Евінопон розчин для ін'єкцій 25 мг/мл, по 3 мл в ампулі (75 мг), 5 шт.

Розчин для ін’єкцій, 25 мг/мл, по 3 мл (75 мг) в ампулах, по 5 ампул у картонній коробці.

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, майже безбарвний розчин.

Евінопон – нестероїдний препарат з вираженими знеболювальними/протизапальними властивостями. Він є інгібітором простагландинсинтетази (циклооксигенази). Диклофенак натрію in vitro в концентраціях, еквівалентних тим, які були досягнуті у людини, не пригнічує біосинтез протеогліканів у хрящовій тканині. Якщо препарат застосовують одночасно з опіоїдами для зняття післяопераційного болю, Евінопон суттєво зменшує потребу в опіоїдах.

Абсорбція.

Після введення 75 мг диклофенаку шляхом ін'єкції абсорбція починається негайно, а середня максимальна концентрація (Сmax) у плазмі крові, що становить приблизно 2,558 ± 0,968 мкг/мл (2,5 мкг/мл 8 мкмоль/л), досягається приблизно через 20 хвилин. Об'єм абсорбції лінійно пропорційний величині дози.

У разі якщо 75 мг диклофенаку вводять шляхом інфузії протягом 2 годин, середня максимальна концентрація в плазмі становить приблизно 1,875 ± 0,436 мrг/мл (1,9 мкг/мл 5,9 мкмоль/л). Коротший час інфузії призводить до вищої максимальної концентрації в плазмі крові, тоді як тривалі інфузії призводять до плато концентрації, пропорційної показнику інфузії після 3-4 годин. На відміну від відповідних результатів перорального застосування, у разі застосування препарату у вигляді супозиторіїв або внутрішньом'язового введення концентрація у плазмі швидко знижується відразу після досягнення максимальних рівнів.

Біодоступність.

Площа під кривою концентрації (AUC) після внутрішньом'язового або внутрішньовенного введення приблизно вдвічі більша, ніж після прийому або ректального введення, оскільки цей шлях дозволяє уникнути метаболізму першого проходження через печінку.

Розподіл.

99,7% диклофенаку зв'язується з білками, головним чином з альбуміном (99,4%).

Диклофенак потрапляє до синовіальної рідини, де максимальна концентрація встановлюється через 2-4 години після досягнення пікового значення у плазмі крові. Очікуваний період напіввиведення із синовіальної рідини становить від 3 до 6 годин. Через 2 години після досягнення рівня пікового значення в плазмі концентрація диклофенаку в синовіальній рідині перевищує цей показник у плазмі крові і залишається вищою протягом періоду до 12 годин.

Диклофенак був виявлений у низькій концентрації (100 нг/мл) у грудному молоці у однієї жінки, яка годувала грудьми. Очікувана кількість диклофенаку потрапляє в організм немовляти з грудним молоком, еквівалентна 0,03 мг/кг/добу.

Метаболізм.

Метаболізм диклофенаку відбувається частково шляхом глюкуронізації інтактної молекули, але головним чином шляхом однократного та багаторазового гідроксилювання та метоксилювання, що призводить до утворення кількох фенольних метаболітів, більшість з яких перетворюється на кон'югати глюкуроніду. Два з цих фенольних метаболітів є біологічно активними, проте їхня дія виражена значно меншою, ніж для диклофенаку.

Виведення.

Загальний системний кліренс диклофенаку в плазмі становить 263 ± 56 мл/хв (середнє значення ± стандартне відхилення). Термінальний період напіввиведення у плазмі становить 1-2 години. Чотири метаболіти, включаючи два активні, також мають короткий період напіввиведення з плазми – 1-3 години. Приблизно 60% введеної дози виводиться із сечею у вигляді кон'югатів з глюкуроновою кислотою інтактної молекули та у вигляді метаболітів, більшість з яких також перетворюється на глюкуронідні кон'югати. Менше 1% виводиться у вигляді незміненої речовини. Залишки дози елімінуються у вигляді метаболітів через жовч із калом.

Особливі групи пацієнтів.

Старі пацієнти. Жодної різниці в залежності від віку пацієнта в абсорбції, метаболізмі або екскреції диклофенаку не спостерігалося, крім того, що у деяких пацієнтів похилого віку 15-хвилинна інфузія призвела до вищої на 50 % концентрації у плазмі крові, ніж це спостерігалося у молодих здорових добровольців.

Пацієнти з порушенням функції нирок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок при дотриманні режиму звичайного дозування не можна не очікувати накопичення незміненої активної речовини, виходячи з кінетики препарату після одноразового застосування. В умовах кліренсу креатиніну менше 10 мл/хв рівень гідроксиметаболітів у плазмі крові приблизно в 4 рази вищий, ніж у здорових добровольців.

Проте метаболіти остаточно виводяться з жовчю.

Пацієнти із захворюваннями печінки. У пацієнтів з хронічним гепатитом або компенсованим цирозом печінки кінетика та метаболізм диклофенаку такі ж, як і у пацієнтів без захворювання печінки.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні оцтової кислоти та споріднені сполуки. Код АТХ M01A B05.

Нижче наведено взаємодії, які спостерігалися при застосуванні препарату Евінопон, розчину для ін'єкцій та/або інших лікарських форм диклофенаку.

Літій. За умови одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрації літію в плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівня літію у сироватці крові.

Дігоксин. За умови одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрації дигоксину в плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівня дигоксину у сироватці крові.

Діуретики та антигіпертензивні засоби. Як і інші НПЗЗ, одночасне застосування диклофенаку з діуретиками та антигіпертензивними засобами [наприклад β-блокаторами, інгібіторами АПФ (АПФ)] може призвести до зниження їх антигіпертензивного впливу через інгібування синтезу судинорозширювальних простагландинів. Таким чином, подібну комбінацію застосовують із застереженням, а пацієнти, особливо літні хворі повинні перебувати під ретельним наглядом щодо артеріального тиску. Пацієнти повинні отримувати належну гідратацію, рекомендується також моніторинг функції нирок після початку супутньої терапії та на регулярній основі після неї, особливо по діуретикам та інгібіторам АПФ, враховуючи збільшення ризику нефротоксичності (див. розділ «Особливості застосування»).

Препарати, що викликають гіперкаліємію. Супутнє лікування калійзберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом або триметопримом може бути пов'язане зі збільшенням рівня калію в сироватці крові, тому контроль стану пацієнтів слід проводити частіше (див. розділ «Особливості застосування»).

Антикоагулянти та антитромботичні засоби. Рекомендується вжити запобіжних заходів, оскільки супутнє введення підвищує ризик кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»). Хоча клінічні дослідження не свідчать про вплив диклофенаку на активність антикоагулянтів, існують окремі дані про збільшення ризику кровотечі у пацієнтів, які отримують диклофенак та антикоагулянти одночасно. Тому рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами, які одночасно застосовують диклофенак та антикоагулянти, та, у разі потреби, корекція дози антикоагулянтів. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, диклофенак у високих дозах може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів.

Інші НПЗП, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, і кортикостероїди. Одночасне призначення диклофенаку та інших системних НПЗЗ або кортикостероїдів підвищує частоту шлунково-кишкових побічних ефектів (див. розділ ).

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Одночасне призначення системних НПЗЗ та СІЗЗЗ підвищує ризик кровотечі в травному тракті (див. розділ «Особливості застосування»).

Протидіабетичні препарати. Клінічні дослідження показали, що диклофенак можна застосовувати разом з пероральними гіпоглікемічними засобами без впливу на їх клінічну дію. Однак відомі окремі випадки гіпоглікемічного, так і гіперглікемічного впливу після введення диклофенаку, коли потрібні зміни дозування протидіабетичних препаратів при лікуванні диклофенаком. При таких станах необхідний моніторинг рівня глюкози в крові, що є мірою супутньої терапії.

Також є окремі повідомлення про випадки метаболічного ацидозу при одночасному застосуванні з диклофенаком, особливо у пацієнтів із вже наявними порушеннями функції нирок.

Метотрексат. Диклофенак може пригнічувати кліренс метотрексату у ниркових канальцях, що призводить до підвищення рівня метотрексату. При введенні нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, менш ніж за 24 години до лікування метотрексатом рекомендується бути обережними, оскільки може зростати концентрація метотрексату в крові та збільшуватися токсичність цієї речовини. Були зареєстровані випадки серйозної токсичності, коли метотрексат та НПЗЗ, включаючи диклофенак, застосовували з інтервалом у межах 24 годин. Ця взаємодія опосередкована через накопичення метотрексату внаслідок порушення ниркової екскреції у присутності НПЗЗ.

Циклоспорин і такролімус. Диклофенак, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може збільшувати нефротоксичність циклоспорину і такролімусу через вплив на простагландини нирок. У зв'язку з цим його слід застосовувати в більш низьких дозах, ніж для хворих, які не одержують циклоспорин або такролімус.

Антибактеріальні хінолони. Існують окремі дані щодо судом, які можуть бути результатом супутнього застосування хінолонів та НПЗЗ. Це може спостерігатися у пацієнтів як з наявністю, так і відсутністю в анамнезі епілепсії або судом. Таким чином, слід виявляти обережність при розгляді питання про застосування хінолонів пацієнтам, які вже отримують НПЗЗ.

Фенітоїн. При застосуванні фенітоїну одночасно з диклофенаком рекомендується проводити моніторинг концентрації фенітоїну в плазмі крові у зв'язку з очікуваним збільшенням експозиції фенітоїну.

Колестипол і колестірамін. Ці препарати можуть викликати затримку або зменшення всмоктування диклофенаку. Таким чином, рекомендується призначати диклофенак принаймні за годину до або через 4-6 годин після застосування колестиполу/колестираміну.

Серцеві глікозиди. Одночасне застосування серцевих глікозидів та нестероїдних протизапальних засобів може посилити серцеву недостатність, знизити швидкість клубочкової фільтрації та підвищити рівень глікозидів у плазмі крові.

Міфепристон. НПЗЗ не слід застосовувати протягом 8-12 днів після застосування міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть зменшити його ефект.

Інгібітори CYP2C9. Необхідна обережність при сумісному призначенні диклофенаку з інгібіторами CYP2C9 (наприклад з вориконазолом). Це може призвести до значного збільшення максимальної концентрації в плазмі та експозиції диклофенаку.

Індуктори СYP2C9. Необхідна обережність при сумісному призначенні диклофенаку з індукторами СYP2C9 (наприклад рифампіцин). Це може призвести до значного зменшення концентрації в плазмі та послаблення дії диклофенаку.

Пробенецид. Лікарські засоби, що містять пробенецид, можуть затримувати виведення диклофенаку.

діюча речовина: диклофенак натрію;

3 мл розчину містять 75 мг диклофенаку натрію (25 мг/мл);

допоміжні речовини: натрію метабісульфіт (E 223), маніт (Е 421), спирт бензиловий, натрію гідроксид, пропіленгліколь, вода для ін'єкцій.

Пацієнти, у яких під час лікування препаратом Евінопон спостерігаються порушення зору, запаморочення, вертиго, сонливість або інші порушення з боку центральної нервової системи, повинні утримуватися від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.

Вагітність

У І та ІІ триместрах вагітності препарат Евінопон можна призначати тільки у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода, тільки в мінімальній ефективній дозі, тривалість лікування має бути настільки короткою, наскільки це можливо. Як і інші НПЗЗ, препарат протипоказаний в останньому триместрі вагітності (можливе пригнічення скорочувальної здатності матки та передчасне закриття артеріальної протоки у плода).

Інгібування синтезу простагландинів може негативно позначитися на вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів та/або ризик розвитку серцевих вад та гастрошизу після застосування інгібітора синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності.

Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшився з менш ніж 1% до 1,5%.

Ризик збільшується зі збільшенням дози та тривалості лікування. Було показано, що у тварин введення інгібітора синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- та постімплантаційних втрат та летальності ембріона/плода.

Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, було зареєстровано підвищену частоту різних вад розвитку, у тому числі з боку серцево-судинної системи. Якщо Евінопон застосовують жінкам, які прагнуть завагітніти, або в першому або другому триместрі вагітності, доза препарату повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування - якнайкоротше.

Під час третього триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід таким чином:

• серцево-легенева токсичність (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
• порушення функції нирок може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідроамніон.

На матір та новонародженого, а також наприкінці вагітності:

• можливі подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може спостерігатися навіть за дуже низьких доз;
• гальмування скорочень матки, що призводить до затримки або подовження пологів.

Отже, Евінопон протипоказаний під час третього триместру вагітності.

Період годування груддю

Як інші нестероїдні протизапальні засоби, диклофенак проникає в грудне молоко в невеликій кількості. Таким чином, щоб уникнути небажаного впливу на немовля, Евінопон не слід застосовувати під час годування груддю. Якщо лікування вважається за необхідне, дитину слід перевести на штучне вигодовування.

Фертильність

Евінопон може вплинути на фертильність жінки. Препарат не рекомендують жінкам, які планують вагітність. Жінки, які мають ускладнення із заплідненням, або ті, хто проходив обстеження внаслідок інфертильності, мають припинити застосування лікарського засобу Евінопон.

На підставі відповідних даних досліджень у тварин неможливо виключити порушення репродуктивної функції у самців. Актуальність цих даних для людини не встановлена.

Евінопон у лікарській формі розчину для ін’єкцій протипоказаний для застосування дітям.

Препарат при внутрішньом’язовому введенні призначений для лікування:

• запальних та дегенеративних форм ревматизму, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, остеоартриту, спондилоартриту, вертебрального больового синдрому, несуглобового ревматизму;
• гострих нападів подагри;
• ниркової та біліарної колік;
• болю та набряку після травм і операцій;
• тяжких нападів мігрені.

Препарат при введенні у вигляді внутрішньовенних інфузій призначений для лікування або профілактики післяопераційного болю.

Препарат при введенні призначений для лікування:

• запальних та дегенеративних форм ревматизму, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, остеоартриту, спондилоартриту, вертебрального больового синдрому, несуглобовий ревматизм;
• гострих нападів подагри;
• нирковий та біліарний колік;
• болі та набряки після травм та операцій;
• важких нападів мігрені.

Препарат при введенні у вигляді внутрішньовенних інфузій призначений для лікування або профілактики післяопераційного болю.

Підвищена гіперчутливість до діючої речовини, натрію метабісульфіту або до будь-яких інших компонентів лікарського засобу.

Кровотеча або перфорація шлунково-кишкового тракту в анамнезі, пов’язана з попереднім лікуванням нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ).

Активна форма виразкової хвороби/кровотечі або рецидивуюча виразкова хвороба/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих епізоди встановленої виразки або кровотечі).

Активна форма виразки шлунка та/або дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкова кровотеча або перфорація.

III триместр вагітності.

Як і інші НПЗЗ, диклофенак також протипоказаний пацієнтам, у яких застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів провокує напади бронхіальної астми, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, кропив’янку, гострий риніт/назальні поліпи або симптоми, подібні до алергії.

Запальні захворювання кишечнику (наприклад хвороба Крона або виразковий коліт).

Печінкова недостатність (класу С за класифікацією Чайлда - П’ю), цироз печінки і асцит.

Серцева недостатність (функціональний клас II–IV за NYHA - Нью-Йоркська кардіологічна асоціація).

Ниркова недостатність (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 15 мл/хв/1,73м2). 

Високий ризик розвитку післяопераційних кровотеч, незгортання крові, порушень гемостазу, гемопоетичних порушень чи цереброваскулярних кровотеч.

Не застосовувати для лікування постопераційного болю при аортокоронарному шунтуванні (або при використанні апарату штучного кровообігу).

Ішемічна хвороба серця у пацієнтів, які мають стенокардію або перенесли інфаркт міокарда.

Цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди транзиторних ішемічних атак.

Захворювання периферичних артерій.

У даній лікарській формі препарат протипоказаний дітям.

Протипоказання для внутрішньовенного застосування. 

Одночасне застосування НПЗЗ або антикоагулянту (у тому числі низьких доз гепарину). 

Наявність в анамнезі геморагічного діатезу, підтверджена або підозрювана цереброваскулярна кровотеча в анамнезі. 

Операції, пов’язані з високим ризиком кровотечі. 

Бронхіальна астма в анамнезі. 

Помірне або тяжке порушення ниркової функції (креатинін сироватки крові більше 160 мкмоль/л). 

Гіповолемія або зневоднення з будь-якої причини.

Препарат слід застосовувати у найефективніших дозах протягом короткого періоду часу, враховуючи завдання лікування у кожного окремого пацієнта.

Дорослі

Препарат Евінопон, розчин для ін'єкцій, не застосовують більше 2 днів. У разі необхідності лікування можна продовжити диклофенаком в іншій лікарській формі, наприклад, таблетками або супозиторіями.

Внутрішньом'язова ін'єкція

З метою запобігання пошкодженню нервових або інших тканин у місці ін'єкції слід дотримуватися наступних інструкцій. Такі пошкодження можуть призводити до м'язової слабкості, паралічу м'язів та гіпостезії.

Доза зазвичай становить 75 мг (1 ампула) на добу, яку вводять шляхом глибокої ін'єкції у верхній зовнішній сектор великого сідничного м'яза, використовуючи асептичну техніку. У важких випадках (наприклад, коліки), добову дозу можна збільшити до двох ін'єкцій по 75 мг, між якими дотримуються інтервалу в кілька годин (по одній ін'єкції в кожну сідницю). Як альтернатива 75 мг розчину для ін'єкцій можна комбінувати з іншими лікарськими формами диклофенаку (наприклад таблетками або супозиторіями) до максимальної сумарної добової дози 150 мг диклофенаку натрію.

В умовах нападу мігрені клінічний досвід обмежений випадками з початковим застосуванням однієї ампули 75 мг, дозу вводять при можливості відразу після застосування супозиторіїв по 75 мг того ж дня (при необхідності). Загальна добова доза не повинна перевищувати 175 мг першого дня.

Немає доступних даних щодо застосування диклофенаку для лікування нападів мігрені більш ніж один день. Якщо пацієнт потребує подальшої терапії в наступні дні, добова доза не повинна перевищувати 150 мг (у вигляді розподілених доз, введених у формі супозиторіїв).

Внутрішньовенні інфузії

Евінопон, розчин для ін'єкцій, не слід вводити у вигляді болюсної ін'єкції.

Рекомендовані альтернативні режими дозування препарату, Евінопон, розчину для ін'єкцій:

• для лікування помірного та тяжкого післяопераційного болю 75 мг необхідно вводити безперервно від 30 хвилин до 2 годин; у разі потреби лікування можна повторити через 4-6 годин, але доза не повинна перевищувати 150 мг на добу.
• для профілактики післяопераційного болю через 15 хв - 1 годину після хірургічного втручання потрібно ввести дозу навантаження 25-50 мг, після цього необхідно застосувати безперервну інфузію приблизно 5 мг/год до максимальної добової дози 150 мг.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти похилого віку (від 65 років).

Хоча у пацієнтів похилого віку фармакокінетика препарату Евінопон клінічно не погіршується, нестероїдні протизапальні засоби слід застосовувати з обережністю таким пацієнтам, які, як правило, більш схильні до розвитку небажаних реакцій. Зокрема, для ослаблених пацієнтів похилого віку або пацієнтів з низьким показником маси тіла рекомендується застосовувати найнижчі ефективні дози (див. також розділ «Особливості застосування»); також пацієнтів необхідно обстежити за шлунково-кишковими кровотечами при лікуванні НПЗП.

Рекомендована максимальна добова доза лікарського засобу Евінопон становить 150 мг.

Підтверджено серцево-судинне захворювання або серйозні серцево-судинні фактори ризику.

Лікарський засіб Евінопон загалом не рекомендується пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями або неконтрольованою артеріальною гіпертензією. При необхідності пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, неконтрольованою артеріальною гіпертензією або значними факторами ризику серцево-судинних захворювань лікарський засіб Евінопон призначати лише після ретельної оцінки та лише у дозах до 100 мг на добу, якщо тривалість лікування перевищує 4 тижні (див. розділ « Особливості застосування»).

Ніркова недостатність.

Евінопон протипоказаний пацієнтам з нирковою недостатністю (СКФ <15 мл/хв/1,73м2, див. розділ «Протипоказання»).

Спеціальні дослідження у пацієнтів з порушеннями функції нирок не проводились, тому рекомендації щодо коригування дози зробити неможливо. Евінопон слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушенням функції нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Печовинна недостатність.

Евінопон протипоказаний пацієнтам з печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Спеціальні дослідження у пацієнтів з порушеннями функції печінки не проводилися, тому рекомендації щодо коригування дози зробити неможливо. Евінопон слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня (див. розділ «Особливості застосування»).

Особливості застосування.

Побічні ефекти можна мінімізувати шляхом застосування мінімальної ефективної дози протягом найменшого можливого терміну, необхідного для контролю симптомів.

Слід уникати застосування диклофенаку з системними НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, через відсутність будь-якої синергічної користі та можливості розвитку додаткових побічних ефектів.

Плацебо-дослідження виявили підвищений ризик розвитку тромботичних серцево-судинних та цереброваскулярних ускладнень при застосуванні певних селективних інгібіторів ЦОГ-2. Безпосередню кореляцію цього ризику з селективністю окремих НПЗЗ до ЦОГ-1/ЦОГ-2 поки не встановлено. Через відсутність порівнянних даних клінічних досліджень щодо довгострокового лікування максимальними дозами диклофенаку подібний підвищений ризик не може бути виключений. Перед використанням диклофенаку слід проводити ретельну оцінку ризику та користі для пацієнтів з клінічно підтвердженою ішемічною хворобою серця, інсульту, оклюзійними захворюваннями периферичних артерій або значними факторами ризику (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння). Незважаючи на цей ризик, слід вводити найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого можливого терміну лікування.

Вплив нестероїдних протизапальних засобів на нирки включають затримку рідини з набряками та/або АГ. Тому диклофенак слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушеннями функції серця та іншими станами, які сприяють затримці рідини. Також слід бути обережними при лікуванні пацієнтів, які приймають діуретики або інгібітори АПФ або схильні до розвитку гіповолемії.

Слід дотримуватись обережності при призначенні препарату пацієнтам похилого віку. Зокрема, для пацієнтів похилого віку зі слабким здоров'ям та для хворих з низьким показником маси тіла рекомендується застосовувати найнижчі ефективні дози.

Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, при застосуванні диклофенаку можуть також виникнути алергічні реакції, у тому числі анафілактичні/анафілактоїдні. Реакції гіперчутливості можуть прогресувати до синдрому Коуніс, серйозної алергічної реакції, яка може призвести до інфаркту міокарда. Симптоми таких реакцій можуть включати біль у грудях, що виникає у поєднанні з алергічною реакцією на диклофенак.

Як і інші НПЗЗ, Евінопон може маскувати ознаки та симптоми інфекції.

Необхідно суворо дотримуватися інструкцій з проведення ін'єкції, щоб уникнути несприятливих реакцій у місці ін'єкції, які можуть призвести до м'язової слабкості, паралічу м'язів, гіпестезії та некрозу у місці ін'єкції.

Метабісульфіт натрію в розчині для ін'єкцій може призвести до окремих важких реакцій гіперчутливості та бронхоспазму.

Вплив на травний тракт

При застосуванні всіх нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки шлунково-кишкових кровотеч (блювання кров'ю, мелена), утворення виразки або перфорації, які можуть бути летальними та спостерігатися у будь-який час у процесі лікування, незалежно від наявності попереджувальних симптомів або наявності в анамнезі серйозних явищ із боку шлунково-кишкового тракту. Ці явища зазвичай мають серйозніші наслідки у пацієнтів похилого віку. Якщо у пацієнтів, які отримують диклофенак, спостерігаються шлунково-кишкові кровотечі або утворення виразки, застосування препарату слід припинити.

Застосування нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенаком, може бути пов'язане з підвищенням ризику «неспроможності анастомозу». Необхідне ретельне медичне спостереження та обережність при застосуванні диклофенаку, як і всіх НПЗЗ, після проведення хірургічних втручань на органах шлунково-кишкового тракту.

При застосуванні всіх нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, необхідне ретельне медичне спостереження; особливу обережність слід виявляти при призначенні диклофенаку пацієнтам із симптомами, що свідчать про порушення з боку травного тракту, або з наявністю виразки шлунка чи кишечника, кровотечі чи перфорації в анамнезі (див. розділ «Побічні реакції»). Ризик шлунково-кишкових кровотеч, утворення виразок або перфорації вищий при збільшенні дози нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, а також у пацієнтів з наявністю в анамнезі виразки, особливо з ускладненнями у вигляді кровотечі або перфорації, і у пацієнтів похилого віку.

Пацієнти похилого віку мають підвищену частоту небажаних реакцій при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, особливо таких, як шлунково-кишкові кровотечі та перфорації, які можуть бути летальними.

Щоб знизити ризик токсичної дії на травну систему у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо з ускладненнями у вигляді кровотечі або перфорації, та у пацієнтів похилого віку, лікування починають та підтримують низькими ефективними дозами.

Для таких пацієнтів, а також хворих, які потребують супутнього застосування лікарських засобів, що містять низькі дози ацетилсаліцилової кислоти (АСК) або інших лікарських засобів, які, ймовірно, підвищують ризик небажаного впливу на систему травлення, слід розглянути питання про комбіновану терапію із застосуванням захисних лікарських засобів (наприклад, інгібіторів протонного насоса або мізопростолу).

Пацієнти із шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо похилого віку, повинні повідомляти про будь-які незвичайні абдомінальні симптоми (особливо кровотечі у травному тракті). Застереження також потрібні для хворих, які одержують супутні препарати, що підвищують ризик виразки або кровотечі, такі як системні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад варфарин), антитромботичні засоби (наприклад ацетилсаліцилова кислота) або селективні інгібітори зворотного захоплення серотонінесм; засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на печінку

Необхідний ретельний медичний контроль, якщо Евінопон призначають пацієнтам з ураженою функцією печінки, оскільки їх стан може загостритися (див. розділ «Побічні реакції»).

При застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, рівень печінкових ферментів може підвищуватися. Це дуже часто спостерігалося при застосуванні диклофенаку в клінічних дослідженнях (приблизно у 15% пацієнтів), але дуже рідко супроводжувалося клінічними симптомами. Здебільшого підвищення рівня печінкових ферментів було межі норми. Часто (у 2,5% випадків) спостерігалося помірне підвищення (від 3 до 8 разів вище верхньої межі норми), тоді як частота випадків підвищення (8 разів вище верхньої межі норми) залишалася приблизно на рівні 1%. Підвищений рівень печінкових ферментів супроводжувався клінічно вираженим ушкодженням печінки у 0,5% випадків у вищезгаданих клінічних дослідженнях. Підвищена концентрація ферментів була, як правило, оборотною після відміни препарату. У пацієнтів, яким застосовують диклофенак, перебіг захворювань, таких як гепатити, може проходити без продромальних симптомів.

Якщо порушення функції печінки зберігаються або посилюються, якщо клінічні ознаки або симптоми можуть бути пов'язані з прогресуючими захворюваннями печінки або якщо спостерігаються інші прояви (наприклад, еозинофілія, висип), застосування лікарського засобу Евінопон слід припинити.

Обережність необхідна у випадку, якщо Евінопон застосовують пацієнтам з печінковою порфірією через ймовірність провокації нападу.

Вплив на нирки

Зважаючи на важливість простагландинів для підтримки ниркового кровотоку тривале лікування великими дозами нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, часто (1-10%) призводить до набряків та артеріальної гіпертензії.

Оскільки при лікуванні НПЗЗ, включаючи диклофенак, повідомлялося про затримку рідини та набряк, особливу увагу слід приділити хворим з порушенням функції серця або нирок, артеріальною гіпертензією в анамнезі, хворим похилого віку, хворим, які отримують терапію діуретиками або препаратами, які суттєво впливають на ниркову функцію, та пацієнтам із суттєвим зниженням позаклітинного об'єму рідини з будь-якої причини, наприклад, до або після серйозного хірургічного втручання (див. розділ «Протипоказання»). У таких випадках при застосуванні лікарського засобу Евінопон як запобіжний захід рекомендується моніторинг функції нирок. Припинення терапії зазвичай призводить до стану, що передувало лікуванню.

Вплив на шкіру

У зв'язку з прийомом НПЗЗ, у тому числі препарату Евінопон, дуже рідко були зареєстровані серйозні реакції з боку шкіри (деякі з них були летальними), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Очевидно, високий ризик розвитку цих реакцій спостерігається на початку курсу терапії, у більшості випадків – протягом першого місяця лікування. Застосування препарату Евінопон необхідно припинити при першій появі шкірних висипів, уражень слизової оболонки або будь-яких інших ознак підвищеної чутливості.

Системний червоний вовчак (ВКВ) та змішані захворювання сполучної тканини

У пацієнтів із ВКВ та змішаними захворюваннями сполучної тканини може спостерігатися підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.

Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти

Лікування НПЗЗ, включаючи диклофенак, особливо у високих дозах та тривалий час, дещо підвищує ризик серйозних серцево-судинних тромботичних явищ (включаючи інфаркт міокарда та інсульт).

Лікування препаратом Евінопон не рекомендується пацієнтам з діагностованими серцево-судинними захворюваннями (серцева недостатність, ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій) або неконтрольованою артеріальною гіпертензією. При необхідності такого лікування пацієнтам з діагностованими серцево-судинними захворюваннями, неконтрольованою гіпертензією або значними факторами ризику серцево-судинних захворювань (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет та куріння). , якщо тривалість лікування становить понад 4 тижні.

Оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку можуть зростати зі збільшенням дози та тривалості лікування, його необхідно застосовувати якнайкоротший період і в найефективнішій дозі. Слід періодично переглядати потреби пацієнта у застосуванні диклофенаку для полегшення симптомів та відповіді на терапію, особливо коли лікування триває понад 4 тижні. З обережністю застосовувати пацієнтам віком від 65 років.

Для пацієнтів з наявністю в анамнезі артеріальної гіпертензії та/або застійної серцевої недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості необхідне проведення відповідного моніторингу та рекомендації, оскільки у зв'язку з прийомом НПЗЗ, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків.

Дані клінічні дослідження та епідеміологічні дані свідчать, що застосування диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг/добу) протягом тривалого часу, може бути пов'язане з деяким збільшенням ризику розвитку артеріальних тромботичних явищ (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). /p>

Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки та симптоми серйозних артеріальних тромбоемболічних явищ (наприклад, біль у грудях, задишка, слабкість, порушення мови), які можуть спостерігатися без попереджувальних симптомів. У цьому випадку треба негайно звернутися до лікаря.

Вплив на гематологічні показники

При тривалому застосуванні препарату, як і інших нестероїдних протизапальних засобів, рекомендується моніторинг аналізу крові.

Як інші НПЗЗ, диклофенак може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно спостерігати за хворими на порушення гемостазу, геморагічний діатез або гематологічні порушення.

Вплив на дихальну систему

У хворих на бронхіальну астму, сезонний алергічний риніт, пацієнтів з набряком слизової оболонки носа (назальні поліпи), хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо пов'язаними з алергічними, подібними до ринітів симптомами) частіше, на НПЗЗ, схожі на загострення астми (так звана непереносимість анальгетиків/аналгетична астма), набряк Квінке, кропив'янка. У зв'язку з цим хворим рекомендовані спеціальні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується хворих на алергію на інші речовини, проявляється шкірними реакціями, свербінням або кропив'янкою.

Як інші препарати, що пригнічують активність простагландинсинтетази, диклофенак натрію та інші НПЗЗ можуть спровокувати розвиток бронхоспазму у пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму або у пацієнтів з бронхіальною астмою в анамнезі.

Фертильність у жінок

Застосування препарату Евінопон може призвести до порушення фертильності у жінок і не рекомендується жінкам, які прагнуть завагітніти. Щодо жінок, які можуть мати труднощі із зачаттям або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про відміну лікарського засобу Евінопон.

Особливі застереження щодо неактивних інгредієнтів

Спирт бензиловий

При тривалому застосуванні у великих дозах може накопичуватися в організмі та викликати побічні реакції (так званий «метаболічний ацидоз»). Спирт бензиловий може спричинити легке роздратування.

Метабісульфіт можуть викликати реакції алергічного типу, включаючи анафілактичні симптоми та бронхоспазм у чутливих людей, особливо у тих, хто має в анамнезі астму та алергію.

Пропіленгліколь

Оскільки повідомлялося про виникнення різних небажаних реакцій, зумовлених пропіленгліколем, пацієнтам з порушенням функції нирок або печінки необхідно встановити медичне спостереження.

Натрій

Лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на дозу, тобто практично вільний від натрію.

Побічні реакції на препарат вказані за частотою: дуже часто (1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/100, <1/1000); рідко (≥1000, <1/10000) дуже рідко (<10000), частота невідома (не можна оцінити за наявними даними).

Наведені нижче побічні ефекти включають такі, що пов'язані з введенням лікарського засобу Евінопон в умовах короткострокового та тривалого застосування.

Інфекції та інвазії: дуже рідко – абсцес у місці ін'єкції.

З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія (включаючи гемолітичну та апластичну анемію), агранулоцитоз.

З боку імунної системи: рідко - підвищена чутливість, анафілактичні та анафілактоїдні реакції (включаючи артеріальну гіпотонію та шок); дуже рідко – ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя).

З боку психіки: дуже рідко - дезорієнтація, депресія, безсоння, нічні кошмари, дратівливість та інші психічні розлади.

З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення рідко - сонливість, стомлюваність; дуже рідко – парестезії, порушення пам'яті, судоми, тривожність, тремор, асептичний менінгіт, розлад почуття смаку, інсульт частота невідома – сплутаність свідомості, галюцинації, порушення чутливості, загальне нездужання.

З боку органу зору: дуже рідко – розлади зору, затуманювання зору, диплопія; частота невідома - неврит зорового нерва.

З боку органів слуху: часто - вертиго; дуже рідко – дзвін у вухах, порушення слуху.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко - серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда, часто - артеріальна гіпертензія, дуже рідко - артеріальна гіпотензія, васкуліт, частота невідома - синдром Коуніс.

З боку дихальної системи: рідко - астма (включаючи диспное) дуже рідко - пневмоніт.

З боку травного тракту: часто - нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль у животі, метеоризм, анорексія; рідко - гастрит, кишкові кровотечі, блювання з домішкою крові, геморагічна діарея, мелена, виразка шлунка або кишечника з кровотечею або без, гастроінтестинальним стенозом або перфорацією (іноді з летальним кінцем, особливо у пацієнтів похилого віку), які можуть призвести до перитону; дуже рідко - коліт (включаючи геморагічний коліт, ішемічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), запор, стоматит (у тому числі виразковий стоматит), глосит, розлади з боку стравоходу, мембранні стриктури кишечника, панкреатит.

З боку травної системи: часто - підвищення рівня трансаміназ; рідко – гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки дуже рідко – блискавичний гепатит, гепатонекроз, печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - шкірний висип; рідко - кропив'янка дуже рідко - бульозний висип, екзема, еритема, мультиформна еритема, синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит, втрата волосся, реакція фоточутливості, пурпура, алергічна.

З боку сечовидільної системи: часто - затримка рідини, набряк дуже рідко - гостре пошкодження нирок (гостра ниркова недостатність), гематурія, протеїнурія, нефротичний синдром, тубулоінтерстиціальний нефрит, нирковий папілярний некроз. /p>

Загальні порушення та порушення у місці введення препарату: часто - реакція у місці ін'єкції, біль, затвердіння; рідко – набряк, некроз у місці ін'єкції, рідко – абсцес у місці ін'єкції.

З боку репродуктивної системи: дуже рідко - імпотенція.

Зорові порушення.

Такі зорові порушення, як погіршення зору, помутніння зору та диплопія є ефектами класу НПЗП і, як правило, вони назад після відміни препарату. Найбільш вірогідним механізмом порушень зору є пригнічення синтезу простагландинів та інших споріднених сполук, які, порушуючи регуляцію ретинального кровотоку, сприяють розвитку зорових порушень. Якщо такі симптоми виникають під час застосування диклофенаку, необхідно провести офтальмологічне дослідження, щоб уникнути інших можливих причин.

Звіт про підозрювані побічні реакції .

Звіт про передбачувані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дозволяє безперервно спостерігати за співвідношенням «користь/ризик» при застосуванні лікарського засобу. Фахівці охорони здоров'я зобов'язані подавати інформацію про будь-які передбачувані побічні реакції за допомогою національної системи звітності.

Симптоми. Типова клінічна картина наслідків передозування диклофенаку відсутня. Передозування може спричинити такі симптоми, як головний біль, нудота, блювання, біль в епігастрії, гастроінтестинальна кровотеча, діарея, запаморочення, дезорієнтація, збудження, кома, сонливість, дзвін у вухах, втрата свідомості або судоми. У разі тяжкого отруєння можлива гостра ниркова недостатність та ураження печінки.

Лікування. Лікування гострого отруєння НПЗЗ, в першу чергу, підтримуюче та симптоматичне - для усунення таких ускладнень, як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, порушення з боку шлунково-кишкового тракту та пригнічення дихання.

Особливі заходи, такі як форсований діурез, діаліз або гемоперфузія, не можуть гарантувати виведення нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, через їхнє значне зв'язування з білками плазми крові та інтенсивний метаболізм.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Евінопон - нестероїдний препарат з вираженими знеболюючими/протизапальними властивостями. Він є інгібітором простагландінсинтетази (ЦОГ).