Інозин Пранобекс сироп 50 мг/мл у флаконі 150 мл - Баум Фарм

По 150 мл у флаконі; по 1 флакону в комплекті з дозуючим пристроєм в пачці.

Сироп. Основні фізико-хімічні властивості: сироп від безбарвного до жовтуватого кольору, з банановим запахом і ледь гірким смаком.

Лікарський засіб ІНОЗИН ПРАНОБЕКС містить метізопринол (інозину пранобекс), що є синтетичною похідною пурину і має імуномодулюючу і противірусну дію, яка виникає в результаті вираженої стимуляції імунної відповіді хазяїна in vivo. У клінічних дослідженнях було показано, що інозину пранобекс усуває дефіцит або дисфункцію клітинного імунітету шляхом індукції відповідей Th1-типу, що призводить до дозрівання і диференціювання Т-лімфоцитів і потенціювання лімфопроліферативної відповіді у мітогенних або антигеноактивних клітинах. Крім того, було доведено, що препарат регулює механізми цитотоксичності Т-лімфоцитів і NK-клітин, функціонування супресорних лімфоцитів CD8+ і допоміжних лімфоцитів CD4+, а також підвищує рівень IgG і маркерів поверхневого комплементу. У дослідженнях in vitro інозину пранобекс підсилює продукування цитокінів IL-1 і IL-2, одночасно збільшуючи експресію рецептора IL-2. У дослідженнях in vivo значно збільшувалася секреція ендогенного гамма-інтерферону (IFN-γ) і зменшувалася секреція IL-4. Також було показано, що препарат підсилює хемотаксис і фагоцитоз нейтрофілів, моноцитів і макрофагів. У дослідженнях in vivo виявлено, що інозину пранобекс активує знижений синтез матричної РНК (mRNK) білків лімфоцитів і ефективність процесу трансляції з одночасним гальмуванням синтезу вірусної РНК в таких механізмах (участь у них вимагає подальших досліджень): включення зв’язаної з інозином оротової кислоти в полірибосоми; інгібування приєднання поліаденілової кислоти до вірусної матричної РНК; реструктуризація мезотеліальних білкових комплексів, що беруть участь у відправці сигналу через специфічний T-клітинний рецептор (TcR) у лімфоцитарних внутрішньомембранних частках (IMP), що майже втричі збільшує їхню щільність. Інозину пранобекс пригнічує цГМФ-фосфодіестеразу in vitro тільки у високих концентраціях; цей ефект не проявляється при концентраціях лікарського засобу, які забезпечують імунофармакологічну активність in vivo.

Всмоктування. При пероральному прийомі інозину пранобекс швидко та повністю всмоктується (≥ 90 %) зі шлунково-кишкового тракту в кров. Аналогічно 94‒100 % дози його компонентів, DIP (N, N-диметиламіно-2-пропанол) і ПАБК (параамінобензойна кислота), введеної внутрішньовенно, виявляється в сечі після перорального введення у макак-резусів. Розподіл. При застосуванні у мавп мічений радіоізотопами матеріал виявляли в таких органах (в порядку зниження специфічної активності): нирки, легені, печінка, серце, селезінка, яєчка, підшлункова залоза, мозок та скелетні м’язи. Метаболізм. При пероральному застосуванні у людей 1 г міченого радіоізотопами інозину пранобексу було виявлено, що концентрації DIP та ПАБК в плазмі становлять 3,7 мкг/мл (2 години) та 9,4 мкг/мл (1 година) відповідно. У процесі досліджень дозової переносимості встановлено, що пікове післядозове підвищення концентрації сечової кислоти як індикатора метаболізму метізопринолу має нелінійний характер і може варіювати у межах ± 10 % протягом 1‒3 годин. Виведення. Добова екскреція із сечею ПАБК та її основного метаболіту в умовах рівноважного стану при дозуванні 4 г/добу становила приблизно 85 % від прийнятої дози. 95 % радіоактивного DIP виявляли в сечі у вигляді незміненої речовини та метаболіту N-оксиду. Період напіввиведення DIP становить 3,5 години, ПАБК ― 50 хвилин. Основними метаболітами інозину пранобексу в організмі людини є N-оксид для DIP та орто-ацилглюкуронід для ПАБК. Оскільки молекула інозину метаболізується шляхом біодеградації пурину до сечової кислоти, експерименти з інозину пранобексом, міченим радіоактивним ізотопом, у людей є неінформативними. У тварин до 70 % введеного інозину пранобексу може виводитися із сечею у вигляді сечової кислоти після перорального застосування таблетованої форми, а решта ― у вигляді звичайних метаболітів ― ксантину та гіпоксантину. Біодоступність. Визначення в сечі, за умов рівноважного стану, ПАБК та її метаболіту становило > 90 % очікуваних значень розчину. Визначення DIP та його метаболіту становило ≥ 76 %. Плазмові значення AUC DIP були ≥ 88 %, ПАБК ― ≥ 77 %.

Протимікробні засоби для системного застосування. Противірусні засоби для системного застосування. Противірусні засоби прямої дії. Код АТХ J05A X05.

З обережністю призначають пацієнтам, які приймають інгібітори ксантиноксидази (наприклад, алопуринол) та засоби, які посилюють виведення сечової кислоти із сечею, включаючи тіазидні діуретики (наприклад, гідрохлортіазид, хлорталідон, індапамід) та петльові діуретики (фуросемід, торасемід, етакринова кислота). Не слід приймати лікарський засіб під час терапії імуносупресорами, оскільки одночасне застосування імуносупресорів може вплинути на його очікуваний терапевтичний ефект через особливості фармакокінетичних механізмів (застосування можливе лише після завершення терапії). Одночасне застосування лікарського засобу із зидовудином (азидотимідином ― AЗT) посилює утворення нуклеотидів зидовудином через різні механізми внаслідок підвищення біодоступності зидовудину у плазмі крові та підвищення внутрішньоклітинного фосфорилювання у моноцитах крові. Це спричиняє посилення ефектів зидовудину

діюча речовина: інозину пранобекс; 1 мл сиропу містить інозину пранобексу 50 мг; допоміжні речовини: цукор кондитерський; метилпарагідроксибензоат (Е 218); пропілпарагідроксибензоат (Е 216); кислота лимонна, моногідрат; натрію гідроксид; ароматизатор банановий; вода очищена.

Лікарський засіб не впливає або незначно впливає на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами.

Вплив інозину на розвиток плода та фертильність у людей не вивчався. Невідомо, чи проникає інозину пранобекс у грудне молоко. Не слід застосовувати лікарський засіб під час вагітності та годування груддю, якщо тільки лікар не вважає, що очікувана користь переважає потенційні ризики.

з 1го року.

Лікарський засіб ІНОЗИН ПРАНОБЕКС показаний для лікування зниженого або нефункціонального клітинного імунітету та для лікування клінічної симптоматики при таких захворюваннях: вірусні інфекції, спричинені вірусом простого герпесу типу 1 і 2, вірусом вітряної віспи (VZV), цитомегаловірусом (CMV), вірусом Епштейна‒Барр (EBV); генітальні кондиломи (condyloma acuminata) — зовнішні ураження (за винятком меатальної та періанальної локалізації) ‒ як монотерапія або як допоміжний засіб до звичайного місцевого або хірургічного лікування; інфекції слизових оболонок, субклінічні вульвовагінальні інфекції або інфекції, викликані ВПЛ (вірус папіломи людини), пов’язані з ендоцервіксом; вірусний гепатит; кір зі складним перебігом або з ускладненнями; підгострий склерозивний паненцефаліт (SSPE).

Лікарський засіб не слід застосовувати: пацієнтам, у яких виявлено підвищену чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу; пацієнтам під час гострого нападу подагри; пацієнтам із підвищеним рівнем сечової кислоти в крові (гіперурикемією).

Єдиною побічною дією інозину пранобексу, що виникає найчастіше як у дорослих, так і у дітей, є тимчасове підвищення (зазвичай у межах норми) рівнів сечової кислоти в сироватці крові та у сечі, які повертаються до початкових нормальних значень за кілька днів після закінчення лікування.

Випадки передозування не спостерігались. З огляду на результати досліджень токсикології у тварин, окрім підвищення рівня сечової кислоти в організмі, серйозні побічні реакції малоймовірні. Лікування симптоматичне та підтримувальне.