Абізол таблетки по 10 мг, 28 шт.

По 14 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній упаковці.

Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки модифікованої прямокутної форми, рожевого кольору, з тисненням «10» на одній стороні; допускається наявність вкраплень.

Терапевтична дія арипіпразолу при шизофренії зумовлена сполученням часткової агоністичної активності відносно D2-дофамінових і 5HT1a-серотонінових рецепторів і антагоністичною активністю відносно 5HT2 серотонінових рецепторів.
Арипіпразол має високу афінність in vitro до D2- і D3-дофамінових рецепторів, 5HT1a- і 5HT2a-серотонінових рецепторів та помірну афінність до D4-дофамінових, 5HT2c- і 5HT7-серотонінових рецепторів, a1-адренорецепторів та H1-гістамінових рецепторів. Арипіпразол характеризується також помірною афінністю до ділянок зворотного захоплення серотоніну та відсутністю афінності до мускаринових рецепторів. Арипіпразол в експериментах на тваринах проявляв антагонізм відносно дофамінергічної гіперактивності та агонізм відносно дофамінергічної гіпоактивності. Взаємодією не тільки з дофаміновими та серотоніновими рецепторами можна пояснити деякі клінічні ефекти арипіпразолу.

Активність препарату обумовлена ​​діючою речовиною – арипіпразолу. Період напіввиведення арипіпразолу становить приблизно 75 годин. Рівноважна концентрація досягається через 14 днів. Кумуляція препарату при багаторазовому прийомі передбачувана. Показники фармакокінетики арипіпразолу у рівноважному стані пропорційні дозі. Не відмічено добових коливань розподілу арипіпразолу та його метаболіту дегідроарипіпразолу. Встановлено, що головний метаболіт препарату в плазмі крові людини, дегідроарипіпразолу, має таку ж афінність до D2-дофамінових рецепторів, як і арипіпразол.

Арипіпразол швидко всмоктується після прийому. Максимальна концентрація (max) арипіпразолу в плазмі досягається через 3-5 годин. Абсолютна біодоступність становить 87%. Прийом їжі на біодоступність арипіпразолу не впливає.

При терапевтичній концентрації понад 99% арипіпразолу зв'язується з білками плазми, головним чином з альбуміном. Арипіпразол піддається пресистемному метаболізму лише мінімально. Арипіпразол метаболізується в печінці трьома способами: дегідруванням, гідроксилюванням та N-дезалкілюванням. За даними експериментів in vitro, дегідрування та гідроксилювання арипіпразолу відбувається під дією ферментів CYP3A4 та CYP2D6, а N-дезалкілювання каталізується ферментом CYP3A4. Арипіпразол є основним компонентом препарату у крові. У рівноважному стані площа під кривою «концентрація-час» (AUC) дегідроарипіпразолу в плазмі становить близько 39% від AUC арипіпразолу.

Після одноразового прийому міченого [14C] арипіпразолу приблизно 27% та 60% радіоактивності визначається у сечі та калі відповідно. Менше 1% незміненого арипіпразолу визначається сечі і приблизно 18% прийнятої дози в незміненому вигляді виводиться з калом. Загальний кліренс арипіпразолу становить 0,7 мл/хв/кг, головним чином за рахунок виведення печінкою.

Антипсихотичні засоби. Код АТХ N05A X12.

Арипіпразол потенційно може посилювати дію деяких антигіпертензивних лікарських засобів внаслідок блокади α1-адренорецепторів.

З огляду на основний вплив арипіпразолу на центральну нервову систему, слід бути обережним при одночасному застосуванні арипіпразолу з алкоголем або іншими лікарськими засобами, що впливають на центральну нервову систему.

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні арипіпразолу з лікарськими засобами, що викликають подовження інтервалу QT та порушення рівня електролітів.

Не виявлено значного впливу H2-блокатора рецепторів фамотидину, що спричиняє значне пригнічення секреції соляної кислоти у шлунку, на фармакокінетику арипіпразолу.

Відомі різні шляхи метаболізму арипіпразолу, у тому числі за участю ферментів CYP2D6 та CYP3A4, але не ферментами CYP1A. Таким чином, для курців не потрібно міняти дозу.

Хінідин та інші інгібітори CYP2D6

Потужні інгібітори CYP2D6 (хінідин) підвищують AUC арипіпразолу на 107%, тоді як Cmax залишається незмінною.

AUC та Cmax дегідроарипіпразолу, активного метаболіту знижується на 32% та 47%. Дозу арипіпразолу необхідно зменшити наполовину при одночасному застосуванні з хінідином. Інші інгібітори CYP2D6, такі як флуоксетин і пароксетин, можуть мати подібну дію, тому може знадобитися зменшити дози препарату.

Кетоконазол та інші інгібітори CYP3A4

У ході досліджень виявлено, що потужні інгібітори CYP3A4 (кетоконазол) підвищували AUC та Cmax арипіпразолу на 63% та 37% відповідно. AUC та Cmax дегідроарипіпразолу підвищувалися на 77% та 43% відповідно. Одночасне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 може спричинити підвищену концентрацію в крові арипіпразолу. При одночасному застосуванні кетоконазолу або інших потужних інгібіторів CYP3A4 слід зважити на потенційну користь та можливі ризики для пацієнта. При одночасному застосуванні кетоконазолу дозу арипіпразолу необхідно зменшити приблизно наполовину рекомендованої дози. При застосуванні інших потужних інгібіторів CYP3A4, таких як ітраконазол або інгібітори протеаз ВІЛ, очікуються подібні ефекти та зниження дози. Після припинення прийому інгібіторів CYP2D6 або CYP3A4 дозу арипіпразолу необхідно збільшити до початкового рівня. При одночасному застосуванні слабких інгібіторів CYP3A4 (наприклад, дилтіазему, есциталопраму) або CYP2D6 очікується помірне підвищення концентрації арипіпразолу.

Карбамазепін та інші індуктори CYP3A4

Прийом 30 мг арипіпразолу разом з карбамазепіном, потужним індуктором CYP3A4, супроводжувався зменшенням на 68% та 73% Cmax та AUC арипіпразолу відповідно та зниженням на 69% та 71% Cmax та AUC його активного метаболіту дегідроарипізолу. Дозу арипіпразолу необхідно збільшити у 2 рази при одночасному застосуванні з карбамазепіном. Очікується аналогічна дія при взаємодії з іншими потужними індукторами CYP3A4 (такими як рифампіцин, рифабутин, фенітоїн, фенобарбітал, примідон, ефавіренз, невірапін, звіробій). Після відміни потужних індукторів CYP3A дозу арипіпразолу необхідно зменшити до рекомендованої дози.

Вальпроат та літій

При одночасному прийомі вальпроату або літію та арипіпразолу не відзначалося клінічно значущого впливу на концентрацію арипіпразолу.

Серотоніновий синдром

У пацієнтів, які приймають арипіпразол, повідомлялося про серотоніновий синдром, особливо при одночасному прийомі серотонінергічних лікарських засобів, таких як інгібітори зворотного захоплення серотоніну / інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну або лікарські засоби, що підвищують концентрацію арипіпразолу.

Вплив арипіпразолу на інші лікарські засоби

При прийомі арипіпразолу в дозі 10-30 мг/добу відсутній вплив на метаболізм субстратів CYP2D6 (відношення декстрометорфан/3-метоксиморфін), CYP2C9 (варфарин), CYP2C19 (омепразол) та CYP3A4 (де. Крім того, арипіпразол та його основний метаболіт дегідроарипіпразолу не змінював метаболізм за участю ферменту CYP1A2 in vitro. Малоймовірним є клінічно значущий вплив арипіпразолу на лікарські засоби, які метаболізуються за участю цих ферментів. Таким чином, арипіпразол не викликає клінічно значимих взаємодій, опосередкованих дією цих ферментів. При застосуванні арипіпразолу одночасно з вальпроатом, літієм або Ламікталом відсутні клінічно важливі зміни концентрацій вальпроату, літію або ламотриджину.

Діюча речовина: аripiprazole;
1 таблетка містить арипіпразолу 10 мг;
Допоміжні речовини: маніт (Е 421), кросповідон, повідон, заліза оксид червоний (E 172), магнію стеарат.

Як і при застосуванні інших нейролептиків, пацієнтів необхідно попередити про вплив препарату на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Доки не буде з’ясована реакція пацієнта на прийом препарату та наявність побічних реакцій, що впливають на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).

Адекватних і добре контрольованих досліджень щодо застосування арипіпразолу вагітним не проводили. Повідомлялося про вроджені аномалії, проте причинно-наслідковий зв’язок не оцінювався. Пацієнткам, які застосовують арипіпразол, слід порадитися з лікарем у разі настання вагітності або планування вагітності. Через недостатність даних з безпеки у період вагітності препарат можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода.

При прийомі нейролептиків, включаючи арипіпразол, протягом ІІІ триместру вагітності можливий ризик виникнення побічних реакцій у новонароджених, включаючи екстрапірамідні симптоми та/або симптоми відміни різної тяжкості та тривалості. Повідомлялося про ажитацію, артеріальну гіпертензію або гіпотензію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес чи розлади при годуванні груддю. Тому за новонародженими необхідно ретельно спостерігати.

Годування груддю
Арипіпразол проникає у грудне молоко. У разі необхідності застосування арипіпразолу слід припинити годування груддю.

Безпека та ефективність застосування арипіпразолу дітям віком до 18 років не вивчалися.

Дорослі
Лікування шизофренії.
Лікування помірних та тяжких маніакальних епізодів біполярного розладу І типу.
Профілактика нових маніакальних епізодів у пацієнтів, які вже перенесли ці епізоди та які піддавалися лікуванню арипіпразолом.

Підвищена чутливість до арипіпразолу або до будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату.

Фенілкетонурія.

Таблетки застосовують дорослим внутрішньо.

Шизофренія. Рекомендована початкова доза препарату становить 10 або 15 мг 1 раз на добу незалежно від їди. Підтримуюча доза становить 15 мг на добу. Ефективна доза – від 10 до 30 мг на добу. Збільшення ефективності препарату при застосуванні дози більше 15 мг не продемонстровано, хоча деякі пацієнти, можливо, потребують більш високої дози. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг.

Маніакальні епізоди при біполярному розладі І типу.

Рекомендована початкова доза становить 15 мг 1 раз на добу незалежно від їди як при монотерапії, так і при комбінованій терапії. Деяким пацієнтам потрібна більш висока доза. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг.

Профілактика повторних маніакальних епізодів при біполярному розладі І типу.

Для профілактики маніакальних епізодів у пацієнтів, які отримували арипіпразол як монотерапію або при комбінованій терапії, лікування слід продовжувати в тих же дозах.

Коректування добової дози або зменшення дози визначає лікар, враховуючи клінічний стан пацієнта.

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Пацієнтам з порушеннями функції печінки середнього та помірного ступеня корекції дози не потрібно. Існуючих даних недостатньо, щоб дати рекомендації пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки. Таким пацієнтам дозу слід підбирати дуже обережно. Максимальну добову дозу 30 мг слід застосовувати з обережністю пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Не потрібно коригувати дозу.

Пацієнти похилого віку

Ефективність арипіпразолу при лікуванні шизофренії та біполярного розладу І ступеня у пацієнтів віком від 65 років не вивчалась.

Коригування дози при взаємодії

При одночасному застосуванні потужних інгібіторів CYP3А4 або CYP2D6 з aрипіпразолом дозу останнього зменшують. При застосуванні інгібіторів CYP3А4 або CYP2D6 при комбінованій терапії дозу арипіпразолу слід збільшити.

При одночасному застосуванні потужного індуктора CYP3А4 з арипіпразолу дозу препарату слід збільшити. При застосуванні індуктора CYP3А4 при комбінованій терапії дозу арипіпразолу слід зменшити до рекомендованої дози.

Найчастішими побічними ефектами є акатизія та нудота.

Частота побічних ефектів: дуже рідко (≤ 0,01%), рідко (≥ 0,01%, <0,1%), нечасто (≥ 0, 1%, <1%), часто (≥ 1%, <10 %), дуже часто (≥ 10%).

З боку психіки: часто - занепокоєння, безсоння, збудження; нечасто – депресія, гіперсексуальність.

З боку нервової системи: часто - екстрапірамідні розлади, акатизія, тремор, запаморочення, сонливість, загальмованість, головний біль.

З боку органу зору: часто - нечіткість зору; нечасто – диплопія.

З боку серцево-сосудистої системи: нечасто - тахікардія, ортостатична гіпотензія.

З боку травного тракту: часто - диспепсія, нудота, блювання, запор, гіперсекреція слинних залоз.

Загальні порушення: часто - підвищена стомлюваність.

Опис окремих побічних реакцій

Екстрапірамідні розлади включали паркінсонізм, акатизія, дистонія, дискінезія.

Дістонія

Для цього класу лікарських засобів характерні симптоми дистонії, подовженого патологічного скорочення м'язів можуть виникати у пацієнтів протягом перших днів лікування. Симптоми дистонії включають спазм м'язів шиї, що іноді прогресують до відчуття напруженості в горлі, утруднення ковтання, дихання та/або протрузії язика. Оскільки ці симптоми можуть виникати при низьких дозах, вони виникають частіше і з тяжким перебігом при застосуванні у високих дозах першого покоління нейролептиків. Підвищений ризик виникнення гострої дистонії наголошується у чоловіків.

Побічні реакції, що відзначалися при лікуванні арипіпразолу, включають злоякісний нейролептичний синдром, пізню дискінезію, судоми, цереброваскулярні побічні реакції та підвищення летальності у пацієнтів похилого віку з деменцією, гіперглікемією та цукровим діабетом (див. розділ «; /p>

Маніакальні епізоди біполярного розладу

Дуже часто – сонливість, екстрапірамідні розлади, акатизія, слабкість, часто – біль у верхній частині живота, підвищення частоти серцевих скорочень, збільшення маси тіла, підвищення апетиту, посмикування м'язів, дискінезія.

Дозалежні побічні реакції: екстрапірамідні розлади, акатизія.

У післяреєстраційний період повідомлялося про наведені нижче побічні реакції (частоту визначити неможливо).

З боку крові: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: алергічні реакції (в т.ч. анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, включаючи набряклість/набряк язика, набряк обличчя, свербіж, кропив'янка).

З боку ендокринної системи: гіперглікемія, цукровий діабет, діабетичний кетоацидоз, діабетична гіперосмолярна кома.

З боку метаболізму: збільшення маси тіла, зниження маси тіла, анорексія, гіпонатріємія.

З боку психіки: ажитація, нервозність, патологічна ігроманія, суїцидальні спроби, суїцидальні ідеї, завершений суїцид (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нервової системи: порушення мови, злоякісний нейролептичний синдром, великий судомний напад, серотоніновий синдром.

З боку серцево-судинної системи: подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, раптовий несподіваний летальний кінець, зупинка серця, аритмія типу torsades de pointes, брадикардія, непритомність, артеріальна гіпертензія, тромбоемболія вен емболію легеневої артерії та глибоких вен).

З боку дихальної системи: орофарингеальний спазм, ларингоспазм, аспіраційна пневмонія.

З боку травного тракту: панкреатит, дисфагія; дискомфорт у животі, шлунку; діарея.

З боку травної системи: печінкова недостатність, жовтяниця, гепатит, підвищення рівня амінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) та лужної фосфатази.

З боку шкіри: висипання, фотосенсибілізація, алопеція, гіпергідроз.

З боку кістково-м'язової системи: рабдоміоліз, міалгія, ригідність.

З боку сечовивідної системи: нетримання сечі, затримка сечі.

Вагітність, післяпологовий період та перинатальний період: синдром відміни у новонароджених (див. Розділ «Застосуванняня в період вагітності або годування груддю.

З боку репродуктивної системи: пріапізм.

Загальні розлади: порушення терморегуляції (наприклад, гіпотермія, пірексія), біль у грудях, периферичні набряки.

Лабораторні показники: підвищення рівня КФК, підвищення рівня глюкози в крові, коливання рівня глюкози в крові, підвищення рівня глікозильованого гемоглобіну.

Були повідомлення про випадкове або навмисне передозування арипіпразолу з одноразовим прийомом до 1260 мг, які не супроводжувалися летальним кінцем. Потенційні важливі симптоми включали:

• летаргію;
• підвищення артеріального тиску;
• сонливість;
• тахікардію;
• нудоту;
• блювання;
• діарею.

Крім того, описані випадки передозування арипіпразолу у дітей (прийом до 195 мг), які не супроводжувалися летальним результатом. До потенційно небезпечних симптомів передозування належать сонливість, минуща втрата свідомості та екстрапірамідні розлади.

Лікування: при передозуванні потрібна підтримуюча терапія, забезпечення адекватної прохідності дихальних шляхів, оксигенація, ефективна вентиляція легень та симптоматичне лікування. Слід враховувати лікарські реакції. Негайно слід розпочати моніторинг показників роботи серця із реєстрацією ЕКГ для виявлення аритмій. Після підтвердженого або передбачуваного передозування арипіпразолу необхідно ретельне медичне спостереження до зникнення всіх симптомів.

Активоване вугілля (50 г), введене через 1 годину після прийому арипіпразолу, зменшує AUC та тривалість перебування та рівень Cmax у крові арипіпразолу на 51% та 41% відповідно, що дозволяє рекомендувати його застосування при передозуванні.

Хоча достовірних даних про застосування гемодіалізу при передозуванні арипіпразолу немає, сприятливий ефект цього методу малоймовірний, оскільки арипіпразол не виводиться нирками у незміненому вигляді та значною мірою пов'язується з білками плазми.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.
Зберігати в недоступному для дітей місці.

Препарат застосовують для лікування шизофренії, помірних та важких маніакальних епізодів біполярного розладу І типу