Фармакодинаміка.
Комбінований препарат, що містить у своєму складі вітаміни та мінерали в спеціально підібраних дозах, які відповідають потребам людей літнього віку. Препарат підвищує стійкість до захворювань, особливо поширених у літньому віці, покращує фізичну та розумову працездатність. Знижує ризик розвитку онкологічних і серцево-судинних захворювань та сприяє захисту організму від передчасного старіння.
Антиоксидантний комплекс, що складається з вітамінів А, С, Е, бета-каротину, цинку, селену, міді та марганцю, захищає організм на рівні клітин від руйнівної дії вільних радикалів. Вітамін А у людей літнього віку забезпечує належний рівень імунітету, диференціацію і проліферацію клітин відповідно до імунних стимулів. Ретиноєва кислота підтримує адекватний рівень клітин-кілерів з противірусною і протипухлинною активністю. Вітамін А також підвищує фагоцитарну активність макрофагів і продукування інтерлейкіну-1 та інших цитокінів. Бета-каротин є джерелом для синтезу вітаміну А, захищає клітинні мембрани від продуктів окиснення ліпідів. Вітамін С — водорозчинний антиоксидант з потужною відновною дією. Підвищує неспецифічну резистентність організму. Вітамін Е запобігає перекисному окисненню ліпідів. Необхідний для біосинтезу гему та білків, процесів тканинного дихання, впливає на тонус та проникність судин. Селен функціонує через селенпротеїни, основним з яких є глутадіонпероксидаза. Цей ензим захищає тканини від продуктів розпаду Н2О2 і органічних гідропероксидів. Вітамін Е і селен взаємодіють у захисних процесах.
Вітаміни групи В є істотними компонентами складних ферментативних систем, що забезпечують нормальний обмін білків, жирів та вуглеводів. Біохімічні та фізіологічні процеси, в яких беруть участь ці вітаміни, тісно взаємопов'язані. Дефіцит або підвищена потреба в одному з вітамінів групи В зазвичай супроводжується нестачею решти вітамінів цієї групи, тому їх необхідно приймати в комплексі.
Вітамін В1 — кофермент ензимів метаболізму вуглеводів та амінокислот з розгалуженими ланцюгами. Забезпечує нормальне функціонування нервової системи, серцевої діяльності та ендокринних залоз. Вітамін В2 входить до складу флавінових ферментів, що беруть участь у транспорті водню (тканинному диханні) і утворенні аденозинтрифосфорної кислоти у мітохондріях, численних окисно-відновних процесах.
Вітамін В6 як коензим бере участь в обміні амінокислот, глікогену, сфінгоїдних основ та синтезі нейромедіаторів. Пантотенова кислота входить до складу коензиму А та фосфопантотеїну, відіграє значну роль у процесах регенерації ендотелію і метаболізму жирних кислот. Нікотинамід функціонує як косубстрат або коензим дегідрогеназ для перенесення іона водню. Вітамін В12 необхідний для синтезу нуклеотидів і метаболізму жирних кислот, процесів метилування. Його називають «вітаміном для літніх людей», тому що в комплексі з фолієвою кислотою він забезпечує нормальний гематологічний і неврологічний статус. Фолієва кислота є коензимом одновуглецевих переносників у метаболізмі нуклеїнових кислот і амінокислот. Приймання достатньої кількості фолатів вважається одним із факторів профілактики онкологічних захворювань, особливо раку колоректальної зони та інших органів (стравоходу, шлунка та легень).
Адекватне надходження вітаміну К1 є необхідним для профілактики остеопорозу, має антисклеротичний та протизапальний ефект, сприяє нормалізації рівня цукру в крові, полегшує симптоми хвороби Альцгеймера.
Вітамін D, кальцій, магній, цинк, мідь, марганець та бор запобігають розвитку та ускладненням остеопорозу (переломам кісток).
Без достатнього споживання йоду порушується синтез тиреоїдних гормонів і регуляція ними багатьох метаболічних процесів, а особливо синтезу протеїнів та ензиматичної активності. Органами-мішенями для них є мозок, м'язи, серце, гіпофіз і нирки. Дослідження показують участь йоду в процесах інактивації бактерій лейкоцитами. Нестача йоду розглядається як фактор порушення імунної відповіді і збільшення ризику раку шлунка. Залізо входить до складу численних ферментів, відповідальних за транспорт кисню до тканин: гемопротеїнів (гемоглобіну, міоглобіну, цитохромів), залізо-сіркових ензимів (флавопротеїнів, гемофлавопротеїнів), протеїнів для зберігання та транспорту заліза (трансферину, лактоферину, феритину, гемосидерину) та інших. Біологічними лігандами заліза в цих зв'язках є атоми кисню, азоту і сірки. Достатнє надходження заліза забезпечує доставку кисню до тканин і функціонування дихального ланцюга, підвищує неспецифічну резистентність, покращує апетит, сприяє швидшому одужанню.
Молібден виконує роль кофактора для ферментів сульфітокінази, ксантооксидази і альдегідоксидази, що відповідають за катаболізм сірковмісних амінокислот і гетероциклічних залишків — пуринів і піримідинів. Порушення цього процесу викликає серйозні неврологічні наслідки.
Хром потенціює дію інсуліну, служить фактором толерантності до глюкози.
Нікель служить кофактором всмоктування заліза. Нікель взаємодіє з вітаміном В12 і фолієвою кислотою в синтезі метіоніну з гомоцистеїну.
Кремній бере участь у формуванні кісток і колагену, припускають, що він відіграє профілактичну роль в атерогенезі (атеросклеротичних змін судин).