Вольтарен Рапід таблетки 50 мг, 20 шт.

По 10 таблеток у блістері, по 2 блістери у коробці з картону пакувального.

Таблетки, вкриті цукровою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: 

таблетки по 50 мг – червоно-коричневі круглі двоопуклі таблетки, вкриті цукровою оболонкою.

Диклофенак, діюча речовина препарату Вольтарен® Рапід, є нестероїдним протизапальним засобом (НПЗЗ) з вираженими знеболювальним, протизапальним та жарознижувальним ефектами. Основний механізм дії – інгібування біосинтезу простагландинів, які відіграють основну роль у виникненні запалення, болю та гарячки.

In vitro, при концентраціях, еквівалентних концентраціям, які досягаються у людини, диклофенак не пригнічує біосинтез протеоглікану у хрящовій тканині.

Таблетки Вольтарен® Рапід, завдяки швидкому всмоктуванню, є доречними при лікуванні гострих станів, що супроводжуються болем і запаленням, при яких є бажаним швидкий початок дії препарату (протягом 30 хвилин). При посттравматичному болю і запаленні диклофенак швидко полегшує як спонтанний біль, так і біль при рухах, а також зменшує набряклість при запаленні і набряк у ділянці рани.

Крім того, діюча речовина може послаблювати біль і зменшувати кровотечу при первинній дисменореї. Диклофенак також зумовлює знеболювальну дію при інших станах, 
що супроводжуються помірно вираженим і сильним болем. 

При нападах мігрені препарат Вольтарен Рапід продемонстрував свою ефективність 
у полегшенні головного болю та послабленні асоційованих із захворюванням симптомів нудоти.

Абсорбція

Диклофенак швидко і повністю абсорбується. Всмоктування починається безпосередньо після застосування препарату, а кількість абсорбованої речовини відповідає кількості, 
що абсорбується при прийомі еквівалентної дози диклофенаку натрію, що застосовується 
у вигляді гастрорезистентних таблеток. Середня максимальна концентрація у плазмі крові становить 3,9 мкмоль/л і досягається протягом 20-60 хвилин після застосування таблетки 
у дозі 50 мг. При застосуванні препарату під час їжі не відбувається впливу на кількість абсорбованого диклофенаку, хоча початок і швидкість всмоктування можуть дещо уповільнюватись.

Розподіл

Диклофенак на 99,7 % зв'язується з білками сироватки крові, головним чином з альбуміном (99,4 %). Об̕єм розподілу становить 0,12-0,17 л/кг.

Диклофенак проникає в синовіальну рідину, де його максимальні концентрації досягаються через 2-4 години після досягнення пікових значень у плазмі крові. Уявний період напіввиведення із синовіальної рідини становить 3-6 годин. Через 2 години після досягнення пікових рівнів у плазмі крові, концентрації діючої речовини в синовіальній рідині є вищими, ніж у плазмі, і залишаються такими ще протягом 12 годин.

Біотрансформація

Біотрансформація диклофенаку частково відбувається шляхом глюкуронізації інтактної молекули, але головним чином шляхом одноразового і багаторазового гідроксилювання та метоксилювання, унаслідок чого утворюється кілька фенольних метаболітів (3’-гідрокси-, 
4’-гідрокси-, 5’-гідрокси-, 4’,5-дигідрокси- і 3’-гідрокси-4’-метокси-диклофенаку), більшість яких у подальшому перетворюються у глюкуронідні кон’югати. Два з цих фенольних метаболітів є фармакологічно активними, але значно меншою мірою, ніж диклофенак. Диклофенак був виявлений у низькій концентрації (100 нг/мл) у грудному молоці в однієї матері-годувальниці. Передбачувана кількість препарату, що потрапляє в організм немовляти з грудним молоком, еквівалентна дозі 0,03 мг/кг/добу. 

Виведення

Повний системний кліренс диклофенаку з плазми крові становить 263±56 мл/хв (середнє ± стандартне відхилення). Кінцевий період напіввиведення становить 1-2 години. Період напіввиведення 4-х метаболітів, включаючи 2 активних, становить 1-3 години. Фактично неактивний метаболіт, 3’-гідрокси-4’-метокси-диклофенак, має набагато довший період напіввиведення. 

Повторне застосування препарату Вольтарен Рапід протягом 8 днів у щоденній дозі 50 мг три рази на добу не призводить до накопичення диклофенаку у плазмі крові.

Приблизно 60 % дози виводиться із сечею у вигляді метаболітів, а менше 1 % – у вигляді незміненої речовини. Решта дози виводиться у вигляді метаболітів через жовч, з калом.

Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів

Не спостерігалося суттєвих відмінностей всмоктування, метаболізму і виведення препарату залежно від віку пацієнта.

У пацієнтів із порушеннями функції нирок кінетика разової дози препарату не вказує на існування будь-якої форми кумуляції незміненої діючої речовини при звичайній схемі застосування препарату. У пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хвилину теоретичні рівноважні концентрації метаболітів у плазмі крові приблизно у 4 рази вищі, ніж у здорових пацієнтів. Проте, в кінцевому результаті, ці метаболіти виводяться з жовчю.

У хворих із порушенням функції печінки (хворих на хронічний гепатит або компенсований цироз печінки) показники фармакокінетики та метаболізм диклофенаку аналогічні таким 
у пацієнтів без захворювань печінки.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні кислоти оцтової та споріднені сполуки. Код АТХ М01А В05.

Наступні види взаємодії спостерігалися при застосуванні препарату Вольтарен® Рапід та/або інших доз та форм диклофенаку.

Літій. При одночасному застосуванні диклофенак може підвищувати концентрації літію 
у плазмі крові. Рекомендовано проводити контроль рівня літію у сироватці крові.

Дигоксин. При одночасному застосуванні диклофенак може підвищувати концентрації дигоксину у плазмі крові. Рекомендовано проводити контроль рівню дигоксину в сироватці крові.

Сечогінні та антигіпертензивні засоби. Як і з іншими НПЗЗ, одночасне застосування диклофенаку та сечогінних або антигіпертензивних препаратів (наприклад, бета-адреноблокаторів, інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ)) може призводити до зниження антигіпертензивного ефекту. Тому комбінацію цих препаратів слід застосовувати з обережністю; пацієнтам, особливо літнього віку, слід періодично контролювати артеріальний тиск. Пацієнтам необхідно отримувати належну кількість рідини, також слід проводити контроль функції нирок після початку комбінованої терапії, а надалі – регулярно, особливо при застосуванні діуретиків та інгібіторів АПФ у зв’язку з підвищеним ризиком нефротоксичності. 

Препарати, що спричиняють гіперкаліємію. Супутнє лікування калійзберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом або триметопримом може бути пов’язане 
зі збільшенням рівнів калію у сироватці крові, тому перевірку стану пацієнтів слід проводити частіше.

Інші НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 і кортикостероїди. Одночасне застосування диклофенаку з іншими НПЗЗ системної дії або кортикостероїдами може збільшувати частоту виникнення побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту. Слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗЗ.

Антикоагулянти та антитромботичні засоби. Призначати з обережністю, оскільки одночасне застосування з диклофенаком може підвищувати ризик виникнення кровотечі. 

Хоча клінічні дослідження не вказують на те, що диклофенак впливає на дію антикоагулянтів, є окремі повідомлення про підвищений ризик виникнення кровотечі у пацієнтів, які одночасно застосовують диклофенак та антикоагулянти. Рекомендований постійний контроль стану таких пацієнтів. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, диклофенак у високих дозах може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Одночасне призначення НПЗЗ системної дії, включаючи диклофенак, та СІЗЗС може підвищувати ризик виникнення кровотечі у ШКТ.

Антидіабетичні препарати. Клінічні дослідження показали, що диклофенак можна призначати одночасно з пероральними антидіабетичними препаратами без впливу 
на їх клінічний ефект. Проте були окремі повідомлення про гіперглікемію та гіпоглікемію, 
що потребує коригування дози антидіабетичних препаратів. Рекомендований контроль рівня глюкози в крові протягом комбінованої терапії. Зміни у процесі взаємодії, спричинені метформіном/метаболічним ацидозом. Також наявні окремі повідомлення про випадки метаболічного ацидозу при одночасному застосуванні диклофенаку, особливо у пацієнтів з уже існуючими порушеннями функції нирок.

Метотрексат. З обережністю застосовувати НПЗЗ не менше ніж за 24 години перед або після лікування метотрексатом, оскільки концентрації метотрексату у крові можуть зростати і посилювати токсичність. Були зареєстровані випадки серйозної токсичності, коли метотрексат і НПЗЗ, включаючи диклофенак, застосовували з інтервалом до 24 годин один від одного. Ця взаємодія опосередкована через накопичення метотрексату в результаті порушення ниркової екскреції у присутності НПЗЗ.

Циклоспорин та такролімус. Диклофенак, як і інші НПЗЗ, може підвищувати нефротоксичність циклоспорину та такролімусу внаслідок впливу на ниркові простагландини. Тому диклофенак слід застосовувати у дозах, нижчих, ніж для пацієнтів, які не застосовують циклоспорин та такролімус.

Такролімус. При застосуванні НПЗЗ з такролімусом підвищується ризик нефротоксичності, що може бути опосередковано через ниркові антипростагландинові ефекти НПЗЗ та інгібітору кальциневрину.

Антибіотики хінолонового ряду. Були окремі повідомлення про судоми, виникнення яких могло бути пов'язане з одночасним застосуванням хінолонів та НПЗЗ. Це може статися 
у пацієнтів як з наявністю, так і при відсутності в анамнезі епілепсії або судом. Таким чином, слід проявляти обережність, призначаючи хінолон пацієнтам, які вже отримують НПЗЗ.

Колестипол та холестирамін. Ці препарати можуть спричинити затримку або зменшення всмоктування диклофенаку. Таким чином, рекомендується призначати диклофенак принаймні за 1 годину до або через 4-6 годин після застосування колестиполу/холестираміну.

Серцеві глікозиди. Одночасне застосування серцевих глікозидів і НПЗЗ може посилити серцеву недостатність, зменшити швидкість клубочкової фільтрації і підвищити рівні глікозидів у плазмі крові.

Міфепристон. НПЗЗ не слід застосовувати протягом 8-12 днів після застосування міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть зменшити ефект міфепристону.

Інгібітори CYP2C9. Необхідно з обережністю застосовувати одночасно диклофенак та інгібітори CYP2C9 (такі як сульфінпіразон і вориконазол), оскільки це може призвести до значного збільшення піка концентрації у плазмі крові та експозиції диклофенаку.

Фенітоїн. При застосуванні фенітоїну одночасно з диклофенаком, рекомендовано здійснювати моніторинг концентрації у плазмі крові фенітоїну у зв'язку з можливим збільшенням впливу фенітоїну. 

Індуктори СYP2C9. Необхідна обережність при спільному призначенні диклофенаку з індукторами СYP2C9 (наприклад рифампіцином). Це може призвести до значного збільшення концентрації у плазмі крові та експозиції диклофенаку.

діюча речовина: diclofenac;

1 таблетка містить калію диклофенаку 50 мг;

допоміжні речовини: внутрішній вміст таблетки – кремнію діоксид колоїдний безводний, кальцію фосфат, магнію стеарат, крохмаль кукурудзяний, повідон, натрію крохмальгліколят (тип А); 

покриття таблетки – целюлоза мікрокристалічна, заліза окcид червоний (Е 172), титану діоксид (Е 171), повідон, поліетиленгліколь 8000, цукроза, тальк.

Пацієнтам, у яких при застосуванні препарату Вольтарен® Рапід виникають порушення зору, запаморочення, вертиго, сонливість або інші порушення функцій центральної нервової системи (ЦНС), не слід керувати автотранспортом або працювати з механізмами.

Вагітність

Інгібування синтезу простагландинів може негативно позначитися на перебіг вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів та/або ризик розвитку серцевих вад і гастрошизису після застосування інгібітору синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад підвищувався з часом лікування. 

Було показано, що у тварин введення інгібітору синтезу простагландинів призводить 
до збільшення пре- і постімплантаційної втрати та летальності ембріона/плода. Крім того, 
у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, була зареєстрована підвищена частота різних вад розвитку, у тому числі з боку серцево-судинної системи. 

У І та ІІ триместрах вагітності препарат Вольтарен® Рапід можна призначати лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода і лише в мінімальній ефективній дозі, тривалість лікування повинна бути настільки коротка, наскільки 
це можливо. Як і інші НПЗЗ, препарат протипоказаний в останньому триместрі вагітності (можливе пригнічення скорочувальної здатності матки, серцево-легенева токсичність 
(із передчасним закриттям артеріальної протоки у плода та легеневою артеріальною гіпертензією), порушення функції нирок у плода, що супроводжується олігогідрамніоном, можливі подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може спостерігатися навіть при дуже низьких дозах).

Годування груддю

Подібно до інших НПЗЗ, диклофенак у невеликих кількостях проникає у грудне молоко, тому Вольтарен® Рапід не слід призначати у період годування груддю, щоб уникнути розвитку побічних ефектів у дитини. Якщо лікування має важливе значення, дитину потрібно перевести на годування з пляшечки.

Фертильність

Як і інші НПЗЗ, Вольтарен® Рапід може впливати на жіночу фертильність і тому 
не рекомендований жінкам, які планують вагітність. Слід припинити застосування даного препарату жінкам, які не можуть завагітніти, а також жінкам, яким проводиться обстеження стосовно безпліддя.

Препарат не рекомендований дітям віком до 14 років унаслідок високого вмісту діючої речовини.

Вольтарен® Рапід 25 мг та 50 мг

Короткочасне лікування (максимум 2 тижні) таких гострих станів:

• посттравматичний біль, запалення і набряк, наприклад, унаслідок розтягнень;
• післяопераційний біль, запалення і набряк, наприклад, після стоматологічних або ортопедичних операцій;
• біль та/або запалення, що супроводжують запальні гінекологічні захворювання, наприклад, первинну дисменорею або аднексит;
• больові синдроми з боку хребта;
• ревматичні захворювання позасуглобових тканин;
• як допоміжний засіб при інфекціях ЛОР-органів, наприклад, при фаринготонзиліті, отиті, що супроводжуються вираженим болем і запаленням.

Вольтарен® Рапід 50 мг дорослим пацієнтам

• напади мігрені з або без передвісників.

Відповідно до загальноприйнятих підходів до лікування інфекційно-запальних захворювань необхідно також застосовувати етіотропні засоби. Ізольоване підвищення температури не є показанням для застосування Вольтарену® Рапід.

• Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-яких інших компонентів препарату;
• алергічні реакції в анамнезі у вигляді нападів астми, бронхоспазму, ангіоневротичного набряку, кропив’янки, гострого риніту, назальних поліпів або симптоми, подібні до алергії, після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів;
• кровотеча або перфорація шлунково-кишкового тракту в анамнезі, пов’язані з попереднім лікуванням НПЗЗ; активна виразка шлунка та/або дванадцятипалої кишки або рецидивуюча виразкова хвороба/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих епізоди встановленої виразки або кровотечі);
• запальні захворювання кишечнику (хвороба Крона або виразковий коліт);
• печінкова недостатність (клас С по Чайлд-Пью);
• ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 15 мл/хв/1,73 м2);
• неконтрольована артеріальна гіпертензія;
• застійна серцева недостатність (NYHA III-IV);
• лікування періопераційного болю при аортокоронарному шунтуванні (або використання апарату штучного кровообігу);
• ішемічна хвороба серця у пацієнтів зі стенокардією, перенесли інфаркт міокарда;
• цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди транзиторних ішемічних атак;
• захворювання периферичних артерій;
• ІІІ триместр вагітності.

Препарат слід застосовувати у найменших ефективних дозах протягом найкоротшого періоду часу, враховуючи завдання лікування у кожного окремого пацієнта. 

Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи, запиваючи водою, бажано перед прийомом їжі.

Дорослі

Рекомендована доза становить 100-150 мг на добу. У разі помірної вираженості симптомів, як правило, достатнім є застосування дози препарату 75-100 мг на добу. Добову дозу слід розподілити на 2-3 прийоми.

Спеціальні групи пацієнтів

Діти віком від 14 років 

Добова доза препарату становить 50-100 мг, яку слід розподілити на 2-3 прийоми. Даних щодо застосування Вольтарену® Рапід для лікування нападів мігрені у дітей до 18 років на даний 
час немає.

Пацієнти літнього віку (у віці від 65 років)

Зазвичай немає необхідності в корекції дози для пацієнтів літнього віку. Однак, рекомендується застосовувати найнижчу ефективну дозу ослабленим пацієнтам літнього віку та пацієнтам з низькою масою тіла. 

Первинна дисменорея

Добову дозу Вольтарену Рапід слід підбирати індивідуально. Добова доза зазвичай становить 50-100 мг. У якості початкової дози зазвичай слід приймати 50 мг. У разі необхідності можна призначити дозу в 100 мг та підвищена протягом наступних кількох менструальних циклів 
до максимальної – 150 мг на добу. Застосування таблеток ВольтаренÒ Рапід слід розпочинати при появі перших симптомів та продовжувати протягом кількох днів залежно від реакції 
та симптоматики.

Мігрень

Препарат слід застосовувати при перших ознаках нападу. Рекомендована разова доза препарату становить 50 мг. Наступні 50 мг можна застосовувати через 2 години після першого прийому, якщо достатнє полегшення болю не настає. У разі необхідності можна продовжити застосування препарату через 4-6 годин, але слід пам’ятати, що максимальна доза препарату становить 150 мг на добу.

Встановлені серцево-судинні захворювання або значні серцево-судинні фактори ризику

Лікування за допомогою ВольтаренÒ Рапід, як правило, не рекомендується пацієнтам зі встановленими серцево-судинними захворюваннями або неконтрольованою артеріальною гіпертензією. При необхідності пацієнтам зі встановленими серцево-судинними захворюваннями, неконтрольованою гіпертонією або значущими чинниками ризику розвитку серцево-судинних захворювань слід приймати Вольтарен тільки після ретельного розгляду 
і тільки в дозах до 100 мг щодня, якщо лікування продовжується протягом більше, 4 тижнів.

Ниркова недостатність

Вольтарен протипоказаний пацієнтам з нирковою недостатністю. (кліренс креатиніну < 15 мл/хв/1,73 м2).

Не проводилося ніяких конкретних досліджень щодо застосування у хворих з нирковою недостатністю, тому не можна зробити ніяких конкретних рекомендацій щодо корекції дози. Рекомендована обережність при використанні ВольтаренÒ Рапід пацієнтам нирковою недостатністю.

Печінкова недостатність

Вольтарен протипоказаний пацієнтам з печінковою недостатністю.

Не проводилося ніяких конкретних досліджень щодо застосування препарату хворим із печінковою недостатністю, тому не можна зробити ніяких конкретних рекомендацій щодо корекції дози. Рекомендована обережність при використанні ВольтаренÒ Рапід пацієнтам 
з легкою та помірною печінковою дисфункцією.

Наступні побічні ефекти включають реакції, про які повідомлялося при короткому 
або тривалому курсі застосування препарату ВольтаренÒ Рапід та/або інших лікарських форм диклофенаку.

Побічні ефекти класифікуються за частотою виникнення: дуже часто (> 1/10); часто (< 1/10, ≥ 1/100); нечасто (< 1/100, ≥ 1/1000); рідко (< 1/1 000, ≥ 1/10 000); дуже рідко (< 1/10 000), включаючи поодинокі випадки. 

Включаючи поодинокі випадки. 

З боку системи крові та лімфатичної системи:

дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія (включаючи гемолітичну і апластичну анемію), агранулоцитоз.

З боку імунної системи:

рідко – гіперчутливість, анафілактичні і анафілактоїдні реакції (зокрема, артеріальна гіпотензія і шок); 

дуже рідко – ангіоневротичний набряк (зокрема, набряк обличчя).

Психічні розлади: 

дуже рідко – дезорієнтація, депресія, безсоння, нічні кошмари, дратівливість, психотичні розлади.

З боку центральної нервової системи: 

часто – головний біль, запаморочення; 

рідко – сонливість, стомлюваність; 

дуже рідко – парестезія, погіршення пам’яті, судоми, відчуття тривожності, тремор, асептичний менінгіт, спотворення смакових відчуттів, інсульт;

невідомо – сплутаність свідомості, галюцинації, порушення чутливості, загальне нездужання.

З боку органів зору:

дуже рідко – порушення зору, нечіткість зору, диплопія;

невідомо – неврит зорового нерва.

Механізм впливу на органи зору та розгляд для проведення офтальмологічного обстеження.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: 

часто – вертиго; 

дуже рідко – дзвін у вухах, погіршення слуху.

З боку серця: 

нечасто – серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда.

невідомо – синдром Коуніса.

З боку судинної системи: 

Часто – артеріальна гіпертензія.

дуже рідко – гіпотензія, васкуліт. Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту), пов’язаних із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг на добу) та при тривалому застосуванні. 

З боку респіраторного тракту, органів грудної клітки та середостіння: 

рідко – астма (включаючи диспное); 

дуже рідко – пневмоніт.

З боку шлунково-кишкового тракту: 

часто – нудота, блювання, діарея, диспепсія, абдомінальний біль, метеоризм, втрата апетиту; рідко – гастрит, гастроінтестинальна кровотеча, блювання з домішками крові, геморагічна діарея, мелена, гастроінтестинальна виразка (що супроводжуються або не супроводжуються кровотечею гастроінтестинальним стенозом чи перфорацією (іноді летальними, особливо у пацієнтів літнього віку), які можуть призвести до перитоніту).

дуже рідко – коліт (включаючи геморагічний коліт, ішемічний коліт і загострення виразкового коліту або хвороби Крона), запор, стоматит (включаючи виразковий стоматит), глосит, езофагеальні порушення, діафрагмоподібні інтестинальні стриктури, панкреатит. 

Зміни перебігу стенозу відділів шлунково-кишкового тракту, перитоніт та ішемічний коліт як більш специфічні/тяжкі форми вже зазначених побічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту.

З боку гепатобіліарної системи: 

часто – підвищення рівня трансаміназ; 

рідко – гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки; 

дуже рідко – фульмінантний гепатит, некроз печінки, печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: 

часто – висип; 

рідко – кропив'янка; 

дуже рідко – бульозний висип, екзема, еритема, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит, випадання волосся, фотосенсибілізація, пурпура, алергічна пурпура, свербіж.

З боку нирок та сечовивідного тракту: 

часто – затримка рідини, набряк;

дуже рідко – гостре ушкодження нирок (гостра ниркова недостатність), гематурія, протеїнурія, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз нирки.

Загальні порушення та порушення у місці введення: 

рідко – набряки.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:

дуже рідко – імпотенція.

Зорові розлади:

Зорові порушення

Такі зорові порушення, як порушення зору, погіршення зору і диплопія, являють собою ефекти класу НПЗЗ і, як правило, є оборотними після відміни препарату. Найбільш імовірним механізмом порушень зору є інгібування синтезу простагландинів та інших споріднених сполук, які, порушуючи регуляцію ретинального кровотоку, сприяють розвитку візуальних порушень. Якщо такі симптоми виникають під час лікування диклофенаком, необхідно провести офтальмологічне дослідження для виключення інших можливих причин.

Симптоми. Типової клінічної картини при передозуванні диклофенаку немає. 
При передозуванні можуть виникати такі симптоми: блювання, гастроінтестинальна кровотеча, діарея, запаморочення, дзвін у вухах або судоми, головний біль, нудота, біль в епігастрії, дезорієнтація, збудження, кома, сонливість. Гостра ниркова недостатність і ураження печінки можливі у випадку тяжкої інтоксикації.

Лікування. Лікування гострого отруєння нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ), включаючи диклофенак, зазвичай полягає у проведенні підтримуючих заходів і симптоматичного лікування таких ускладнень як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, пригнічення дихання.

Проведення спеціальних заходів, таких як форсований діурез, діаліз або гемоперфузія не сприяють прискореному виведенню НПЗЗ із організму внаслідок високого ступеня зв’язування з білками та екстенсивного метаболізму. 

У разі потенційно токсичного передозування необхідне застосування активованого вугілля; у разі потенційно небезпечного для життя передозування – здійснити евакуацію вмісту шлунка (викликати блювання, промити шлунок).

Зберігати при температурі не вище 30°С. Запобігати впливу вологи. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Препарат з вираженими знеболюючими, протизапальними та жарознижувальними ефектами.