При одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами можливо:
· з препаратами, які пригнічують ЦНС, а також з етанолом або етанолвмісними препаратами – посилення пригнічення ЦНС, а також пригнічення дихання;
· з трициклічними антидепресантами, мапротиліном або інгібіторами моноаміноксидази – подовження та посилення седативного та антихолінергічного ефектів, збільшення ризику розвитку злоякісного нейролептичного синдрому;
· з протисудомними препаратами – зниження порога судомної готовності;
· з препаратами для лікування гіпертиреозу – підвищення ризику розвитку агранулоцитозу;
· з препаратами, що викликають екстрапірамідні реакції – збільшення частоти та тяжкості екстрапірамідних порушень;
· з гіпотензивними препаратами – виражена артеріальна гіпотензія; посилення ортостатичної гіпотензії;
· з ефедрином – ослаблення судинозвужувальної дії останнього;
· з амфетамінами – антагоністична взаємодія;
· з антихолінергічними засобами – посилення антихолінергічної дії;
· з антихолінестеразними засобами – м'язова слабкість, погіршення перебігу міастенії;
· з епінефрином – спотворення ефектів останнього, внаслідок чого відбувається подальше зниження АТ та розвиток тяжкої гіпотензії та тахікардії;
· з амітриптіліном – підвищення ризику розвитку пізньої дискінезії, можливий розвиток паралітичного ілеуса;
· з діазоксидом – виражена гіперглікемія;
· з доксепіном – потенціювання гіперпірексії;
· з літію карбонатом – виражені екстрапірамідні симптоми, нейротоксична дія;
· з морфіном – розвиток міоклонусу;
· з цизапридом – адитивне подовження інтервалу QT на ЕКГ;
з нортриптилином у пацієнтів з шизофренією можливе погіршення клінічного стану, незважаючи на підвищений рівень хлорпромазину в крові.
Седативна дія хлорпромазину посилюється при одночасному застосуванні із золпідемом або зопіклоном; нейролептична – із естрогенами. Концентрацію хлорпромазину в крові зменшують антациди, що містять алюміній та гідроксид магнію (порушують всмоктування хлорпромазину з травного тракту), барбітурати (підсилюють метаболізм хлорпромазину в печінці). Концентрацію хлорпромазину в плазмі підвищують хлорохін, сульфадоксин/піриметамін. Циметидин може знижувати або підвищувати концентрацію хлорпромазину у крові.
Хлорпромазин може знижувати або навіть повністю пригнічувати антигіпертензивну дію гуанетидину, підвищувати концентрацію іміпраміну в крові, інгібувати ефекти леводопи, підвищувати або зменшувати концентрацію фенітоїну в крові, знижувати дію серцевих глікозидів.
Особливості застосування.
З особливою обережністю застосовувати для лікування пацієнтів з патологічними змінами картини крові, при порушеннях функції печінки та нирок помірного ступеня, алкогольної інтоксикації, синдромі Рейє, при раку молочної залози, серцево-судинних захворюваннях помірного ступеня, схильності до глаукоми, при хворобі Паркінсона. залози з клінічними проявами, хронічні захворювання органів дихання, епілептичні напади; при захворюваннях, що супроводжуються підвищеним ризиком тромбоемболічних ускладнень; при ревматизмі, ревмокардиті, цукровому діабеті; а також для лікування пацієнтів похилого віку (підвищення ризику надмірної седативної та гіпотензивної дії), ослаблених хворих.
У разі розвитку гіпертермії, що є одним із симптомів злоякісного нейролептичного синдрому, слід негайно припинити прийом препарату.
Для зменшення нейролептичної депресії застосовувати антидепресанти та стимулятори ЦНС.
При тривалому лікуванні препаратом необхідно контролювати склад крові, протромбіновий індекс, функцію печінки та нирок.
У період терапії через можливість фотосенсибілізації шкіри слід уникати тривалого перебування на сонці.
Препарат не має протиблювотної дії у випадку, коли нудота є наслідком вестибулярної стимуляції або місцевого подразнення травного тракту.
При застосуванні препарату хворим на атонію травного тракту та ахілію рекомендується призначати одночасно шлунковий сік або соляну кислоту (через пригнічуючий вплив хлорпромазину на моторику та секрецію шлункового соку), стежити за дієтою та функціонуванням кишечника.
У хворих, які застосовують препарат, може бути підвищена потреба у рибофлавіні.
Не рекомендується застосовувати препарат пацієнтам із гіпотиреозом, феохромоцитомою, міастенією.
Нейролептичні фенотіазини можуть посилювати подовження інтервалу QT, що підвищує ризик шлуночкових аритмій, в т. ч. типу «пірует», які можуть призвести до раптового летального результату.. Перед призначенням препарату слід обстежити пацієнта (біохімічний статус, ЕКГ) з метою виключення можливих факторів ризику (наприклад, серцеві захворювання, подовження інтервалу QT в анамнезі; метаболічні порушення, такі як гіпокаліємія, гіпокальціємія, гіпомагніємія; голодування, зловживання алкоголем, супутня терапія). , що викликають подовження інтервалу (QT) Необхідно проводити контроль ЕКГ на початку лікування препаратом та при необхідності під час лікування.
Препарат містить лактозу, яку слід враховувати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.