Спосіб застосування та дози.
Лонгокаїн слід застосовувати тільки лікарям з досвідом проведення регіонарної анестезії або під їх наглядом.
Важливо дотримуватися особливої обережності, включаючи ретельну аспірацію, для запобігання випадковим внутрішньосудинним ін'єкціям. При епідуральній анестезії слід ввести тестову дозу 3-5 мл Лонгокаїну з адреналіном, оскільки внутрішньосудинна ін'єкція адреналіну. Протягом 5 хв після введення дози слід підтримувати вербальний контакт з пацієнтом і проводити моніторинг частоти серцебиття. контакт з пацієнтом. При виникненні симптомів інтоксикації введення препарату слід негайно припинити.
Наведені нижче рекомендовані дози. Дозування слід коригувати залежно від ступеня блокади та загального стану пацієнта.
Для інфільтраційної анестезії слід вводити 5-30 мл Лонгокаїну по 5 мг/мл (25-150 мг бупівакаїну гідрохлориду).
Для міжреберної блокади слід вводити 2-3 мл Лонгокаїну по 5 мг/мл (10-15 мг бупівакаїну гідрохлориду) на один нерв до загальної кількості 10 нервів.
Для блокад великих нервів (наприклад, епідуральної, сакральної та анестезії плечового сплетення) слід вводити 15-30 мл Лонгокаїну по 5 мг/мл (75-150 мг бупівакаїну гідрохлориду).
Для акушерської анестезії (наприклад епідуральної анестезії та каудальної анестезії при вагінальних пологах або вакуум - екстракції) слід вводити 6-10 мл Лонгокаїну по 5 мг/мл (30-50 мг бупівакаїну гідрохлориду). Наведені в яких можна повторювати кожні дві-три години.
Для епідуральної блокади (при проведенні кесаревого розтину) слід вводити 15-30 мл Лонгокаїну по 5 мг/мл (75-150 мг бупівакаїну гідрохлориду).
У разі застосування комбінації з опіоїдними засобами дозу бупівакаїну слід зменшити.
Протягом періоду введення інфузії слід вести регулярні спостереження за АТ, частотою серцебиття та можливими симптомами інтоксикації у пацієнта. За наявності ознак токсичного ефекту інфузію слід негайно припинити.
Максимальні рекомендовані дози
Максимальна рекомендована доза, що застосовується протягом одного і того ж випадку, розраховується за нормою 2 мг/кг маси тіла, для дорослих максимальна доза становить 150 мг протягом 4 годин.
Лонгокаїн по 5 мг/мл: 30 мл (150 мг бупівакаїну гідрохлориду)
Максимальна рекомендована доза становить 400 мг. Загальну дозу слід коригувати залежно від віку пацієнта, маси тіла та інших важливих обставин.
Особливості застосування
Є повідомлення про випадки зупинки серця при застосуванні бупівакаїну для епідуральної анестезії або блокади периферичних нервів. В деяких випадках реанімація була утруднена і вимагалося проведення тривалих реанімаційних заходів до досягнення позитивної відповіді з боку пацієнта. випадках реанімація виявилася неможливою, незважаючи на очевидну адекватну підготовку та належну терапію.
Як і всі місцеві анестетики, бупівакаїн у випадках, коли застосування препарату з метою проведення місцевої анестезії призводить до утворення високих концентрацій препарату в крові, може викликати розвиток гострих токсичних ефектів з боку центральної нервової та серцево-судинної систем. стосується випадкового внутрішньосудинного введення або ін'єкцій у сильно васкуляризовані ділянки. Випадки шлуночкової аритмії, фібриляції шлуночків, раптової серцево-судинної недостатності та летального результату були зареєстровані у зв'язку з високими системними концентраціями бупівакаїну.
Відповідне реанімаційне обладнання має бути доступне щоразу, коли проводиться місцева або загальна анестезія. Відповідальний лікар повинен вжити необхідних запобіжних заходів для уникнення внутрішньосудинного введення препарату (див. «Спосіб застосування та дози»).  Лікарі повинні отримати відповідний і достатній рівень підготовки для проведення процедури та ознайомитися з діагностикою та лікуванням побічних ефектів, системної токсичності або інших ускладнень. (див. розділ «Передозування» та «Побічні реакції»).
Блокади великих периферичних нервів можуть потребувати застосування великих обсягів місцевого анестетика на сильно васкуляризованих ділянках, часто поблизу великих судин, де існує підвищений ризик внутрішньосудинного введення та/або системної абсорбції. Це може призвести до утворення високих концентрацій у плазмі крові.
Передозування або випадкове введення препарату може призвести до розвитку токсичних реакцій.
Через повільне накопичення гідрохлориду бупівакаїну введення повторних доз може призвести до значного збільшення рівнів препарату в крові з кожною повторною дозою. Переносімість препарату змінюється разом із станом пацієнта.
Хоча регіонарна анестезія часто є оптимальним методом анестезії, деякі пацієнти, щоб зменшити ризик розвитку небезпечних побічних ефектів, потребують особливої уваги:
- пацієнтам похилого віку та пацієнтам з ослабленим загальним станом здоров'я необхідно знизити дозу препарату порівняно з їхнім фізичним станом;
- пацієнти з частковою або повною блокадою серця – через те, що місцеві анестетики можуть пригнічувати провідність міокарда;
- пацієнти з прогресуючим захворюванням печінки або тяжкою нирковою дисфункцією;
- пацієнти на пізніх стадіях вагітності;
- пацієнти, які приймають антиаритмічні засоби ІІІ класу (наприклад, аміодарон), повинні перебувати під ретельним наглядом персоналу та проводити ЕКГ-спостереження, оскільки кардіологічні ефекти препаратів можуть бути адитивними.
Пацієнти з алергічною реакцією на місцеві анестетики ефірного типу (прокаїн, тетракаїн, бензокаїн тощо) не продемонстрували перехресну чутливість до препаратів амідного типу, таких як бупівакаїн.
Деякі процедури, пов'язані з анестезією, можуть призвести до розвитку серйозних небажаних реакцій незалежно від типу місцевого анестетика.
- Слід дотримуватись обережності при застосуванні місцевих анестетиків для епідуральної анестезії пацієнтам з порушенням серцево-судинної функції,
оскільки у таких пацієнтів менше можливостей компенсувати функціональні зміни, пов'язані з подовженням атріовентрикулярної провідності, спричиненою дією цих лікарських засобів.
- Фізіологічні ефекти, що розвиваються в результаті проведення центральної невральної блокади, більш виражені в присутності артеріальної гіпотензії. Під час проведення епідуральної анестезії у пацієнтів з гіповолемією з якоїсь причини може розвинутись раптова та важка артеріальна гіпотензія. Поет з нелікованою гіповолемією або значним порушенням венозного відтоку, проведення епідуральної анестезії слід уникати або застосовувати з обережністю.
- Дуже рідко ретробульбарні ін'єкції можуть досягати черепного субарахноїдального простору та викликати появу тимчасової сліпоти, серцево-судинної недостатності, апное та судом тощо.
- Ретро- та навколобульбарні ін'єкції місцевих анестетиків можуть представляти певний ризик розвитку стійкої дисфункції очних м'язів. Основними причинами є травматичне ураження нервів і місцеві токсичні ефекти введеного місцевого анестетика на м'язи і нерви. Тяжкість таких тканин , концентрації місцевого анестетика та тривалості впливу місцевого анестетика на тканини. З цієї причини, як і у випадку з усіма місцевими анестетиками, слід застосовувати низьку ефективну концентрацію та дозу місцевого анестетика.
- Судинозвужувальні лікарські засоби можуть посилювати реакції тканин, тому їх слід застосовувати лише при показаннях.
- Ненавмисне внутрішньоартеріальне введення низьких доз місцевих анестетиків у область шиї та голови, включаючи ретробульбарні, стоматологічні блокади та блокаду зоряного вузла, можуть призвести до розвитку системної токсичності.
- Парацервікальна блокада може надавати більший негативний вплив на плід, ніж інші види блокадної анестезії, що застосовується в акушерстві.
Через системну токсичність бупівакаїну особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні бупівакаїну для парацервікальної блокади.
- У постреєстраційному періоді повідомляли про випадки хондролізу у пацієнтів, які отримували тривалі внутрішньосуглобові інфузії місцевих анестетиків після хірургічних втручань. У більшості випадків, про які повідомлялося, хондроліз вражав плечовий суглоб. щодо механізму дії, причинно-наслідковий зв'язок не було встановлено. Тривала внутрішньосуглобова інфузія не є затвердженим показанням для застосування препарату Лонгокаїн.
Проведення епідуральної анестезії будь-яким місцевим анестетиком може призвести до розвитку артеріальної гіпотензії та брадикардії, поява яких слід передбачати та проводити відповідні запобіжні заходи, які можуть включати попереднє введення в систему кровообігу кристалоїдного або колоїдного розчину. , шляхом внутрішньовенного введення ефедрину 5-10 мг, яке при необхідності повторюють.
Тяжка артеріальна гіпотензія може виникнути внаслідок гіповолемії внаслідок кровотечі або зневоднення, або аорто-статевої оклюзії у пацієнтів з масивним асцитом, великими пухлинами черевної порожнини або на пізніх термінах вагітності.
Значну артеріальну гіпотензію /p>
Під час проведення епідуральної анестезії у пацієнтів з гіповолемією з якоїсь причини може розвинутись раптова та тяжка артеріальна гіпотензія.
Епідуральна анестезія може викликати параліч міжреберних м'язів, а пацієнти з плевральним випотом можуть страждати на дихальну недостатність. Сепсис може збільшити ризик утворення інтраспінального абсцесу в післяопераційному періоді.
При введенні бупівакаїну шляхом внутрішньосуглобової ін'єкції рекомендується дотримуватися обережності у разі підозри на нещодавню велику внутрішньосуглобову травму або при наявності великих відкритих поверхонь у суглобі, утворених під час хірургічних процедур, оскільки це може прискорити абсорбцію та призвести до підвищених концентрацій препарату.