Диклофенак-Фармекс супозиторії 100 мг N10

По 5 супозиторіїв у стрипі, по 2 стрипи у пачці з картону.

Супозиторії ректальні.

Основні фізико-хімічні властивості: супозиторії з гладкою поверхнею білого або майже білого кольору однорідної консистенції. Допускається наявність лійкоподібного заглиблення та повітряного стрижня.

Диклофенак натрію — нестероїдний протизапальний засіб, що володіє вираженими анальгетичними, протизапальними та жарознижувальними властивостями.

Основним механізмом дії препарату «Диклофенак» свічки, встановленим в умовах експерименту, вважається гальмування біосинтезу простагландинів, які відіграють важливу роль у генезі запалення, болю та лихоманки.

In vitro диклофенак натрію в концентраціях, еквівалентних тим, що досягаються при лікуванні пацієнтів, не пригнічує біосинтез протеогліканів хрящової тканини.

Встановлено, що диклофенак натрію має сильну анальгетичну дію при помірно вираженому або тяжкому больовому синдромі.

За наявності запалення, викликаного травмою або хірургічним втручанням, диклофенак натрію швидко усуває як спонтанний біль, так і біль при русі, а також зменшує запалення тканин, набряк на ділянці хірургічної рани.

Проведені клінічні дослідження дали можливість встановити, що диклофенак натрію в гінекології здатний усувати хворобливі відчуття та знижувати вираженість крововтрат при первинній дисменореї.

При нападах мігрені диклофенак натрію зменшує виразність головного болю та таких супутніх симптомів, як нудота та блювання.

Час всмоктування препарату «Диклофенак» свічки. Після одноразового застосування ректальних супозиторіїв натрію диклофенаку в дозі 50 мг максимальна концентрація досягається приблизно через 1 годину і становить 1,0 мкг/мл (3,33 мкмоль/л). Концентрація препарату у плазмі лінійно залежить від дози.

Після багаторазового застосування «Диклофенак» свічки фармакокінетика не змінюється. Кумуляції препарату немає.

Розподіл. Зв'язування натрію диклофенаку з білками сироватки крові становить 99,7%, при цьому з альбуміном пов'язано 99,4% препарату. Мінімальний обсяг розподілу становить 0,12 – 0,17 л/кг. Диклофенак натрію проникає в синовіальну рідину, де його максимальна концентрація досягається на 2-4 години пізніше, ніж у плазмі крові. Період напіввиведення з синовіальної рідини становить 3-6 годин. Через 2 години після досягнення максимальних концентрацій у плазмі концентрація диклофенаку натрію в синовіальній рідині залишається вищою. Це явище спостерігається протягом 12 годин.

Метаболізм ректальних супозиторіїв «Диклофенак». Диклофенак натрію метаболізується частково шляхом глюкуронізації незміненої молекули, але головним чином — шляхом одноразового і багаторазового гідроксилювання і метоксилювання, що призводить до утворення декількох фенольних метаболітів (3‘-гідрокси-, 4‘- гідрокси-, 5 ‘- гідрокси-, 5‘-дигідрокси- і 3‘- гідроки-4 – метоксидиклофенаку), велика частина яких утворює кон'югати з глюкуроновою кислотою. Два з цих фенольних метаболітів є біологічно активними, але значно меншими, ніж диклофенак натрію.

Виведення. Загальний системний кліренс натрію диклофенаку становить 263 ± 56 мл/хв. Кінцевий період напіввиведення із плазми крові – 1-2 г. Період напіввиведення з плазми крові чотирьох метаболітів, зокрема, двох фармакологічно активних, теж короткий, становить 1-3 г. Один з метаболітів, 3 - гідрокси-4 - метоксидиклофенак, має більш довгий період напіввиведення із плазми, проте цей метаболіт практично не активний. Близько 60% застосованої дози ректальних супозиторіїв «Диклофенак» виводиться із сечею у вигляді кон'югатів незміненої активної речовини з глюкуроновою кислотою, а також у вигляді метаболітів, більшість з яких також перетворюється на глюкуронові кон'югати. У незміненому вигляді виводиться менше 1% диклофенаку натрію. Доза препарату «Диклофенак» свічки виводиться у вигляді метаболітів із калом.

Фармакокінетика ректальних супозиторіїв «Диклофенак» в окремих групах хворих. Вплив віку пацієнта на всмоктування, метаболізм та виведення препарату не визначено.

У пацієнтів з порушенням функції нирок, які отримували терапевтичні дози, не було виявлено накопичення незміненої активної речовини. У хворих з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв розрахункові рівноважні концентрації гідроксильованих метаболітів у плазмі були приблизно в 4 рази вищими, ніж у здорових. Однак у результаті всі метаболіти виводилися із жовчю.

У хворих на хронічний гепатит або компенсований цироз печінки показники фармакокінетики, метаболізму диклофенаку натрію аналогічні таким у пацієнтів без захворювань печінки.

Нестероїдні протизапальні препарати та протизапальні засоби. Код АТХ М01А В05.

Зазначені взаємодії, що спостерігаються при застосуванні диклофенаку у вигляді кишковорозчинених таблеток та/або в інших лікарських формах.

Літій. За умови одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрацію літію у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівня літію у сироватці крові.

Дігоксин. За умови одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрацію дигоксину у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівня дигоксину у сироватці крові.

Діуретики та антигіпертензивні засоби. Як і інші НПЗП, одночасне застосування диклофенаку з діуретиками та антигіпертензивними засобами (наприклад, блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ)) може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту шляхом інгібування синтезу судинорозширювальних простагландинів.

Таким чином, подібну комбінацію слід застосовувати із застереженням, а пацієнти, особливо похилого віку, повинні перебувати під ретельним наглядом щодо артеріального тиску. Пацієнти повинні отримувати належну гідратацію, рекомендується також моніторинг ниркової функції після початку супутньої терапії та на регулярній основі після неї, особливо щодо діуретиків та інгібіторів АПФ у зв'язку зі збільшенням ризику нефротоксичності.

Препарати, як відомо, викликають гіперкаліємію.

Супутнє лікування калійзберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом або триметопримом може бути пов'язане зі збільшенням рівня калію в сироватці крові, тому моніторинг стану пацієнтів слід проводити частіше.

Антикоагулянти та протитромбоцитарні засоби. Супутнє застосування може підвищувати ризик кровотечі, тому рекомендується вжити запобіжних заходів. Хоча клінічні дослідження не свідчать про вплив диклофенаку на активність антикоагулянтів, існують окремі дані про збільшення ризику кровотечі у пацієнтів, які одночасно приймають диклофенак і антикоагулянти.

Тому для впевненості, що жодних змін у дозуванні антикоагулянтів не потрібно, рекомендований ретельний моніторинг таких пацієнтів. Як і інші нестероїдні протизапальні препарати, диклофенак у високих дозах може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів.

Інші нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 та кортикостероїди. Одночасне застосування диклофенаку та інших нестероїдних протизапальних засобів або кортикостероїдів може підвищити ризик шлунково-кишкової кровотечі або виразки. Слід уникати одночасного застосування двох або більше нестероїдних протизапальних засобів.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС). Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів і СІОЗС може збільшувати ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Протидіабетичні препарати. Клінічні дослідження показали, що диклофенак можна застосовувати разом з пероральними гіпоглікемічними засобами і не змінювати їх терапевтичний ефект. Однак, є деякі повідомлення про розвиток у таких випадках як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що зумовлювало необхідність зміни дози протидіабетичних засобів при застосуванні диклофенаку. Тому рекомендується при комбінованій терапії контролювати рівень глюкози у крові.

Метотрексат. Диклофенак може пригнічувати кліренс метотрексату в ниркових канальцях, що призводить до підвищення рівня метотрексату. Слід бути обережними при призначенні нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, менш ніж за 24 години до застосування метотрексату, оскільки в таких випадках може підвищуватися концентрація метотрексату в крові та посилюватись його токсична дія. 

Були зареєстровані випадки серйозної токсичності, коли інтервал між застосуванням метотрексату та нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, був у межах 24 годин. Ця взаємодія опосередкована через накопичення метотрексату внаслідок порушення ниркової екскреції у присутності нестероїдних протизапальних засобів.

Циклоспорин. Вплив диклофенаку, як і інших нестероїдних протизапальних засобів на синтез простагландинів у нирках може посилювати нефротоксичність циклоспорину, у зв'язку з цим диклофенак слід застосовувати у нижчих дозах, ніж для пацієнтів, що не застосовують циклоспорин.

Такролімус. При застосуванні нестероїдних протизапальних засобів з такролімусом можливе підвищення ризику нефротоксичності, що може бути опосередковано через ниркові антипростогландинові ефекти нестероїдних протизапальних засобів та інгібітора кальциневрину.

Антибактеріальні хінолони. Існують окремі дані щодо розвитку судом у пацієнтів, які одночасно приймають похідні хінолону та НПЗП. Це може спостерігатися у пацієнтів як з епілепсією та судомами в анамнезі, так і без них. Таким чином, слід виявляти обережність при вирішенні питання про застосування хінолонів пацієнтам, які вже отримують нестероїдні протизапальні засоби.

Фенітоїн. При застосуванні фенітоїну одночасно з диклофенаком рекомендується проводити моніторинг концентрації фенітоїну в плазмі у зв'язку з очікуваним збільшенням впливу фенітоїну.

Колестипол і колестірамін. Ці препарати можуть викликати затримку або зменшення всмоктування диклофенаку. Таким чином, рекомендується призначати диклофенак принаймні за годину до або через 4-6 годин після застосування колестиполу/колестираміну.

Серцеві глікозиди. Одночасне застосування серцевих глікозидів та нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів може посилити серцеву недостатність, зменшити швидкість клубочкової фільтрації та підвищити рівень серцевих глікозидів у плазмі крові.

Міфепрістон. НПЗП не слід застосовувати протягом 8-12 днів після застосування міфепристону, оскільки НПЗП можуть зменшити ефект міфепристону.

Потужні інгібітори CYP2C9. Обережність рекомендується при сумісному призначенні диклофенаку з потужними інгібіторами CYP2C9 (наприклад, з вориконазолом), що може призвести до значного збільшення максимальних концентрацій у плазмі крові.

діюча речовина: diclofenac;

1 супозиторій містить диклофенаку натрію (у перерахунку на 100% суху речовину) 100 мг;

допоміжні речовини: твердий жир.

Пацієнтам, у яких під час терапії диклофенаком натрію виникають порушення зору, запаморочення, сонливість, порушення центральної нервової системи, млявість або підвищена стомлюваність, не слід керувати автотранспортом або працювати з механізмами.

У період вагітності диклофенак натрію слід призначати лише у випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода, і лише в найменшій ефективній дозі. Як і у разі застосування інших нестероїдних протизапальних засобів, препарат протипоказаний в останні 3 місяці вагітності (можливе пригнічення скорочувальної здатності матки та передчасне закриття артеріальної протоки у плода).

Як і у разі застосування інших нестероїдних протизапальних засобів, активна речовина в незначній кількості проникає у грудне молоко. Тому ректальні супозиторії «Диклофенак» не слід застосовувати жінкам під час годування груддю.

• Запальні та дегенеративні форми ревматизму: ревматоїдний артрит, ювенільний ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартрит, включаючи спондилоартрит.
• Больові синдроми з боку хребта.
• Ревматичні захворювання позасуглобових м'яких тканин.
• Посттравматичні та післяопераційні больові синдроми, що супроводжуються запаленням та набряком, особливо після стоматологічних та ортопедичних операцій.
• Гінекологічні захворювання, що супроводжуються больовим синдромом та запаленням, наприклад, первинна дисменорея та аднексит.
• Напади мігрені.
• Гострі напади подагри.
• Як допоміжний засіб при тяжких запальних захворюваннях ЛОР-органів, що супроводжуються болісним відчуттям, наприклад, при фаринготонзиліті, отиті.
• Відповідно до загальних терапевтичних принципів, основне захворювання слід лікувати засобами базисної терапії. Лихоманка сама собою не є показанням для застосування препарату.

• Гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої допоміжної речовини.
• Кровотеча або перфорація шлунково-кишкового тракту в анамнезі, пов'язані із попереднім лікуванням нестероїдних протизапальних засобів.
• Активна форма виразкової хвороби / кровотечі або рецидивна виразкова хвороба / кровотеча в анамнезі (два або більше окремих епізоди встановленої виразки або кровотечі).
• ІІІ триместр вагітності.
• Запальні захворювання кишок (наприклад, хвороба Крона або виразковий коліт).
• Печінкова недостатність.
• Ниркова недостатність.
• Застійна серцева недостатність (NYXA II-IV).
• Лікування післяопераційного болю після операції коронарного шунтування (або використання апарату штучного кровообігу).
• Ішемічна хвороба серця у пацієнтів, які мають стенокардію, перенесений інфаркт міокарда.
• Цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди тимчасових ішемічних атак.
• Захворювання периферичних артерій.
• Проктіт.
• Диклофенак натрію, як і інші нестероїдні протизапальні препарати НПЗП, протипоказаний пацієнтам, у яких у відповідь на прийом ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів виникають напади бронхіальної астми, кропив'янка, ангіоневротичний набряк або гострий риніт.

Слід застосовувати мінімально ефективну дозу протягом короткого періоду часу, враховуючи завдання лікування у кожного окремого пацієнта.

Не приймати внутрішньо лише для ректального введення.

Супозиторії потрібно вводити в пряму кишку якнайглибше, бажано після очищення кишечника.

Початкова доза зазвичай становить 100-150*мг/добу. При невиражених симптомах, а також при тривалій терапії достатньо дози 75-100*мг/добу. Добову дозу розподіляти на 2-3 прийоми. Щоб уникнути нічного болю або ранкової скутості до прийому препарату, вдень призначають диклофенак натрію у вигляді ректальних супозиторіїв перед сном (добова доза не повинна перевищувати 150*мг).

При первинній дисменореї добову дозу слід підбирати індивідуально, зазвичай вона становить 50-150*мг/добу. Початкова доза може бути 50-100*мг/добу, але при необхідності її можна збільшити протягом кількох менструальних циклів до максимальної, що становить 200 мг/добу.

Застосування препарату слід розпочинати після виникнення перших больових симптомів та продовжувати кілька днів, залежно від динаміки регресії симптомів.

Для лікування нападів мігрені курс починати у дозі 100 мг при прояві перших ознак початку нападу. У разі потреби того ж дня можна застосувати другий супозиторій (100 мг диклофенаку). У разі потреби в наступні дні лікування можна продовжити (добова доза не повинна перевищувати 150 мг, дозу розподіляти на 2-3 застосування).

* Застосовувати у відповідному дозуванні.

Пацієнти похилого віку. Хоча у пацієнтів похилого віку фармакокінетика диклофенаку натрію не погіршується при будь-якій клінічно значній мірі, нестероїдні протизапальні препарати слід застосовувати з обережністю таким пацієнтам, оскільки вони, як правило, більш схильні до розвитку небажаних реакцій. Зокрема, ослабленим пацієнтам похилого віку або пацієнтам з низьким показником маси тіла рекомендується застосовувати найнижчі ефективні дози, також таких пацієнтів необхідно обстежити за шлунково-кишковими кровотечами при лікуванні нестероїдних протизапальних засобів.

Спосіб застосування супозиторіїв.

Супозиторії слід вводити в пряму кишку, якнайглибше, бажано після очищення кишечника. Супозиторії не слід ділити на частини, оскільки така зміна способу застосування препарату може призвести до порушення розподілу активної речовини.

Особливості застосування

Загальні.

Щоб мінімізувати побічні ефекти, слід застосовувати мінімальну ефективну дозу протягом короткого періоду часу.

Слід уникати одночасного застосування диклофенаку-Фармекс із системними нестероїдними протизапальними засобами, такими як селективні інгібітори циклооксигенази-2, через відсутність будь-яких доказів синергічного ефекту та у зв'язку з потенційними адитивними побічними ефектами.

Необхідна обережність щодо застосування пацієнтам віком від 65 років. Зокрема, рекомендується застосовувати найнижчу ефективну дозу ослабленим пацієнтам похилого віку з низькою масою тіла.

У поодиноких випадках, як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, можуть спостерігатися алергічні реакції, у тому числі анафілактичні/анафілактоїдні реакції, навіть без попереднього впливу диклофенаку. Реакції гіперчутливості можуть також прогресувати до виникнення синдрому Коуніс, серйозної алергічної реакції, яка може призвести до інфаркту міокарда.

Симптоми таких реакцій можуть включати біль у грудях, що виникає у поєднанні з алергічною реакцією на диклофенак. Завдяки своїм фармакодинамічним властивостям Диклофенак-Фармекс, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може маскувати ознаки та симптоми інфекції.

Вплив на травний тракт.

При застосуванні всіх нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки шлунково-кишкових кровотеч (випадки блювання кров'ю, мелени), утворення виразки або перфорації, які можуть бути летальними та відбутися будь-коли в процесі лікування, за наявності або відсутності попереджувальних симптомів або попереднього анамнезу серйозних явищ з боку шлунково-кишкового тракту. 

Ці явища зазвичай мають серйозніші наслідки у пацієнтів похилого віку. Якщо у пацієнтів, які отримують диклофенак натрію, спостерігаються явища шлунково-кишкової кровотечі або утворення виразки, застосування препарату слід припинити.

Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, для пацієнтів із симптомами, що свідчать про порушення з боку травного тракту (ТТ), обов'язково медичне спостереження та особлива обережність. Ризик виникнення кровотечі, виразки або перфорації в ТТ збільшується з підвищенням дози нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, і у хворих з виразкою в анамнезі, особливо з ускладненням у вигляді кровотечі або перфорації, і у пацієнтів похилого віку.

Пацієнти похилого віку мають підвищену частоту небажаних реакцій на застосування нестероїдних протизапальних засобів, особливо за шлунково-кишковими кровотечами та перфорацією, які можуть бути летальними.

Щоб зменшити ризик такого токсичного впливу на ТТ, лікування слід розпочинати та підтримувати низькими ефективними дозами.

Для таких пацієнтів, а також тих, хто потребує супутнього застосування лікарських засобів, що містять низькі дози ацетилсаліцилової кислоти (АСК/аспірин або інших лікарських засобів, які, ймовірно, підвищують ризик небажаного впливу на ТТ), слід розглянути питання про застосування комбінованої терапії із застосуванням захисних засобів (наприклад, інгібіторів протонної помпи або мізопростолу). 

Пацієнти зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо похилого віку, повинні повідомляти про будь-які незвичайні абдомінальні симптоми (особливо кровотечі у ТТ). Застереження також потрібне для хворих, які отримують одночасно лікарські засоби, які можуть підвищити ризик виразки або кровотечі, такі як системні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), антитромботичні засоби (наприклад, ацетилсаліцилова кислота) або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.

Застосування нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, може бути пов'язане з підвищеним ризиком виникнення неспроможності шлунково-кишкового анастомозу. Рекомендується ретельне спостереження та обережність при застосуванні диклофенаку після шлунково-кишкової операції.

Вплив на печінку.

Ретельне медичне спостереження потрібне у випадку, якщо Диклофенак-Фармекс призначати пацієнтам з порушенням функції печінки, оскільки їх стан може погіршитися.

Як і при лікуванні іншими нестероїдними протизапальними засобами, включаючи диклофенак, рівень одного або декількох печінкових ферментів може підвищуватися. Під час тривалого застосування диклофенаку натрію як запобіжний засіб призначається регулярне спостереження за функціями печінки. Якщо порушення функції печінки зберігаються або погіршуються і якщо клінічні ознаки або симптоми можуть бути пов'язані з прогресуючими захворюваннями печінки або якщо спостерігаються інші прояви (наприклад, еозинофілія, висип), застосування Диклофенаку-Фармекс слід припинити.

Вплив на нирки.

Оскільки при лікуванні НПЗЗ, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків, особливу увагу слід приділити пацієнтам з порушеннями функцій серця або нирок, артеріальною гіпертензією в анамнезі, пацієнтам похилого віку, пацієнтам, які отримують супутню терапію діуретиками або препаратами, що суттєво впливають на функцію нирок, а також пацієнтам із суттєвим зниженням позаклітинного об'єму рідини з будь-якої причини, наприклад, до або після серйозного хірургічного втручання.

У таких випадках як запобіжний засіб рекомендується моніторинг функції нирок. Припинення терапії зазвичай призводить до повернення до стану, який передував лікуванню.

Вплив на шкіру.

У зв'язку із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак натрію, у дуже рідких випадках були зареєстровані серйозні реакції з боку шкіри (деякі з них були летальні), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. У пацієнтів високий ризик розвитку цих реакцій спостерігається на початку курсу терапії: поява реакції відзначається в більшості випадків протягом першого місяця лікування.

Застосування Диклофенаку-Фармекс необхідно припинити при першій появі шкірних висипань, уражень слизової оболонки або при появі будь-яких інших ознак підвищеної чутливості.

Системний червоний вовчак та змішані захворювання сполучної тканини.

У пацієнтів із системним червоним вовчаком (ВКВ) та змішаними захворюваннями сполучної тканини може спостерігатися підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.

Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти.

Для пацієнтів з наявністю в анамнезі артеріальної гіпертензії та/або застійної серцевої недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості необхідне проведення відповідного моніторингу та рекомендації, оскільки у зв'язку із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків.

Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг/добу) та при тривалому лікуванні, може бути пов'язане з незначним збільшенням ризику розвитку артеріальних тромботичних подій (наприклад, інфаркту міокарда чи інсульту).

Призначати диклофенак пацієнтам із значними факторами ризику кардіоваскулярних явищ (наприклад, гіпертонія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) можна лише після ретельної клінічної оцінки. Оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку можуть зростати зі збільшенням дози та тривалості лікування, його необхідно застосовувати якнайкоротший період і в найефективнішій дозі. Слід періодично переглядати потреби пацієнта у застосуванні диклофенаку для полегшення симптомів та відповіді на терапію.

Пацієнтів потрібно поінформувати про можливість виникнення серйозних артеріальних тромботичних випадків (біль у грудях, задишка, слабкість, порушення мови), що може статися будь-коли. У такому разі необхідно негайно звернутися до лікаря.

Вплив на гематологічні показники.

При тривалому застосуванні диклофенаку натрію, як і інших нестероїдних протизапальних засобів, рекомендується моніторинг повного аналізу крові.

Диклофенак-Фармекс може оборотно пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами з порушеннями гемостазу, геморагічним діатезом чи гематологічними порушеннями.

Бронхіальна астма в анамнезі.

У пацієнтів з бронхіальною астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носа (тобто поліпами) хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо таких, які пов'язані з алергічними подібними до риніту симптомами), такі як загострення бронхіальної астми (так звана непереносимість анальгетиків/анальгетична астма), набряк Квінке, кропив'янка. У зв'язку з цим щодо таких пацієнтів рекомендуються спеціальні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується пацієнтів з алергічними реакціями на інші речовини, такі як висипання, свербіж, кропив'янка.

Як інші препарати, що пригнічують активність простагландинсинтетази, диклофенак натрію та інші нестероїдні протизапальні засоби можуть спровокувати розвиток бронхоспазму при застосуванні пацієнтам, які страждають на бронхіальну астму, або пацієнтам з бронхіальною астмою в анамнезі.

З боку системи кровотворення: дуже рідко поширені – тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, агранулоцитоз.

З боку імунної системи: рідко поширені – гіперчутливість, анафілактичні та анафілактоїдні реакції (включаючи артеріальну гіпотензію та шок); дуже рідко поширені – ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя).

З боку нервової системи: поширені – головний біль, запаморочення; рідко поширені – сонливість; дуже рідко поширені – парестезії, слабкість, порушення пам'яті, судоми, тремор, асептичний менінгіт, розлади смаку, інсульт.

Психічні порушення: дуже рідко поширені – дезорієнтація, депресія, безсоння, дратівливість, нічні кошмари, сплутаність свідомості, галюцинації, психотичні порушення.

З боку органів зору: дуже рідко поширені – зорові порушення, затуманеність зору, неврит зорового нерва, диплопія.

З боку органів слуху та лабіринту вуха: поширені – вертиго; дуже рідко поширені – дзвін у вухах, розлади слуху.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко поширені – відчуття серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, васкуліт.

З боку шлунково-кишкового тракту: поширені – біль в епігастрії, нудота, блювання, діарея, диспепсія, метеоризм, анорексія; рідко поширені – гастрит, шлунково-кишкова кровотеча (кровове блювання, мелена, діарея з домішками крові), виразки шлунка та кишечника, які супроводжуються або не супроводжуються кровотечею або перфорацією; дуже рідко поширені – коліт (включаючи геморагічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), запор, стоматит, глосит, порушення функції стравоходу, діафрагмоподібний стеноз кишечника, панкреатит.

З боку дихальної системи: рідко поширені – астма (включаючи задишку); бронхоспазм; дуже рідко поширені – пневмоніт.

З боку гепатобіліарної системи: поширені – підвищення рівня трансаміназ; рідко поширені – гепатит, жовтяниця, розлади печінки; дуже рідко поширені – блискавичний гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: поширені – висип; рідко поширені – кропив'янка; дуже рідко поширені – висипання у вигляді бульбашок, екзема, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), ексфоліативний дерматит, випадання волосся, реакції фоточутливості; пурпура, у т. ч. алергічна, свербіж.

З боку нирок та сечовидільної системи: дуже рідко поширені – гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз.

З боку статевої системи: дуже рідко поширені – імпотенція.

Загальні порушення та порушення в місці введення: поширені – роздратування; рідко поширені – набряк; дуже рідко поширені – загострення геморою.

Типової клінічної картини, характерної для передозування свічками «Диклофенак», немає. Перевищення дози може спричинити блювання, шлунково-кишкову кровотечу, діарею, запаморочення, шум у вухах і судоми.

Лікування гострого отруєння НПЗП полягає у проведенні підтримуючої та симптоматичної терапії. Це стосується лікування таких проявів, як гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, пригнічення дихання. Малоймовірно, що такі специфічні лікувальні заходи, як форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія, будуть ефективними для виведення нестероїдних протизапальних засобів, оскільки активні речовини цих препаратів значною мірою пов'язуються з білками крові та піддаються інтенсивному метаболізму.

Зберігати свічки «Диклофенак» в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°C. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Свічки Диклофенак мають знеболювальну, протизапальну, жарознижувальну дію. При ревматичних захворюваннях усувають біль у уражених суглобах, сприяють зменшенню припухлості суглобів, скутості вранці, зменшують біль, запальний набряк після травм, операцій.