Метаболічні та аліментарні розлади. Фуросемід призводить до збільшеної екскреції з організму натрію та хлориду і, як наслідок, рідини. Це призводить до зменшення кількості натрію та хлору в крові (гіпонатріємія, гіпохлоремія). Крім цього, посилюється екскреція інших електролітів (зокрема, калію, кальцію, магнію, і це призводить до зменшення їх рівнів у крові – гіпокаліємії, гіпокальціємії, гіпомагніємії). Симптоматичні порушення електролітного балансу, метаболічний алкалоз та псевдо-синдром Барттера (на тлі неправильного та/або тривалого застосування фуросеміду) можуть перейти у форму електролітного дефіциту, що поступово зростає. При застосуванні пацієнтів з нормальною функцією печінки вищих доз фуросеміду може виникнути гостре погіршення стану внаслідок великої втрати електролітів.
До попереджувальних симптомів порушень електролітного балансу відносяться: посилене почуття спраги, головний біль, сплутаність свідомості, судоми м'язів, слабкість м'язів, розлад серцевого ритму та симптоми з боку шлунково-кишкового тракту. Істотний дефіцит калію може призвести до паралітичної кишкової непрохідності або сплутаності свідомості, що може призвести до коми.
Діуретичний ефект фуросеміду може призвести або сприяти гіповолемії та зневодненню організму, особливо у пацієнтів похилого віку. Істотне зменшення кількості рідини в організмі може призвести до посилення згортання крові з тенденцією до розвитку тромбозів.
Лікування фуросемідом може призвести до скороминущого зростання рівня креатиніну крові та рівня сечовини, а також до зниження рівня холестерину ЛПВЩ та підвищення рівнів холестерину та тригліцеридів у сироватці крові. Можуть підвищитися рівні сечової кислоти у сироватці крові та виникнути напади подагри.
Переноносність глюкози може зменшуватися внаслідок застосування фуросеміду. У хворих на цукровий діабет це може призвести до погіршення метаболічного контролю; цукровий діабет може перейти з латентної у виражену форму перебігу захворювання.
З боку системи крові та лімфатичної системи: апластична анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лейкопенія, еозинофілія, гемоконцентрація.
Є повідомлення про придушення функції кісткового мозку, що потребує негайного припинення лікування фуросемідом.
З боку імунної системи: важкі анафілактичні або анафілактоїдні реакції, в дуже рідкісних випадках аж до шоку, загострення або активація системного червоного вовчаку.
З боку нервової системи: парестезії, маячня, гіперосмолярна кома, запаморочення, непритомність і непритомність (викликані симптоматичною гіпотензією).
З боку органів зору: порушення зору.
З боку органів слуху та лабіринту: шум або дзвін у вухах, порушення слуху. Зазвичай є минущими. Найчастіше виявляються у пацієнтів з нирковою недостатністю, гіпопротеїнемією (при нефротичному синдромі), як і при швидкому внутрішньовенному введенні фуросеміду.
Повідомлялося про випадки глухоти, іноді необоротної, після перорального прийому або внутрішньовенного введення фуросеміду.
З боку серцево-судинної системи: у роті), ортостатична гіпотензія (ортостатичний колапс), серцева аритмія. Схильність до тромбозів, васкулітів.
З боку шлунково-кишкового тракту: втрата апетиту, шлунково-кишкові розлади, такі, як діарея, нудота, блювання, метеоризм, спрага, порушення моторики кишечника, запори, але зазвичай вони не настільки серйозні, щоб скасувати лікування.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: внутрішньопечінковий холестаз, підвищення рівнів печінкових трансаміназ, гострий панкреатит. Печінкова енцефалопатія (у пацієнтів з гепатоцелюлярною недостатністю або гострим панкреатитом).
З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, кропив'янка, інші висипання або бульозний дерматит, мультиформна еритема, пемфігоїд, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, пур гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP) та DRESS-синдром (медикаментозний висип з еозинофілією та системною симптоматикою).
З боку нирок та сечовивідної системи: збільшення обсягу сечі, гостра затримка сечі (при частковій обструкції сечовивідних шляхів), тубуло-інтерстиціальний нефрит, підвищення рівня натрію в сечі, підвищення рівня хлору в сечі , ниркова недостатність, нефрокальциноз/нефролітіаз у недоношених дітей.
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: повідомлялося про случаях рабдоміолізу, часто на тлі важкої гіпокаліємії (див. розділ «Протипоказання»).
Вроджені, спадкові та генетичні порушення: підвищений ризик персистуючої артеріальної протоки, коли фуросемід застосовують у недоношених дітей у перші тижні їхнього життя.
Загальні порушення: лихоманка, втома, нездужання.