Еплепрес таблетки, в/плів. обол. по 50 мг №30 (10х3)

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у пачці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою від світлого коричнево-жовтого до світлого жовтого кольору.

Еплеренон має відносну селективність у зв'язуванні з рекомбінантними рецепторами людини до мінералокортикоїдів порівняно з його взаємодією з рекомбінантними рецепторами людини до глюкокортикоїдів, прогестерону та андрогенів. Еплеренон перешкоджає зв'язуванню рецепторів з альдостероном – важливим гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, яка бере участь у регулюванні артеріального тиску та задіяна у патофізіологічних механізмах розвитку серцево-судинних захворювань.

Еплеренон призводить до стійкого підвищення рівня реніну у плазмі крові та рівня альдостерону у сироватці крові, що збігається з пригніченням шляху негативного зворотного впливу альдостерону на секрецію реніну. При цьому підвищення активності реніну у плазмі крові та рівня альдостерону в крові не призводить до пригнічення дії еплеренону. При хронічній серцевій недостатності (класи ІІ-IV за класифікацією NYHA) включення еплеренону до стандартної схеми лікування призводило до очікуваного дозозалежного підвищення рівнів альдостерону. У ході досліджень не було виявлено стійкого впливу еплеренону на частоту серцевих скорочень, тривалість комплексу QRS або інтервалів PR та QT.

Діти. Застосування еплеренону дітям із серцевою недостатністю не досліджували. Досліджень будь-якого (довготривалого) впливу на гормональний статус дітей не проводили.

Повідомлялося про дослідження застосування еплеренону у дозах 25-100 мг на добу дітям 4-16 років із гіпертензією. Ефективного зниження артеріального тиску було досягнуто. Застосування еплеренону дітям до 4 років із гіпертензією не досліджувалося, оскільки дослідження за участю дітей старшого віку показало відсутність ефективності.

Досліджень будь-якої (тривалої) дії на гормональний статус дітей не проводилося.

Абсорбція. Абсолютна біодоступність еплеренону невідома. Максимальна концентрація лікарського засобу в плазмі досягається приблизно через 2 години. Максимальна концентрація в плазмі (Cmax) та площа під фармакокінетичною кривою (AUC) змінюється пропорційно дозі в діапазоні 10-100 мг і менш ніж дозопропорційно при застосуванні доз понад 100 мг. Рівноважний стан настає протягом 2 днів з початку лікування. Їжа не впливає на абсорбцію лікарського засобу. Розподіл. Еплеренон зв'язується з білками плазми приблизно на 50 і, головним чином, з α1-кислими глікопротеїнами. Очікуваний обсяг розподілу еплеренону в рівноважному стані розцінюють як такий, що дорівнює 50 ± 7 л. Еплеренон не схильний до зв'язування з еритроцитами.

Біотрансформація. Метаболізм еплеренону переважно здійснюється за рахунок ферменту CYP3A4. У плазмі крові людини не виявлено жодних активних метаболітів еплеренону.

Виведення. Менш ніж 5 дози еплеренону виводиться із сечею та калом у вигляді незміненого лікарського засобу. Після перорального прийому разової дози радіоактивно міченого лікарського засобу приблизно 32 дози було виведено з організму з калом і приблизно 67%. із сечею. Період напіввиведення еплеренону становить близько 3-5 годин.

Діти. Встановлено, що маса тіла пацієнта має статистично значущий вплив на обсяг розподілу еплеренону, але не на його виведення. Передбачається, що обсяг розподілу еплеренону та експозиція піку у пацієнтів з більшою масою тіла будуть подібні до таких у дорослих з подібною масою тіла. У пацієнтів з масою тіла 45 кг обсяг розподілу нижче (майже на 40) передбачається, що експозиція піку буде вищою, ніж у дорослих.

Ниркова недостатність. Фармакокінетику еплеренону оцінювали у пацієнтів з різними ступенями порушення ниркової функції та у пацієнтів, які перебували на гемодіалізі. У пацієнтів з тяжкою формою ниркової недостатності AUC та Cmax у рівноважному стані були підвищені на 38 та 24 відповідно порівняно з контрольною групою. У пацієнтів, які перебували на гемодіалізі, ці показники були знижені на 26 та 3 відповідно порівняно з контрольною групою пацієнтів. Кореляції між кліренсом еплеренону із плазми крові та кліренсом креатиніну виявлено не було. Еплеренон не видаляється за допомогою гемодіалізу.

Печенкова недостатність. Фармакокінетику еплеренону в дозі 400 мг досліджували у пацієнтів з помірними ураженнями печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) та порівнювали результати з результатами, отриманими для пацієнтів без порушення функції печінки. . Cmax та AUC еплеренону у рівноважному стані були підвищені на 3,6 та 42 відповідно.

Оскільки досліджень застосування еплеренону для лікування пацієнтів з тяжкими порушеннями функцій печінки не проводили, призначення еплеренону таким пацієнтам протипоказано.

Серцева недостатність. Популяційний аналіз фармакокінетики еплеренону свідчить, що кліренс еплеренону у пацієнтів із серцевою недостатністю не відрізняється від кліренсу цього лікарського засобу у здорових добровольців похилого віку.

Калійзберігаючі діуретики. Антагоністи альдостерону. Еплеренон. Код АТХ C03D A04.

Фармакодинамічні взаємодії.

Калійсзберігаючі сечогінні засоби та каліймісткі добавки. Еплеренон не слід призначати пацієнтам, які отримують інші калійзберігаючі сечогінні засоби та калійвмісні добавки, через підвищений ризик розвитку гіперкаліємії. Під впливом калійзберігаючих сечогінних засобів також може посилюватися дія гіпотензивних лікарських засобів та інших сечогінних препаратів.

Інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину. При застосуванні еплеренону в комбінації з інгібітором АПФ та/або блокатором рецепторів ангіотензину ризик гіперкаліємії може збільшуватися. Рекомендується здійснювати ретельний контроль за рівнем калію у сироватці крові та показниками функцій нирок, особливо у пацієнтів із ризиком порушення ниркових функцій, наприклад, у пацієнтів похилого віку. Еплеренон не слід застосовувати одночасно у потрійній комбінації з інгібітором АПФ та блокатором рецепторів ангіотензину.

Літій. Дослідження взаємодії еплеренону з літієм не проводились. Водночас у пацієнтів, які отримували літій одночасно з інгібіторами АПФ та сечогінними засобами, були описані випадки токсичної дії літію. Слід уникати одночасного застосування еплеренону та препаратів літію. Якщо немає можливості уникнути застосування цієї комбінації, необхідно контролювати рівень літію у плазмі крові.

Циклоспорин, такролімус. Циклоспорин і такролімус можуть спричинити порушення функції нирок та підвищити ризик розвитку гіперкаліємії. Слід уникати одночасного застосування еплеренону та циклоспорину або такролімусу. При необхідності призначення циклоспорину та такролімусу під час лікування еплереномом рекомендується ретельно контролювати рівень калію у сироватці крові.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). За рахунок безпосереднього впливу на клубочкову фільтрацію лікування НПЗЗ може призвести до гострої ниркової недостатності, особливо у пацієнтів, які належать до групи підвищеного ризику (літній вік та/або зневоднення). Пацієнтам, які отримують еплеренон та НПЗЗ, до початку лікування слід забезпечити адекватний водний режим та контролювати функцію нирок.

Триметоприм. Одночасне призначення триметоприму та еплеренону підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Слід контролювати рівень калію у сироватці крові та показники функції нирок, особливо у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з порушеннями функцій нирок. α1-блокатори (наприклад, празозин, альфузозин). При комбінуванні α1-блокаторів та еплеренону існує можливість посилення гіпотензивної дії та/або виникнення ортостатичної гіпотензії. При одночасному застосуванні α1-блокаторів слід контролювати клінічний стан пацієнтів на предмет ортостатичної гіпотензії.

Трициклічні антидепресанти, нейролептики, аміфостин, баклофен. Одночасне призначення цих лікарських засобів та еплеренону потенційно може посилювати гіпотензивну дію та підвищувати ризик ортостатичної гіпотензії. Глюкокортикоїди, тетракозактіди. При одночасному призначенні цих лікарських засобів та еплеренону існує можливість ослаблення гіпотензивної дії внаслідок затримки рідини та натрію.

Фармакокінетичні взаємодії.

Дослідження in vitro свідчать, що еплеренон не є інгібітором ізоферментів CYP1A2, CYP2C19, CYP2C9, CYP2D6 або CYP3A4. Еплеренон не є субстратом або інгібітором Р-глікопротеїну.

Дігоксин. Рівень системної експозиції (AUC) дигоксину при одночасному застосуванні з еплереном зростає на 16 (90 ДІ: 4-30).

Варфарин. Клінічно важливих фармакокінетичних взаємодій із варфарином описано не було. Варто обережно призначати варфарин у дозах, наближених до верхньої межі терапевтичного діапазону.

Субстрати CYP3A4. Результати фармакокінетичних досліджень із зразками-субстратами CYP3A4 (тобто мідазоламом та цизапридом) не виявили ознак виражених фармакокінетичних взаємодій при одночасному застосуванні цих лікарських засобів та еплеренону.

Інгібітори CYP3A4. Потужні інгібітори CYP3A4.При одночасному застосуванні еплеренону та лікарських засобів, що пригнічують активність ферменту CYP3A4, можливий розвиток виражених фармакокінетичних взаємодій. Під впливом потужного інгібітору CYP3A4 (кетоконазол 200 мг 2 рази на добу) AUC еплеренону збільшувалася на 441 (див. розділ «Протипоказання»). Протипоказано одночасне застосування еплеренону та потужних інгібіторів CYP3A4 (кетоконазолу, ітраконазолу, ритонавіру, нелфінавіру, кларитроміцину, телитроміцину та нефазодону).

Слабкі та помірні інгібітори CYP3A4. Одночасне застосування з еритроміцином, саквінавіром, аміодароном, дилтіаземом, верапамілом і флуконазолом призводило до виражених фармакокінетичних взаємодій з підвищенням рівнів 8 еплеренону та слабких або помірних інгібіторів CYP3A4 доза еплеренону не повинна перевищувати 25 мг.

Індуктори CYP3A4. Одночасне застосування еплеренону та звіробою (потужний індуктор CYP3A4) призводило до зниження AUC еплеренону на 30 Застосування більш потужних індукторів CYP3A4 (таких як рифампіцин) . Через ризик зниження ефективності еплеренону не рекомендується застосовувати одночасно з цим лікарським засобом потужні індуктори CYP3A4 (рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, звіробій).

Антациди. Виходячи з результатів клінічного фармакокінетичного дослідження, при одночасному застосуванні еплеренону та антацидних лікарських засобів не очікується виражених взаємодій.

Діюча речовина: еплеренон;

1 таблетка містить еплеренону 25 мг або 50 мг; 

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; натрію кроскармелозу; гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза); натрію лаурилсульфат; тальк; магнію стеарат;

оболонка: Opadry II Yellow 33G32799: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза); лактоза, моногідрат; поліетиленгліколь; тріацетин; титану діоксид (Е 171); заліза оксид жовтий (Е 172).

Дослідження впливу еплеренону на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводилися. Еплеренон не викликає сонливості або порушення когнітивних функцій, але під час керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами слід брати до уваги можливість розвитку запаморочення під час терапії лікарським засобом.

Вагітність. Адекватних даних щодо застосування еплеренону вагітним жінкам немає. Відомості, отримані в ході досліджень на тваринах, не вказують на безпосередній чи опосередкований несприятливий вплив на перебіг вагітності, розвиток ембріона та плода, пологи та післяпологовий розвиток. Призначати еплеренон вагітним жінкам слід обережно.

Годування грудьми. Невідомо, чи проникає еплеренон у грудне молоко людини після перорального застосування. Оскільки потенціал виникнення побічних ефектів у немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, не досліджений, слід ухвалити клінічне рішення про припинення годування груддю або припинення застосування лікарського засобу залежно від важливості лікування для жінки.

Безпека та ефективність застосування еплеренону дітям не встановлена. Наявна на даний час інформація наведена у розділах «Фармакодинаміка» та «Фармакокінетика».

• Додаток до стандартного лікування з використанням бета-блокаторів з метою зниження ризику захворюваності та летальності, пов'язаних із серцево-судинними захворюваннями, у стабільних пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40 та клінічними ознаками серцевої недостатності після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда.
• Додаток до стандартної оптимальної терапії з метою зниження ризику захворюваності та летальності, пов'язаної з серцево-судинними захворюваннями, у дорослих пацієнтів із серцевою недостатністю ІІ класу (хронічною) за класифікацією NYHA та дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка) 30.

• Гіперчутливість до еплеренону або будь-якої з допоміжних речовин.
• Рівень калію у сироватці крові > 5 ммоль/л на момент початку лікування.
• Ниркова недостатність важкого ступеня (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м2).
• Печовинна недостатність важкого ступеня (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю).
• Лікування калійзберігаючими сечогінними засобами, калійвмісними добавками або потужними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, ітраконазолом, кетоконазолом, ритонавіром, нелфінавіром, кларитроміцином, телитроміцином і нефазодоном). Одночасне застосування еплеренону у потрійній комбінації з інгібітором АПФ та блокатором рецепторів ангіотензину.

Дорослі. Еплеренон можна приймати як з їжею, так і незалежно від їди.

Максимальна добова доза лікарського засобу становить 50 мг на добу.

Пацієнти із серцевою недостатністю після перенесеного інфаркту міокарда. Рекомендована підтримуюча доза еплеренону становить 50 мг 1 раз на добу. Лікування слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на добу та поступово підвищувати до цільової дози 50 мг 1 раз на добу. Бажано досягти цього рівня дози за 4 тижні, враховуючи рівень калію у сироватці крові (див. таблицю, наведену нижче). Лікування еплереном, як правило, необхідно розпочинати через 3-14 діб після гострого інфаркту міокарда.

Пацієнти із серцевою недостатністю II класу (хронічною) за класифікацією NYHA. Лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю II класу за класифікацією NYHA слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на добу та поступово підвищувати до цільової дози 50 мг 1 раз на добу. Бажано досягти цього рівня дози за 4 тижні, враховуючи рівень калію у сироватці крові.

Пацієнтам, у яких рівень калію у сироватці крові перевищує 5 ммоль/л, не слід розпочинати лікування еплереном. Рівень калію в сироватці слід визначати до початку лікування еплереномом, під час першого тижня лікування та через місяць після початку лікування або корекції дози.

При необхідності слід періодично визначати рівень калію у сироватці крові протягом лікування. Після початку лікування дозу лікарського засобу слід коригувати з урахуванням концентрації калію в сироватці, як зазначено в таблиці нижче. Коригування дози після початку лікування.

Після тимчасової відміни еплеренону через підвищення рівня калію до  6 ммоль/л відновлення лікування можливе у дозі 25 мг 1 раз на 2 дні після зниження концентрації калію нижче рівня 5 ммоль/л. Пацієнти похилого віку. Для пацієнтів похилого віку немає потреби у корекції початкової дози лікарського засобу. У зв'язку з віковим зниженням інтенсивності функції нирок ризик розвитку гіперкаліємії у пацієнтів похилого віку збільшується. Ризик може додатково збільшуватися у разі супутнього захворювання, яке супроводжується підвищенням системної експозиції лікарського засобу, зокрема порушення функцій печінки легкого та помірного ступеня.

Рекомендується проводити періодичний контроль рівня калію у сироватці крові. Порушення функції нирок. Пацієнти з легким порушенням функції нирок не потребують корекції початкової дози. Рекомендується проводити періодичний контроль рівня калію в сироватці крові та коригувати дозу лікарського засобу відповідно до таблиці вище.

Пацієнтам з порушеннями функції нирок помірної тяжкості (кліренс креатиніну 30-60 мг/мл) слід розпочинати лікування з дози 25 мг 1 раз на 2 дні та коригувати дозу лікарського засобу залежно від концентрації калію (див. таблицю вище). Рекомендується проводити періодичний контроль рівня калію у сироватці крові. Досвід застосування лікарського засобу пацієнтам із кліренсом креатиніну < 50 мл/хв та серцевої недостатністю після інфаркту міокарда відсутня. Для лікування таких пацієнтів еплеренон слід застосовувати з обережністю. Застосування доз, що перевищують 25 мг на добу, для пацієнтів з кліренсом креатиніну < 50 мл/хв не досліджували.

Еплеренон протипоказаний пацієнтам з тяжкими ураженнями нирок (кліренс креатиніну – 30 мл/хв). Еплеренон не видаляється з організму діалізом.

Порушення функцій печінки. Пацієнти з легким або помірним порушенням функції печінки не потребують корекції початкової дози, проте внаслідок підвищення рівня системної експозиції еплеренону цієї категорії пацієнтів та особливо пацієнтам похилого віку рекомендується проводити частий та регулярний контроль концентрації калію у сироватці крові.

Комбіноване застосування. У разі одночасного застосування зі слабкими або помірними інгібіторами CYP3A4 (наприклад аміодароном, дилтіаземом та верапамілом) можна розпочинати лікування еплереном з початкової дози 25 мг 1 раз на добу. Доза лікарського засобу не повинна перевищувати 25 мг один раз на добу.

З боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія.

З боку ендокринної системи: гіпотиреоз.

З боку нервової системи: запаморочення, синкопе, головний біль, гіпестезія.

З боку серцево-судинної системи: інфаркт міокарда, лівошлуночкова недостатність, фібриляція передсердь, тахікардія, артеріальна гіпотензія, тромбоз артерій кінцівок, ортостатична гіпотензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: кашель.

З боку шлунково-кишкового тракту: діарея, нудота, запор, блювання, здуття живота.

З боку шкіри та підшкірних тканин: висип, свербіж, гіпергідроз, ангіоневротичний набряк.

З боку кістково-м'язової системи та сполучних тканин: м'язові спазми, біль у кістково-м'язовій системі, біль у спині.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: порушення функції нирок.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: холецистит. З боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія.

З боку психіки: безсоння.

З боку метаболізму та травлення: гіперкаліємія; гіпонатріємія, зневоднення, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія.

Спільні розлади: астенія, нездужання. Інфекції та інвазії: інфекція, пієлонефрит, фарингіт.

Лабораторні дослідження: підвищення рівня сечовини в крові, підвищення рівня креатиніну, зниження кількості рецепторів епідермального фактора росту, підвищення рівня глюкози в крові.

Симптоми. Повідомлень про побічні реакції, пов'язані з передозуванням еплеренону у людей, отримано не було. Найбільш ймовірними проявами передозування лікарським засобом є артеріальна гіпотензія або гіперкаліємія. 

Лікування. Еплеренон неможливо вивести з організму за допомогою гемодіалізу. Еплеренон ефективно зв'язується із активованим вугіллям. У разі розвитку артеріальної гіпотензії слід розпочинати підтримуючу терапію. При розвитку гіперкаліємії слід розпочинати лікування відповідно до стандартів.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 оС.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Препарат призначається як доповнення до стандартного лікування з використанням бета-блокаторів з метою зниження ризику захворюваності та летальності, пов'язаних із серцево-судинними захворюваннями.