Неогабін капсули по 150 мг, 30 шт.

По 10 капсул у блістері, по 3 блістери у картонній пачці.

Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули білого кольору. Вміст капсул – порошок білого чи майже білого кольору. Допускається наявність спресованих стовпчиків або грудочок, які при натисканні розпадаються.

Діюча речовина – прегабалін, який є аналогом гамма-аміномасляної кислоти ((S) -3- (амінометил) -5-метилгексанова кислота).

Механізм дії.

Прегабалін зв'язується з додатковою субодиницею (a2-d-білок) потенціалзалежних кальцієвих каналів у центральній нервовій системі (ЦНС).

Нейропатичний біль.

Відомо, що під час досліджень було продемонстровано ефективність препарату для лікування діабетичної нейропатії, постгерпетичної невралгії та ураження спинного мозку. Ефективність препарату за інших видів нейропатичного болю не проходила. Відомо, що профілі безпеки та ефективності для режимів дозування двічі та тричі на добу були подібними. Також відомо, що в процесі досліджень при застосуванні препарату для лікування нейропатичного болю зменшення болю периферичного та центрального походження спостерігалося після першого тижня та зберігалося протягом усього періоду лікування.

Епілепсія.

Додаткове лікування. Відомо, що зменшення частоти судомних нападів спостерігалося вже на першому тижні.
Монотерапія (у пацієнтів із вперше діагностованим захворюванням). Існують дані, що при застосуванні прегабаліну було досягнуто не меншої ефективності порівняно із застосуванням ламотриджину. Відомо, що прегабалін та ламотриджин були однаково безпечними та добре переносилися.

Діти.

Відомо, що ефективність та безпека прегабаліну як допоміжний засіб при епілепсії для дітей віком до 12 років та для підлітків не встановлені. Побічні реакції, які спостерігалися у дослідженні з вивчення фармакокінетики та переносимості, до якого були включені пацієнти віком від 3 місяців до 16 років (n = 65) з парціальними судомними нападами, були подібні до побічних реакцій у дорослих. Результати 12-тижневого плацебо-контрольованого дослідження за участю 295 дітей віком від 4 до 16 років, метою якого була оцінка ефективності та безпеки прегабаліну як додаткової терапії парціальних судомних нападів, та відкритого дослідження з вивчення безпеки тривалістю 1 рік за участю 54 дітей у віці від 3 місяців до 16 років з епілепсією вказують на те, що такі побічні реакції, як пірексія та інфекції верхніх дихальних шляхів, у дітей спостерігали частіше, ніж у дорослих пацієнтів з епілепсією (див. розділи «Фармакокінетика», «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).

Відомо, що у 12-тижневому плацебо-контрольованому дослідженні дітям призначали прегабалін по 2,5 мг/кг на добу (максимум-150 мг/добу), прегабалін по 10 мг/кг на добу (максимум-600 мг/добу) ) або плацебо. Принаймні 50% зменшення парціальних судомних нападів порівняно з вихідним рівнем спостерігалося у 40,6% пацієнтів, які отримували прегабалін у дозі 10 мг/кг на добу (р = 0,0068 порівняно з плацебо), у 29,1 % пацієнтів, які отримували прегабалін у дозі 2,5 мг/кг на добу (р = 0,2600 порівняно з плацебо) та у 22,6% тих, хто отримував плацебо.

Генералізований тривожний розлад.

Відомо, що під час досліджень зменшення симптомів генералізованого тривожного розладу спостерігалося вже на першому тижні за шкалою Гамільтона. Існують дані, що нечіткість зору частіше спостерігалася у пацієнтів, які отримували прегабалін, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо. Найчастіше це явище зникало при продовженні терапії.

Фіброміалгія.

Відомо, що у клінічних дослідженнях доведено ефективність прегабаліну. Існуючі дані продемонстрували зниження болю за візуальною аналоговою шкалою. Відомо, що поліпшення додатково було продемонстровано за загальною оцінкою пацієнта та опитуванням з фіброміалгії.

Діти.

Відомо, що було продемонстровано чисельно більше покращення стану пацієнтів, які отримували прегабалін, порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо, але це покращення не досягло статистичної значущості. Існують дані, що найчастішими побічними реакціями, що спостерігалися у дослідженнях, були запаморочення, нудота, біль голови, збільшення маси тіла та стомлюваність. Загальний профіль безпеки у підлітків був подібним до дорослих з фіброміалгією.

Відомо, що фармакокінетичні показники прегабаліну в рівноважному стані були подібними у пацієнтів з епілепсією, які застосовують протиепілептичні препарати, та пацієнтів з хронічним болем.

Абсорбція.

Прегабалін швидко всмоктується при пероральному прийомі натще і досягає максимальної концентрації в плазмі протягом 1 години після разового та багаторазового застосування. Розрахована біодоступність прегабаліну при пероральному застосуванні становить 90% і більше і не залежить від дози. Після багаторазового застосування рівноважний стан досягається через 24-48 годин. Швидкість всмоктування прегабаліну знижується при одночасному прийомі з їжею, у результаті максимальна концентрація (Cmax) зменшується приблизно на 25-30%, а час досягнення максимальної концентрації (tmax) уповільнюється приблизно на 2,5 години. Однак застосування прегабаліну з їжею не мало клінічно значущого впливу на рівень абсорбції.

Розподіл.

Відомо, що прегабалін легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр, а також через плаценту та виділяється у молоко в період лактації. Умовний обсяг розподілу прегабаліну після прийому внутрішньо становить близько 0,56 л/кг. Прегабалін не зв'язується із білками плазми.

Метаболізм.

У людини прегабалін зазнає незначного метаболізму. Після введення дози радіоактивно міченого прегабаліну приблизно 98% радіоактивних речовин виводиться із сечею у незміненому вигляді прегабаліну. N-метилований дериват прегабаліну (основний метаболіт прегабаліну, що визначається у сечі) становив 0,9% від введеної дози. Рацемізація S-енантіомер в R-енантіомер відсутня.

Висновок.

Прегабалін виводиться із системного кровообігу головним чином за рахунок екскреції нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення прегабаліну становить 6,3 години. Плазмовий та нирковий кліренс прегабаліну прямо пропорційні кліренсу креатиніну. Пацієнтам із порушеннями функції нирок або пацієнтам, яким проводять гемодіаліз, необхідно коригувати дозу препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Лінійність/нелінійність.

Фармакокінетика прегабаліну є лінійною для всіх рекомендованих інтервалів доз. Міжсуб'єктна фармакокінетична варіабельність для прегабаліну низька (менше 20%). Фармакокінетика багаторазових доз передбачувана на підставі даних разового дозування. Таким чином, немає потреби в моніторингу концентрації прегабаліну в плазмі.

Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів.

Пол.

Існуючі дані свідчать про відсутність клінічно значущого впливу статі на концентрацію прегабаліну в плазмі.

Порушення функції нирок.

Кліренс прегабаліну прямо пропорційний кліренсу креатиніну. Крім того, прегабалін ефективно видаляється з плазми при гемодіалізі (після 4 годин гемодіалізу концентрації прегабаліну в плазмі крові знижуються приблизно на 50%). Оскільки виведення нирками є основним шляхом виведення прегабаліну, пацієнтам з порушеннями функції нирок необхідно знижувати дозу препарату, а після гемодіалізу– приймати додаткову дозу.

Порушення функції печінки.

Спеціальні фармакокінетичні дослідження за участю пацієнтів із порушеннями функції печінки не проводились. Оскільки прегабалін не зазнає суттєвого метаболізму і виводиться переважно у незміненому вигляді із сечею, то малоймовірно, щоб порушення функції печінки могло суттєво вплинути на концентрацію прегабаліну у плазмі крові.

Діти.

Існують фармакокінетичні дані про пероральне застосування прегабаліну у дітей у вікових групах від 3 місяців до 16 років. Відомо, що час досягнення максимальної концентрації був аналогічним у всіх вікових групах. КК був значущою коваріатою для кліренсу прийому прегабаліну, а маса тіла була значущою коваріатою для уявного обсягу розподілу прийому прегабаліну, і цей зв'язок був аналогічним у дітей та дорослих пацієнтів.

Пацієнти похилого віку.

Відомо, що кліренс прегабаліну має тенденцію до зменшення віку. Таке зменшення кліренсу прегабаліну при його застосуванні внутрішньо узгоджується зі зменшенням кліренсу креатиніну, пов'язаним із збільшенням віку. Пацієнтам із порушенням функції нирок, пов'язаним із віком, може знадобитися зменшення дози.

Період годування груддю.

Існують дані, що годування груддю не впливало або мало незначний вплив на фармакокінетику прегабаліну. Прегабалін потрапляв у грудне молоко, при цьому його середні концентрації у рівноважному стані становили близько 76% від концентрації у плазмі крові матері.

Протиепілептичні засоби. Код АТХ N03A X16.

Оскільки прегабалін переважно виводиться у незміненому вигляді із сечею, відчуває незначний метаболізм в організмі людини (менше 2% дози виділяється із сечею у вигляді метаболітів), не інгібує in vitro метаболізм інших препаратів та не зв'язується з білками крові, то малоймовірно, що прегабалін може призвести до фармакокінетичної медикаментозної взаємодії або бути об'єктом подібної взаємодії.

Дослідження in vivo та популяційний фармакокінетичний аналіз.

Відомо, що в дослідженнях in vivo не спостерігалося значної клінічної фармакокінетичної взаємодії між прегабаліном та фенітоїном, карбамазепіном, вальпроєвою кислотою, ламотриджином, габапентином, лоразепамом, оксикодоном або етанолом. Фармакокінетичний популяційний аналіз показав, що пероральні протидіабетичні препарати, діуретики, інсулін, фенобарбітал, тіагабін та топірамат не мають клінічно значущого впливу на кліренс прегабаліну.

Пероральні контрацептиви, норетистерон та/або етинілестрадіол.

Одночасне застосування прегабаліну та пероральних контрацептивів норетистерону та/або етинілестрадіолу не впливає на фармакокінетику рівноважного стану кожного з препаратів.

Лікарські засоби, що впливають на ЦНС.

Прегабалін може посилювати ефект етанолу та лоразепаму. У контрольованих клінічних дослідженнях одночасне введення багаторазових пероральних доз прегабаліну та оксикодону, лоразепаму або етанолу не мало клінічно значущого впливу на функцію дихання.

Повідомлялося про розвиток дихальної недостатності, коми та летального результату у пацієнтів, які одночасно приймали прегабалін з іншими лікарськими засобами, що пригнічують функцію ЦНС, зокрема у пацієнтів, які зловживають такими речовинами. Прегабалін, ймовірно, посилює порушення когнітивних та основних моторних функцій, спричинених оксикодоном.

Взаємодія у пацієнтів похилого віку.

Спеціальні дослідження фармакодинамічних взаємодій за участю пацієнтів похилого віку не проводились. Дослідження взаємодії лікарських засобів проводили лише у дорослих пацієнтів.

Діюча речовина: прегабалін;

1 капсула містить 150 мг прегабаліну;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, тальк, тверда желатинова капсула: желатин, титану діоксид (Е 171).

Прегабалін може мати незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Препарат може викликати запаморочення та сонливість та може впливати на здатність керувати автомобілем або механізмами. Тому пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування автомобілем або робіт зі складною технікою, допоки не стане відомо, як препарат впливає на здатність до такої діяльності.

Жінки репродуктивного віку/засоби контрацепції для жінок та чоловіків.

Оскільки потенційний ризик для людини невідомий, жінки репродуктивного віку повинні використовувати ефективні засоби контрацепції.

Вагітність.

Дані щодо застосування прегабаліну вагітними жінками відсутні. Існують дані досліджень на тваринах, які свідчать про репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Тому прегабалін не слід застосовувати під час вагітності, за винятком окремих випадків, коли користь для матері явно перевищує можливий ризик для плода. Жінкам репродуктивного віку необхідно застосовувати ефективні засоби контрацепції.

Період годування груддю.

Відомо, що невелика кількість прегабаліну була виявлена ​​в молоці, що годують грудьми. Тому грудне вигодовування під час лікування прегабаліном не рекомендується.

Репродуктивна функція.

Немає клінічних даних про вплив прегабаліну на репродуктивну функцію жінок. Існують дані про вплив прегабаліну на рухливість сперматозоїдів у чоловіків, які отримували дозу прегабаліну 600 мг на добу: після 3-місячного лікування жодного впливу на рухливість сперматозоїдів не виявлено.

Відомо, що у процесі дослідження фертильності у самок щурів спостерігався небажаний вплив на репродуктивну функцію. У процесі дослідження фертильності у самців щурів спостерігався небажаний вплив на репродуктивну функцію та розвиток. Клінічна значимість цих результатів невідома.

Безпека та ефективність застосування прегабаліну дітям віком до 18 років не встановлені. Спираючись на наявні дані (див. розділ «Фармакологічні властивості») неможливо надати жодних рекомендацій щодо застосування цієї категорії пацієнтів.

• Нейропатичний біль. Препарат призначають для лікування нейропатичного болю у дорослих при пошкодженні периферичної та центральної нервової системи.
• Епілепсія. Препарат призначають як додаткову терапію парціальних судомних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих.
• Генералізований тривожний розлад. Препарат призначають для лікування генералізованого тривожного розладу у дорослих.
• Фіброміалгія.

Гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Препарат призначають у дозі від 150 до 600 мг/добу, розподіляючи на 2 або 3 прийоми. Препарат можна застосовувати незалежно від вживання їжі. Даний лікарський засіб призначений виключно для перорального застосування.

Нейропатичний біль.
Початкова доза прегабаліну становить 150 мг/добу, розподілена на 2 або на 3** прийоми. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта і переносимості препарату дозу можна підвищити через 3-7 днів до 300 мг/добу і, якщо необхідно, підвищити до максимальної дози – 600 мг/добу ще через 7 днів.

Фіброміалгія.
Зазвичай доза препарату для більшості пацієнтів становить 300–450 мг/добу, розділених на 2 прийоми. Для деяких хворих може бути необхідною доза 600 мг/добу. Прийом препарату слід починати з дози 75 мг 2 рази на добу (150 мг/добу) та можна підвищувати, залежно від ефективності та переносимості, до 150 мг 2 рази на добу (300 мг/добу) протягом одного тижня. Пацієнтам, для яких дозування 300 мг/добу недостатньо ефективне, дозу можна підвищити до 225 мг 2 рази на добу (450 мг/добу). Хоча існує дослідження застосування дози 600 мг на добу, доказів того, що застосування цієї дози буде мати додаткову перевагу, немає; також така доза мала гіршу переносимість. Беручи до уваги дозозалежні побічні реакції, застосування доз вище 450 мг/добу не рекомендується. Оскільки прегабалін виводиться головним чином нирками, слід коригувати дозу препарату пацієнтам із порушеннями функції нирок.

Епілепсія.
Початкова доза прегабаліну становить 150 мг/добу, розподіленої на 2 або на 3** прийоми. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта та переносимості препарату дозу можна збільшити до 300 мг на добу через 1 тиждень. Ще через тиждень дозу можна збільшити до максимальної – 600 мг/добу.

Генералізовані тривожні розлади.
Добова доза варіює від 150 до 600 мг, розділена на два або три прийоми. Необхідність лікування прегабаліном повинна переглядатись регулярно.
Лікування прегабаліном може бути розпочате з дози 150 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції та переносимості препарату дозу можна збільшити до 300 мг на добу після першого тижня лікування. Протягом наступного тижня лікування дозу можна збільшити до 450 мг/добу. Ще через тиждень дозу можна збільшити до максимальної – 600 мг/добу.

Відміна препарату.
Якщо прегабалін слід відмінити, рекомендовано поступово припиняти прийом препарату протягом щонайменше 1 тижня.
Пацієнти із порушеннями функції нирок.
Зменшення дози у пацієнтів із порушеннями функції нирок слід проводити індивідуально, відповідно до показника кліренсу креатиніну (CLcr), як зазначено у таблиці. Кліренс креатиніну визначають за формулою:
 
Прегабалін ефективно видаляється з плазми крові за допомогою гемодіалізу (50 % препарату протягом 4 годин). Для пацієнтів, яким проводять гемодіаліз, добову дозу прегабаліну слід відкоригувати відповідно до функції нирок. Додатково до добової дози, одразу після кожної 4-годинної процедури діалізу слід застосовувати додаткову дозу препарату.

Коригування дози прегабаліну залежно від стану функції нирок

Найчастішими проявами побічних реакцій були запаморочення і сонливість. Відомо, що побічні реакції зазвичай були легкого або помірного ступеня.
Побічні реакції, про які повідомляли при застосуванні прегабаліну, зазначені нижче за класифікацією органів та систем із зазначенням їх частоти: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).
Перелічені побічні реакції також можуть бути пов’язані з основним захворюванням та/або супутніми препаратами. Існують дані, що під час лікування нейропатичного болю центрального походження, викликаного ураженням спинного мозку, збільшувалася частота побічних реакцій у цілому, частота побічних реакцій з боку ЦНС та особливо сонливість (див. розділ «Особливості застосування»).

Інфекції та інвазії: часто – назофарингіт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: нечасто – нейтропенія.

З боку імунної системи: нечасто – підвищена чутливість; рідко – ангіоневротичний набряк, алергічна реакція, анафілактоїдні реакції.

Порушення обміну речовин та метаболізму: часто – посилення апетиту; нечасто – анорексія, гіпоглікемія.

З боку психіки: часто – ейфоричний настрій, сплутаність свідомості, дратівливість, дезорієнтація, безсоння; зниження лібідо; нечасто – галюцинації, панічні атаки, неспокійний стан, збудження, депресія, пригнічений настрій, піднесений настрій, агресія, зміни настрою, деперсоналізація, утруднений добір слів, патологічні сновидіння, посилення лібідо, аноргазмія, апатія; рідко – розгальмування.

З боку нервової системи: дуже часто – запаморочення, сонливість, головний біль; часто – атаксія, порушення координації, тремор, дизартрія, амнезія, погіршення пам’яті, розлади уваги, парестезія, гіпестезія, седація, порушення рівноваги, в’ялість, летаргія; нечасто – синкопе, ступор, міоклонія, втрата свідомості, психомоторна гіперактивність, дискінезія, постуральне запаморочення, інтенційний тремор, ністагм, порушення пізнавальної функції, порушення психіки, порушення мовлення, гіпорефлексія, гіперестезія, відчуття печіння, агевзія, погане самопочуття, апатія, навколоротова парестезія, міоклонус; рідко – судоми, паросмія, гіпокінезія, дисграфія, гіпалгезія, залежність, мозочковий синдром, синдром зубчастого колеса, кома, делірій, енцефалопатія, екстрапірамідний синдром, синдром Гійєна-Барре, інтракраніальна гіпертензія, маніакальні реакції, параноїдні реакції; розлади сну.

З боку органів зору: часто – нечіткість зору, диплопія, кон’юнктивіт; нечасто – втрата периферичного зору, порушення зору, набрякання очей, дефект поля зору, зниження гостроти зору, біль в очах, астенопія, фотопсія, сухість очей, посилена сльозотеча, подразнення очей, блефарит, порушення акомодації, крововилив в очне яблуко, світлочутливість, набряк сітківки; рідко – втрата зору, кератит, осцилопсія, зміна зорового сприйняття глибини, подразнення очей, мідріаз, страбізм, яскравість зору, анізокорія, виразки рогівки, екзофтальм, параліч очного м’яза, ірит, кератокон’юнктивіт, міоз, нічна сліпота, офтальмоплегія, атрофія зорового нерва, набряк диска зорового нерва, птоз, увеїт.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: часто – вертиго; нечасто – гіперакузія.

З боку серця: нечасто – тахікардія; атріовентрикулярна блокада першого ступеня, синусова брадикардія, застійна серцева недостатність; рідко – подовження інтервалу QT, синусова тахікардія, синусова аритмія.

З боку судинної системи: нечасто – артеріальна гіпотензія/гіпертензія, припливи крові, припливи жару, відчуття холоду у кінцівках.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – фаринголарингеальний біль; нечасто – задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, риніт, хропіння, сухість слизової носа; рідко – набряк легенів, відчуття стиснення в горлі, ларингоспазм, апное, ателектаз, бронхіоліт, гикавка, фіброз легенів, позіхання.

З боку травного тракту: часто – блювання, нудота, запор, діарея, сухість у роті, метеоризм, гастроентерит; нечасто – гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, надмірне слиновиділення, здуття живота, оральна гіпестезія, холецистит, холелітіаз, коліт, шлунково-кишкові кровотечі, мелена, набряк язика, ректальна кровотеча; рідко – асцит, панкреатит, дисфагія, афтозний стоматит, виразка стравоходу, періодонтальні абсцеси.

Гепатобіліарні порушення: нечасто – підвищений рівень печінкових ферментів*; рідко –жовтяниця; дуже рідко – печінкова недостатність, гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – пролежні; нечасто – папульозні висипання, кропив’янка, гіпергідроз, свербіж, алопеція, сухість шкіри, екзема, гірсутизм, виразки шкіри, везикулобульозні висипання; рідко – синдром Стівенса-Джонсона, холодний піт, ексфоліативний дерматит, ліхеноїдний дерматит, меланоз, ураження нігтів, петехіальні висипання, пурпура, пустулярні висипання, атрофія шкіри, некроз шкіри, шкірні та підшкірні вузлики.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: часто – м’язові судоми, артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, спазми м’язів у ділянці шиї; нечасто – набряк суглобів, міалгія, посмикування м’язів, біль у шиї, ригідність м’язів; рідко – рабдоміоліз.

З боку сечовидільної системи: нечасто – нетримання сечі, дизурія, альбумінурія, гематурія, утворення каменів у нирках, нефрит; рідко – ниркова недостатність, олігурія, затримка сечі, гостра ниркова недостатність, гломерулонефрит, пієлонефрит.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто – еректильна дисфункція, імпотенція; нечасто – затримка еякуляції, сексуальна дисфункція, дисменорея, біль у молочних залозах, лейкорея, менорагія, метрорагія; рідко – аменорея, виділення з молочних залоз, гіпертрофія молочних залоз, гінекомастія, цервіцит, баланіт, епідидиміт.

Загальні розлади: часто – периферичний набряк, набряки, порушення ходи, відчуття сп’яніння, падіння, незвичайні відчуття, підвищена втомлюваність; нечасто – генералізований набряк, набряк обличчя, відчуття стиснення у грудях, біль, озноб, відчуття нездужання, астенія, спрага, абсцес, запалення жирової тканини, реакції фоточутливості; рідко – гранульома, умисне заподіяння шкоди, заочеревинний фіброз, шок.

Лабораторні показники: часто – збільшення маси тіла; нечасто – підвищення рівня креатинфосфокінази у крові, підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення рівня аспартатамінотрансферази, підвищення рівня глюкози, зменшення кількості тромбоцитів, зменшення рівня калію у крові, зниження маси тіла; рідко – зменшення рівня лейкоцитів.
* Збільшення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ).

Після припинення короткотривалого та довготривалого лікування прегабаліном, у деяких пацієнтів спостерігалися симптоми відміни.

Повідомлялося про такі реакції: безсоння, головний біль, нудота, тривожність, діарея, грипоподібний синдром, судоми, знервованість, депресія, біль, підвищена пітливість та запаморочення.

Пацієнта необхідно проінформувати про це на початку терапії.

Стосовно відміни прегабаліну після довготривалого лікування, немає даних щодо частоти і тяжкості симптомів відміни залежно від тривалості застосування та дози препарату.

Повідомлялося, що найчастішими відміченими побічними реакціями у разі передозування прегабаліном були сонливість, сплутаність свідомості, збудження та занепокоєння. Зрідка повідомлялося про випадки коми. Також надходили повідомлення про судоми.

Лікування передозування прегабаліном має включати загальні підтримуючі заходи та, якщо необхідно, проведення гемодіалізу.

Зберігати в недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°С.

Капсули Неогабін призначаються при нейропатичному болі, епілепсії, генералізованому тривожному розладі, фіброміалгії.