Від 1 до 8,5 % нанесеної дози тестостерону абсорбується через шкіру.
Після всмоктування через шкіру тестостерон дифундує у системну циркуляцію з відносно постійною концентрацією протягом 24-годинного циклу.
Концентрація тестостерону у крові збільшується з першої години нанесення, досягаючи рівноважної концентрації вже з 2-ої доби. Після цього добові зміни концентрації тестостерону мають схожу амплітуду зі змінами, характерними для циркадного ритму секреції ендогенного тестостерону. Таким чином, черезшкірний шлях застосування дає змогу уникнути пікових підйомів концентрації препарату у крові, які виникають після ін’єкцій, і супрафізіологічних концентрацій цього стероїду у печінці при пероральному прийомі андрогенів.
Застосування 5 г препарату забезпечує підвищення концентрації тестостерону у плазмі крові в середньому приблизно на 2,3 нг/мл (8,0 нмоль/л).
Після припинення лікування концентрація тестостерону починає знижуватися приблизно через 24 години після застосування останньої дози. Концентрація повертається до початкового рівня приблизно через 72−96 годин після застосування останньої дози.
Головними активними метаболітами тестостерону є дигідротестостерон і естрадіол. Тестостерон виводиться переважно з сечею, а також у невеликій кількості із калом у вигляді кон’югованих метаболітів.
У подвійно сліпому дослідженні III фази наприкінці 112-денного періоду лікування, під час якого доза лікарського засобу Андрожель могла бути підвищена залежно від рівнів загального тестостерону, у 81,6 % (ДІ 75,1–87,0 %) чоловіків рівні загального тестостерону були в межах діапазону норми для еугонадних молодих чоловіків (300−1000 нг/дл). У пацієнтів, які щоденно застосовували лікарський засіб Андрожель, середня (± СВ) добова концентрація тестостерону на день 112 (Cav) становила 561 (± 259) нг/дл, середня Cmax − 845 (± 480) нг/дл і середня Cmin − 334 (± 155) нг/дл. Відповідні концентрації на день 184 (подвійно сліпий період) становили: Cav – 536 (± 236) нг/дл, середня Cmax – 810 (± 497) нг/дл і середня Cmin – 330 (± 147) нг/дл.
У відкритому дослідженні III фази наприкінці 264-денного періоду лікування, під час якого доза лікарського засобу Андрожель могла бути підвищена залежно від рівнів загального тестостерону, у 77 % (ДІ 69,8−83,2 %) чоловіків рівні загального тестостерону були в межах діапазону норми для еугонадних молодих чоловіків (300−1000 нг/дл).
У пацієнтів, які щоденно застосовували лікарський засіб Андрожель, середня (± СВ) добова концентрація тестостерону на день 266 (Cav) становила 459 (± 218) нг/дл, середня Cmax – 689 (± 414) нг/дл і середня Cmin − 305 (± 121) нг/дл. Відповідні концентрації на день 364 (подовження відкритого періоду) становили: Cav − 454 (± 193) нг/дл, середня Cmax – 698 (± 382) нг/дл і середня Cmin − 302 (± 126) нг/дл.
Доклінічні дані з безпеки
Тестостерон виявився немутагенним у дослідженнях in vitro із використанням моделі реверсивних мутацій (тест Еймса) або клітин яєчників китайського хом’яка. У дослідженнях на лабораторних тваринах був виявлений взаємозв’язок між лікуванням андрогенами та деякими видами раку. Експериментальні дані дослідження на щурах показали збільшення частоти захворювань на рак передміхурової залози після лікування тестостероном.
Як відомо, статеві гормони сприяють розвитку деяких пухлин, спричинених відомими канцерогенними факторами. Важливість цих даних та актуальний ризик для людини залишаються невідомими.
Повідомлялося, що екзогенний тестостерон пригнічував сперматогенез у щурів, собак та нелюдиноподібних мавп. Зміни були оборотними після припинення лікування.