АЗИМЕД

Для чого призначають Азимед?

Антибактеріальний препарат групи макролідів на основі азитроміцину. Активний компонент має широкий спектр дії. Він здатний впливати на бактерії, які провокують патології:

• органів дихання;
• очей;
• шкіри;
• органів сечостатевої системи;
• ЛОР-органів.

Дія азитроміцину спрямована на запобігання виробленню бактерією клітинного білка, що призводить до зупинки її росту та розмноження.

Показання

Азимед показаний для лікування захворювань, причиною розвитку яких стали бактерії, чутливі до дії активної речовини препарату:

• бактеріальний отит, синусит, фарингіт;
• негоспітальна пневмонія, бронхіт, спричинений бактеріями;
• хвороба Лайма, імпетиго та інші дерматологічні патології, спричинені потраплянням патогенних бактерій;
• цервіцит, уретрит;
• захворювання, що передаються статевим шляхом.

Протипоказання

Азимед не призначають при таких умовах:

• наявність у пацієнта високої чутливості до будь-якого компонента препарату;

З оборежністю застосовувати:

• вагітність і період грудного вигодовування;
• патології печінки або нирок.

Як приймати Азимед?

Частота та спосіб прийому препарату залежить від його дозування:

• Азимед 500 призначається по 1 таблетці на добу, інтервал між прийомами повинен становити 24 години;
• Азимед 250 приймається по 2 таблетки на добу через рівні проміжки часу або одноразово 2 таблетки 1 раз на добу через кілька годин після їди;
• суспензія Азимед призначається для прийому 1 раз на добу в дозуванні, призначеному лікарем, виходячи з віку та маси тіла пацієнта.

Скільки приймати Азимед?

На відміну від інших антибактеріальних препаратів, курс прийому лікарського засобу Азимед розрахований всього на 3 дні.

Чи можна приймати Азимед вагітним?

Безпеку застосування азитроміцину під час вагітності не підтверджено. Тому азитроміцин призначають під час вагітності, тільки якщо користь перевищує ризик.

Чи можливе передозування Азимедом?

У разі прийому препарату в великій дозі у пацієнта можуть виникнути ті ж симптоми, що й при побічній реакції при прийомі нормальної терапевтичної дози:

• почастішання серцебиття, аритмія;
• підвищення слиновиділення або навпаки сухість у роті;
• нудота, блювання, метеоризм, діарея;
• порушення роботи печінки, жовтушність шкірних покривів;
• головний біль, безсоння, запаморочення, втрата свідомості, аносмія (порушення нюху), судоми;
• підвищена тривожність, галюцинації;
• шум у вухах, зміна зору;
• носова кровотеча, порушення дихання;
• свербіж шкіри, висипання, фоточутливість шкірних покривів;
• дизурія;
• біль у ділянці шиї, спини, в суглобах;
• маткова кровотеча;
• кандидоз (вагінальний, у порожнині рота);
• ангіоневротичний набряк (Квінке);
• набряк тіла;
• біль у ділянці грудей.

При появі будь-якого з перерахованих симптомів необхідно звернутися до лікаря. Зазвичай терапія полягає в промиванні шлунка, прийомі сорбентів, симптоматичній терапії в залежності від присутніх порушень у конкретному випадку.