієнтів віком від 50 років, свідчать про підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які отримують СІЗЗЗ та трициклічні антидепресанти. Механізм, що призводить до цього ризику, невідомий.

Загальні порушення: часто - астенія, збільшення маси тіла дуже рідко - периферичні набряки.

Симптоми, зумовлені скасуванням препарату: часто - запаморочення, розлади чутливості, розлади сну, тривожність, біль голови іноді - ажитація, нудота, тремор, сплутаність свідомості, підвищена пітливість, діарея, емоційна нестабільність, розлади зору, посилене серце. Як і при застосуванні інших препаратів для лікування психічних розладів, відміна пароксетину (особливо раптова) може призвести до виникнення таких симптомів, як запаморочення, розлади чутливості (включаючи парестезії, відчуття електрошоку та дзвін у вухах), порушення сну (включаючи інтенсивні сновидіння), або тривожність, нудота, біль голови, тремор, сплутаність свідомості, діарея, підвищена пітливість, посилене серцебиття, збудження, емоційна лабільність, розлади зору. У більшості пацієнтів ці симптоми є легким або помірним ступенем і проходять без лікування. Особливої групи ризику щодо виникнення цих симптомів не існує, тому в разі необхідності відміни лікування пароксетином дозу слід знижувати поступово (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).

У разі передозування пароксетином, крім симптомів, зазначених у розділі «Побічні реакції», спостерігалися підвищення температури тіла, зміна артеріального тиску, мимовільне скорочення м'язів, тривожність та тахікардія.

Усі ці ефекти у пацієнтів у більшості випадків проходять без тяжких наслідків навіть після прийому дози 2000 мг. Іноді спостерігалася кома або зміна параметрів ЕКГ, дуже рідко відзначалися летальні наслідки, але переважно у таких випадках пароксетин застосовували разом з іншими психотропними засобами або алкоголем.

Специфічний антидот невідомий.

Лікування передозування має включати загальні терапевтичні заходи, такі ж, як і передозування іншими антидепресантами. Показано проведення підтримуючої терапії при контролі життєво важливих показників та ретельному спостереженні за станом хворого в умовах стаціонару.

Зберігати у недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Препарат показаний для лікування різних видів  депресивних розладів.