Механізм дії
Фреманезумаб – гуманізоване моноклональне антитіло IgG2Δa/каппа, отримане на базі мишачого прекурсору. Фреманезумаб селективно зв’язується з лігандом пептиду CGRP (CGRP – пептид, що кодується геном кальцитоніну) і блокує зв’язування обох ізоформ CGRP (α- і β-CGRP) з рецептором CGRP. Точний механізм дії завдяки якому фреманезумаб попереджає мігренозні атаки невідомий, однак вважається, що превенція мігрені досягається за рахунок модуляції системи трійчастого нерву. Встановлено, що під час мігрені рівні CGRP суттєво підвищуються і повертаються до нормальних значень при зменшенні головного болю.
Фреманезумаб має високу специфічність до CGRP і не зв’язується зі спорідненими елементами (такими як амілін, кальцитонін, інтермедин та адреномедулін).
Клінічна ефективність і безпека
Ефективність фреманезумабу вивчалася у двох рандомізованих подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях 3 фази тривалістю 12 тижнів за участі дорослих пацієнтів з епізодичною (Дослідження 1) та хронічною мігренню (Дослідження 2). Пацієнти, які брали участь у дослідженні, мали встановлений діагноз мігрені щонайменше впродовж 12 місяців (як з аурою, так і без) відповідно до діагностичних критеріїв Міжнародної класифікації головного болю (ICHD-ІІІ). З дослідження виключалися пацієнти літнього віку (>70 років), пацієнти, які використовували опіоїди чи барбітурати більше 4 днів на місяць, а також пацієнти з інфарктом міокарду, порушенням мозкового кровообігу і тромбоемболічними подіями в анамнезі.
Дослідження із застосування фреманезумабу при епізодичній мігрені (Дослідження 1)
Ефективність фреманезумабу при епізодичній мігрені оцінювалася у рандомізованому багатоцентровому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні тривалістю 12 тижнів (Дослідження 1). До участі у дослідженні залучалися дорослі пацієнти з епізодичною мігренню в анамнезі (до 15 днів головного болю на місяць). 875 пацієнтів (742 жінки і 133 чоловіки) були рандомізовані в одну з трьох досліджуваних груп: 675 мг фреманезумабу кожні три місяці (щоквартально, n=291), 225 мг фреманезумабу один раз на місяць (щомісячно, n=290) або плацебо щомісячно (n=294) шляхом підшкірних ін’єкцій. Розподіл пацієнтів у різних групах дослідження за демографічними та вихідними характеристиками захворювання був пропорційним і співставним. Середній вік пацієнтів становив 42 роки (діапазон: 18-70 років), 85% – жінки, 80% – представники європеоїдної раси. На момент залучення до участі у дослідженні середня частота епізодів мігрені становила приблизно 9 днів на місяць. Впродовж дослідження пацієнтам дозволялося використовувати препарати для абортивної терапії мігрені. Підгрупі пацієнтів (21%) також було дозволено використовувати один широко застосовуваний супутній профілактичний засіб (бета-блокатор, блокатор кальцієвих каналів/бензоциклогептен, антидепресант, протисудомний засіб). 19% пацієнтів раніше застосовували топірамат. 12‑тижневий період лікування в подвійному сліпому режимі завершив 791 пацієнт.
Первинною кінцевою точкою ефективності була зміна впродовж 12-тижневого періоду лікування середньої кількості днів з мігренню в перерахунку на середньомісячний показник, в порівнянні з показниками до початку дослідження. Основними вторинними кінцевими точками були зменшення щонайменше на 50% кількості днів мігрені на місяць порівняно з вихідними показниками (50% частота відповіді), середня зміна показника MIDAS за оцінками пацієнтів порівняно з вихідним рівнем та зміна середньомісячної кількості днів використання препаратів для абортивної терапії мігрені, якщо порівнювати з вихідним рівнем. Якщо порівнювати з плацебо, обидві схеми застосування фреманезумабу, як щомісячна, так і щоквартальна, продемонстрували статистично і клінічно значиме покращення за ключовими кінцевими точками при порівнянні з показниками до початку дослідження. Такий ефект спостерігався вже впродовж першого місяця і зберігався протягом всього періоду лікування.
Таблиця 1. Основні показники ефективності у Дослідженні 1 при епізодичній мігрені
Кінцева точка ефективності
Плацебо
(n=290)
Фреманезумаб по 675 мг щоквартально
(n=288)
Фреманезумаб по 225 мг щомісячно (n=287)
MMD
Середня змінаа (95% ДІ)
TD (95% ДІ)b
Вихідний показник (СВ)
2,2 (-2,68, -1,71)
-
9,1 (2,65)
3,4 (-3,94, -2,96)
1,2 (-1,74, -0,69)
9,2 (2,62)
р<0,0001a
3,7 (-4,15, -3,18)
1,4 (-1,96, -0,90)
8,9 (2,63)
р<0,0001a
MHD
Середня змінаа (95% ДІ)
TD (95% ДІ)b
Вихідний показник (СВ)
1,5 (-1,88, -1,06)
-
6,9 (3,13)
3,0 (-3,39, -2,55)
1,5 (-1,95, -1,02)
7,2 (3,14)
р<0,0001a
2,9 (-3,34, -2,51)
1,5 (-1,92, -0,99)
6,8 (2,90)
р<0,0001a
Частота 50% позитивної відповіді на лікування, MMD
Відсотків [%]
27,9%
44,4%, р<0,0001
47,7%, р<0,0001
Частота 75% позитивної відповіді на лікування, MMD
Відсотків [%]
9,7%
18,4%, р=0,0025
18,5%, р=0,0023
Загальний показник MIDAS
Середня змінаа (95% ДІ)
Вихідний показник (СВ)
17,5 (-20,62, -14,47)
37,3 (27,75)
23,0 (-26,10, -19,82)
41,7 (33,09), р=0,0023a
24,6 (-27,68, -21,45)
38 (33,30), p<0,0001a
MAHMD
Середня змінаа (95% ДІ)
TD (95% ДІ)b
Вихідний показник (СВ)
1,6 (-2,04, -1,20)
-
7,7 (3,60)
2,9 (-3,34, -2,48)
1,3 (-1,73, -0,78)
7,7 (3,70), р<0,0001a
3,0 (-3,41, -2,56)
1,3 (-1,81, -0,86)
7,7 (3,37), р<0,0001a
ДІ – довірчий інтервал; MAHMD – кількість днів прийому препаратів для абортивної терапії мігрені на місяць; MHD – кількість днів головного болю щонайменше помірної тяжкості на місяць; MIDAS – шкала оцінки порушення адаптації при мігрені; MMD – кількість днів мігрені на місяць; СВ – стандартне відхилення; TD – відмінності на тлі лікування; p – значення "p" при порівнянні з плацебо.
а Для всіх кінцевих точок середня зміна та ДІ базуються на моделі ANCOVA, де терапія, стать, регіон та застосування профілактичних засобів до початку дослідження (так/ні) використовуються як фіксовані ефекти, а відповідні вихідні значення і кількість років від початку мігрені, як коваріати.
b Відмінності на тлі лікування базуються на MMRM аналізі, де терапія, стать, регіон, застосування профілактичних засобів до початку дослідження (так/ні), місяць, місяць лікування використовуються як фіксовані ефекти, а відповідні вихідні значення і кількість років від початку мігрені, як коваріати.
Дослідження із застосування фреманезумабу при хронічній мігрені (Дослідження 2)
Застосування фреманезумабу при хронічній мігрені оцінювалося у рандомізованому багатоцентровому плацебо-контрольованому подвійному сліпому дослідженні тривалістю 12 тижнів (Дослідження 2). До популяції дослідження увійшли дорослі пацієнти з хронічною мігренню в анамнезі (15 або більше днів головного болю на місяць). Загалом були рандомізовані 1130 пацієнтів (991 жінка і 139 чоловіків) з метою отримання лікування за однією з трьох схем: фреманезумаб у початковій дозі 675 мг з наступним застосуванням дози 225 мг фреманезумабу один раз на місяць (щомісячно, n=379), фреманезумаб по 675 мг кожні три місяці (щоквартально, n=376) або плацебо щомісячно (n=375) у формі підшкірних ін’єкцій. Демографічні та вихідні характеристики захворювання були пропорційні та співставні в усіх групах дослідження. Середній вік пацієнтів становив 41 рік (діапазон: 18-70 років), 88% – жінки, 79% – представники європеоїдної раси. Середня частота головного болю до початку дослідження складала приблизно 21 день на місяць (з яких 13 днів характеризувалися щонайменше помірною тяжкістю). Впродовж дослідження пацієнтам дозволялося використовувати препарати для абортивної терапії мігрені. Підгрупі пацієнтів (21%) також було дозволено використовувати один широко застосовуваний супутній профілактичний засіб (бета-блокатор, блокатор кальцієвих каналів/бензоциклогептен, антидепресант, протисудомний засіб). 30% пацієнтів раніше застосовували топірамат, 15% – онаботулотоксин А. 12-тижневий період лікування у подвійному сліпому режимі завершили 1034 пацієнти.
Первинною кінцевою точкою ефективності була зміна впродовж 12-тижневого періоду лікування середньої кількості днів головного болю щонайменше помірної тяжкості у перерахунку на середньомісячний показник, в порівнянні з показниками до початку дослідження. Основними вторинними кінцевими точками були зменшення щонайменше на 50% кількості днів головного болю принаймні помірної тяжкості на місяць порівняно з вихідними показниками (50% частота відповіді), середня зміна показників за шкалою НІТ-6 за оцінками пацієнтів порівняно з вихідним рівнем та зміна середньомісячної кількості днів використання препаратів для абортивної терапії мігрені, якщо порівнювати з вихідним рівнем. Якщо порівнювати з плацебо, обидві схеми застосування фреманезумабу, як щомісячна, так і щоквартальна, продемонстрували статистично і клінічно значиме покращення за ключовими кінцевими точками при порівнянні з показниками до початку дослідження. Такий ефект спостерігався вже впродовж першого місяця і зберігався протягом всього періоду лікування.
Таблиця 2. Основні показники ефективності у Дослідженні 2 при хронічній мігрені
Кінцева точка ефективності
Плацебо
(n=371)
Фреманезумаб по 675 мг щоквартально
(n=375)
Фреманезумаб по 225 мг щомісячно з початковою дозою 675 мг
(n=375)
MHD
Середня змінаа (95% ДІ)
TD (95% ДІ)b
Вихідний показник (СВ)
2,5 (-3,06, -1,85)
-
13,3 (5,80)
4,3 (-4,87, -3,66)
1,8 (-2,45, -1,13)
13,2 (5,45)
р<0,0001a
4,6 (-5,16, -3,97)
2,1 (-2,77, -1,46)
12,8 (5,79)
р<0,0001a
MMD
Середня змінаа (95% ДІ)
TD (95% ДІ)b
Вихідний показник (СВ)
3,2 (-3,86, -2,47)
-
16,3 (5,13)
4,9 (-5,59, -4,20)
1,7 (-2,44, -0,92)
16,2 (4,87)
р<0,0001a
5,0 (-5,70, -4,33)
1,9 (-2,61, -1,09)
16,0 (5,20)
р<0,0001a
Частота 50% позитивної відповіді на лікування, MHD
Відсотків [%]
18,1%
37,6%, р<0,0001
40,8%, р<0,0001
Частота 75% позитивної відповіді на лікування, MHD
Відсотків [%]
7,0%
14,7%, р=0,0008
15,2%, р=0,0003
Загальний показник НІТ-6
Середня змінаа (95% ДІ)
Вихідний показник (СВ)
4,5 (-5,38, -3,60)
64,1 (4,79)
6,4 (-7,31, -5,52)
64,3 (4,75), р=0,0001a
6,7 (-7,71, -5,97)
64,6 (4,43), p<0,0001a
MAHMD
Середня змінаа (95% ДІ)
TD (95% ДІ)b
Вихідний показник (СВ)
1,9 (-2,48, -1,28)
-
13,0 (6,89)
3,7 (-4,25, -3,06)
1,7 (-2,40, -1,09)
13,1 (6,79), р<0,0001a
4,2 (-4,79, -3,61)
2,3 (-2,95, -1,64)
13,1 (7,22), р<0,0001a
ДІ – довірчий інтервал; НІТ-6 – тест з оцінки впливу головного болю на якість життя; MAHMD – кількість днів прийому препаратів для абортивної терапії мігрені на місяць; MHD – кількість днів головного болю щонайменше помірної тяжкості на місяць; MMD – кількість днів мігрені на місяць; СВ – стандартне відхилення; TD – відмінності на тлі лікування; p – значення "p" при порівнянні з плацебо.
а Для всіх кінцевих точок середня зміна та ДІ базуються на моделі ANCOVA, де терапія, стать, регіон та застосування профілактичних засобів до початку дослідження (так/ні) використовуються як фіксовані ефекти, а відповідні вихідні значення та кількість років від початку мігрені, як коваріати.
b Відмінності на тлі лікування базуються на MMRM аналізі, де терапія, стать, регіон, застосування профілактичних засобів до початку дослідження (так/ні), місяць, місяць лікування використовуються як фіксовані ефекти, а відповідні вихідні значення та кількість років від початку мігрені, як коваріати.
Майже 52% пацієнтів у дослідженні продемонстрували надмірне використання препаратів для абортивної терапії мігрені. У таких хворих відмінність на тлі лікування щодо зменшення місячної кількості днів головного болю (МНD) щонайменше помірної тяжкості між фреманезумабом 675 мг щоквартально і плацебо становила -2,2 дні (95% ДІ: -3,14, -1,22), а між фреманезумабом 225 мг щомісячно з початковою дозою 675 мг і плацебо -2,7 днів (95% ДІ: -3,71, -1,78).
Довготривале дослідження (Дослідження 3)
У довготривалому дослідженні (Дослідження 3), в якому пацієнти отримували 225 мг фреманезумабу щомісячно або 675 мг щоквартально, ефективність лікування зберігалася впродовж додаткових 12 місяців у всіх пацієнтів, як з епізодичною, так і з хронічною мігренню. 79% хворих завершили 12-місячний період лікування за протоколом Дослідження 3. Об’єднаний аналіз обох схем дозування показав зменшення на 6,6 днів тривалості мігрені на місяць через 15 місяців, якщо порівнювати з показниками до початку дослідження для Дослідження 1 і Дослідження 2. 61% пацієнтів, які завершили Дослідження 3, продемонстрували 50% терапевтичний ефект впродовж останнього місяця дослідження. Протягом 15-місячного періоду комбінованої терапії не спостерігалося ніяких сигналів щодо безпеки застосування.
Дослідження із застосування фреманезумабу пацієнтам з мігренню, яка важко піддається терапії (Дослідження 4)
Ефективність та безпеку застосування фреманезумабу оцінювали у рандомізованому дослідженні (Дослідження 4), яке складалося з 12-тижневого подвійного сліпого, плацебо-контрольованого періоду лікування з подальшим 12-тижневим відкритим періодом, за участю загалом 838 пацієнтів з епізодичною та хронічною мігренню із задокументованою неадекватною відповіддю на 2-4 класи лікарських засобів для превентивної терапії мігрені, які застосовували раніше. Первинною кінцевою точкою ефективності була зміна впродовж 12-тижневого періоду подвійного сліпого лікування середньої кількості днів з мігренню в перерахунку на середньомісячний показник, в порівнянні з показниками до початку дослідження. Основними вторинними кінцевими точками були зменшення щонайменше на 50% кількості днів мігрені на місяць порівняно з вихідними показниками, середня зміна середньомісячної кількості днів головного болю принаймні помірної тяжкості порівняно з вихідним рівнем і зміна середньомісячної кількості днів використання препаратів для абортивної терапії мігрені, якщо порівнювати з вихідним рівнем. Якщо порівнювати з плацебо, обидві схеми застосування фреманезумабу, як щомісячна, так і щоквартальна, продемонстрували статистично і клінічно значиме покращення за ключовими кінцевими точками при порівнянні з показниками до початку дослідження. Таким чином, результати Дослідження 4 узгоджуються з основними результатами попередніх досліджень ефективності та, крім того, демонструють ефективність при мігрені, яка важко піддається лікуванню, включаючи середнє зменшення кількості днів мігрені на місяць (MMD) на -3,7 (95% ДІ: -4,38, -3,05) при застосуванні фреманезумабу щоквартально і на -4,1 (95% ДІ: -4,73, -3,41) при застосуванні фреманезумабу щомісячно, якщо порівнювати з -0,6 (95% ДІ: -1,25, 0,07) у пацієнтів, які отримували плацебо. Під час 12‑тижневого періоду лікування 34% пацієнтів, які отримували фреманезумаб щоквартально, і 34% пацієнтів, які отримували фреманезумаб щомісячно, досягли зменшення MMD щонайменше на 50%, порівняно з 9% у пацієнтів, які отримували плацебо (p<0,0001). Такий ефект спостерігався вже впродовж першого місяця і зберігався протягом періоду лікування. Під час 6-місячного періоду лікування не спостерігалося ніяких сигналів щодо безпеки застосування.