Дозування.
Дорослі.
Залежно від виду та інтенсивності болю рекомендована доза становить 12,5 мг (1/2 таблетки, вкритої оболонкою) кожні 4-6 годин або 25 мг (1 таблетка, вкрита оболонкою) кожні 8 годин. Добова доза не повинна перевищувати 75 мг.
Небажані дії препарату можна звести до мінімуму шляхом застосування мінімальної ефективної дози протягом якомога коротшого проміжку часу, необхідного для усунення симптомів. Дексалгін не передбачений для тривалої терапії лікування продовжується, поки є симптоми.
Пацієнти похилого віку. Рекомендується розпочинати лікування з низьких доз. Добова доза становить 50 мг. При хорошій переносимості препарату дозу можна збільшити до звичайної.
При порушеннях функції печінки. Пацієнтам з порушеннями печінки легкого та середнього ступеня тяжкості лікування слід розпочинати з мінімальної рекомендованої дози та під суворим наглядом лікаря. Добова доза становить 50 мг. Дексалгін, таблетки, протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки.
При порушеннях функції нирок. Пацієнтам з порушеннями функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну 60-89 мл/хв) початкову добову дозу слід зменшити до 50 мг.
При порушенні функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну ≤ 59 мл/хв) препарат Дексалгін, таблетки, протипоказаний.
Спосіб застосування.
Пігулки рекомендується приймати, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад, склянкою води). Одночасний прийом з їжею сповільнює всмоктування лікарського засобу (див. розділ «Фармакокінетика»), тому при гострому болю рекомендується приймати препарат не менше ніж за 30 хвилин до їжі.
Особливості застосування
Дексалгін застосовувати з обережністю хворим на алергічні реакції в анамнезі.
Слід уникати одночасного застосування препарату з іншими нестероїдними протизапальними засобами, у тому числі з селективними інгібіторами циклооксигенази-2. Небажані явища препарату можна звести до мінімуму шляхом застосування мінімальних ефективних доз протягом якомога коротшого проміжку часу, необхідного для усунення симптомів.
Безпека щодо шлунково-кишкового тракту
При застосуванні препаратів класу НПЗП у травному тракті можуть розвинутися пептичні виразки з/без перфорації та кровотечі (навіть з летальним результатом). Ці небажані явища можуть виникнути в будь-який період лікування як з симптомами-провісниками, так і без них, і вони не залежать від наявності в анамнезі тяжких порушень з боку травного тракту. Якщо при застосуванні декскетопрофену розвинулася шлунково-кишкова кровотеча або виразка, препарат слід негайно припинити.
Ризик розвитку вищезгаданих небажаних явищ підвищується пропорційно збільшенню дози НПЗЗ, а також у хворих з виразкою шлунка або дванадцятипалої кишки в анамнезі та в осіб похилого віку. Під час застосування препарату лікар повинен ретельно спостерігати за станом пацієнтів, враховуючи можливість кишкових кровотеч. Перед початком застосування декскетопрофену трометамолу та за наявності в анамнезі езофагіту, гастриту та/або виразкової хвороби слід, як і у разі застосування інших НПЗП, переконатися, що ці захворювання перебувають у стадії ремісії. У хворих з наявними симптомами патології травного тракту та із захворюваннями травного тракту в анамнезі необхідно проводити контроль за виникнення порушень з боку травного тракту, особливо кровотеч у травному тракті.
НПЗЗ слід обережно призначати пацієнтам із захворюваннями травного тракту в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки існує ризик їх загострення.
Для зменшення ризику розвитку небажаних побічних реакцій з боку травного тракту лікар може призначити лікарські засоби, що надають захисну дію на слизову оболонку травного тракту (мізопростол, інгібітори протонної помпи). Це також стосується пацієнтів, які потребують супутнього призначення кислоти або інших засобів, що підвищують ризик розвитку ускладнень з боку системи травлення.
Пацієнтів слід поінформувати, що про появі будь-якого дискомфорту в області живота (насамперед - шлунково-кишкових кровотеч), особливо на початку лікування, вони мають повідомляти про це лікарю.
Безпека щодо нирок
Пацієнтам з порушенням функції нирок препарат слід призначати з обережністю, оскільки на фоні застосування нестероїдних протизапальних засобів можливе погіршення функції нирок, затримка рідини в організмі та набряки. Через підвищений ризик нефротоксичності препарат слід призначати з обережністю при лікуванні діуретиками, а також тим пацієнтам, у яких можливий розвиток гіповолемії. Під час лікування пацієнт повинен отримувати достатню кількість рідини, щоб уникнути зневоднення, яке може призвести до посилення токсичного впливу на нирки.
Так само як і всі нестероїдні протизапальні засоби, препарат здатний підвищувати концентрацію азоту сечовини та креатиніну в плазмі крові. Найбільше порушень функції нирок виникає у пацієнтів похилого віку.
Безпека щодо печінки
Пацієнтам з порушенням функції печінки препарат слід призначати з обережністю. Як і інші НПЗЗ, препарат може викликати тимчасове та незначне підвищення деяких печінкових показників, а також виражене підвищення активності АСТ та АЛТ. При відповідному підвищенні зазначених показників терапію слід припинити.
Найбільше порушень функції печінки виникає у пацієнтів похилого віку.
Безпека щодо серцево-судинної системи та мозкового кровообігу
Пацієнтам з артеріальною гіпертонією та/або серцевою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості необхідні контроль та консультативна допомога. Особливу обережність слід дотримуватись при лікуванні пацієнтів із захворюваннями серця в анамнезі, зокрема з попередніми епізодами серцевої недостатності, оскільки на фоні застосування препарату підвищується ризик розвитку серцевої недостатності: при лікуванні нестероїдних протизапальних засобів спостерігалися затримка рідини в тканинах та утворення набряків. розвитку артеріальних тромбозів (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). Даних для виключення такої небезпеки при застосуванні декскетопрофену недостатньо. Такий ретельний розгляд стану слід проводити перед початком тривалого лікування пацієнтів з факторами ризику розвитку серцево-судинного захворювання (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, діабет, куріння).
Всі неселективні нестероїдні протизапальні засоби здатні зменшувати агрегацію тромбоцитів і збільшувати час кровотечі за рахунок пригнічення синтезу простагландинів. Найбільше порушень функції серцево-судинної системи виникає у пацієнтів похилого віку.
Кожні реакції
Були повідомлення про дуже рідкісні випадки розвитку серйозних шкірних реакцій (деякі з летальним результатом) на фоні застосування НПЗП, у тому числі ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса - Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Ймовірно, найбільший ризик їх виникнення спостерігається лікування, у більшості пацієнтів вони виникали протягом першого місяця лікування.
При появі перших ознак шкірних висипань, ураженнях слизових оболонок або інших симптомів гіперчутливості препарат Дексалгін слід відмінити.
Маскування симптомів основних інфекцій
Дексалгін може маскувати симптоми інфекційного захворювання, яке може призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалося при бактеріальній позашпитальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичною установою пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.
Інша інформація
Особливу обережність слід виявити при призначенні лікарського засобу пацієнтам зі спадковим порушенням метаболізму порфірину (наприклад, при гострій порфірії, що перемежується), дегідратацією, безпосередньо після великих хірургічних втручань.
Якщо лікар вважає, що необхідно тривале застосування декскетопрофену, слід регулярно контролювати функцію печінки та нирок.
У дуже поодиноких випадках спостерігалися важкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад, анафілактичний шок). При перших ознаках розвитку тяжких реакцій гіперчутливості після прийому препарату Дексалгін лікування слід припинити. Залежно від симптомів необхідне в таких випадках лікування повинно проводитися під спостереженням лікаря.
Пацієнти, які страждають на астму в поєднанні з хронічним ринітом, хронічним синуситом та/або поліпами носа, мають більш високий ризик розвитку алергії на ацетилсаліцилову кислоту та/або НПЗЗ, ніж інші пацієнти. Призначення даного препарату може викликати напади астми , особливо у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту або нестероїдні протизапальні засоби.
В особливих випадках можливий розвиток важких інфекційних ускладнень з боку шкіри та м'яких тканин на тлі вітряної віспи. На сьогодні даних, що дозволяють повністю виключити роль НПЗП у посиленні цього інфекційного процесу, отримано не було. Тому при вітряній віспі слід уникати застосування препарату Дексалгін.
Дексалгін слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушенням кровотворення, системним червоним вовчаком та змішаними захворюваннями сполучної тканини.
Це лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто практично вільний від натрію.