Ліки для жовчного міхура

Особливості жовчного міхура

Жовчний міхур розташований на внутрішній поверхні печінки і являє собою невеликий порожнистий орган, середній об'єм якого від 40 до 60 мл. Цей орган відіграє ключову роль у травленні, оскільки його вміст спрямовується через печінку в дванадцятипалу кишку. Він також контролює кількість жовчі, що виділяється, залежно від обсягу споживаної їжі.  Після прийому їжі жовчний міхур скорочується, даючи змогу його вмісту вивільнитися в кишечник. Добовий об'єм жовчі, що виробляється здоровою людиною, становить 0,5 - 1 літра.

Здоровий жовчний міхур має важливе значення в нормальному функціонуванні шлунково-кишкового тракту, виконуючи наведені нижче функції:

• Регулює кількість жовчі, що виділяється під час перетравлення їжі;
• Контролює тиск у жовчовивідній системі та діє як резервуар для зберігання жовчі;
• Сприяє збереженню балансу кишкової флори;
• Запобігає розмноженню патогенних мікроорганізмів;
• Створює і підтримує лужне середовище;
• Сприяє виведенню токсинів і фармпрепаратів.

За статистичними даними, із захворюваннями жовчного міхура пов'язаний кожен другий випадок захворювання печінки, а із захворюваннями шлунково-кишкового тракту (ШКТ) - кожен третій випадок. Ця недуга вражає переважно жінок, чоловіки менш сприйнятливі до неї.

Захворювання жовчного міхура

Холелітіаз - жовчнокам'яна хвороба, являє собою широко поширене і серйозне захворювання. Основною ознакою є утворення каменів у жовчному міхурі, які порушують регулярний відтік жовчі та спричиняють різні симптоми й ускладнення.

Недостатнє споживання клітковини та надмірне споживання жирів і холестерину є ключовими елементами нездорового харчування, сукупність цих чинників сприяють розвитку холелітіазу. Додаткові чинники, які сприяють цьому стану, включають: порушення обміну речовин, генетичну схильність, надмірну вагу, гормональні коливання. 

Для виявлення жовчнокам'яної хвороби використовують різні методи діагностики: комп'ютерну томографію, УЗД і рентгенографію. Лікування цього стану включає в себе зміну способу життя і дієти, а також приймання ліків для розчинення каменів або посилення відтоку жовчі.

Дискінезія жовчовивідних шляхів (ДЖШ) - це стан, що характеризується порушенням рухової функції жовчовивідних шляхів. Це захворювання може проявлятися як гіперкінез (занадто інтенсивні скорочення жовчовивідних шляхів), так і гіпокінез (недостатньо інтенсивні скорочення). ДЖШ може бути причиною болю в правій верхній частині живота, диспепсичних симптомів (таких як печія, відрижка, нудота), жовтяниці та інших симптомів, пов'язаних із порушенням відтоку жовчі.

Причини дискінезії жовчовивідних шляхів можуть бути різними, включно з функціональними порушеннями, психосоматичними факторами, патологією жовчного міхура (наприклад, холецистит) або жовчних проток, а також іншими захворюваннями органів травлення.

Для діагностики ДЖШ можуть використовуватися різні методи, включно з ультразвуковим дослідженням жовчного міхура і жовчних шляхів, холангіографією (рентгенологічним дослідженням жовчовивідних шляхів з використанням контрастної речовини), а також функціональними дослідженнями, такими як гепатобіліарна сцинтиграфія.

Лікування ДЖШ може включати в себе зміну дієти, прийом препаратів для поліпшення роботи жовчовивідних шляхів (наприклад, секретомоторні препарати), фізіотерапію, а в деяких випадках може знадобитися оперативне втручання, особливо за наявності ускладнень, таких як утворення жовчних каменів.

Холецистит, що характеризується запаленням жовчного міхура, може проявлятися як у гострому, так і в хронічному стані. Гостра форма зазвичай виникає через утворення каменів у жовчному міхурі, що спричиняють їхню закупорку і подальше інфікування. Це, своєю чергою, призводить до жовчної коліки - гострого болю, локалізованого в правій частині грудної клітки, особливо після вживання висококалорійної та жирної їжі. Додаткові симптоми включають лихоманку, нудоту і прогресуюче посилення дискомфорту протягом тривалого часу. Запальний процес надалі супроводжує ці прояви, потенційно призводячи до зміни кольору шкіри та шлунково-кишкових розладів.

Часті напади гострого холециститу зазвичай є основною причиною хронічного холециститу. Симптоми цього запального стану порівняно з цим менш виражені й можуть проявлятися у вигляді помірного дискомфорту в ділянці правого ребра, розладів травлення та частих епізодів після їжі, спричинених вживанням певної їжі.

Щоб полегшити біль і зменшити запалення, спричинене холециститом, лікування зазвичай включає використання адсорбентів, антибіотиків і протизапальних препаратів. Під час лікування бажано обмежити споживання їжі та уникати вживання алкоголю й газованих напоїв. У більшості випадків за гострого холециститу потрібне хірургічне втручання, тобто видалення жовчного міхура, яке зазвичай виконують за допомогою лапароскопії (мінімально інвазивного підходу).

У разі холециститу можуть виникнути серйозні ускладнення, такі як перитоніт, абсцедування і панкреатит. Щоб уникнути можливих ускладнень, за появи симптомів холециститу вкрай важливо негайно звернутися по медичну допомогу.

Виникнення холангіту можна пояснити застоєм жовчі, наявністю інфекції або непрохідністю жовчних проток. Цей стан може проявлятися як гострий, так і хронічний.

Поява каменів у жовчних протоках є частим чинником розвитку гострого холангіту, що призводить до застою жовчі та розмноження бактерій. Симптоми, з якими можуть зіткнутися пацієнти, включають біль у правому верхньому квадранті, жовтяницю, лихоманку, нудоту, блювоту, втрату апетиту і загальну слабкість. Нездатність усунути цей стан може призвести до серйозних ускладнень, таких як печінкова недостатність.

Початок хронічного холангіту зазвичай відбувається повільно, що призводить до постійного запалення та інфекції. Симптоми, пов'язані з цим станом, зазвичай менш виражені і включають постійний дискомфорт у верхній правій частині живота, зниження апетиту, втому і втрату ваги.

Лікування холангіту передбачає призначення антибіотиків, а також протизапальних і жовчогінних препаратів. Нехтування лікуванням холангіту може призвести до прогресування захворювання, що потенційно може призвести до печінкової недостатності, сепсису та інших тяжких ускладнень.

Злоякісні новоутворення жовчного міхура - це те, до чого класифікують рак жовчного міхура. Початковим місцем впливу є слизова оболонка, розташована біля основи або шийки жовчного міхура, клітини якої піддаються злоякісному переродженню. Згодом рак може поширитися на сусідні органи, такі як жовчні протоки, печінка, шлунок, товста кишка і дванадцятипала кишка. Метастазування є характеристикою раку, що призводить до наявності вторинних пухлин у печінці, лімфатичних вузлах, очеревині, плеврі та яєчниках. Кілька істотних факторів ризику сприяють розвитку раку жовчного міхура, зокрема хронічний холецистит, інфекція жовчовивідних шляхів, сімейний анамнез раку, похилий вік (зазвичай виникає після 60 років).

Неспецифічні ознаки раку можуть проявлятися дискомфортом у верхній правій частині живота, жовтяницею, зниженням апетиту, непоясненою втратою ваги, виснаженням та епізодами нудоти й блювоти. Зазвичай виявлення цього захворювання відбувається на пізнішій стадії, що характеризується інфільтрацією пухлини в сусідні органи або лімфатичні вузли.

У дослідженнях захворювання використовуються різні методи, включно з ультразвуковим дослідженням УЗД, комп'ютерною томографією КТ, магнітно-резонансною томографією МРТ, аспірацією та біопсією. Курс лікування визначається стадією захворювання і може включати хірургічне видалення пухлини, хіміотерапію або променеву терапію. На жаль, перспективи для хворих на рак залишаються похмурими, оскільки ефективних методів лікування не існує.

Симптоми захворювань жовчного міхура

Симптоми хвороб можуть включати:

• Жовтяниця може виникнути в разі закупорки жовчних проток або інфікування жовчного міхура. Симптоми жовтяниці включають пожовтіння шкіри та очей, темний сечовий міхур і світлі випорожнення.

• Болі в правій верхній частині живота: зумовлені забитими жовчними протоками або інфекцією жовчного міхура. Ці болі можуть посилюватися після приймання жирної їжі або під час фізичної активності.

• Диспепсія: Включає в себе часті розлади шлунка, блювоту і відчуття переповнення після їжі.

• Жовчні кислоти, які не виробляються жовчним міхуром належним чином, можуть спричиняти свербіж шкіри.

• Втрата апетиту і відчуття насиченості: Це може бути наслідком порушень травлення і неправильної роботи жовчного міхура.

• Здуття живота, печія і гази: Пов'язані з порушеннями травлення і можливим порушенням відтоку жовчі.

• Лихоманка: може виникати при інфекціях жовчного міхура або жовчних проток.

• Гіркота і сухість у роті, гірка відрижка: зумовлені неправильною роботою жовчного міхура і виділенням жовчних кислот.

Якщо у вас виникли зазначені симптоми, важливо негайно звернутися до лікаря за професійною консультацією та діагностикою. Ваш лікар може використовувати різні тести, такі як УЗД (УЗД), магнітно-резонансна томографія (МРТ), комп'ютерна томографія (КТ) або аналіз жовчі, щоб точно визначити причину ваших симптомів і призначити відповідне лікування. Самодіагностика і самолікування можуть бути небезпечними, тому важливо дотримуватися порад лікаря і не відкладати звернення до фахівця.

Медикаментозне лікування

Препарати для жовчного міхура можна розділити на кілька груп залежно від механізму дії та терапевтичних цілей. Нижче наведено чотири основні категорії таких препаратів:

• Ліки, що розчиняють жовчні камені. Ці ліки призначені для розчинення жовчних каменів, що дає змогу уникнути хірургічного втручання. Прикладом такого препарату є урсодезоксихолева кислота (Урсохол, Урсофальк, Урсолів).

• Ліки, призначені для полегшення неприємних симптомів, що часто виникають із за каменів у жовчному міхурі, включно з болем, дискомфортом і розладом шлунка, називаються ліками для полегшення жовчнокам'яної хвороби. До цієї категорії входять спазмолітики, такі як (Дротаверин), а також антибіотики, які призначають у випадках інфікування жовчного міхура.

• Існують ліки, спрямовані на поліпшення виведення жовчі та травлення. Ці препарати, відомі як холеретики та холекінетики, стимулюють виведення жовчі та покращують загальний процес травлення.

• Жовчогінні препарати, спрямовані на профілактику утворення жовчних каменів або рецидиву жовчнокам'яної хвороби. До складу таких препаратів можуть входити жовчогінні засоби, що сприяють виведенню жовчі з жовчного міхура і жовчовивідних шляхів.

Самостійний підбір ліків без консультації з кваліфікованим медичним працівником може бути небезпечним і призвести до серйозних ускладнень. Організм кожної людини унікальний, і ліки можуть чинити різну дію залежно від особистих характеристик пацієнта, стану здоров'я, інших захворювань і ліків, які він приймає.