Домперидон-Стома таблетки по 0.01 г, 30 шт.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у пачці.

Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору з двоопуклою поверхнею.

Домперидон - антагоніст дофаміну з протиблювотними властивостями. Домперидон трохи проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Застосування домперидону дуже рідко супроводжується екстрапірамідними побічними діями, особливо у дорослих, але домперидон стимулює виділення пролактину з гіпофізу. Його протиблювотна дія обумовлена ​​поєднанням периферичної (гастрокінетичної) дії та антагонізму до рецепторів дофаміну в тригерній зоні хеморецепторів, що знаходиться поза гематоенцефалічним бар'єром у задній ділянці (area postrema). Дослідження на тваринах, а також низькі концентрації, що визначилися у мозку, вказують на переважно периферичну дію домперидону на рецептори дофаміну.

Дослідження людини показали, що при внутрішньому застосуванні домперидон підвищує тиск у нижніх відділах стравоходу, покращує антродуоденальну моторику та прискорює звільнення шлунка. Домперидон не впливає на шлункову секрецію.

Вплив на інтервал QT/QTc та електрофізіологію серця.

Згідно з міжнародними рекомендаціями ICH-E14, ретельне дослідження інтервалу QT було проведено у здорових добровольців. Це дослідження було подвійним, контрольованим плацебо і проводили з використанням рекомендованих і надтерапевтичних доз (10 і 20 мг, введення 4 рази на день). При одночасному прийомі 20 мг домперидону 4 рази на добу відзначалося подовження інтервалу QT, зміни варіювалися від 3,4 до 5,9 мсек протягом усього періоду спостереження і цей показник не перевищував 10 мсек. Подовження QT, що спостерігалося в цьому дослідженні, коли домперидон вводився відповідно до рекомендованого дозування, не є клінічно значущим.

Ця відсутність клінічного значення підтверджується фармакокінетичними параметрами та даними по інтервалу QTc, отриманими в ході двох більш давніх досліджень, що включали 5-денне лікування 20 мг та 40 мг домперидону 4 рази на добу. ЕКГ записували перед дослідженням на 5-й день через 1 годину (приблизно tmax) після ранкової дози та через 3 дні. В обох дослідженнях не спостерігалося відмінностей між QTc після активного лікування та застосування плацебо. Таким чином, було зроблено висновок, що прийом домперидону в дозі 80 та 160 мг на добу не надавав клінічно значущого впливу на QTc у здорових добровольців.

Всмоктування

Домперидон швидко абсорбується при пероральному прийомі натще, максимальна концентрація в плазмі досягається через 30-60 хвилин. Низька абсолютна біодоступність перорального домперидону (близько 15%) обумовлена ​​екстенсивним метаболізмом першого проходження у стінці кишечника та в печінці. Хоча у здорових людей біодоступність домперидону збільшується після прийому їжі, хворим зі скаргами шлунково-кишкового характеру слід приймати домперидон за 15-30 хвилин до їди. Знижена кислотність шлунка зменшує абсорбцію домперидону.

Розподіл

При пероральному прийомі домперидон не кумулюється та не індукує свій обмін; максимальний рівень у плазмі крові через 90 хвилин (21 нг/мл) після двотижневого перорального прийому по 30 мг на добу був майже таким самим, як після прийому першої дози (18 нг/мл). Домперидон на 91-93% зв'язується з білками плазми. Дослідження розподілу домперидону, проведених на тваринах за допомогою лікарського засобу, міченого радіоактивним ізотопом, показали його значний розподіл у тканинах, але низьку концентрацію у мозку. У тварин невеликі кількості лікарського засобу проникають крізь плаценту.

Метаболізм

Домперидон швидко та екстенсивно метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання та N-деалкілування. Дослідження метаболізму in vitro з діагностичними інгібіторами показали, що CYP3A4 є головною формою цитохрому Р450, залученої до N-деалкілювання домперидону, а CYP3A4, СYР1А2 і СYР2Е1 беруть участь в ароматичному гідроксилюванні домпери.

Висновок

Виведення з сечею та калом становить відповідно 31% та 66% пероральної дози. Виділення лікарського засобу у незміненому вигляді становить невеликий відсоток (10% з калом та приблизно 1% із сечею). Період напіввиведення з плазми після прийому разової дози становить 7-9 годин у здорових добровольців, але продовжений у хворих з тяжкою нирковою недостатністю.

Особливі групи пацієнтів

Порушення функції печінки

У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня (7-9 балів за шкалою П'ю, клас В за класифікацією Чайлда-П'ю) AUC та Cmax домперидону були у 2,9 та 1,5 рази вищими, відповідно, ніж у здорових добровольців. Вільна фракція підвищувалася на 25%, а кінцевий період напіввиведення тривав з 15 до 23 години. У пацієнтів з порушенням функції печінки легко спостерігалася дещо нижча експозиція, ніж у здорових добровольців, враховуючи Cmax та AUC без змін у зв'язуванні з білками або в кінцевому періоді напіввиведення. Застосування лікарського засобу пацієнтам з порушенням функції печінки важко досліджували (див. розділ «Протипоказання»).

Порушення функції нирок

У пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (креатинін сироватки крові > 6 мг/100 мл, тобто > 0,6 ммоль/л) період напіввиведення домперидону подовжується з 7,4 до 20,8 год, але плазмова концентрація лікарського засобу нижча, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Дуже невелика кількість лікарського засобу (приблизно 1%) виводиться нирками у незміненому вигляді (див. спосіб застосування та дози).

Засоби, що застосовуються при функціональних шлунково-кишкових розладах. Стимулятор перистальтики. Код ATX A03F A03.

Антихолінергічні лікарські засоби можуть нейтралізувати антидиспептичну дію домперидону. У зв'язку з фармакодинамічними та/або фармакокінетичними взаємодіями підвищується ризик виникнення подовження інтервалу QТ.

Домперидон не слід приймати одночасно з антацидними та антисекреторними лікарськими засобами, оскільки вони знижують його біодоступність після прийому внутрішньо (див. розділ «Особливості застосування»).

Домперидон метаболізується переважно за допомогою CYP3A4. Результати досліджень in vitro та результати досліджень у людей свідчать, що при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які значною мірою пригнічують цей фермент, може виникнути підвищення рівня домперидону в плазмі крові.

При застосуванні домперидону супутні інгібіторам CYP3A4, здатним подовжувати інтервал QT, спостерігалися клінічно значущі зміни інтервалу QT. Тому супутнє застосування домперидону з певними лікарськими засобами протипоказано (див. розділ "Протипоказання").

Супутнє застосування лікарських засобів із домперидоном протипоказане.

Всі лікарські засоби, що подовжують інтервал QT:

• антиаритмічні лікарські засоби класу ІА (наприклад, дизопірамід, хінідин, гідрохінідин);
• антиаритмічні лікарські засоби класу III (наприклад, аміодарон, дофетилід, дронедарон, ібутилід, соталол);
• деякі нейролептичні лікарські засоби (наприклад, галоперидол, пімозід, сертиндол);
• деякі антидепресанти (наприклад, циталопрам, есциталопрам);
• деякі антибіотики (наприклад, левофлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин, спіраміцин);
• деякі протигрибкові лікарські засоби (наприклад, пентамідин);
• деякі протималярійні лікарські засоби (наприклад, галофантрин, люмефантрін);
• деякі шлунково-кишкові лікарські засоби (наприклад, цизаприд, доласетрон, прукалоприд);
• деякі антигістамінні лікарські засоби (наприклад, мекітазин, мізоластин);
• деякі лікарські засоби, що застосовуються при онкологічних захворюваннях (наприклад, тореміфен, вандетаніб, вінкамін);
• деякі інші лікарські засоби (наприклад, беприділ, метадон, дифеманіл).

Прикладами сильних інгібіторів CYP3A4, з якими протипоказано застосовувати ДОМПЕРИДОН-СТОМ, є:

• азольні протигрибкові лікарські засоби, такі як флуконазол*, ітраконазол, кетоконазол* та вориконазол*;
• макролідні антибіотики, такі як кларитроміцин* та еритроміцин*;
• інгібітори протеази;
• інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ампренавір, атазанавір, фосампренавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір та саквінавір;
• антагоністи кальцію, такі як дилтіазем та верапаміл;
• аміодарон*
• амрепітант;
• нефазодон;
• телітроміцин*.

* - пролонгують інтервал QTc.

Одночасне застосування таких речовин потребує обережності

Обережно застосовувати з лікарськими засобами, що викликають брадикардію та гіпокаліємію, а також з наступними макролідами, які можуть спричинити подовження інтервалу QT: азитроміцин та рокситроміцин (кларитроміцин протипоказаний, оскільки це є потужним інгібітором CYP3A4).

Слід з обережністю застосовувати домперидон супутньо потужним інгібіторам CYP3A4, які не викликали подовження інтервалу QT, такими як індинавір, і за пацієнтами слід спостерігати появу ознак або симптомів небажаних реакцій.

Наведений вище перелік є репрезентативним, але не вичерпним.

ДОМПЕРИДОН-СТОМ може поєднуватися з:

• нейролептиками, дія яких він посилює;
• дофамінергічні агоністами (бромокриптином, L-допою), небажані периферичні дії яких, такі як порушення травлення, нудота, блювання, він пригнічує без нейтралізації основних властивостей.

В окремих дослідженнях фармакокінетичної/фармакодинамічної взаємодії in vivo при одночасному пероральному застосуванні кетоконазолу або еритроміцину було підтверджено, що у здорових добровольців ці лікарські засоби значно пригнічують пресистемний метаболізм домперидону, опосередкований CYP3А4.

При супутньому застосуванні 10 мг домперидону 4 рази на день та 200 мг кетоконазолу перорально 2 рази на день спостерігається подовження інтервалу QТс у середньому на 9,8 мсек; окремі значення коливалися від 12 до 175 мсек.

При супутньому застосуванні 10 мг домперидону 4 десь у день і 500 мг еритроміцину перорально 3 десь у день інтервал QТс період спостереження подовжувався загалом на 9,9 мсек, інтервал окремих значень становив від 1,6 до 14,3 мсек. Рівноважні значення Cmax та AUC домперидону зростали приблизно втричі у кожному з цих досліджень взаємодії. Внесок підвищених концентрацій плазми домперидону на спостережний ефект QТс невідомий. У цих дослідженнях у разі монотерапії домперидоном (10 мг перорально 4 рази на добу) інтервал QТс подовжувався в середньому на 1,6 мсек (дослідження кетоконазолу) та 2,5 мсек (дослідження еритроміцину), тоді як застосування тільки кетоконазолу (200 мг 2 рази) ) на добу) або еритроміцину (500 мг 3 рази на добу) призводило до збільшення інтервалу QТс у період спостереження на 3,8 та 4,9 мсек відповідно.

Теоретично, оскільки ДОМПЕРИДОН-СТОМА має прокінетичну дію на шлунок, це може впливати на всмоктування пероральних лікарських засобів, що застосовуються одночасно, зокрема, на лікарські форми пролонгованого вивільнення або кишковорозчинні. Однак у пацієнтів, стан яких вже стабілізувався на тлі дигоксину або парацетамолу, одночасне застосування домперидону не впливало на рівні цих лікарських засобів у крові.

Діюча речовина: домперидон;
1 пігулка містить домперидон 10 мг;
допоміжні речовини: лактоза моногідрат, крохмаль картопляний, повідон, магнію стеарат.

Після застосування домперидону спостерігалися запаморочення та сонливість. Тому пацієнтам слід рекомендувати утриматися від керування автотранспортом, роботи з іншими механізмами чи іншої діяльності, яка потребує концентрації уваги та координації, доки вони не встановлять, як лікарський засіб впливає на них.

Дані щодо постмаркетингового застосування домперидону вагітним жінкам обмежені. Тому ДОМПЕРИДОН-СТОМА у період вагітності слід призначати лише тоді, коли, на думку лікаря, очікуваний позитивний ефект матері перевищує потенційний ризик для плода.

Кількість домперидону, яка може потрапити до організму немовляти з грудним молоком, дуже низька. Максимальна відносна доза для немовлят (%) оцінюється на рівні близько 0,1% від дози для матері з поправкою на масу тіла. Невідомо, чи шкодить він немовляті, тому матерям, які приймають ДОМПЕРИДОН-СТОМ, слід утриматися від годування груддю. Слід виявляти обережність за наявності факторів ризику подовження інтервалу QTc у дітей, які перебувають на грудному годуванні. Після експозиції через проникнення лікарського засобу з грудним молоком не можна виключити появу побічних ефектів, зокрема, кардіологічних ефектів.

Лекарственное средство применять для лечения детей от 16 лет.
Домперидон следует назначать детям в самой низкой эффективной дозе в течение кратчайшего периода.

Для полегшення симптомів нудоти та блювання.

ДОМПЕРИДОН-СТОМ протипоказаний:

• хворим з підвищеною чутливістю до лікарського засобу або допоміжних речовин;
• хворим із пролактин-секреторною пухлиною гіпофіза (пролактиномою);
• хворим з тяжкими або помірними порушеннями функції печінки та нирок (див. розділи «Фармакодинаміка», «Особливості застосування»);
• хворим з відомим подовженням інтервалів серцевої провідності, що лежать в основі порушень або захворювань серця, зокрема QTc, хворим зі значними порушеннями балансу
• електролітів або з фоновими хворобами серця, такими як застійна серцева недостатність (див. розділ «Особливості застосування»);
• хворим із печінковою недостатністю;
• якщо стимуляція рухової функції шлунка може бути небезпечною, наприклад, при шлунково-кишковій кровотечі, механічній непрохідності або перфорації;
• протипоказане одночасне застосування кетоконазолу, еритроміцину або інших сильнодіючих інгібіторів CYP3A4;
• протипоказано одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал QT, таких як флуконазол, еритроміцин, ітраконазол, пероральний кетоконазол, посаконазол, ритонавір, саквінавір, тілапревір, вориконазол, кларитроміцин, аміодарон, телітроміцин.

Для полегшення симптомів нудоти та блювання.

Дорослі та діти віком від 16 років: 1 таблетка (10 мг) 3 рази на добу.

Максимальна добова доза – 3 таблетки (30 мг на добу).

ДОМПЕРИДОН-СТОМ рекомендується приймати перорально до їди. При прийомі лікарського засобу після їди абсорбція сповільнюється. Всмоктування лікарського засобу дещо затримується, якщо приймати його після їди. Тривалість лікування не повинна перевищувати 1 тиж.

Дорослі > 60 років. Пацієнтам віком від 60 років перед прийомом лікарського засобу слід проконсультуватися з лікарем.

Порушення функції нирок. Оскільки період напіввиведення домперидону при порушенні функції нирок тяжкого ступеня (креатинін сироватки крові > 6 мг/100 мл, тобто > 0,6 ммоль/л) продовжено, частоту застосування лікарського засобу ДОМПЕРИДОН-СТОМ слід зменшити до одного або двох разів на добу, залежно від ступеня тяжкості збудження; може виникнути необхідність зниження дози. Пацієнтів із порушенням функції нирок тяжкого ступеня слід регулярно обстежувати (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Порушення функції печінки. Лікарський засіб ДОМПЕРИДОН-СТОМ протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки середнього (7-9 балів за шкалою Чайлда-П'ю) або важкого (> 9 балів за шкалою Чайлда-П'ю) ступеня. Корекція дози пацієнтам з порушенням функції печінки легкого ступеня (5-6 балів за шкалою Чайлда-П'ю) не потрібна (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Особливості застосування

Якщо у пацієнта нудота та блювання спостерігаються більше 48 годин, необхідно звернутися до лікаря.

ДОМПЕРИДОН-СТОМА не рекомендується при захитуванні.

ДОМПЕРИДОН-СТОМА слід застосовувати з обережністю пацієнтам похилого віку або пацієнтам із наявним захворюванням серця або із захворюваннями серця в анамнезі.

Серцево-судинні ефекти. Домперидон був пов'язаний із пролонгацією інтервалу QT на ЕКГ. Відомо, що під час постмаркетингового спостереження спостерігалися дуже рідкісні випадки пролонгації QT та тріпотіння-мерехтіння шлуночків у пацієнтів, які приймали домперидон. Ці повідомлення включали інформацію про пацієнтів з іншими несприйнятливими факторами ризику, електролітними порушеннями та супутньою терапією, які можуть бути сприятливими факторами.

Згідно з директивою ICH-E14, були проведені дослідження з ретельним вивченням інтервалу QT у здорових осіб. Подовження інтервалу QT, що спостерігається у дослідженні при застосуванні домперидону, згідно з рекомендованим режимом дозування у звичайних терапевтичних дозах (по 10 або 20 мг 4 рази на добу) не має клінічного значення.

Застереження. Домперидон слід обережно застосовувати пацієнтам з легкими порушеннями функції печінки та/або нирок.

Через підвищений ризик шлуночкової аритмії домперидон протипоказано застосовувати пацієнтам з подовженням інтервалів серцевої провідності, зокрема QТс, пацієнтам зі значними порушеннями балансу електролітів (гіпокаліємією, гіперкаліємією, гіпомагніємією) або брадикардією, або у пацієнтів з фоновими хворобами серця. порушення балансу електролітів (гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпомагніємія) та брадикардія підвищують проаритмогенний ризик.

У разі появи ознак та симптомів, які можуть бути пов'язані з серцевою аритмією, лікування домперидоном слід припинити та звернутися за консультацією до лікаря.

Лікарський засіб ДОМПЕРИДОН-СТОМ містить лактозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості лактози, галактози, галактоземії, недостатності лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати лікарський засіб.

Порушення функції нирок. Період напіввиведення домперидону при тяжкому порушенні ниркової функції подовжений. При тривалому застосуванні частоту дозування домперидону слід зменшити до одного або двох разів на день залежно від тяжкості порушення. Також може знадобитися зниження дози.

Антацидні або антисекреторні лікарські засоби не слід приймати одночасно з лікарським засобом ДОМПЕРИДОН-СТОМУ, оскільки вони знижують пероральну біодоступність домперидону (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій). При сумісному застосуванні лікарський засіб ДОМПЕРИДОН-СТОМ слід приймати перед їжею, а антацидні або антисекреторні лікарські засоби після їди.

Застосування з кетоконазолом. У ході досліджень взаємодії з пероральною формою кетоконазолу спостерігалося подовження QT-інтервалу. Хоча значення цього дослідження чітко не встановлено, слід вибрати альтернативне лікування, якщо показано протигрибкову терапію кетоконазолом (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

Слід враховувати таку інформацію щодо ризику ускладнень серцево-судинних захворювань, обумовлених лікарськими засобами, що містять домперидон:

• деякі епідеміологічні дослідження показали, що домперидон може асоціюватися з підвищеним ризиком серйозних шлуночкових аритмій чи раптової серцевої смерті;
• ризик серйозних шлуночкових аритмій або раптової серцевої смерті може бути вищим у пацієнтів віком від 60 років або при пероральному застосуванні доз лікарського засобу більше 30 мг на добу. Тому слід з обережністю застосовувати ДОМПЕРИДОН-СТОМ пацієнтам похилого віку. Пацієнтам від 60 років перед прийомом лікарського засобу ДОМПЕРИДОН-СТОМ слід проконсультуватися з лікарем;
• домперидон слід призначати дорослим та дітям у найнижчій дозі.

Домперидон слід обережно застосовувати пацієнтам з фактором ризику пролонгації інтервалу QT, включаючи гіпокаліємію, важку гіпомагніємію, органічні захворювання серця, одночасний прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT.

Співвідношення ризику та користі домперидону залишається сприятливим.

При дотриманні рекомендацій щодо дозування та тривалості лікування домперидон зазвичай переноситься добре і небажані явища виникають нечасто.

З боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок, гіперчутливість.

З боку ендокринної системи: підвищення рівня пролактину.

Психічні порушення: нервозність, роздратованість, збудження, ажитація, депресія, тривожність, зниження чи відсутність лібідо.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, підвищена збудливість, екстрапірамідні розлади, безсоння, спрага, судоми, млявість, сонливість, акатизія.

З боку серцево-судинної системи: набряк, серцебиття, порушення частоти та ритму серцевих скорочень, подовження інтервалу QT (частота невідома), значні шлуночкові аритмії, шлуночкові аритмії на кшталт «torsade de pointes», раптова серцева смерть.

З боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, короткочасні кишкові спазми, діарея, гастроінтестинальні розлади, включаючи абдомінальний біль, регургітацію, зміну апетиту, нудоту, печію, запор.

Порушення з боку органів зору: окулогірні кризи.

З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж, висипання, кропив'янка, ангіоневротичний набряк.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: галакторея, збільшення молочних залоз/гінекомастія, чутливість молочних залоз, виділення з молочних залоз, аменорея, набряк молочних залоз, біль у ділянці молочних залоз, порушення лактації, нерегулярний менструальний цикл.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: біль у ногах.

З боку сечовидільної системи: затримка сечі, дизурія, часті сечовипускання.

Загальні порушення: астенія.

Iнше: кон'юнктивіт, стоматит.

Зміна лабораторних показників: підвищення рівня АЛТ, АСТ та холестерину, відхилення від норми показників функціональних тестів печінки, підвищення рівня пролактину в крові.

Оскільки гіпофіз знаходиться поза гематоенцефалічним бар'єром, домперидон може спричинити підвищення рівня пролактину. У поодиноких випадках така гіперпролактинемія може призводити до нейроендокринних побічних ефектів, таких як галакторея, гінекомастія та аменорея.

У період постмаркетингового застосування лікарського засобу відмінностей у профілі безпеки застосування у дорослих та дітей відзначено не було, за винятком екстрапірамідних розладів та інших явищ, судом та збуджень, пов'язаних із центральною нервовою системою, які спостерігались переважно у дітей.

Симптоми: ажитація, порушення свідомості, судоми, сонливість, дезорієнтація та екстрапірамідні порушення, особливо у дітей.

Специфічного антидоту домперидону немає, однак у разі значного передозування рекомендується промивання шлунка протягом 1 години після прийому лікарського засобу та застосування активованого вугілля, а також ретельне спостереження за пацієнтом та підтримуюча терапія. Антихолінергічні лікарські засоби, засоби для лікування хвороби Паркінсона або антигістамінні лікарські засоби з антихолінергічними властивостями можуть бути ефективними для контролю за екстрапірамідними реакціями.

Зберігати у недоступному для дітей місці.
Зберігати при температурі не вище 25°С в оригінальній упаковці.

Протиблювотний засіб. Має протиблювоту дію, заспокоює гикавку та усуває в деяких випадках нудоту.