Депратал таблетки кишковорозчинні 60 мг N28 (7х4) блістеру в упаковці

По 7 таблеток кишковорозчинних у блістері; по 4 блістери у картонній коробці.

Таблетки кишковорозчинні

Основні фізико-хімічні властивості: від білого до майже білого кольору круглі, двоопуклі, покриті оболонкою таблетки.

Дулоксетин – це комбінований інгібітор зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну. Він незначно інгібує захоплення допаміну, не має значної спорідненості з гістаміновими та допаміновими, холінергічними та адренергічними рецепторами. посиленням серотонергічної та норадренергічної нейротрансмісії в центральній нервовій системі (ЦНС). Дулоксетин також має болезаспокійливу дію, що, ймовірно, є результатом уповільнення передачі больових імпульсів у ЦНС.

Абсорбція

При пероральному прийомі дулоксетин добре всмоктується. Максимальна концентрація досягається через 6 годин після прийому препарату. Прийом їжі затримує час абсорбції, час досягнення максимальної концентрації збільшується з 6 до 10 годин, при цьому всмоктування зменшується (приблизно на 11 %).

Розподіл

Дулоксетин ефективно зв’язується з білками сироватки крові людини (приблизно на 96 %), як з альбуміном, так і з альфа-1-кислим глікопротеїном. Печінкова або ниркова недостатність не впливають на зв’язування білків.

Метаболізм

Дулоксетин метаболізується з участю ізоферментів CYP2D6 і CYP1A2. Метаболіти, що утворюються, фармакологічно не активні.

Виведення

Період напіввиведення дулоксетину становить в середньому 12 годин. Середній кліренс дулоксетину у плазмі – 101 л/год.

Інші антидепресанти. Код АТХ N06А Х21.

Лікарські засоби, що метаболізуються за допомогою CYP1A2. Під час клінічного вивчення у разі одночасного призначення теофіліну, субстрату CYP1A2, із дулоксетином (60 мг двічі на добу щодня) значної фармакокінетичної взаємодії не було.

Інгібітори CYP1A2. Оскільки CYP1A2 бере участь у метаболізмі дулоксетину, сумісне застосування дулоксетину із сильнодіючими інгібіторами CYP1A2, ймовірно, призведе до підвищення концентрації дулоксетину. Флувоксамін (100 мг 1 раз на добу), що є сильнодіючим інгібітором CYP1A2, зменшує кліренс дулоксетину у плазмі приблизно до 77 %. У зв’язку з цим дулоксетин не можна призначати разом з інгібіторами CYP1A2, зокрема з флувоксаміном.

Лікарські засоби, що метаболізуються за допомогою CYP2D6. Дулоксетин – помірний інгібітор CYP2D6. При призначенні дулоксетину у дозі 60 мг двічі на добу з разовою дозою дезипраміну, який є субстратом CYP2D6, AUC дезипраміну збільшується в 3 рази. Спільне призначення дулоксетину (40 мг двічі на добу) збільшує стаціонарну AUC толтеродину (2 мг двічі на добу) на 71 %, але не впливає на фармакокінетику 5-гідроксил метаболіту, тому ніяких змін дозувань не рекомендується.

Рекомендується з обережністю застосовувати дулоксетин разом із лікарськими засобами, які переважно метаболізуються CYP2D6 (рисперидон, трициклічні антидепресанти, такі як нортриптилін, амітриптилін та іміпрамін), та особливо якщо вони мають вузький терапевтичний індекс (такий як флекаїнід, пропафенон і метопролол).

Лікарські засоби, що діють на ЦНС. При призначенні дулоксетину у комбінації з іншими лікарськими засобами і речовинами, що діють на центральну нервову систему, особливо з подібним механізмом дії, включаючи алкоголь та седативні лікарські засоби (наприклад, бензодіазепіни, опіоїдні анальгетики, антидепресанти, фенобарбітал, седативні антигістамінні препарати), необхідно вжити певних запобіжних заходів.

Інгібітори МАО. Дулоксетин не слід призначати разом з неселективними необоротними інгібіторами МАО через ризик виникнення серотонінового синдрому та принаймні протягом 14 днів після припинення лікування інгібіторами МАО. З огляду на період напіврозпаду дулоксетину, інгібітори МАО не можна призначати принаймні протягом 5 днів після припинення лікування дулоксетином При прийомі оборотних селективних інгібіторів МАО, наприклад моклобеміду чи триптанів, трамадолу, петидину, триптофану та бупренорфіну, ризик виникнення серотонінового синдрому менший, проте застосування такої комбінації не рекомендується. Антибіотик лінезолід - це зворотний неселективний МАО, його не слід призначати пацієнтам, які застосовують дулоксетин (див. розділ «Особливості застосування»).

Пероральні контрацептиви та інші стероїдні агенти: результати досліджень in vitro демонструють, що дулоксетин не викликає каталітичної активності CYP3A. Конкретних досліджень in vivo між лікарськими засобами не проводили.

Серотоніновий синдром. Як і з іншими серотонінергічними агентами, серотоніновий синдром є потенційно небезпечний для життя, може виникати при лікуванні дулоксетином, особливо при одночасному застосуванні інших серотонінергічних засобів (включаючи селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), селективні інгібітори зворотного захоплення норадреналіну (СІЗЗН), трициклічні антидепресанти або триптани), агенти, які погіршують метаболізм серотоніну, такі як інгібітори МАО, антидепресанти або інші антагоністи допаміну, які можуть впливати на серотонінергічні нейромедіаторні системи.

Серотоніновий синдром може включати зміну психічного стану (наприклад, збудження, галюцинації, кому), вегетативну нестабільність (наприклад, тахікардію, лабільний артеріальний тиск, гіпертермію), нервово-м’язові відхилення (наприклад, гіперрефлексія, порушення координації) та/або шлунково-кишкові симптоми (наприклад, нудоту, блювання, діарею). Якщо одночасне лікування дулоксетином та іншими серотонінергічними засобами, які можуть впливати на серотонінергічні та/або дофамінергічні нейромедіаторні системи, клінічно обґрунтоване, рекомендується ретельне спостереження за пацієнтом, особливо на початку лікування та при збільшенні дози.

При підозрі на серотоніновий синдром слід розглянути можливість зменшення дози або припинення лікування залежно від тяжкості симптомів.

Антикоагулянти та антитромботичні засоби. Дулоксетин з обережністю призначати разом з пероральними антикоагулянтами та антитромботичними засобами у зв’язку з потенційним підвищенням ризику кровотечі внаслідок фармакодинамічної взаємодії. Повідомляли про збільшення показників міжнародного нормалізованого відношення (МНВ), коли пацієнти, які застосовували варфарин, почали застосовувати дулоксетин. Проте одночасне застосування дулоксетину та варфарину в умовах стаціонару у здорових добровольців під час дослідження клінічної фармакології не призвело до клінічно значущої зміни в МНВ з початкового рівня або у фармакокінетиці R- або S-варфарину.

Лікарські засоби, що містять дулоксетин. Необхідно уникати супутнього застосування з іншими лікарськими засобами, що містять дулоксетин.

Препарати, що містять траву звіробою. При сумісному застосуванні з дулоксетином часто виникають побічні реакції.

Антациди та антагоністи Н₂: одночасне застосування дулоксетину з антацидами, що містять алюміній і магній, або дулоксетину з фамотидином не впливає на швидкість або ступінь поглинання дулоксетину після введення 40 мг пероральної дози.

Індуктори CYP1A2: фармакокінетичні аналізи показали, що курці мають майже на 50 % нижчу концентрацію дулоксетину в плазмі порівняно з некурцями.

Діюча речовина: дулоксетину гідрохлорид;

1 таблетка кишковорозчинна містить дулоксетину гідрохлорид, що еквівалентно дулоксетину 30 мг або 60 мг;

допоміжні речовини: пресований цукор, кукурудзяний крохмаль, магнію стеарат;

склад оболонки: сополімер метакрилової кислоти-етилакрилату (1:1), дисперсія 30 %; триетилцитрат; тальк; титану діоксид (Е 171); емульсія симетикону.

Дослідження впливу дулоксетину на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не проводилося. Застосування дулоксетину може бути пов'язане з седацією та запамороченням. Під час лікування пацієнти можуть відчувати седативну реакцію або запаморочення. При виникненні цього від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Вагітність

Адекватні контрольовані дослідження за участю вагітних жінок не проводилися, тому застосовувати препарат у період вагітності не рекомендується.

Як і при прийомі інших серотонінергічних лікарських засобів, особливо в кінці вагітності, може збільшитися ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (РСЛГ). Хоча при проведенні досліджень не спостерігався зв'язок РСЛГ з лікуванням СІЗОС, цей потенційний ризик не може бути виключений із застосуванням дулоксетину з урахуванням відповідного механізму дії (гальмування повторного прийому серотоніну); у немовлят можуть спостерігатися симптоми синдрому відміни, якщо мати застосовувала дулоксетин перед пологами. Симптоми синдрому відміни включають гіпотонію, тремор, синдром підвищеної нервності ковтання та ссання, дихальні розлади, судоми. У більшості випадків ці симптоми спостерігалися відразу після народження або протягом декількох перших днів життя дитини.

Застосування препарату під час вагітності рекомендується, лише якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Дані спостереження вказують на підвищений (менший, ніж удвічі) ризик післяпологового крововиливу після застосування дулоксетину протягом місяця перед пологами.

Годування грудьми

Дулоксетин слабко екскретується у грудне молоко. Встановлена доза для дитини з розрахунку 1 мг на 1 кг маси тіла становить близько 0,14% материнської дози. Безпека застосування дулоксетину дітям невідома, тому годування груддю при прийомі дулоксетину не рекомендується.

Препарат не застосовують у педіатричній практиці.

• Лікування великого депресивного розладу.
• Лікування діабетичного периферичного нейропатичного болю.
• Лікування генералізованого тривожного розладу.

1. Протипоказанням до застосування препарату є підвищена чутливість до дулоксетину або до будь-яких допоміжних речовин препарату.
2. Дулоксетин не можна призначати разом з неселективними необоротними інгібіторами моноамінооксидази (МАО).
3. Дулоксетин не можна призначати хворим з нестабільною гіпертензією, оскільки це може спровокувати гіпертонічний криз.
4. Дулоксетин не можна призначати хворим з термінальною стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну <30 мл/хв).
5. Дулоксетин не слід призначати пацієнтам із захворюваннями печінки, це може спричинити печінкову недостатність.
6. Дулоксетин не слід призначати у комбінації з флувоксаміном, ципрофлоксацином або еноксацином (сильні інгібітори CYP1A2) через підвищення концентрації дулоксетину в плазмі крові.

При великому депресивному розладі. Початкова та рекомендована підтримуюча доза – 60 мг 1 раз на добу, незалежно від їжі.

Безпека дозування від 60 мг 1 раз на добу до максимальної дози – 120 мг на добу була оцінена в клінічних випробуваннях. Однак немає клінічних даних про те, що пацієнти, які не реагують на вихідну рекомендовану дозу, можуть отримати користь зі збільшення дози.

Терапевтичний ефект лікування проявляється протягом 2-4 тижнів.

Після консолідації відповіді на антидепресивне лікування рекомендується продовжувати лікування протягом декількох місяців, щоб уникнути рецидиву. .

При генералізованому тривожному розладі рекомендована початкова доза становить 30 мг 1 раз на добу незалежно від їжі. Пацієнтам з недостатнім ефектом лікування дозу слід збільшити до 60 мг/добу, яка є звичайною підтримуючою дозою у більшості пацієнтів. У пацієнтів з великим депресивним розладом рекомендована початкова та підтримуюча доза становить 60 мг 1 раз на добу (див. також рекомендації з дозування вище).

Доведено, що дози до 120 мг ефективні, що було оцінено з точки зору безпеки в клінічних випробуваннях. на клінічній відповіді та переносимості.

Після отримання терапевтичного ефекту рекомендується продовжувати лікування протягом декількох місяців, щоб уникнути рецидиву.

При діабетичному периферичному нейропатичному болі. Рекомендована початкова доза становить 60 мг 1 раз на добу незалежно від їжі. Деяким пацієнтам можна рекомендувати підвищення дози аж до максимальної 120 мг/добу, розподіленої на 2 прийоми. Ця доза була оцінена з точки зору безпеки в клінічних випробуваннях. Концентрація плазми дулоксетину демонструє велику індивідуальну мінливість. Отже, деякі пацієнти, які недостатньо реагують на дозу 60 мг, можуть отримувати більш високу дозу.

Терапевтичний ефект лікування проявляється протягом 2 місяців.

У хворих з неадекватною початковою реакцією додаткове підвищення дози після цього навряд чи може виправдатися. Терапевтичні переваги слід оцінювати регулярно (щонайменше кожні 3 місяці).

Пацієнти з нирковою недостатністю. Корекція дози для пацієнтів зі слабкою та помірною нирковою недостатністю не потрібна (кліренс креатиніну від 30 до 80 мл/хв). Для лікування пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатність (кліренс креатиніну <30 мл/хв) не застосовується.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Препарат Депратал не можна призначати пацієнтам із захворюваннями печінки.

Пацієнти похилого віку. Які зміни дози препарату при призначенні пацієнтам похилого віку не потрібні. застосування дулоксетину 120 мг на добу при великому депресивному розладі або генералізованому тривожному розладі, для яких дані обмежені, препарат слід застосовувати з обережністю.

Припинення лікування

Необхідно уникати раптового припинення застосування лікарського засобу. При припиненні лікування дулоксетином дозу слід поступово зменшувати протягом періоду принаймні від 1 до 2 тижнів, щоб зменшити ризик симптомів відміни (див. розділ «Побічні реакції») . Якщо симптоми непридатні для пацієнта після зменшення дози або при припиненні лікування, то можна рекомендувати відновлення попередньо встановленої дози. Згодом лікар може продовжувати поступово знижувати дозу, але зі зниженим темпом.

Найчастіше повідомляли про запаморочення, нудоту і головні болі, сухість у роті, сонливість як про несприятливі симптоми при прийомі дулоксетину. Однак більшість побічних реакцій були легкими та помірними, зазвичай починалися на ранній стадії терапії, більшість з них зникали навіть якщо лікування було продовжено.

У таблиці наведені побічні реакції, які спостерігалися при прийомі дулоксетину, згідно з даними, отриманими зі спонтанних звітів та у процесі плацебо-контрольованих клінічних досліджень. Оцінка частоти: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10000).

1 Випадки судом та дзвін у вухах спостерігалися після припинення лікування.

2 Випадки ортостатичної гіпотензії та втрати свідомості спостерігалися переважно на початку лікування.

3 Див. розділ «Спосіб застосування».

4 Про випадки агресії та злоби повідомляли на початку лікування та після припинення лікування.

5 Про випадки суїцидального мислення та суїцидальної поведінки повідомляли на початку лікування та одразу після припинення лікування.

6 Встановлена ​​частота побічних реакцій з постмаркетингових досліджень, які не спостерігалися у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях.

7 Статистично значуще не відрізняються від плацебо.

8 Випадки падіння були більш частими у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).

9 Розрахункова частота ґрунтується на основі всіх даних клінічних досліджень.

10 Зразкова частота на основі плацебо-контрольованих клінічних досліджень.

Опис виділених побічних реакцій

Припинення застосування дулоксетину (особливо раптове) призводить до симптомів відміни. Запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезії або відчуття електричного струму, особливо в голові), порушення сну (включаючи безсоння та аномальні сновидіння), втома, сонливість, ажитація або тривога, нудота та/або блювання, тремор, головний біль, міалгія, дратівливість, діарея, гіпергідроз та запаморочення - це найпоширеніші реакції.

Зазвичай для СІЗЗС та ІЗЗСН ці події є легкими або середніми та самоконтрольованими, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути серйозними та/або тривалими. Тому, якщо лікування дулоксетином більше не потрібно, рекомендується поступове припинення застосування через зменшення дози (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).

У 12-тижневій гострій фазі трьох клінічних випробувань дулоксетину у пацієнтів з діабетичним невропатичним болем спостерігалось невелике, але статистично значуще підвищення рівня глюкози в крові натще, у пацієнтів, які отримували лікування дулоксетином. HbA1c був стабільним як у пацієнтів, які лікувались дулоксетином, так і у тих, які застосовували плацебо. У фазі продовження цих досліджень, яка тривала до 52 тижнів, спостерігалося підвищення рівня HbA1c як у групах з дулоксетином, так і у групі рутинної терапії, але середнє збільшення було на 0,3% більше у групі, що лікувалась дулоксетином. Також спостерігалося невелике підвищення рівня глюкози в крові натще і загального холестерину у пацієнтів, які лікувалися дулоксетином, тоді як ці лабораторні дослідження показали незначне зменшення у групі рутинної терапії.

Інтервал QT з корекцією серцевого ритму у пацієнтів, які лікувалися дулоксетином, не відрізнявся від показника у пацієнтів, які отримували плацебо. Ніяких клінічно значущих відмінностей не спостерігалося для вимірювань QT, PR, QRS або QTcB між пацієнтами, які отримували дулоксетин та плацебо.

Припинення терапії (особливо різке переривання) часто супроводжується синдромом відміни. Найчастішими побічними реакціями у такому випадку є: запаморочення, сонливість, порушення чутливості (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння та сильні марення), слабкість, занепокоєння або агресивність, нудота та/або блювання, тремор, головний біль, дратівливість, діарея, гіпергідроз та запаморочення. Рекомендується поступове припинення терапії.

Ниркова недостатність.

У пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну <30 мл/хв), які перебувають на гемодіалізі, спостерігається підвищення рівня дулоксетину у плазмі крові.

Повідомляли про незначне підвищення рівня калію в крові. Нечасто спостерігалися транзиторні аномальні значення рівня калію у пацієнтів, які приймали дулоксетин, порівняно з плацебо.

Симптоми. Зафіксовані випадки передозування при застосуванні дулоксетину 5400 мг як монотерапія або в поєднанні з іншими лікарськими засобами. після застосування дулоксетину в дозі приблизно 1000 мг. Ознаки та симптоми передозування (дулоксетин окремо або в комбінації з іншими лікарськими засобами) включали сонливість, ком, серотоніновий синдром, судоми, блювоту та тахікардію. Симптоми передозування (переважно з іншими препаратами) включали сонливість, ком, серотоніновий синдром, епілептичні напади, блювоту та тахікардію.

Специфічні антидоти не відомі, при появі серотонінового синдрому необхідне специфічне лікування (ципрогептадин та/або контроль температури). Необхідно перевірити прохідність дихальних шляхів. Рекомендується моніторинг серцевої діяльності та контроль основних показників життєдіяльності . Промивання шлунка може бути доречним, якщо воно проводиться відразу після прийому препарату або в симптоматичних цілях. Активоване вугілля знижує абсорбцію препарату. Дулоксетин має великий обсяг розподілу в організмі, у зв'язку з чим форсований діурез, гемоперфузія навряд чи буде корисним.

Зберігати при температурі вище 25°C в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Депратал таблетки використовуються для лікування великого депресивного розладу, лікування діабетичного периферичного нейропатичного болю, лікування генералізованого тривожного розладу.