Після підшкірного введення біологічна доступність деносумабу становила 62%. Деносумаб демонстрував нелінійні фармакокінетичні властивості при дозах вище широкого діапазону дозових рівнів, проте приблизно дозопропорційні збільшення при дозах 60 мг (або 1 мг/кг) та вищих. При багаторазовому введенні в дозі 120 мг кожні 4 тижні спостерігалося збільшення концентрації деносумабу в сироватці приблизно в 2 рази, а врівноважена концентрація була досягнута впродовж 6 місяців, що відповідало фармакокінетичним властивостям, незалежним від часу. При врівноваженій концентрації середня мінімальна концентрація в сироватці складала 20,6 мкг/мл (діапазон: від 0,456 до 56,9 мкг/мл). У пацієнтів, які припинили прийом препарату в дозі 120 мг кожні 4 тижні, середній період напіврозпаду становив 28 діб (діапазон: від 14 до 55 діб).
Аналіз популяційної фармакокінетики був проведений для оцінки впливу демографічних характеристик. Цей аналіз не продемонстрував очевидних розбіжностей у фармакокінетиці за віком (від 18 до 87 років), расою, вагою тіла (від 36 до 174 кг) або серед пацієнтів із солідними пухлинами. Фармакокінетичні та фармакодинамічні властивості деносумабу були подібними для чоловіків та жінок та серед пацієнтів, які перейшли з внутрішньовенної терапії бісфосфонатами.
Особливі групи пацієнтів
Особи похилого віку (65 років або старше)
В фармакокінетичному аналізі популяції пацієнтів віком від 18 до 87 років не було виявлено впливу віку на фармакокінетику деносумабу.
Діти та підлітки (молодші 18 років)
Дані фармакокінетики серед дітей відсутні (див. розділ «Дані доклінічних досліджень безпеки»).
Раса
Раса пацієнтів, які отримували лікування деносумабом, не впливає на фармакокінетичні властивості деносумабу.
Ниркова недостатність
У дослідженні за участі 55 пацієнтів без поширеного онкологічного процесу, проте із різними стадіями ниркової недостатності, включаючи пацієнтів, які потребували діалізу, ступінь ниркової недостатності не впливав на фармакокінетичні та фармакодинамічні властивості деносумабу; таким чином, коригування дози при нирковій недостатності не потрібно.
Печінкова недостатність
Клінічні дослідження для оцінки впливу печінкової недостатності на фармакокінетичні властивості деносумабу не проводилися.
Клінічні дослідження
Профілактика кісткових подій у дорослих пацієнтів із розповсюдженими злоякісними пухлинами з ураженням кісток
Ефективність та безпека препарату Іксджева™ для профілактики кісткових подій (КП) була оцінена у пацієнтів із розповсюдженими злоякісними пухлинами та руйнуванням кісткових тканин в трьох рандомізованих, подвійних сліпих, активно контрольованих дослідженнях. В кожному дослідженні пацієнтам вводили деносумаб (120 мг підшкірно) та золедронову кислоту (4 мг внутрішньовенно, із коригуванням дози при порушенні функції нирок) один раз кожні 4 тижні. В первинній та вторинній кінцевих точках оцінювалася поява однієї або більше КП, визначених як будь-яке із нижчезазначених: патологічний перелом, променева терапія кісток, хірургічне втручання на кістках або спінальна компресія.
Препарат Іксджева™ зменшував або попереджав ризик розвитку КП чи розвитку множинних КП (перших або подальших) у пацієнтів із поширеними злоякісними пухлинами з ураженням кісток. Результати щодо ефективності представлені в Таблиці 1.
Таблиця 1
Результати щодо ефективності препарату Іксджева™ у порівнянні із
золедроновою кислотою у пацієнтів із розповсюдженими злоякісними
пухлинами з метастазами в кістках
- |
Дослідження 1 Рак молочної залози |
Дослідження 2 Інші солідні пухлини або множинна мієлома |
Дослідження 3 Рак передміхурової залози |
Розповсюджені злоякісні пухлини |
- |
Препарат Іксджеват |
Золедронова кислота |
Препарат Іксджева™ |
Золедронова кислота |
Препарат Іксджева™ |
Золедронова кислота |
Препарат Іксджева™ |
Золедронова кислота |
N |
1026 |
1020 |
886 |
890 |
950 |
951 |
2862 |
2861 |
Перша КП |
Середній час (місяці) |
Не досягнуто |
26,4 |
20,6 |
16,3 |
20,7 |
17,1 |
27,6 |
19,4 |
Різниця у середньому часі (місяці) |
Немає даних |
4,2 |
3,5 |
8,2 |
Співвідношення ризиків (95 % ДІ - довірчий інтервал) |
0,82 (0,71, 0,95) |
0,84 (0,71, 0,98) |
0,82 (0,71, 0,95) |
0,83 (0,76, 0,90) |
Зниження ризику (%) |
18 |
16 |
18 |
17 |
р-значення відсутності переваги |
< 0,0001' |
0,0007' |
0,0002' |
< 0,0001 |
р-значення переваги |
0,0101' |
0,0619' |
0,0085' |
<0,0001 |
Відсоток пацієнтів (%) |
30,7 |
36,5 |
31,4 |
36,3 |
35,9 |
40,6 |
32,6 |
37,8 |
Перша та подальші КП* |
Середня кількість/ пацієнти |
0,46 |
0,60 |
0,44 |
0,49 |
0,52 |
0,61 |
0,48 |
■ 0,57 |
Співвідношення ризиків (95 % ДІ) |
0,77 (0,66, 0,89) |
0,90 (0,77, 1,04) |
0,82 (0,71, 0,94) |
0,82 (0,75, 0,89) |
Зниження ризику (%) |
23 |
10 |
18 |
18 |
р-значення переваги |
0,0012† |
0,1447† |
0,0085† |
< 0,0001 |
Річний показник смертності від КП |
0,45 |
0,58 |
0,86 |
1,04 |
0,79 |
0,83 |
0,69 |
0,81 |
Перша КП або гіперкальціємія злоякісного новоутворення |
Середній час (місяці) |
Не досягнуто |
25,2 |
19,0 |
14,4 |
20,3 |
17,1 |
26,6 |
19,4 |
Співвідношення ризиків (95% ДІ) |
0,82 (0,70, 0,95) |
0,83 (0,71, 0,97) |
0,83 (0,72,0,96) |
0,83 (0,76, 0,90) |
Зниження ризику (%) |
18 |
17 |
17 |
17 |
р-значення переваги |
0,0074 |
0,0215 |
0,0134 |
< 0,0001 |
Перше опромінення кістки |
Середній час (місяці) |
Не досягнуто |
Не досягнуто |
Не досягнуто |
Не досягнуто |
Не досягнуто |
28,6 |
Не досягнуто |
33,2 |
Співвідношення ризиків (95% ДІ) |
0,74 (0,59, 0,94) |
0,78 (0,63, 0,97) |
0,78 (0,66, 0,94) |
0,77 [0,69, 0,87] |
Зниження ризику(%) |
26 |
22 |
22 |
23 |
р-значення переваги |
0,0121 |
0,0256 |
0,0071 |
<0,0001 |
† Скориговані р-значення представлені для досліджень 1, 2 та 3 (перша КП та перший та подальші кінцеві показники КП);
*Показники для всіх кісткових подій з часом; враховуються лише події, що виникають через > 21 добу після попередньої події.
Мал. 1. Графік часу до першої КП в ході досліджень за рівнянням Каплана-Мейєра
ZA - золедронова кислота 4 мг, кожні 4 тижні
Dmab - деносумаб 120 мг кожні 4 тижні
N = кількість рандомізованих пацієнтів
Вплив на біль
Дослідження болю включали оцінку змін у порівнянні із вихідним рівнем відносно до балу, що відповідає найсильнішому болю за шкалою BPI-SF, оцінку часу до посилення болю, біль від середнього до сильного або припинення болю; а також частку пацієнтів, які задовольняли цим критеріям. У спеціальному (ad-hoc) аналізі об'єднаних даних середній час до посилення болю (збільшення > 4 балів за шкалою вимірювання болю та >2 балів у порівнянні із початковим показником) був тривалішим для препарату Іксджева™ у порівнянні із золедроновою кислотою (65 та 59 днів і 181 та 169 днів, відповідно). У додатковому спеціальному аналізі у підгрупах пацієнтів, які відчували помірний біль або зовсім не відчували болю у порівнянні із початковим показником, час до посилення болю (> 4 балів, що відповідає найсильнішому болю) збільшився у групі лікування препаратом Іксджева™ у порівнянні із групою лікування золедроновою кислотою (198 та 143 днів відповідно). Час до послаблення болю (тобто, послаблення на >2 бали у порівнянні із початковим показником, що відповідає найсильнішому болю за шкалою BPI-SF) був подібним для деносумабу та золедронової кислоти у кожному дослідженні та за результатами інтегрованого аналізу.
Загальна виживаність та прогресування захворювання
Характер прогресування захворювання був подібним для хворих, які отримували препарат Іксджева™ або золедронову кислоту у всіх трьох дослідженнях та у попередньо планованому об'єднаному аналізі всіх трьох досліджень.
У всіх трьох дослідженнях загальна виживаність була схожою у пацієнтів із розповсюдженими злоякісними пухлинами із ураженням кісток, які приймали препарат Іксджева™ або золедронову кислоту: пацієнтки із раком молочної залози (співвідношення ризиків та 95% ДІ 0,95 [0,81, 1,11]), пацієнти із раком передміхурової залози (співвідношення ризиків та 95% ДІ 1,03 [0,91, 1,17]), та пацієнти із іншими солідними пухлинами чи множинною мієломою (співвідношення ризиків та 95% ДІ 0,95 [0,83, 1,08]). У спеціальному аналізі дослідження 2 (пацієнти із іншими солідними пухлинами або множинною мієломою) була проаналізована загальна виживаність при трьох видах пухлин, що використовуються для стратифікації (недрібноклітинний рак легень, множинна мієлома та ін.). Загальна виживаність була більшою для препарату Іксджева™ при недрібноклітинному раку легень (співвідношення ризиків [95% ДІ] 0,79 [0,65, 0,95]; n = 702) та більшою для золедронової кислоти при множинній мієломі (співвідношення ризиків [95% ДІ] 2,26 [1,13, 4,50]; п = 180); подібною для препарату Іксджева™ та золедронової кислоти при інших видах пухлин (співвідношення ризиків [95% ДІ] 1,08 (0,90,1,30); n = 894). У цьому дослідженні не контролювались прогностичні фактори лікування множинної мієломи. У комбінованому попередньо планованому аналізі досліджень 1, 2 та 3, загальне виживання було подібним для препарату Іксджева™ та золедронової кислоти (співвідношення ризиків 95%, ДІ 0,99 [0,91, 1,07]).
Дані доклінічних досліджень безпеки
Канцерогенність
Канцерогенний потенціал деносумабу не оцінювався у довготривалих дослідженнях на тваринах.
Мутагенність
Генотоксичний потенціал деносумабу не оцінювався.
Репродуктивна токсикологія
Фертильність
Деносумаб не мав жодного впливу на фертильність самок чи на репродуктивні органи самців мавп при дозах, що в 9,5-16 разів перевищували дозу для людини - 120 мг підшкірно один раз кожні 4 тижні, відповідно.
Фармакологічні дослідження на тваринах
Деносумаб виявився потужним інгібітором резорбції кісткової тканини шляхом інгібування ліганду RANK.
Оскільки біологічна активність деносумабу у тварин є специфічною для приматів, оцінка генетично модифікованих (нокаутних) мишей чи використання інших біологічних інгібіторів шляху RANK/ліганд RANK, наприклад, OPG-Fc та RANK-Fc, використовувалися для оцінки фармакодинамічних властивостей деносумабу у гризунів. У моделях мишей із кістковими метастазами естроген рецептор-позитивного та негативного раку молочної залози, раку передміхурової залози та недрібноклітинного раку легень людини, OPG-Fc зменшував остеолітичні, остеобластичні та остеолітичні/остеобластичні руйнування, затримував формування нових кісткових метастазів та стримував ріст пухлин в кістках. Спостерігалося додаткове інгібування росту пухлин в кістках при комбінації OPG-Fc із гормональною терапією (тамоксифен) у моделях раку молочної залози або в комбінації із хіміотерапією (доцетаксел) на моделях раку передміхурової залози та легень. У моделях мишей із індукуванням росту пухлини молочної залози RANK-Fc затримував формування пухлини.
Примати підліткового віку, які отримували деносумаб у дозах, що в 15 разів (50 мг/кг) та в 2,8 разів (10 мг/кг) перевищували дози під кривою "концентрація-час" (AUC) у дорослих пацієнтів-людей, які отримували 120 мг підшкірно кожні 4 тижні, мали порушення зони росту, що відповідає фармакологічним властивостям деносумабу.
У новонароджених яванських макак, які в матці піддавалися впливу деносумабу 50 мг/кг, мала місце постнатальна смертність; порушення росту кісток, що призводило до зниження міцності кісток, зниження гематопоезу та зміщення зубів; відсутність периферичних лімфатичних вузлів; та зниження неонатального росту. Після періоду відновлення від народження до віку 6 місяців, ефекти з боку кісток повернулись до норми; не було ніяких побічних ефектів під час прорізування зубів; у однієї тварини після відновлення спостерігалась мінералізація від мінімального до помірного рівня в багатьох тканинах. Розвиток молочних залоз у матері проходив нормально.
Нокаутні миші, в яких відсутні RANK чи ліганд RANK, (1) мали відсутність лактації через інгібування дозрівання молочних залоз (лобуло-альвеолярний розвиток залоз під час вагітності) (2), демонстрували порушення формування лімфатичних вузлів (3), зменшення росту кісткової тканини, порушення зон росту та відсутність прорізування зубів. Уповільнення росту кісткової тканини, порушення зон росту та порушення прорізування зубів спостерігалося в дослідженнях у новонароджених щурів, які отримували інгібітори ліганду RANK, ці зміни були частково зворотними після припинення отримання інгібіторів ліганду RANK (див. розділ „Вагітність та лактація ").
Дослідження розподілу в тканинах продемонстрували, що деносумаб не зв'язується із тканинами, відомими своєю експресією інших рецепторів суперсімейства фактору некрозу пухлини, включаючи TNF-залежний ліганд, що індукує апоптоз (TRAIL).