Лікування призначає лікар, який має досвід лікування захворювань моторних нейронів.
Рекомендована добова доза для дорослих або пацієнтів похилого віку становить 100 мг (50 мг через кожні 12 годин). Від збільшення добових доз ніякого суттєвого збільшення терапевтичного ефекту очікувати не може. Тривалість курсу лікування визначає лікар.
Пацієнти з порушенням функції нирок: Боризол не рекомендується для застосування пацієнтам з порушенням функції нирок, оскільки у цій категорії пацієнтів досліджень із багаторазовим прийомом доз рилузолу не проводили.
Пацієнти похилого віку: з урахуванням фармакокінетичних даних, спеціальних рекомендацій щодо застосування препарату цієї категорії пацієнтів немає.
Пацієнти з порушенням функції печінки: Боризол протипоказаний при печінковій недостатності або перевищенні в 3 рази верхньої межі норми рівня печінкових трансаміназ. Препарат слід призначати з обережністю пацієнтам із захворюваннями печінки.
Немає спеціальних рекомендацій щодо дозування рилузолу для пацієнтів різної расової приналежності.
Особливості застосування
Клінічні дослідження показали, що рилузол продовжує життя пацієнтам із БАС. Тривалість життя була визначена для пацієнтів, які були живими, яким не проводили інтубацію з метою механічної вентиляції, а також трахеотомії.
Немає доказів того, що рилузол має терапевтичний ефект на моторну функцію, функцію легень, фасцікуляцію, м'язову силу та моторні симптоми.Рилузол не показав ефективності застосування на пізніх стадіях БАС.
Безпеку та ефективність рилузолу досліджували лише у пацієнтів з БАС. Тому препарат не слід застосовувати пацієнтам із будь-якою іншою формою захворювань моторних нейронів.
Порушення функції печінки.
Рилузол слід призначати з обережністю пацієнтам з порушенням функції печінки в анамнезі або пацієнтам з незначним підвищенням рівня трансаміназ сироватки крові (АЛТ, АСТ у 3 рази вище верхньої межі норми) та рівнів білірубіну та/або гаммаглютамілтрансферази (ГГТ).
>
Початкове підвищення кількох показників функції печінки (особливо білірубіну) повинно виключати застосування рилузолу.
Через ризик розвитку гепатиту до початку та в процесі лікування рилузолом слід визначати рівні трансаміназ сироватки крові, включаючи АЛТ. Рівень АЛТ слід визначати щомісяця протягом перших 3 місяців лікування, кожні 3 місяці до кінця першого року та періодично надалі. Рівні АЛТ слід частіше визначити у пацієнтів, у яких розвивається підвищення рівня АЛТ.
Рилузол слід скасувати, якщо рівень АЛТ підвищується вп'ятеро порівняно з верхньою межею норми. Немає досвіду зменшення дози або повторної спроби призначення препарату пацієнтам, у яких АЛТ перевищував у 5 разів верхню межу норми. Повторне призначення препарату пацієнтам у такій ситуації не може бути рекомендовано.
Нейтропенія.
Слід попередити пацієнтів про необхідність негайно повідомляти лікаря про будь-яке захворювання, що супроводжується лихоманкою.Наявність лихоманки зобов'язує лікаря негайно досліджувати картину крові з визначенням кількості лейкоцитів та скасувати рилузол у разі виявлення нейтропенії.
Інтерстиціальне захворювання легень.
Випадки інтерстиціального захворювання легень були зареєстровані у пацієнтів, які отримували рилузол, деякі з них мали тяжкий перебіг. Якщо розвиваються такі респіраторні симптоми, як сухий кашель та/або диспное, слід провести рентгенологічне дослідження органів грудної клітки.
У разі виявлення ознак, які можуть вказувати на інтерстиціальне захворювання легень (наприклад, двосторонні дифузні затемнення у легенях), застосування рилузолу слід негайно припинити. У більшості відомих випадків симптоми зникали після припинення прийому рилузолу та симптоматичного лікування.
Пацієнти з порушенням функції нирок.
Досліджень із застосуванням багаторазових доз рилузолу у пацієнтів цієї категорії не проводили.
Допоміжні речовини.
Пацієнтам з порушеннями толерантності до вуглеводів, таким як вроджена галактоземія, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, лактазна недостатність, не рекомендується застосування препарату через вміст у плівковій оболонці таблетки лактози.