Кетилепт таблетки 100мг N30

По 30 або 60 таблеток у флаконі; по 1 флакону у картонній упаковці;

по 10 таблеток у блістері, по 3 або 6 блістерів у картонній упаковці.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою.

Таблетки 100 мг білого або майже білого кольору круглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням стилізованої літери «E» та числа «202» з одного боку, таблетки, без або майже без запаху.

Механізм дії.

Кветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом, який має антагоністичну дію щодо рецепторів нейротрансмітерів головного мозку. Кветіапін та активний метаболіт плазми норкветіапін взаємодіють із різними типами нейромедіаторних рецепторів.

Кветіапін та норкветіапін мають спорідненість із серотоніновими (5HT1A та 5HT2), дофаміновими (D1 та D2), гістаміновими (H 1) та адренорецепторами (α1 та α2) рецепторами; він має більшу спорідненість до 5HT2-рецепторів, ніж до D1 і D2 рецепторів. Саме ця комбінація рецепторного антагонізму з більшою селективністю до 5-НТ 2 рецепторів щодо рецепторів D2 вважається сприяє клінічним антипсихотичним ефектам та низькою схильністю до екстрапірамідних побічних симптомів препарату Кетилепт® порівняно з типовими антипсихотичними препаратами.

Кветіапін і норкветіапін також мають високу спорідненість з гістамінергічними (H 1) і &lpha;1-адренорецепторами рецепторами, нижче спорідненість з α2-рецепторами, але не має помітної спорідненості з мускариновими холінергічними або бензодіазепіновими рецепторами або високу спорідненість до кількох підтипів мускаринових рецепторів, що може пояснювати антихолінергічні (мускаринові) ефекти.

Інгібування норкветіапіном (NET), а також часткова агоністична дія на 5HT1A-рецептори може сприяти терапевтичній ефективності препарату Кетилепт® як антидепресант.

Механізм дії кветіапіну, як і інших антипсихотичних засобів, невідомий.

Сонливість при дії кветіапіну можна пояснити його високою спорідненістю з гістаміновими (H 1) рецепторами.

Аналогічно, ортостатичної гіпотензії під час прийому кветіапіну можна пояснити його високою спорідненістю з α1-адренорецепторами рецепторами.

Фармакологічні.

Відомо, що кветіапін активний у тестах на антипсихотичну активність, таку як умовно-рефлекторне уникнення.

Кветіапін блокує агоністичний вплив на допамін, що підтверджується результатами оцінки поведінкових реакцій або електрофізіологічних досліджень, а також збільшує концентрацію метаболітів допаміну, нейрохімічну експресію блокування рецепторів D2.

Відомо, що в ході доклінічних досліджень, під час яких перевірялася тенденція до розвитку екстрапірамідних симптомів, кветіапін мав атиповий профіль активності та відрізнявся від стандартних антипсихотичних препаратів.

Кветіапін після тривалого використання не призводив до надмірної чутливості допамінових D2-рецепторів.

Відомо, що кветіапін у дозах, ефективних для блокади допамінових D2-рецепторів, викликав лише слабку каталепсію.

Для кветіапіну після його тривалого введення було продемонстровано селективність для лімбічної системи, яка виявлялася здатністю блокувати деполяризацію в А10 мезолімбічних нейронах, але не в А9 нігростріарних нейронах, у яких міститься допамін.

Клінічна безпека

Відомо, що при лікуванні кветіапіном можливе зниження рівня гормонів щитовидної залози, цей ефект є дозозалежним.

Катаракта

Відомо, що в клінічному дослідженні з оцінки катарактогенного потенціалу кветіапіну (200-800 мг/добу) проти рисперидону (2-8 мг/добу) у пацієнтів з шизофренією або шизоафективним розладом, відсоток пацієнтів з підвищеним помутнінням кришталика групі пацієнтів, які приймали кветіапін (4%) порівняно з тими, хто отримував рисперидон (10%) при застосуванні препарату принаймні 21 місяць.

Існують дані, що у плацебо-контрольованих дослідженнях за участю пацієнтів похилого віку, які страждають на психоз, пов'язаний з деменцією, частота виникнення небажаних явищ з боку серцево-судинної системи на 100 пацієнто-років у групі кветіапіну була не вищою, ніж у пацієнтів , які отримували плацебо.

Абсорбція

Після прийому внутрішньо кветіапін швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 1,5 години. Прийом їжі впливає на біодоступність кветіапіну.

При рівноважному стані максимальна молярна концентрація активного метаболіту норкветіапін становить 35% концентрації кветіапіну.

Фармакокінетика кветіапіну та норкветіапіну в межах схваленого діапазону доз є лінійною.

Розподіл

Пов'язання з білками плазми приблизно 83%.

Метаболізм

Кветіапін значною мірою метаболізується у печінці; основними шляхами його біотрансформації є сульфоокислення та окиснення. Використання радіоактивно міченого кветіапіну виявило, що менше 5% кветіапіну не метаболізується і виводиться у незміненому вигляді із сечею або калом.

Під час досліджень в умовах in vitro було встановлено, що основним ферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого цитохромом P450, є CYP3A4. Основні метаболіти, що утворюються в організмі, не мають суттєвої фармакологічної активності.

Висновок

Клінічні дослідження показали, що кветіапін ефективний при застосуванні його двічі на добу. Незважаючи на те, що період напіввиведення кветіапіну становить майже 7 годин, дані позитронно-емісійної томографії (ПЕТ) показують, що зайнятість 5HT2 та D2-рецепторів підтримується до 12 годин після одноразового прийому кветіапіну.

Після прийому внутрішньо разової дози 14C-міченого кветіапіну менше 5% прийнятої кількості виводиться у незміненому вигляді; це свідчить про активний метаболізм кветіапіну у печінці. Приблизно 73% радіоактивної мітки виводиться із сечею та 21% із калом.

Особливі популяції.

Пол

Фармакокінетика кветіапіну у жінок та чоловіків не відрізняється.

Фармакокінетика кветіапіну лінійна в терапевтичному діапазоні доз і істотно не залежить від статі чи раси.

Пацієнти похилого віку

У осіб похилого віку середній кліренс кветіапіну приблизно на 30-50% нижчий, ніж у дорослих пацієнтів віком від 18-65 років.

Пацієнти з порушенням функції нирок

При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв на 1,73 м2) та печінковій недостатності (алкогольний цироз) середній кліренс кветіапіну в плазмі знижений приблизно на 25%.

Пацієнти з порушенням функції печінки

У пацієнтів з ураженням печінки (компенсований алкогольний цироз) середній кліренс кветіапіну в плазмі знижується приблизно на 25%. Оскільки у печінці відбувається широкий метаболічний розпад кветіапіну, то у пацієнтів з порушенням функції печінки може збільшуватись концентрація кветіапіну в плазмі крові, і тому для пацієнтів цієї групи може знадобитися корекція дози.

Діти.

Відомо, що існують фармакокінетичні дані, отримані у дітей, які приймали 400 мг кветіапіну на добу. При отриманні терапевтичної дози рівні початкової сполуки кветіапіну у дітей та підлітків (10-17 років) були загалом подібними до дорослих, хоча Cmax у дітей була на вищому рівні, ніж у дорослих. AUC та Cmax для норкетіапіну були вищими, приблизно 62% та 49% у дітей (10-12 років), та 28% та 14% у підлітків (13-17 років) відповідно в порівнянні з дорослими.

Антипсихотичні засоби. Кветіапін. Код АТХ. N05A H04.

Незважаючи на те, що кветіапін насамперед діє на центральну нервову систему, Кетилепт® слід з обережністю застосовувати в комбінації з іншими препаратами, що мають подібну дію, і з алкоголем.

Препарат слід обережно призначати пацієнтам, які отримують інші ліки, мають антихолінергічні (мускаринові) ефекти.

Цитохром Р450 (CYP) 3А4 є ферментом, головним чином відповідає за метаболізм кветіапіну. При дослідженні взаємодії у здорових добровольців одночасне застосування кветіапіну (25 мг) з кетоконазолом (інгібітором CYP 3А4) призводило до підвищення AUC кветіапіну в 5-8 разів. Таким чином, одночасне застосування кветіапіну з інгібіторами CYP 3А4 протипоказане. Також не рекомендується вживати грейпфрутовий сік протягом періоду лікування кветіапіном.

Під час дослідження багаторазового застосування дози для оцінки фармакокінетики кветіапіну, який призначали до та під час лікування карбамазепіном (індуктором печінкового ферменту), одночасне застосування карбамазепіну суттєво підвищувало кліренс кветіапіну. Це підвищення кліренсу знижувало системну експозицію кветіапіну (що вимірювалося за площею AUC) до рівня, який становив у середньому 13% від експозиції під час застосування самого кветіапіну, хоча деякі пацієнти мали більший ефект. Внаслідок цієї взаємодії можуть створюватися нижчі концентрації в плазмі крові, що може вплинути на ефективність терапії Кетілепту. Одночасне застосування кветіапіну та фенітоїну (ще одного індуктора мікросомального ферменту) призводило до підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 450%. Починати терапію Кетілептом® пацієнтам, які отримують індуктор печінкового ферменту, можна тільки в тому випадку, якщо лікар вважає, що користь застосування Кетилепту® переважає ризики, пов'язані зі скасуванням індуктора печінкового ферменту. Важливо, що будь-які зміни прийому індуктора повинні бути поступовими. Якщо необхідно, його слід замінити неіндуктором (наприклад, вальпроатом натрію).

Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінюється при одночасному застосуванні таких антидепресантів як іміпрамін (відомий інгібітор CYP 2D6) або флуоксетин (відомий інгібітор CYP 3А4 та CYP 2D6).

Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінюється при одночасному застосуванні з рисперидоном або галоперидолом. Одночасне застосування кветіапіну та тіоридазину призводить до підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70%.

При одночасному застосуванні з циметидином фармакокінетика кветіапіну без змін.

Фармакокінетика літію не змінювалася при одночасному застосуванні з кветіапіном.

Існують дані, що в рандомізованому дослідженні тривалістю 6 тижнів при порівнянні комбінації літію з кветіапіном та плацебо з кветіапіном у дорослих пацієнтів, які страждають на гостру манію, підвищення частоти випадків екстрапірамідних явищ (особливо тремор) та сонливості та збільшення з додаванням літію порівняно з групою з додаванням плацебо.

У фармакокінетиці натрію вальпроату та кветіапіну не відзначалося клінічно значущих змін при їх одночасному застосуванні. У ретроспективному дослідженні за участю дітей та підлітків, які отримували натрію вальпроат, кветіапін або комбінацію цих препаратів, збільшення кількості випадків лейкопенії та нейтропенії спостерігали у групі, яка приймала обидва препарати порівняно з групами, які отримували ці лікарські засоби окремо.

Дослідження щодо взаємодії із серцево-судинними препаратами не проводилося.

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні кветіапіну з лікарськими засобами, які порушують електролітний баланс або подовжують інтервал QT.

У пацієнтів, які отримували кветіапін, відзначалися випадки помилкових позитивних результатів ферментного імуноаналізу на наявність метадону та трициклічних антидепресантів. Рекомендується перевіряти сумнівні результати скринінгового імуноаналізу за допомогою відповідного хроматографічного методу.

Діюча речовина: кветіапін;

1 таблетка містить: 28,78 мг, 115,13 мг та 230,26 мг кветіапіну фумарату, що відповідає 25 мг, 100 мг або 200 мг кветіапіну;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза, натрію крохмалю (тип А), повідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний;

склад оболонки:

Opadry II 33G28523 білий (гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), лактоза, макрогол, триацетин);

Opadry II 33G24283 рожевий (для таблеток 200 мг) (гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), лактоза, макрогол, тріацетин, заліза оксид червоний (Е172), заліза оксид жовтий (Е172)).

З огляду на те, що препарат головним чином діє на центральну нервову систему, кветіапін може негативно впливати на види діяльності, які потребують розумової пильності.

Тому пацієнтам не рекомендується керувати автомобілем або іншими механізмами, поки не буде визначено індивідуальну чутливість такого впливу.

Вагітність

1-й триместр

Безпека та ефективність застосування кветіапіну у вагітних жінок не встановлені. Нині немає доказів негативного впливу, отриманих під час досліджень на тваринах. Можливий вплив на органи зору плода не вивчали. Згідно з декількома вагітностями, протягом яких застосовували кветіапін, повідомляли про розвиток симптомів неонатальної абстиненції у новонароджених. Тому під час вагітності Кетилепт® можна призначати тільки якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик. У новонароджених, матері яких приймали кветіапін у період вагітності, спостерігалися симптоми відміни препарату.

3-й триместр

Новонароджені, матері яких у III триместрі приймали антипсихотичні препарати (у тому числі кветіапін), мають ризик виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні симптоми та/або симптоми відміни, які можуть змінюватися за ступенем тяжкості та тривалості після пологів. Спостерігалися такі побічні реакції – збудження, артеріальна гіпертензія, гіпотензія, тремор, сонливість, порушення дихання чи розлади харчування. Таким чином, новонароджені повинні перебувати під ретельним наглядом. 

Годування грудьми

Існують опубліковані повідомлення, що кветіапін проникає в грудне молоко, хоча ступінь проникнення препарату в молоко невідомий. Годування груддю, бажано припинити годування під час лікування кветіапіном.

Кетилепт® не рекомендується для застосування в дітей віком через відсутність даних, що свідчать на користь його застосування цій віковій групі.

• Лікування шизофренії.

• Лікування біполярних розладів, включаючи:

- маніакальні епізоди від помірної до тяжкої ступіння, пов'язані з біполярними розладами;

- великі депресивні епізоди, пов'язані з біполярними розладами.

• Профілактика рецидивів у пацієнтів з біполярними розладами, у яких маніакальні напади зазнавали лікування кветіапіном.

Підвищена чутливість до компонентів препарату одночасний прийом інгібіторів цитохрому Р450 3А4, таких як інгібітори ВІЛ-протеази, азолвмісних протигрибкових препаратів, еритроміцину, кларитроміцину та нефазодону.

Для кожного показання існують різні схеми дозування. Слід переконатися, що пацієнту призначено дозування, яке відповідає його стану. Дозу препарату та тривалість курсу лікування визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта залежно від показань та тяжкості захворювання. Для перорального застосування. Кетилепт® можна приймати незалежно від їди. Таблетки слід ковтати повністю, не розламуючи, не розжовуючи та не подрібнюючи їх.

Дорослі

Лікування шизофренії

Препарат Кетілепт® слід приймати двічі на день. У перші 4 дні терапії добова доза становить: 1-й день – 50 мг, 2-й день – 100 мг, 3-й день – 200 мг, 4-й день – 300 мг. Починаючи з четвертої доби, дозу підвищувати до досягнення необхідного клінічного ефекту (в межах від 300 до 450 мг/добу). Залежно від клінічної ефективності та переносимості препарату добова доза Кетілепт® може становити від 150 до 750 мг. Максимальна добова доза Кетілепт® для лікування шизофренії - 750 мг.

Лікування маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярними розладами

Препарат Кетілепт® слід приймати двічі на день. Добова доза у перші 4 доби лікування становить: 1-й день – 100 мг, 2-й день – 200 мг, 3-й день – 300 мг, 4-й день – 400 мг. Надалі дозу підвищувати (але не більше ніж на 200 мг на день) до 800 мг/добу, починаючи з 6-го дня лікування. Залежно від клінічної ефективності та переносимості препарату доза може становити від 200 до 800 мг/добу. Звичайна ефективна доза в межах від 400 до 800 мг на добу. Максимальна добова доза Кветірону для лікування маніакальних епізодів - 800 мг.

Лікування депресивних епізодів, пов'язаних з біполярними розладами

Препарат Кетілепт® слід застосовувати 1 раз на день перед сном. Загальна добова доза для перших чотирьох днів лікування становить 50 мг (1 день), 100 мг (2 день), 200 мг (3 день) і 300 мг (4 день). Рекомендована добова доза – 300 мг. У клінічних дослідженнях не було додаткової переваги в групі застосування 600 мг порівняно з групою 300 мг. Доза 600 мг може бути ефективною для деяких пацієнтів. Дози вище 300 мг повинен призначати лікар із досвідом лікування біполярного розладу. Клінічні дослідження показують, що для окремих пацієнтів у разі виникнення проблем, пов'язаних із непереносимістю препарату, слід розглянути питання щодо зниження дози до мінімальної – 200 мг.

Лікування депресивних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, має призначати лікар з досвідом лікування біполярного розладу.

Профілактика рецидивів у пацієнтів із біполярними розладами

Для попередження наступних маніакальних, змішаних або депресивних епізодів при біполярному розладі пацієнти, які мали відповідь на застосування Кетилепту® при невідкладному лікуванні біполярного розладу повинні продовжувати лікування препаратом Кетилепт® у тій самій призначеній дозі перед сном. Доза Кетілепту® можна коригувати в межах діапазону доз від 300 мг до 800 мг/добу залежно від клінічної відповіді та переносимості кожного окремого пацієнта (2 рази на добу). Важливо, щоб для підтримуючої терапії застосовували найнижчі ефективні дози.

Пацієнти похилого віку

Як інші антипсихотичні та антидепресанти, Кетилепт® слід з обережністю застосовувати у пацієнтів похилого віку, особливо на початку лікування та добору дози. Може знадобитися більш повільне титрування дози препарату Кетилепт, а добова терапевтична доза може бути нижчою, ніж та, що застосовують молодшим пацієнтам. Середній кліренс кветіапіну було знижено на 30-50% у осіб похилого віку порівняно з молодими пацієнтами.

У пацієнтів старше 65 років з депресивними епізодами при біполярному розладі безпеку та ефективність не досліджували.

Порушення функції нирок

Не має потреби в корекції дози для пацієнтів з порушенням функції нирок.

Порушення функції печінки

Кветіапін активно метаболізується у печінці. Тому препарат Кетілепт® слід застосовувати з обережністю пацієнтам із відомими порушеннями функції печінки, особливо у початковий період добору дози. Лікування пацієнтів з порушеннями функції печінки слід розпочинати з дози 25 мг/добу. Дозу можна збільшувати щодня на 25-50 мг/добу до досягнення ефективної дози, залежно від клінічної відповіді та переносимості кожного окремого пацієнта.

При прийомі кветіапіну частіше повідомляли про такі побічні реакції (10%): сонливість, запаморочення, сухість у роті, головний біль, симптоми відміни (скасування) препарату, підвищення рівня тригліцеридів у сироватці крові, підвищення рівня загального холестерину (особливо холестерину ЛПН) ), зниження рівня холестерину ЛПВЩ, збільшення маси тіла, зниження гемоглобіну та екстрапірамідні симптоми.

Як і при терапії іншими антипсихотичними препаратами, під час прийому кветіапіну відзначали втрату свідомості, злоякісний нейролептичний синдром, лейкопенію, нейтропенію та периферичні набряки.

Частота виникнення небажаних явищ при лікуванні кветіапіном наведена нижче (табл. 1) за такою класифікацією: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100, <1/10), нечасто (> 1/1000, <1/100), рідкісні (> 1/10000, <1/1000), поодинокі (<1/10000) та невідомої частоти (неможливо оцінити, виходячи з існуючих даних).

Таблиця 1

1.див. Особливості застосування.

2.Сонливість може виникати, як правило, протягом перших 2 тижнів лікування і зазвичай зникає при подовженні застосування кветіапіну.

3.Асимптоматичне підвищення (зсув від норми до 3 × верхньої межі норми у будь-який час) рівнів трансаміназ (АЛТ, АСТ) або гамма-ГТ (глютамілтрансферази) спостерігали у деяких пацієнтів при застосуванні кветіапіну. Такі підвищення зазвичай оборотні при продовженні лікування.

4.Як і інші антипсихотичні лікарські засоби, що блокують &lpha;1-адренорецептори, кветіапін часто може викликати ортостатичної гіпотензії, що супроводжується запамороченням, тахікардією та у деяких пацієнтів непритомністю, особливо в період підбору початкової дози.

5.Підрахунок частоти цих побічних реакцій проводили тільки на постмаркетингових даних застосування кветіапіну, у лікарській формі зі швидким вивільненням.

6.Рівень глюкози в крові натще ≥126 мг/дл (≥7,0 ммоль/л) або рівень глюкози в крові після їжі ≥200 мг/дл (≥11,1 ммоль/л) як мінімум в одному випадку.

7.Підвищення частоти дисфагії при застосуванні кветіапіну в порівнянні з плацебо спостерігалося тільки в ході клінічних досліджень біполярної депресії.

8.Основане на> 7% збільшення маси тіла в порівнянні з вихідним. Виникає переважно протягом перших тижнів терапії у дорослих.

9.Симптоми відміни, які спостерігалися частіше в ході короткочасних плацебо-контрольованих клінічних досліджень монотерапії, в яких оцінювали симптоми відміни: безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та дратівливість. Частота цих реакцій суттєво знижувалась через тиждень після припинення лікування.

10.Рівень ТГ ≥200 мг/дл (≥2,258 ммоль/л) (пацієнти віком ≥18 років) або ≥150 мг/дл (≥1,694 ммоль/л) (пацієнти у віці &lt ;18 років) як мінімум в одному випадку.

11.Рівень ХС ≥240 мг/дл (≥6,2064 ммоль/л) (пацієнти у віці ≥18 років) або ≥200 мг/дл (≥5,172 ммоль/л) (пацієнти в віці <18 років) як мінімум в одному випадку. Підвищення рівня ХС ЛПНГ ≥30 мг/дл (≥0,769 ммоль/л) виникає дуже часто. Середнє значення серед пацієнтів із таким підвищенням було 41,7 мг/дл (1,07 ммоль/л).

12.див. текст нижче.

13.Тромбоцити ≤100х109/л як мінімум в одному випадку.

14.Згідно з повідомленнями клінічних досліджень, побічні реакції, підвищення рівня КФК у крові не пов'язані зі злоякісним нейролептичним синдромом.

15.Рівень пролактину (пацієнти у віці 18 років): . 20 мкг/л (> 869,56 пкмоль/л) чоловіка; > 30 мкг/л (> 1304,34 пкмоль/л) жінки - у будь-який час.

16.Може призвести до падіння.

17.ХС ЛПВЩ <40 мг/дл (1,025 ммоль/л) чоловіка; <50 мг/дл (1,282 ммоль/л) жінки у будь-який час.

18.Кількість пацієнтів, у яких змінювалася тривалість інтервалу Q-Tс від 450 мс до 450 мс з підвищенням на 30 мс. У плацебо-контрольованих дослідженнях кветіапіну середня зміна кількість пацієнтів, які мали зміщення клінічно значущого рівня, подібні до груп кветіапіну та плацебо.

19.Зсув від> 132 ммоль/л до ≤132 ммоль/л принаймні при одному обстеженні.

20.Про напади суїцидальних думок та суїцидальної поведінки повідомляли під час терапії кветіапіном або відразу після припинення лікування.

21.див. Фармакологічні властивості.

22. Зниження рівня гемоглобіну в ≤13 г/дл (8,07 ммоль/л) у чоловіків, ≤12 г/дл (7,45 ммоль/л) у жінок, принаймні при одному обстеженні спостерігалося у 11% пацієнтів, лікованих кветіапіном, у всіх дослідженнях, включаючи відкриті. Для цих пацієнтів середнє максимальне зниження рівня гемоглобіну у будь-який час становило 1,50 г/дл.

23.Ці події часто траплялися на тлі тахікардії, запаморочення, ортостатичної гіпотензії та/або серцевих/респіраторних захворювань.

24.На основі відхилення від нормального початкового до потенційно клінічно важливого значення будь-коли після початкового у всіх дослідженнях. Відхилення загального Т4, вільного Т4, загального Т3 та вільного Т3 становило <0,8 × НМН (пкмоль / л) та відхилення ТТГ становить> 5 мМЕ/л у будь-який час.

25.Згідно з підвищенням частоти випадків блювання у пацієнтів похилого віку (≥65 років).

26.Відхилення нейтрофілів від ≥1,5 × 109/л від базового до <0,5 × 109/л у будь-який час протягом лікування.

27.Основане на відхиленні від нормального початкового до потенційно клінічно важливого значення у будь-який час після початкового у всіх дослідженнях. Відхилення еозинофілів становило. 1 × 109 клітин/л у будь-який час.

28.Основане на відхиленні від нормального початкового до потенційно клінічно важливого значення у будь-який час після початкового у всіх дослідженнях. Відхилення лейкоцитів складало ≤3 × 109 клітин/л у будь-який час.

29.Згідно з повідомленнями про побічні реакції щодо метаболічного синдрому з усіх клінічних досліджень кветіапіну.

30. Під час клінічних досліджень у деяких пацієнтів спостерігали посилення більш ніж один раз метаболічних факторів, що негативно впливають на масу тіла, рівень глюкози в крові та ліпіди.

31. розділ «Застосування під час вагітності або годування груддю».

32. Може виникнути під час або близько від початку терапії та асоціюватися з гіпотензією та/або непритомністю. Частота виникнення ґрунтується на повідомленнях про побічні реакції брадикардії та пов'язаних з цим явищ, які спостерігалися у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну.

Випадки подовженого інтервалу QT, шлуночкової аритмії, раптового неясного летального результату, зупинки серця та аритмії типу «torsade de pointes», були повідомлені при застосуванні нейролептичних лікарських засобів і вважаються специфічними до цього класу препаратів.

Вказані вище побічні реакції, що спостерігалися у дорослих, мають місце і у дітей. У Таблиці 2 нижче зібрано побічні реакції з високою частотою виникнення у цій віковій групі пацієнтів або які не спостерігали у дорослих хворих.

Побічні реакції розташовані залежно від їхньої частоти з використанням наступних категорій: дуже часто (≥1 / 10); часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (≥1/1000 до <1/100); рідко (≥1 / 10000 до <1/1000) і дуже рідко (<1/10000).

Таблиця 2

Рівні пролактину (пацієнти 20 мкг/л (> 869,56 пкмоль/л) у чоловіків;> 26 мкг/л (> 1130,428 пкмоль/л) у жінок у будь-який час. Менше 1% пацієнтів мали підвищення рівня пролактину "100 мкг/л. На основі відхилення вище клінічно значущих кордонів (адаптовані Національним Інститутом Охорони Здоров'я критерії) або підвищення 20 мм рт.ст. для систолічного або 10 мм рт.ст. для діастолічного". час, отриманий із короткострокових (3-6 тижнів) плацебо-контрольованих досліджень за участю дітей та підлітків Примітка: частота відповідає такій, що спостерігалася у дорослих, але дратівливість може бути пов'язана з різними клінічними проявами у дітей та підлітків порівняно з дорослими.

Симптоми

Дані про передозування Кетилептом® у клінічних дослідженнях обмежені. Прояви та симптоми передозування були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість та седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія. Передозування може призвести до пролонгації інтервалу QT, судом, епілептичного статусу, рабдоміолізу, пригнічення дихання, затримки сечі, сплутаності свідомості, марення та/або збудження, коми та летального результату. Пацієнти з існуючим тяжким серцево-судинним захворюванням можуть мати підвищений ризик виникнення ефектів передозування.

Лікування

Специфічного антидоту до кветіапіну немає. У випадках вираженої інтоксикації слід розглянути необхідність застосування різноспрямованих заходів та інтенсивної терапії, включаючи відновлення та підтримання прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції легень, моніторинг та підтримку діяльності серцево-судинної системи. Щодо цієї ситуації в опублікованих повідомленнях описуються випадки усунення серйозних реакцій з боку ЦНС, включаючи кому та делірій, при внутрішньовенному введенні фізостигміну (1-2 мг) під безперервним ЕКГ-моніторингом. Не можна використовувати фізостигмін за наявності аритмії, блокади серця будь-якого ступеня або розширення комплексу QRS.

У випадках стійкої артеріальної гіпотензії при передозуванні кветіапіну слід застосовувати відповідні заходи, такі як введення рідини та/або симпатоміметики (слід уникати застосування адреналіну та допаміну, оскільки стимуляція бета-адренорецепторів може ускладнити гіпотонію в умовах блокування альфаапіну) .

Оскільки профілактика абсорбції при передозуванні не вивчалася, слід враховувати необхідність промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт знепритомнів), але не пізніше ніж через 1 годину після прийому препарату, а також застосування активованого вугілля разом із проносним засобом.

Ретельний медичний контроль та моніторинг повинні продовжуватися до повного одужання пацієнта.

Зберігати при температурі від 5 ° C до 25 ° C у недоступному для дітей місці.

Кетилепт® показаний для лікування шизофренії, біполярного розладу та супутнього лікування депресивних епізодів у пацієнтів з ТІР.