Приймати внутрішньо під час або після їжі, запивати повною склянкою води.
Дозування препарату для всіх показань встановлюють індивідуально. Починати прийом та титрувати дозу слід під наглядом лікаря. Для визначення початкової дози слід враховувати вік пацієнта, тяжкість симптомів та попередню відповідь на нейролептики.
Пацієнтам похилого віку або ослабленим хворим і тим, у кого раніше були виявлені побічні реакції на нейролептики, може знадобитися менша доза галоперидолу. Початкова доза повинна становити половину звичайної дози, потім поступово коригуватись для досягнення оптимальної відповіді на терапію.
Галоперидол слід призначати за мінімальної клінічно ефективної дози.
При необхідності застосування добової дози 15 мг і вище рекомендується використовувати Галоперидол Ріхтер, таблетки по 5 мг у відповідних дозах.
Дорослі.
Застосування як нейролептика для лікування шизофренії, психозу, манії та гіпоманії та інших розладів у пацієнтів з органічними ураженнями головного мозку (залежно від симптомів).
Гостра фаза
Слід застосовувати у дозах від 2 до 20 мг/добу як одноразово, так і у декілька прийомів.
Хронічна фаза
1-3 мг перорально у 3 прийоми. Дозу можна збільшити до 20 мг/добу на кілька прийомів залежно від реакції.
Застосування для усунення психомоторного збудження за наявності розладів мислення або поведінки, таких як агресія, гіперактивність, самовилікування у розумово відсталих пацієнтів і пацієнтів з органічним ураженням головного мозку, насильницькою або небезпечно імпульсивною поведінкою, синдромом Жиля де ла Туретта з тяжкими тиками.
Гостра фаза
Помірна симптоматика: 1,5-3 мг 2 або 3 рази на добу.
Тяжка симптоматика/резистентні пацієнти: 3-5 мг 2 або 3 рази на добу.
Хронічна фаза
0,5-1 мг перорально 3 рази на добу. У разі потреби, щоб отримати відповідь, дозу можна збільшити до 2-3 мг 3 рази на добу.
Після досягнення задовільного контролю симптомів дозу слід поступово зменшити до мінімальної ефективної підтримуючої дози – найчастіше від 5 до 10 мг на добу. Слід уникати швидкого зниження дози.
Занепокоєння та збудження у пацієнтів похилого віку
Лікування слід розпочинати з половини початкової дози для дорослих. У разі потреби слід титрувати дозу до досягнення ефекту.
Особливості застосування
Підвищення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією
У пацієнтів з психічними розладами, які приймають антипсихотичні засоби, у тому числі галоперидол, зареєстровані поодинокі випадки раптової смерті.
У пацієнтів похилого віку з психозом на фоні деменції, які отримують антипсихотичні препарати, спостерігається підвищений ризик смерті. Аналіз 17 плацебо-контрольованих досліджень (модальна тривалість 10 тижнів) за участю пацієнтів, які приймали атипові антипсихотичні засоби, виявив, що ризик смерті у пацієнтів, які отримували лікування, у 1,6-1,7 рази вищий, ніж ризик смерті у пацієнтів, отримували плацебо. У ході 10-тижневого контрольованого дослідження частота летальних наслідків у пацієнтів, які отримували лікування, становила близько 4,5%, а в групі плацебо – ndash; близько 2,6%. Хоча причини смерті були різними, більшість летальних випадків становили серцево-судинні (наприклад, серцева недостатність, раптова смерть) або інфекційні (наприклад, пневмонія).
Галоперидол деканоат не показаний для лікування порушень поведінки на фоні деменції.
Дія на серцево-судинну систему
При застосуванні галоперидолу були зареєстровані поодинокі випадки подовження інтервалу QTс та/або шлуночкової аритмії, крім рідкісних повідомлень про раптову смерть. Ризик зазначених розладів зростає при застосуванні високих доз препарату, у разі високих концентрацій препарату в плазмі крові, якщо пацієнт має схильність до таких розладів, а також при внутрішньовенному введенні.
Галоперидол деканоат не можна вводити внутрішньовенно.
Рекомендується бути обережним при застосуванні пацієнтам з брадикардією, захворюваннями серця, подовженням інтервалу QTс у сімейному анамнезі або важким зловживанням алкоголем в анамнезі. Обережність також необхідна при лікуванні пацієнтів з потенційно високою концентрацією препарату в плазмі крові.
Перед лікуванням галоперидолом рекомендується провести ЕКГ. Під час лікування необхідно оцінити необхідність регулярного проведення ЕКГ для виявлення подовження інтервалу QTc та шлуночкових аритмій у всіх пацієнтів. Рекомендується зменшити дозу при продовженні інтервалу QTc під час лікування. Якщо тривалість Q Tc перевищує 500 мс, слід скасувати галоперидол.
Порушення електролітного балансу, такі як гіпокаліємія та гіпомагніємія, підвищують ризик розвитку шлуночкових аритмій і повинні бути скориговані до початку лікування галоперидолом. Тому рекомендується попередній та періодичний контроль концентрацій електролітів.
Цереброваскулярні порушення
У рандомізованих, плацебоконтрольованих клінічних дослідженнях у групі пацієнтів з деменцією при застосуванні деяких атипових антипсихотичних препаратів відзначалося приблизно 3-кратне збільшення ризику розвитку цереброваскулярних небажаних явищ.
У спостереженнях, у яких порівнювалася частота інсульту у пацієнтів похилого віку, які отримували якийсь антипсихотичний препарат, та у пацієнтів, які не приймали такі лікарські засоби, виявлено підвищену частоту інсульту у першій групі пацієнтів. Ризик виникнення інсульту зростає при застосуванні всіх бутірофенонів, включаючи галоперидол. Механізм підвищення ризику невідомий. Не можна унеможливити підвищення ризику інших груп пацієнтів. Галоперидол деканоат слід застосовувати з обережністю пацієнтам із факторами ризику розвитку інсульту.
Злоякісний нейролептичний синдром
Застосування галоперидолу пов'язують із розвитком злоякісного нейролептичного синдрому – рідкісної реакції за типом ідіосинкразії, що характеризується гіпертермією, генералізованою ригідністю м'язів, вегетативною лабільністю, порушенням свідомості та підвищенням рівня креатинфосфокінази. Ранньою ознакою цього синдрому часто є гіпертермія. Необхідно негайно перервати лікування антипсихотичними препаратами та в умовах ретельного спостереження розпочати відповідну підтримуючу терапію.
Пізня дискінезія
Пізня дискінезія може виникати у деяких пацієнтів при тривалому застосуванні або відміні лікарського засобу. Синдром головним чином характеризується мимовільними ритмічними рухами язика, обличчя, рота чи щелепи. У деяких пацієнтів ці прояви можуть мати постійний характер. Синдром може маскуватися при відновленні курсу терапії, підвищенні дози або переході на інший антипсихотичний препарат. Якщо з'являються ознаки пізньої дискінезії, терапію антипсихотичними препаратами, включаючи галоперидол, слід припинити якнайшвидше.
Екстрапірамідні симптоми
При застосуванні антипсихотичних препаратів можуть спостерігатися екстрапірамідні симптоми, наприклад: тремор, ригідність, гіперсалівація, брадикінезія, акатизія та гостра дистонія.
Застосування галоперидолу пов'язують з розвитком акатизії, яка характеризується суб'єктивно неприємним або тривожним занепокоєнням і потребою весь час бути в русі, часто супроводжується неможливістю сидіти або стояти спокійно. Найчастіше акатизія розвивається протягом перших кількох тижнів лікування. Для пацієнтів із такими симптомами збільшення дози може бути шкідливим.
Гостра дистонія може виникнути протягом перших декількох днів лікування галоперидолом, але також повідомлялося про пізніший її початок або розвиток після підвищення дози. Симптомами дистонії можуть бути: кривошия, лицьова гримаса, спазм жувальної мускулатури (тризм), випинання язика та ненормальний рух очей, включаючи окулогірний криз. У пацієнтів чоловічої статі та молодшого віку ризик розвитку таких реакцій вищий. Розвиток гострої дистонії може вимагати припинення застосування лікарського засобу.
Якщо необхідно, можна призначати антипаркінсонічні препарати антихолінергічної дії, проте їх призначення у звичайній практиці як профілактичний захід не рекомендується. У разі необхідності проведення супутнього антипаркінсонічного лікування його слід продовжити після відміни препарату Галоперидол деканоат, оскільки виведення антипаркінсонічних засобів відбувається швидше, ніж виведення Галоперидолу деканоату, щоб уникнути розвитку або загострення екстрапірамідних симптомів. При сумісному застосуванні з Галоперидолом деканоатом антихолінергічних препаратів, включаючи антипаркінсонічні засоби, слід пам'ятати про можливе підвищення внутрішньоочного тиску.
Приступи/судоми
Повідомлялося, що застосування галоперидолу може спричинити судоми. Лікування хворих на епілепсію або пацієнтів з підвищеною схильністю до судомних станів (наприклад, синдром відміни при алкоголізмі або травма головного мозку) потребує обережності.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів
Оскільки метаболізм препарату відбувається в печінці, рекомендується коригувати дозу та дотримуватися запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів з печінковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості»). Повідомлялося про окремі випадки порушення функції печінки або гепатиту, найчастіше холестатичного (див. розділ «Побічні реакції»).
З боку ендокринної системи
Тироксин посилює токсичність галоперидолу. Антипсихотичні препарати у пацієнтів з гіпертиреозом повинні застосовуватися з обережністю та лише у поєднанні з терапією, спрямованою на досягнення еутиреоїдного стану.
Гормональні ефекти антипсихотичних препаратів включають гіперпролактинемію, яка може спричинити галакторею, гінекомастію та оліго- або аменорею (див. «Побічні реакції»).
Дослідження культур тканини показують, що пролактин може стимулювати зростання клітин пухлин молочної залози у людини. Хоча чіткого зв'язку між застосуванням антипсихотичних препаратів і раком молочної залози у людини в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено, рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з відповідним медичним анамнезом. Пацієнтам з раніше існуючою гіперпролактинемією та пацієнтам з можливими пролактинозалежними пухлинами препарат Галоперидол деканоат необхідно застосовувати з обережністю.
Дуже рідко повідомлялося про випадки гіпоглікемії та синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (див. розділ «Побічні реакції»).
Венозна тромбоемболія
При застосуванні антипсихотичних препаратів повідомлялося про випадки виникнення венозної тромбоемболії (ВТЕ). Оскільки у пацієнтів, які отримують лікування антипсихотичними засобами, часто присутні набуті фактори ризику розвитку ВТЕ, до та під час лікування галоперидолом слід встановити всі можливі фактори ризику розвитку ВТЕ та вжити профілактичних заходів.
Початок лікування
Пацієнти, яким планується призначити лікування Галоперидолом деканоатом, спочатку повинні приймати пероральний галоперидол, щоб знизити ймовірність непередбачуваної небажаної чутливості до галоперидолу.
Пацієнти з депресією
Не рекомендується застосовувати Галоперидол деканоат як монотерапію пацієнтам з переважанням симптомів депресії. Його можна комбінувати з антидепресантами для лікування станів, що характеризуються поєднанням депресії та психозу (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).
Повільні метаболізатори ізоферменту CYP2D6
Галоперидол деканоат слід застосовувати з обережністю пацієнтам із уповільненим метаболізмом цитохрому Р450 (CYP) 2D6 та при одночасному застосуванні інгібіторів CYP3A4.
Інші інгредієнти Галоперидолу деканоату.
Галоперидол деканоат, розчин для ін'єкцій, містить 15 мг/мл бензилового спирту, який може спричинити анафілактоїдні реакції.
Галоперидол деканоат, розчин для ін'єкцій, містить кунжутну олію. Кунжутна олія дуже рідко викликала тяжкі алергічні реакції.