Кветиксол таблетки по 200 мг, 30 шт.

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у пачці картонній.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 200 мг: білого кольору овальні двоопуклі, з написом Q з одного боку.

Механізм дії.

Кветіапін – атиповий антипсихотичний засіб. Кветіапін та активний метаболіт норкветіапін взаємодіють із різними типами нейромедіаторних рецепторів. Кветіапін і норкветіапін мають високу селективність до рецепторів серотоніну (5-НТ2) і рецепторів допаміну D1 і D2 в головному мозку. Саме ця комбінація рецепторного антагонізму з більшою селективністю до 5-НТ2 рецепторів щодо рецепторів D2 вважається сприятливою клінічним антипсихотичним ефектам та низькою схильністю до екстрапірамідних побічних симптомів препарату Кветиксол порівняно з типовими антипсихотичними препаратами. Кветіапін і норкветіапін також мають високу спорідненість з гістамінергічними та α-1-адренергічними рецепторами, але менша спорідненість з α-2-адренорецепторами та серотоніновими 5-НТ1А-рецепторами. Кветіапін не має спорідненості з холінергічними мускариновими рецепторами або бензодіазепіновими рецепторами, тоді як норкветіапін має помірну або високу спорідненість з декількома підтипами мускаринових рецепторів, що може пояснювати антихолінергічні (мускаринові) ефекти.

Інгібування норкветіапіном (NET), а також часткова агоністична дія на 5HT1A-рецептори може сприяти терапевтичній ефективності препарату Кветиксол як антидепресант.

Фармакодінаміка.

Відомо, що кветіапін активний у тестах антипсихотичної активності, такої як умовно-рефлекторне уникнення. Кветіапін блокує агоністичне вплив на допамін, що підтверджується результатами оцінки поведінкових реакцій або електрофізіологічних досліджень, а також збільшує концентрацію метаболітів допаміну, нейрохімічну експресію блокування рецепторів D2.

Відомо, що в ході доклінічних досліджень, під час яких перевірялася тенденція розвитку екстрапірамідних симптомів, кветіапін мав атиповий профіль активності та відрізнявся від стандартних антипсихотичних препаратів. Після тривалого застосування Кветіапін не спричиняв надмірної чутливості допамінових D2-рецепторів. Кветіапін у дозах, ефективних для блокади допамінових D2-рецепторів, викликав лише слабку каталепсію.

Для кветіапіну після тривалого введення була продемонстрована селективність для лімбічної системи, яка виявлялася здатністю блокувати деполяризацію в А10 мезолімбічних нейронах, але не в А9 нігростріарних нейронах, у яких міститься допамін.

Клінічна безпека

Зрозуміло, що при лікуванні кветіапіном може бути дозозалежне зниження рівня гормонів щитовидної залози.

Існуючі дані плацебо-контрольованих досліджень за участю пацієнтів похилого віку, які страждають на психоз, пов'язаний з деменцією, показують, що частота виникнення небажаних явищ з боку серцево-судинної системи на 100 пацієнтів у групі кветіапіну була не вищою, ніж у пацієнтів , які отримували плацебо.

Катаракта

Дані клінічного дослідження щодо оцінки катарактогенного потенціалу кветіапіну.

(200-800 мг на добу) у порівнянні з рисперидоном (2-8 мг на добу) у пацієнтів з шизофренією або шизоафективним розладом показали, що відсоток пацієнтів з підвищеним помутнінням кришталика був не вищим у групі пацієнтів, які приймали кветіапін (4 %) порівняно з тими, хто отримував рисперидон (10%) при застосуванні препарату принаймні 21 місяць.

Всмоктування.

Кветіапін після перорального введення добре всмоктується та активно метаболізується. При прийомі після їди не відбувається значної зміни біодоступності кветіапіну.

При рівноважному стані максимальна молярна концентрація активного метаболіту норкветіапіну становить 35% концентрації кветіапіну. Фармакокінетика кветіапіну та норкветіапіну в межах схваленого діапазону доз лінійна.

Розподіл.

З білками плазми зв'язується приблизно 83% кветіапіну.

Метаболізм.

Кветіапін активно метаболізується в печінці, використання радіоактивно міченого кветіапіну виявило, що менше 5% кветіапіну не метаболізується і виводиться у незміненому вигляді із сечею або фекаліями. У ході досліджень в умовах in vitro було встановлено, що CYP3A4 є основним ферментом, відповідальним за метаболізм кветіапіну, зумовлений цитохромом P450. Утворення та виведення Норкветіапіну відбувається переважно за участю ізоферменту CYP3A4.

Приблизно 73% радіоактивної мітки виводиться із сечею та 21% із фекаліями.

Кветіапін та деякі його метаболіти (включаючи норкветіапін) в умовах in vitro мають слабку інгібуючу дію на ізоферменти 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 та 3А4 системи цитохрому Р450.

Готування ізоферментів CYP в умовах in vitro відбувалося тільки при концентрації, яка в 5-50 разів перевищувала концентрацію, що досягається при застосуванні доз для людини в діапазоні від 300 до 800 мг на добу. На підставі цих результатів в умовах in vitro малоймовірно, що супутнє введення кветіапіну з іншими активними речовинами призведе до клінічно значущого гальмування метаболізму інших активних речовин, зумовленого цитохромом P450.

Виведення.

Період напіввиведення кветіапіну та норкветіапіну становить відповідно приблизно 7 годин та 12 годин. Середня молярна фракція вільного кветіапіну та активного метаболіту N-дезалкілкветіапіну, яка виводиться із сечею, становить <5% введеної дози.

Особливі популяції.

Стать.

Фармакокінетика кветіапіну у жінок та чоловіків не відрізняється.

Пацієнти похилого віку.

Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж у пацієнтів 18-65 років.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

У пацієнтів із значним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73 м2) середній кліренс кветіапіну в плазмі знижується приблизно на 25%, але індивідуальні величини кліренсу залишаються в межах діапазону, характерного для здорових осіб.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

У пацієнтів з ураженням печінки (компенсований алкогольний цироз) середній кліренс кветіапіну в плазмі знижується приблизно на 25%. Оскільки у печінці відбувається широкий метаболічний розпад кветіапіну, то у пацієнтів з порушенням функції печінки може збільшуватись концентрація кветіапіну в плазмі, і тому для пацієнтів цієї групи необхідна корекція дози (див. Спосіб застосування та дози).

Діти.

Існують фармакокінетичні дані, отримані у дітей, які приймали 400 мг кветіапіну двічі на добу. При отриманні терапевтичної дози рівні початкового з'єднання кветіапіну у дітей та підлітків (10-17 років) були в цілому схожі на дорослих, хоча Cmax у дітей була на вищому рівні, ніж у дорослих. AUC та Cmax для наркотіапіну були вищими, приблизно 62% та 49% у дітей (10-12 років), і 28% та 14% у підлітків (13-17 років) відповідно в порівнянні з дорослими.

Антипсихотичні засоби. Код АТХ N05A H04.

З огляду на те, що кветіапін насамперед діє на ЦНС, Кветіксол слід з обережністю застосовувати у комбінації з іншими препаратами, що мають подібну дію, та з алкоголем.

Фармакокінетика літію не змінювалася при одночасному застосуванні з кветіапіном. Існують дані, що в рандомізованому дослідженні тривалістю 6 тижнів при порівнянні комбінації літію з кветіапіном і плацебо з кветіапіном у дорослих пацієнтів, які страждають на гостру манію, спостерігалося підвищення частоти випадків екстрапірамідних явищ (особливо тремор). з додаванням плацебо.

У фармакокінетиці натрію вальпроату та кветіапіну не було відзначено клінічно значущих змін при їх одночасному застосуванні. У ретроспективному дослідженні за участю дітей та підлітків, які отримували вальпроат натрію, кветіапін або комбінацію цих препаратів, збільшення кількості випадків лейкопенії та нейтропенії спостерігали у групі, яка приймала обидва препарати, порівняно з групами, які отримували ці лікарські засоби окремо.

Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінюється при одночасному застосуванні з рисперидоном або галоперидолом. Одночасне застосування кветіапіну та тіоридазину призводить до підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70%.

У процесі дослідження багаторазового застосування дози для оцінки фармакокінетики кветіапіну, який призначали до та під час лікування карбамазепіном (відомим індуктором печінкового ферменту), супутнє застосування карбамазепіну суттєво підвищувало кліренс кветіапіну. Це підвищення кліренсу знижувало системну експозицію кветіапіну (вимірювану за площею AUC) до рівня, що становив у середньому 13% експозиції при застосуванні самого кветіапіну, хоча деякі пацієнти мали більший ефект. Внаслідок цієї взаємодії можливе зниження концентрації у плазмі крові, отже, для кожного пацієнта залежно від клінічної відповіді слід розглядати необхідність збільшення дози Кветиксолу. Супутнє застосування Кветиксолу з фенітоїном (ще одним індуктором мікросомального ферменту) призводить до підвищення кліренсу кветіапіну до 450%. Для пацієнтів, які приймають індуктор печінкового ферменту, починати терапію кветіапіном можна тільки у випадку, якщо лікар вважає, що користь від застосування кветіапіну переважає на ризики, пов'язані зі скасуванням індуктора печінкового ферменту. Важливо, що будь-які зміни прийому індуктора повинні надходити поступово. Доза кветіапіну може бути знижена при відміні фенітоїну, карбамазепіну або інших індукторів печінкових ферментів або при заміні препаратом, що не впливає на мікросомальні ферменти печінки (наприклад, вальпроат натрію).

CYP3А4 є ключовим ферментом, який бере участь у метаболізмі кветіапіну, який опосередкований цитохромом Р450. При дослідженні взаємодії здорових добровольців супутнє застосування кветіапіну (25 мг) з кетоконазолом (інгібітором CYP 3А4) призводило до підвищення AUC кветіапіну в 5-8 разів. Таким чином, супутнє застосування кветіапіну з інгібіторами CYP 3А4 протипоказане. Також не рекомендується вживати грейпфрутовий сік протягом періоду лікування кветіапіном.

Фармакокінетика кветіапіну не змінювалася після одночасного застосування з циметидином, відомим інгібітором ферменту Р450.

Фармакокінетика кветіапіну незначно змінювалася після одночасного застосування з антидепресантами іміпраміном (відомим інгібітором CYP2D6) або флуоксетином (відомим інгібітором CYP3А4 та CYP2D6).

Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам, які отримують інші препарати, що мають антихолінергічні (мускаринові) ефекти (див. розділ «Особливості застосування»).

Дослідження щодо взаємодії із серцево-судинними препаратами не проводилися.

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні кветіапіну з лікарськими засобами, що порушують електролітний баланс або подовжують інтервал QT.

У пацієнтів, які застосовували кветіапін, відзначалися випадки помилкових позитивних результатів ферментного імуноаналізу на наявність метадону та трициклічних антидепресантів. Рекомендується перевіряти сумнівні результати скринінгового імуноаналізу за допомогою відповідного хроматографічного методу.

Діюча речовина: кветіапін;
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 200 мг кветіапіну фумарату еквівалентно кветіапіну.
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; повідон K29-32; кальцію гідрофосфат дигідрат; натрію крохмальгліколят (тип А); лактоза, моногідрат; магнію стеарат.
Оболонка Оpadry II White 33G28435 (гіпромелоза 6cP; титану діоксид (Е 171); лактоза, моногідрат; макрогол 3350; триацетин).

З огляду на те, що препарат головним чином діє на центральну нервову систему, кветіапін може негативно впливати на види діяльності, що вимагають розумової пильності. Тому пацієнтам не рекомендується керувати автомобілем або іншими механізмами, поки не буде визначено індивідуальної чутливості до такого впливу.

Обмежені клінічні дані не свідчать про будь-який небажаний вплив міансерину на розвиток плода, а також показують, що міансерин проникає в грудне молоко тільки в незначній кількості. Проте при застосуванні Міасер у період вагітності або годування груддю необхідно зважувати користь від його застосування для матері та можливий ризик для плода/новонародженого.
Не рекомендовано використовувати лікарський засіб у період вагітності, якщо немає вагомих причин. Немає доказів безпеки застосування у період вагітності. Дослідження на тваринах не виявили небезпеки застосування у період вагітності.
Грудне годування
Міансерин протипоказаний у період годування груддю. Грудне годування слід припинити, якщо лікування міансерином вважається необхідним.

Безпеку та ефективність застосування препарату для лікування дітей (віком до 18 років) не досліджували, тому препарат не слід застосовувати у педіатричній практиці.

Лікування шизофренії.

Лікування біполярних розладів:

• для лікування маніакальних епізодів від помірного до тяжкого ступеня, пов’язаних з біполярними розладами;
• для лікування великих депресивних епізодів, пов’язаних з біполярними розладами;
• для профілактики рецидивів у пацієнтів з біполярними розладами, у яких маніакальні напади піддавалися лікуванню кветіапіном.

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.
Одночасний прийом інгібіторів цитохрому Р450 3А4, таких як інгібітори ВІЛ-протеази, азольних протигрибкових препаратів, еритроміцину, кларитроміцину та нефазодону (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Для кожного показання існують різні схеми дозування. Слід переконатися, що пацієнту призначено дозування, яке відповідає його стану. Квітиксол можна приймати незалежно від їжі.

Дорослі

Для лікування шизофренії

Кветіапін слід приймати двічі на добу.

Загальна добова доза протягом перших 4 днів терапії становить 50 мг (1 день), 100 мг (2 день), 200 мг (3 день) і 300 мг (4 день). Починаючи з 4-го дня і надалі дозу слід титрувати до меж звичайної ефективної дози 300-450 мг на добу. Залежно від клінічної ефективності та індивідуальної переносимості лікування дозу можна коригувати в межах 150-750 мг на добу.

Для лікування маніакальних епізодів від помірного до тяжкого ступеня, пов'язаних з біполярним розладом

Кветіапін слід приймати двічі на добу.

Загальна добова доза протягом перших чотирьох днів терапії становить 100 мг (1 день), 200 мг (2 день), 300 мг (3 день) і 400 мг (4 день). Подальше підвищення дози до 800 мг на добу на 6-й день має відбуватися поетапно зі збільшенням дози не більше ніж на 200 мг на добу.

Залежно від клінічної ефективності та переносимості препарату, доза може становити від 200 до 800 мг на добу. Звичайна ефективна доза становить від 400 до 800 мг на добу.

Для лікування великих депресивних епізодів, пов'язаних із біполярними розладами

Препарат Кветіксол слід застосовувати 1 раз на добу перед сном. Загальна добова доза для перших чотирьох днів лікування становить 50 мг (1 день), 100 мг (2 день), 200 мг (3 день) і 300 мг (4 день). Рекомендована добова доза – 300 мг. За даними клінічних досліджень, у групі застосування 600 мг не було додаткових переваг у порівнянні з групою застосування 300 мг. Доза 600 мг може бути ефективною для окремих пацієнтів. Дози понад 300 мг повинен призначати лікар із досвідом лікування біполярного розладу. Дані клінічних досліджень показують, що для окремих пацієнтів у разі виникнення проблем, пов'язаних з непереносимістю препарату, слід розглянути питання про зниження дози до мінімальної – 200 мг.

Для профілактики рецидивів у пацієнтів із біполярними розладами

Для попередження наступних маніакальних, змішаних або депресивних епізодів при біполярному розладі пацієнтам, які мали відповідь на застосування Кветиксолу при невідкладному лікуванні біполярного розладу, слід продовжувати лікування препаратом Кветіксол у тій же призначеній дозі. Дозу Кветиксолу можна коригувати в межах діапазону доз від 300 до 800 мг на добу, залежно від клінічної відповіді та переносимості кожного окремого пацієнта (2 рази на добу). Важливо, щоб для підтримуючої терапії застосовували найнижчі ефективні дози.

Особи похилого віку

Як і інші антипсихотичні препарати, Кветіксол слід з обережністю застосовувати пацієнтам похилого віку, особливо на початку лікування та добору дози. Може знадобитися більш повільне титрування дози препарату, а добова терапевтична доза може бути нижчою, ніж застосовані молодшим пацієнтам, залежно від клінічної відповіді та переносимості кожного окремого пацієнта. Середній плазмовий кліренс кветіапіну був знижений на 30-50% у людей похилого віку порівняно з молодшими пацієнтами. У пацієнтів старше 65 років з депресивними епізодами при біполярному розладі безпеку та ефективність не досліджували.

Порушення функції нирок

Не має потреби в корекції дози для пацієнтів з порушенням функції нирок.

Порушення функції печінки

Кветіапін активно метаболізується у печінці. Тому Кветиксол слід застосовувати з обережністю пацієнтам із відомими порушеннями функції печінки, особливо протягом початкового періоду підбору дози. Лікування пацієнтів з порушеннями функції печінки слід розпочинати з дози 25 мг на добу. Дозу можна збільшувати щодня на 25-50 мг на добу до досягнення ефективної дози залежно від клінічної відповіді та переносимості кожного окремого пацієнта.

Симптоми.

Загалом симптоми та прояви передозування, про які повідомлялося, були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість та седація, тахікардія, артеріальна гіпотензія та антихолінергічні ефекти.

Передозування може призвести до пролонгації інтервалу QT, судом, епілептичного статусу, рабдоміолізу, пригнічення дихання, затримки сечі, сплутаної свідомості, марення та/або збудження, коми та летального результату. Пацієнти з існуючим тяжким серцево-судинним захворюванням можуть мати підвищений ризик виникнення ефектів передозування.

Лікування.

Специфічного антидоту до кветіапіну немає. У разі важкої інтоксикації слід розглянути необхідність застосування різноспрямованих заходів та рекомендованих процедур інтенсивної терапії, включаючи відновлення та підтримання прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції легень, моніторинг та підтримку діяльності серцево-судинної системи.

Грунтуючись на даних опублікованої літератури, пацієнтів з делірієм, ажитацією та антихолінергічним синдромом можна лікувати запровадженням фізостигміну (1-2 мг) під безперервним ЕКГ-моніторингом. Але це лікування не рекомендоване як стандартне через потенційні негативні ефекти фізостигміну на серцеву провідність. Фізостигмін можна використовувати лише за відсутності аберації на ЕКГ. Не можна застосовувати фізостигмін у разі порушень ритму, блокади серця будь-якого ступеня або розширення комплексу QRS.

У разі передозування кветіапіном стійку артеріальну гіпотензію лікувати шляхом застосування відповідних заходів, таких як внутрішньовенне введення рідини та/або симпатоміметики.

Слід уникати прийому адреналіну та допаміну, оскільки бета-стимуляція може погіршити стан при артеріальній гіпотензії в умовах альфа-блокади, викликаної кветіапіном.

У разі важкого передозування можливе промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт знепритомнів), але не пізніше ніж через 1 годину після прийому препарату, можна застосувати активоване вугілля разом із проносним засобом.

Ретельний медичний контроль та моніторинг проводити до повного одужання пацієнта.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Препарат застосовують для лікування шизофренії та біполярних розладів.