Ламіктал таблетки по 50 мг, 30 шт.

По 10 таблеток у блістері з полівінілхлорид/алюмінієвої фольги. По 3 блістери в картонній коробці.

Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: блідо-жовтувато-коричневого кольору багатогранна супереліптична таблетка з гладенькою поверхнею, з маркуванням GSEE1 з одного боку та 50 – з іншого.

Ламотриджин - це протисудомний препарат, механізм дії якого пов'язаний з блокуванням потенціалзалежних натрієвих каналів пресинаптичних мембран нейронів у фазі повільної інактивації та пригніченням надмірного вивільнення глутамату (амінокислоти, яка відіграє значну роль у розвитку епілептичного нападу).

Після прийому внутрішньо препарат швидко і повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 2,5 години.

Ламотриджин активно метаболізується, головним метаболітом є N-глюкуронід. В середньому період напіввиведення у дорослих становить 29 годин. Ламіктал має лінійний фармакологічний профіль. Виводиться головним чином у вигляді метаболітів і частково в незмінному . У дітей період напіввиведення менший, ніж у дорослих. 

Спеціальні групи пацієнтів.

Діти.

Кліренс залежно від маси тіла у дітей вищий, ніж у дорослих, з високими показниками у дітей до 5 років. Період напіввиведення ламотриджину у дітей зазвичай більш короткий, ніж у дорослих, із середнім значенням приблизно 7 годин, при одночасному застосування з такими індукторами ензимів як карбамазепін та фенітоїн, та підвищенням середнього значення до періоду від 45 до 50 годин при одночасному застосуванні виключно з вальпроатом.

Пацієнти похилого віку.

Результати фармакокінетичного аналізу в групах пацієнтів, які включали як пацієнтів похилого віку, так і молодих пацієнтів з епілепсією, що брали участь в одному дослідженні, виявили, що кліренс ламотриджину не змінився до клінічно значущого показника. Після одноразових доз 12% з 35 мл/хв/кг у віці 20 років до 31 мл/хв/кг у віці 70 років. Зниження після 48 тижнів лікування становило 10% від 41 до 37 мл/хв між молодою та літньою групами. До того ж, фармакокінетика ламотриджину була вивчена у 12 здорових пацієнтів похилого віку, яким була призначена одноразова доза 150 мг. Середнє значення кліренсу у пацієнтів похилого віку (0,39 мл/хв/кг) знаходиться між середнім значенням кліренсу (від 0 ,31 до 0,65 мл/хв/кг), отриманого у 9 дослідженнях,

Пацієнти з порушенням функцій нирок.

12 добровольцям з хронічними порушеннями функцій нирок, а також 6 пацієнтам, які проходять гемодіаліз, була надана єдина доза в 100 мг ламотриджину. Середні значення CL/F становили 0,42 мл/хв/кг (хронічні порушення функцій нирок), 0,33 мл/хв/кг (період між гемодіалізом) та 1,57 мл/хв/кг (під час гемодіалізу) порівняно з 0,58 мл/хв/кг у здорових добровольців. Середній період напіввиведення з плазми крові становив 42,9 годин (хронічні порушення функцій нирок), 57,4 годин (період між гемодіалізом) та 13,0 годин (під час гемодіалізу), порівняно з 26,2 годин у здорових добровольців. приблизно 20% (від 5,6 до 35,1) від присутньої в тілі кількості ламотриджину знижувалося протягом чотиригодинної сесії гемодіалізу. Для даної групи пацієнтів визначення початкової дози Ламіктала має ґрунтуватися на режимі прийому протиепілептичних препаратів пацієнтом; може бути ефективним для паці ентів із значною функціональною нирковою недостатністю.

Пацієнти з порушенням функцій печінки.

Фармакокінетичне дослідження одноразової дози проводилося за участю 24 пацієнтів з різним ступенем порушення функцій печінки та 12 здорових добровольців у контрольній групі. Середнє значення явного кліренсу ламотриджину становило 0,31 мл/хв/кг, 0,24 мл/хв/ кг та 0,10 мл/хв/кг у пацієнтів зі ступенем А, В та С (за класифікацією Чайльда-П'ю) порушення функцій печінки відповідно в порівнянні з 0,34 мл/хв/кг у здорових із контрольної групи. Зазвичай початкова, підвищена та підтримуюча дози повинні бути зменшені приблизно на 50% у пацієнтів з помірним ступенем порушення функцій печінки (за класифікацією Чайльда-П'ю ступінь В) та на 75% у пацієнтів з тяжким ступенем (за класифікацією Чайльда-П'ю) ступінь С) порушення функцій печінки. Підвищену та підтримуючу дози слід коригувати залежно від реакції на лікування.

Протиепілептичні засоби. Ламотриджин.
Код АТХ N03A X09.

Було встановлено, що урідін 5'-дифосфо (УДФ)-глюкуроніл трансферазу (УГТ) – Таким чином, індукуючі або інгібуючі глюкуронізацію препарати можуть впливати на кліренс ламотриджину. Індуктори ферменту цитохрому Р450 3А4 (CYP3A4) метаболізм ламотриджину.

Ті препарати, які, як доведено, мають клінічно значущий вплив на метаболізм ламотриджину, викладені в Таблиці 1. Спеціальні рекомендації щодо дозування цих лікарських засобів представлені в розділі «Спосіб застосування та дози».

Немає доказів того, що ламотриджин може викликати клінічно значущу стимуляцію або пригнічення ферментів цитохрому Р450. Ламотриджин може індукувати свій метаболізм, але цей ефект помірний і не має значних клінічних наслідків.

Таблиця 1.

Вплив інших лікарських засобів на глюкуронізацію ламотриджину

* Докладну інформацію про дозування див. у розділі «Загальні рекомендації щодо дозування Ламіктала для спеціальних груп пацієнтів» розділу «Спосіб застосування та дози».

** Інші пероральні контрацептиви та гормонозамінні препарати не вивчалися, але вони можуть аналогічно впливати на фармакокінетичні властивості ламотриджину (див. підрозділ «Загальні рекомендації з дозування Ламіктала для особливих груп пацієнтів» розділу «Спосіб застосування та дози&ra для жінок приймають гормональні контрацептиви та підрозділ "Гормональні контрацептиви" розділу "Особливості застосування"). 

Взаємодія з протиепілептичними препаратами (ПЕП) (див. «Спосіб застосування та дози»).

Вальпроат, що гальмує глюкуронізацію ламотриджину, знижує метаболізм ламотриджину та збільшує середній період напіввиведення приблизно в 2 рази.

Деякі ПЕП (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон), що індукують ферменти цитохрому Р450, також індукують УГТ і в результаті прискорюють метаболізм ламотриджину.

Є повідомлення про побічні явища з боку центральної нервової системи, що включали запаморочення, атаксію, диплопію, помутніння зору і нудоту у пацієнтів, які отримували карбамазепін одночасно з ламотриджином. Ці явища зазвичай зникають при зменшенні дози карбамазепіну. виявлено при дослідженні ламотриджину та окскарбазепіну за участю здорових дорослих добровольців, але зменшення дози не було вивчене. 

У дослідженні за участю здорових дорослих добровольців, які застосовували дозу ламотриджину 200 мг та дозу окскарбазепіну 1200 мг, було виявлено, що окскарбазепін не змінював метаболізм ламотриджину, а ламотриджин у свою чергу не змінював метаболізм окскар.

У дослідженні на здорових добровольцях було виявлено, що спільне застосування фелбамату в дозі 1200 мг 2 рази на добу та ламотриджину в дозі 100 мг 2 рази на добу протягом 10 днів не впливало на клінічно значний вплив на фармакокінетику останнього.

За даними ретроспективного аналізу плазмових рівнів у пацієнтів, які застосовували ламотриджин з або без габапентину, було виявлено, що габапентин не змінює існуючий рівень кліренсу ламотриджину.

Потенційна медикаментозна взаємодія між леветирацином і ламотриджином була вивчена шляхом оцінки рівня концентрацій обох препаратів у сироватці крові під час плацебоконтрольованих клінічних досліджень. Відповідно до цих даних речовини не змінюють фармакокінетику один одного.

Стала концентрація ламотриджину в плазмі крові не змінюється при сумісному застосуванні з прегабаліном (200 мг 3 рази на добу). 

Топірамат не впливає на концентрацію плазми крові ламотриджину. Застосування ламотриджину на 15% збільшує концентрацію топірамату.

За даними дослідження,застосування зонісаміду (200-400 мг на добу) разом з ламотриджином (150-500 мг на добу) протягом 35 днів для лікування епілепсії не мало істотного впливу на фармакокінетику ламотриджину. 

На концентрацію ламотриджину в плазмі крові не впливало сумісне застосування лакозаміду (200, 400 або 600 мг/добу) у плацебоконтрольованих клінічних випробуваннях у пацієнтів з парціальними нападами судом. В об'єднаному аналізі даних з трьох прийом перампанелю у пацієнтів з парціальними та первинними генералізованими тоніко-клонічними нападами, найвища досліджена доза перампанеля (12 мг на добу) збільшила кліренс ламотриджину. Ефект такої величини не вважається клінічно значущим.

Хоча описані випадки зміни концентрації інших протиепілептичних препаратів у плазмі крові, контрольні дослідження показали, що ламотриджин не впливає на концентрацію в плазмі крові супутніх протиепілептичних засобів. Результати досліджень in vitro показали, що ламотриджин не витісняє інші протиепілептичні білками. 

Взаємодія з іншими психотропними речовинами (див. Спосіб застосування та дози).

При одночасному прийомі 100 мг/добу ламотриджину та 2 г глюконату літію, що застосовувався 2 рази на добу протягом 6 днів 20 пацієнтами, фармакокінетика літію не змінилася.

Багаторазові пероральні дози бупропіону не мали статистично значущого впливу на фармакокінетику ламотриджину в дослідженні на 12 пацієнтів і призвели лише до слабкого підвищення рівня глюкуроніду ламотриджину.

У дослідженні на здорових дорослих добровольцях 15 мг оланзапіну зменшували площу під кривою «концентрація-час» і Cmax ламотриджину в середньому на 24% і 20% відповідно. Такий високий ефект у клінічній практиці зустрічається рідко. 200 мг ламотриджину не впливає на фармакокінетику оланзапіну.

Багаторазові пероральні дози ламотриджину 400 мг на добу не мали клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону при прийомі разової дози 2 мг у дослідженнях за участю 14 здорових дорослих добровольців. При спільному застосуванні 2 мг рисперидону повідомлялося про виникнення сонливості в порівнянні з 1 на 20 добровольців при застосуванні тільки рисперидону. Не виявлено жодного випадку сонливості при застосуванні тільки ламотриджину.

У клінічному дослідженні із залученням 18 дорослих пацієнтів з біполярним розладом, які отримували ламотриджин (≥ 100 мг/добу), дози арипіпразолу були збільшені з 10 мг/добу до 30 мг/добу протягом 7 днів і призначалися протягом 7 днів. . Загалом спостерігалося приблизно 10% зменшення Cmax та AUC ламотриджину. Не очікується, що ефект таких змін матиме клінічні наслідки.

Експерименти in vitro показали, що на формування первинного метаболіту ламотриджину, N-глюкуроніду, тільки мінімальною мірою може мати вплив амітриптилін, бупропіон, хлоназепам, флюоксетин, галоперидол або лоразепам.За даними вивчення метаболізму визначити, що ламотриджин не зменшує кліренс препаратів, що метаболізуються, головним чином, за допомогою CYP2D6. Результати in vitro експериментів також дозволяють стверджувати, що на кліренс ламотриджину навряд чи можуть вплинути клозапін, фенелзін, рисперидон, серталін або тразодон.

Взаємодія з гормональними контрацептивами.

Вплив гормональних контрацептивів на фармакокінетику ламотриджину.

У дослідженні за участю 16 жінок-добровольців, які застосовували таблетку з комбінацією «етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрель 150 мкг», було відзначено збільшення виведення ламотриджину приблизно в 2 рази, що в свою чергу призвело до зменшення площі під кривою ламотриджину в середньому на 52% і 39% відповідно. При тижневій перерві у застосуванні контрацептиву (так званий тиждень без контрацептиву) концентрація ламотриджину в сироватці крові поступово зростала, досягаючи концентрації, яка була приблизно в 2 рази вище, ніж при сумісному застосуванні препаратів (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та "Особливості застосування").

Вплив ламотриджину на фармакокінетику гормональних контрацептивів. 

За даними досліджень, у 16 ​​жінок-добровольців незмінна доза ламотриджину 300 мг не впливала на фармакокінетику етинілестрадіолу, що є частиною комбінованої таблетки перорального контрацептиву. «концентрація-час» і Cmax левоноргестреля в середньому на 19% і 12% відповідно. Вимірювання сироваткового рівня фолікулостимулюючого гормонулютеїнізуючого гормону і естрадіолу в ході дослідження показали пригнічення яєчникової гормональної активності у деяких жінок, хоча вимірювання рівня прогестерону в сироватці крові виявили, що немає жодних гормональних симптомів овуляції у однієї з 16 жінок. Вплив змін рівня сироваткових виведення левоноргестрелю на овуляторну активність яєчників невідомо (див. підрозділ «Загальні рекомендації з дозування для особливих груп пацієнтів» розділу «Спосіб застосування та дози» щодо дозування для жінок "Гормональні контрацептиви" розділу "Особливості застосування"). в добовій дозі більше 300 мг не досліджувалося. Дослідження інших гормональних контрацептивів не проводилися. Приймаючі гормональні контрацептиви та підрозділ & laquo; розділу «Особливості застосування»). Вплив ламотриджину в добовій дозі більше 300 мг не досліджувався. Дослідження інших гормональних контрацептивів не проводилися. розділу «Особливості застосування»). Вплив ламотриджину в добовій дозі більше 300 мг не досліджувався. Дослідження інших гормональних контрацептивів не проводилися. 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

У дослідженні за участю 10 чоловіків-добровольців, які приймали рифампіцин, збільшувався рівень виведення та зменшувався період напіввиведення ламотриджину внаслідок індукції печінкових ферментів, відповідальних за глюкуронізацію. У пацієнтів, які отримують супутню терапію рифампіцином, слід застосовувати режим лікування, ламотриджином та відповідними індукторами глюкуронізації (див. спосіб застосування та дози).

За даними досліджень, проведених за участю здорових добровольців, лопінавір/ритонавір приблизно вдвічі знижують плазмову концентрацію ламотриджину шляхом індукції глюкуронізації. (див. «Спосіб застосування та дози»).

За даними досліджень за участю здорових добровольців, застосування атазанавіру/ритонавіру (300 мг/100 мг) зменшувало AUC та Cmax ламотриджину в плазмі крові (у дозі 100 мг) у середньому на 32% та 6% відповідно (див. підрозділ &laquo) ;Загальні рекомендації з дозування для особливих груп пацієнтів у розділі «Спосіб застосування та дози»).

За даними вивчення in vitro впливу ламотриджину на органічні катіонні транспортери 2 (ГКТ 2) було продемонстровано, що ламотриджин, але не N(2)-глюкуронід метаболіт, є інгібітором ГКТ 2 у потенційно клінічно значущих концентраціях. Ці дані демонструють , що ламотриджин є інгібітором ГКТ 2 з ІС50 показником 53,8 µМ (див. розділ «Особливості застосування»).

Взаємодія із залученням лабораторних тестів.

Повідомлялося про взаємодію ламотриджину з тестами, що застосовуються для швидкого визначення деяких лікарських засобів у сечі, результатом чого можуть стати хибнопозитивні показники, особливо при визначенні фенциклідину. Для підтвердження позитивних результатів необхідно використовувати альтернативний більш специфічний хімічний метод.

Діюча речовина: ламотриджин;
1 таблетка містить ламотриджину 50 мг;
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, повідон К30, натрію крохмальгліколят (тип А), заліза оксид жовтий (Е 172), магнію стеарат.

За даними двох досліджень за участю добровольців було виявлено, що ефект ламотриджину, пов’язаний із координацією зору, руху очей, управління тілом і суб’єктивний седативний ефект не відрізняються від такого у плацебо.

При застосуванні ламотриджину у клінічних дослідженнях повідомлялося про побічні реакції неврологічного характеру, такі як запаморочення та диплопія, тому пацієнтам слід спочатку оцінити власну реакцію на лікування ламотриджином, перед тим як сісти за кермо автомобіля або працювати з іншими механізмами.

Оскільки існує індивідуальна реакція на протиепілептичні лікарські засоби, пацієнту слід проконсультуватися з лікарем стосовно особливостей керування автомобілем у цих випадках.

Загальний ризик, пов'язаний із прийомом протиепілептичних препаратів

Жінкам дітородного віку потрібна консультація спеціаліста. Слід розглянути питання лікування протиепілептичними препаратами, коли жінка планує вагітність. У жінок, які отримують лікування з приводу епілепсії, необхідно уникати різкої відміни протиепілептичних препаратів, оскільки це може призвести до рецидивів , що може мати серйозні наслідки для жінки і плода. У будь-яких випадках слід віддавати перевагу монотерапії, оскільки застосування комбінованої терапії ПЕП може бути пов'язане з підвищенням ризику розвитку вроджених вад порівняно з монотерапією залежно від застосовуваних ПЕП.

Ризик, пов'язаний з прийомом ламотриджину

Вагітність

Велика кількість даних про вагітних жінок, які отримували монотерапію ламотриджином протягом першого триместру вагітності (більше 8700), не вказують на суттєве підвищення ризику виникнення серйозних вроджених вад розвитку, у тому числі оральних ущелин. Дослідження на тваринах показали ембріофетальну.

Якщо терапія Ламікталом вважається необхідною у період вагітності, рекомендується його застосування у мінімально можливій терапевтичній дозі.

Ламотриджин надає легкий інгібіторний вплив на дигідрофолатредуктазу і тому теоретично може призводити до підвищеного ризику порушення ембріофетального розвитку внаслідок зниження рівня фолієвої кислоти (див. розділ «Особливості застосування»). Слід розглянути можливість прийому фолі стадіях вагітності.

Фізіологічні зміни під час вагітності можуть впливати на концентрацію ламотриджину та його терапевтичний ефект. Є повідомлення про зниження концентрації ламотриджину в плазмі під час вагітності з можливим ризиком втрати контролю над нападами. Після пологів рівень ламотриджину може швидко зростати виникнення небажаних дозозалежних явищ. Тому концентрацію ламотриджину в сироватці крові слід контролювати до, під час і після вагітності, а також незабаром після пологів. При необхідності слід адаптувати дозу для підтримки концентрації ламотриджину в сироватці крові на тому ж рівні, що і до вагітності, або адаптувати дозу відповідно до клінічної відповіді. Крім того, після пологів слід контролювати виникнення дозозалежних небажаних явищ.

Період годування груддю

Повідомляється, що ламотриджин у різних концентраціях проникає в грудне молоко, в результаті чого загальна концентрація ламотриджину у немовляти може досягати приблизно 50% концентрації ламотриджину, зареєстрованої у матері. Таким чином, у деяких дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, концентрації ламотриджину можуть досягати рівнів, за яких виявляються фармакологічні ефекти. 

Необхідно співвідносити потенційну користь від годування грудним молоком і ризик розвитку небажаних реакцій у немовляти. Якщо жінка, яка отримує лікування ламотриджином, вирішує годувати грудьми, необхідно ретельно спостерігати за малюком і відслідковувати небажані явища, такі як седативний ефект. приріст маси тіла.

Фертильність

Дослідження на тваринах не виявили впливу ламотриджину на фертильність

Дія ламотриджину як монотерапії для лікування дітей віком до 2 років або додаткової терапії для лікування дітей віком до 1 місяця не вивчалась.

Ефективність та безпека ламотриджину як додаткової терапії парціальних нападів у дітей віком від 1 місяця до 2 років не встановлені. Тому препарат не рекомендується застосовувати дітям у цій віковій категорії.

Ламотриджин не показаний для застосування дітям (до 18 років) з біполярним розладом через те, що ефективність препарату не було встановлено та у зв’язку з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних намірів (див. розділ «Особливості застосування»).

Епілепсія.
Дорослі та діти віком від 13 років.

• Додаткова терапія або монотерапія парціальних та генералізованих нападів епілепсії, включаючи тоніко-клонічні напади.
• Напади, пов’язані із синдромом Леннокса-Гасто. Ламіктал призначають як додаткову терапію, але при синдромі Леннокса-Гасто він може бути призначений як початковий протиепілептичний препарат (ПEП).

Діти віком від 2 до 12 років.

• Додаткова терапія парціальних та генералізованих нападів епілепсії, включаючи тоніко-клонічні напади та напади, асоційовані із синдромом Леннокса-Гасто.
• Монотерапія типових абсансів.
• Біполярний розлад.

Дорослі (віком від 18 років).

• Запобігання депресивним станам у хворих із біполярним розладом І типу, які переважно страждають на депресивні стани.

Ламіктал не показаний для невідкладної терапії маніакальних або депресивних епізодів.

Ламіктал протипоказаний пацієнтам із відомою гіперчутливістю до ламотриджину або до будь-якого іншого компонента лікарського засобу.

Ламіктал, таблетки, слід ковтати повністю, не розжовуючи і не розламуючи.

Якщо розрахункова доза ламотриджину (наприклад, для лікування дітей, які страждають на епілепсію, або пацієнтів з порушенням функції печінки) не є кратною цілим таблеткам, застосовна доза повинна відповідати найближчій меншій кількості цілих таблеток.

Повторний початок лікування.

Лікарям слід оцінити необхідність збільшення дози до підтримуючої при відновленні прийому Ламіктала для пацієнтів, які з якоїсь причини припинили прийом Ламіктала, оскільки ризик розвитку серйозного висипання пов'язаний з високими початковими дозами та перевищенням рекомендованої схеми збільшення дози ламотиридину (див. розділ &laquo ;Особливості Чим більший проміжок часу після прийому попередньої дози, тим більше уваги слід приділяти збільшенню дози до підтримуючої. Якщо інтервал з моменту припинення прийому ламотриджину перевищує п'ять періодів напіввиведення, слід підвищити дозу Ламіктала до існуючої схеми.

Не рекомендується відновлення прийому Ламіктала для пацієнтів, які припинили прийом через висип, пов'язаний з попередньою терапією ламотриджином, за винятком випадків, коли потенційна користь від лікування явно перевершує ризик.

Епілепсія.

Рекомендації щодо збільшення дози та підтримуючі дози для дорослих та дітей віком від 13 років (таблиця 2), а також для дітей віком від 2 до 12 років (таблиця 3) представлені нижче. Через ризик розвитку висипу не слід перевищувати початкову дозу та темп її подальшого збільшення (див. розділ «Особливості застосування»).

У разі припинення застосування супутніх ПЕП або додавання інших ПЕП/лікарських засобів до схем лікування, що містять ламотриджин, слід враховувати вплив, який вони можуть вплинути на фармакокінетику ламотриджину (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

Таблиця 2.

Рекомендовані схеми лікування епілепсії для дорослих та дітей віком від 13 років.

Таблиця 3. 

Діти віком від 2 до 12 років: рекомендована схема лікування епілепсії (загальна добова доза в мг/кг маси тіла/добу).

Для підтримки терапевтичної дози необхідно контролювати масу тіла дитини та змінювати дозу у разі зміни маси тіла. Цілком ймовірно, що пацієнти віком від двох до шести років потребують підтримуючої дози, яка наближається до верхньої межі діапазону, що рекомендується.

Якщо епілептичний контроль досягається за допомогою додаткової терапії, застосування супутніх ПЕП можна скасувати та продовжити монотерапію Ламікталом.

Діти до 2 років.

Дані щодо ефективності та безпеки застосування ламотриджину для додаткової терапії парціальних нападів у дітей від 1 місяця до 2 років (див. розділ «Особливості застосування») обмежені. Дані щодо застосування ламотриджину дітям до 1 місяця відсутні. , Ламіктал не рекомендується для застосування дітям до 2 років. Якщо на підставі клінічної необхідності прийнято рішення про терапію Ламікталом (див. розділ «Особливості застосування»).

Біполярний розлад.

Рекомендоване збільшення дози та підтримуючі дози для дорослих старше 18 років наведено в таблицях нижче. Схема переходу включає збільшення дози ламотриджину в підтримуючу стабілізаційну дозу протягом шести тижнів (таблиця 4), після чогопро інші психотропні та/або протиепілептичні препарати можуть бути скасовані у разі клінічної доцільності (таблиця 5). Схеми коригування дози після додаткового призначення інших психотропних лікарських засобів та/або ПЕП наведені в таблиці 6. Через ризик розвитку висипу початкова доза та темп подальшого підвищення дози не повинен перевищуватись (див. розділ «Особливості застосування»).

Таблиця 4. 

Дорослі (вік від 18 років): рекомендована схема збільшення дози до досягнення підтримуючої стабілізаційної добової дози при лікуванні біполярних розладів

* Цільова стабілізаційна доза змінюється залежно від клінічної відповіді.

Таблиця 5. 

Дорослі (вік від 18 років): підтримуюча стабілізаційна добова доза після відміни застосування супутніх лікарських засобів для лікування біполярних розладів.

Після досягнення необхідної підтримуючої стабілізаційної дози інші психотропні препарати можуть бути скасовані згідно з наведеними нижче схемами.

* За необхідності дозу можна збільшити до 400 мг на добу.

Таблиця 6. 

Дорослі (вік від 18 років): корекція добової дози при додатковому призначенні інших препаратів для пацієнтів з біполярними розладами.

Клінічного досвіду зміни дозування ламотриджину при призначенні інших препаратів немає. 

Однак на основі даних щодо взаємодії лікарських засобів можуть бути рекомендовані такі схеми.

Скасування ламотриджину у пацієнтів з біполярними розладами.

За даними клінічних досліджень, не відзначалося підвищення частоти, ступеня тяжкості або типу побічних реакцій після швидкої відміни ламотриджину в порівнянні з плацебо. Тому пацієнти можуть припиняти прийом Ламіктала без поступового зменшення дози.

Діти (до 18 років).

Ламіктал не рекомендується для застосування дітям з біполярними розладами (до 18 років), оскільки рандомізовані дослідження скасування не продемонстрували його значної ефективності та показали підвищення рівня суїцидальності (див. розділ «Особливості застосування»).

Загальні рекомендації щодо дозування Ламіктала для спеціальних груп пацієнтів.

Жінки приймають гормональні контрацептиви.

Застосування комбінації етинілестрадіол/левоноргестрел (30 мкг/150 мкг) підвищує кліренс ламотриджину приблизно вдвічі, що призводить до зниження рівня ламотриджину. Після титрування може знадобитися застосування більш високих підтримувальних доз . Протягом тижня, коли препарат не приймався, спостерігалося дворазове підвищення рівня ламотриджину. Дозалежні побічні реакції не виключаються. Тому слід розглянути питання про застосування контрацепції, що не передбачає тижня, коли препарат не приймається, як терапії першої лінії ( наприклад, постійний прийом гормональних контрацептивів або негормональні методи, див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Початок прийому гормональних контрацептивів пацієнтами, які приймають підтримуючі дози ламотриджину і не приймають індукторів його глюкуронізації.

Підтримуючу дозу ламотриджину в більшості випадків необхідно збільшити вдвічі (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Рекомендується, щоб з початку прийому гормональних контрацепів 50-100 мг на добу щотижня, відповідно до індивідуальної клінічної відповіді. Збільшення дози не повинно перевищувати зазначеного рівня, якщо тільки відповідно до клінічної відповіді на лікування таке перевищення не потрібно.

Вимірюванням концентрації ламотриджину в сироватці крові до і після початку застосування гормональних контрацептивів можна підтвердити, що базова концентрація ламотриджину підтримується. При необхідності дозу слід адаптувати. застосування таблеток), контроль рівня ламотриджину в сироватці слід проводити протягом 3-го тижня активного лікування, тобто з 15-го по 21-й день циклу прийому таблеток. Необхідно розглянути можливість застосування контрацептивних препаратів, що не передбачають тижня без прийому таблеток , як терапії першої лінії (наприклад, постійний прийом гормональних контрацептивів або негормональні методи; див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») .

Припинення прийому гормональних контрацептивів пацієнтами, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину та не приймають препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину.

Підтримуючу дозу ламотриджину в більшості випадків необхідно знизити на 50% (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Рекомендується поступово знижувати добову дозу 000 мг на тиждень (не більше 25% від загальної добової дози на тиждень) протягом 3 тижнів, якщо немає інших показань на підставі індивідуальної клінічної відповіді.

Вимірюванням концентрації ламотриджину в сироватці крові до і після початку застосування гормональних контрацептивів можна підтвердити, що базова концентрація ламотриджину підтримується. ламотриджину в сироватці крові повинен проводитись протягом 3-го тижняактивного лікування, тобто з 15-го по 21-й день циклу прийому таблеток. Зразки для оцінки рівня ламотриджину після постійного припинення прийому контрацептиву не слід збирати протягом першого тижня після припинення його прийому.

Початок терапії ламотриджином у жінок, які приймають гормональні контрацептиви.

Підвищення дози повинно відповідати рекомендаціям стандартної дози, наведеним у таблицях.

Початок та припинення прийому гормональних контрацептивів пацієнтами, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину, а також приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину.

Коригування рекомендованої підтримуючої дози ламотриджину не є обов'язковим.

Одночасне застосування з атазанавіром/ритонавіром.

Коректування рекомендованої дози ламотриджину у разі його додавання до існуючої терапії атазанавіром/ритонавіром не є обов'язковим.

Пацієнтам, які вже приймають підтримуючу дозу ламотриджину і не приймають індукторів глюкуронізації, у разі додаткового призначення атазанавіру/ритонавіру може знадобитися збільшення дози ламотриджину, а в разі припинення прийому атазанавіру/ритонавіру – її зменшення.

Контроль рівня ламотриджину в плазмі крові слід проводити до та протягом 2 тижнів після початку або припинення застосування атазанавіру/ритонавіру для визначення необхідності коригування дози ламотриджину (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

Одночасне застосування з лопінавіром/ритонавіром.

Коректування рекомендованої дози ламотриджину в разі його додавання до існуючої терапії лопінавіром/ритонавіром не є обов'язковим.

Пацієнтам, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і не приймають індуктори глюкуронізації, при додатковому призначенні лопінавіру/ритонавіру може знадобитися збільшення дози ламотриджину, а в разі припинення застосування лопінавіру/ритонавіру – її зменшення. Моніторинг ламотриджину в плазмі слід проводити до і протягом 2-х тижнів після початку або припинення застосування лопінавіру/ритонавіру для визначення необхідності коригування дози ламотриджину (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

Пацієнти похилого віку (вік від 65 років).

Коректування дози препарату відповідно до рекомендованої схеми не обов'язкове. Фармакокінетика ламотриджину в цій віковій групі значно не відрізняється від фармакокінетики у дорослих пацієнтів до 65 років.

Ніркова недостатність.

При застосуванні Ламіктала пацієнтам з нирковою недостатністю слід дотримуватися обережності. Для пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності початкову дозу ламотриджину встановлюють відповідно до призначених супутніх лікарських засобів; зменшення підтримуючої дози може бути ефективним для (див. розділ «Особливості застосування»).

Печовинна недостатність.

Початкова, зростаюча та підтримуюча дози слід зменшити приблизно на 50% пацієнтам з помірним (ступінь В за класифікацією Чайлд-П'ю) та на 75% пацієнтам з тяжким (ступінь С за класифікацією Чайлд-П'ю) ступенем печінкової недостатності. та підтримуючу дози слід коригувати залежно від клінічної відповіді.

Особливості застосування

Спеціальні застереження

Кожний висип

У перші 8 тижнів від початку лікування ламотриджином може виникати побічна реакція з боку шкіри у вигляді висипань. У більшості випадків висипання помірні і проходять без лікування, проте повідомлялося про виникнення важких шкірних реакцій, які потребували госпіталізації та припинення лікування Ламікталом. До них належали випадки виникнення висипів, які потенційно загрожували життю, зокрема синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та реакція на ліки з еозинофілією та системними проявами (DRESS) (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнтам, у яких виник синдром Стивенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз і реакція на ліки з еозинофілією та системними проявами (DRESS) після застосування ламотриджину, повторно призначати ламотриджин не можна. на 500 хворих на епілепсію. Приблизно у половини цих випадків діагностувався синдром Стівенса – Джонсона (1 на 1000).

Частота важких шкірних висипань у хворих на біполярні розлади становить 1 на 1 000.

У дітей ризик виникнення серйозних шкірних висипань вищий, ніж у дорослих. 

За даними дослідження по застосуванню Ламіктала, частота випадків висипань, що призводили до госпіталізації, у дітей варіює від 1 на 300 до 1 на 100 хворих. 

У дітей перші ознаки шкірних висипань можуть бути помилково сприйняті за інфекцію, тому лікарі повинні приділити увагу можливості розвитку побічної реакції на препарат у дітей, у яких виникають висипання та лихоманка протягом перших 8 тижнів терапії.

Загальний ризик виникнення шкірних висипань, очевидно, тісно пов'язаний з високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схеми збільшення доз при терапії ламотриджином (див. Спосіб застосування та дози), а також супутнім застосуванням вальпроату (див. Спосіб застосування та дози). . 

З обережністю слід застосовувати ламотриджин для лікування хворих на алергію або висипання при застосуванні інших протиепілептичних препаратів в анамнезі, оскільки частота появи помірних висипів після лікування ламотриджином у цієї групи пацієнтів була втричі вищою, ніж у групі без такого анамнезу.

При появі висипань на шкірі слід негайно оглянути пацієнта (як дорослої, так і дитини) і припинити прийом Ламіктала, якщо немає доказів, що шкірний висип не пов'язаний з прийомом препарату. Не рекомендується повторно розпочинати лікування ламотриджином, коли воно було припинено через появу висипів внаслідок попереднього лікування ламотриджином. У такому разі при вирішенні питання повторного призначення препарату необхідно зважити очікувану користь від лікування та можливий ризик. 

Також повідомлялося, що шкірний висип є частиною синдрому гіперчутливості, що супроводжується різноманітними системними симптомами, що включають лихоманку, лімфаденопатію, набряк обличчя, зміни крові, порушення функції печінки та асептичний менінгіт (див. розділ «Побічні реакції»). може мати різні ступені тяжкості і зрідка може призводити до дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові та поліорганної недостатності. Важливо відзначити, що ранні ознаки гіперчутливості (наприклад, лихоманка та лімфаденопатія) можуть виникати навіть за відсутності шкірних висипань. негайно оглянути та за відсутності інших причин припинити прийом Ламіктала.

У більшості випадків після відміни препарату асептичний менінгіт має зворотний розвиток, але в деяких випадках відновлюється при повторному призначенні ламотриджину. Повторне призначення ламотриджину призводить до швидкого повернення симптомів, які часто мають більш тяжкий характер. у зв'язку з появою асептичного менінгіту при попередньому призначенні призначати ламотриджин повторно не можна. 

Гемофагоцитарний лімфогістіоцитоз (ГЛГ)

Повідомлялося про випадки ГЛГ у пацієнтів, які приймають ламотриджин (див. розділ «Побічні реакції»). ГЛГ характеризується такими клінічними ознаками та симптомами, як лихоманка, висипання, неврологічні симптоми, гепатоспленомегалія, лімфаде у сироватці крові, гіпертригліцеридемія та аномалії печінкової функції та згортання. Симптоми зазвичай виникають протягом 4 тижнів після початку лікування. ГЛГ може бути небезпечним для життя.

Пацієнтам необхідно попередити про можливі симптоми, пов'язані з ГЛГ, та порадити негайно звернутися до лікаря у разі їх виникнення під час лікування ламотриджином.

Слід слід негайно обстежити пацієнтів, у яких спостерігаються наступні симптоми і розглянути можливість діагнозу ГЛГ. 

Суїцидальний ризик

У хворих на епілепсію можуть виникати симптоми депресії та/або біполярного розладу та існують свідчення того, що хворі на епілепсію та біполярні розлади мають підвищений суїцидальний ризик.

Від 25 до 50% пацієнтів з біполярними розладами мають щонайменше одну суїцидальну спробу. Вони можуть відчувати погіршення симптомів депресії та/або появу суїцидальних спонукань та поведінки (суїцидальність) незалежно від того, застосовували вони препарати для лікування біполярного розладу, зокрема Ламіктал, чи ні. 

При лікуванні хворих з різними показаннями, включаючи епілепсію, протиепілептичними препаратами повідомлялося про суїцидальні наміри та поведінку. За даними метааналізу рандомізованих плацебоконтрольованих клінічних досліджень із застосуванням протиепілептичних препаратів, включаючи ламотриджин, було продемонстровано незначне збільшення ризику. цього ризику невідомий, але наявні дані не виключають можливості збільшення цього ризику через застосування ламотриджину. Тому хворих потрібно ретельно контролюватинаявність у них ознак суїцидальних намірів та поведінки. У разі появи таких ознак хворі та ті, хто доглядає їх, повинні звернутися за медичною допомогою.

Клінічне погіршення при біполярному розладі

За пацієнтами, які лікувалися Ламікталом з приводу біполярного розладу, необхідно уважно спостерігати при клінічному погіршенні (включаючи появу нових симптомів) та суїцидальності, особливо на початку курсу лікування або при зміні дозування. У деяких пацієнтів, які мають в анамнезі суїцид думки, у молодих і пацієнтів, які демонстрували значною мірою суїцидальні наміри до початку лікування, може бути більшим ризиком появи суїцидальних думок або суїцидальних спроб, що вимагатиме уважного спостереження під час лікування.

Пацієнтів (та осіб, які доглядають пацієнтів) слід попередити про необхідність спостереження за будь-яким погіршенням їх стану (включаючи появу нових симптомів) та/або появою суїцидальних намірів/поведінки або схильністю до самоушкодження для того, щоб негайно звернутися за медичною допомогою при виникнення цих симптомів. 

При цьому слід оцінити ситуацію та внести відповідні зміни до терапевтичного режиму, що включає можливе припинення лікування у пацієнтів з проявами клінічного погіршення (включаючи появу нових симптомів) та/або появу суїцидальних намірів/поведінки, особливо якщо ці симптоми тяжкі, виникають раптово та не є частиною існуючих симптомів. 

Гормональні контрацептиви

Вплив гормональних контрацептивів на ефективність ламотриджину

Були отримані дані, що комбінація етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрель 150 мкг збільшує виведення ламотриджину приблизно вдвічі, що, у свою чергу, зменшує рівень ламотриджину (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій). отримання максимального терапевтичного ефекту в більшості випадків слід збільшити (шляхом титрування) підтримуючу дозу ламотриджину (в два рази). контрацептивів), може спостерігатися поступове тимчасове підвищення рівня ламотриджину під час тижневої перерви. Це підвищення буде більше, якщо дозу ламотриджину збільшити за кілька днів до або протягом тижневої перерви. Детальну інформацію про дозування див. у розділі « Загальні рекомендації з дозування для особливих груп пацієнтів quo; розділу «Спосіб застосування та дози». Тому жінки, які починають приймати пероральні контрацептиви або закінчують курс застосування пероральних контрацептивів, повинні постійно перебувати під наглядом лікаря і в більшості випадків їм потрібна корекція дози ламотриджину.

Інші пероральні контрацептиви та гормонозамінні препарати не були вивчені, але вони можуть аналогічно впливати на фармакокінетичні властивості ламотриджину. 

Вплив ламотриджину на ефективність гормональних контрацептивів

За результатами клінічного дослідження з вивчення взаємодії, в якій брали участь 

16 здорових добровольців, було виявлено незначне збільшення виведення левоноргестреля та зміни рівня фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів у сироватці у випадку, коли ламотриджин застосовувався разом з гормональними контрацептивами (комбінація «етинілестрадіол 30 мкгй/n&" ;Вплив цих змін на овуляцію яєчників невідомий. Але не можна виключати можливості, що у деяких пацієнтів, що одночасно приймають ламотриджин та гормональні контрацептиви, ці зміни призводять до зниження ефективності останніх. Тому пацієнти повинні своєчасно повідомляти про зміни в менструальному циклі, наприклад , про появу раптової кровотечі.

Вплив ламотриджину на субстрати органічних катіонних транспортерів 2 (ГКТ 2)

Ламотриджин є інгібітором ниркової тубулярної секреції через органічні білки катіонних транспортерів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Це може спричинити збільшення плазмового рівня деяких препаратів, екскретованих головним чином ;Тому застосування Ламіктала з субстратами ГКТ 2, що мають вузький терапевтичний індекс, наприклад, дофетилідом, не рекомендується. 

Дігідрофолатредуктаза

Ламіктал є слабким інгібітором дигідрофалоредуктази, тому при тривалому застосуванні можливий його вплив на метаболізм фолатів. Однак при тривалому застосуванні Ламіктала не відбувалося якихось істотних змін у кількості гемоглобіну., середнього обсягу еритроцитів, концентрації фолатів у сироватці та еритроцитах протягом 1 року та концентрації фолатів в еритроцитах протягом 5 років.

Ніркова недостатність

У дослідженнях одноразової дози у пацієнтів з термінальними стадіями ниркової недостатності концентрації ламотриджину в плазмі не змінювалися. Однак можлива кумуляція глюкуронідного метаболіту. Тому при лікуванні пацієнтів з ураженнями нирок необхідно бути обережними</.

Пацієнти, які приймають інші препарати, що містять ламотриджин

Ламіктал не слід призначати пацієнтам, які вже лікуються будь-яким іншим препаратом, що містить ламотриджин без консультації лікаря.

Бругада – тип ЕКГ

Аритмогенна ST-T аномалія та типова ЕКГ Бругади спостерігалися у пацієнтів, які застосовували ламотриджин. Слід ретельно зважити на питання застосування ламотриджину у пацієнтів із синдромом Бругади.

Розвиток у дітей

Даних про вплив ламотриджину на ріст, статеве дозрівання, формування когнітивних, емоційних та поведінкових функцій немає.

Епілепсія

Раптове припинення прийому Ламіктала, як і інших протиепілептичних засобів, може спровокувати збільшення частоти нападів. За винятком тих випадків, коли стан пацієнта вимагає раптового припинення прийому препарату (як, наприклад, при появі висипань), дозу Ламіктала слід знижувати поступово , не менше 2 тижнів.

За даними літератури, важкі епілептичні напади можуть викликати рабдоміоліз, поліорганну недостатність та синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, іноді з летальним результатом.

Може спостерігатися суттєве клінічне погіршення частоти виникнення нападів замість поліпшення стану. У хворих, які мають більше 1 типу нападів, поліпшення контролю над одним типом нападів слід ретельно зважити порівняно з погіршенням контролю над іншим типом нападів. загострювати міоклонічні напади. 

Є дані, що відповідь на лікування ламотриджином у комбінації з індукторами ферментів слабша, ніж на лікування ламотриджином у комбінації з протиепілептичними засобами, що не індукують ферменти. Причина цього невідома.

Під час лікування дітей з типовими малими епілептичними нападами ефект досягається не у всіх пацієнтів. 

Біполярні розлади

Діти (до 18 років)

Лікування антидепресантами пов'язане з підвищеним ризиком суїцидальних намірів та поведінки у дітей (до 18 років) з великими депресивними розладами та іншими психіатричними розладами.

Фертильність

Застосування Ламіктала в репродуктивних дослідженнях на тваринах не порушувало фертильності. Даних про вплив Ламіктала на фертильність у людей немає.

Тератогенність

Ламіктал є слабким інгібітором дигідрофалоредуктази. Теоретично існує ризик вроджених вад плоду людини, якщо жінка під час вагітності лікується інгібіторами фолатів. Однак репродуктивні токсикологічні дослідження Ламіктала на тварин у дозах, .

Препарат містить лактозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат.

Побічні реакції для показань до лікування епілепсії та біполярних розладів, заснованих на наявних даних контрольованих клінічних досліджень та іншого клінічного досвіду, вказані в таблиці нижче. Частотні категорії отримані в ході контрольованих клінічних досліджень (монотерапії епілепсії) і біполярного розладу (позначені як §)). Якщо частотні категорії за клінічними даними досліджень епілепсії та біполярного розлади відрізняються, застосовується найнижча частота. При відсутності даних контрольованих клінічних досліджень частотні категорії були отримані з іншого клінічного досвіду.</ >

Небажані реакції розподілені за частотою так:

дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); невідомо (неможливо оцінити за наявними даними).

Опис окремих небажаних реакцій

Гематологічні відхилення та лімфоденопатія можуть бути як пов'язані, так і не пов'язані з синдромом гіперчутливості (див. «Розлади з боку імунної системи»).

2 Також повідомлялося про висип як частину синдрому гіперчутливості, що супроводжувався різними системними симптомами, включаючи лихоманку, лімфаденопатію, набряк особи, відхилення в параметрах крові та порушення функції печінки. дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові та поліорганної недостатності. Важливо відзначити, що ранні ознаки гіперчутливості (наприклад, гарячка та лімфоаденопатія) можуть з'являтися навіть за відсутності шкірного висипу. При наявності таких симптомів пацієнта слід негайно обстежувати і .

3 Ці реакції спостерігалися в клінічній практиці за інших клінічних станів.

Було зазначено, що ламотриджин може посилювати симптоми паркінсонузму у пацієнтів з хворобою Паркінсона, та окремі повідомлення про екстрапірамідні ефекти та хореоатетоз у пацієнтів без цього стану.

4 Порушення функції печінки зазвичай асоціюється з реакціями гіперчутливості, але описані окремі випадки без виражених симптомів гіперчутливості.

5 У клінічних дослідженнях серед дорослих шкірний висип спостерігався у 8-12% пацієнтів, які приймали ламотриджин, і у 5-6% пацієнтів, які приймали плацебо. Висип був причиною відміни препарату у 2% пацієнтів. макуло-папульозний характер, найчастіше виникала протягом восьми тижнів від початку лікування і зникала після відміни Ламіктала (див. розділ «Особливості застосування»). Повідомлялося про виникнення тяжких потенційно небезпечних для життя шкірних реакцій, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) і реакцію на ліки з еозинофілією та системними проявами (DRESS). Хоча більшість пацієнтів після відміни ламотриджину виправляються, у деяких пацієнтів залишаються незворотні рубці; в поодиноких випадках ці синдроми. розділ «Особливості застосування»).

Загальний ризик виникнення шкірного висипу, очевидно, тісно пов'язаний із:

• високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схеми збільшення дози при терапії ламотриджином (див. Спосіб застосування та дози);
• паралельним застосуванням вальпроату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Також повідомлялося, що шкірний висип є частиною синдрому гіперчутливості, що супроводжується різноманітними системними симптомами (див. «Розлади з боку імунної системи»).

Існують повідомлення про зниження мінеральної щільності кісткової тканини, остеопенію, остеопороз та переломи у пацієнтів, які перебувають на тривалій терапії ламотриджином. Механізм, за допомогою якого ламотриджин впливає на кістковий метаболізм, не визначений.

Симптоми та ознаки
Є повідомлення про випадки гострого передозування (при прийомі доз, що у 10-20 разів перевищували максимальні терапевтичні дози), включаючи летальні випадки. Симптомами передозування були атаксія, ністагм, порушення свідомості, великі епілептичні напади та кома. Також при передозуванні повідомлялось про розширення комплексу QRS (затримка внутрішньошлуночкового проведення). Розширення комплексу QRS до більше ніж 100 мсек може бути пов’язане з більш тяжкою токсичністю.
Лікування
У разі передозування пацієнта необхідно госпіталізувати для проведення відповідної підтримуючої терапії. Необхідно застосувати терапію, направлену на зниження абсорбції (активоване вугілля), якщо це необхідно. Додаткове лікування призначається за клінічними показаннями. Немає досвіду застосування гемодіалізу для лікування передозування. У шести добровольців із нирковою недостатністю 20 % ламотриджину було виведено з організму під час 4-годинного сеансу гемодіалізу.

Зберігати при температурі нижче 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Ламотріджин — протиепілептичний лікарський засіб, що застосовується при лікуванні епілепсії та біполярних розладів.