Лінбаг капсули 50 мг №30

• Капсули по 25 мг або 50 мг, 75 мг, або 150 мг, або 200 мг: по 10 капсул у блістері, по 3 блістери в коробці.
• Капсули по 100 мг або 225 мг, або 300 мг по 7 капсул у блістері, по 2 блістери в коробці.

Капсули тверді.

Основні фізико-хімічні властивості:
капсули по 50 мг: тверді желатинові капсули розміру 3, що містять порошок білого або майже білого кольору як масу для заповнення.

Верхня частина оболонки капсули (кришечка): непрозора світло-жовта. Нижня частина оболонки капсули (корпус): непрозора світло-жовта;

Активна субстанція, прегабалін, є аналогом гамма-аміномасляної кислоти [(S)-3-(амінометил)-5-метилгексанова кислота].

Механізм дії. Прегабалін зв'язується з додатковою субодиницею (a2-d білок) потенціалзалежних кальцієвих каналів у центральній нервовій системі.

Фармакокінетичні показники прегабаліну в рівноважному стані були подібними у здорових добровольців, пацієнтів з епілепсією, які отримували протиепілептичні препарати, та пацієнтів з хронічним болем.

Абсорбція. Прегабалін швидко всмоктується при прийомі натще і досягає максимальної концентрації в плазмі протягом 1 години після разового та багаторазового застосування. Розрахована біодоступність прегабаліну при пероральному застосуванні становить 90% і більше і не залежить від дози. Після багаторазового застосування рівноважний стан досягається через 24-48 годин. Швидкість всмоктування прегабаліну знижується при одночасному прийомі з їжею, призводить до зменшення максимальної концентрації (Cmax) приблизно на 25-30% та подовження tmax приблизно на 2,5 години. Проте прийом прегабаліну з їжею у відсутності клінічно значимого впливу ступінь абсорбції.

Розподіл. Доклінічні дослідження показали, що прегабалін проникає через гематоенцефалічний бар'єр у тварин. Прегабалін також проникає через плаценту у щурів та виділяється у молоко в період лактації. У людини здається обсяг розподілу прегабаліну після прийому внутрішньо становить приблизно 0,56 л/кг. Прегабалін не зв'язується з білками плазми.

Метаболізм. У людини прегабалін піддається незначному метаболізму. Після введення дози радіоактивно міченого прегабаліну близько 98% радіоактивних речовин виводиться із сечею у незміненому вигляді прегабаліну. N-метильований дериват прегабаліну – основний метаболіт препарату, який визначався у сечі, – ndash; становив 0,9% від введеної дози. Під час доклінічних досліджень рацемізації S-енантіомер прегабаліну в R-енантіомер не відбувалося.

Виведення. Прегабалін виводиться із системного кровообігу в незміненому вигляді переважно за рахунок екскреції нирками. Період напіввиведення прегабаліну становить 6,3 години. Плазмовий та нирковий кліренс прегабаліну прямо пропорційні кліренсу креатиніну. Пацієнтам із порушеною функцією нирок та пацієнтам на гемодіалізі необхідно коригувати дози препарату.

Лінійність/нелінійність. Фармакокінетика прегабаліну є лінійною у всьому рекомендованому діапазоні доз. Варіабельність фармакокінетики Прегабалін у пацієнтів низька (менше 20%). Фармакокінетика багаторазових доз передбачувана на підставі даних, одержаних при введенні одноразової дози. Таким чином, немає потреби в плановому контролі концентрацій прегабаліну в плазмі.

Пол. Результати клінічних досліджень свідчать про відсутність клінічно значущого впливу статі на концентрацію прегабаліну в плазмі крові.

Ниркова недостатність. Кліренс прегабаліну прямо пропорційний кліренсу креатиніну. Крім цього, прегабалін ефективно видаляється з плазми за допомогою гемодіалізу (після 4 години гемодіалізу концентрація прегабаліну в плазмі зменшується приблизно на 50%). Оскільки виведення нирками є основним шляхом виведення препарату для пацієнтів з нирковою недостатністю, необхідно знижувати дозу препарату, а після гемодіалізу пацієнти повинні приймати додаткову дозу.

Печінкова недостатність. Спеціальні дослідження фармакокінетики за участю пацієнтів з печінковою недостатністю не проводилися. Оскільки прегабалін не зазнає значного метаболізму і виводиться із сечею переважно у незміненому вигляді, то малоймовірно, щоб порушення функції печінки могло суттєво вплинути на концентрацію прегабаліну у плазмі крові.

Протиепілептичні засоби. Код АТХ N03A X16.

Оскільки прегабалін переважно виводиться у незміненому вигляді із сечею, відчуває незначний метаболізм в організмі людини (менше 2% дози виділяється із сечею у вигляді метаболітів), не інгібує in vitro метаболізм інших препаратів та не зв'язується з білками плазми крові, то малоймовірно, що прегабалін може викликати фармакокінетичну взаємодію або бути об'єктом такої взаємодії.

Дослідження in vivo та популяційний фармакокінетичний аналіз

У дослідженнях in vivo не спостерігалося значної клінічної фармакокінетичної взаємодії між прегабаліном та фенітоїном, карбамазепіном, вальпроєвою кислотою, ламотриджином, габапентином, лоразепамом, оксикодоном або етанолом. Популяційний фармакокінетичний аналіз показав, що пероральні протидіабетичні засоби, діуретики, інсулін, фенобарбітал, тіагабін та топірамат не мають клінічно значущого впливу на кліренс прегабаліну.

Пероральні контрацептиви, норетистерон та/або етинілестрадіол

Одночасне застосування прегабаліну з оральними контрацептивами, норетистероном та/або етинілестрадіолом не впливає на фармакокінетику рівноважного стану одного з препаратів.

Лікарські засоби, що впливають на центральну нервову систему

Прегабалін може посилити дію етанолу та лоразепаму. У ході контрольованих клінічних досліджень одночасне введення багаторазових пероральних доз прегабаліну з оксикодоном, лоразепамом або етанолом не призводило до клінічно значущого впливу на функцію дихання. Після виходу препарату на ринок повідомлялося про виникнення дихальної недостатності та коми у пацієнтів, які приймали прегабалін разом з іншими лікарськими засобами, що пригнічують функцію центральної нервової системи. Прегабалін, ймовірно, посилює порушення когнітивних та основних рухових функцій, спричинених застосуванням оксикодону.

Взаємодія у пацієнтів похилого віку

Спеціальні дослідження фармакодинамічної взаємодії за участю добровольців похилого віку не проводились.

Діюча речовина: прегабалін;

1 капсула містить прегабаліну 25 мг або 50 мг, 75 мг, 100 мг, або 150 мг, або 200 мг, або 225 мг або 300 мг;

допоміжні речовини: тальк, крохмаль кукурудзяний, желатинова капсула: желатин, титану діоксид (E 171), заліза оксид жовтий (Е172), заліза оксид червоний (Е172) *, заліза оксид чорний (Е172) **.

* Не міститься в капсулах по 50 мг.

** Міститься у капсулах по 25 та 300 мг.

Препарат Лінбаг може мати незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Препарат Лінбаг може викликати запаморочення та сонливість. Тому пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування транспортними засобами, роботи зі складною технікою або від іншої потенційно небезпечної діяльності, доки не стане відомо, чи впливає цей препарат на їхню здатність до такої діяльності.

Жінки репродуктивного віку

Оскільки потенційний ризик для людини невідомий, жінкам репродуктивного віку слід використовувати ефективні засоби контрацепції.

Вагітність

Немає достовірних даних щодо застосування прегабаліну вагітними. Дослідження на тваринах свідчили про репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Препарат Лінбаг не слід застосовувати в період вагітності за винятком окремих випадків, коли користь для вагітної значно перевищує можливий ризик для плода.

Годування грудьми

Невідомо, чи виводиться прегабалін у грудне молоко. Проте прегабалін було виявлено у молоці тварин. Тому не рекомендується годувати дитину грудьми під час лікування прегабаліном.

Фертильність

Немає клінічних даних про вплив прегабаліну на репродуктивну функцію жінок. Під час клінічного дослідження впливу прегабаліну на рухливість сперматозоїдів здорові добровольці чоловічої статі отримували дозу прегабаліну 600 мг на добу. Після 3-місячного лікування жодного впливу на рухливість сперматозоїдів не виявлено. Дослідження фертильності продемонструвало наявність негативного впливу на репродуктивну функцію самок тварин та наявність негативного впливу на репродуктивну функцію та розвиток самців. Клінічна значимість цих результатів невідома.

Безпека та ефективність застосування препарату Лінбаг дітям (віком до 18 років) не було встановлено. Доступна в даний час інформація наведена в розділі «Побічні реакції», а також у розділах «Фармакологічні властивості» та «Фармакокінетика», однак, спираючись на них, неможливо надати жодних рекомендацій щодо дозування цієї категорії пацієнтів.

• Нейропатичний біль.
• Препарат Лінбаг призначають для лікування нейропатичного болю у дорослих при пошкодженні периферичної та центральної нервової системи.
• Епілепсія.
• Препарат Лінбаг призначають як додаткову терапію парціальних судомних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих.
• Генералізований тривожний розлад.
• Препарат Лінбаг призначають для лікування генералізованого тривожного розладу у дорослих.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-яких допоміжних речовин.

Дози.

Діапазон доз може змінюватися в межах 150-600 мг на добу. Дозу ділять на 2 або 3 прийоми.

Нейропатичний біль.

Терапію прегабаліном можна розпочати з дози 150 мг на добу, розділеної на 2 або 3 прийоми. Залежно від індивідуальної відповіді та переносимості препарату пацієнтом дозу можна збільшити до 300 мг на добу через 3-7 днів, а при необхідності. до максимальної дози 600 мг на добу після 7 днів.

Епілепсія.

Лікування прегабаліном можна розпочати з дози 150 мг на добу, розділеної на 2 або 3 прийоми. Залежно від ефективності та переносимості препарату в окремого пацієнта дозу можна збільшити до 300 мг на добу після першого тижня прийому. Через один тиждень дозу можна збільшити до максимальної – 600 мг на добу.

Генералізований тривожний розлад.

Доза, яку поділяють на 2 або 3 прийоми, може змінюватися в межах 150-600 мг на добу. Періодично слід переоцінювати необхідність продовження лікування.

Лікування прегабаліном можна розпочати з дози 150 мг на добу. Залежно від ефективності та переносимості препарату окремим пацієнтам дозу можна збільшити до 300 мг на добу після першого тижня прийому. Після ще одного тижня прийому дозу можна збільшити до 450 мг на добу. Через один тиждень дозу можна збільшити до максимальної – 600 мг на добу.

Припинення лікування прегабаліном.

Згідно з сучасною клінічною практикою, припиняти лікування прегабаліном рекомендується поступово протягом не менше одного тижня незалежно від показань.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Прегабалін виводиться із системного кровообігу в незміненому вигляді переважно за рахунок екскреції нирками. Оскільки кліренс прегабаліну прямо пропорційний кліренсу креатиніну (див. розділ «Фармакокінетика»), зменшення дози пацієнтам з порушеною функцією нирок слід проводити індивідуально, як зазначено в таблиці 1 відповідно до КК (CLcr), що визначається за формулою:

CLcr (мл/хв) = [1,23 х [140-вік (роки)] х вага (кг) / рівень креатиніну в плазмі крові (мкмоль/л)] х 0,85 для жінок.

Прегабалін ефективно видаляється з плазми за допомогою гемодіалізу (50% препарату протягом 4 годин). Для пацієнтів на гемодіалізі добову дозу прегабаліну слід підбирати відповідно до функції нирок. Крім добової дози, одразу після кожної 4-годинної процедури гемодіалізу необхідно застосовувати додаткову дозу (див. Таблицю 1).

Таблиця 1. Корекція дози прегабаліну відповідно до функції нирок.

Частими відзначеними побічними реакціями були запаморочення та сонливість. Побічні реакції зазвичай були легкими чи помірними. Показник відміни препарату через побічні реакції становив 12% серед пацієнтів, які отримували прегабалін, та 5% серед пацієнтів, які отримували плацебо. Найчастішими побічними реакціями, які призвели до виключення із групи застосування прегабаліну, були запаморочення та сонливість.

Нижче наведено всі побічні реакції, які виникали частіше, ніж при застосуванні плацебо, і більше, ніж у одного пацієнта. Ці побічні реакції представлені за класами та частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до <1/10); рідко (від ≥ 1/1000 до <1/100); одиничні (від ≥ 1/10000 до <1/1000); рідкісні (1/10000), частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними). У кожній групі за частотою виникнення побічні реакції представлені в порядку зменшення тяжкості.

Зазначені побічні реакції також можуть бути пов'язані з перебігом основного захворювання та/або супутнім застосуванням інших лікарських засобів.

Під час лікування нейропатичного болю центрального походження, викликаного ураженням спинного мозку, збільшувалася частота побічних реакцій загалом, частота побічних реакцій з боку ЦНС і особливо сонливість (див. розділ «Особливості застосування»).

Додаткові побічні реакції, про які повідомлялося після виходу препарату на ринок, позначені курсивом у переліку нижче.

Інфекції та інвазії. Часто: назофарингіт.

З боку системи крові та лімфатичної системи. Нечасто: нейтропенія.

З боку імунної системи. Нечасто: підвищена чутливість. Рідкісні: ангіоневротичний набряк, алергічна реакція, анафілактоїдні реакції.

З боку обміну речовин, метаболізму. Частий підвищений апетит. Нечасто: втрата апетиту, гіпоглікемія, анорексія.

З боку психіки. Часто: ейфоричний настрій, сплутаність свідомості, дратівливість, зниження лібідо, дезорієнтація, безсоння. Нечасто: галюцинації, панічні атаки, занепокоєння, збудження, депресія, пригнічений настрій, підвищений настрій, агресія, зміни настрою, деперсоналізація, утруднений підбір слів, патологічні сновидіння, посилення лібідо, аноргазмія, апатія. Рідкісні: розгальмовування.

З боку нервової системи. Дуже часті: запаморочення, сонливість, біль голови. Часто: атаксія, порушення координації, тремор, дизартрія, амнезія, погіршення пам'яті, порушення уваги, парестезії, гіпестезія, седативний ефект, порушення рівноваги, млявість. Нечасто: непритомність, ступор, міоклонія, втрата свідомості, психомоторна гіперактивність, дискінезія, постуральне запаморочення, інтенційний тремор, ністагм, порушення когнітивних функцій, порушення розумової діяльності, порушення мови, гіпорефлексія, гіперестезія, відчуття печіння, агевзи, , Гіпалгезія. Рідкісні: судоми, паросмія, гіпокінезія, дисграфія, залежність, манія, мозжечковий синдром, синдром зубчастого колеса, кома, делірій, енцефалопатія, екстрапірамідний синдром, синдром Гійєна-Барре, інтракраніальна гіпертензія, маніакальні реакції, параноїдні реакції. Частота невідома: порушення психіки.

З боку органів зору. Часто: нечіткість зору, диплопія, кон'юнктивіт. Нечасто: втрата периферичного зору, порушення зору, набряк очей, дефект поля зору, погіршення гостроти зору, біль в очах, астенопія, фотопсія, сухість, посилена сльозотеча, подразнення очей, світлочутливість, порушення акомодації, блефарит, крововилив в очне яблуко. Рідкісні: втрата зору, кератит, осцилопсія, зміна зорового сприйняття глибини, мідріаз, страбізм, яскравість зору, анізокорія, виразки рогівки, екзофтальм, параліч очного м'яза, ірит, кератокон'юнктивіт, міоз, нічна сліпота, офтальмоплег, .

З боку органів слуху та вестибулярного апарату. Часто вертиго. Не часто: гіперакузія.

З боку серця. Нечасто: тахікардія, блокада першого ступеня, синусова брадикардія, серцева недостатність. Рідкісні: подовження інтервалу QT, синусова тахікардія, синусова аритмія.

Судинні розлади. Нечасто: артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, припливи, відчуття холоду в кінцівках.

З боку дихання, дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Нечасто: задишка, носова кровотеча, кашель, риніт, хропіння, сухість слизової оболонки носа. Рідкісні: набряк легенів, стиск у горлі, ларингоспазм, фаринголарингеальний біль, апное, ателектаз, бронхіоліт, гикавка, фіброз легень, позіхання.

З боку травної системи. Часто: нудота, блювання, запор, діарея, метеоризм, здуття живота, сухість у роті, гастроентерит. Нечасто: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, надмірне слиновиділення, оральна гіпестезія, холецистит, холелітаз, коліт, шлунково-кишкові кровотечі, мелена, набряк язика, ректальна кровотеча. Рідкісні: асцит, панкреатит, дисфагія, стоматит, виразка стравоходу, періодонтальні абцеси.

З боку гепатобіліарної системи. Нечасто: підвищений рівень печінкових ферментів. Рідко: жовтяниця, печінкова недостатність, гепатит.

З боку шкіри та підшкірної тканини. Часто: пролежні. Нечасто: висипання, кропив'янка, гіпергідроз, свербіж. Рідкісні: синдром Стівенса - Джонсона, холодний піт, ексфоліативний дерматит, ліхеноїдний дерматит, меланоз, порушення нігтів, петехіальний висип, пурпура, пустулярний висип, атрофія шкіри, некроз шкіри, шкірні та підшкірні вузлики.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини. Часто: посмикування м'язів, артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, спазм у шийному відділі. Нечасто: набряк суглобів, міалгія, судоми м'язів, біль у шиї, ригідність м'язів. Рідкісні: рабдоміоліз.

З боку сечовивідної системи. Нечасто: нетримання сечі, дизурія, альбумінурія, гематурія, утворення каменів у нирках, нефрит. Рідкісні: ниркова недостатність, олігурія, затримка сечовипускання, гостра ниркова недостатність, гломерулонефрит, пієлонефрит.

Розлади репродуктивної системи та молочних залоз. Часто: еректильна дисфункція, імпотенція. Нечасто: сексуальна дисфункція, затримка еякуляції, дисменорея, біль у молочних залозах, лейкорея, менорагія, метрорагія. Рідкісні: аменорея, виділення з молочних залоз, збільшення молочних залоз, гінекомастія, цервіцит, баланіт, епідидиміт.

Загальні розлади. Часто: периферичні набряки, набряки, порушення ходи, падіння, відчуття сп'яніння, нездужання, підвищена стомлюваність. Нечасто: генералізований набряк, набряк обличчя, відчуття стиснення у грудях, біль, гарячка, спрага, озноб, астенія, загальна слабкість, абсцес, флегмона, фотосенсибілізація. Рідкісні: підвищення температури тіла, анафілактоїдні реакції, гранульома, навмисне заподіяння шкоди, заочеревинний фіброз, шок.

Дослідження. Часто збільшення маси тіла. Нечасто: підвищення рівня КФК у крові, підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення рівня аспартатамінотрансферази, підвищення рівня глюкози в крові, зменшення кількості тромбоцитів, підвищення рівня креатиніну в крові, зменшення вмісту калію в крові, зниження маси тіла. Рідкісні: зниження рівня лейкоцитів у крові.

Збільшення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ)

У деяких пацієнтів спостерігалися симптоми відміни після припинення коротко- або довгострокового лікування прегабаліном. Повідомлялося про такі явища: безсоння, біль голови, нудота, тривожність, діарея, грипоподібний синдром, судоми, нервозність, депресія, біль, гіпергідроз та запаморочення, які свідчили про фізичну залежність. Цю інформацію слід повідомити пацієнтові перед початком лікування.

Дані про припинення довгострокового лікування прегабаліном свідчать про залежність частоти та тяжкості симптомів відміни від дози.

Діти. Профіль безпеки прегабаліну, встановлений у ході двох досліджень за участю дітей, був подібний до профілю, який спостерігався у дослідженнях у дорослих пацієнтів (див. Розділи «Спосіб застосування та дози», « Фармакологічні властивості» та «Фармакокінетика»).

Частими відзначеними побічними реакціями у разі передозування прегабаліном були сонливість, сплутаність свідомості, збудження та занепокоєння. Також надходили повідомлення про судоми. Зрідка повідомлялося про випадки коми. Лікування передозування прегабаліном полягає у загальних підтримуючих заходах і за необхідності може включати гемодіаліз.

Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Капсули Лінбаг призначають для лікування нейропатичного болю, епілепсії, генералізованого тривожного розладу.