Дифенін таблетки, 10 шт.

По 10 таблеток у блістерах.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки плоскоциліндричної форми зі скошеними краями та ризиком, білого або майже білого кольору.

Фенітоїн – протисудомний засіб, що застосовується при лікуванні епілепсії. Основним місцем дії є моторна кора, де пригнічується судомна активність. Ймовірно, сприяючи відтоку натрію з нейронів, фенітоїн здатний стабілізувати поріг збудливості, спричиненої надмірною стимуляцією або екологічними змінами, здатними зменшити мембранний градієнт натрію. Це включає зменшення посттетанічного потенціювання в синапсах. Відсутність посттетанічного потенціювання запобігає поширенню епілептичного вогнища на суміжні ділянки кори головного мозку. Фенітоїн знижує максимальну активність центрів мозкового стовбура, відповідальних за тонічну фазу тоніко-клонічних судом (grand mal). 

При прийомі внутрішньо, коли всмоктування характеризується варіабельністю, пік концентрації в плазмі відзначається в межах 3-12 годин. Активно розподіляється в тканинах, включаючи ЦНС, проникає в спинномозкову рідину, жовч, виділяється зі слиною, шлунковим та кишковим соком, проникає у грудне молоко, сперму. Проникає через плаценту, при цьому концентрації лікарського засобу у плазмі крові матері та плода рівні. Зв'язування з білками плазми – 70-95%.

Метаболізується ферментами печінки до неактивних метаболітів, близько 5% фенітоїну у незміненій формі виділяється нирками. Період напіввиведення – близько 24 годин, але залежить від дози лікарського засобу та концентрації у плазмі крові. При тривалому застосуванні повністю виводиться з плазми через 3 доби після припинення прийому.

Протиепілептичні засоби. Похідні гідантоїну.
Код АТХ N03A В02.

Лікарські засоби, які можуть збільшити рівень фенітоїну в сироватці крові

Аміодарон, протиепілептичні засоби (етосуксімід, фелбамат, окскарбазепін, метсуксімід, топірамат), азоли (флуконазол, кетоконазол, ітраконазол, міконазол, вориконазол), капецитабін, хлорамфенікол, хлордіазеф, Н2-антагоністи (наприклад, циметидин), галотан, ізоніазид, метилфенідат, омепразол, фенотіазин, саліцилати, сертралін, сукциніміди, сульфаніламіди (наприклад, сульфаметизол, сульфафеназол, сульфадіазин, сульфаметоксадрин, одноразовий прийом фенітоїну та алкоголю.

Лікарські засоби, які можуть зменшити рівень фенітоїну в сироватці крові

Протипухлинні лікарські засоби, як правило в комбінації(наприклад, блеоміцин, карбоплатин, цисплатин, доксорубіцин, метотрексат), карбамазепін, діазепам, діазоксид, фолієва кислота, фосампренавір, фосампренавір, ритонавір, звіробій, сукральфат, теофілін, вігабатрін, а також хронічне зловживання алкоголем.

Застосування фенітоїну з лікарськими засобами, що підвищують рН шлунка (наприклад, харчовими добавками або антацидами, що містять карбонат кальцію, гідроксид алюмінію та гідроксид магнію) може впливати на абсорбцію фенітоїну. У більшості випадків цієї взаємодії спостерігається зниження рівня фенітоїну в плазмі крові у випадку, якщо лікарські засоби застосовувати в той же час. Тому, якщо це можливо, не слід застосовувати фенітоїн та ці лікарські засоби в той же час доби.   

Лікарські засоби, які можуть збільшити або зменшити рівень фенітоїну в сироватці крові

Фенобарбітал, вальпроат натрію та вальпроєва кислота. Дія фенітоїну на рівні фенобарбіталу, вальпроєвої кислоти та вальпроату натрію у сироватці крові непередбачувана.

При призначенні або відміні даних лікарських засобів пацієнтам, які лікуються фенітоїном, може бути необхідним коригування дози фенітоїну для досягнення оптимального результату терапії.  

Лікарські засоби, застосування яких протипоказане у разі терапії фенітоїном: делавірдин (див. розділ «Протипоказання»).

Лікарські засоби, ефективність яких порушується у разі застосування фенітоїну

Азоли (флуконазол, кетоконазол, ітраконазол, вориконазол, позаконазол), кортикостероїди, доксициклін, естрогени, фуросемід, іринотекан, оральні контрацептиви, паклітаксел, пароксетин, хінідин, рифампіцин, сертралін, теніпозид, теофілін, вітамін D.

Взаємодія фенітоїну та варфарину може бути різною, тому необхідно визначати  протромбіновий час при їх комбінуванні.

Фенітоїн знижує плазмові концентрації активних метаболітів альбендазолу, противірусних лікарських засобів (зокрема ефавіренза, лопінавіру/ритонавіру, індинавіру, нелфінавіру, ритонавіру, саквінавіру), протиепілептичних лікарських засобів (карбамазепіну, фелбамату, ламотриджину, топірамату, окскарбазепіну, кветіапіну), аторвастатину, хлорпропаміду, клозапіну, циклоспорину, дигоксину, флувастатину, фолієвої кислоти, метадону, мексилетину, ніфедипіну, німодипіну, нізолдипіну, празіквантелу, симвастатину та верапамілу.

Одночасний прийом фенітоїну з фосампренавіром може зменшити концентрацію ампренавіру – активного метаболіту останнього; при застосуванні фенітоїну одночасно з комбінацією фосампренавіру та ритонавіру можливе збільшення концентрації ампренавіру у плазмі крові.

У пацієнтів, які застосовували фенітоїн протягом тривалого часу, спостерігалася стійкість до нервово-м'язової блокуючої дії недеполяризуючих міорелаксантів (панкуронія, векуронія, рокуронія та цисатракурія). Невідомо, чи надає фенітоїн таку ж дію на інші недеполяризуючі міорелаксанти. Пацієнти з такими станами повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря.

Лабораторні дослідження. Фенітоїн може знижувати концентрацію тироксину (Т4) у сироватці крові. Це може також знижувати рівні дексаметазону та метапірону у дослідженнях. Застосування фенітоїну може призвести до збільшення у сироватці крові глюкози, лужної фосфатази та гамма-глутамілтранспептидази (ГГТ). Фенітоїн є потужним індуктором печінкових ферментів.

Фенітоїн зв'язується з білками плазми. Слід бути обережними при використанні імунологічних методів вимірювання концентрації фенітоїну плазми.

діюча речовина: 1 таблетка містить дифеніну 117 мг, що еквівалентно основі фенітоїну 99,5 мг;
допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, крохмаль картопляний, кальцію стеарат, тальк.

У період лікування лікарським засобом спостерігається затримка швидкості психомоторних реакцій. Особам, діяльність яких потребує підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій, слід дотримуватись обережності при застосуванні лікарського засобу.

У період вагітності лікарський засіб необхідно призначати лише за життєвими показаннями, коли користь від лікування для матері перевищує ризик для плода.

Лікарський засіб проникає у грудне молоко у концентраціях, достатніх, щоб викликати побічні ефекти у немовляти, тому воно не рекомендоване до застосування жінкам у період годування груддю.

Лікарський засіб у даній лікарській формі застосовувати дітям з 5 років при епілепсії.
Дітям (особливо у період зростання) рекомендується призначати Дифенін у поєднанні з вітамінами D та К, оскільки можливий розвиток остеопатій типу рахіту, гіпокальціємії, порушень згортання крові.

Епілепсія, переважно великі епілептичні напади (grand mal). Епілептичний статус із тоніко-клонічними судомами. Лікування та профілактика епілептичних нападів у нейрохірургії.

У деяких випадках можна призначати для лікування порушень серцевого ритму, зумовлених органічними ураженнями ЦНС, передозуванням серцевих глікозидів.

В якості лікарського засобу другого ряду або у комбінації з карбамазепіном показаний при невралгії трійчастого нерва.

Підвищена чутливість до фенітоїну або до інших компонентів лікарського засобу, а також до гідантоїнових протисудомних засобів. 

Серцева недостатність, синдром Адамса-Стокса, AV-блокада II-III ступеня, синоатріальна блокада, синусова брадикардія; печінкова або ниркова недостатність, кахексія, порфірія.

З обережністю: дітям з проявом рахіту, пацієнтам похилого віку, при цукровому діабеті, при хронічних захворюваннях печінки та нирок, хронічному алкоголізмі. 

Одночасний прийом фенітоїну з делавірдіном протипоказаний через потенційну можливість втрати вірусологічної відповіді та можливого антагонізму делавірдину або ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази. 

Всередину, під час або після їди (щоб уникнути роздратування слизової оболонки шлунка). 

При епілепсії  (парціальні та генералізовані тоніко-клонічні напади) разова доза для дорослих – 1/2-1 пігулка. Приймати 2-3 рази на день. За показаннями для досягнення оптимального терапевтичного ефекту добову дозу можна доводити до 3-4 таблеток. Максимальні дози для дорослих: разова – 3 таблетки, добова – 8 пігулок.

Дітям з 5 до 8 років призначати ½ таблетки 2 рази на добу, з 8 років – ndash; по ½-1 таблетці 2 рази на добу (з розрахунку 4-8 мг/кг маси тіла на добу).

Аритмії: дорослим – по 1 таблетці 4 рази на добу (ефект проявляється на 3-5 добу), потім добову дозу слід зменшити до 3 таблеток. Для швидкого досягнення терапевтичної концентрації (на 1-2 добу) – по 2 таблетки 4 рази на першу добу, по 1 таблетці 5 разів – на 2-3 добу та по 1 таблетці 2-3 рази на добу – з 4-го дня лікування. 

Невралгія трійчастого нерва: по 1-3 таблетки на добу. 

З боку нервової системи: запаморочення, минуща нервозність, тремор, парестезії, атаксія, ністагм, порушення координації рухів, сплутаність свідомості, безсоння, сонливість, головний біль, дизартрія; моторні посмикування, тремтіння, сенсорна периферична полінейропатія у пацієнтів, які отримують довгострокову терапію фенітоїном; у поодиноких випадках – периферична нейропатія, дискінезія (включаючи хорею, дистонію). 

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, токсичний гепатит, гіперплазія ясен, запор, пошкодження печінки.

З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія (з/без пригнічення кісткового мозку), мегалобластна анемія, макроцитоз. Можливий зв'язок між прийомом лікарського засобу та розвитком лімфаденопатії, що включає доброякісну гіперплазію лімфатичних вузлів, псевдолімфому, лімфому та хворобу Ходжкіна.

З боку кістково-м'язової системи: огрублення рис обличчя, потовщення губ; при тривалому застосуванні – зниження мінеральної щільності кісткової тканини (остеопенія, остеопороз, остеомаляція), переломи кісток. 

Алергічні реакції: шкірний висип, лихоманка; у поодиноких випадках – бульозний, пурпурний або ексфоліативний дерматит, системний червоний вовчак, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; DRESS-синдром, анафілаксія. Дерматологічні прояви іноді супроводжуються скарлатиноподібним або кореподібним висипом.

З боку імунної системи: у поодиноких випадках можливий розвиток синдрому гіперчутливості (може включати такі симптоми як еозинофілія, лихоманка, дисфункція печінки, лімфаденопатія або висип), вузликовий періартеріїт, зміна рівнів імуноглобулінів. >

З боку печінки та гепатоцелюлярної системи: гостра печінкова недостатність. 

Інші: у окремих випадках – гіпертрихоз, хвороба Пейроні; зміна смакових відчуттів, включаючи металевий присмак у роті. 

При виражених побічних явищах дозу поступово знижувати або зовсім припинити прийом лікарського засобу.

Симптоми. 

Летальна доза для дітей невідома; передбачувана летальна доза для дорослих – 2-5 г. Початкові симптоми: ністагм, атаксія та дизартрія; інші ознаки передозування: тремор, гіперрефлексія, сонливість, невиразна мова, нудота, блювання. Можливі кома та гіпотонія. Літальний результат може настати через дихальну та серцево-судинну недостатність.

Існують відмінності між окремими випадками передозування залежно від концентрації фенітоїну у плазмі крові. Так, ністагм, як правило, виникає при прийомі дози 20 мкг/мл, атаксія – 30 мкг/мл, дизартрія та летаргія виникають при концентрації фенітоїну в плазмі крові більше 40 мкг/мл (при цьому відсутні повідомлення щодо токсичності концентрації 50 мкг/мл). 

Лікування. 

Лікування симптоматичне. Специфічний антидот відсутній. 

Якщо пацієнт свідомий, йому необхідно промити шлунок, дати активоване вугілля або інші сорбенти. Може бути необхідною штучна вентиляція легень при гнобленні ЦНС, дихальної та серцево-судинної систем. Може бути призначений гемодіаліз, оскільки фенітоїн не пов'язується з білками плазми.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Лікарський препарат Дифенін є протисудомним, антиаритмічним, аналгетичним та міорелаксуючим засобом.