Логуфен таблетки в/о 500 мг блістер № 60

По 10 таблеток у блістері; по 6 блістерів у картонній упаковці.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою.

Леветирацетам є похідним піролідону (S-енантіомер альфа-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетаміду), що за хімічною структурою відрізняється від відомих протиепілептичних лікарських засобів.

Механізм дії леветирацетаму недостатньо вивчений, але встановлено, що він відрізняється від механізму дії відомих протиепілептичних препаратів. На підставі проведених досліджень in vitro та in vivo припускають, що леветирацетам не змінює основних характеристик нервової клітини та нормальної нейротрансмісії. Дослідження in vitro показали, що леветирацетам впливає на внутрішньонейрональні рівні Са ²⁺ шляхом часткового пригнічення струму через Са ²⁺ канали N-типу та зниження вивільнення Ca ²⁺з інтранейрональним депо. Він також частково нівелює пригнічення ГАМК- і гліцин-регульованого струму, обумовлене дією цинку та β-карболінами. Крім того, в ході досліджень in vitro леветирацетам зв'язувався з специфічними ділянками в тканинах мозку гризунів. Місцем зв'язування є білок синаптичних везикул 2А, що бере участь у злитті везикул і вивільненні нейротрансмітерів. в ранговому порядку) леветирацетаму і аналогів з білком синаптичних везикул 2а /p>

Леветирацетам забезпечує захист від судом у широкому спектрі моделей парціальних та первинно генералізованих нападів у тварин, не викликаючи судомного ефекту. Основний метаболіт неактивний.

У людини активність препарату підтверджена як щодо фокальних, так і генералізованих епілептичних нападів (епілептиформні прояви/фотопароксизмальна реакція), що свідчить про широкий спектр фармакологічного профілю леветирацетаму.

Леветирацетам характеризується високою розчинністю і проникністю. Фармакокінетика носить лінійний характер, не залежить від часу і характеризується низькою між- та інтрасуб'єктною мінливістю. Після повторного застосування препарату кліренс не змінюється. Ознак впливу на фармакокінетику не відзначалося. Профіль фармакокінетики був подібний у здорових добровольців і хворих на епілепсію.

Завдяки повному і лінійному всмоктування рівні препарату в плазмі крові можна припустити виходячи з пероральної дози леветирацетаму, вираженої в мг/кг маси тіла. Тому відстежувати плазмові рівні леветирацетаму немає необхідності.

У дорослих та дітей відзначалася значна кореляція між концентрацією препарату в слині та плазмі (співвідношення концентрацій у слині/плазмі коливалося від 1 до 1,7 після прийому пігулок для перорального застосування та через 4 години після прийому орального розчину).

Дорослі та підлітки

Всмоктування.

Леветирацетам швидко всмоктується після прийому всередину. Абсолютна пероральна біодоступність близька до 100%. Пікові концентрації в плазмі крові (C Равноважний стан досягається через два дні застосування препарату двічі на добу. мг двічі на добу відповідно. Ступінь всмоктування не залежить від дози і не змінюється під дією їжі.

Розподіл.

Даних за розподілом препарату в тканинах людини немає. Ні леветирацетам, ні його основний метаболіт значно не пов'язуються з білками плазми крові (< 10%). Обсяг розподілу леветирацетаму становить від 0,5 до 0,7 л /кг, що приблизно дорівнює загальному об'єму води в організмі.

Метаболізм.

Основним методом метаболізму (24% дози) є ферментний гідроліз ацетамідної групи. Ізоформи печінкового цитохрому Р450 не беруть участі в утворенні основного метаболіту. ucb L057. Гідроліз ацетамідної групи спостерігався у великій кількості тканин, включаючи клітини крові. Метаболіт ucb L057 фармакологічно неактивний.

Також було визначено два другорядні метаболіти. Один утворювався внаслідок гідроксилювання піролідонового кільця (1,6% від дози), другий – внаслідок розлучення піролідонового кільця (0,9% від дози).

Інші невизначені компоненти становили лише 0,6% від дози.

Взаємне перетворення енантіомерів леветирацетаму або його основного метаболіту в умовах in vivo не спостерігалося.

У ході досліджень in vitro леветирацетам та його основний метаболіт не пригнічували активність основних ізоформ печінкового цитохрому Р450 людини (CYP3A4, 2A6, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 1A2), глюкуронілтрансферазів іТ; кислоти in vitro.

У культурі гепатоцитів людини леветирацетам надавав слабкий вплив або зовсім не впливав на кон'югацію CYP1A1/2, SULT1E1 або UGT1A1. У високих концентраціях (680 мкг/мл) леветирацетам викликав слабку індукцію CY; _Cmax після повторного застосування 1500 мг двічі на добу, цей вплив не був біологічно значущим. умовах in vivo значної індукції ферментів не очікується. Тому взаємодія леветирацетаму з іншими речовинами малоймовірна.

Висновок.

Період напіввиведення препарату з плазми крові у дорослих становив 7±1 год і не залежав від дози, введення або повторного застосування. Середній загальний кліренс склав 0,96 мл/хв/кг.

Основна кількість препарату в середньому 95% дози виводилася нирками (приблизно 93% дози виводилася протягом 48 годин). З калом виводиться лише 0,3% дози.

Кумулятивний висновок з сечею леветирацетаму та його основного метаболіту становив 66% і 24% від дози відповідно в перші 48 годин. свідчить про виведення леветирацетаму шляхом гломерулярної фільтрації з подальшою реабсорбцією в канальцях і що основний метаболіт також виводиться шляхом активної каналізації. Виведення леветирацетаму корелює з кліренсом креатиніну.

Пацієнти похилого віку.

У пацієнтів похилого віку період напіввиведення збільшується приблизно на 40% (10-11 годин). Це пов'язано з погіршенням функцій нирок у даній популяції (див. спосібзастосування та дози).

Порушення функції нирок.

Очевидний загальний кліренс леветирацетаму та його основного метаболіту корелює з кліренсом креатиніну. /p>

У пацієнтів з анурією в термінальній стадії хвороби нирок період напіввиведення становив приблизно 25 і 3,1 години відповідно в період між сеансами діалізу та під час його проведення. Протягом звичайного 4-годинного сеансу діалізу виводилося 51 % леветирацетаму. /p>

Порушення функції печінки.

Фармакокінетика леветирацетаму не змінювалася у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (клас А та В за шкалою Чайлда – П'ю). У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (клас З за шкалою Чайлда - П'ю) на 50% нижче, ніж у пацієнтів з нормальною функцією печінки, але це було обумовлено переважно супутнім зниженням ниркового кліренсу (див. Спосіб застосування та дози).

Пацієнтам з легкими та помірними порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки кліренс креатиніну може не повною мірою відображати тяжкість ниркової недостатності. Тому якщо кліренс креатиніну становить < 60 мл/хв/1,73 м ² , підтримуючу добову дозу рекомендується знизити на 50% (див. «Спосіб застосування та дози»).

Педіатрична популяція.

Діти 4-12 років.

Після застосування разової дози (20 мг/кг) дітям, хворим на епілепсію (від 6 до 12 років), період напіввиведення леветирацетаму становив 6 годин. ніж у пацієнтів з епілепсією. Після повторного перорального застосування (20-60 мг/кг/добу) у хворих на епілепсію дітей (4-12 років) леветирацетам всмоктувався швидко. Пікові концентрації в плазмі крові досягалися через 0,5-1 ч після прийому дози. Пікові концентрації та площа зони під кривою залежності концентрації від часу збільшувалися лінійно та залежали від дози. Період напіввиведення становив близько 5 годин; видимий загальний кліренс – 1,1 мл/хв/кг.

Протиепілептичні засоби. Леветирацетам.

Код ATX N03A Х14.

Протиепілептичні препарати.

Леветирацетам не впливає на інші протиепілептичні препарати (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, фенобарбітал, ламотриджин, габапентин та примідон), а вони в свою чергу не впливають на фармакокінетику леветирацетаму.

Як і у дорослих, відсутні дані про клінічно значущу взаємодію лікарського засобу у пацієнтів дитячого віку, які отримували до 60 мг/кг/добу леветирацетаму.

Леветирацетам не впливає на концентрації одночасно застосовуваних карбамазепіну та вальпроату. Однак дані свідчать, що кліренс леветирацетаму на 20% вище у дітей, які приймають ферментні протисудомні засоби. Корекція дози не потрібна.

Пробенецид.

Пробенецид (500 мг 4 рази на добу) – препарат, що блокує секрецію ниркових канальців, інгібує нирковий кліренс основного метаболіту, але не самого леветирацетаму. Однак концентрації цього метаболіту залишаються низькими. Очікується, що інші препарати, які виводяться активною канальцевою секрецією, також здатні знижуватися Вплив леветирацетаму на пробенецид не досліджувався, вплив леветирацетаму на інші активно секретовані препарати, наприклад, нестероїдні протизапальні препарати та сульфонаміди, невідомий.

Метотрексат.

Повідомлялося, що одночасне застосування леветирацетаму і метотрексату знижує кліренс метотрексату, що призводить до збільшення/подовження концентрації метотрексату в крові до потенційно токсичних рівнів. 

Пероральні контрацептиви та фармакокінетичні взаємодії з іншими препаратами.

Леветирацетам у добовій дозі 1000 мг не змінює фармакокінетику пероральних протизаплідних засобів (етинілестрадіол і левоноргестрел); ендокринні показники (рівні ЛГ та прогестерону) не змінювалися. ;протромбінний час залишався незмінним. Дігоксин, пероральні протизаплідні засоби та варфарин, у свою чергу, не впливають на фармакокінетику леветирацетаму при одночасному застосуванні.

Проносні засоби.

В окремих випадках повідомляли про зниження ефективності леветирацетаму при одночасному застосуванні осмотичного проносного макроголу з пероральним леветирацетамом.

Антациди.

Немає даних про вплив антацидних препаратів на всмоктування леветирацетаму.

Їжа та алкоголь.

Ступінь всмоктування леветирацетаму не залежить від їжі, але швидкість всмоктування дещо знижена при прийомі разом з їжею. Немає даних про взаємодію леветирацетаму з алкоголем.

Діюча речовина: levetiracetam;

1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить леветирацетаму 250 мг або 500 мг;

Інші складові: крохмаль кукурудзяний, повідон, натрію кроскармелозу, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

Плівкове покриття: таблетки по 500 мг: Opadry (II) 85G52482 жовтий (спирт полівініловий, тальк, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь, лецитин, заліза оксид жовтий (Е 172)).

Леветирацетам має незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. 

Через можливу індивідуальну чутливість деякі пацієнти можуть відзначати сонливість, запаморочення та інші симптоми, пов'язані з впливом на ЦНС, особливо на початку лікування або в процесі збільшення дози. Тому таким пацієнтам слід дотримуватися обережності, займаючись діяльністю, що вимагає підвищеної концентрації уваги, наприклад при керуванні автомобілем або роботі з іншими механізмами.

Пацієнтам рекомендується утримуватися від керування автотранспортними засобами та роботи з іншими механізмами, доки не буде встановлено , що їхня здатність займатися такою діяльністю не порушена.

Жінки репродуктивного віку.

Спеціальні рекомендації слід надати жінкам репродуктивного віку. Лікування леветирацетамом слід подивитися, якщо жінка планує вагітність. сейрозні наслідки для жінки та ненародженої дитини. У разі можливості слід віддавати перевагу монотерапії, оскільки лікування декількома протиепілетичними засобами може бути пов'язане з вищим ризиком вроджених вад, ніж при застосуванні монотерапії залежно від комбінації препаратів.

Вагітність.

Велика кількість постмаркетингових даних, отриманих від вагітних жінок, які застосовували леветирацетам (більше 1800 жінок, серед яких 1500 жінок застосовували препарат протягом I триместру) не свідчать про підвищений ризик значних вроджених вад. Існує лише обмежена кількість даних про розвиток нервової системи дітей, що зазнали впливу монотерапії леветирацетамом in utero. Однак існуючі епідеміологічні дослідження (близько 100 дітей) не свідчать про підвищений ризик розладів або затримку розвитку нервової системи. Леветирацетам можна використовувати протягом вагітності, якщо після . У такому випадку рекомендується застосовувати низьку ефективну дозу.

Годування грудьми.

Леветирацетам проникає в грудне молоко жінки. Тому годування груддю не рекомендується. Однак якщо леветирацетам необхідно застосовувати в період годування груддю, слід врахувати користь та ризики лікування та важливість годування груддю.

Вплив на репродуктивну функцію.

Не виявлено впливу на репродуктивну функцію у тварин. Потенційний ризик для людини невідомий, тому що немає доступних клінічних даних.

Леветирацетам у формі таблеток не рекомендований для застосування дітям до 6 років. Дітям від 1 місяця та дітям до 6 років застосовувати леветирацетам у формі орального розчину.

Безпека та ефективність застосування леветирацетаму як монотерапія дітям до 16 років не вивчені.

• Монотерапія (препарат першого вибору) при лікуванні: парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих та підлітків віком від 16 років, у яких вперше діагностована епілепсія.
• Як додаткова терапія при лікуванні: парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих та дітей віком від 6 років, хворих на епілепсію; міоклонічних судом у дорослих та підлітків віком від 12 років, хворих на ювенільну міоклонічну епілепсію; первинногенералізованих судомних (тоніко-клонічних) нападів у дорослих та підлітків віком від 12 років, хворих на ідіопатичну генералізовану епілепсію.

Підвищена чутливість до леветирацетаму або інших похідних піролідону, а також до будь-яких допоміжних речовин препарату.

Інфекції та інвазії: інфекції, назофарингіти.

З боку нервової системи: сонливість, головний біль, судоми, порушення рівноваги, порушення ходи, запаморочення, летаргія, тремор, амнезія, порушення пам'яті, атаксія, парестезія, розлади уваги, гіперкінезія, дискінезія, хореоатетоз, енцефалопатія*.

З боку крові: тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, панцитопенія, агранулоцитоз.

З боку імунної системи: реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними проявами (DRESS), гіперчутливість (включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію).

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, діарея, диспепсія, нудота, блювання, панкреатит.

З боку психіки: депресія, ворожість/агресія, тривожність, безсоння, нервозність/ дратівливість, спроби самогубства, суїцидальні думки, психічні розлади, аномальна поведінка, галюцинації, гнів, сплутаність свідомості, панічні атаки, .

З боку обміну речовин: анорексія ^# , збільшення або зменшення маси тіла, гіпонатріємія.

З боку органів слуху та рівноваги: вертиго.

З боку органів зору: диплопія, розмитість зору.

З боку кістково-м'язової системи: міалгія, м'язова слабкість. Рабдоміоліз та підвищення рівня креатинфосфокінази в крові (поширеність значно вища у японців у порівнянні з пацієнтами неяпонського походження).

Травми, отруєння та процедурні ускладнення: травми.

З боку дихальної системи: кашель.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, екзема, свербіж, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, алопеція.

З боку гепатобіліарної системи: відхилення від норм результатів печінкових проб, гепатит, печінкова недостатність.

З боку нирок та сечовивідної системи: гостре ураження нирок.

Загальні порушення та реакції в місці введення: астенія, підвищена стомлюваність.

Опис окремих побічних реакцій.

*Випадки енцефалопатії, що виникали після застосування леветирацетаму, спостерігалися рідко. Ці небажані ефекти, як правило, виникали на початку лікування (від кількох днів до декількох місяців) і були оборотні після припинення лікування.

**При проявах панцитопенії в деяких випадках спостерігалося пригнічення кісткового мозку.

^Ризик анорексії зростає при одночасному застосуванні леветирацетаму з топіраматом. При проявах алопеції в деяких випадках відзначалося відновлення волосяного покриву після припинення застосування леветирацетаму.

Діти.

Профіль побічних реакцій леветирацетаму в цілому схожий у різних вікових групах і при всіх затверджених показаннях епілепсії. Профіль безпеки леветирацетаму у дітей відповідає профілю безпеки препарату у дорослих, крім побічних реакцій з боку поведінки та психіки, які у дітей були більш частими , ніж у дорослих.

Симптоми.

При передозуванні леветирацетаму спостерігалися сонливість, збудження, агресія, пригнічення дихання, пригнічення свідомості, кома.

Лікування.

У разі гострого передозування необхідно промивати шлунок або викликати блювоту. Спеціального антидоту немає. При необхідності проводити симптоматичне лікування, в т.ч. з використанням гемодіалізу (виводиться до 60% леветирацетаму та 74% первинного метаболіту) .

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Таблетки Логуфен показані при монотерапії (препарат першого вибору) при лікуванні парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих та підлітків віком від 16 років, у яких вперше діагностовано епілепсію.