Бажаний рівень цукру в крові, препарати інсуліну, що вводиться, а також дозування інсуліну (доза і час введення) потрібно визначати індивідуально та коригувати з урахуванням дієти, фізичної активності та способу життя хворого.
Добові дози та час введення
Не існує фіксованих правил щодо дозування інсуліну. Однак у середньому доза інсуліну становить від 0,5 до 1,0 МО інсуліну/кг маси тіла на добу. Базальна метаболічна потреба в інсуліні становить від 40 до 60% загальної добової потреби. Інсуман Рапід вводять шляхом підшкірної ін'єкції за 15-20 хв до їди.
Під час лікування тяжкої гіперглікемії або кетоацидозу введення інсуліну є частиною комплексного режиму лікування, що включає заходи, спрямовані на попередження виникнення у пацієнта можливих тяжких ускладнень, пов'язаних із досить швидким зниженням рівня цукру в крові. Цей режим вимагає ретельного спостереження за станом пацієнта (показниками обміну речовин, кислотно-лужного та електролітного балансу, основних життєвих показників тощо) в умовах відділення інтенсивної терапії або аналогічних умов.
Корекція дози
При поліпшенні метаболічного контролю чутливість до інсуліну може збільшитись, що призводить до зменшення потреби в інсуліні. Корекція дози також може знадобитися в таких випадках:
- зміна маси тіла хворого;
- зміна його способу життя;
- виникнення інших факторів, що сприяють підвищенню схильності до розвитку гіпо- або гіперглікемії (див. розділ «Особливості застосування»).
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти похилого віку (≥65 років)
У пацієнтів похилого віку прогресуюче погіршення функції нирок може призвести до сталого зменшення потреби в інсуліні.
Ніркова дисфункція
У пацієнтів з нирковою недостатністю потреба в інсуліні може бути знижена через зниження метаболізму інсуліну.
Пічникова дисфункція
У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю потреба в інсуліні може бути зменшена через зниження здатності до глюконеогенезу та зниження метаболізму інсуліну.
Спосіб введення
Інсуман Рапід вводять підшкірно шляхом ін'єкцій у черевну стінку, стегно, плече, дельтоподібну або сідничну ділянку. Місця ін'єкції завжди слід змінювати в межах однієї області, щоб зменшити ризик розвитку ліподистрофії та амілоїдозу шкіри (див. розділи інструкції «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). Інсуман Рапід забороняється застосовувати за допомогою зовнішніх або імплантованих інсулінових насосів або перистальтичних насосів з силіконовими трубками.
Всмоктування інсуліну, а отже, і цукрознижувальний ефект введеної дози може відрізнятися залежно від місця ін'єкції (наприклад, при введенні в черевну стінку порівняно з введенням у стегно). При кожній наступній ін'єкції місце уколу слід змінювати в межах ін'єкційної ділянки.
Інсуман Рапід® у флаконі
1 мл розчину Інсуман Рапід містить 100 МО інсуліну. Для введення препарату з флакону слід застосовувати лише ті шприци, розраховані на таку концентрацію інсуліну (градуйовані на 100 МО/мл). Шприци не повинні містити будь-яких інших лікарських засобів або їх залишків (наприклад, слідів гепарину).
Інсуман Рапід також можна вводити внутрішньовенно. Внутрішньовенне введення інсуліну зазвичай слід проводити в умовах відділення інтенсивної терапії або в аналогічних умовах, що дозволяють проводити лікування та спостереження за станом пацієнта (див. «Добові дози та час введення»).
Інструкції щодо застосування препарату та поводження з ним
Перед першою відбіркою інсуліну з флакона слід видалити пластикову захисну кришку.
Не можна інтенсивно струшувати флакон, оскільки це може призвести до утворення піни. Піна може завдати шкоди правильному відмірюванню дози.
Інсуман Рапід слід застосовувати лише тоді, коли розчин прозорий, безбарвний, не містить видимих частинок і має таку ж консистенцію, як і вода.
Як і всі інсулінові препарати, Інсуман Рапід® не можна змішувати з розчинами, що містять відновлювальні речовини, а саме тіоли та сульфіти. Слід пам'ятати, що простий нейтральний інсулін випадає в осад при рН, що дорівнює 4,5-6,5.
Перед кожною ін'єкцією слід перевіряти етикетку на інсуліні, щоб уникнути помилкового введення замість людського інсуліну інших інсулінів (див. розділ «Особливості застосування»).
Будь-які невикористані кількості лікарського засобу або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.
Змішування інсулінів
Інсуман Рапід можна змішувати з іншими людськими інсулінами, крім тих, які призначені виключно для введення за допомогою інсулінового насоса. Інсуман Рапід забороняється змішувати з інсулінами тваринного походження чи аналогами інсулінів. Не можна змішувати інсуліни різних концентрацій (наприклад, 100 МО/мл та 40 МО/мл).
Якщо в один шприц необхідно набрати два різні препарати інсуліну, то рекомендується спочатку набирати інсулін короткої дії, щоб уникнути попадання у флакон препарату більш тривалої дії. Ін'єкцію бажано проводити одразу після змішування.
Особливості застосування
Це лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільно від натрію.
Перехід на Інсуман Рапід
Переведення пацієнта на інший тип або марку інсуліну слід здійснювати під ретельним контролем. Зміни сили дії, марки (виробника), типу (простий, НПХ, стрічці, тривалої дії та ін.), походження (тваринний, людський, аналог людського інсуліну) та/або методу виробництва можуть призвести до необхідності зміни дози інсуліну.
>
Необхідність корекції (наприклад, зменшення) дози може бути очевидною відразу після переходу на застосування іншого інсуліну. Однак іноді вона може виявитися поступово протягом кількох тижнів.
Після переходу з інсуліну тваринного походження на людський інсулін може знадобитися зменшення дози, зокрема у пацієнтів:
- у яких під час лікування раніше досягалися досить низькі рівні глюкози в крові;
- які мають схильність до виникнення гіпоглікемії;
- що раніше потребували високих доз інсуліну через наявність антитіл до інсуліну.
При переході на інший препарат та протягом перших тижнів рекомендується ретельно контролювати метаболічні показники. Пацієнти, які вимагають високих доз інсуліну через наявність антитіл до інсуліну, при переведенні на інший інсулін повинні бути під контролем в умовах стаціонару або в аналогічних умовах.
Пацієнтам необхідно попередити про необхідність постійно змінювати місце ін'єкції, щоб зменшити ризик розвитку ліподистрофії та амілоїдозу шкіри. Є потенційний ризик затримки абсорбції інсуліну та погіршення глікемічного контролю після ін'єкцій інсуліну у місцях цих реакцій. Повідомляється, що зміна місця ін'єкції на неуражену ділянку шкіри призводить до гіпоглікемії. Рекомендується проводити моніторинг рівня глюкози в крові після зміни місця введення та можна врахувати коригування дози антидіабетичних препаратів.
Гіпоглікемія
Гіпоглікемія може виникнути у випадку, якщо доза інсуліну перевищує його потребу.
Дотримуватись особливої обережності та посилено контролювати рівень цукру в крові необхідно тим пацієнтам, у яких напади гіпоглікемії можуть бути особливо небезпечні, зокрема хворим зі значним звуженням коронарних артерій або кровоносних судин, що забезпечують кров'ю головний мозок (ризик серцевих чи мозкових ускладнень при гіпоглі ), а також пацієнтам з проліферативною ретинопатією, особливо якщо у них не проводилася лазерна фотокоагуляція (ризик виникнення транзиторної постгіпоглікемічної сліпоти).
Пацієнти повинні знати, що за певних обставин перші симптоми розвитку гіпоглікемії можуть бути менш помітними. Симптоми, що вказують на розвиток гіпоглікемії, можуть змінюватися, ставати менш вираженими або взагалі відсутні у пацієнтів, що належать до певних груп ризику. Серед них хворі:
- у яких спостерігається значне покращення глікемічного контролю;
- у яких гіпоглікемія розвивається поступово;
- літнього віку;
- які перейшли з тваринного інсуліну на людський інсулін;
- з вегетативною нейропатією;
- хворіють на цукровий діабет протягом тривалого часу;
- з психічними розладами;
- одночасно одержують терапію деякими іншими лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
У таких ситуаціях може виникати важка гіпоглікемія (можливо зі втратою свідомості) ще до того, як пацієнт зрозуміє, що у нього знижується рівень цукру в крові.
Якщо у хворого спостерігається нормальний або знижений рівень глікозильованого гемоглобіну, це може свідчити про виникнення періодичних недіагностованих (особливо нічних) епізодів гіпоглікемії. Для зменшення ризику виникнення гіпоглікемії дуже важливим є дотримання пацієнтом дози препарату, режиму харчування, рекомендацій щодо введення інсуліну, а також поінформованість хворого про симптоми гіпоглікемії. Існує низка факторів, які підвищують схильність до виникнення гіпоглікемії та потребують ретельного спостереження за станом хворого, а іноді й корекції дози препарату. До них належать:
- зміна місця введення інсуліну;
- підвищення чутливості до інсуліну (наприклад, усунення стресових факторів);
- незвичайне, надмірне або тривале фізичне навантаження;
- інтеркурентне захворювання (наприклад, блювання, пронос);
- зменшення вживання їжі;
- пропуск їжі;
- вживання алкоголю;
- деякі декомпенсовані порушення ендокринної системи (наприклад, зниження функції щитовидної залози та передньої частки гіпофіза або адренокортикальна недостатність);
- одночасне застосування інших лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Інтеркурентне захворювання.
Наявність інтеркурентного захворювання потребує посилення контролю стану вуглеводного обміну. У багатьох випадках показано проведення аналізу сечі на наявність кетонових тіл. Часто виникає потреба у корекції дози інсуліну. Найчастіше потреба в інсуліні може зростати. Пацієнти з цукровим діабетом 1 типу повинні продовжувати регулярно споживати хоча б невелику кількість вуглеводів, якщо вони здатні приймати лише незначну кількість їжі або зовсім не можуть їсти або у них виникає блювота. Вони не повинні повністю припиняти застосування інсуліну.
Інсуман Рапід у картриджах
Шприц-ручки, придатні для картриджів Інсуман Рапід
Інсуман Рапід у картриджах можна застосовувати тільки для підшкірного введення за допомогою шприц-ручок багаторазового використання. Якщо потрібно введення за допомогою шприца або виконання внутрішньовенної ін'єкції, слід використовувати флакон. Картриджі Інсуман Рапід слід використовувати тільки в шприц-ручках ОптиПен, КлікСТАР, Тактіпен, Аутопен 24 та AllStar, кожна з яких дозволяє вводити Інсуман Рапід у дозах з кроком 1 одиницю. Їх не можна застосовувати в інших шприц-ручках багаторазового використання, оскільки точність дозування була визначена тільки для зазначених шприц-ручок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Інсуман Рапід у попередньо наповненій шприц-ручці СолоСтар®.
Використання шприц-ручкою
Інсуман Рапід у попередньо наповненій шприц-ручці СолоСтар може застосовуватися тільки для підшкірного введення. Якщо необхідно введення за допомогою інсулінового шприца або виконання внутрішньовенної ін'єкції, необхідно використовувати флакон (див. «Спосіб застосування та дози»). Перед використанням шприц-ручки СолоСтар слід уважно прочитати інструкції щодо її застосування. СолоСтар слід використовувати відповідно до рекомендацій, які містяться в цих інструкціях (див. розділ «Інструкція із застосування препарату Інсуман Рапіда, розчину для ін'єкцій у попередньо наповненій шприц-ручці СолоСтар»).
Помилкове введення іншого препарату
Надходили повідомлення про неправильне введення інших форм випуску Інсуману або інших препаратів інсуліну. Перед кожною ін'єкцією слід перевіряти етикетку на інсуліні, щоб уникнути помилкового введення замість інсуліну інших інсулінів.