Фрейм таблетки 10 мг № 30

По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери у пачці.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 10 мг – рожеві, прямокутні, двоопуклі таблетки, гладкі з двох сторін.

Терапевтична дія арипіпразолу при шизофренії обумовлена ​​поєднанням часткової агоністичної активності щодо D₂-дофамінових та 5HT1_a-серотонінових рецепторів та антагоністичної активності щодо 5HT2-серотонінових рецептор.

Арипіпразол має високу афінність in vitro к D₂— і D₃-дофамінових рецепторів, 5HT1_a — та 5HT2_a-серотонінових рецепторів і помірну афінність до D₄-дофамінових, 5HT2_c— та 5HT7-серотоніновим рецепторам, a₁-адренорецепторам та H₁-гістаміновим рецепторам. Арипіпразол характеризується також помірною афінністю до ділянок зворотного захоплення серотоніну та відсутністю афінності до мускаринових рецепторів. Арипіпразол в експериментах на тваринах виявляв антагонізм щодо дофамінергічної гіперактивності та агонізм щодо дофамінергічної гіпоактивності. Взаємодіям не тільки з дофаміновими та серотоніновими рецепторами можна пояснити деякі клінічні ефекти арипіпразолу.

Активність препарату обумовлена ​​діючою речовиною – арипіпразол. Середній період напіввиведення арипіпразолу становить приблизно 75 годин. Рівноважна концентрація досягається через 14 днів. Кумуляція препарату при багаторазовому прийомі передбачувана. Показники фармакокінетики арипіпразолу у рівноважному стані пропорційні дозі. Не відмічено добових коливань розподілу арипіпразолу та його метаболіту дегідроарипіпразолу.

Арипіпразол швидко всмоктується після прийому. Максимальна концентрація (С_max) арипіпразолу в плазмі крові досягається через 3-5 годин. Абсолютна біодоступність препарату становить 87%. Прийом їжі на біодоступність арипіпразолу не впливає.

При терапевтичній концентрації понад 99% арипіпразолу зв'язується з білками сироватки крові, головним чином альбуміном. Арипіпразол піддається пресистемному метаболізму лише мінімально. Арипіпразол метаболізується в печінці трьома способами: дегідруванням, гідроксилюванням та N-дезалкілюванням. За даними експериментів in vitro, дегідрування і гідроксилювання арипіпразолу відбувається під дією ферментів CYP3A4 і CYP2D6, а N-дезалкилирование каталізується ферментом CYP3A4. Арипіпразол є основним компонентом препарату у крові. У рівноважному стані площа під кривою «концентрація – час» (AUC) дегідроарипіпразолу в плазмі становить близько 39% від AUC арипіпразолу.

Після одноразового прийому міченого [¹⁴C] арипіпразолу приблизно 27 % та 60 % радіоактивності визначається у сечі та калі відповідно. Менше 1% незміненого арипіпразолу визначається сечі і приблизно 18% прийнятої дози в незміненому вигляді виводиться з калом. Загальний кліренс арипіпразолу становить 0,7 мл/хв/кг, головним чином завдяки виведенню через печінку.

Антипсихотичні засоби (нейролептики).

Код АТХ N05A X12.

Арипіпразол може посилювати дію деяких антигіпертензивних лікарських засобів унаслідок блокади α₁— адренорецепторів.

З огляду на значний вплив арипіпразолу на центральну нервову систему, слід бути обережним при одночасному застосуванні арипіпразолу з алкоголем та іншими лікарськими засобами, що впливають на центральну нервову систему.

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні арипіпразолу з лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT та змінюють рівень електролітів.

Вплив лікарських засобів на арипіпразол

Не виявлено значного впливу H₂-блокатора гістамінових рецепторів фамотидину, який спричиняє значне пригнічення секреції соляної кислоти у шлунку, на фармакокінетику арипіпразолу.

Відомі різні шляхи метаболізму арипіпразолу, у тому числі за участю ферментів CYP2D6 та CYP3A4, але не ферментів CYP1A. Таким чином, для курців не потрібно змінювати дозу.

Хінідин та інші інгібітори CYP2D6

Потужні інгібітори CYP2D6 (хінідин) підвищують AUC арипіпразолу на 107%, тоді як максимальна концентрація (C_max) залишається незмінною.

AUC та C_max дегідроарипіпразолу, активного метаболіту, знижується на 32% і 47% відповідно. Дозу арипіпразолу необхідно зменшити наполовину при одночасному застосуванні з хінідином. Інші інгібітори CYP2D6, такі як флуоксетин і пароксетин, можуть чинити подібну дію, тому може виникнути потреба зменшити дози препарату.

Кетоконазол та інші інгібітори CYP3A4

У ході досліджень виявлено, що потужні інгібітори CYP3A4 (кетоконазол) підвищували AUC та C_max арипіпразолу на 63 % та 37 % відповідно. AUC та C_max дегідроарипіпразолу підвищувалися на 77 % та 43 % відповідно. Одночасне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 може спричинити підвищення концентрації в крові арипіпразолу. При одночасному застосуванні кетоконазолу або інших потужних інгібіторів CYP3A4 слід зважити на потенційну користь та можливі ризики для пацієнта. При одночасному застосуванні кетоконазолу дозу арипіпразолу необхідно зменшити приблизно наполовину. При застосуванні інших потужних інгібіторів CYP3A4, таких як ітраконазол або інгібітори протеази ВІЛ, можливе виникнення подібних ефектів, відповідно, необхідно аналогічне зниження дози. Після припинення прийому інгібіторів CYP2D6 або CYP3A4 дозу арипіпразолу необхідно збільшити до початкового рівня. При одночасному застосуванні слабких інгібіторів CYP3A4 (таких як дилтіазем, есциталопрам) або CYP2D6 можливе помірне підвищення концентрації арипіпразолу.

Карбамазепін та інші індуктори CYP3A4

Прийом 30 мг арипіпразолу разом з карбамазепіном, потужним індуктором CYP3A4, супроводжувався зменшенням на 68 % та 73 % C_max і AUC арипіпразолу відповідно і зниженням на 69 % та 71 % C і AUC його активного метаболіту дегідроарипіпразолу відповідно. Дозу арипіпразолу необхідно збільшити у 2 рази при одночасному застосуванні з карбамазепіном. Можлива аналогічна дія при застосуванні з іншими потужними індукторами CYP3A4 (такими як рифампіцин, рифабутин, фенітоїн, фенобарбітал, примідон, ефавіренц, невірапін, звіробій). Після припинення застосування потужних індукторів CYP3A дозу арипіпразолу необхідно зменшити до рекомендованої дози.

Вальпроат та літій

При одночасному прийомі вальпроату або літію та арипіпразолу не відзначалося клінічно значущого впливу на концентрацію арипіпразолу.

Серотоніновий синдром

У пацієнтів, які приймають арипіпразол, повідомлялося про серотоніновий синдром. Можливі прояви цього синдрому, особливо при одночасному прийомі серотонінергічних лікарських засобів, таких як інгібітори зворотного захоплення серотоніну/інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, або лікарських засобів, що підвищують концентрацію арипіпразолу.

Вплив арипіпразолу на інші лікарські засоби

При прийомі арипіпразолу в дозі 10–30 мг/добу відсутній вплив на метаболізм субстратів CYP2D6 (відношення декстрометорфан/3-метоксиморфин), CYP2C9 (варфарин), CYP2C19 (омепразол) та CYP3A4 (.) Крім того, арипіпразол та його основний метаболіт дегідроарипіпразол не змінюють метаболізм за участю ферменту CYP1A2 in vitro. Малоймовірно клінічно значущий вплив арипіпразолу на лікарські засоби, що метаболізуються за участю цих ферментів. Таким чином, арипіпразол не викликає клінічно значимих взаємодій, опосередкованих дією цих ферментів. При застосуванні арипіпразолу одночасно з вальпроатом, літієм або ламотриджином відсутні клінічно важливі зміни концентрацій вальпроату, літію або ламотриджину.

Діюча речовина: арипіпразол;

1 таблетка містить арипіпразолу 5 мг або 10 мг, або 15 мг, або 30 мг;

Допоміжні речовини:

таблетки 10 мг: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; натрію кроскармелозу; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат; заліза оксид червоний (Е 172); ванільний ароматизатор (містить пропіленгліколь та спирт бензиловий); аспартам (Е 951).

Як і при застосуванні інших нейролептиків, пацієнтів необхідно попередити про вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Деякі пацієнти з біполярними розладами І типу мають підвищений ризик розвитку сонливості та слабкості.

Застосування під час вагітності або годування груддю.

Адекватних та добре контрольованих досліджень із застосування арипіпразолу вагітним не проводили. Повідомлялося про вроджені аномалії, проте причинно-наслідковий зв'язок не оцінювався. Пацієнткам при застосуванні арипіпразолу слід порадитись з лікарем у разі настання вагітності або планування вагітності. Через недостатність даних щодо безпеки під час вагітності препарат можна призначати лише тоді, коли очікувана користь для вагітної перевищує потенційний ризик для плода. У разі прийому нейролептиків, включаючи арипіпразол, протягом III триместру вагітності існує ризик виникнення побічних реакцій у новонароджених, включаючи екстрапірамідні розлади та/або симптоми відміни різної тяжкості та тривалості. Повідомлялося про ажитацію, артеріальну гіпертензію або гіпотензію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес або розлади при годуванні груддю. Тому за новонародженими необхідно ретельно спостерігати.

Годування грудьми.

Арипіпразол проникає у грудне молоко. У разі необхідності застосування арипіпразолу слід припинити годування груддю.

Безпека та ефективність застосування арипіпразолу дітям не вивчалися.

Дорослі.

• Лікування шизофренії.
• Лікування помірних та тяжких маніакальних епізодів біполярного розладу І типу.
• Профілактика нових маніакальних епізодів у пацієнтів, які вже перенесли ці епізоди та які піддавалися лікуванню арипіпразолом.

Підвищена чутливість до арипіпразолу або до будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату.

Таблетки застосовують дорослим внутрішньо.

Шизофренія. Рекомендована початкова доза препарату становить 10 або 15 мг 1 раз на добу незалежно від їди. Підтримуюча доза становить 15 мг на добу. Ефективна доза препарату – від 10 до 30 мг на добу. Збільшення ефективності препарату при застосуванні дози більше 15 мг не продемонстровано, хоча деякі пацієнти, можливо, потребують більш високої дози. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг.

Маніакальні епізоди при біполярному розладі І типу. Рекомендована початкова доза становить 15 мг 1 раз на добу незалежно від їди як при монотерапії, так і при комбінованій терапії. Деяким пацієнтам потрібна більш висока доза. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг.

Профілактика повторних маніакальних епізодів при біполярному розладі І типу. Для профілактики маніакальних епізодів у пацієнтів, які отримували арипіпразол як монотерапію або у складі комбінованої терапії, лікування слід продовжувати в тих же дозах. >

Необхідність коригування добової дози або зменшення дози визначає лікар, враховуючи клінічний стан пацієнта.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Для пацієнтів з порушеннями функції печінки від середнього до помірного ступеня коригувати дозу не потрібно. Існуючих даних недостатньо, щоб дати рекомендації пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки. Таким пацієнтам дозу слід підбирати дуже обережно. Максимальну добову дозу 30 мг слід застосовувати з обережністю пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Не потрібно коригувати дозу.

Пацієнти похилого віку

Ефективність арипіпразолу при лікуванні шизофренії та біполярного розладу І ступеня у пацієнтів віком від 65 років не вивчалася.

Пол

Не потрібно коригувати дозу.

Коректування дози при супутній терапії

При супутньому застосуванні потужних інгібіторів CYP3А4 або CYP2D6 з aрипіпразолом дозу останнього зменшують. При виведенні інгібіторів CYP3А4 або CYP2D6 із комбінованої терапії дозу арипіпразолу слід збільшити.

При супутньому застосуванні потужного індуктора CYP3А4 з арипіпразолом дозу препарату слід збільшити. При виведенні індуктора CYP3А4 із комбінованої терапії дозу арипіпразолу слід зменшити до рекомендованої.

Особливості застосування

При лікуванні антипсихотичними препаратами клінічне поліпшення може спостерігатися через кілька днів або кілька тижнів. Протягом цього періоду слід ретельно спостерігати за цими пацієнтами.

Суїцид

У деяких випадках відразу після застосування або при зміні нейролептиків, включаючи арипіпразол, відзначалася суїцидальна поведінка, характерна для психічних захворювань, та зміни настрою. При застосуванні нейролептиків пацієнтам із високим ризиком суїциду необхідне ретельне медичне спостереження. Дані досліджень показали відсутність підвищеного ризику суїциду при застосуванні арипіпразолу в порівнянні з іншими нейролептиками у дорослих пацієнтів із шизофренією або біполярним розладом.

Даних для оцінки цього ризику у молодих пацієнтів (менше 18 років) недостатньо, але є докази того, що ризик суїциду зберігається в перші 4 тижні лікування атиповими антипсихотичними препаратами, у тому числі арипіпразолом.

Серцево-судинні розлади.

Арипіпразол необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями (з наявністю в анамнезі перенесеного інфаркту міокарда або ішемічної хвороби серця або з серцевою недостатністю та порушеннями провідності), цереброваскулярними захворюваннями та станами, які призводять до артеріальної гіпотензії (обезво лікування антигіпертензивними препаратами або артеріальної гіпертензії, включаючи загострення або злоякісну гіпертензію. При застосуванні нейролептиків повідомлялося про випадки венозної тромбоемболії. Перед застосуванням та під час застосування нейролептиків необхідно визначити можливі фактори виникнення венозної тромбоемболії та вжити відповідних запобіжних заходів.

Порушення провідності.

Під час досліджень арипіпразолу відзначалися випадки подовження інтервалу QT. Арипіпразол, як і інші нейролептики, необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам із наявністю в анамнезі подовження інтервалу QT.

Пізня дискінезія.

Ризик розвитку пізньої дискінезії зростає зі збільшенням тривалості терапії нейролептиками, тому при появі симптомів пізньої дискінезії при застосуванні арипіпразолу слід зменшити його дозу або скасувати терапію. Ці симптоми можуть тимчасово посилитися після відміни терапії або навіть з'явитися після припиненняня застосування.

Інші екстрапірамідні симптоми

У педіатричних клінічних випробуваннях арипіпразолу спостерігалися акатизія та паркінсонізм. Якщо з'являються симптоми інших екстрапірамідних симптомів, слід розглянути необхідність зниження дози арипіпразолу та клінічного контролю.

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС).

Під час лікування нейролептиками, у тому числі арипіпразолом, описаний загрозливий для життя симптомокомплекс, відомий під назвою злоякісний нейролептичний синдром. Цей синдром проявляється гіперпірексією, м'язовою ригідністю, порушеннями психіки та нестабільністю вегетативної нервової системи (нерегулярний пульс та артеріальний тиск, тахікардія, пітливість та аритмії серця). Крім того, іноді відзначається збільшення активності креатинфосфокінази, міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. У разі виникнення симптомів ЗНС або незрозумілої лихоманки всі нейролептики, у тому числі арипіпразол, слід скасувати.

Судоми.

У дослідженнях арипіпразолу нечасто повідомлялося про випадки судом. Таким чином, арипіпразол слід застосовувати з обережністю пацієнтам із наявністю судом в анамнезі або при станах, пов'язаних із виникненням судом.

Пацієнти похилого віку з психозами при деменції.

Підвищення ризику смерті.

У дослідженнях арипіпразолу у пацієнтів похилого віку із хворобою Альцгеймера (середній вік 82 роки, від 56 до 99) відзначався підвищений ризик летального результату. Рівень летальності прийому арипипразола становив 3,5 % проти 1,7 % прийому плацебо. Хоча причини смерті були різні, в більшості випадків це були серцево-судинні захворювання (наприклад серцева недостатність, раптова серцева смерть) або інфекції (наприклад, пневмонія).

Церекисно-судинні побічні реакції.

Повідомлялося про серцево-судинні побічні реакції (наприклад, інсульт, транзиторні ішемічні атаки), у т. ч. з летальним результатом (середній вік 84 роки, від 78 до 88 років). У 1,3% пацієнтів, які отримували арипіпразол, спостерігалися серцево-судинні побічні реакції порівняно з 0,6% пацієнтів, які отримували плацебо.

Ця відмінність не є статистично значущою. Крім того, в ході досліджень із застосуванням фіксованої дози відзначався зв'язок із прийомом арипіпразолу та виникненням цереброваскулярних побічних реакцій.

Арипіпразол не показаний для лікування психозів при деменції.

Гіперглікемія та цукровий діабет.

Гіперглікемія, в деяких випадках виражена і пов'язана з кетоацидозом, яка може призвести до гіперосмолярної коми і навіть до смерті, була відзначена у пацієнтів, які приймали атипові нейролептики, включаючи арипіпразол. Хоча зв'язок між прийомом атипових нейролептиків та порушеннями гіперглікемічного типу залишається нез'ясованим, хворим, у яких виявлено цукровий діабет, слід регулярно визначати рівень глюкози в крові при прийомі атипових нейролептиків. У пацієнтів, у яких є фактори ризику виникнення цукрового діабету (ожиріння, наявність цукрового діабету в сім'ї), при прийомі атипових нейролептиків слід визначати рівень глюкози в крові на початку курсу та періодично в процесі прийому препарату. Для будь-яких пацієнтів, які приймають атипові нейролептики, необхідно постійне спостереження за розвитком симптомів гіперглікемії, включаючи посилену спрагу, прискорене сечовипускання, поліфагію, слабкість.

Гіперчутливість.

Як і при застосуванні інших лікарських засобів, можливі реакції гіперчутливості/алергічні реакції (див. розділ «Побічні реакції»).

Збільшення маси тіла.

У пацієнтів з шизофренією або маніакальними епізодами біполярного розладу часто відзначається збільшення маси тіла внаслідок супутньої патології, застосування інших нейролептиків, які спричиняють збільшення маси тіла, способу життя, що може призвести до тяжких ускладнень.

Під час досліджень у пацієнтів, які приймали арипіпразол, відзначалося збільшення маси тіла. Дані пацієнтів мали значні фактори ризику, такі як наявність в анамнезі цукрового діабету, захворювань щитовидної залози або аденоми гіпофіза. При значному збільшенні маси тіла необхідно вирішити питання зниження дози.

Дисфагія.

При застосуванні нейролептиків, включаючи арипіпразол, можливі порушення моторики стравоходу та аспірація. Арипіпразол, як і інші нейролептики, необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам із підвищеним ризиком аспіраційної пневмонії.

Патологічна граманія.

Під час досліджень у пацієнтів, які приймали арипіпразол, відзначалися випадки патологічної ігроманії, незалежно від того, чи були у них раніше випадки ігроманії. Пацієнти з наявністю в анамнезі патологічної ігроманії мають підвищений ризик виникнення патологічної гритому, за ними необхідно ретельно спостерігати (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнти з супутнім синдромом дефіциту уваги та гіперактивності.

Незважаючи на високу частоту супутнього синдрому дефіциту уваги та гіперактивності при біполярних розладах, дані щодо безпеки одночасного застосування арипіпразолу та стимуляторів обмежені, тому слід з обережністю застосовувати препарат Фрейм.

Лактоза.

Слід враховувати, що препарат Фрейм містить лактозу: Фрейм 10 мг (1 таблетка) містить 95,05 мг лактози моногідрату.

Тому пацієнтам з рідкісною спадковою галактоземією, дефіцитом лактази, глюкозо-галактозною мальабсорбцією застосовувати цей лікарський засіб не слід.

Препарат містить аспартам, який є похідним фенілаланіну і становить небезпеку для хворих з фенілкетонурією.

Найчастішими побічними реакціями є акатизія та нудота.

З боку психіки: занепокоєння, безсоння, збудження, депресія, гіперсексуальність.

З боку нервової системи: екстрапірамідні розлади, акатизія, тремор, запаморочення, сонливість, загальмованість, головний біль.

З боку органів зору: затуманювання зору, диплопія.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, ортостатична гіпотензія.

З боку травного тракту: диспепсія, нудота, блювання, запор, гіперсекреція слинних залоз.

Загальні розлади: підвищена стомлюваність.

З боку метаболізму: цукровий діабет.

З боку ендокринної системи: гіперпролактинемія.

У післяреєстраційний період повідомлялося про наведені нижче побічні реакції (частоту визначити неможливо).

З боку крові: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: алергічні реакції (в т. ч. анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, включаючи набряклість/набряк язика, набряк обличчя, свербіж, кропив'янку).

З боку ендокринної системи: гіперглікемія, діабетичний кетоацидоз, діабетична гіперосмолярна кома.

З боку метаболізму: цукровий діабет, збільшення маси тіла, зниження маси тіла, анорексія, гіпонатріємія.

З боку психіки: ажитація, нервозність, патологічна ігроманія, суїцидальні спроби, суїцидальні ідеї, завершений суїцид.

З боку нервової системи: порушення мови, злоякісний нейролептичний синдром, великий судомний напад, серотоніновий синдром.

З боку серцево-судинної системи: подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, раптовий несподіваний летальний кінець, зупинка серця, аритмія типу torsades de pointes, брадикардія, синкопе, артеріальна гіпертензія, венозна тромбоемболія (включаючи емболію легеневої артерії та глибоких вен).

З боку дихальної системи: орофарингеальний спазм, ларингоспазм, аспіраційна пневмонія.

З боку травного тракту: панкреатит, дисфагія; дискомфорт у животі, шлунку; діарея.

З боку гепатобіліарної системи: печінкова недостатність, жовтяниця, гепатит, підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) та лужної фосфатази.

З боку шкіри: висипання, фоточутливість, алопеція, гіпергідроз.

З боку кістково-м'язової системи: рабдоміоліз, міалгія, ригідність.

З боку сечовивідної системи: нетримання сечі, затримка сечі.

Вагітність, післяпологовий період та перинатальний період: синдром відміни у новонароджених.

З боку репродуктивної системи: пріапізм.

Загальні розлади: порушення терморегуляції (наприклад, гіпотермія, пірексія), біль у грудях, периферичний набряк.

Лабораторні показники: підвищення рівня креатинфосфокінази, підвищення рівня глюкози в крові, коливання рівня глюкози в крові, підвищення рівня глікозильованого гемоглобіну.

Опис окремих побічних реакцій.

Екстрапірамідні розлади включали паркінсонізм, акатизію, дистонію, дискінезію.

Дистонія.

Для даного класу лікарських засобів характерні симптоми дистонії, подовженого патологічного скорочення м'язів, які можуть виникати у пацієнтів протягом перших днів лікування. Симптоми дистонії включають спазм м'язів шиї, що іноді прогресують до звуження горла, утруднення ковтання, дихання та/або протрузії язика. Оскільки ці симптоми можуть виникати при застосуванні низьких доз, вони виникають частіше і з тяжким перебігом при застосуванні у високих дозах першого покоління. Підвищений ризик виникнення гострої дистонії відзначається у чоловіків та пацієнтів молодшого віку.

Побічні реакції, що відзначалися при лікуванні арипіпразолом, включають злоякісний нейролептичний синдром, пізню дискінезію, судоми, цереброваскулярні побічні реакції та підвищення летальності у пацієнтів похилого віку з деменцією, гіперглікемією та цукровим діабетом.

Були повідомлення про випадкове або навмисне передозування арипіпразолу при одноразовому прийомі до 1260 мг, яке не супроводжувалося летальним результатом. Медично важливі симптоми включали млявість, підвищення артеріального тиску, сонливість, тахікардію, нудоту, блювання та діарею. Крім того, описані випадки передозування арипіпразолу у дітей (прийом до 195 мг), які не супроводжувалися летальним кінцем. До потенційно небезпечних симптомів передозування належать сонливість, минуща втрата свідомості та екстрапірамідні розлади.

Лікування: при передозуванні потрібна підтримуюча терапія, забезпечення адекватної прохідності дихальних шляхів, оксигенація, ефективна вентиляція легень та симптоматичне лікування. Негайно слід розпочати моніторинг показників роботи серця із реєстрацією ЕКГ для виявлення аритмій. Після підтвердженого або передбачуваного передозування арипіпразолу необхідно ретельне медичне спостереження до зникнення всіх симптомів.

Активоване вугілля (50 г), введене через 1 годину після прийому арипіпразолу, зменшує AUC і рівень C_max .

Хоча достовірних даних про застосування гемодіалізу при передозуванні арипіпразолу немає, сприятливий ефект від цього методу малоймовірний, оскільки арипіпразол не виводиться нирками у незміненому вигляді та значною мірою пов'язується з білками плазми.

Зберігати в оригінальній упаковці. Температура зберігання від 5°C до 25°C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Препарат застосовується при лікуванні шизофренії та маніакальних епізодів.