Альгеріка капсули по 150 мг, 56 шт.

Фармакокінетичні показники прегабаліну подібні до здорових добровольців, пацієнтів з епілепсією, які застосовують протиепілептичні препарати, та пацієнтів з хронічним болем.

Абсорбція. Прегабалін швидко всмоктується при пероральному введенні натще і досягає максимальної концентрації в плазмі протягом 1 години після одноразового та багаторазового застосування. Розрахована біодоступність прегабаліну при пероральному застосуванні становить 90% і більше і не залежить від дози. Після повторного застосування рівноважний стан досягається через 24-48 годин. Ступінь абсорбції прегабаліну знижується при одночасному прийомі з їжею, внаслідок чого максимальна концентрація (Cmax) зменшується приблизно на 25-30%, а час досягнення максимальної концентрації (tmax) зменшується приблизно на 2,5 години. Однак застосування прегабаліну з їжею не мало клінічно значущого впливу на обсяг абсорбції.

Розподіл. Прегабалін легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр у тварин, а також через плаценту у тварин та молоко в період лактації. У людини умовний обсяг розподілу прегабаліну після внутрішнього прийому становить близько 0,56 л/кг. Прегабалін не зв'язується з білками плазми.

Метаболізм. У людини прегабалін піддається незначному метаболізму. Після введення дози радіоактивно міченого прегабаліну приблизно 98% радіоактивності виводиться із сечею у незміненому вигляді прегабаліну. N-метилований дериват прегабаліну (основний метаболіт прегабаліну, що визначається у сечі) склав 0,9% від введеної дози.

Висновок. Прегабалін виводиться із системного кровообігу головним чином за рахунок екскреції нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення прегабаліну становить 6,3 години. Плазмовий та нирковий кліренс прегабаліну прямо пропорційні кліренсу креатиніну. Пацієнтам із порушенням функції нирок або яким проводять гемодіаліз, необхідно коригувати дозу препарату.

Лінійність/нелінійність. Фармакокінетика прегабаліну є лінійною для всього рекомендованого інтервалу доз. Міжсуб'єктна фармакокінетична варіабельність для прегабаліну низька (менше 20%). Фармакокінетика багаторазових доз передбачувана на підставі даних одноразового дозування. Таким чином, немає потреби в регулярному моніторингу концентрацій прегабаліну в плазмі.

Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів

Пол. Відсутній клінічно значущий вплив статі на концентрації прегабаліну в плазмі крові.

Порушення функції нирок. Кліренс прегабаліну прямо пропорційний кліренсу креатиніну. Крім того, прегабалін ефективно видаляється з плазми при гемодіалізі (після 4 годин гемодіалізу концентрації прегабаліну в плазмі знижуються приблизно на 50%). Оскільки виведення нирками є основним шляхом виведення препарату пацієнтам з порушенням функції нирок, необхідно знижувати дозу препарату, а після гемодіалізу приймати додаткову дозу.

Порушення функції печінки. Спеціальних фармакокінетичних досліджень за участю пацієнтів із порушенням функції печінки не проводили. Оскільки прегабалін не зазнає суттєвого метаболізму і виводиться переважно у незміненому вигляді із сечею, то малоймовірно, щоб порушення функції печінки могло впливати на концентрацію прегабаліну у плазмі крові.

Діти. Фармакокінетику прегабаліну оцінювали у дітей з епілепсією (вікові групи: від 1 до 23 місяців, від 2 до 6 років, від 7 до 11 років та від 12 до 16 років) при застосування доз 2,5 мг/кг/добу, 5 мг/кг/добу, 10 мг/кг/добу та 15 мг/кг/добу в ході дослідження з вивчення фармакокінетики та переносимості. Після перорального застосування прегабаліну дітям натще час досягнення максимальної концентрації в плазмі був загалом аналогічним у всіх вікових групах і склав від 0,5 години до 2 години після прийому. Значення Cmax та площі під кривою залежності концентрації від часу (AUC) прегабаліну росли лінійно зі збільшенням дози у кожній віковій групі. У дітей з масою тіла до 30 кг значення AUC були нижчими на 30%, що зумовлено збільшенням на 43% кліренсу, скоригованого за масою тіла, у цих пацієнтів порівняно з пацієнтами з масою тіла ≥ 30 кг.

Кінковий період напіввиведення прегабаліну становив у середньому близько 3-4 годин у віці до 6 років та 4-6 годин у віці від 7 років.

Під час популяційного фармакокінетичного аналізу було показано, що кліренс креатиніну був значущою кваріатою для кліренсу прийому прегабаліну, а маса тіла була значущою коваріатою для уявного обсягу розподілу прийому прегабаліну, і цей зв'язок був аналогічним у дітей та дорослих.

Фармакокінетику прегабаліну у пацієнтів віком менше 3 місяців не вивчали (див. Розділ «Спосіб застосування та дози», «Побічні реакції» та «Фармакодінаміка»).

Пацієнти похилого віку (старше 65 років). Кліренс прегабалін має тенденцію до зниження з віком. Це зниження кліренсу прегабаліну після прийому внутрішньо узгоджується зі зниженням кліренсу креатиніну, пов'язаного зі збільшенням віку. Пацієнтам із порушенням функції нирок, пов'язаним із віком, може знадобитися зниження дози прегабаліну.

Годування грудьми. Фармакокінетику прегабаліну при його застосуванні в дозі 150 мг кожні 12 годин (добова доза 300 мг) оцінювали у 10 жінок, які годували груддю, щонайменше через 12 тижнів після пологів. Годування груддю не впливало або мало незначний вплив на фармакокінетику прегабаліну. Прегабалін потрапляв у грудне молоко, при цьому його середні концентрації у рівноважному стані становили близько 76% від концентрації у плазмі крові матері. Розрахована доза, яку отримує дитина з грудним молоком (при середньому споживанні молока 150 мл/кг/добу) від жінки, яка приймає прегабалін у дозі 300 мг/добу або в максимальній дозі 600 мг/добу, становить 0,31 або 0,62 мг/кг/сут відповідно. Ці розраховані дози становлять приблизно 7% загальної добової дози матері в перерахунку на мг/кг.

Протиепілептичні засоби, інші протиепілептичні засоби. Код АТХ N03A X16.

Оскільки прегабалін переважно виводиться у незміненому вигляді із сечею, відчуває незначний метаболізм в організмі людини (менше 2% дози виділяється із сечею у вигляді метаболітів), не інгібує in vitro метаболізм інших препаратів та не зв'язується з білками крові, то малоймовірно, що прегабалін може викликати фармакокінетичну медикаментозну взаємодію або бути об'єктом такої взаємодії.

Дослідження in vivo та популяційний фармакокінетичний аналіз

Відповідно до цього, у дослідженнях in vivo не спостерігалося значної клінічної фармакокінетичної взаємодії між прегабаліном та фенітоїном, карбамазепіном, вальпроєвою кислотою, ламотриджином, габапентином, лоразепамом, оксикодоном або етанолом.

Фармакокінетичний популяційний аналіз показав, що пероральні протидіабетичні препарати, діуретики, інсулін, фенобарбітал, тіагабін та топірамат не мали клінічно значущого впливу на кліренс прегабаліну.

Пероральні контрацептиви, норетистерон та/або етинілестрадіол

Одночасне застосування прегабаліну та пероральних контрацептивів, норетистерону та/або етинілестрадіолу не впливає на фармакокінетику у рівноважному стані кожного з препаратів.

Лікарські засоби, що впливають на центральну нервову систему (ЦНС)

Прегабалін може посилювати ефект етанолу та лоразепаму. Відомо, що при введенні багаторазових пероральних доз прегабаліну та оксикодону, лоразепаму чи етанолу не відбувається клінічно значущого впливу на функцію дихання. У постмаркетинговий період повідомляли про розвиток дихальної недостатності та коми у пацієнтів, які одночасно приймали прегабалін та інші депресанти ЦНС. Прегабалін посилював порушення пізнавальної та основних рухових функцій, спричинене оксикодоном.

Взаємодія у пацієнтів похилого віку

Спеціальних досліджень фармакодинамічних взаємодій у добровольців похилого віку не проводили. Дослідження взаємодії лікарських засобів проводили лише у дорослих пацієнтів.

діюча речовина: прегабалін;

1 капсула містить прегабаліну 150 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), крохмаль кукурудзяний, тальк, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е172) (капсули по 75 мг), заліза оксид жовтий (Е172) (капсули по 75 мг та 15 мг), желатин.

Прегабалін може мати незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Прегабалін може викликати запаморочення та сонливість та може впливати на здатність керувати автомобілем або механізмами. Тому пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування автомобілем або роботи зі складною технікою, доки не стане відомо, як препарат впливає на швидкість реакції.

Жінки репродуктивного віку/засоби контрацепції для жінок та чоловіків

Оскільки потенційний ризик для людини невідомий, жінкам репродуктивного віку слід використовувати ефективні засоби контрацепції.

Вагітність

Немає достовірних даних щодо застосування прегабаліну вагітним. Дослідження на тваринах свідчили про репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Прегабалін не слід застосовувати в період вагітності, крім окремих випадків, коли користь для вагітної явно перевищує можливий ризик для плода.

Годування грудьми

Прегабалін виводиться у грудне молоко. Ефект прегабаліну на новонароджених/немовлят невідомий. Тому не рекомендується годувати дитину грудьми під час лікування прегабаліном. Якщо необхідно прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або припинення терапії прегабаліном, потрібно враховувати перевагу грудного годування для дитини та переваги терапії для жінки.

Фертильність

Немає клінічних даних про вплив прегабаліну на репродуктивну функцію жінок.

Після 3-місячного лікування прегабаліном жодного впливу на рухливість сперматозоїдів не виявлено.

У дослідженні фертильності продемонстровано наявність негативного впливу на репродуктивну функцію самок щурів та наявність негативного впливу на репродуктивну функцію та розвиток самців щурів. Клінічна значимість цих результатів невідома.

Безпека та ефективність застосування прегабаліну у дітей (віком до 18 років) не було встановлено. Доступна в даний час інформація наведена в розділі «Побічні реакції», а також у розділах «Фармакодинаміка» та «Фармакокінетика», однак, спираючись на них, неможливо надати жодних рекомендацій щодо дозування цієї категорії пацієнтів.

• Нейропатичний біль. Препарат Альгерика призначають для лікування нейропатичного болю периферичного або центрального походження у дорослих.
• Епілепсія. Препарат Альгерика призначають як додаткове лікування при парціальних судомних нападах з вторинною генералізацією або без неї.
• Генералізований тривожний розлад. Препарат Альгерика призначають для лікування генералізованого тривожного розладу у дорослих.
• Фіброміалгія.

Гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин.

Препарат призначати у дозі від 150 до 600 мг на добу, розподіленій на 2 або 3 прийоми. Прегабалін можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Лікарський засіб призначений винятково для перорального застосування.

Нейропатичний біль

Початкова доза прегабаліну становить 150 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта і переносимості препарату доза може бути підвищена через 3‒7 днів до 300 мг на добу і, якщо необхідно, підвищена до максимальної дози 600 мг на добу ще через 7 днів.

Фіброміалгія

Зазвичай доза препарату для більшості пацієнтів становить 300‒450 мг на добу, розділених на 2 прийоми. Для деяких хворих може бути необхідною доза 600 мг на добу. Прийом препарату слід розпочинати з дози 75 мг 2 рази на добу (150 мг/добу), яку можна підвищувати, залежно від ефективності та переносимості, до 150 мг 2 рази на добу (300 мг/добу) протягом одного тижня. Пацієнтам, для яких дозування 300 мг/добу недостатньо ефективне, дозу можна підвищити до 225 мг 2 рази на добу (450 мг/добу). Якщо необхідно, дозу можна підвищити ще через тиждень до максимальної ‒ 600 мг/добу.

Епілепсія

Початкова доза прегабаліну становить 150 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта та переносимості препарату дозу можна підвищити до 300 мг на добу через 1 тиждень. Ще через тиждень дозу можна підвищити до максимальної ‒ 600 мг на добу.

Генералізовані тривожні розлади

Добова доза варіює від 150 до 600 мг, розподілена на 2 або 3 прийоми. Необхідність лікування прегабаліном слід переглядати регулярно.

Лікування прегабаліном може бути розпочате з дози 150 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції та переносимості препарату дозу можна підвищити до 300 мг на добу після першого тижня лікування. Протягом наступного тижня лікування доза може бути підвищена до 450 мг на добу. Ще через тиждень дозу можна підвищити до максимальної ‒ 600 мг на добу.

Відміна прегабаліну

Відповідно до сучасної клінічної практики, якщо прегабалін слід відмінити, рекомендовано поступово припиняти прийом препарату протягом щонайменше 1 тижня, незалежно від показань.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Прегабалін виводиться із системного кровотоку в незміненому вигляді, переважно нирками. Оскільки кліренс прегабаліну прямо пропорційний до кліренсу креатиніну, зниження дози для пацієнтів із порушенням функції нирок слід проводити індивідуально, відповідно до показника кліренсу креатиніну (CLcr), як зазначено у таблиці нижче та визначено за формулою.

Прегабалін ефективно видаляється з плазми крові за допомогою гемодіалізу (50 % препарату протягом 4 годин). Для пацієнтів, яким проводять гемодіаліз, добову дозу прегабаліну слід відкоригувати відповідно до функції нирок. Додатково до добової дози, одразу після кожної 4-годинної процедури діалізу, слід застосовувати додаткову дозу препарату (див. таблицю).

У клінічній програмі з дослідження прегабаліну його отримали понад 8900 пацієнтів, з них 5600– учасники подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень Частими зареєстрованими побічними реакціями були запаморочення та сонливість. Побічні реакції зазвичай були легким або помірним. У всіх контрольованих дослідженнях показник відміни препарату через побічні реакції становив 12% серед пацієнтів, які приймали прегабалін, та 5% серед пацієнтів, які отримували плацебо. Найчастішими побічними реакціями, які призводили до відміни препарату дослідження у групі прегабаліну, були запаморочення та сонливість.

Нижче наведено всі побічні реакції, що виникають частіше, ніж при застосуванні плацебо, і більше, ніж у одного пацієнта; ці побічні реакції вказані за системами органів та частотою: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100); рідко (від ≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). У кожній групі за частотою виникнення побічні ефекти представлені як зниження ступеня їх проявів.

Під час лікування нейропатичного болю центрального походження внаслідок ураження спинного мозку збільшувалася частота виникнення побічних реакцій загалом, побічних реакцій з боку ЦНС і особливо сонливості.

Наступні побічні реакції можуть бути пов'язані з основним захворюванням та/або одночасним застосуванням інших лікарських засобів.

Додаткові побічні реакції, про які повідомлялося в постмаркетиновий період, позначені курсивом у переліку нижче.

Інфекції та інвазії: часто - назофарингіт.

З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість; рідко – ангіоневротичний набряк, алергічні реакції.

З боку крові та лімфатичної системи: нечасто - нейтропенія.

З боку метаболізму та харчування: часто – посилення апетиту; нечасто – анорексія, гіпоглікемія.

З боку психіки: часто - ейфорія, сплутаність свідомості, дратівливість, дезорієнтація, безсоння, зниження лібідо; нечасто - галюцинації, панічні атаки, занепокоєння, збудження, депресія, депресивний настрій, піднесений настрій, агресія, зміни настрою, деперсоналізація, утруднений підбір слів, патологічні сновидіння, посилення лібідо, аноргазмія, апатія; рідко – розгальмованість.

З боку нервової системи: дуже часто - запаморочення, сонливість, біль голови; часто – атаксія, порушення координації, тремор, дизартрія, амнезія, погіршення пам'яті, порушення уваги, парестезії, гіпестезія, седація, порушення рівноваги, летаргія; нечасто - синкопе, ступор, міоклонус, втрата свідомості, психомоторна гіперактивність, дискінезія, постуральне запаморочення, інтенційний тремор, ністагм, порушення когнітивних функцій, погіршення розумової діяльності, порушення мови, гіпорефлексія, гіперестезія, почуття палення, ; рідко - судоми, паросмія, гіпокінезія, дисграфія, гіпалгезія, залежність, мозочкового синдрому, синдром зубчастого колеса, кома, делірій, енцефалопатія, екстрапірамідні симптоми, синдром Гійєна-Барре, інтракраніальна гіпертензія, маніакальні реакції,

З боку органу зору: часто - нечіткість зору, диплопія, кон'юнктивіт; нечасто - втрата периферичного зору, порушення зору, набряк очей, дефект поля зору, зниження гостроти зору, біль в очах, астенопія, фотопсія, сухість очей, посилена сльозотеча, подразнення очей, блефарит, порушення акомодації, крововилив в очне яблуко, світлочутливість, набряк сітківки; рідко – втрата зору, кератит, осцилопсія, зміна зорового сприйняття глибини, мідріаз, страбізм, яскравість зору, анізокорія, виразки рогівки, екзофтальм, параліч очного м'яза, ірит, кератокон'юнктивіт, міоз, нічна сліпота, офтальмопель нерва, птоз, увеїт.

З боку органів слуху та рівноваги:  часто – вертиго; нечасто – гіперакузія.

З боку серцево-судинної системи: нечасто - тахікардія, блокада першого ступеня, синусова брадикардія, застійна серцева недостатність, артеріальна гіпотензія/гіпертензія, припливи, відчуття холоду в кінцівках; рідко – пролонгація інтервалу QT, синусова тахікардія, синусова аритмія.

З боку дихальної системи:  ;часто - фаринголарингеальний біль; нечасто – задишка, носова кровотеча, кашель, риніт, хропіння, сухість у носі; рідко – набряк легень, відчуття стиснення в горлі, ларингоспазм, апное, ателектаз, бронхіоліт, гикавка, фіброз легень, позіхання; частота невідома – пригнічення дихання.

З боку шлунково-кишкового тракту:  часто - нудота, блювання, запор, діарея, метеоризм, здуття живота, сухість у роті, гастроентерит; нечасто - гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, надмірне слиновиділення, оральна гіпестезія, холецистит, холелітіаз, коліт, шлунково-кишкові кровотечі, мелена, ректальна кровотеча; рідко – асцит, панкреатит, набряк язика, дисфагія, стоматит, виразка стравоходу, періодонтальний абсцес.

З боку травної системи: рідко - підвищений рівень печінкових ферментів *; рідко – жовтяниця; дуже рідко – печінкова недостатність, гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:  часто – пролежні; нечасто - висип, кропив'янка, гіпергідроз, свербіж, алопеція, сухість шкіри, екзема, гірсутизм, виразки шкіри, везикульозний висип; рідко - синдром Стівенса-Джонсона, холодний піт, ексфоліативний дерматит, ліхеноїдний дерматит, меланоз, порушення з боку нігтів, петехіальний висип, пурпура, пустулярний висип, атрофія шкіри, некроз шкіри, шкірні та підшкірні вузлики.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини:  часто - м'язові спазми, артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, спазми у ділянці шиї; нечасто - набряк суглобів, міалгія, посмикування м'язів, біль у шиї, задухання м'язів; рідко – рабдоміоліз.

З боку нирок та сечовидільної системи:  нечасто – нетримання сечі, дизурія, альбумінурія, гематурія, утворення конкрементів у нирках, нефрит; рідко – ниркова недостатність, олігурія, затримка сечі, гостра ниркова недостатність, гломерулонефрит, пієлонефрит.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:  часто – еректильна дисфункція, імпотенція; нечасто – статева дисфункція, затримка еякуляції, дисменорея, біль у молочних залозах, лейкорея, менорагія, метрорагія; рідко – аменорея, виділення з молочних залоз, збільшення молочних залоз, гінекомастія, цервіцит, баланіт, епідидиміт.

Після виходу препарату на ринок повідомляли, що найчастішими відміченими побічними реакціями у разі передозування прегабаліну були сонливість, сплутаність свідомості, збудження та неспокій. Також повідомлялося про судоми. Зрідка повідомляли про випадки коми.

Лікування передозування прегабаліну полягає в загальних підтримуючих заходах і при необхідності може включати гемодіаліз (див. розділ «Спосіб застосування та дози», таблиця).

Зберігати при температурі не вище 30°С у недоступному для дітей місці.

Альгеріка – протиепілептичний засіб.