Інсуман Базал 100МЕ/мл картридж 3мл N5 суспензія

По 3 мл препарату в картридж із прозорого та безбарвного скла (тип I). Картридж укупорений з одного боку пробкою і обжатий алюмінієвим ковпачком, з іншого боку — плунжером. Додатково в картридж поміщено 3 металеві кульки. Картридж вмонтований в одноразову шприц-ручку СолоСтар®. По 5 шприц-ручок СолоСтар® поміщають у картонну пачку.

Суспензія білого або майже білого кольору, що легко диспергується.

Інсуман® Базал ГТ містить інсулін, ідентичний за своєю структурою людському інсуліну та отриманий методом генної інженерії з використанням штаму Escherichia coli К12 135 pINT90d.

Механізм дії інсуліну:

• знижує концентрацію глюкози в крові, сприяє анаболічним ефектам та зменшує катаболічні ефекти;
• збільшує перенесення глюкози всередину клітин та утворення глікогену в м'язах та печінці та покращує утилізацію пірувату, інгібує глікогеноліз та гліконеогенез;
• збільшує ліпогенез у печінці та жировій тканині та інгібує ліполіз;
• сприяє надходженню амінокислот у клітини та синтезу білка;
• збільшує надходження калію до клітин.

Інсуман® Базал ГТ є інсуліном тривалої дії із поступовим початком дії. Після п/к введення гіпоглікемічний ефект настає протягом 1 год і досягає максимуму протягом 3-4 год. Ефект зберігається протягом 11-20 год.

У здорових осіб T1/2 інсуліну з плазми становить приблизно 4-6 хв. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю він є більш тривалим. Проте слід зазначити, що фармакокінетика інсуліну не відбиває його метаболічної дії.

Протидіабетичні засоби. Інсуліни та аналоги середньої тривалості дії. Код АТС А10А С01.

Совместное применение с гипогликемическими средствами для перорального приема, ингибиторами АПФ, дизопирамидом, фибратами, флуоксетином, ингибиторами МАО, пентоксифиллином, пропоксифеном, салицилатами, амфетамином, анаболическими стероидами и мужскими половыми гормонами, цибензолином, циклофосфамидом, фенфлурамином, гуанетидином, ифосфамидом, феноксибензамином , фентоламіном, соматостатином та його аналогами, сульфаніламідами, тетрациклінами, тритокваліном або трофосфамідом може посилити гіпоглікемічну дію інсуліну та збільшує схильність до розвитку гіпоглікемії.

Спільне застосування з кортикотропіном, глюкокортикостероїдами, даназолом, діазоксидом, діуретиками, глюкагоном, ізоніазидом, естрогенами та прогестагенами (наприклад присутніми у комбінованих контрацептивних засобах), похідними фенотіазину, соматотропіном, симомомібутом, барбітуратами, нікотиновою кислотою, фенолфталеїном, похідними фенітоїну, доксазозином може послабити гіпоглікемічну дію інсуліну.

Бета-адреноблокатори, клонідин, солі літію можуть або потенціювати, або послаблювати ефект гіпоглікемічної дії інсуліну.

З етанолом. Етанол може або потенціювати або послаблювати гіпоглікемічний вплив інсуліну. Вживання етанолу може спричинити гіпоглікемію або знизити низький вміст глюкози в крові до небезпечного рівня. Переносність етанолу у хворих, які отримують інсулін, знижена. Допустимі кількості споживаного алкоголю повинні бути визначені лікарем.

З пентамідіном. При одночасному прийомі можливий розвиток гіпоглікемії, яка іноді може переходити до гіперглікемії. При сумісному застосуванні з симпатолітичними засобами, такими як бета-адреноблокатори, клонідин, гуанетидин та резерпін, можливе послаблення або повна відсутність симптомів рефлекторної (у відповідь на гіпоглікемію) активації симпатичної нервової системи.

Суспензія для підшкірного введення - 1 мл:

активні речовини: інсулін людський (100% кристалічний протамін інсулін) - 3,571 мг (100 МО);

допоміжні речовини: протаміну сульфат — 0,318; метакрезол (м-крезол) — 1,5 мг; фенол — 0,6 мг; цинку хлорид — 0,047 мг; натрію дигідрофосфату дигідрат — 2,1 мг; гліцерол (85%) — 18,824 мг; натрію гідроксид (використовується для доведення pH) — 0,576 мг; кислота хлористоводнева концентрована (використовується для доведення pH) — 0,246 мг; вода для ін'єкцій — до 1 мл.

Здатність пацієнта до концентрації уваги та швидкість його реакції можуть порушуватися внаслідок виникнення гіпоглікемії чи гіперглікемії або, наприклад, внаслідок виникнення зорових розладів. Це може бути небезпечним у тих ситуаціях, коли ці якості є особливо важливими (наприклад під час керування транспортними засобами або роботи з механізмами).

Пацієнтам слід порадити вживати необхідні запобіжні заходи з метою уникнення появи гіпоглікемії під час керування транспортним засобом. Це особливо важливо для тих пацієнтів, у яких перші ознаки розвитку гіпоглікемії слабко виражені або взагалі відсутні, а також для тих хворих, у яких гіпоглікемія виникає досить часто. Слід ретельно зважити, чи варто сідати за кермо або працювати з механізмами у такому стані.

Клінічних даних стосовно застосування препаратів людського інсуліну під час вагітності немає. Інсулін не проходить через плацентарний бар’єр. Вагітним жінкам препарат слід призначати з обережністю.

Для пацієнток, у яких діабет розвинувся до настання вагітності або в період вагітності (гестаційний діабет), дуже важливо підтримувати належний контроль за вуглеводним обміном упродовж усієї вагітності. Потреба в інсуліні може зменшуватися під час І триместру вагітності та зростати під час ІІ та ІІІ триместрів. Одразу після пологів потреба в інсуліні різко знижується, що підвищує ризик виникнення гіпоглікемії. Тому ретельний контроль рівня цукру є дуже важливим.

Жодного впливу препарату на немовля, що знаходиться на грудному вигодовуванні, не очікується. Інсуман® Базал можна застосовувати жінкам, які годують груддю. Однак жінки в період лактації можуть потребувати корекції дози препарату та дієти.

Фертильність. Клінічних даних або даних застосування тваринам стосовно впливу препаратів людського інсуліну на чоловічу або жіночу фертильність немає.

Немає достатнього досвіду застосування препарату у дітей.

Цукровий діабет, який потребує лікування інсуліном.

• Реакція гіперчутливості до інсуліну або будь-якого з допоміжних компонентів препарату, за винятком випадків, коли інсулінотерапія є життєво важливою;
• гіпоглікемія.

З обережністю: ниркова недостатність (можливе зниження потреби в інсуліні внаслідок зменшення метаболізму інсуліну); пацієнти похилого віку (поступове зниження функції нирок може призводити до зниження потреби в інсуліні, що постійно збільшується); печінкова недостатність (потреба в інсуліні може знижуватися через зниження здатності до глюконеогенезу та зменшення метаболізму інсуліну); виражений стеноз коронарних та мозкових артерій (у цих пацієнтів гіпоглікемічні епізоди можуть мати особливе клінічне значення, тому є підвищений ризик кардіальних або церебральних ускладнень гіпоглікемії); пацієнти з проліферативною ретинопатією, які особливо не отримували лікування фотокоагуляцією (лазерною терапією), т.к. у них при гіпоглікемії є ризик минущого амаврозу — повної сліпоти; пацієнти з інтеркурентними захворюваннями (бо при інтеркурентних захворюваннях часто підвищується потреба в інсуліні).

Якщо у пацієнта є одне з цих захворювань або станів, перед застосуванням препарату обов'язково слід проконсультуватися з лікарем.

Цільова концентрація глюкози в крові, препарати інсуліну, які слід використовувати, режим дозування інсуліну (дози та час введення) повинні визначатися та коригуватися індивідуально, щоб відповідати дієті, рівню фізичної активності та способу життя пацієнта.

Відсутні чітко регламентовані правила дозування інсуліну. Однак середня добова доза інсуліну становить 0,5–1 МО/кг/добу, причому на частку людського інсуліну пролонгованої дії припадає 40–60% від необхідної добової дози інсуліну.

Лікар повинен дати необхідні вказівки, як часто визначати концентрацію глюкози в крові, а також дати відповідні рекомендації у разі будь-яких змін у дієті або в режимі інсулінотерапії.

Перехід з іншого виду інсуліну на Інсуман® Базал ГТ

При переведенні пацієнтів з одного виду інсуліну на інший може знадобитися корекція режиму дозування інсуліну: наприклад, при переході з інсуліну тваринного походження на людський інсулін, або при переході з одного препарату людського інсуліну на інший, або при переході з режиму лікування розчинним людським інсуліном режим, що включає інсулін більш тривалої дії.

Після переходу з інсуліну тваринного походження на людський інсулін може знадобитися зниження дози інсуліну, особливо у пацієнтів, які раніше велися на досить низьких концентраціях глюкози у крові; у пацієнтів, які мають схильність до розвитку гіпоглікемії; у пацієнтів, яким раніше були потрібні високі дози інсуліну у зв'язку з наявністю антитіл до інсуліну. Потреба в корекції (зниженні) дози може виникнути відразу після переходу на новий вид інсуліну або поступово розвиватися протягом декількох тижнів.

При переході з одного виду інсуліну на інший і потім наступні перші тижні рекомендується ретельний контроль концентрації глюкози в крові. У пацієнтів, яким були потрібні високі дози інсуліну через наявність антитіл, рекомендується переходити на інший вид інсуліну під медичним наглядом у стаціонарі.

Додаткова зміна дози інсуліну

Поліпшення метаболічного контролю може спричинити підвищення чутливості до інсуліну, внаслідок чого може знижуватися потреба організму в інсуліні.

Зміна дози також може бути потрібна при:

• зміна маси тіла пацієнта;
• зміни способу життя (включаючи дієту, рівень фізичної активності тощо);
• інших обставин, які можуть сприяти збільшенню схильності до гіпо- або гіперглікемії.

Режим дозування спеціальних груп пацієнтів

Особи похилого віку. У осіб похилого віку потреба в інсуліні може знижуватись. Рекомендується, щоб початок лікування, збільшення доз та підбір доз у пацієнтів похилого віку з цукровим діабетом проводилися з обережністю, щоб уникнути гіпоглікемічних реакцій.

Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю. У пацієнтів із печінковою або нирковою недостатністю потреба в інсуліні може знижуватися.

Введення препарату Інсуман® Базал ГТ

Інсуман® Базал ГТ зазвичай вводиться глибоко підшкірно за 45-60 хв до прийому їжі. Місце ін'єкції в межах однієї області введення щоразу треба міняти. Зміна області введення інсуліну (наприклад з області живота область стегна) повинна проводитися тільки після консультації з лікарем, т.к. абсорбція інсуліну і ефект зниження концентрації глюкози в крові може варіювати в залежності від області введення (наприклад область живота або область стегна).

Інсуман® Базал ГТ не використовується в різноманітних інсулінових помпах (в т.ч. та імплантованих).

В/в введення препарату абсолютно виключено!

Не можна змішувати Інсуман® Базал ГТ з інсулінами іншої концентрації, інсулінами тваринного походження, аналогами інсуліну або іншими ЛЗ.

Інсуман® Базал ГТ може поєднуватися з усіма препаратами людського інсуліну компанії Санофі-Авентіс груп. Інсуман® Базал ГТ не можна змішувати з інсуліном, спеціально призначеним для використання в інсулінових помпах.

Необхідно пам'ятати, що концентрація інсуліну становить 100 МО/мл (для флаконів по 5 мл або картриджів по 3 мл), тому необхідно користуватися тільки пластиковими шприцами, розрахованими на цю концентрацію інсуліну у разі використання флаконів, або шприц-ручками ОптиПен Про1 або КлікСТАР у разі використання картриджів. Пластиковий шприц не повинен містити будь-якого іншого препарату або його залишкової кількості.

Перед першим набором інсуліну з флакона необхідно зняти пластиковий ковпачок (наявність ковпачка – свідчення невикритого флакона). Безпосередньо перед набором суспензія має бути добре перемішана, у своїй має утворюватися піна. Це краще робити, повертаючи флакон, тримаючи його під гострим кутом між долонями. Після переміщенняшивання суспензія повинна мати однорідну консистенцію та молочно-білий колір. Суспензію не можна використовувати, якщо вона має інший вид, тобто. якщо вона залишається прозорою або утворилися пластівці або грудочки в самій рідині, на дні або стінках флакона. У таких випадках слід використовувати інший флакон, який задовольняє вищезазначеним умовам, а також слід поінформувати лікаря.

Перед набором інсуліну з флакона в шприц засмоктують об'єм повітря, що дорівнює призначеній дозі інсуліну і вводять його у флакон (не в рідину). Потім флакон разом із шприцом перевертають шприцом донизу і набирають потрібну кількість інсуліну. Перед ін'єкцією необхідно видалити із шприца бульбашки повітря. У місці ін'єкції беруть складку шкіри, вводять голку під шкіру та повільно вводять інсулін. Після ін'єкції голку повільно витягають і притискають місце уколу ватним тампоном протягом кількох секунд. Дату першого набору інсуліну із флакона слід записати на етикетці флакона.

Після розтину флакони можуть зберігатися при температурі не вище 25 °C протягом 4 тижнів у захищеному від світла та тепла місці.

Перед установкою картриджа (100 МО/мл) в шприц-ручку ОптиПен Про1 і КлікСТАР необхідно витримати його 1-2 години при кімнатній температурі (ін'єкції охолодженого інсуліну більш болючі). Після цього м'яко перевертаючи картридж (до 10 разів) домогтися отримання гомогенної суспензії. Кожен картридж додатково має 3 металеві кульки для більш швидкого перемішування його вмісту. Після встановлення картриджа в шприц-ручку перед кожною ін'єкцією інсуліну кілька разів слід перевернути шприц-ручку для отримання гомогенної суспензії. Після перемішування суспензія повинна мати однорідну консистенцію та молочно-білий колір. Суспензію не можна використовувати, якщо вона має інший вид, тобто. якщо вона залишається прозорою або утворилися пластівці або грудочки в самій рідині, на дні або стінках картриджа. У таких випадках слід використовувати інший картридж, який задовольняє перерахованим вище умовам, а також слід проінформувати лікаря. Видалити будь-які бульбашки повітря з картриджа перед ін'єкцією.

Картридж не вміщує змішування препарату Інсуман® Базал ГТ коїться з іншими інсулінами. Порожні картриджі не підлягають повторному заповненню. Якщо сталася поломка шприц-ручки, можна ввести потрібну дозу з картриджа за допомогою звичайного шприца. Необхідно пам'ятати, що концентрація інсуліну в картриджі становить 100 МО/мл, тому необхідно користуватися пластиковими шприцами, розрахованими на цю концентрацію інсуліну. Шприц не повинен містити жодного іншого препарату або його залишкової кількості.

Після встановлення картриджа він може бути використаний протягом 4 тижнів. Рекомендується зберігати при температурі не вище 25 °C в захищеному від світла та тепла місці. У процесі використання картриджа шприц-ручку не слід зберігати в холодильнику (бо ін'єкції охолодженим інсуліном більш болючі). Після встановлення нового картриджа необхідно перевірити правильність роботи шприц-ручки перед ін'єкцією першої дози.

Особливі заходи безпеки

Пацієнти з підвищеною чутливістю до Інсуману Базал®, для яких не існує іншого препарату, що переноситься краще, повинні продовжувати лікування лише під ретельним наглядом лікаря і, якщо у цьому є необхідність, з одночасним застосуванням протиалергічних засобів.

При переході на Інсуман Базал® у пацієнтів з алергією на інсулін тваринного походження рекомендується проводити внутрішньошкірні проби, оскільки у них можуть виникати перехресні імунологічні реакції.

У пацієнтів з нирковою недостатністю потреба в інсуліні може бути зменшена через зниження метаболізму інсуліну. У пацієнтів літнього віку прогресуюче погіршення функції нирок може призвести до постійного зменшення потреби в інсуліні.

У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю потреба в інсуліні може бути зменшена через зниження здатності до глюконеогенезу та зниження метаболізму інсуліну.

У разі, якщо контроль рівня цукру є недостатнім або існує схильність до виникнення випадків гіпо- чи гіперглікемії, перед тим як проводити корекцію дози, слід перевірити, чи дотримується хворий призначеного режиму лікування, техніки ін’єкційного введення та місць введення препарату.

Особливості застосування

Перехід на Інсуман Базал®

Переведення пацієнта на інший тип або марку інсуліну повинно відбуватися під ретельним медичним наглядом. Зміни сили дії, марки (виробника), типу (регуляр, НПХ, ленте, тривалої дії), походження (тваринний, людський, аналог людського інсуліну) та/або методу виробництва можуть призвести до необхідності зміни дози інсуліну.

Необхідність корекції (наприклад зменшення) дози може стати очевидною одразу після переходу на застосування іншого інсуліну. Однак іноді вона може виникати поступово, впродовж декількох тижнів.

Після переходу з інсуліну тваринного походження на людський інсулін може виникнути потреба у зменшенні дози, зокрема у пацієнтів:

• у яких при лікуванні раніше вже досягалися досить низькі рівні глюкози у крові,
• у яких є схильність до виникнення гіпоглікемії,
• які раніше потребували високих доз інсуліну через наявність антитіл до інсуліну.

Під час переходу на інший препарат та впродовж перших тижнів після цього рекомендується ретельно контролювати метаболічні показники. Пацієнти, які потребують високих доз інсуліну через наявність антитіл до інсуліну, під час переведення на інший інсулін повинні знаходитися під медичним наглядом в умовах стаціонару або в аналогічних умовах.

Гіпоглікемія

Гіпоглікемія може виникнути у разі, якщо доза інсуліну набагато перевищує потребу у ньому. Дотримуватися особливої обережності і посилено контролювати рівень цукру в крові необхідно тим пацієнтам, у яких напади гіпоглікемії можуть бути особливо небезпечними, як, наприклад, у хворих зі значним звуженням коронарних артерій та кровоносних судин, що постачають кров`ю головний мозок (ризик серцевих чи мозкових ускладнень при гіпоглікемії), а також у пацієнтів з проліферативною ретинопатією, яким не проводилася лазерна фотокоагуляція (ризик виникнення транзиторної постгіпоглікемічної сліпоти).

Пацієнти повинні знати про те, що за певних обставин перші симптоми розвитку гіпоглікемії можуть бути менш помітними. Перші симптоми розвитку гіпоглікемії можуть змінюватися, ставати менш вираженими або бути взагалі відсутніми у пацієнтів, як належать до певних груп ризику. Серед них хворі:

• у яких спостерігається значне посилення глікемічного контролю;
• у яких гіпоглікемія розвивається поступово;
• літнього віку;
• які перейшли з тваринного інсуліну на людський інсулін;
• з вегетативною нейропатією;
• які хворіють на діабет упродовж тривалого періоду;
• з психічними розладами;
• які одночасно отримують терапію деякими іншими лікарськими засобами.

У таких ситуаціях може виникати тяжка гіпоглікемія (можливо із втратою свідомості) ще до того, як пацієнт зрозуміє, що у нього знижується рівень цукру у крові.

Якщо у хворого спостерігається нормальний чи знижений рівень глікозильованого гемоглобіну, це може вказувати на виникнення у нього періодичних недіагностованих (особливо нічних) епізодів гіпоглікемії.

Для зменшення ризику виникнення гіпоглікемії дуже важливим є дотримання пацієнтом дози препарату, режиму харчування, рекомендацій стосовно введення інсуліну, а також поінформованість хворого щодо симптомів гіпоглікемії. Існує низка факторів, які підвищують схильність до виникнення гіпоглікемії та вимагають ретельного спостереження за станом хворого, а іноді й корекції дози препарату. До них належать:

• зміна місця введення інсуліну;
• підвищення чутливості до інсуліну (наприклад, при усуненні стресових факторів);
• незвичне, надмірне або тривале фізичне навантаження;
• інтеркурентне захворювання (наприклад блювання, пронос);
• зменшення вживання їжі;
• пропуск прийому їжі;
• вживання алкоголю;
• деякі декомпенсовані порушення ендокринної системи (зниження функції щитовидної залози і передньої частки гіпофіза чи адренокортикальна недостатність);
• одночасне застосування деяких інших лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Інтеркурентне захворювання

Наявність інтеркурентного захворювання вимагає посилення контролю за станом вуглеводного обміну. У багатьох випадках показане проведення аналізу сечі на присутність кетонових тіл. Досить часто виникає необхідність у корекції дози інсуліну. Іноді потреба в інсуліні може зростати. Пацієнти з діабетом І типу повинні продовжувати регулярно споживати хоча б невелику кількість вуглеводів, навіть якщо вони здатні приймати лише незначну кількість їжі або зовсім не можуть приймати їжу, або у них виникає блювання. Вони не повинні припиняти застосування інсуліну повністю.

Користування шприц-ручкою

Перед використанням шприц-ручки СолоСтар® слід уважно прочитати інструкції з її застосування. СолоСтар® потрібно використовувати відповідно до рекомендацій, що містяться у цих інструкціях (див. розділ «Інструкція із застосування Інсуману Базал®, суспензії для ін’єкцій у попередньо наповненій шприц-ручці СолоСтар®»).

Помилкове введення іншого препарату

Надходили повідомлення про помилкове введення інших форм випуску Інсуману або інших препаратів інсуліну. Перед кожною ін’єкцією слід перевіряти етикетку на інсуліні, щоб уникнути помилкового введення замість людського інсуліну інших інсулінів.

Комбінація препарату Інсуман Базал® з піоглітазоном

Про випадки серцевої недостатності повідомлялося при застосуванні піоглітазону в поєднанні з інсуліном, особливо в пацієнтів, які мали ризик розвитку серцевої недостатності. Це необхідно враховувати при розгляді можливості лікування комбінацією піоглітазону та препарату Інсуман Базал®. При застосуванні цієї комбінації пацієнтів повинні спостерігатися щодо можливості виникнення ознак і симптомів серцевої недостатності, збільшення маси тіла і набряку. При будь-якому погіршенні кардіологічних симптомів застосування піоглітазону слід припиняти.

Гіпоглікемія, як правило, є найчастішим побічним ефектом, що спостерігається під час інсулінотерапії. Вона виникає у разі, якщо доза введеного інсуліну набагато перевищує потребу у ньому. У ході клінічних досліджень та під час маркетування частота змінюється разом з популяцією та дозовим режимом. Тому неможливо вказати специфічну частоту.

Побічні реакції, пов’язані із введенням інсуліну, що спостерігалися під час клінічних досліджень, наводяться нижче за класами систем органів та у порядку зменшення частоти виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 - < 1/10); нечасто (≥ 1/1 000 - < 1/100); рідко (≥ 1/10 000 - < 1/1 000); дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (не можна розрахувати за наявними даними).

У кожній з груп побічні явища представлені у порядку зменшення ступеня їх серйозності.

Розлади з боку імунної системи

Алергічні реакції негайного типу на інсулін або допоміжні компоненти препарату можуть бути небезпечними для життя хворого.

Введення препаратів інсуліну може призвести до формування антиінсулінових антитіл. У поодиноких випадках через наявність антиінсулінових антитіл може виникати потреба у корекції дози, щоб попередити виникнення гіпо- або гіперглікемії.

Метаболічні та аліментарні розлади

Тяжкі напади гіпоглікемії, особливо якщо вони виникають неодноразово, можуть стати причиною ураження нервової системи. Тривала або тяжка гіпоглікемія може становити загрозу для життя хворого.

У багатьох пацієнтів появі симптомів, що свідчать про недостатнє надходження глюкози до тканин головного мозку (нейроглікопенія), передують ознаки адренергічної контррегуляції. Як правило, чим більше та швидше знижується рівень цукру в крові, тим більш вираженою є контррегуляція та інтенсивніше проявляються симптоми, характерні для цього.

Інсулін може призводити до затримки в організмі натрію та появи набряків, особливо у випадках, коли завдяки посиленню інтенсивності інсулінотерапії вдається покращити глікемічний контроль, який до цього не був адекватним.

Розлади з боку органів зору

Значна зміна рівня глюкози у крові може спричинити тимчасове порушення зору внаслідок тимчасової зміни тургору та порушення рефракції кришталика.

Ризик прогресування діабетичної ретинопатії зменшується при досягненні тривалої нормалізації рівня глюкози у крові. Однак інтенсифікація інсулінотерапії зі швидким покращенням глікемічного контролю може спровокувати тимчасове погіршення перебігу діабетичної ретинопатії.

Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин

У місці ін’єкційного введення може виникати ліподистрофія, внаслідок чого швидкість всмоктування інсуліну у місці ін’єкції зменшується. Постійна зміна місця проведення ін’єкції в межах окремої ін’єкційної ділянки дає змогу зменшити ці явища або попередити їх появу.

Порушення загального стану та реакції у місці введення

Більшість нетяжких реакцій на інсулін, які виникають у місці введення препарату, зазвичай минають впродовж періоду, що триває від кількох днів до кількох тижнів.

Симптоми: передозування інсуліну, наприклад введення надмірної кількості інсуліну в порівнянні зі спожитою їжею або енергетичними витратами, може призводити до важкого і іноді тривалого та загрозливого життя гіпоглікемії.

Лікування: легкі епізоди гіпоглікемії (хворий перебуває у свідомості) можуть усунутись прийомом вуглеводів усередину. Може знадобитися корекція дози інсуліну, режиму прийому їжі та фізичної активності.

Більш важкі епізоди гіпоглікемії з комою, судомами або неврологічними порушеннями можуть купуватися внутрішньом'язово або підшкірно введенням глюкагону або внутрішньовенним введенням концентрованого розчину декстрози.

У дітей кількість декстрози, що вводиться, встановлюється пропорційно масі тіла дитини. Після підвищення концентрації глюкози в крові може знадобитися підтримуючий прийом вуглеводів та спостереження, т.к. після клінічного усунення симптомів гіпоглікемії можливий її повторний розвиток.

У випадках тяжкої або тривалої гіпоглікемії слідом за ін'єкцією глюкагону або введенням декстрози рекомендується виробляти інфузію менш концентрованим розчином декстрози, щоб запобігти повторному розвитку гіпоглікемії.

У маленьких дітей необхідно ретельно стежити за концентрацією глюкози в крові у зв'язку з можливим розвитком тяжкої гіперглікемії.

За певних умов рекомендується госпіталізація хворих у відділення інтенсивної терапії для більш ретельного спостереження за їх станом та контролю терапії, що проводиться.

У холодильнику при температурі +2 +8 градусів

Суспензія для ін'єкцій Інсуман Базал показана для лікування хворих на цукровий діабет, що вимагає застосування інсуліну.