Олфен-100 СР Депокапс капсули по 100 мг, 20 шт.

По 10 капсул у блістері. По 2 блістери в коробці.

Капсули пролонгованої дії.
Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули з рожевою кришечкою та білим непрозорим корпусом, зі штампом «100», що містять пелети білого або майже білого кольору.

Препарат Олфен®містить натрієву сіль диклофенаку - речовину нестероїдної структури, має протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дії. Основним механізмом дії диклофенаку, продемонстрованим в експериментальних умовах, вважається пригнічення біосинтезу простагландинів, які відіграють важливу роль у виникненні запалення, болю та підвищення температури тіла. У дослідженнях in vitro диклофенак натрію в концентраціях, еквівалентних тим, що досягаються при лікуванні пацієнтів, не пригнічував біосинтез протеогліканів у хрящовій тканині.

При ревматичних захворюваннях протизапальні та знеболювальні властивості препарату забезпечують найбільш виражений клінічний ефект, що характеризується значним зменшенням вираженості таких симптомів захворювань, як біль у стані спокою та при русі, ранкова скутість та припухлість суглобів, а також покращенням функції суглобів.

При посттравматичних / післяопераційних запаленнях Олфен®визначав швидке зменшення спонтанного болю та болю при рухах, а також знижував запальні припухлості та ранові набряки.

У клінічних дослідженнях також було продемонстровано виражений знеболюючий ефект препарату при помірному та вираженому больовому синдромі неревматичного характеру.

При первинній дисменореї препарат Олфен зменшує прояви болю та інтенсивність менструальної кровотечі.

Абсорбція. Після проходження через шлунок диклофенак швидко і повністю всмоктується з таблеток Олфен, стійких до дії шлункового соку. Хоча всмоктування проходить швидко, його початок може бути відстрочений через наявність у таблетках гастрорезистентної оболонки. Після одноразового прийому 1 таблетки Олфен & Reg; максимальна концентрація в плазмі становить в середньому 1,5 мкг/мл (5 мкмоль/л).

У разі прийому таблетки диклофенаку під час або після їжі її проходження через шлунок сповільнюється (порівняно з таким при прийомі натще), але це не має негативного впливу на кількість діючої речовини, що всмоктується.

Розподіл. Зв'язування диклофенаку з білками плазми становить 99,7%, переважно з альбуміном - 99,4%. Об'єм розподілу, що спостерігається, становить 0,12-0,17 л/кг.

Диклофенак проникає в синовіальну рідину, де максимальна концентрація досягається на 2-4 години пізніше, ніж у плазмі крові. Спостережуваний період напіввиведення із синовіальної рідини становить 3-6 годин. Завдяки цьому навіть через 2 години після введення препарату концентрації діючої речовини у синовіальній рідині вищі, ніж у плазмі крові, та залишаються на більш високих рівнях протягом 12 годин.

Метаболізм. Метаболізм диклофенаку відбувається частково шляхом глюкуронізації незміненої молекули, але в основному за допомогою одноразового та багаторазового гідроксилювання та метоксилювання, що призводить до виникнення декількох фенольних метаболітів (3-гідрокси-4-гідрокси-5-гідрокси, 4,5 гідрокси та 3-гідрокси< /p>

4-метоксидиклофенаку), більшість з яких перетворюються на глюкуронідні кон'югати. Два з фенольних метаболітів, що утворилися при цьому, фармакологічно активні, але меншою мірою, ніж сам диклофенак натрію.

Загальний системний кліренс диклофенаку становить 263 ± 56 мл/хв (середнє ± СО). Кінцевий період напіввиведення становить 1-2 години. період напіввиведення 4-х метаболітів, включаючи два фармакологічно активні, також нетривалий і становить 1-3 години. Практично неактивний метаболіт, 3-гідрокси-4-метокси-диклофенак, має більш тривалий період напіввиведення. Близько 60% дози препарату виводиться із сечею у вигляді метаболітів і менше 1% диклофенаку виводиться у незміненому вигляді.

Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів.

Достовірних відмінностей у всмоктуванні, метаболізмі та виведенні препарату, пов'язаних з віком пацієнтів, не спостерігалося.

У пацієнтів з порушенням функції нирок при застосуванні або індивідуально підібраної дози збільшення кількості незміненої активної речовини не спостерігалося. При КК 10 мл/хв розрахункові рівноважні концентрації метаболітів диклофенаку приблизно в 4 рази вищі, ніж у здорових добровольців. Незважаючи на це, метаболіти зрештою виводяться лише з жовчю.

У пацієнтів з порушеннями функції печінки (хронічний гепатит, компенсований цироз печінки) фармакокінетика та метаболізм диклофенаку аналогічні таким у пацієнтів з нормальною функцією печінки.

>Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Код АТX М01А В05.

При застосуванні Олфен® та/або інших препаратів диклофенаку можуть спостерігатися наведені нижче взаємодії.

Літій, дигоксин

При одночасному застосуванні з цими лікарськими засобами диклофенак може підвищувати концентрації літію та дигоксину у плазмі крові. Рекомендується контролювати рівень літію та дигоксину в сироватці крові.

Діуретики та інші антигіпертензивні препарати

Як інші НПЗЗ, прийом диклофенаку натрію одночасно з діуретиками або антигіпертензивними засобами (наприклад, бета-блокаторами, інгібіторами АПФ [АПФ]) може викликати зниження антигіпертензивного ефекту цих препаратів. Такі комбінації слід застосовувати з обережністю, і артеріальний тиск у цих пацієнтів, особливо похилого віку, слід контролювати. Пацієнтам необхідно отримувати належну кількість рідини, також рекомендується здійснювати контроль функції нирок на початку супутньої терапії та періодично протягом проведення терапії, особливо у разі прийому діуретиків та інгібіторів АПФ, враховуючи зростаючий ризик нефротоксичності. Оскільки одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками може призводити до гіперкаліємії, необхідно контролювати рівень калію в сироватці крові (див. «Особливості застосування»).

Інші НПЗП, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, та кортикостероїди

Антикоагулянти та антитромбоцитарні препарати

Рекомендується з обережністю приймати диклофенак натрію з антикоагулянтами та антитромбоцитарними препаратами, оскільки їх комбіноване застосування може підвищити ризик кровотечі (див. «Особливості застосування»). Хоча клінічні дослідження не виявили доказів впливу диклофенаку на дію антикоагулянтів, надходили окремі повідомлення про ризик геморагічних ускладнень у пацієнтів, які одночасно приймали диклофенак та антикоагулянти. Тому рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами, які одночасно застосовують диклофенак та антикоагулянти, та у разі потреби – корекція дози антикоагулянтів. Як і інші нестероїдні протизапальні препарати, диклофенак у високих дозах може оборотно пригнічувати агрегацію тромбоцитів.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС)

Одночасне застосування системних НПЗЗ та СІЗЗЗ може збільшувати ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Протидіабетичні препарати

Клінічні дослідження показали, що диклофенак натрію можна призначати разом з пероральними гіпоглікемічними препаратами, не впливаючи при цьому на їх клінічні ефекти. Однак надходили окремі повідомлення про гіпоглікемічні та гіперглікемічні реакції після призначення диклофенаку натрію, які потребують зміни доз гіпоглікемічних препаратів.

У зв'язку з цим на тлі такої комбінованої терапії рекомендується контролювати рівень цукру в крові.

Метотрексат

Диклофенак може пригнічувати кліренс метотрексату у ниркових канальцях, що призводить до підвищення рівнів метотрексату. Слід бути обережними при призначенні НПЗЗ, включаючи диклофенак, менш ніж за 24 години до застосування метотрексату, оскільки в таких випадках може підвищуватися концентрація метотрексату в крові та посилюватись його токсична дія. Були зареєстровані випадки серйозної токсичності, коли інтервал між застосуванням метотрексату та НПЗЗ, включаючи диклофенак, був у межах 24 годин. Ця взаємодія опосередкована через накопичення метотрексату внаслідок порушення ниркової екскреції у присутності НПЗЗ.

Циклоспорин та такролімус

Диклофенак натрію, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може збільшувати нефротоксичність циклоспорину або такролімусу завдяки своєму впливу на простагландини нирок. У зв'язку з цим препарат слід призначати у менших дозах, ніж для пацієнтів, які не одержують циклоспорин або такролімус.

Антибактеріальні хінолони

Можливий розвиток судом у пацієнтів, які одночасно приймають похідні хінолону та НПЗЗ. Розвиток судом може спостерігатися у пацієнтів як з епілепсією та судомами в анамнезі, так і без них. Таким чином, слід виявляти обережність при вирішенні питання щодо застосування хінолонів пацієнтам, які вже отримують НПЗЗ.

Фенітоїн.

При застосуванні фенітоїну одночасно з диклофенаком рекомендується проводити моніторинг концентрації фенітоїну в плазмі у зв'язку з очікуваним збільшенням впливу фенітоїну.

Холестіпол та холестирамін

Ці препарати можуть спричинити затримку або зменшення всмоктування диклофенаку. Таким чином, рекомендується призначати диклофенак принаймні за 1 годину до або через

4-6 годин після застосування колестиполу/колестираміну.

Препарати, що стимулюють ферменти, метаболізують лікарські засоби

Препарати, що стимулюють ферменти, наприклад рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, звіробій (Hypericum perforatum), теоретично здатні зменшувати концентрації диклофенаку в плазмі крові.

Серцеві глікозиди

Одночасне застосування серцевих глікозидів та нестероїдних протизапальних засобів може посилити серцеву недостатність, знизити швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) та підвищити рівень глікозидів у плазмі крові.

Міфепрістон

НПЗЗ не слід застосовувати протягом 8-12 днів після застосування міфепристону, оскільки нестероїдні протизапальні засоби можуть зменшити ефект міфепристону.

Потужні інгібітори CYP2C9

Обережність рекомендується при сумісному призначенні диклофенаку з потужними інгібіторами CYP2C9 (наприклад з вориконазолом та сульфінпіразоном), що може призвести до значного збільшення максимальних концентрацій у плазмі та експозиції диклофенаку внаслідок пригнічення метаболізму диклофенаку.

Препарати, як відомо, викликають гіперкаліємію

Супутнє лікування калійзберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом або триметопримом може бути пов'язане зі збільшенням рівня калію в сироватці крові, тому моніторинг стану пацієнтів слід проводити частіше.

Диклофенаку резинат

У зв'язку з тим, що резинат є основним іонообмінником, необхідно враховувати інгібування абсорбції інших лікарських засобів для перорального застосування.

діюча речовина: диклофенак;

1 капсула пролонгованої дії містить диклофенаку натрію 100 мг; 

допоміжні речовини: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, натрію карбоксиметилцелюлоза-целюлоза мікрокристалічна, гліцерину тримирістат, титану діоксид
(Е 171), амонійно-метаперсія триетилцитрат, кремнію діоксид водний;

оболонка капсули: желатин, титану діоксид (Е 171), заліза оксид чорний (Е172), заліза оксид червоний (Е172), еритрозин (Е 127).

Пацієнтам з порушеннями зору, запамороченням, сонливістю, млявістю, підвищеною втомлюваністю або іншими порушеннями з боку центральної нервової системи слід утриматись від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.

Вагітність

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або ембріофетальний розвиток плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик переривання вагітності, вад розвитку серця та гастрошизи після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшився з менш ніж 1% до 1,5%. Вважається, що цей ризик зростає зі збільшенням дози препаратів та тривалості терапії. Зафіксовано, що у тварин введення інгібітору синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- та постімплантаційних втрат та летальності ембріона/плода. Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, було зареєстровано підвищену частоту різних вад розвитку, у тому числі з боку серцево-судинної системи.

Диклофенак натрію не слід застосовувати в І та ІІ триместрах вагітності, якщо в цьому немає крайньої необхідності. Якщо диклофенак натрію застосовує жінка, яка намагається завагітніти, або на І або ІІ триместрах вагітності, доза повинна бути мінімальною, а тривалість лікування – якнайкоротше.

Диклофенак натрію протипоказаний у III триместрі вагітності у зв'язку з тим, що всі інгібітори синтезу простагландинів можуть:

піддавати плід таким ризикам:

• кардіопульмональна токсичність (з передчасним закриттям артеріальної протоки та розвитком легеневої гіпертензії);

• ниркова дисфункція прогресує до ниркової недостатності з маловоддям;

піддавати матері та новонародженому таким ризикам:

• можлива тривала кровотеча - ефект, пов'язаний з пригніченням агрегації тромбоцитів, який може проявитися навіть на фоні прийому дуже низьких доз препарату;

• інгібування скорочень мускулатури матки, що призводить до затримки або пролонгації пологів.

Годування грудьми

Як та інші НПЗЗ, диклофенак у невеликих кількостях проникає у грудне молоко. Тому, щоб запобігти розвитку побічних реакцій у немовлят, цей лікарський засіб не слід застосовувати під час годування груддю.

Жіноча фертильність

Олфен®може впливати на жіночу фертильність і тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Слід розглянути питання щодо припинення застосування препарату, які не можуть завагітніти, а також жінкам, яким проводиться обстеження щодо безпліддя.

Препарат не застосовувати дітям.

Полегшення болю та зменшення запалення різного ступеня при різних станах, включаючи:

• патологію суглобів: ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартрит, гострі напади подагри
• гострі м'язово-скелетні захворювання, такі як періартрит (наприклад плечолопатковий періартрит), тендиніт, тендовагініт, бурсит,
• інші патологічні стани, спричинені травмами, у тому числі переломи, біль у попереку, розтягнення, вивихи, ортопедичні, стоматологічні та інші незначні оперативні втручання.

• Підвищена чутливість до діючої або допоміжної речовини препарату;
• кровотеча або перфорація в області шлунково-кишкового тракту в анамнезі, пов'язана з попереднім лікуванням нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ);
• активна форма виразкової хвороби / кровотечі або рецидивна виразкова хвороба / кровотеча в анамнезі (два або більше окремих епізоди встановленої виразки або кровотечі);
• як і інші нестероїдні протизапальні засоби, диклофенак також протипоказаний пацієнтам, у яких застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів провокує напади бронхіальної астми, ангіоневротичного набряку, кропив'янки або гострого риніту;
• запальні захворювання кишечника (наприклад, хвороба Крона або виразковий коліт);
• печінкова недостатність;
• ниркова недостатність;
• застійна серцева недостатність (NYHA II-IV);
• ішемічна хвороба серця у пацієнтів, які мають стенокардію, перенесений інфаркт міокарда;
• цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди минулих ішемічних атак;
• захворювання периферичних артерій;
• лікування периопераційного болю при аорто-коронарному шунтуванні (або застосування апарату штучного кровообігу);
• III триместрі вагітності.

Дозу підбирати індивідуально. Препарат слід застосовувати у найефективніших дозах протягом короткого періоду часу, враховуючи мету лікування для кожного пацієнта.

Дорослі

Олфен®-100 СР Депокапс слід приймати перед їдою. Капсули ковтати не розжовуючи, запиваючи склянкою води.

Добова доза, як правило, становить 1 капсулу Олфену®-100 СР Депокапс. У легких випадках і при тривалому лікуванні призначення 1 капсули Олфену-100 СР Депокапс на добу, як правило, буває достатньо. При необхідності застосування дози 50 мг або 150 мг диклофенаку натрію лікування Олфеном®-100 СР Депокапс поєднувати з прийомом Олфен®-50 Лактаб.

У випадках, коли симптоми захворювання найбільш виражені вночі або вранці, Олфен®-100 СР Депокапс бажано приймати на ніч.

Особливості застосування

Спільні

Щоб мінімізувати побічні ефекти, лікування слід розпочинати з найменшої ефективної дози протягом найкоротшого періоду, необхідного для контролю симптомів.

Слід уникати застосування препарату Олфен® з системними НПЗЗ, такими як селективні інгібітори циклооксигенази-2, через відсутність будь-яких доказів синергічного ефекту та у зв'язку з потенційними адитивними побічними ефектами.

Необхідна обережність щодо пацієнтів похилого віку. Зокрема, рекомендується застосовувати найнижчу ефективну дозу ослабленим пацієнтам похилого віку з низькою масою тіла.

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, можуть спостерігатися алергічні реакції, у тому числі анафілактичні/анафілактоїдні реакції, навіть без попереднього впливу диклофенаку. Реакції гіперчутливості можуть також прогресувати до синдрому Коуніс, тяжкої алергічної реакції, яка може призвести до інфаркту міокарда. Симптомами такої реакції є біль у грудях, що виникає у поєднанні з алергічною реакцією на диклофенак.

Олфен®, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може маскувати ознаки та симптоми інфекції.

Вплив на систему травлення

При застосуванні всіх нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки шлунково-кишкових кровотеч (випадки блювання кров'ю, мелени), утворення виразки або перфорації, які можуть бути летальними та статися будь-коли в процесі лікування за наявності або відсутності попереджувальних симптомів або серйозні явища з боку шлунково-кишкового тракту в анамнезі. Ці явища зазвичай мають серйозніші наслідки у пацієнтів похилого віку. Якщо у пацієнтів, які отримують диклофенак, спостерігаються явища шлунково-кишкової кровотечі або утворення виразки, застосування препарату слід припинити.

При застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, для пацієнтів з симптомами, що свідчать про порушення з боку шлунково-кишкового тракту, або з анамнезом, який дозволяє припустити наявність виразки шлунка або кишечника, кровотечі та перфорації (див. «Побічні реакції») , обов'язковим є медичне спостереження та особлива обережність. Ризик шлунково-кишкових кровотеч, утворення виразок або перфорації вище при збільшенні дози нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, а також у пацієнтів з наявністю в анамнезі виразки, особливо з ускладненнями у вигляді кровотечі або перфорації. літнього віку мають підвищену частоту небажаних реакцій на застосування нестероїдних протизапальних засобів, особливо шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, які можуть бути летальними.

Щоб знизити ризик токсичного впливу на травну систему у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо з ускладненнями у вигляді кровотечі або перфорації, та у пацієнтів похилого віку, лікування починають та підтримують низькими ефективними дозами. Для таких пацієнтів, а також тих, хто потребує супутнього застосування лікарських засобів, що містять низькі дози ацетилсаліцилової кислоти (АСК/аспірин) або інших лікарських засобів, які, ймовірно, підвищують ризик небажаного впливу на травну систему, слід розглянути питання щодо додаткового застосування захисних засобів (наприклад, інгібіторів протонної помпи або мізопростолу).

Пацієнти із шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо похилого віку, повинні повідомляти про будь-які незвичайні абдомінальні симптоми (особливо кровотечі у шлунково-кишковому тракті). Застереження також потрібні для хворих, які отримують одночасно лікарські засоби, які можуть підвищити ризик виразки або кровотечі, такі як системні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), антитромботичні засоби (наприклад, АСК) або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій »).

Пацієнти з виразковим колітом або хворобою Крона вимагають ретельного медичного спостереження та обережності, оскільки їх стан може погіршитися. При застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, ризик витоку зі шлунково-кишкового анастомозу, ретельне медичне спостереження необхідно при застосуванні диклофенаку після оперативних втручань на шлунково-кишковому тракті.

Вплив на печінку

Добре медичне спостереження потрібен у випадку, коли Олфен® призначається пацієнтам із порушенням функції печінки, оскільки їх стан може погіршитись. Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, рівень одного або декількох ферментів печінки може підвищуватися.

Під час тривалого лікування Олфен® призначається регулярне спостереження за функціями печінки та рівнями печінкових ферментів як запобіжний засіб. Якщо порушення функції печінки зберігаються або погіршуються, якщо виникають клінічні ознаки або симптоми прогресуючого захворювання печінки або інші прояви (наприклад, еозинофілія, висип), застосування лікарського засобу Олфен® слід припинити. При застосуванні диклофенаку гепатит може виникнути без продромальних симптомів. Застереження необхідні у разі, якщо Олфен®-50 Лактаб потрібно застосовувати пацієнтам з печінковою порфірією, через ймовірність провокування нападу.

Вплив на нирки

Оскільки при лікуванні НПЗЗ, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків, особливу увагу слід приділити пацієнтам з порушеннями функції серця або нирок, артеріальною гіпертензією в анамнезі, пацієнтам похилого віку, пацієнтам, які отримують супутню терапію діуретиками або препаратами, суттєво впливають на функцію нирок, а також пацієнтам із суттєвим зменшенням позаклітинного об'єму рідини з будь-якої причини, наприклад, до або після серйозного хірургічного втручання (див. «Протипоказання»). У таких випадках як запобіжний захід рекомендується моніторинг функції нирок. Припинення терапії зазвичай призводить до стану, що передувало лікуванню.

Вплив на шкіру

У зв'язку з прийомом НПЗЗ, у тому числі препарату Олфен®, у дуже поодиноких випадках були зареєстровані серйозні реакції з боку шкіри (деякі з них були летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) (див. «Побічні реакції»). У пацієнтів високий ризик розвитку цих реакцій спостерігається на початку курсу терапії: поява реакції відзначається здебільшого протягом першого місяця лікування. Застосування препарату Олфен®необхідно припинити при першій появі шкірних висипань, ураженнях слизової оболонки або при появі будь-яких інших ознак підвищеної чутливості.

ВКВ та змішані захворювання сполучної тканини

У пацієнтів із системним червоним вовчаком (ВКВ) та змішаними захворюваннями сполучної тканини може спостерігатися підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.

Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти

Для пацієнтів з наявністю в анамнезі артеріальної гіпертензії та/або застійної серцевої недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості необхідно проведення відповідного моніторингу та рекомендації, оскільки у зв'язку з прийомом НПЗЗ, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків.

Дані клінічні дослідження та епідеміологічні дані свідчать, що застосування диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг/добу) та при тривалому лікуванні, може бути пов'язане з незначним збільшенням ризику розвитку артеріальних тромботичних подій (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). /p>

Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, стійкою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярною хворобою призначати диклофенак. на добу. Подібну оцінку слід провести перед початком довгострокового лікування пацієнтів із факторами ризику розвитку серцево-судинних явищ (наприклад з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом та пацієнтам, які курять).

Пацієнти повинні бути поінформовані про можливість виникнення серйозних тромботичних випадків (біль у грудях, задишка, слабкість, порушення мови), що може статися будь-коли. У такому разі слід негайно звернутися до лікаря.

Вплив на гематологічні показники

При тривалому застосуванні цього препарату, як і інших нестероїдних протизапальних засобів, рекомендується моніторинг повного аналізу крові.

Олфен®може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами з порушенням гемостазу, геморагічним діатезом або гематологічними порушеннями.

Астма в анамнезі

У пацієнтів з астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носа (тобто поліпами), хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо пов'язаними з алергічними, подібними до ринітів, симптомами) частіше виникають реакції на загострення астми (так звана непереносимість аналгетиків/аналгетична астма), набряк Квінке, кропив'янка. У зв'язку з цим щодо таких пацієнтів рекомендуються спеціальні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується пацієнтів з алергічними реакціями на інші речовини, такі як висипання, свербіж, кропив'янка.

Як інші препарати, що пригнічують активність простагландинсинтетази, диклофенак натрію та інші НПЗЗ можуть спровокувати розвиток бронхоспазму при застосуванні пацієнтам, які страждають на бронхіальну астму, або пацієнтам з бронхіальною астмою в анамнезі.

Як і при, так і при короткочасному прийомі препаратів, що містять у своєму складі диклофенак натрію, можуть спостерігатися такі побічні реакції.

З боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія (у тому числі гемолітична та апластична), агранулоцитоз.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості (анафілактичні та анафілактоїдні реакції, у тому числі артеріальна гіпотензія та шок), ангіоневротичний набряк (у тому числі набряк обличчя), відчуття жару, холоду чи оніміння кінцівок.

З боку психіки: дезорієнтація, депресія, безсоння, нічні кошмари, дратівливість, психотичні розлади.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, парестезії, порушення пам'яті, судоми, занепокоєння, тремор, асептичний менінгіт, порушення смаку, інсульт, порушення чутливості, підвищена стомлюваність, сплутаність свідомості, галюцинації, загальне нездужання.

З боку органу зору: порушення зору, нечіткість зору, диплопія, неврит зорового нерва.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: вертиго, шум у вухах, порушення слуху.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, біль у грудях, інфаркт міокарда, серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, васкуліт, аритмія, брадикардія, синдром Коуніс.

З боку органів дихання: астма (зокрема задишка), бронхоспазм, пневмоніт, пригнічення або зупинка дихання.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, нудота, блювання, діарея, спазми, диспепсія, метеоризм, гастрит, шлунково-кишкові кровотечі, блювання з кров'ю, геморагічна діарея, мелена , виразки шлунка та кишечника з або без кровотечі та перфорації (іноді з летальним результатом, особливо у пацієнтів похилого віку), коліт (у тому числі геморагічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороби Крона), запор, стоматит (у тому числі виразковий стоматит) , глосит, ураження стравоходу, діафрагмоподібні кишкові стриктури, панкреатит, ішемічний коліт.

Гепатобіліарна система: підвищений рівень трансаміназ, гепатит, жовтяниця, дисфункція печінки, блискавичний гепатит, некроз печінки, печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, кропив'янка, бульозні висипання, екзема, еритема, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), ексфоліативний дерматит , фотосенсибілізація, пурпура, алергічна пурпура, свербіж.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: затримка рідини в організмі, набряки, гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, нирковий папілярний некроз.

З боку репродуктивної системи: імпотенція.

Загальні розлади: набряк.

Повідомлялося про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт), пов'язаний із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг на добу) та тривалому застосуванні.

Типові клінічні симптоми передозування диклофенаку натрію невідомі. У разі передозування можуть виникати біль голови, нудота, біль в епігастрії, дезорієнтація, збудження, кома, сонливість, блювання, шлунково-кишкові кровотечі, діарея, запаморочення, шум у вухах або судоми. У разі серйозного отруєння можлива гостра ниркова недостатність та ураження печінки.

Лікування. При таких ускладненнях як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, подразнення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та пригнічення дихання показано підтримуюче та симптоматичне лікування. Специфічна терапія, наприклад форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія, не має особливого значення при виведенні НПЗЗ, враховуючи високий рівень зв'язування цих препаратів з білками плазми та екстенсивний метаболізм.

У разі передозування внаслідок прийому потенційно токсичної дози препарату слід застосовувати активоване вугілля. Якщо передозування виникло в результаті прийому дози несе потенційну загрозу життю, потрібно очистити шлунок (викликати блювоту або провести промивання шлунка).

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

Препарат для полегшення болю та зменшення запалення різного ступеня при різних станах