Короткий опис профілю безпеки
Дорослі
Найчастіші побічні реакції (спостерігалися у ≥1% пацієнтів), пов’язані із застосуванням оланзапіну в процесі клінічних досліджень: сонливість, збільшення маси тіла, еозинофілія, підвищення рівня пролактину, холестеролу (холестерину), глюкози та тригліцеридів у крові, глюкозурія, підвищення апетиту, запаморочення, акатизія, паркінсонізм, лейкопенія, нейтропенія, дискінезія, ортостатична гіпотензія, антихолінергічні ефекти, транзиторне асимптоматичне підвищення печінкових трансаміназ, висипання, астенія, стомлюваність, гіпертермія, артралгія, підвищення рівня алкалінфосфатази, гаммаглутамілтрансферази, сечової кислоти, креатинфосфокінази та набряки.
Табличний перелік побічних реакцій
У таблиці підсумовано основні побічні реакції та їхня частота, визначені у процесі клінічних досліджень та/або на основі постмаркетингового досвіду. У межах кожної групи частот побічні реакції представлені в порядку зменшення серйозності.
Частота виникнення побічних реакціх класифікується таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (частоту не можна встановити на основі наявних даних).
Дуже часто |
Часто |
Нечасто |
Рідко |
Частота невідома |
З боку системи кровотворення та лімфатичної системи |
- |
Еозинофілія, лейкопенія (10), нейтропенія (10) |
- |
Тромбоцитопенія (11) |
- |
З боку імунної системи |
- |
- |
Гіперчутливість (11) |
- |
- |
Порушення обміну речовин та розлади травлення |
Збільшення маси тіла (1) |
Підвищення рівня холестерину (2,3), підвищення рівня глюкози (4), підвищення рівня тригліцеридів (2,5), глюкозурія, підвищення апетиту |
Розвиток або загострення діабету, рідко пов’язаного з кетоацидозом або комою, включаючи деякі летальні випадки (11) |
Гіпотермія (12) |
- |
З боку нервової системи |
Сонливість |
Запаморочення, акатизія (6), паркінсонізм (6), дискінезія (6) |
Епілептичні напади, що були в анамнезі або були наявні фактори ризику (11), дистонія (включно з окулярним симптомом) (11), пізня дискінезія (11), амнезія (9), дизартрія, заїкання (11, 13), синдром втомлених ніг
|
Нейролептичний злоякісний синдром (12), синдром відміни (7,12)
|
- |
З боку серцевої системи |
- |
- |
Брадикардія, пролонгація інтервалу QTc |
Вентрикулярна тахікардія/фібриляція, раптова смерть (11) |
- |
З боку судинної системи |
Ортостатична гіпотензія (10) |
- |
Тромбоемболія (включаючи емболію легеневої артерії та глибокий венозний тромбоз) |
- |
- |
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та медіастинальні порушення |
- |
- |
Кровотеча з носа (9) |
- |
- |
З боку шлунково-кишкового тракту |
- |
Легкі, короткотривалі антихолінергічні ефекти, включаючи запор та сухість у роті |
Здуття живота (9), гіперсекреція слини |
Панкреатит (11) |
- |
З боку гепатобіліарної системи |
- |
Транзиторний, асимптоматичний підйом рівня печінкових трансаміназ (АлАТ та АсАТ), особливо на початку лікування, периферичні набряки |
- |
Гепатит (включаючи гепатоцелюлярне, холестатичне або змішане ушкодження печінки) (11) |
- |
З боку шкіри та її похідних |
- |
Висипання |
Реакції світлочутливості, алопеція |
- |
Медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS) |
З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини |
- |
Артралгія (9) |
- |
Рабдоміоліз (11) |
- |
З боку нирок та сечовидільної системи |
- |
- |
Нетримання сечі, затримка сечі, утруднене сечовипускання (11) |
- |
- |
Вагітність, післяродовий та перинатальний період |
- |
- |
- |
- |
Синдром відміни у новонароджених |
З боку репродуктивної системи та молочних залоз |
- |
Астенія, втомлюваність, набряки, пірексія (10) |
- |
- |
- |
Дослідження |
Підвищення рівня пролактину в плазмі (8) |
Підвищення рівня алкалін- фосфатази (10), підвищення креатинфосфокінази (11), підвищення рівня гаммаглутамілтрансферази (10), підвищення рівня сечової кислоти (10)
|
Підвищення загального білірубіну
|
- |
- |
(1) Клінічно значуще збільшення маси тіла спостерігалося в усіх категорій пацієнтів за ІМТ (індекс маси тіла). Після короткочасного лікування (середня тривалість становила 47 днів) збільшення маси тіла на ≥7% спостерігалося дуже часто (22,2% випадків), на ≥15% спостерігалося часто (4,2% випадків), на ≥25% спостерігалося нечасто (0,8% випадків). У пацієнтів, які отримували тривалу терапію (принаймні протягом 48 тижнів), збільшення маси тіла на ≥7%, ≥15%, ≥25% спостерігалося дуже часто (у 64,4%, 31,7%, 12,3% випадків відповідно).
(2) Середні підвищення рівня ліпідів натще (загальний холестерол, ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ) і тригліцериди) були більш значні у пацієнтів, у яких спочатку не спостерігалося порушень обміну ліпідів.
(3) Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (<5,17 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 6,2 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про раптове підвищення рівня загального холестеролу натще з початкового рівня (≥5,17 - < 6,2 ммоль/л) до високого рівня (≥6,2 ммоль/л).
(4) Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (<5,56 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥7 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про раптове підвищення рівня глюкози натще з початкового рівня (≥5,56 - <7 ммоль/л) до високого рівня (≥7 ммоль/л).
(5) Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (<1,69 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 2,26 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про раптове підвищення рівня тригліцеридів натще з початкового рівня (≥1,69 - <2,26 ммоль/л) до високого рівня (≥2,26 ммоль/л).
(6) Під час клінічних досліджень частота виникнення паркінсонізму і дистонії у пацієнтів, які застосовували оланзапін, була вища, ніж у процесі досліджень плацебо, але клінічно незначно. Частота виникнення паркінсонізму, акатизії та дистонії у пацієнтів, які застосовували оланзапін, була нижча, ніж при застосуванні титрованих доз галоперидолу. Через відсутність інформації про наявність в анамнезі гострих або пізніх екстрапірамідальних рухових порушень не можна встановити, що оланзапін менше спричиняє пізню дискінезію та/або інші пізні екстрапірамідальні синдроми.
(7) У випадку раптового припинення терапії оланзапіном повідомлялося про гострі симптоми: підвищене потовиділення, безсоння, тремор, ажитацію, нудоту і блювання.
(8) У процесі клінічних досліджень (до 12 тижнів) визначено, що концентрація пролактину у плазмі крові перевищувала верхній ліміт норми у 30% пацієнтів, які застосовували оланзапін. У більшості пацієнтів таке підвищення було помірним і залишалося в межах значень, у два рази нижчих від верхнього рівня норми.
(9) Побічні реакції визначено в результаті клінічних досліджень в інтегрованій базі даних оланзапіну.
(10) Оцінка виміряних значень визначена в результаті клінічних досліджень в інтегрованій базі даних оланзапіну.
(11) Побічні реакції визначено зі спонтанних постмаркетингових звітів з періодичністю, що встановлена на основі інтегрованої бази даних оланзапіну.
(12) Побічні реакції визначено зі спонтанних постмаркетингових звітів з періодичністю, що оцінена з використанням довірчого інтервалу в верхньому ліміті норми (95%) на основі інтегрованої бази даних оланзапіну.
(13) Небажані ефекти перераховані та спостерігаються після перорального прийому оланзапіну та LAIM (тривалої внутрішньом’язової), які також можуть виникати після введення оланзапіну RAIM (швидкодіючої внутрішньом’язової).
Вплив при довготривалому застосуванні (не менше 48 тижнів). Відсоток пацієнтів, у яких відзначалися побічні реакції у вигляді клінічно суттєвого підвищення маси тіла, зміни рівня глюкози, загального холестерину/ЛПНЩ/ЛПВЩ або тригліцеридів, постійно збільшувався. У дорослих пацієнтів, які закінчили 9-12-місячний курс терапії, темп підвищення рівня глюкози в крові натще уповільнився приблизно після 6 місяців лікування.
Побічні дії для окремих групах пацієнтів. У процесі клінічних досліджень у пацієнтів літнього віку з деменцією терапія оланзапіном була пов’язана з підвищеним рівнем летальних випадків та цереброваскулярними побічними реакціями порівняно з такими у групі плацебо. Дуже поширеними небажаними ефектами, пов’язаним із застосуванням оланзапіну, у даної групи пацієнтів були порушення ходи та падіння. Часто спостерігалася пневмонія, підвищення температури тіла, летаргія, еритема, зорові галюцинації та нетримання сечі.
У процесі клінічних досліджень серед пацієнтів з медикаментозно індукованим (агоніст допаміну) психозом, пов’язаним із хворобою Паркінсона, погіршення паркінсонівської симптоматики та галюцинації відзначалося дуже часто, частіше, ніж у групі плацебо.
У процесі одного клінічного дослідження у пацієнтів із біполярною манією в результаті застосування оланзапіну у комбінації з вальпроатом спостерігалася нейтропенія 4,1%; можливою причиною може бути підвищення рівня вальпроату у плазмі крові.
У результаті застосування оланзапіну з літієм або вальпроатом спостерігалися (≥10%) тремор, сухість у роті, збільшення маси тіла, підвищення апетиту. Також повідомлялося про порушення мовлення. Під час терапії оланзапіном у комбінації з літієм або дивалпроексом спостерігалося збільшення маси тіла ≥7% від ІМТ у 17,4% пацієнтів під час інтенсивної терапії (до 6 тижнів). Довготривале лікування оланзапіном (до 12 тижнів) для попередження рецидивів у пацієнтів із біполярними розладами було пов’язано з підвищенням маси тіла ≥ 7% від ІМТ у 39,9% пацієнтів.