Фероксид розчин для ін'єкцій 20 мг/мл, в ампулах по 5 мл, 5 шт.

По 5 мл у ампулі, по 5 ампул у пачці з картону.

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: колоїдний розчин від коричневого до червоно-коричневого кольору.

Активний компонент сахароза заліза складається з багатоядерних центрів заліза (III) гідроксиду, оточених ззовні великою кількістю нековалентно пов'язаних молекул сахарози. Вага комплексу становить середню молекулярну масу (мв), яка становить приблизно 43 кД, є досить високим показником і не дозволяє виведення його нирками. Багатоядерний центр заліза має структуру, подібну до структури центру феритину, який є фізіологічним залізовмісним протеїном. Комплекс був розроблений для забезпечення контрольованим чином засвоюваного заліза для транспортування заліза та збереження протеїнів в організмі (трансферин та феритин відповідно).

Після внутрішньовенного застосування багатоядерний центр заліза з комплексу захоплюється переважно ретикуло-ендотеліальною системою печінки, селезінки та кісткового мозку. На другому етапі залізо використовується для синтезу гемоглобіну, міоглобіну та інших залізовмісних ферментів або зберігається у печінці у вигляді феритину.

Розподіл. Оцінка ферокінетики заліза гідроксиду цукрозного комплексу, позначеного 59Fe та 52Fe, проводилася за участю 6 пацієнтів з анемією та хронічною нирковою недостатністю. Протягом перших 6-8 годин 52Fe захоплюється печінкою, селезінкою та кістковим мозком. Радіоактивне захоплення заліза відбувається в макрофагах ретикулоендотеліальної системи селезінки.

Після введення здоровим добровольцям разової дози препарату, що містить 100 мг заліза, максимальна концентрація заліза спостерігалася через 10 хвилин після введення та досягала середнього значення 538 ммоль/л. Об'єм розподілу центральної камери добре відповідав об'єму плазми (приблизно 3 літри).

Метаболізм. Після ін'єкції сахароза майже повністю розпадається і багатоядерний центр заліза захоплюється переважно ретикуло-ендотеліальною системою печінки, селезінки та кісткового мозку.

Протягом 4 тижнів після запровадження засвоєння заліза еритроцитами коливається від 68 до 97%.

Висновок. Вага заліза цукрозного комплексу відповідає середній молекулярній масі (мв), яка становить приблизно 43 кД. Вага комплексу є достатньо великою, щоб уникнути виведення нирками. Виведення заліза нирками протягом перших чотирьох годин після ін'єкції 100 мг заліза становив менше 5% дози. Через 24 години загальна концентрація заліза у сироватці крові зменшилася до початкового рівня (перед введенням), а виведення сахарози нирками становило приблизно 75% введеної дози.

Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів. Досі невідомо, чи впливає ниркова та печінкова недостатність на фармакологічні властивості заліза (III) гідроксиду цукрозного комплексу (див. розділ «Особливості застосування»).

Антианемічні засоби. Препарати заліза. Код АТХ В03А С.

Фероксид показаний пацієнтам, яким не можуть бути призначені пероральні препарати заліза або у разі їх неефективності. Як інші препарати заліза для парентерального застосування, препарат Фероксид не слід застосовувати одночасно з пероральними залізовмісними засобами, оскільки абсорбція заліза, застосованого внутрішньо знижується. Тому лікування пероральними препаратами заліза слід розпочинати не раніше ніж через 5 днів після останньої ін'єкції Фероксиду.

діюча речовина: заліза (III) гідроксид цукрозний комплекс;

1 мл заліза (III) гідроксиду цукрозного комплексу еквівалентний залізу (III) 20 мг;

допоміжні речовини: натрію гідроксид, вода для ін'єкцій.

Відповідних досліджень немає. Вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами є малоймовірним. Але у разі розвитку побічних реакцій, таких як запаморочення, сплутаність свідомості, слід утриматися від керування автотранспортом чи роботи з механізмами до зникнення симптомів.

Є деякі дані про застосування заліза (III) гідроксиду цукрозного комплексу вагітним жінкам у І триместрі вагітності. Дані щодо застосування заліза (III) гідроксиду цукрозного комплексу вагітним жінкам у II та III триместрах вагітності показали відсутність небажаного впливу на здоров'я матері та дитини.

Досі невідомо, чи проникає заліза (III) гідроксид сахарозний комплекс через плаценту. Залізо, пов'язане з трансферином, не проникає крізь плацентарний бар'єр. Залізо, пов'язане з лактоферином, проникає у грудне молоко.

Дослідження щодо впливу на рівень заліза у новонароджених не проводилися.

Препарат Фероксид протипоказано застосовувати у І триместрі вагітності (див. розділ «Протипоказання»). Можливе застосування препарату у ІІ та ІІІ триместрах вагітності тільки строго за показаннями.

Слід оцінювати співвідношення ризик/користь перед застосуванням препарату в період вагітності, оскільки реакції гіперчутливості можуть нести певний ризик для матері та дитини (див. розділ «Особливості застосування»). Слід враховувати дані по масі тіла до початку вагітності для розрахунку необхідної кількості заліза, щоб уникнути передозування.

Дані екскреції заліза в грудне молоко після введення сахарози заліза обмежені. Під час клінічного дослідження 10 здорових жінок із залізодефіцитним станом, які годували грудьми, отримували 100 мг заліза у формі цукрозного комплексу. Після чотирьох днів лікування показник вмісту заліза у грудному молоці не був підвищеним і не відрізнявся від такого у контрольній групі (n=5). Не можна виключати вплив заліза, що надходить із грудним молоком матері, на новонародженого/немовля, тому слід оцінювати співвідношення ризик/користу.

Є лише обмежені дані щодо застосування препарату дітям (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Призначати дітям лише за життєвими показаннями (для швидкого поповнення організму залізом).

Дефіцит заліза у пацієнтів, яким не можуть бути призначені пероральні препарати заліза або у разі їх неефективності у таких випадках:

• непереносимість пероральних препаратів заліза;
• запальні захворювання шлунково-кишкового тракту (наприклад, виразковий коліт), які можуть загострюватися при терапії пероральними препаратами заліза;
• залізодефіцитні стани, резистентні до терапії, у разі, коли контроль цих станів пероральними препаратами заліза недостатній.

• Анемія, не пов'язана з дефіцитом заліза (наприклад, гемолітична анемія, мегалобластна анемія внаслідок недостатності вітаміну В12, порушення еритропоезу, гіпоплазія кісткового мозку, анемія, спричинена отруєнням свинцем);
• захворювання, що супроводжуються перенасиченням організму залізом (гемосидероз, гемохроматоз) або спадкові порушення процесу утилізації заліза (наприклад, сидероахрестична анемія, шкірна порфірія, таласемія);
• є гіперчутливість до активної речовини або до інших компонентів препарату;
• I триместр вагітності.

Фероксид вводиться тільки внутрішньовенно. Виконати введення можна за допомогою повільної ін’єкції, краплинної внутрішньовенної інфузії або безпосереднього введення у венозну ділянку діалізної системи. Засіб не призначений для внутрішньом’язового або підшкірного введення.

У разі, коли повна необхідна доза перевищує максимально дозволену одноразову дозу 200 мг (для ін’єкції) або 500 мг (для інфузії), рекомендується вводити препарат частинами.

Під час та після застосування препарату Фероксид слід спостерігати за пацієнтами щодо ознак та симптомів реакцій гіперчутливості. Необхідно забезпечити проведення відповідної невідкладної терапії (див. розділ «Особливості застосування»).

Кумулятивну дозу препарату слід розраховувати для кожного пацієнта індивідуально та не перевищувати її. Дозу розраховують, враховуючи масу тіла пацієнта та показник рівня гемоглобіну.

Внутрішньовенне краплинне введення. 

Фероксид вводять шляхом краплинної інфузії, щоб зменшити ризик розвитку артеріальної гіпотензії і небезпеку попадання розчину у навколовенний простір. 

Безпосередньо перед введенням Фероксид необхідно розвести у стерильному 0,9 % розчині натрію хлориду у співвідношенні 1:20, наприклад:

• 1 мл Фероксиду (20 мг заліза) у максимум 20 мл стерильного 0,9 % розчину натрію хлориду.

Для забезпечення стабільності розчину розведення Фероксиду у більших, ніж рекомендовано, об’ємах фізіологічного розчину не допускається.

Внутрішньовенне струминне введення.

Фероксид можна також вводити внутрішньовенно повільно у вигляді нерозведеного розчину зі швидкістю 1 мл за хвилину (5 мл Фероксиду (100 мг заліза) вводитися за 5 хв), але максимальний об’єм розчину не має перевищувати 10 мл Фероксиду (200 мг заліза) за 1 ін’єкцію.

Після ін’єкції пацієнту слід випрямити руку. Слід уникати паравенозного витікання препарату, оскільки воно може призвести до виникнення болю, запалення, некрозу тканин та тривалого коричневого забарвлення шкіри у цьому місці (див. розділ «Особливості застосування»).

Інʼєкційне введення у венозну ділянку діалізної системи.

Фероксид можна вводити безпосередньо у венозну ділянку діалізної системи протягом сеансу гемодіалізу, строго дотримуючись правил, описаних для внутрішньовенної ін’єкції.

Розрахунок дози.

Загальна доза препарату Фероксид, еквівалентна загальному дефіциту заліза (мг), визначається із врахуванням показника рівня гемоглобіну (Hb) та маси тіла. Доза розраховується індивідуально відповідно до загального дефіциту заліза в організмі хворого за формулою Ганзоні: 

загальний дефіцит заліза (мг) = маса тіла (кг) ´ (нормальний рівень Hb (г/л) - рівень Hb пацієнта (г/л)) ´ 0,24* + депоноване залізо (мг). 

Для пацієнтів з масою тіла менше 35 кг: нормальний рівень Hb – 130 г/л, кількість депонованого заліза – 15 мг/кг маси тіла. 

Для пацієнтів з масою тіла більше 35 кг: нормальний рівень Hb – 150 г/л, кількість депонованого заліза – 500 мг. 

* Коефіцієнт 0,24 = 0,0034 ´ 0,07 ´ 1000 (вміст заліза в Hb = 0,34 %, об’єм крові = 7 % від маси тіла, коефіцієнт 1000 = переведення «г» в «мг»). 

Кумулятивна доза препарату Фероксид (мл), яку необхідно застосовувати, враховуючи масу тіла та рівень Hb пацієнта: 

Розрахунок дози для поповнення рівня заліза після втрати крові чи донорства.

Дозу Фероксиду, необхідну для компенсації дефіциту заліза, визначають за такою формулою:

• якщо кількість втраченої крові відома: внутрішньовенне введення 200 мг заліза (10 мл Фероксиду) призводить до такого ж підвищення концентрації Hb, як і переливання 1 одиниці крові (400 мл з концентрацією Hb 150 г/л); 

кількість заліза, яку необхідно компенсувати (мг), = кількість одиниць втраченої крові ´ 200 або 

необхідний об’єм препарату Фероксид (мл) = кількість одиниць втраченої крові ´ 10;

• при зниженні рівня Hb використовувати попередню формулу, але слід мати на увазі, що депо заліза поповнювати не потрібно.

Кількість заліза, яку необхідно компенсувати (мг), = маса тіла (кг) ´ 0,24 ´ (нормальний рівень Hb (г/л) - рівень Hb пацієнта) (г/л). Наприклад: маса тіла = 60 кг, дефіцит Hb = 10 г/л Þ необхідна кількість заліза = 150 мг Þ необхідний об’єм препарату Фероксид = 7,5 мл.

Стандартне дозування.

Дорослі та пацієнти літнього віку: 5–10 мл Фероксиду (100–200 мг заліза) 1–3 рази на тиждень залежно від рівня Hb. Час застосування та коефіцієнт розведення див. вище.

Діти від 3 років: є лише обмежені дані щодо застосування препарату дітям. У разі клінічної необхідності рекомендується вводити не більше 0,15 мл препарату Фероксид (3 мг заліза) на 1 кг маси тіла не більше 3 разів на тиждень. Час застосування та коефіцієнт розведення див. вище.

Максимальна переносима разова або тижнева доза.

Дорослі та пацієнти літнього віку: 

Для ін’єкцій: максимальна переносима доза ‒ 10 мл Фероксиду (200 мг заліза), не більше 3 разів на тиждень, тривалість введення не менше 10 хв.

Для інфузії: максимальна переносима доза ‒ не більше 1 разу на тиждень: 

• пацієнтам з масою тіла більше 70 кг: 500 мг заліза (25 мл препарату Фероксид) протягом щонайменше 3,5 години;
• пацієнтам з масою тіла 70 кг і нижче: 7 мг заліза на кг маси тіла протягом щонайменше 3,5 години.

Слід строго дотримуватись часу введення інфузії, навіть якщо пацієнт не отримує максимально переносимої разової дози. 

У разі, коли не спостерігається поліпшення гематологічних показників (підвищення рівня гемоглобіну приблизно на 1 г/л крові на день або приблизно на 10‒20 г/л через 1‒2 тижні після початку лікування), слід переглянути початковий діагноз пацієнта та виключити наявність стійкої крововтрати.

Найпоширенішою небажаною реакцією на препарат, про яку повідомлялося, є дизгевзія. До частих небажаних реакцій належать нудота, артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, біль у місці інфузії, що виникали з частотою від 1 до 2 подій на 100 осіб.

До найважливіших серйозних побічних реакцій, виникнення яких асоціювалося із застосуванням препарату, відносяться реакції гіперчутливості, які виникали з частотою 0,25 події на 100 осіб під час клінічних досліджень. Реакції гіперчутливості негайного типу (анафілактоїдні/анафілактичні реакції) виникали рідко. Загалом анафілактоїдні/анафілактичні реакції– це дуже серйозні побічні реакції, які можуть призводити до смерті (див. розділ «Особливості застосування»). Симптоми включають циркуляторний колапс, артеріальну гіпотензію, тахікардію, респіраторні симптоми (бронхоспазм, набряк гортані, фарингеальний набряк тощо), симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (біль у животі, блювання тощо), симптоми з боку шкіри (кропив'янка, еритема, свербіж тощо).

Побічні ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100, <1/10), нечасто (> 1/1000, <1/ 100), рідко (> 1/10000, <1/1000), дуже рідко (1/10000), невідомо (доступні дані не дозволяють оцінити частоту, оскільки про такі явища повідомлялося виключно протягом постмаркетингових досліджень, а не клінічних випробувань ).

Інфекційні та паразитарні захворювання. Рідко: пневмонія.

З боку крові та лімфатичної системи. Нечасто: поліцитемія 1.

З боку імунної системи. Нечасто: реакції гіперчутливості. Невідомо: анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк.

Метаболізм та порушення харчування. Рідко: перенасичення залізом.

З боку нервової системи. Часто: транзиторне спотворення смакових відчуттів, особливо присмак (дисгевзія). Нечасто: біль голови, запаморочення, відчуття печіння, парестезії, гіпестезія. Рідко: непритомність, мігрень, сонливість. Невідомо: непритомність, порушення свідомості, сплутаність свідомості, тривога, тремор.

З боку серцево-судинної системи. Часто: артеріальна гіпотензія та колапс, тахікардія. Рідко: прискорене серцебиття. Невідомо: брадикардія.

З боку судинної системи. Часто: артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія. Не часто тромбофлебіт, флебіт. Рідко: припливи. Невідомо: циркуляторний колапс, тромбоз поверхневих вен.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Нечасто: задишка. Невідомо: бронхоспазм.

З боку нирок та сечовидільної системи. Нечасто: хроматурія.

З боку травного тракту. Часто: нудота. Нечасто: блювання, нудота, біль у животі, діарея, запор. Рідко: сухість у роті.

З боку шкіри та підшкірних тканин. Нечасто: свербіж, висипання. Невідомо: кропив'янка, еритема.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини. Нечасто: м'язові судоми, міалгія, артралгія, біль у кінцівках, біль у спині. Рідко: відчуття дискомфорту у кінцівках, спазми м'язів. Невідомо: гіпотонія.

Загальні порушення та реакції в місці введення. Часто: біль у місці ін'єкції. Нечасто: озноб, астенія, втома, біль, подразнення, транссудація, зміна кольору шкіри на коричневий, печіння, припухлість та запалення у місці ін'єкції, периферичний набряк. Рідко: відчуття жару, біль у грудях, лихоманка, свербіж на місці ін'єкції, гематома на місці ін'єкції. Дуже рідко: підвищення пітливості, блідість, нездужання, набряк.

Лабораторні показники. Нечасто: підвищення гамма-глютамілтрансферази, підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення рівня аспартатамінотрансферази, відхилення показників функції печінки. Рідко: підвищення рівня феритину у сироватці 1, підвищення рівня креатиніну в крові, підвищення рівня лактатдегідрогенази у крові.

1 - Можливо внаслідок передозування або перенасичення залізом.

Передозування може призвести до гострого перенасичення організму залізом, що може виявитися як гемосидероз. У разі передозування рекомендується застосовувати симптоматичні засоби та, якщо необхідно, речовини, що зв'язують залізо (хелати).

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°С. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Фероксид розчин для ін'єкцій використовується при дефіциті заліза у пацієнтів, яким не можуть бути призначені пероральні препарати заліза.